Повторення непройденого

Сергій Рахманін 4 грудня 2015, 22:02
Майдан_1

Читайте також

 

"Поважайте кожну окрему хвилину, бо помре вона, і ніколи не повториться..." Ціную цей вислів Януша Корчака, людини, яка здобула повагу до себе і подвижницьким способом життя, і мужньою кончиною. 

Як на мене, ключове слово в цій фразі — "поважайте". Людині зазвичай чомусь не властиво поважати відміряний їй небесами вік. Шанобливо й водночас тверезо ставитися і до сьогодення, і до минулого. Повага — мабуть, найскладніша емоція. Любов і ненависть почергово лідирують на життєвій дистанції, надію витісняє розчарування, нетривале захоплення відволікає від незчисленних болінь. Навіть найважливіші відтинки пройденого шляху ми нечасто цінуємо як самодостатнє знання. Навіть найбільш значущіші спогади набирають контурів підкореної Джомолунгми, непідкореної Говерли, бездумного діснейленду, смиренного цвинтаря, величного храму. Нечасто ми бачимо минуле в образі запиленої, неосяжної бібліотеки, що дбайливо зберігає пухлі томи, в яких про нас написано майже все. Якщо вмієш шукати і бажаєш прочитати. 

Два роки тому впіймав себе на думці, що нарешті підсвідомо починаю поважати час, у якому живу. В цьому часі відчувався смисл, розгадати який нам ще тільки належить. Піднесення, віра, роздратування, туга, біль, страх, гнів, надія, що змінювали одне одного, не затушовували, здавалося, безнадійного прагнення запам'ятати кожне обличчя, прочитати кожен жест, осягти смисл кожного руху. Це був той самий момент, коли буденну любов до рідної країни й обивательську ворожість до далекої держави витіснила повага до людей. Яка не давала країні тихо задубіти, а державі — голосно впасти.

Спроби повернути себе в минуле приречено марні. Проходячи повз Стелу, Будинок профспілок, "Динамо", Маріїнку, Жовтневий, Михайлівський, рефлекторно заплющую очі. Послужлива пам'ять метушливо підсовує розмиті картинки. 

Знову бачу. Порожній погляд плечистого закопченого "беркута", що тупо розглядає власне відображення в дзеркалі ліфта готелю "Київ" у січні 2014-го; оскалену, смердючу від перегару пащу озвірілого "бика" в пуховику, брудних штанах "Адідас" і важких черевиках, що азартно б'є полоненого літнього чоловіка на Шовковичній удень 18 лютого; зостарені їдким димом сірі обличчя вевешників, що втомлено засинають на роздовбаних щитах вранці 19-го. Брудні кросівки, що стирчать з-під брудної ковдри в імпровізованому морзі біля Лядських воріт удень 20 лютого; вугільно-чорні від кіптяви сльози тендітної дівчинки в білому халаті, розцвіченому червоним хрестом і кривавими бризками, яка задихається від сигаретного диму й душевного болю біля входу в готель "Україна": щойно вона не змогла "прокачати" хлопця, котрий отримав кульове у впалі груди біля Жовтневого; брудну безглузду дитячу рукавичку в калюжці тьмяної крові неподалік Кріпосного провулку. 

Знову чую. Метроном Майдану — удари палиць об щити, бруківку й армоване мереживо барикад. Легкий стогін розстроєного піаніно в мерії. Приречений крик людини, що випала з вікна палаючих "Профcпілок" і дивом була підхоплена тими, хто стояв унизу. Монотонний дріб нічної молитви, що м'яко відскакує від втомлено-безтурботно сплячих на захололій підлозі Михайлівського Золотоверхого. 

Знову відчуваю. Запах диму. Що сочиться від задубілих бутербродів, які радо роздавали змерзлі усміхнені панянки в камуфльованих куртках. Медичної маски, подарованої незнайомим чолов'ягою на "Груші". Одягу практично кожного, хто був тобі дорогий у той час. Що сочиться від усього, до чого ти доторкався. 

Знову згадую. Розумію, що запам'ятав не все. І навіть тішуся від цього. Відчуваю, що не можу повернути себе в той стан, уловити ту ноту, налаштуватися на ту хвилю. І розумію, що, мабуть, не хочу. 

