Олександр КІХТЕНКО: "Повна блокада може бути обґрунтована тільки розривом мінських угод і відмовою від окупованих територій"

Інна Ведернікова 5 червня 2015, 21:50
Кихтенко

Читайте також

Краматорськ зустрів знайомим промисловим краєвидом. Прохідна Новокраматорського машинобудівного заводу (80% продукції якого і нині іде в Росію); ковзанка, що не працює, — і взимку теж; фешенебельна прокуратура, на ремонт якої ще під наглядом Пшонки збирали всім миром; помпезна будівля Палацу культури з білими колонами, як стверджують місцеві, — єдина така в колишньому Союзі. Пам'ятник Леніну, а точніше постамент з народною національною символікою, що залишився від нього, ще комуністи змістили вліво — "щоб не псував вигляд палацу". 

Повз нас ідуть пацани, напевно, зі ставка... Років дванадцяти, підлітковий гонор і виклик в очах підкріплені стовідсотковою впевненістю: мовляв, у нас тут усе тепер схоплено, все спокійно… Літо! До Слов'янська 10 км. До Мар'їнки, де сьогодні поновилися бойові дії, — 120 і один клік у стрічці новин. "Сфотографуватися для газети? Та будь ласка!" 

…Обласна адміністрація тулиться в мерії. У приймальні ставлять кондиціонер, вищання дриля свердлить мозок. "Поки ще" генерал-губернатор Олександр Кіхтенко — згідно з останнім дайджестом визначень, "колаборант", що працює на окупантів, "контрабандист", що "кришує" потоки вугілля з території "ДНР", а за результатами перевірки урядової комісії — ще й губернатор-двієчник, за відставку якого збирають голоси в парламенті, — не здав ані сантиметра своєї позиції. 

Про що це свідчить, судити вам. 

Про "гаряче" крісло, стосунки з прем'єром і відсутність виразної державної політики
в Донбасі

— Олександре Тимофійовичу, то ви працюєте в цьому кабінеті чи допрацьовуєте?
29 травня, коли президент несподівано приїхав у Краматорськ, вам вдалося поговорити?

— Говорили. Моїм основним завданням було передати реальну ситуацію, що склалася в області. Тепер я вже відчуваю, що працює команда. Хоча всі співробітники адміністрації теж переселенці, позбавлені своїх домівок і звичних умов життя.

Нам вдалося виконати одне з найважливіших завдань, яке ставив переді мною президент: знайдено комунікацію між місцевими жителями, представниками силових структур і військовими. Так, є проблеми, але ми їх вирішуємо. Не всі. Але тут включається безліч не залежних від нас чинників. 

От, наприклад, я ніяк не можу домогтися, щоб військові звільнили Слов'янський курорт. Щоб ми могли зробити там ремонт і лікувати людей, зокрема й учасників АТО. 1100 місць! Унікальні фахівці, унікальна база і такий нераціональний підхід з нашого боку…

Військові — взагалі болюча тема. Уявімо на хвилинку, що на території області перебувають десятки тисяч озброєних людей. І я як і раніше не можу сказати, що задоволений їхньою дисципліною. У лавах мобілізованих виявилося чимало людей, мотивованих чим завгодно, тільки не ідеєю захищати Батьківщину. Багато схильних до вживання спиртних напоїв. І вони вже не в тому віці, коли їх можна перевиховати. Треба оперативно вживати заходи, посилюючи відповідальність за нестатутну поведінку й мародерство. Треба жорстко питати з командирів. Можливо, навіть повернутися до будбатів, де б ці люди могли послужити батьківщині не з автоматом, а з лопатою в руках. Не претендуючи згодом на статус учасника бойових дій і пільги. 

Однак першочергове сьогодні завдання для нас, звичайно, — відновлення регіону. Потрібно відбудовувати зруйновані будинки, дороги, підприємства… Потрібні глобальні державні вкладення. Самі ми не потягнемо.

— Ваші критики закидають вам нездатність вибивати субвенції в Києві. Від себе можу додати, що крім державного бюджету є ще й гроші, приміром, Євросоюзу, який охоче фінансує найрізноманітніші регіональні й місцеві проекти в країнах, що долають подібні конфлікти. Можливо, треба шукати ще й способи вирішувати проблеми, а не тільки причини того, чому вони не вирішені?

—Ну ви ж не хочете сказати, що гроші ЄС, які, звісно, слід залучати, а також кошти спонсорів, меценатів, волонтерів, керівників підприємств, усіх небайдужих, хто нам допомагає, можуть замінити злагоджену роботу державної машини? Яку, до речі, утримують громадяни — платники податків. 

