оГРАБЛІний президент

Сергій Рахманін 17 березня, 23:06
порошенко

Читайте також

Чому рішення Радбезу від 15 березня (того ж дня введене в дію президентським указом) стало можливим? Чому торговельна блокада ОРДЛО з "підривної антидержавної операції" перетворилася на значимий елемент державної політики? І до чого це може призвести? 

Більшість джерел стверджують, що такий крок дався Петру Порошенку нелегко, і він до останнього зволікав із рішенням про надання блокаді офіційного статусу. Остаточно переконали його два аргументи. 

Перший — замір громадської думки. Люди, що входять в оточення глави держави запевняють, що він уважно стежить за реакцією населення. За нашою інформацією, останнє закрите опитування показало: вже не 7%, як спочатку, а більше половини населення підтримує дії блокадників. Якщо це справді так, ігнорувати цю обставину він не міг. Він мав перехопити ініціативу, при цьому не відмовляючи собі в задоволенні жорстко розкритикувати ініціаторів блокади.

Другий — активна реакція сотень місцевих рад, помножена на безпорадність силовиків і фактичну відсутність реального впливу Банкової на більшість регіонів.

Колишню вертикаль влади зруйновано, нову де-факто не створено. Багато хто з губернаторів не почуваються членами владної команди чимось зобов'язаними президентові, окремими областями АП змушена керувати в ручному режимі. У низці регіонів голови держадміністрацій і місцевих рад або активно сприяли підтримці блокади, або негласно потурали їй, або зайняли вичікувальну позицію. Географія територій, де органи влади та місцевого самоврядування могли підтримати політику припинення торгівлі з окупованими територіями, розширювалася.

Як мінімум, три джерела стверджували — такий поворот подій Порошенка неабияк налякав. Громадська думка — проти нього. Його неспроможність контролювати ситуацію ставала очевидною. І для населення, і для Заходу. Що довше він зволікав із рішенням, то слабкішим ставав. Чим полегшував життя зовнішньому ворогу держави, тобто Росії. А також внутрішнім політичним опонентам Петра Олексійовича. І тим, хто голосно протестував проти блокади, і тим, хто привселюдно її підтримував.

У нинішній ситуації Порошенко мало не зацікавлений у дострокових парламентських виборах. Так, оголосити їх (за Конституцією) може тільки президент. Але якби обстановка й далі загострювалася, то до проведення позачергової кампанії Петра Олексійовича могли б примусити. Зсередини і ззовні. Отже, треба було вирівнювати ситуацію. 

Коли антиблокадний рух тільки набирав сили, силовики уникали різких рухів. Оскільки Порошенко спочатку не розглядав кампанію як серйозну загрозу. Але коли рух набрав ваги та популярності, люди в погонах, як і раніше, не квапилися застосовувати силу. Хоча головковерх уже вимагав від них цього. Але СБУ, МВС і військові (без координації дій яких деблокада не була б успішною) не поспішали виявляти активність. Силовики не хотіли влазити в слизьку історію без рішення Радбезу, а його голова не хотів брати ініціативу на себе. Пригоди Насірова, і (почасти) суд над генералом Назаровим давали виконавцям наказів і розпоряджень згори рясну поживу для роздумів. Ніхто не хотів бути крайнім. Без гарантії, що тебе прикриють. Гарант такої впевненості не вселяв. 

Коли ситуація почала набувати загрозливих масштабів, силу все ж таки застосували. Президент був зобов'язаний продемонструвати владу, але сприятливий для жорстких дій час було втрачено, а силу резонансу не розрахували. 

Залишалося одне — оголосити блокаду офіційно, про що й було прийнято рішення в ніч з 14-го на 15-е. Опівночі апарат РНБО розіслав запрощення членам Ради. Проект рішення негайно розробив Турчинов. Президент його формулювання затвердив.

Від кроку, що ставав неминучим, Порошенка втримувала потреба виправдовуватися перед Заходом. Але страх остаточно випустити ситуацію з-під контролю виявився сильнішим.