Знаю чимало ветеранів, які не можуть повернутися з війни. Вона стала найстрашнішим і найяскравішим спогадом їхнього життя. Вони живуть однією, яскравою, одночасно і справедливою, і безжалісною емоцією. Що примушує ховатися в минулому й боятися майбутнього. І не лишає місця повазі до сьогодення. Знаю людей, які ніяк не могли повернутися з Майдану—2004/2005. І тому прийняли Майдан—2014/2015 як звільнення від фантомних болів. 

Останній Майдан викристалізував ще не генерацію, поки що тільки прошарок, але прошарок людей напрочуд життєздатних. Який уже два роки мало не щодня зазнає втрат, але при цьому прищеплює життєствердження всьому, до чого торкається. 

Їхні зусилля зараз не дуже помітні. Майдан, за точним висловом одного з найближчих моїх друзів, був оглядом найкращих людей країни. В умовах, максимально наближених до бойових. У малий проміжок часу, в обмеженому просторі. Там, де перебували головний виклик і головний ризик. Коли небезпека була матеріалізована. А ризик смерті — реальний. Тоді вони точно знаходили своє місце в новій системі координат. 

Зараз вони, ті, хто вижив, не розчинилися, ні. Але їх поки що занадто мало в масштабах країни, в якій утворилося занадто багато місць підвищеного ризику. Знайти своє місце не так просто. І не завжди є ті, до кого можна повернутися спиною. І не завжди є плече, на яке можна обпертися. Як це було страшними ночами з 10 на 11 грудня або з 18 на 19 лютого. Коли незнайомець ставав рідним. А деякі багаторічні приятелі напрочуд легко викреслювалися не тільки зі списку телефонів. Вони видалялися з твого життя. Ціна якого знижувалася з кожним днем протесту. А цінність зростала, хоча ми про це не думали. 

За три місяці ми непомітно навчилися поважати час, який нам відведено. Ми заново навчилися здатності поважати одне одного. Три місяці Майдану, особисто для мене, — концентрація віри, відваги, шляхетності, великодушності, самовідданості, самовіддачі, ініціативи. 

Там було немало місця слабкості, дурості, малодушності, зраді. Ні секунди не ідеалізую побаченого, прожитого й пережитого. Але в тому живильному середовищі шкідлива гидь майже завжди знезаражувалася. Втрати були пропорційні масштабу. Роздратування переплавлялося в гнів. А неминуча жорстокість часто гасилася нежданим милосердям. Вранці 20 лютого 2014-го на моїх очах сотник відтягнув свого бійця від полоненого "беркута" зі словами — "Не бий, не бруднися. Вільні не б'ють рабів…" Рабів не пускають у рай. Майдан став не тільки приводом звільнитися від рабства. А й причиною визначити координати раю. З'ясувалося, що це "не про" дешеву ковбасу або низький тариф. Посперечайтеся зі мною, але саме з цього починається повага до себе. Те, чого нам так гостро бракувало всі ці роки.

Повага — мабуть, найбільш живуча емоція. Вона не тоне в каламутних хвилях надій-розчарувань, "зрад-перемог", її не накривають перекинуті, кимось розгойдані загадкові човни або повалені міфічні млини, на які так рясно ллють воду реальні чи вигадані вороги. 

До речі, реальні вороги заслуговують окремого доброго слова. Спасибі їм хоча б за те, що вони примусили нас знову поважати себе. Раніше приводу не було, визнайте. 

Сьогодні саме повага до себе й часу рухає тисячі бійців, волонтерів, правозахисників і активістів. Їх було забагато в масштабах Майдану. Спільнота їх не дозволяла бути малодушним. Але коли поруч немає надійної спини й міцного плеча, простіше плюнути у власну душу. Коли стріляють поруч, народжується прагнення стрибнути у вічність. Коли далека стрілянина стає щоденною позіхальною теленовиною, виповзає спокуса вкрасти. Розуміючи й сприймаючи вкрадене, як трофей. Не на кожного неприкаяного бійця знаходиться свій мудрий сотник. Поки що. 

Країна, яка 2013—14-го стиснулася до розмірів упертого Майдану, знову розповзлася до розмірів розпоротої території. Де тих, хто готовий галасливо вбиватися за дешеві яйця, боюся, більше, ніж тих, хто має яйця тихо померти за країну. Поки що. Переконався в цьому під час поїздок на фронт, які, хоч як дивно, не стерли, а лише відтінили чесні спогади про Майдан. 

Повага — найбільш прищеплювана емоція. Найбільш непомітна. І найбільш живуча.

