Перші полонені гібридної війни

Анастасія Станко 2 жовтня 2015, 22:02
пленные

Читайте також

 

 

12 жовтня у Верховному суді республіки Чечня, що в Грозному, розпочнеться розгляд по суті справи стосовно двох українських громадян — Миколи Карпюка та Станіслава Клиха. 

Їх обох звинувачують в участі в першій чеченській війні в 1994-1995 роках, зокрема, в убивстві російських військових. За сукупністю статей обом загрожує від 15 років до довічного ув'язнення. Третьому "співучаснику" цього "бандформування", теж громадянину України, Олександру Малофєєву вже винесли вирок. Шатойський районний суд Чечні 29 вересня засудив його до 24,5 року ув'язнення…

17 березня 2014 року Миколу Карпюка, заступника лідера "Правого сектора" з ідеологічної роботи, затримали на російському боці кордону між Брянською та Чернігівською областями прикордонники РФ. За твердженням самого Карпюка, він прямував до Росії на зустріч із людьми, буцімто наближеними до Володимира Путіна, які готові були обговорювати можливість непроведення псевдореферендуму в Криму. І ця зустріч була санкціонована керівництвом ПС. Проте лідер організації Дмитро Ярош це заперечує: "Це було всупереч і моєму рішенню, і рішенню тих людей, які були присутні на зустрічі за день до його від'їзду. Це добре спрацьована ФСБшна операція. Тоді стояло питання кримського референдуму, і відповідно поступили певні пропозиції через людину, наближену до Миколи, про те, що він може приїхати, поговорити. І, можливо, навіть той референдум там якимось чином було б скасовано".

Подібна заява суперечить словам самого Карпюка. У розпорядження ZN.UA потрапив лист в'язня, який він (через свого адвоката) направив до Європейського суду з прав людини. 

Уривки з цього листа ми наводимо мовою оригіналу із збереженням стилістичних, орфографічних та пунктуаційних особливостей. І з повною версію документу можна ознайомитися на сайті ZN.UA. 

 

"17 марта 2014 г. был задержан Российскими спецслужбами на гране Украины и РФ. Совместно с Фурсой Вячеславом Степановичем и его водителем Игорем на автомобиле "221-Мерседес С-500" мы следовали в г. Москву для проведения переговоров с руководством РФ. Встречу организовывал Фурса В.С. через своих знакомых которые по словам Фурсы имели личные связи с Президентом Путиным В.В. Моя поездка была обговорена руководством "Правого сектора" Украины, где и было принято решение о делегировании меня на эту встречу (тут і далі — виділено редакцією). После задержания на КПП российской границы, нас троих отправили в Брянское управление ФСБ, где содержали во временном изоляторе. С нами сотрудники ФСБ провели несколько бесед, на которых мы высказались о цели нашей поездки. На одной из таких бесед присутствовал какой-то представитель АП России. 20 марта 2014 г. утром ко мне в камеру зашли сотрудники спецслужб, одели мне на руки и ноги цепи, погрузили в микроавтобус и увезли ничего не объясняя. В ночь с 20 на 21 марта мы прибыли в управление СК России в г. Ессентуки. Сотрудник СК Курбанов М.А. заявил мне, что я задержан по подозрению в совершении преступлений на территории РФ в период с 1994 г. по 2001 г. Меня обвинили в участии в боевых действиях в Чеченской Республике в это период". 

Як випливає зі слів Карпюка, організатором зустрічі із загадковими емісарами Путіна був голова Київської обласної організації "Правого сектора" В'ячеслав Фурса. Проте Фурсу разом із водієм було незабаром звільнено, і за 15 днів вони повернулися до України. Пізніше Фурсу затримали в Україні за хуліганство (як організатора "Батальйонного братства", учасники якого 3 лютого 2015-го палили шини під Адміністрацією президента), але згодом випустили з СІЗО. Спроби зв'язатися з ним виявилися марними — на зв'язок він не виходить. 

Натомість Миколи Карпюк на волю не вийшов, а його дружина Олена переконана, що чоловіка просто підставили. 

Викладача історії Київської транспортної академії Станіслава Клиха затримали 8 серпня 2014 в одному з готелів російського міста Орел. Там він зустрічався зі своєю дівчиною, того дня збирався назад в Україну, але його плани перервали співробітники тамтешньої поліції. Єдине, що дозволили — передзвонити мамі і сказати, що його затримали. Відтоді батьки-пенсіонери 10 місяців нічого не чули про сина, аж доки адвокату Марині Дубровіній не вдалося побачитися з Клихом у одиночній камері СІЗО П'ятигорська. Клих у цій історії виглядає людиною, що опинилась не в той час не в тому місці. Судячи з усього, його затримали для "масовки", задля надання майбутній "українсько-чеченській справі" переконливішого вигляду. Свого часу Станіслав перебував у лавах УНСО, що, очевидно, було відомо російським спецслужбам. Тож його, ймовірно, заарештували як ще одного потенційного "учасника" неіснуючого "бандформування". 