Раніше в президента були й інші аргументи на користь не про-, а антиблокадного рішення. Припинення так званого обміну товарами з ОРДЛО серйозно послабляло Ахметова — ситуативного політичного союзника і вигідного бізнес-партнера Порошенка. Крім того, розрив торговельних відносин з неконтрольованими територіями бив по українській економіці, нехай і не так серйозно, як запевняв прем'єр. Відсутність поставок з ОРДЛО суттєво послабляла металургів — головних державних експортерів в умовах певного поліпшення кон'юнктури ринку. А також погіршував ситуацію в енергетиці. Ситуація була б не такою сумною, якби рішення Радбезу (прийняте ще 2014-го) про диверсифікованість поставок критично важливої для економіки продукції та належне зміцнення енергобезпеки країни стало керівництвом до дії. Не стало.

Рішення Росії про фактичний "віджим" підприємств, які розташовані в ОРДЛО, але відвантажують продукцію на "материк" і поповнюють вітчизняний бюджет, позбавило Порошенка зайвих сумнівів. Коли стало ясно, що Москва не "увімкне задню", прийняти рішення щодо надання блокаді статусу державної стало легше.

Є підстави думати, що "редути" на залізничних коліях стали не причиною, а приводом для демонстративних кроків Кремля. 

Джерела повідомляли, що в Москві вже досить давно розглядали і можливість визнання "республіканських паспортів", і план захоплення підприємств, які продовжують працювати на українську економіку. Шукали привід. Привід знайшовся. І подарували його не так самі блокадники, як влада, що стимулювала безконтрольний "обмін товарами", потурала контрабанді, наживалася на існуванні "чорної діри" та ігнорувала неприйняття активною частиною суспільства фактичної торгівлі з ворогом, яка, до того ж, збагачувала тих, хто так і не отримав покарання за розпалювання (неперешкоджання) конфлікту на сході країни.

Але якщо Київ фактично подарував Москві привід позбавити Україну підприємств у ОРДЛО, то Путін фактично подарував Порошенку привід обґрунтувати в очах Заходу болісне для нього рішення Радбезу. Захоплення українських заводів і шахт, а також юридичне визнання "паспортів" явно суперечать мирним утановкам "безальтернативних" мінських угод. Тож узаконена блокада виглядає правомірною відповіддю Києва на беззаконня "республік" і неправомірні дії Москви.

Чи погодяться Берлін, Париж і Брюссель з цією логікою — дізнаємося скоро. Важливо, щоб Київ частіше виходив з власної державної логіки. Яка далеко не завжди збігається з логікою Європи. До того ж Європи, що стрімко змінюється.

Люди, близькі до Петра Олексійовича, по-різному оцінюють його ставлення до окупованої частини Донбасу і його погляди на вирішення проблеми ОРДЛО.

Одні переконані, що він з легкістю віддав би їх Росії або пустив у вільне плавання. Оскільки повернути їх складно, відвойовувати страшно, реінтегрувати марно. Що це — непосильний тягар для бюджету, зруйнована інфраструктура, вороже електоральне середовище інфіковане російською пропагандою та озлоблене війною. Але озвучувати подібну думку він боїться, тому що її треба обґрунтовувати Заходу, який він ретельно переконував у своїй відданості ідеї територіальної цілісності. І треба виправдовувати в очах населення, яке він довго пригощав гострою патріотичною риторикою.

Інші стверджують, що постійна риторика щодо неможливості розбазарювання соборних земель — не фігура мовлення, а щире переконання. Що він вважає встановлення миру на Донбасі, відновлення суверенітету й територіальної цілісності, а також створення єдиної православної церкви трьома головними цілями свого президентства.

Треті припускають, що йому справді цікаве повернення Донбасу за "мінським планом". Але керується він при цьому цілком прагматичними, якщо не сказати цинічними, міркуваннями.

По-перше, підприємницькими. Тому що йому вигідна торгівля з ОРДЛО за схемою, яка працювала до блокади.

По-друге, політичними. Розрахунки, які нібито проводилися його технологами з опорою на соціологію, показували, що без електорату нині неконтрольованих територій, він приречений на побачення в другому турі з Юлією Тимошенко. І неминучий програш їй. Приріст виборцями ОРДЛО ситуацію начебто змінює: в цьому випадку у вирішальному раунді він зустрічається з Юрієм Бойком. І майже безболісно перемагає. Прибічники цієї версії вважають, що головна тактична мета Порошенка — переобрання на другий термін. Головна стратегічна — абсолютна влада. І тривале перебування при ній.