Сьогодні Майдан згадують часто. У цих спогадах багато щирого болю й правдивої скорботи. Багато небезпідставного розчарування і безпідставної туги. Багато спекуляцій і брехні. Ідеалізації і містифікацій. Як на мене, менше, ніж хотілося б, поваги до події, котра змінила нас. 

Гімн, жерстю часу обернений із ритуального піснеспіву на оберігаючу й укріплюючу молитву, перетворився на похабні варіації частівок. Неважливо в чиєму виконанні — Порошенка, Ляшка (додайте свій варіант). Символи розібрали на сувеніри, смисли — на безглузді слогани. 

Поки що. 

Час ушанував нас черговим шансом. З пошани до нього ми тільки вивчаємо правила нового завдання. Хоча часу на його вирішення небагато. 

Ще менше поки що людей, готових вирішувати це завдання. Не плекаючи особливих ілюзій, із поваги до часу, тоді зазирав в очі тим, хто сьогодні опинився на майже недосяжній висоті. Тоді в їхніх поглядах були розгубленість і страх. Що інколи змінювався сумнівами. Тепер же там — порожнеча. Віддзеркалювана в лубочних медальках і триплексах подарованих списаних бронемашин. 

Нікому не нав'язую своєї думки, просто ділюся з тими, кому вона цікава. Вони, як на мене, — тимчасові. Не добре — не зле. Не зрада — не перемога. Відходи. Данина часові. Спритні, солодкоголосі, марнослівні, метушливі. Які крадуть так само жадібно. Але полохливо озираючись. Готові здати засвіченого партнера, але нездатні відмовитися від крадійства чи "дахування". Чи то газу, чи "контрабасу", чи наркоти. Рефлексивні на уколи, але глухі до ударів. Навіть не знаю, чому. Чверть століття караюся питанням: чому політикам абсолютно відмовляє інстинкт самозбереження? Чому щоразу чую: "А нас за що? Ми ж свої!" 

Вони такі, які є. Інших не було. І немає. Поки що. Це не так їхня вина, як наша біда. Вони нічого не зрозуміли про час, який примусив світ поважати їхню країну. У нас не було інших, у них не було конкурентів. 

Будуть. 

Звідки впевненість? У найрізноманітніших сферах додалося людей не з порожнечею, а зі смислом в очах. У Краматорську, Одесі, Житомирі, Миколаєві, Тернополі. Особисте відчуття, не більше. Соціологія цього, боюся, не покаже. Та вона й у вересні 2013-го не дуже тішила. 

Все тільки починається.
І тільки від нас залежить сценарій розвитку. 

Сам для себе склав список людей, які поважають час. Які сьогодні жертвують його на те, що наближає майбутнє. На зранених недавнім минулим. 

У цьому переліку різні люди — відомі й не дуже. Однаково справжні. Ті, з ким познайомився під час Майдану. Ті, кого знав раніше й відкрив заново. І ті, в кому ніколи не сумнівався. 

Поставив просте запитання — "Що для вас Майдан сьогодні?" 

Відповіді: 

— "Сплеск нерозтраченої пасіонарності…" 

— "Казка про втрачений час. Казка скінчилася. Далі — жорсткіше…"

— "Протест проти зашореності й сліпоти…"

— "Прозріння. Несподівана довіра. Прояв прекрасного, про яке навіть не здогадувалися. Справжнє, побачене в людях, здавалося б давно знайомих..." 

— "Величезне випробування, яке зачало тектонічні зрушення на персональній карті людських відносин…" 

— "Необхідність доводити. Щодня. Готовність говорити "ні". Це інколи складніше, ніж піти з Майдану…"

— "Каталізатор. Зміни в організмі на клітинному рівні. Організм відчуває потребу в змінах. Це як алергія на неправду…" 

— "Уміння вийти й уміння стояти. Уміння боротися з лінощами й уміння боротися зі страхом. Уміння опиратися невірі. Попіл Клааса стукає тільки в ті груди, в яких є серце…" 

— "Початок важкого довгого, але необхідного шляху. Точка відліку для всього…"

Ми ще в дорозі. Запасайтеся терпінням. І повагою до часу. Минулого й теперішнього. Тоді майбутнє ушанує Вас. 