На жаль, сьогодні ставлення Києва до Донецької і Луганської областей таке ж, як до всіх інших регіонів. А в нас уже понад рік війна. Нам давно потрібні швидкі рішення, оперативне проходження документів і фінансів. Хоч якихось… От сьогодні з шостої ранку телефонують різні люди. Під Мар'їнкою є вбиті й поранені, зокрема й місцеві жителі. Зруйновано будинки. Потрібна евакуація… Тобто паралельно з вирішенням господарських питань на військово-цивільних адміністраціях лежить безліч інших завдань. І без своєчасного зворотного зв'язку із центром нам не впоратися. 

— Я знаю, що і вам, і Луганську все-таки виділено по
140 обіцяних мільйонів на відновлення інфраструктури. Правда, фінансисти розводять руками: 75 відсотків коштів, підступно-бюрократично розписано на листопад-грудень. Тобто освоїти ви їх не встигнете? 

—Торік нам теж обіцяли 200 мільйонів на відновлення житлових будинків у Слов'янську й Миколаївці. І розподілили в середині грудня… Цього року тенденція така сама. Я особисто не знаю, чим це можна пояснити. Самотужки ми забезпечили 19 мільйонів з обласного бюджету. Але це менше 10 відсотків від необхідного. А людям другий рік ніде жити. І ми мусимо якось дивитися їм у вічі…

— А як часто ви дивитеся в очі прем'єр-міністрові? На селектор не прийшли…

—На жаль, досі в мене жодного разу не було можливості особисто зустрітися з прем'єр-міністром. Тільки в рамках відеоконференцій у складі всіх областей. Я, звичайно, регулярно робив спроби потрапити на прийом, телефонував, писав, але на жаль… А селектор, про який ви запитали, — це традиційний робочий захід, на якому моя участь вузагалі не передбачалася.

— За півроку губернатора області, яка воює, жодного разу не прийняв прем'єр? І ви жодного разу не збиралися втрьох — прем'єр, ви й Геннадій Москаль? Не узгоджували позицій? Не сперечалися? Не знаходили оптимального рішення разом?..

—Ні. Наскільки я знаю, індивідуальних зустрічей з Арсенієм Петровичем не було й у губернатора Москаля. Я, наприклад, скільки не намагався, так і не зміг уявити собі, як, будучи командувачем внутрішніх військ, я не зустрічався б з командирами бригад…

— Але як же ви тоді отримуєте зворотний зв'язок? З яких сигналів ви розумієте, чують вас чи ні? Чи це дурне запитання…

—Регулярно у письмовій формі доповідаю про проблеми. Викладаю своє бачення. Не можу сказати, що мене весь час не чують. От недавно поновили залізничне сполучення з Маріуполем. Почули. Сьомого червня почне ходити поїзд "Маріуполь—Львів". Усе це насправді ключові для наших жителів речі. Так вони відчувають свою нероздільність з Україною.

Тому, повертаючись до вашого, як я вважаю, головного запитання про те, працюю я чи допрацьовую, скажу, що річ узагалі не в моїй персоні. Річ у тому, що набір проблем в області, як і очевидні способи їх вирішити, не зміняться при будь-якому керівникові. Будь-який губернатор тут — на передовій, у гарячому кріслі, за яке мало кому цікаво боротися й чіпко триматися. 

— Про нібито нікому не потрібне крісло я вже чула від вашого попередника…

— Залишуся я чи ні — у кожному разі рішення ухвалювати президентові. Скажу про інше. Занурившись у регіон, я зрозумів, що тут особливі умови, акценти, атмосфера... Більше того, варіанти збереження нашої країни і консолідації суспільства звідси бачаться інакше. Потрібен діалог. Прийняття позицій і проблем одне одного. І моє завдання як губернатора, котрий перебуває саме тут, на місці, а не в Києві, знаючи ситуацію зсередини, — допомагати владі формувати загальну державну політику. А не говорити те, що від мене хочуть чути. Причому це стосується як моїх прямих керівників, так і громадськості, яка загралася в "так вам і треба, самі винні". Так ми можемо ще багато територій і людей втратити.

Тому все, про що ми з вами розмовляли минулого разу, я повторив президентові 29 травня. І готовий повторити це Арсену Авакову, Арсенію Яценюку, всьому Кабміну й Верховній Раді… Бо мої висновки й пропозиції, що стосуються і відмови від економічної блокади, і ліквідації корупційної пропускної системи тощо, ґрунтуються на реальності й проблемах людей, які живуть і тут, і на окупованих територіях. Нагадаю, громадян України. Знаєте, одного разу усвідомивши це, важко махати прапором тільки для того, щоб зривати чиїсь псевдопатріотичні оплески. 

— Сергія Таруту зняли, щойно він почав наполегливо озвучувати схожі тези врозріз із Києвом. Зате Геннадій Москаль, який особисто зупиняє хури з пивом, справді в тренді. А ви, вже даруйте, "колаборант", "кришуватель контрабанди", а тепер іще, на думку спеціальної урядової комісії за участі СБУ, — генерал-губернатор, який виконує свої обов'язки "незадовільно". Президент мовчить. Отже — згоден. 