Наскільки достовірна ця інформація, наскільки коректні ці розрахунки, сказати важко. Значно простіше засумніватися в життєздатності подібних планів у погано керованій країні, яка воює і роздирається протиріччями. Засумніватись у рівновеликості долі цілої держави та кар'єри одного політика.

Але на Банковій цілком можуть вважати інакше. І ті в АП, хто підштовхує Порошенка до дострокових президентських виборів, виходять з можливих його вигід, а не з інтересів країни. Одні вважають, що це краще зробити до кінця цього року, після довгоочікуваного рішення про багатостраждальний безвіз, двох-трьох можливих гучних посадок і гучного заочного вироку Януковичу. Інші — що треба почекати до наступного року, домігшись певного економічного зростання, що дозволить ще трохи підвищити "мінімалку". Але обов'язково дострокові, тому що до 2019-го крихкий рейтинг можна й не донести. 

Та повернемося до Донбасу й блокади. Чи мріяв Порошенко про фактичне відрізання ОРДЛО чи страшився такого сценарію, він впритул до нього наблизився. Взаємні кроки Москви й Києва не так ускладнили реалізацію Мінських угод, як підкреслили складність (якщо не неможливість) їх реалізації. Не так відсунули процес можливої реінтеграції, як показали тривалість цього процесу. Тому що Росія не збирається послаблювати контроль над окупованими територіями, а Банкова не дуже переймається пошуками альтернатив "Мінську". До певної міри нинішня ситуація була визначена наперед. Агресивністю Росії. Бездіяльністю Києва. Пасивністю Заходу.

Версія про те, що відібрані у Ахметова підприємства — банальна помста Кремля олігарху, як на мене, занадто примітивна. Так, Москва затаїла образу на главу СКМ за те, що 2014-го він (відверто підгодовуючи сепаратистів) все ж таки не надто активно допоміг Москві поставити під контроль увесь Донбас. І за те, що нині віддав перевагу спільним ґешефтам із Петром Олексійовичем перед можливою спільною грою Тимошенко та Льовочкіна в дострокові парламентські вибори, вигідні Росії, яка розраховує на прихід до влади більш зговірливих суб'єктів.

Однак це — лише частина. "Мінськ" не рухається, Трамп не телиться. Населення України нарікає, але не бунтує. Держава хитається, але не розвалюється, завдяки зусиллям ідейних одинаків при владі, але, головне, завдяки витримці та здоровому глузду активної частини громадян.

Українська армія, всупереч усьому, не здає позицій і навіть збільшує зону свого контролю.

Що в цій ситуації має робити Путін? Те ж, що й завжди. Пізнавати межі дозволеного Заходом. Шукати нові способи гібридного тиску на Київ. І узаконена "паспортизація", і захоплення підприємств, і "зустрічна блокада", оголошена Захарченком — із цього арсеналу.

І не тільки це. Майже непоміченою лишилася доволі неабияка подія. 15 березня, за заявою помічника президента РФ Суркова, Путін схвалив пропозицію уряду про те, щоб підрозділи так званих збройних сил Південної Осетії увійшли до складу російської армії. Ще раз. Незаконні збройні формування незаконно відірваної території суверенної держави отримають правовий статус частини регулярної армії іншої держави. Тобто Росія фактично узаконює окупацію територію Грузії. Ви чули всесвітній галас із цього приводу? Я — ні. Стурбоване світове співтовариство зажадало від Москви негайних пояснень? Ні. Натомість Євросоюз зажадав пояснень від України з приводу рішення про встановлення офіційної блокади ОРДЛО. Захід проковтнув ще одну витівку Путіна так само, як і майже всі попередні.

Якою буде наступна? США часів Обами та "єдиний й неподільний" ЄС безвольно споглядали визнання Москвою Південної Осетії й Абхазії. Цікаво, якщо Путіну спаде на думку визнати "днр" і "лнр", яким буде рівень "стурбованості" нинішніх США часів Трампа? І нинішнього ЄС, постбрекзітного, роздратованого втратами від санкцій, досі не визначившого, кого варто боятися більше — сторонніх мігрантів чи власних правих?

Щодо визнання. Не така божевільна ідея як здається. Таку можливість у Кремлі обговорювали давно. Але, за словами джерел у дипколах, віднедавна почали обговорювати серйозно. Москва, на відміну від Києва, постійно шукає альтернативу Мінську. Визнання "республік" виглядає логічним кроком після безболісного визнання їхніх "паспортів".