Теги:
Помітили помилку?
Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
39 коментарів
  • spragly 11 декабря, 13:03 Порошенко з Яценюком закликають прискорити приватизацію щоб уникнути дефолту держави. При цьому вони закривають очі на те що попередня приватизація (кучмівська, ахметівська, януковицька), тобто вкрадення совіцького майна, призвела до тінізації економіки і створила системну причину і цього, і наступного дефолтів. Результат пропонуємої до-приватизації буде 10% тих хто реально піде на наступні вибори. І купа офшорів з "новими рускімі" власниками старого совіцького майна. Був Порошенко в ПР та СДПУ, був. І Яценюк десь там около був. Тоді на вибори ходило 50% від списку виборців. Тоді були їхні шанси робити приватизацію "по-чесному", а не домовлятися з Ахметовим. Польский король сказав Хмельницькому: "през шаблю маєш права". Путін сказав Порошенку те ж саме: "хочеш створити українську націю - воюй з Росією". Захід ритуально погодився на такі умови. Так що, пане Порошенку, або явка на вибори 10% або воюй. От і думай. І не треба Байдена слухати - він добре радить там нічим не ризикує.
    talymon 11 декабря, 14:55
    Ахметов, Пінчук, Коломойський, Порошенко і іже з ними новоспечені нувориші є лише проміжними власниками ними награбованого. Кінцевими ж вигодонабувачами, бенефіціарами цього процесу стануть зрештою "стратегічні інвестори" Заходу. Це така двоходівка, задумана Заходом, і першим ходом у ній має стати щонайшвидша приватизація будь якою ціною усього можливого і не можливого на теренах СНД не має значення ким.... Не знаю. чи говорив те, про що ви пишете польський король Хмельницькому, але що таке говорив Мазепа українцям, - це точно: "Ей, братица, пора знати,/ Ліпше було не родитись,/ Аніж в таких бідах жити./ Самопали набувайте,/ Острих шабель добувайте,/ А за волю, хоч умріте,/ І вольності бороніте./ Нехай вічна буде слава -/ Же през шаблю маєм права!"/
    spragly 11 декабря, 19:00
    Якби заводи України належали американцям чи німцям, то Україна вже давно була б і в НАТО, і в ЄС. Чого ви думаєте москалі так в Донбас та в Крим вчепилися? Тому що дефакто там вже їхні підприємства які були приватизовані ще за Кучми. Де януковичи та курченки сховалися? На Рубльовці.
    talymon 11 декабря, 20:22
    Ви не зрозуміли. Я ж написав, що приватизація на теренах всього СНД, у тому числі й Росії,- це перший крок до того, що у кінцевому підсумку всім приватизованим заволодіє Захід (принаймні зможе заволодіти усім, на що накине хиже око). Це нарешті зрозуміли російські зажерливі прихватизатори, але зрозуміли це надто пізно. Путіну вже не вдасться вплинути на кінцевий результат того процесу, що розпочався з розпадом Варшавського Договору, а згодом і СРСР. Дарма, що всі війни, у тому числі й в Україні, Путін веде за Росію, а не проти когось. У нього зараз немає інших засобів захисту Росії крім військових, силових... Пишучи про процвітання українців з приходом інвесторів з Заходу, не забудьте поглянути на Африку, яка давно освоєна цими ж інвесторами. І де там процвітання? І хто там процвітає? Але доля Африки- це вже і наша майбутня доля, доля аграрно-сировинного придатку Заходу. І щоб ви знали, що на Донбасі російських інвестицій майже не було, на відміну, наприклад, від Галичини. Але то таке.
    Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Panikovski 8 декабря, 19:39
    ymolodyko Вчера, 00:07 «Надо просто посмотреть, а каков финальный результат майдана? - около 10 тысяч гробов в стране (по данным ОБСЕ) - десятки тысяч раненых - угробленная промышленность - разоренная страна - инфляция 300% и ограбленное население - десятки тысяч людей на военном положении с оружием в руках - огромный государственный долг Так может действительно надо было подождать до 2015 г. и решать все цивилизованным путем на выборах не доводя страну до катастрофы?»