—Давайте почнемо з урядової комісії.От скажіть, ви уявляєте собі комісію такого високого рівня, представник якої, виїхавши на місце перевірки — у величезну область, поспілкувався з губернатором 20 (!) хвилин і поїхав геть? З потрібним актом. Власне, щодо цього у мене більше немає коментарів.

"Колаборант"?Хочу вам нагадати, що після всіх перипетій у медіа була заява голови адміністрації Бориса Ложкіна, яка несправедливо загубилася. Так ось, глава АП погодився з моїми аргументами. Підтвердивши, що лінія президента спрямована на відновлення економічних зв'язків. Для мене це важливо, бо глава адміністрації — це саме той канал, через який я постійно спілкуюся з президентом. Крім регулярних особистих зустрічей, звичайно. 

— Олександре Тимофійовичу, але буквально вчора глава фракції БПП Юрій Луценко з трибуни парламенту знову заявив про необхідність повної блокади окупованих територій, пославшись на ту ж таки підтримку президента. Щось із каналами чи з президентом?

— Луценко говорив про підприємства, які не сплачують податків Україні.

— Ви неуважно слухали. 

Навіть якщо так, то готовий повторити для Юрія Луценка. На окупованих територіях живуть наші громадяни. Мінських домовленостей ніхто не скасовував. Нам доведеться жити в одній країні. 80 відсотків промислових підприємств, що залишилися на окупованих територіях, сплачують податки в бюджет України. Цим підприємствам треба реалізовувати свою продукцію, а нам її купувати. Економічні зв'язки вугільних і металургійних підприємств розірвати неможливо без обопільних втрат. Не буде вугілля, не буде коксу, не буде металу. Розвалиться система. Зокрема й на наших ТЕЦ. Так, є ще варіанти: вони продаватимуть продукцію або в себе, або в Росію, або нам же через Росію втричі дорожче, залишаючи податки й гроші там. Тоді запитання до міністра МВС — хто з нас колаборант? Але, скоріш за все, продовжуватимуть підвищувати ставки відкатів на наших пропускних пунктах. Що, власне, зараз і відбувається. 

Тільки уточнивши для себе й суспільства ці деталі, можна з чистою совістю зупиняти хури з пивом. І навіть із тютюном. Вільно пропускаючи при цьому вантажі з ліками для дітей і пенсіонерів, машини з вугіллям для українських ТЕЦ і дітей, які їдуть з Полтави відвідати своїх літніх батьків у Горлівку. 

Ну, або попросити верховну владу нарешті чітко артикулювати принципи державної політики стосовно Донбасу. Бо повна блокада може бути обґрунтована тільки розривом мінських угод і відмовою від територій. Що теж варіант, якщо він чесний і озвучений як країні, так і нашим зарубіжним партнерам. 

Про тонкощі патріотизму,
контрабанду і договороздатність
з "колишніми"

— Я не знаю, що ви тепер чітко артикулюватимете для народного депутата Мосійчука, але ж він збирає у ВР підписи за вашу відставку, стверджуючи, що контрабанда вугілля з окупованих територій — парафія донецького губернатора.

— Я не хочу коментувати маячню. Навіть народного депутата. Але я готовий пройтися з вами по ланцюжку, який забезпечує мільйонні доходи ряду, м'яко кажучи, нечесних людей. Є так звані нульові блокпости, на яких несуть службу збройні сили. Вони розташовані на лінії зіткнення. Через них, природно, теж проходять вантажі і проїжджають люди. На ці ж блокпости нещасні жителі області привозять свої документи, не отримуючи жодних гарантій їх схоронності і того, що вони потраплять у координаційний центр. 

— Або отримуючи, але за певну плату. Електронної системи, слід думати, не вийшло?

—Я не знаю, як називається система, коли представник координаційного центру приїжджає на блокпост, забирає документи, потім пересилає їх у центральний офіс СБУ, де їх в одному випадку успішно перевіряють протягом 1—3 місяців. В іншому повертають за тиждень. 

— Скільки таких блокпостів?

—Я не маю права говорити про нульові блокпости, але в нас в області три координаційні центри — в Краматорську, Артемівську й Великій Новосілці. Що ж до пропускних пунктів, через які їдуть люди і йдуть вантажі, то їх теж три: Миколаївка, Гвардійське й Курахове. 

— На якомусь з них недавно водіїв змусили співати хором Гімн України. Десь там само організовували фотосесії з автоматами на грудях у мирних жителів, які ладні, напевно, й гранату на груди повісити, аби тільки проїхати… Але знаєте, Олександре Тимофійовичу, я готова, ні, не зрозуміти, перечекати навіть ці перегини. Але мільйонні налагоджені потоки, з чіткими таксами… Вже цілих півроку! За наявності президента, секретаря РНБО, прем'єра, генпрокурора… Пройдімося по ланцюжку. Хто несе службу на нульових блокпостах? На пропускних пунктах?