Так звану українська справу за чеченськими подіями 1994-2000 років почали розслідувати в Росії ще 2010-го. Зараз у цій справі півтори тисячі томів. З 2013-го розслідуванням "злочинів" "українських бойовиків" і окремо справою збройного формування "Вікінг" опікувалося Головне слідче управління Слідчого комітету по Північно-Кавказькому округу. Саме в цей період у слідчих з'явився головний підозрюваний, а водночас і головний свідок — громадянин України Олександр Малофєєв. Судячи з усього, на нього звернули увагу в одному з СІЗО Челябінська через характерні татуювання. На тілі в'язня були наколки УНА—УНСО, члени якої дійсно брали участь ву першій чеченській на боці загонів Джохара Дудаєва. 

Малофєєв, вочевидь, дійсно воював в Чечні, а пізніше повернувся в Україну. Жив у Криму, там вчинив кілька розбійних нападів, потрапив до в'язниці, після відсидки поїхав до матері в Новосибірську область Росії, де 2009-го за вбивство та суміжні злочини знову потрапив за ґрати, отримавши 23 роки позбавлення волі. 

Коли російські прикордонники в березні 2014-го передали ФСБ Карпюка, а в серпні того ж року поліція передала тій же ФСБ Клиха, почала вимальовуватись "чеченська справа". 

Як стверджує в листі до Європейського суду з прав людини Станіслав Клих, його катували кілька місяців, щоб він зізнався в тому, що від нього вимагали. 

З листа Клиха (наводиться мовою оригіналу): 

"Ко мне были применены незаконные методы дознания и следствия, выраженные в нанесении мне побоев и увечий в т. числе с помощью наручников и электрического тока, длительного стояния на коленях, в результате чего на запястьях рук, коленях, голеностопной части ног имеются многочисленные шрамы. Также мне давали алкоголь, психотропные препараты, которые вводили внутривенно… Пытки в городе Владикавказ проводились с интервалом в 2–3 дня, чтобы я мог отдохнуть, меня откармливали за это время, затем следовали пытки с применением тока… Помимо этого во Владикавказе меня по несколько суток держали на тюремном дворе не давая ни воды, ни еды. В результате применения данных методов я был доведен до состояния дистрофии, не мог держать в руках ложку, ручку, поскольку кисти рук были вывернуты в результате приковывания к решетке...В камеру зашел "Саша" (один з тих, хто катував Клиха. — Прим.ред.), несколько раз ударил меня по ребрам и ногам и сказал, что на допросе я должен сказать, что я перерезал горло двум российским солдатам на площади Минутка". 

Цього листа Клих зміг написати лише після 10 місяців сидіння в камері-одиночці, коли до нього вперше допустили адвоката Марину Дубровіну. Адвоката Карпюка Докку Іцлаєва допустили до підзахисного лише через півтора року утримання. До цього часу обом українцям призначали лише державних адвокатів, щоразу подовжуючи на два місяці термін утримання під вартою. Карпюк теж сидів у камері-одиночці і піддавався тортурам (на його тілі знайшли 19 рубців, судмедекспертиза підтвердила застосування до нього електроструму та підвішування наручниками до стелі). Обох в'язнів перевозили з СІЗО до СІЗО, ховаючи від консулів і від адвокатів.аж доки не розпочався розгляд справи в суді.

У чому власне звинувачують Карпюка і Клиха? У тому, що вони були учасниками формування "Вікінг", яке воювало на боці Дудаєва. За версією ГУ Слідкому по Північно-Кавказькому округу РФ Карпюк ще й був організатором цього угруповання. У складі "Вікінгу", за твердженням обвинувачення, Карпюк і Клих з 31 грудня 1994 по 2 січня 1995 вбили не менше 30 російських військових біля Президентського палацу та на площі Минутка, а також поранили не менше 13 російських військових. "Сумлінність" російських слідчих просто вражає: вони "встановили" навіть кількість пострілів, начебто зроблених Клихом — не менше 130 пострілів із автомата Калашникова калібру 5,45 мм. 