    у вас явные проблемы с логикой, ymolodyko. После" совсем не означает "по причине". Если бы боров остался еще на полгода, то курс, как минимум в 15 грн. за одну зеленую бумажку, был бы уже к весне 14-го. - Или, как вариант (если бы хряк успел выбрать не 3, а все 15 ярдов ам. тугриков, обещанных лилипрезом рф) - к осени 15-го. + тогда бы еще и долг в те же 15 ам. ярдов, которые надо было бы отдавать раше сейчас, а поскольку взять их было бы, естественно, неоткуда, вышли бы по курсу примерно на то, что есть сейчас, т.е. на 20+. 5-6 гр. на баксе к указанной базовой сумме, - в "актив" кролику и его воровитой команде, порошокину и др. ворам помельче. // Ну а касательно "10 тысяч гробов в стране (по данным ОБСЕ) - десятки тысяч раненых - угробленная промышленность", а также порезанных на металл и вывезенному в рашу оборудования наиболее привлекательных предприятий Донецка и Луганска, то это, опять-таки, при всей моей "любфи" к нынешним укрвластям - претензии не к ним, а к фуйлу.
    Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Voynich 7 декабря, 11:36 pilat666, … а на могилке у Него было написано – «Погиб за то, что называл себя Сыном Божьим, и за то, что исцелял людей по субботам - не соблюдал субботу». Выборы и референдум (ст. 69 Конституции) как формы непосредственного осуществления власти (формы нашего управления национальными богатствами и государственными делами) не работают. Это происходит потому, что право осуществления судебной власти непосредственно в форме выборов, принадлежащее по статьям 5, 69 Конституции нам (мы – источник всей триединой власти, а не только законодательной и исполнительной), узурпировали (раздел восьмой Конституции) президент и верховная рада: судей выбирают они, а не мы. То есть, право осуществления власти непосредственно Украинским народом действует в усеченном виде без права осуществления непосредственно судебной власти (и частично исполнительной) – без выборов судей, а это означает, что оно не действует вообще.
    Voynich 7 декабря, 11:49
    Отсюда и возник Майдан как другая форма (синтез выборов и референдума) осуществления принадлежащей народу судебной по отношению к президенту и верховной раде власти непосредственно. В постанове верховной рады от 22.02.2014 о том, почему янукович уже не выполняет обязанности президента, депутаты написали, что он у неконституційний спосіб самоусунувся від виконання своїх обов’язків. То есть, в постанове даже не упоминается Майдан, не говорится, что именно Майдан усунул януковича, а написано, что он само!усунулся – якобы по собственной воле где-то загулял и не вышел на работу. То есть, негодяи настолько боялись Майдана, что в то время, когда ещё не остыла кровь на Институтской, решились проявить явное неуважение к Небесной Сотне и к участникам Майдана, и даже не упомянули о Майдане в официальной постанове о причинах досрочного устранения януковича с поста Президента Украины.
    Voynich 7 декабря, 12:07
    А правильно (по правде) было бы написать, что януковича від виконання обов’язків президента за систематичне зловживання владою і службовим становищем Президента України (ст. 364 КК України) у абсолютно конституційний спосіб!! на підставі статей 5, 69 Конституції України усунув Український народ в формі Майдану безпосередньо, оскільки верховна рада злочинно бездіяла щодо його усунення через процедуру імпічменту. Майдан, оставшись без органа управления (штаб национального спротыву быстро перебежал в верховную раду и другие органы) позволил верховной раде, которая буквально вчера вместе с януковичем его расстреливала в упор, избивала и убивала, 22.02.14 выбирать и выбрать (через выборы главы рады) и.о. президента, в то время, как по нашему конституционному строю выбирать и.о. президента в этих юридических условиях должен был Майдан (народ в форме Майдана) на своей знаменитой сцене с оглашением на всю Украину даты выборов (назначения).
    Voynich 7 декабря, 12:29