—На нульових — армія. На так званих КП ВВ — пропускних пунктах присутні прикордонна, фіскальна служби, представник АТЦ (Антитерористичного центру) і МВС, включаючи батальйони. 

— Тобто практично всі силові структури нині стоять на блокпостах і ловлять терористів?

—Так. При цьому будь-який хоч трохи досвідчений терорист навряд чи шість годин стоятиме в черзі до прикордонника. Він спокійно об'їде або обійде і блокпост, і пропускний пункт відомою йому стежкою. А враховуючи, що тепер літо, то зелені насадження неабияк спрощують завдання. Ось де треба ефективно боротися, виставляти патрулі, апаратуру стеження. А на пропускних пунктах сьогодні стоять звичайні люди, яких треба пропускати за паспортом громадянина України. Також там ночують перевізники промислової, харчової та іншої потрібної по обидва боки продукції. Саме для них необхідні чіткі й прозорі правила перетинання пропускного пункту. Підозрілих, звичайно, треба затримувати і перевіряти. 

— Скрізь людський чинник. Можна підозрювати кожного десятого, а можна кожного другого. Теж заробіток. 

—До мене звертаються дуже багато людей щодо цього. Справді, багато що залежить від зміни. Є достойні офіцери в кожній із силових структур. Вони нікого не ставлять на коліна й не змушують співати гімн. Але є й інші… 

— А у вас які повноваження в цій парафії? 

—Та жодних. Ні я, ні мої заступники не керують ані блокпостами, ані пропускними пунктами. Ситуацію там контролюють і за неї повністю відповідають силові структури, які ми з вами вже перерахували. От я вчора був на КП ВВ Гвардійське. Багатокілометрова черга. Народ нервує. Діти плачуть. Поговорив з людьми. Звернувся до командира прикордонної служби з проханням налагодити процес. Усе. Жодних інших повноважень — відстежувати, фіксувати, затримувати, віддавати накази — я не маю. У кожної силової структури своя вертикаль. 

— При чому тут тоді Москаль і дві хури з пивом, які він зупинив? У результаті чого ще й, за повідомленнями низки медіа, в Луганській області зменшилася контрабанда. 

—Це ви в нього запитайте. Але я, наприклад, не уявляю собі, що по посадках виловлюватиму якісь хури. Я не маю таких можливостей і законних повноважень. Але їх має керівництво АТО.

— Але ж Москаль своїм розпорядженням узагалі заборонив проїзд, чим дуже надихнув пана Луценка. 

—Заборонив? У результаті збільшивши дохід тих, хто там стоїть і однаково пропускає. Нібито більше ризикуючи. Але, на жаль, та ж таки "низка медіа" про це чомусь не пише. 

— Що має статися, щоб ці люди не брали хабарів і відкатів практично на лінії фронту? Компрометуючи Майдан, оскверняючи пам'ять Небесної сотні, тисячі загиблих юнаків, ні в чому не винних хлопців і дівчат з Донецька й Станиці Луганської… Та все, що сталося з нами за ці півтора року…

—Мають заговорити сумління і честь. 

— Я так розумію, у їхніх перших керівників теж? Адже наївно було б думати, що п'ятеро нечистих на руку прапорщиків від армії, прикордонників, МВС, включаючи батальйони, податкової й АТЦ, рулюють багатомільйонними потоками контрабанди. 

—Ви самі відповіли на своє запитання. Але боротьба насправді йде. Скрізь є порядні люди. Нещодавно затримали полковника СБУ й представника МВС. Але ця боротьба не системна. Люди бояться писати заяви про здирництво. На кого взагалі писати, якщо довіри немає, а повертатися доведеться? 

— І що робити? 

—Забрати ці пункти й максимально спростити систему, пропускаючи людей за паспортами, а вантажі за жорсткими правилами. А не за чиїмось бажанням. Потрібно чітко визначити, які вантажі мають право перетинати кордон. Об'єктивна заборона може бути накладена на підакцизну групу — спиртне, тютюнові вироби тощо. Ні вони до нас, ні ми до них. Але предмети першої потреби, харчові продукти, медикаменти мають проходити безперешкодно. Тоді ми зможемо почуватися цивілізованою державою, а люди, які живуть там, почнуть відрізняти тимчасово окуповані українські території від гетто й резервації України. Насправді це прямий шлях до відновлення довіри до української влади. 

Ось почитайте лист від сім'ї інженерів з Донецька. Сентименти на мою адресу можете опускати. У суть вникніть.  

 

— Ну очевидні ж речі. Ми з Тарутою про це говорили, з вами вкотре говоримо… Але вас не чують. Ані президент, який вам довірив область. Ані прем'єр, який не вважає за потрібне з вами зустрітися. Чому? Ви ж ставите собі це запитання?