Ще одну подію належним чином не оцінено. 15 березня, в переддень кримського "референдуму" на окупований півострів заявилися Захарченко і Плотницький. Вони заїжджали туди й раніше. Але цього разу низка російських ЗМІ позиціонувала їхній приїзд як "офіційний візит". Чого раніше наче не водилося. І увага медіа значно більша, ніж раніше. І участь їхню в офіційних "торжествах" передбачено. Для презентації інтеграційного комітету "Донбас–Росія" обрано Лівадійський палац. Треба пояснювати, що вибір такого пафосного місця й такої красномовної назви були б неможливими без прямої санкції Кремля? 

Обвинувачуючи блокадників і прихильників ухвалення закону про окуповані території в тому, що вони хочуть подарувати частину Донбасу Путіну, Петро Олексійович лукавить. Донбас Путіну не потрібен. І ОРДЛО він забрав би давно, якби хотів. Не хоче. Виходець з північної столиці імперії, скоріше, хоче врочисто спалити останній синьо-жовтий прапор у південній столиці нової імперії. На Володимирській гірці. Навіщо йому окремо взяті терикони? Тільки як засіб, але не мета.

Навіщо Путіну можливе визнання ОРДЛО? Щоб змусити Захід злякатися нового загострення й відволіктися від своїх виборів і біженців. Щоб дати зрозуміти Києву, що він не жартує. І може сам перейти до торговельної блокади. З Україною. Розповідають, що російські технологи тестують ідею — російський варіант "блокади торгівлі на крові". "Громадянське суспільство РФ" може виступити за заборону російських поставок кривавому київському режиму. У Москві знають про рівень залежності української економіки від тамтешнього імпорту. Зокрема, у сфері енергетики. Особливо, атомної. Знають про те, що мізерно мало зроблено для подолання цієї залежності від окупанта.

Сумнівно, що росіяни зважаться на блокаду найближчим часом. Але злякати можуть. І сам напрямок політтехнологічного пошуку є симптоматичним.

Чи так вже важливо, скільки саме серед організаторів і учасників блокади було патріотів, а скільки політичних кон'юнктурників та можливих провокаторів. Сталося те, що мало статися. Рана гниє, якщо її не лікувати.

Влада не захотіла вирішувати проблеми самостійно? Змушена буде вирішувати їх під тиском обставин, під тиском Путіна. Диверсифікувати джерела надходження енергоносіїв, переорієнтувати економіку, шукати нові ринки, створювати умови для захисту інвестицій, нищити контрабанду та корупцію. Нарешті, реально зміцнювати сферу безпеки. Життя примусить. 

Не цих, так наступних. 