Чи були Карпюк і Клих у Чечні? Автор матеріалу поговорила з людьми, які дійсно були в Грозному наприкінці 1994-го — на початку 1995-го. Жоден з них не назвав імені ані Клиха, ані Карпюка. Наталка Чангулі — українська журналістка, яка на початку грудня 1994-го разом з оператором була в складі української делегації на прийомі в Грозному у Джохара Дудаєва. Окрім знімальної групи в складі делегації були один із лідерів УНСО Анатолій Лупиніс (нині покійний), тодішній народний депутат від УНА Юрій Тима та Олександр Музичко ("Сашко Білий") Останній тоді працював заступником редактора рівненської партійної газети УНА—УНСО і збирався займатись у Чечні виключно журналістською роботою. Тоді Лупиніс, за спогадами Чангулі, фактично "подарував" Музичка Дудаєву. Спочатку, Сашко (як він сам розповідав авторові) дійсно займався у Грозному журналістською роботою, але після першого обстрілу чеченської столиці вирішив взяти до рук зброю.

Юрій Тима, котрий був теж у складі цієї делегації, а пізніше ще кілька разів їздив до Грозного, розповів, що саме він інструктував усіх унсовців, як добиратись у палаюче місто. Тима стверджує, що знав кожного, хто їхав на війну. Ані Карпюка, ані Клиха в його списку не було. 

Микола Карпюк у грудні 1994-го був очільником рівненської організації УНА—УНСО. У той час важко хворіла його мама, яку він доглядав до її смерті в березні 1995-го (це підтверджує його брат Анатолій). Колишній перший заступник голови рівненського УНСО Сергій Пандрак стверджує, що Карпюк брав участь у військових діях в Абхазії 1993-го, був тричі поранений. Одне з поранень виявилося важким: після нього Карпюк кілька місяців лікувався в Львівському військовому госпіталі. Воювати після цього в Грозному, стверджує Пандрак (який брав участь у бойових діях у Чечні) Микола не міг фізично. За твердженням Пандрака, Карпюк у Чечні не був. 

Станіслав Клих теж свого часу перебував у лавах УНСО, звідки згодом вийшов. У 1994-му йому був 21 рік, він навчався на 4-му курсі Київського університету імені Шевченка. У той час, коли, за версією Слідкому РФ, Клих стріляв російських військових, він складав іспити у виші, що можна підтвердити документально.

Незважаючи на те, що жоден з підсудних, жодного разу не був у Чечні обоє українців після кількох місяців катувань змушені були зізнатись у всьому, в чому їх звинувачували. Вони дали свідчення не лише проти себе, а й проти Дмитра Яроша, братів Тягнибоків і навіть Арсенія Яценюка, записавши їх у великій кримінальній справі проти "українських бойовиків" своїми побратимами по зброї. Це, а також свідчення Олександра Малофєєва і лягло в основу обвинувачення. Малофєєва, як стверджує адвокат Дубровіна, нескладно було примусити свідчити проти українців . За її словами, він наркозалежний, хворий на туберкульоз, гепатит B і С, а також ВІЛ 4 стадії. Тож якщо пообіцяти дозу чи навпаки не дати замісної терапії, можна вибити будь-які свідчення…

У листі, який знаходиться в розпорядженні ZN.UA, Микола Карпюк, свідчить, що до нього застосовувалися тортури: 

"Старший группы назвался Максимом и рассказал мне, что со мной будут делать, чтобы я сознался в инкриминированных мне преступлениях. Он заявил, что сначала меня предадут пыткам электрическим током и каким способом его будут пропускать. Затем будут применены физические насилия, если эти методы не будут иметь результата — будет выкрадена моя жена и сын. Их будут подвергать такому же насилию и все равно вынудят меня сознаться в преступлениях. Мои заверения, что я не был в Чечне ими восприняты не были. Руки мои были связаны за спиной наручниками. Мне связали веревками ноги и руки, наручники сняли. Ко второму пальцу правой ноги и среднем пальцу правой руки присоединили клеммы. Затем начали пропускать через меня электрический ток с разной продолжительностью: то в течении десятков секунд, то мгновенными толчками, то продолжительное время. Сколько времени это продолжалось не знаю. Я ни в чем не сознавался, поскольку не принимал участия в боевых действиях. Во время проведения такого рода "дознаний" мне часто говорили: "Ты делал то-то", "Тогда-то ты прибыл в Грозный и делал то-то и то-то", "С тобой были такие-то люди" и подобные обвинения. Через определенное время пытки прекратились и мне сказали, что следующей ночью наша беседа продолжится. Меня привезли в ИВС, сняли повязку с глаз и провели в следственную комнату, где закрыли в зарешеченном отсеке размером 1 м х 1 м. В этой клетке меня содержали 4 суток и не давали спать. В комнате посменно находилось по одному конвоиру, которые следили за тем, чтобы я не спал…