—Знаєте, парадокс. Я ж сам мав звичку іронізувати стосовно тези про те, що Україна не чує Донбас. Але це так! Досі не чує. Та найбільше мене турбує навіть не глухота влади, а настрої суспільства. Нам давно треба шукати баланс, вибиратися з цієї ями. Але Київ бачить порошинку в оці жителя Донецька і не бачить колоди у своєму. Просто треба сказати "стоп". І почати працювати, спілкуватися, сперечатися, націлюючись на творення. Годі руйнувати і душі, і міста. 

Ще я помітив, що всі, хто приїжджає сюди, — волонтери, творчі люди, та й самі солдати — часто змінюють своє негативне ставлення до місцевих. Нас чекає щодо цього доволі довгий шлях примирення. У нинішніх кордонах чи в колишніх… Я не знаю. Але знаю точно, що попереду титанічна робота на самому низу. У громадах. У нині українському Краматорську теж багато хто ходив на референдум. І що раніше ми зрозуміємо, що ненависть — це шлях у нікуди, то менше десятиліть нам знадобиться на те, щоб відновитися. 

— Олександре Тимофійовичу, я згадала про прем'єра невипадково. Ви самі кажете, що для успіху командування на самому верху потрібне безпосереднє спілкування з партнерами й підлеглими. Точно так само й унизу, на рівні області. Але ви теж увесь цей час щось ділили з Тарутою. А це все-таки народний депутат, нехай уже не олігарх, але досить заможна людина, яка контролює бізнес і Маріуполь сьогодні. 

—Можливо, потрібен був певний час, щоб Сергій Олексійович прийняв факт мого призначення. Я не нав'язувався. Але, здається, зараз усе налагоджується. Маріуполь — виборча дільниця Тарути. Більше того, багато в чому ми носії схожих думок. Насправді спілкуватися тут мені доводиться з усіма. І з Тарутою, і з представниками БПП Артуром Герасимовим і Максимом Єфімовим. Зокрема й з опозиційними силами. Доводиться розмовляти і зі Звягільським, і з Королевською. 

— Розповідають, що ваше спілкування з пропрезидентськими депутатами призводить до нерівномірного розподілу бюджетних коштів в області. На їхню користь, звичайно. А тісний контакт з колишніми людьми "Сім'ї", Ахметова, Колеснікова та іншими багато хто взагалі сприймає як змову: їхня лояльність до української влади в обмін на ваше невтручання у справи. 

—У першому випадку, зрозуміло, що кожен депутат зацікавлений у кращому фінансуванні своїх округів. Тому матеріальний момент і суперечки будуть завжди. Мені здається, що нерівномірності немає. Але я зверну на це увагу.

Що ж до спілкування з "колишніми", знаєте, мені не до піару. Я працюю на зміцнення української влади в області. Жодних домовленостей ні з Ахметовим, ні з Колесніковим, ні з кимось іще немає. Я спілкуюся з керівниками підприємств незалежно від їхніх політичних позицій. Я зобов'язаний це робити. Нам потрібно розвивати область. Насправді було б дивно, якби я не спілкувався, приміром, з генеральним директором металургійного комбінату ім. Ілліча або "Азовсталі". Тим більше що вони, як і Тарута, дуже багато допомагають Маріуполю. Зокрема й відновленню селища Східне. Я регулярно спілкуюся з мером Маріуполя Юрієм Хотлубеєм. Це моя робота. 

Ті люди, які намагаються мене сьогодні в чомусь звинуватити, боляче вкусити, або не обізнані глибоко у процесах, що тут відбуваються, або займаються популізмом, або мають тут свої корисливі інтереси, намагаючись прибрати перешкоди для проведення тут своєї політики — м'яко кажучи, не зовсім державної. 

— Хто ж ці люди? 

— Вони у Фейсбуку, в інтернет-виданнях, на телевізійних шоу, у залі парламенту… 

— Можливо, це все-таки банальна боротьба "президентських" і "прем'єрських"? Яку ви програєте ще й тому, що позбавлені підтримки свого партнера Ігоря Смєшка. 

—Якби мій соратник по партії "Сила і честь" Ігор Смєшко сьогодні очолював Службу зовнішньої розвідки, то президент мав би найдостовірнішу інформацію, якої він нині потребує. Але ми зараз не про це. У мене багато впливових друзів і товаришів в оточенні президента. Однак мені дуже шкода, що прем'єр ловиться на вудку провокаційних заяв членів уряду. Цього не можна допускати. Треба працювати у прямому контакті й вирішувати проблеми. 

Про відмиті мільйони на фортифікаційних спорудах, команду
й "репресії"

— У вас справді проблеми з будівництвом фортифікаційних споруд? Досить дивна для генерала армії ситуація. 