Теги:
Помітили помилку?
Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
93 коментаря
  • Николай Евмина 22 марта, 15:40 В Україні за роки так званої “незалежності” московську “диктатуру пролетаріату” перетворили на диктатуру олігархів. Вчорашні бандити і вори з нашого дозволу (чи мовчазної згоди) отримують надприбутки таких розмірів, які їм дозволяють мати власні партії, ТВ-канали, власних прокурорів і суддів і керівників поліції. Вільні великі гроші їм дозволяють не тільки корумпувати, але і держати в покорі державних чиновників по відомій формулі: “за хабар — 7 років, а за те, що не взяв — розстріл”. Промисловість повинна стати державною, що виключає диктатуру великого капіталу. Для цього в державі потрібно переглянути, в т. ч. і через суди, результати приватизації: чесно була продана тільки “Криворіжсталь”. Встановити реальний контроль за роботою підприємств-монополій, якщо їх не вдасться повернути в народну власність. Взяти під контроль прибутки із зовнішньої торгівлі. Нам навязали фейк про неефективність державного управління. Приватники її досягають тільки за рахунок скорочення штатів у 3-5 раз Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Алексей Алексеев 22 марта, 06:02 Пропагандонский пук в лужу, даже обсуждать лень.
    strimko1 22 марта, 09:49
    но пройти, не перднув, не смог?
    Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Виталий Кушнир 20 марта, 19:41 Не маючи волі припинити беззаконня і анархію "активістів", П.П. вирішив все це очолити. У результаті, вже отримав дулю від МВФ. А це ж не "стурбованість" євродрузів, це мільярд доларів. І ще мінус 600 млн. від ЄС. Цілком логічні наслідки позбавленої логіки "народної активності".
    talymon 20 марта, 20:11
    Та ні, ЄС, добре знаючи, що він є одним з головних призвідців нинішнього українського жахіття, все-таки вже кинув Україні через свій поріг ті жалюгідні 600 млн. євро, тобто оту субсидію...
    Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Volodymyr Kubicki 20 марта, 15:01 Пане Рахманіне, ви вважаєте, що Порошенко мав заборонити возити вугілля з ОРДЛО ще у 2014 році? Ну так, ви ж не відповідаєте за подачу електроенергії населенню, для чого вам про це думати. Краще написати політичну писанину на 4 сторінки і добре себе почувати. Тим більше що критика Влади зараз така популярна!!!
    Олєкса Моцкаль 20 марта, 16:18
    Шановний, а ви не бажаєте посидіти в окопі на передку під обстрілом, щоб забезпечити постачання вугілля з того боку для вироблення електроенергії вашій сім'ї? Думаю що мислення перемінилось у вас і ваших близьких .
    Volodymyr Kubicki 20 марта, 18:45
    Я думаю, що ви сидите не в окопі, а на дивані. А ті що в окопах мають батьків і дітей, яким потрібна також електроенергія, а не лише мені.
    talymon 20 марта, 19:53
    Лише два факти. Позавчора, вчора, сьогодні і майже кожен день у південних портах України йде завантаження суден контрабандним вугіллям з ОРДЛО, яке потім ці судна везуть на експорт по усьому світу... Статки мільярдера Ахметова за останній рік за даними Forbes подвоїлися... На фоні тотального зубожіння переважної більшості населення України, на фоні повної деіндустріалізації економіки країни це має тривати? Це Росія у цьому винна? А старих і дітей поперед себе крім вас виставляли самі знаєте хто, пане розумнику... Вот затрещали барабаны -/ И отступили бусурманы./ Тогда считать мы стали раны,/ Товарищей считать./ (Бородино, Лермонтов) Тогда!!!
    Виталий Кушнир 20 марта, 19:42
    А ви не бажаєте замислитися - яка мета цього сидіння в окопах? І що робиться для пошуку миру?
    zxcvb 21 марта, 15:03
    Пане Моцкаль, Ваша думка слушна. Мені здається, люди не хочуть реєструватися, щоб заявити про свої погляди на "ЗН". Вони втомилися. Природно, ті хто "пасеться" на ЗН", не відображають думку більшості українців. Так собі, місцевий звіринець. Тому протягом доби ви не отримали відповіді на своє природне питання, яке задають собі українці, і на яке так незручно відповідати порошенківцям і іншій наволочі з хамелеонів, що ладні на українській крові робити свій гешефт. Вони, навпаки, кричать "караул, нам МВФ не дав мільярд, тому що ви обурилися і влаштували блокаду, ну що такого, якби ви зробили вигляд, що не помічаєте, як вас вбивають, давали б себе й далі вбивати, адже тоді ми б отримали мільярд від МВФ, а через вас, які спокійно і тихо не хочуть помирати, ми його не отримали". Думаю, як же Луценко збирається (це ж треба було перетворитися на дегенерата, а може він завжди таким був) виконувати команду "фас" і ув'язнювати Семенченка і інших блокадників, які захищають суверенітет України
    Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Олєкса Моцкаль 20 марта, 13:12 "Однако это — частность. "Минск" не движется, Трамп "не телится". ***** З самого початку було допущено дві головні помилки. Перша - агресію Росії назвали АТО. Друга - потрібно було було створювати не Нормандський формат, який себе показав в 2008 році в Грузії не дієздатним , а потрібен був створений Будапештський формат. Тобто повинні були приймати участь ті держави, що надали гарантії Україні відповідно Будапештського меморандуму. Правда мабуть Будапештський формат і не міг бути запущений, оскільки було оголошено АТО, а не агресія прои України. Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Олєкса Моцкаль 20 марта, 12:14 "главная тактическая цель Порошенко — переизбрание на второй срок. Главная стратегическая — абсолютная власть. И продолжительное пребывание при ней." ********* Ще одне підтвердження того, що потрібно перейти від парламентсько-президентської республіки до парламентської. Як ми бачимо з Новітньої Історії України, кожен новий вибраний президент намагається отримати повноваження диктатора, тобто - узурпувати владу. Узурпація влади в Україні заборонена Конституцією і є злочином.
    Николай Евмина 21 марта, 13:00
    Олекса, я не прибічник Порошенка і за нього не голосував. Ті 57%, які йому дали Булаву, також, я думаю, козацьких військових звитяг від нього не чекали, знаючи його родовід і біографію. Вони хотіли миру. Але це від Порошенка мало залежало і тоді, і тепер. Дострокові вибори ВР тоже нічого сьогодні не вирішать: там буде 10 дрібних вождів і зовсім не буде роботи. Сьогодні вони хоч 4 дні на місяць щось приймають. Прикро, але вожаків у реальній владі сьогодні немає. Крім Гриценка і Наливайченка, що мають певну управлінську підготовку, їх не видно в другому крузі політиків. Але ж знову будут вибирати не люди, а гроші. Що робити? А цих, що маємо, контролювати так, щоб з них пір*я летіло, вести за собою, а самим пхати воза вперед. Через 100 років в Україні все повторилось, але єдність народу повинна змінити хід історії, не дати знову себе проковтнути Росії при допомозі таких керівників і олігархів.
    Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Andrii Bezuglyi 20 марта, 10:27 Ніхто нікого не налякали... Це була відмінно з самого початку організована і проведена саме Порошенком операція. парасюки і семенченки в цій грі були сліпими виконавцями. Вже давно і всім зрозуміло, що мінські угоди не працюють. Українська сторона їх і підписала тільки для того, щоб відтягнути час для формування ЗСУ. З Іншого боку, РФ не збирається відступати. Видача російських паспортів, введення рублів в ОРДЛО, офіційний візит ватажків терористичних ДНР/ЛНР в Крим - це вже ознака того, що треба припиняти гру в мінські угоди і прямо визнавати території окупованими.
    Олєкса Моцкаль 20 марта, 12:18
    Що дасть визнання територій ОРДЛО окупованими? Адже навіть нема офіційного визнання хто окупант, а фактично агресор проти України. Для Порошенка головне його бізнес, а не інтереси НАРОДУ УКРАЇНИ.
    Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Роман Гнатенко 20 марта, 00:37 Ну ничего...скоро к власти придет Тимошенко...она то нас и спасет. Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Эдуард Капоровский 19 марта, 20:59 Эти уже ни на что не способны и ни какими усилиями их не заставить работать на благо Украины. Однозначно, эти недоумки во главе со своим паханом,должны немедленно уйти. У нас мудрый народ и уверен,что он найдет правильное решение как устранить от власти всех этих рошенковых,гройсманых и им подобных.Главное не ошибиться и сделать правильный выбор. Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • house 19 марта, 17:19
    Panikovski Вчера, 18:04 «права Соня https://lb.ua/blog/sonya_koshkina/361208_postskriptum_sud_lincha.html совсем "балкон ку-ку" у шоколадных ... а знач отсчет пошел на месяцы, если не недели ...»