    Мягко говоря, не факт, что выбрали бы именно турчинова (точно, что не выбрали бы) или порошенко со всеми вытекающими последствиями - оборона Крыма, введение военного положения как минимум в отдельных областях, создание чёткой вертикали управления обороной Украины через ставку Верховного Главнокомандующего, ограничение прав олигархов, реальное изменение системы… А штаб национального спротыву оказался не тем, за кого себя выдавал. Поэтому, альтернативы появлению постоянного (постоянно действующего) собственного органа управления Украинского народа с условным названием «организационно-исполнительный центр Майдана» или другим нет. Действовать нужно исключительно в правовом поле, начиная, очевидно, с подготовки и подачи, как минимум, двух системных исков к верховной раде и президенту с требованиями восстановления конституционного строя Украины в сферах управления национальными богатствами и финансовыми ресурсами в условиях рыночной экономики.
    Відповісти Цитувати
  • New1 6 декабря, 14:06
    Василий Дукант Сегодня, 11:50 «Ну, то й хто винен? Хоча по суті, це питання не цікаве. Важливо інше, шо будем робить? І коли? Слова "повинні", "требе", "змушені" ... вже остогидли! Всі все розуміють, усвідомлюють, знають. Що далі? Далі-то що? Чогось згадавсь Тарас: "І день іде, і ніч іде/ І голову схопивши в руки/ Дивуєшся, чому не йде/ Апостол правди і науки?/»
    В мене є Ідеї та План, а от щоб втілити це все, та хоча б проаналізувати, щоб щвидко переформувати ситуацію, для цього потрібні Люди та кошти. А взагалі це робиться на державному рівні, а о ми бачимо на державному рівні : прийшли та засмоктало болото, - відокремились, тому ПЕРША ІДЕЯ - це зв"язка СУСПІЛЬСТВО_ПАРЛАМЕНТ_УРЯД. Не один , а ГРУПА КОМПЕТЕНТНИХ ЛЮДЕЙ_ЕКОНОМІСТІВ_ТА ПРАВНИКІВ(САМЕ КОМПЕТЕНТНИХ), та ПОВНОВАЖЕННЯ на перевірку, доступ до інформації, написання законів, впровадження та РЕСУРСІВ. Що у нас ПОРОБЛЕНО - ЗРОБЛЕНО КАСТОВЕ СУСПІЛЬСТВО, в основному непристойна, щоб не сказати гидотна купка, відокремила усіх інших від ресурів та коштів, розпродає Суспільне майно собі на гаманець, створює штучні конфлікти, а незабаром може й війни, ЩОБ НАКОПИЧУВАТИ ГРОШІ за рахунок життя українців. От тому ТРЕБА ДОЛУЧИТИ ГРУПУ ВІД УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ, бо після Майдану прийшди тиж самі, таж філософія - у нас нічого нема, подайте копійчину, а ви радійте хлібині, У НИХ ВСЕ Є- НЕМА У НАС
    New1 6 декабря, 14:19
    Та ті й же зомбують "держави повинно бути менше, або взагалі.. ". Що таке Держава - це абстрактний об"єкт, який працює на інтереси УСІХ , в нас державність замінено інтересами купки, тобто усі процеси державні регулюються не державними інституціями та в інтересах розвитку українців, а в інтересах та ВОЛІ купки. Тобто в нас фактично зруйнована державність, бо нічого без Шмені-Мен неможливо вирішити та зробити, треба одобряс цієї мафіозної купки. Тому треба встановити державність, не жлобську, що в нас сталося: просто відібрали у усіх - та собі зробили щастя. Особливо важливо запустити економіку, оскльки гнила купа НЕ ХОЧЕ та протидіє добробуту українців, а депутати здебільшого працюють на купу, або постійні політичнні бійки ситих біля корита, то фактично нема кому та не робиться, натомість якось "вибрали" "професіоналів" у міністри, що"любі друзі" й роблять економічну політику в ІНТЕРЕСАХ тільки прибутку та іноземців, тобто НЕМА тих хто робить для українців, нема взагалі кому довіряти.
    New1 6 декабря, 14:36
    Для початку хоча б такий механізм :у Верховній Раді є ціла група правників, є ціла будівля з Прав людини , от я ПОДАЮ СКАРГУ на порушення моїх прав згідно Конституції в Законах та діях посадовців, то - правники ВР повинні подання зробити на випралення ситуації в Законах. Натоміість - відптски та брехня. Тоді - не роблять, не компетентні - геть з роботи, бо НЕ ДОПУСКАЮТЬ компетентних та ттих, хто не хоче малинку робити - оце корінь зла, беруться ті, хто робить що потрібно Шмені-Мені та іноземним коштам, НЕМА тих, хто працює на українців!!! По-друге - це сфоормулювати та почати втілювати економічну модель задля добробуту українців. Ви знаєте,чого проголосували за Кернеса у Харкові? Бо він видав УСІМ харковчанам по 12 соток, а киянам ? Чому ті, хто має хоороми на своїй "малій", гектари, поотримували безкоштовно київську землю,та все продають, а люди бідні як миші? Бо політика така - землю коштовну продавати для гнилої купи та гроші вивозити, то взагалі не економіка, коли землю продають