—Кожна область України отримала свою кількість взводних опорних пунктів, що їх цивільні мають побудувати для військових. Нині ці роботи ведуться. У нас 24 об'єкти. Це багато. Більше тільки у Дніпропетровській області. Мені не зовсім зрозумілий такий підхід. Адже ми розміщуємо і забезпечуємо умови роботи представників інших областей, які нам допомагають, — спасибі їм за це. Більше того, майже вся землерийна техніка в нас залишилася на окупованих територіях. Але ми стараємося і поспішаємо. Однак місця розбивки низки опорних пунктів ми отримали тільки в середині травня. 

— Що являє собою цей опорний пункт? 

—Окопи для техніки, траншеї, вогневі споруди, бліндажі для укриття, командно-спостережні пункти… Цілий комплекс, де розміщуватимуться військовослужбовці. Вартість кожного такого пункту понад два з половиною мільйони гривень. 

— Я була випадковим свідком розмови з приводу якості цих вогневих споруд. Люди кажуть, що вони затісні, чомусь зроблені з бетону, а не з дерева, що неприпустимо. Нібито при проектуванні порушено правила герметизації. При випробуванні в солдата з вух пішла кров. Про розмір вогневого прорізу взагалі мовчу, можна використовувати тільки автомат, кулемет уже не стає… Це правда? Хто автор? 

—Цей проект розробив і втілив у життя проектний інститут Міністерства оборони. Воно — замовник, а обласні адміністрації — виконавці. З погляду військового, скажу коротко: я б із цієї вогневої споруди не стріляв. Вирив би собі окопчик у потрібному місці й вів би звідти вогонь. Із запропонованого нам командного пункту я б теж не керував. Бо він, м'яко кажучи, дуже недосконалий. Тобто справді є запитання. Але я не хочу зараз вести розмову на цю тему. 

— Ви боїтеся зробити ще одну необережну заяву? 

—Та я вже їх стільки зробив… Тільки не необережних, а об'єктивних. Просто це в певному сенсі закриті питання, які навряд чи варто обговорювати публічно. Заради наших солдатів.

— Але ж можна було й непублічно запитати, хто відмив на цих спорудах, від яких жодної користі і які навіть небезпечні, мільйони?

—Усе, що міг, я казав і підказував іще на етапі розробки цих опорних пунктів. Тоді моїх аргументів не почули. Тепер ми встановлюємо ці споруди, і дай боже, щоб вони були ефективними, а ще краще, щоб вони нам узагалі не знадобилися. Донбасу й Україні потрібен мир. І політики повинні усвідомлювати реальність і вести реальні переговори. Більше того, я переконаний, що тим, хто допустив таку ситуацію на Донбасі, ще доведеться відповісти за свої дії, а точніше бездіяльність на самому початку подій. Усе інше нині, включаючи й такі-от "вогневі споруди" — похідна нашої системи.

— Москаль оприлюднив список населених пунктів, що підлягають перейменуванню у світлі законів про декомунізацію. А це, по-вашому, похідна чого? 

—З одного боку, закону. З іншого — державної недалекоглядності. Не час зараз. Але закон є закон і його треба виконувати. Цивілізовано, без перегинів і показної запопадливості. От сьогодні о четвертій ранку демонтували пам'ятник Леніну у Слов'янську. Повторюю — демонтували, а не зруйнували. На нього ніхто не накидав зашморгу, як у Краматорську, ніхто не влаштовував псевдопатріотичних маршів. Ми з допомогою "Правого сектору" просто виконали закон, намагаючись у переговорному процесі з жителями зберегти стабільність у прифронтовому й політично різновекторному місті. 

— Ваш колишній радник Володимир Ржавський тому в армію пішов, що зашморг на Леніна накинув? У ЗМІ пишуть, що у вас тут 37-й рік, і всіх критиків генерал відправляє служити Батьківщині. 

—Я не хотів би обговорювати пана Ржавського, який змінив за дуже короткий період чотири партії. Він справді був звільнений відразу після мітингу. Я розчарувався в цій рекомендованій мені БПП людині. Він як мій радник чудово знав, що за кілька днів пам'ятник буде демонтовано. Без галасу, як кажуть, і пилюки. Але йому був потрібен піар. Навіщо? Запитання не до мене. Що ж до його призову, то, наскільки мені відомо, він сам написав заяву як доброволець. 

— Як і заступник голови департаменту інформаційної політики Суздалєв? 

—Він написав заяву після звільнення керівниці департаменту, яка не впоралася з поставленими завданнями. Що потім відбувалося в його житті, я не знаю. Але якщо він пішов служити Батьківщині, то це не найгірша робота для чоловіка. 