Через пытки электричеством у меня онемели пальцы рук. Я их плохо чувствовал. Вывозили меня для этих "процедур" четыре ночи. Ток пропускали через разные части тела: через все тело, через сердце, через половые органы. Мне засовывали под ногти какие-то иглы, но я боли не чувствовал, наверное из-за того, что не ощущал пальцы рук. 25 марта меня в очередной раз привезли на "допыт". На этот раз мне не стали связывать ноги. Максим сказал, что они устали от моего упрямства и он дал команду схватить моего сына и превезти, чтобы на моих глазах подвергнуть его тем же пыткам. Он так же сказал, что привезут и жену, если получится. Но им будет достаточно и сына. Я заявил, чтобы не трогали сына и жену, я готов принять вину и подписать все необходимые документы. Максим попросил меня рассказать ему, мое сознание. Я рассказал то, что услышал от них во время пыток. Что происходило дальше не знаю. У меня начался бред…

Максим мне сказал, что "печень и сердце я уже посадил"…

Я понимал, что оговорил многих людей, своих друзей, товарищей. Когда я попал в камеру, я нашел ржавый гвоздь, заточил его о стену и хотел вскрыть себе горло. Я понимал, что выйти из сложившейся ситуации могу лишь лишив себя жизни. Но в камере была незаметная видеокамера. Ко мне ворвались конвоиры, которые следили за мной и забрали гвоздь, обыскали камеру и долго еще следили за моими действиями…

Конечно, на моей совести лжесвидетельство против многих людей. Эти угрызения совести будут со мной до последних дней. Пусть же мне простят эти люди. Я делал это не по злому умыслу, а во имя защиты сына и жены…"

Микола Карпюк, тільки-но до нього допустили адвоката Іцлаєва, відмовився від своїх попередніх свідчень, написавши, що вони були дані під тортурами. Те саме через адвоката Дубровіну зробив і Станіслав Клих. 

Українські консули в Ростові-на-Дону неодноразово намагалися зустрітися з обома українцями, вони об'їздили всі СІЗО Північно-Кавказького округу, щоб побачити в'язнів. Їм відмовляли 18 разіві до цього часу ні Карпюка ні Клиха вони в очі не бачили. Сподіваються побачити 12 жовтня на суді в Грозному. Про те, що справа Карпюка і Клиха, а також інших полонених у Росії перебуває на контролі президента говорив на прес-конференції у травні сам Петро Порошенко. Юрій Тандіт, радник голови СБУ, неодноразово запевняв автора, що Служба безпеки намагається обміняти Карпюка. Також неофіційно просив обговорити можливість обміну Карпюка і Василь Грицак (голова СБУ, особисто знайомий із Карпюком багато років). 

Проте робота слідчих МВС і СБУ на тлі цих спроб виглядає дещо дивно. Півтора року тому дружина Карпюка Олена написала в Дніпровській райвідділ міліції заяву про зникнення чоловіка. Пізніше справу перекваліфікували на вбивство. На цьому все. Коли стало відомо, що Микола Карпюк перебуває в Росії за ґратами(21 березня 2014-го, коли дружині надійшов лист із Слідкому РФ про затримання чоловіка і пред'явлення йому звинувачення), ніхто з українських слідчих у рамках української справи про зникнення Карпюка не опитав людей, свідчення яких могли б для стати в нагоді російському адвокату Миколи для доказу його невинуватості.

На жаль, усі докази Докка Іцлаєв змушений збирати з відкритих джерел, статей і репортажів журналістів. Навіть після спілкування російського адвоката з українськими слідчими справа не просунулась. Усе, що було зроблено слідчими Дніпровського райвідділу міліції — це збір довідкок від нарколога, про наявну судимість та склад сім'ї Карпюка і Клиха у відповідь на лист Головного управління Слідчого комітету по Північно-Кавказькому округу Російської федерації. Решта, як повідомили в міліції — не в їхній компетенції. Натомість у СБУ повідомили, що свідків у таких справах допитують не вони, а слідчі міліції. Коло замкнулось. 

Розгляд справи Миколи Карпюка та Станіслава Клиха у Грозному розпочнеться 12 жовтня. Її розглядатиме суд присяжних. Чи зберуть до того часу в Україні докази їхньої невинуватості — відкрите питання.

Теги:
Помітили помилку?
Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
Немає коментарів
Реклама
Останні новини
Курс валют
USD 26.08
EUR 29.03