    кстати, это "НОРМАЛЬНОЕ" ПОВЕДЕНИЕ ШУЛЕРА, я с таким, лично, несколько раз, сталкивался. его, даже, если реально ловишь за руку при попытке подкинуть карту из рукава, он до потери пульса будет доказывать, что этого не было и, что он "чист". перед законом. такое только "канделябром по голове" лечится и то = ненадолго) т.е НАДО ОТМЕНЯТЬ ВСЕ ЭТИ ЕВРЕОПЕЙСОВСКИЕ НОРМЫ, нафг. типо "прав человека" быть скотом) хотябы на время, пока их всех канделябром не пребьем.
    house 19 марта, 17:27
    и логика тут и мораль железная: совесть - то, что сединяет человека с богом-идеалом-морали, без совести человек = скотина. отже... у зтих охрендовских-скотов = НЕ должно быть никаких "прав человека". всё просто. надо тока европу в... ухо послать) хочаб временно. но... щаз это будет оч.непросто. когда народцу ездят по ушам якиймс "безвизом")
    Panikovski 19 марта, 19:00
    "НАДО ОТМЕНЯТЬ ВСЕ ЭТИ ЕВРЕОПЕЙСОВСКИЕ НОРМЫ" и это пишет тот, кто еще не так давно потешался над моей (вчерне озвученной тогда) идей рев(народ)трибуналов?)) ... не знаю точно, как сие должно быть оформлено, но видимо без какой-то чрезвычайной (упрощенной) процедуры подвешивания этой мерзоты за яйца не обойтись ... или судейских надо так зарегулировать, чтоб и помышлять не могли подыграть кому-то ... чтоб альтернатива тому было пожизненное для них самих с лишением всего майна до последней нитки. А при ТАКОМ суде, да еще, когда 2-х прокурорам-желторотикам противостоит десяток самых маститых адвокатов страны ловить нечего ... И до тех пор, и здесь я с Гриценко плностью солидарен, пока показательно и жестко не будут наказаны 5-10 человек (не надо всех - но уж этих обязательно) из первого ряда за их художества все Майданы будут заканчиваться тем, чем они пока что заканчивались(
    Panikovski 19 марта, 19:10
    в принципе идея с антикоррупционным судом неплоха, но ты видишь не дают ее по уму реализовать, очвелика вероятность, что педро и его попличники туда еще одного холодницкого пристроят ... да и регламент у него попроще должен быть (а не по обычному УПК, как планируется), иначе адвокатские и там любое дело затягомотят
    house 19 марта, 19:36
    "НАДО ОТМЕНЯТЬ ВСЕ ЭТИ ЕВРЕОПЕЙСОВСКИЕ НОРМЫ" и это пишет тот, кто еще не так давно потешался над моей (вчерне озвученной тогда) идей рев(народ)трибуналов?))>> ну.... если ты уж этот момент вспомнил, то вспомни и аргумент, почему это казалось таким смешным? и АРГУМЕНТ ВСЁ ТОТ ЖЕ = еуропа тебе не даст, твоим "тройкам реввоенсовета" контру в распыл пускать) поэтому и говорю еуропу надо отменять хотябы временно. т.е ничего в моих взглядах не изменилось. просто "отменить еуропу" тогда казалось мне мм абсолютной ненаучной фантастикой, то щаз уже, кагбэ, бульварным романом) как видишь, прогресс на лице) тут тока одна вещь МЕНЯ СИЛЬНО СМУЩАЕТ, идя по этому пути, а полностью, с "тройками реввоенсовета" = эт канешна, бред, должна получится система, оч.напоминающая.... ранний совок. и всё того же сталина. а то и путлера с ходорковским, гусинским и березовским. но и подругому = никак. брать в руки канделябр = НАДО)
    talymon 19 марта, 20:10
    Ну, голубки, ви викапані Винокур з Оганезовим з їх "Попутной песней".
    Panikovski 19 марта, 20:25
    "Винокур з Оганезовим з їх "Попутной песней" - а я то думаю, шо оно духом нафталинным потянуло, а эта наша ксантиппа пожаловала, наканец-та
    talymon 19 марта, 21:26
    Це означає, я розумію, що хтось записався у Сократи? І що, і "йаду" також вип'єте?
    Panikovski 19 марта, 20:14
    с "тройками реввоенсовета" - не утрируй, не имел в виду буквально ... должен быть нормальный суд, НО с минимальным крючкотворством (хай хотя б на период военного времени), - а чо? - железный аргумент у нас есть - ВОЙНА ИДЕТ, правда ее для этого объявить еще надо) - подобный тому, что америкосы спец. создали под сидельцев Гуантанамо - типо,, храждане терористы, мы канешно дюже поважаем ваши права,свободы и законные интересы)), но судить вас мы будем не с теми, на кот. могут рассчитывать наши америханские соочечественники, а с заморочками попроще ... + с макс. повышенной ответственностью судей (для начала хотя б этих) и гарантиями в квадрате его независимости.
    Panikovski 19 марта, 20:20
    а потому, Мустафе надо было в першу чергу народ скликать не под Соломенский, что тож полезно, но вторично, а под Раду, ВСЮ и пр. конторы от кот. зависит его создание
    Panikovski 19 марта, 21:50
    "хтось записався у Сократи?" - вовсе не следует ... а стосовно "йаду", - доживем до его возраста, а там видно будет)
    Відповісти Цитувати Поскаржитись
Реклама
Останні новини
USD 26.59
EUR 28.96