— На початку нашої розмови ви сказали, що в адміністрації нарешті запрацювала команда. Але саме команда — ще один привід для ваших опонентів звинувачувати вас у нерозбірливості. Ваш перший заступник Кравцов… 

—…написав заяву за згодою сторін. Його рекомендували як людину, яка знає регіон. Але ми не спрацювалися. Мене не влаштував його темп. Війна зобов'язує прискорюватися. "Поборник сепаратизму" Клименко, якого всі критикують за "бутики" в Донецьку? Так там в усіх залишилися квартири, будинки, власність… Нині він не має до них жодного стосунку. А мене як працівник улаштовує. Більше того, служба внутрішньої безпеки його перевіряла. Хто ще? Лаврик? Забрав людину практично з поля бою. Теж колишній виходець з Донецька, який пішов за нього воювати. Справляється. Я працюю з тими людьми, які є. 

— Скажіть, говорячи все це, ви справді сподіваєтеся, що вас почують? Що прем'єр-міністр різко вам подзвонить і запросить на ділову розмову, а президент потисне руку й відмовиться від уже практично ухваленого рішення відправити вас у відставку?

—Я кажу те, що повинен сказати. Переконаний, що і прем'єр-міністр, і президент сьогодні мають бути зацікавлені в діалозі з Донбасом не менше, ніж губернатор Донецької чи Луганської області. Я хотів би, що б у цьому трикутнику в результаті склався ефективний союз, здатний продукувати консолідуючу державну політику й запобігати помилкам. Від того, чи працювати я на цьому посту, чи ні, ця проблема нікуди не зникне. 

 
Теги:
Помітили помилку?
Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
12 коментарів
  • BenderaZagoruly Sergej 10 июня, 07:57 Автору письма к губернатору отвечу кратко: В днр есть власть за которой стоят те кто голосовал и этих людей много. По массе видеоматериала то люди живущие в этих образованиях не испытывают трудности и очень рады воскрешению ссср и хвалят своих правителей. Поэтому если вас что либо не устраивает то обращайтесь к той власти которая контролирует территорию. Умирать за этот грёбаный дамбас, который вечно голосовал за даунов разваливавших страну я лично не хочу и правительство должно выполнять волю 40 миллионов людей а не кучки свихнувшихся идиотов. Посему считаю принципиально ввести блокаду как на передвижение так и на экономику до тех пор пока не отдадут ВСЕХ пленных ребят и пока не перестанут вести обстрелы наших территорий. Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Jeka Kern 7 июня, 12:55 Грамотный умный смелый ЧЕЛОВЕК! Спасибо что поняли наш край и приняли к сердцу! Верим что ВАС услышат и этот кошмар кончится!
    BenderaZagoruly Sergej 10 июня, 08:01
    Одной веры мало. Там столько оружия что стрелять оно будет годами...плевать на минские соглашения потому как цель с средства поставлены хло не отвечают чаяньям жителей ...и ему фиолетово что вы хотите...он защищает "русский мир" , а вы тут жалуетесь...хотели расею так держите её...
    Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Петр Петренко 6 июня, 22:34
    Эдуард Кравченко Сегодня, 19:00 «Человек знает ситуацию изнутри. Руководствуется реальными целями и задачами. Но, думаю, его слушать никто не будет. Потому что у власти не лидеры, которые ведут за собой народ и страну, а политики. Которые подстраиваются под ситуацию и настроения толпы. А руководство ЛДНР довольно этими "блокадами", заявлениями про "раковую опухоль". Это консолидирует население вокруг них. Цены в ЛДНР почти сравнялись с российскими. И в регион стал активно входить рубль. Третий месяц пенсии исправно платят в рублях. Начали платить и зарплаты. Успенка забита фурами из России. И возникает вопрос, а может эти Минские соглашения предусматривали совсем не то, что озвучили для пипла?»
    "...Но Киев видит соринку в глазу жителя Донецка и не видит бревно в своем. Просто нужно сказать "стоп". И начать работать, общаться, спорить, нацеливаясь на созидание. Хватит рушить и души, и города." То есть это Киев рушит души и города? Значит президент нам врёт, что это сепары обстреливают наши города из запрещенного оружия. Тогда почему объективный и правдивый губернатор не кричит об этом. Многие действительно не информированы глубоко о происходящих там процессах. Пусть скажет правду, что мол ВСУ при поддержке ОБСЕ обстреливают повстанцев, несмотря на Минские договоренности. А если это не так, то его интервью действительно попахивает коллаборационизмом. Всем нормальным людям жалко стариков и детей, и тех нормальных людей которые в силу обстоятельств остались там, а что делать с теми кто всё это устроил? Может тоже пожалеть, может тоже услышать? И тех кто убивает украинцев? Среди них тоже есть граждане Украины. Как то уж больно однобоко губенатор проводит государственную политку.
    Эдуард Кравченко 6 июня, 23:09
    ПОмните фразу из "Москва слезам не верит" - не знал или не хотел знать? Это про детей и стариков. САмое ужасное в этой ситуации - ее бессмысленность. ВСУ не могут победить ВС ЛДНР. ЛДНР самостоятельно не жизнеспособны. И главный лозунг теперь - не забудем, не простим.Что с одной, что с другой стороны. И что дальше? Будем ждать, когда Украина станет главным полем столкновения между США и РОссией? А что от этого "поля" останется?
    Петр Петренко 7 июня, 21:49
    А что лизать сапоги "старшему брату"? Это уже проходили, "старшему брату" насрать. Россия уничтожила Донбасс, ни Львовщину, ни Волынь, ни Киевщину, а именно тех, кто лизал сапог. Я думаю, другие регионы посмотрев на результат пойдут на столкновение между США и Россией, на стороне США! Россия сделала для этого всё возможное и невозможное. Я сам до окупации Крыма и части Донбасса считал что жители России это славяне. Но то что делает Кремль, заставило меня стать русофобом и поверить что единственная реально демократическая страна это Америка и в ней наше спасение. И я точно знаю что так же думают огромное количество украинцев. И не надо грузить, что я де поддался на украинскую пропаганду, я сам житель Донецка, мои родственники живут по всему Донбассу и я езжу к ним. Не все разделяют мои взгляды, но это зависит от их общего уровня развития.
    Эдуард Кравченко 7 июня, 23:05
    Ну, лизанием сапог большого результата не получишь. Хоть русские сапоги лижи, хоть американские. Могу точно сказать, Америке до Донбасса еще более пофигу, чем РОссии. И если амеры посчитают, что поддержка России в Сирии им важнее, чем Украина - махнут не глядя. Просто есть несколько аксиом. "Сила страны - в единстве ее жителей". "Единство достигается учетом интересов всех жителей" "Единство сложной страны возможно ТОЛЬКО ПРИ наличии ПРИЗНАННОЙ ВСЕМИ МОДЕЛИ ПЕРЕДАЧИ ВЛАСТИ!" Эти аксиомы были нарушены. И сегодня в этой войне нет никакого смысла. Для Украины. Для власти - имеет. На войну можно все списать. И на ней можно заработать.
    Петр Петренко 8 июня, 08:19
    Так предыдущая власть перешла все мыслимые и не мыслимые границы. Сверхжадность шапочного упыря довела людей до крайности. Плюс его природная тупость, если бы он не трогал студентов, митинговали бы себе, если уже облажался отдай какого-нибудь своего блюдолиза на растерзание народу и т.д. А он всё делал чтобы как можно сильнее вздрочить людей. И не только в Киеве, а и в Донецке. Полмира приезжали его уговариваь, рассказывали что такое хорошо и что такое плохо, всё бестолку. А тут брат наш ножик нам в спину пока у нас свои разборки. Оттяпал Крым влез в Донбасс. Ничего в Донбассе не было бы, никакой войны, если бы её не начал злобный карлик, всем тут до задницы упырь Янукович. Россия привезла своих отморозков которые и начали всю эту бодягу, я сам всё видел. Теперь осталось отгородиться от стада орков на наших рубежах, а это возможно только военным путем.
    slonenya 8 июня, 15:02
    при Януковичу жилося добре
    Эдуард Кравченко 8 июня, 18:12
    Про Янека согласен. НО все опросы показывали - он проиграл бы и обезьяне. Ну, да ладно, случился Майдан - на Майдане его надо было и закончить. Нечего было ПС с палками разъезжать по Юго-Востоку, захватывать ОГА, памятники валить. Путин вообще то поспешил. С захватом Крыма. ПОсле этого у украинцев сработал территориальный инстинкт. А так бы мочили друг друга. ПОмните Харьков, ОГА? НОвая власть поступила так же тупо, как и Янек. Все враги, террористы. Всех посадим. Было несколько сотен - теперь счет на десятки тысяч. Отгородится? Можно. Непонятно только - военным путем?
    slonenya 9 июня, 09:07
    Янек, без сумнівів, програв би. Але чомусь всі все валять на Путіна, наче на всіх Референдумах голосували "зелені чоловічки" а не прості мешканці Криму, донечани\луганчани.
    Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Эдуард Кравченко 6 июня, 19:00 Человек знает ситуацию изнутри. Руководствуется реальными целями и задачами. Но, думаю, его слушать никто не будет. Потому что у власти не лидеры, которые ведут за собой народ и страну, а политики. Которые подстраиваются под ситуацию и настроения толпы. А руководство ЛДНР довольно этими "блокадами", заявлениями про "раковую опухоль". Это консолидирует население вокруг них. Цены в ЛДНР почти сравнялись с российскими. И в регион стал активно входить рубль. Третий месяц пенсии исправно платят в рублях. Начали платить и зарплаты. Успенка забита фурами из России. И возникает вопрос, а может эти Минские соглашения предусматривали совсем не то, что озвучили для пипла? Відповісти Цитувати
Реклама
Останні новини
Курс валют
USD 24.83
EUR 27.56