    New1 6 декабря, 14:39
    А взагалі , треба те , що написано - НАЦІОНАЛЬНУ ЕКОНОМІНУ РАДУ, та так - тільки зробив підлість - геть. Тобто підняти моральний статус - "дух, що тіло рве...". Людям це необхідно - ПОВІРИТИ, що є ті, хто робить для людей та майбутнього.
    Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • New1 6 декабря, 01:06 Майдан повинен був дати поштовх до Нової України, саме де основа - громадянин. Яніна Соколовська казала, що нам потрібно вчитись слухати одне одного, бо в нас різний менталітет, й постійно хтось хоче бути головнішим, не слухаючи інших. Усі все знають, поговорили, повздихали, говорили, балакали, сіли та заплакали... Влада ще з 90-х років , "балярила", отакі Зайці-хвалько, все ходили надувалися - "ми історію творимо, ми, ми,...", владні говоруни відірвалися від народу, бо нікчеми завжди бахваляться, коли їм дають владу, не розуміють відповідальності . Що повинен був зробити Майдан, з"єднати владу та народ, влада повинна була продемонструвати здатність працювати на народ, спілкуватись, знайти шляхи взаємодії, натомість Зайка-Хвалько, що йому довірили та інші, знову на хвилі бахвальства відокремились та зачинили двері саме перед носом у народу, й почали творити "що не попадя", оці всі бла-ла-ла, оці всі форуми, оці всі закордонні відрядження.... а по суті - витрачали кошти та час.
    New1 6 декабря, 01:17
    А по суті, навіть мови не було про те, щоб подумати, як почати будувати економіку , щоб підхопити настрій мас, людей, що повірили та хотіли взятись за побудову країни. А що робити? А все: виганяти нездар з заводів, та брати нових людей, особливо у фінанси підприємств, піднімати ДЕРЖАВНІ підприємства, а не робити банкротами, як зараз спеціально робиться у Укрнафті, будувати житло,порахувати та зрозуміти, як буде працювати внутрішній ринок, налагодити кредити НА ВІДКРИТТЯ СПРАВИ та інше. Натомість нам "журно - шлю.." закладають протиріччя, а саме "чи піднімати економіку, чи платити пенсії?", що це таке? Вже повторюють ці попуги, що їм в рота вклали олігархи, що треба зробити взагалі, щоб держава не платила пенсії, але самі -"треба нам депутатам по 1000-1500$ " платити, ОЦЕ НАШЕ ВСЕ, -іншому не дамо, бо самім не буде, собі треба. ОЦЕ ВСЕ характеризує, бо завдання влади зробити для всіх життя, про таке навіть й не замислювались. Повинна бути ВІДКРИТА РАДА, де люди говорять та мають голос.
    New1 6 декабря, 01:32
    Оце зробили "Національну Раду Реформ", - закритий клуб по інтересах. У чиїх інтересах ці Рехформи? Повинна бути Дійсна Національна Рада - відкритий офіс, де КОЖНИЙ може прийняти участь, та не тільки сказати слово, а й потребувати своє право, щоб врахували, щоб замислювались ЯК РОБИТИ для країни, як організувати економіку, щоб вона працювала на людей. Он Лановий казав, що коли буде де-олігархізація підприємств, то давайте малими партіями та українцям, - носа крутять.Бо для українців та для добробуту українців нічого не робиться, оце там десь у 2040 ... Це все брехня, коли сьогодні нічого, то завтра може бути лише гірше. Чи для цього Майдан був, щоб прийшли ті, хто тільки сам гам, та іншому не дам, тягнуть час. Треба дійсно НАЦІОНАЛЬНУ ЕКОНОМІЧНУ ПЛАТФОРМУ, відкритий офіс та НБУ хай сплатить роботу фахівців, це буде дешевше та продуктивніше, бо зовсім все знищать, тільки на шоу здатні. Тому потрібен "Новий Майдан", економічний, - це НАЦІОНАЛЬНА ЕКОНОМІЧНА ПЛАТФОРМА,яка буде нарощувати
    Василий Дукант 6 декабря, 11:50
    Ну, то й хто винен? Хоча по суті, це питання не цікаве. Важливо інше, шо будем робить? І коли? Слова "повинні", "требе", "змушені" ... вже остогидли! Всі все розуміють, усвідомлюють, знають. Що далі? Далі-то що? Чогось згадавсь Тарас: "І день іде, і ніч іде/ І голову схопивши в руки/ Дивуєшся, чому не йде/ Апостол правди і науки?/
    Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Anton Miklin 6 декабря, 00:14 Статья - набор красивых слов и больше ничего. Жизнь намного более прозаична. Устраненная Майданом коррумпированная власть сменилась на еще более циничную и коррумпированную, где вседозволенность в сфере присвоения средств процветает в хаосе постреволюционного процесса. В мутной воде властям сейчас легче рыбку ловить. Рыбку по-крупнее, чем при Яныке. Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Василий Дукант 5 декабря, 23:49 Це ви правильно побачили, пане авторе. Україна з Майдану винесла цей важливий урок: ми повинні поважати один одного, бути толерантними, будувати життя, країну, визнаючи і право іншого. З одного боку. З іншого, достойно захищати спільні надбання. Я теж інколи переходжку Майдан, заплющивши очі. І сьогодні мені чомусь не стає менш болісно. Терпіння у нас від праотців. Але чи дійдемо так? Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • anatolii 5 декабря, 22:49 Ну ось, найвища "посадова" особа майдану, один з його апостолів, аятол, знову з'явився перед нашими очима весь "у сльозах і соплях", як колись сказала Тимошенко про Порошенка після того, як побачила, яким він увірвався до Ющенка після зняття з нього недоторканості ВР. Хіба ж сльози і соплі- це зброя аятол? Краще вже взяти тон Анастасії Дмитрук, що написала "Ми ніколи не будем братами": "Маски зірвані - вірити нікому" (Анастасія Дмитрук) Маски сорваны– верить некому./ Разбиваются птицы об лёд./Поспешили к новому, светлому –/ оборвался беспечный полёт./Кто у власти - все куплены-проданы,/наши сотни ложатся в ряд./Вместо аистов - в небе вороны./Души светлые не горят./Навсегда мы с тобой свободные./Мы с тобой – молодые ветра./Нас шакалы пасут голодные,/полосатая их чума./Мы восстанем все миллионами -/ бесконечный один отряд./Мы пойдем вперёд батальонами,/мы за всех отомстим ребят./Маски сорваны. [цензура] лживые,/грады, мины, за боем бой./Только мы уже не игривые./Теперь хищники мы с тобой. Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • pry4ilok 5 декабря, 20:12 Повага – це, між іншим, той квантовий стрибок в іншу якість матер’ялу, який (матер’ял) може дати іншу якість країни. Ні п’ятий, ні деcятий Майдан не дасть якісних змін, якщо не відбудеться те, про що й пише Сергій: якісна зміна нас. Якщо громада не перейде в іншу якість. Для прикладу – не буде світла, якщо свічка не горітиме. Навіть від 450 вгодованих, ароматизованих свічок, які не горітимуть, а тільки крастимуть, - світла не буде. Людина, та, що образ Божий, – це любов і совість. А совість – це особистість, а не член чи одиниця. А особистість здатна поважати і варта поваги. Бо по-ВАГА - це визнання за іншим – його ВАГИ, визнання того, що кожен ІНШИЙ заслуговує, аби на нього зВАЖали, з ним дискутували, використовуючи не штампи, а «свої слова». До речі, штампи – вбивча штука, вони штампують гвинтиків. Коли ми говоримо й пишемо «своїми словами», тоді ми думаємо. А коли думаємо, тоді знаходимо рішення. Принаймні вибиваємося з колії. Надія з’являється саме завдяки повазі. Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Voynich 5 декабря, 15:02 «Четверть века убиваюсь вопросом: почему у политиков напрочь отказывает инстинкт самосохранения? Почему каждый раз слышу: "А нас за что? Мы же свои!" Они такие, как есть. Других не было. И нет. Пока. Это не столько их вина, сколько наша беда. Они ничего не поняли о времени, которое заставило мир уважать их страну. У нас не было других, у них не было конкурентов. Будут..». У нас не было не их-других, а нас самих - таких, какими мы должны быть и обязательно станем. Идёт (де-юре, с 16.07.90) глубоко позитивный процесс эволюции (формирования) Украинского народа (граждан Украины всех национальностей) как самостоятельного субъекта власти и субъекта собственности в Украине. Параллельно идёт процесс формирования Майдана как другой, отличной от выборов и референдума (ст. 69 Конституции Украины) эффективной формы непосредственного волеизъявления, которая предполагает наличие собственного постоянно действующего органа управления Украинского народа – организационно-исполнительного центра Майдана Відповісти Цитувати Поскаржитись
Реклама
Останні новини
Курс валют
USD 25.91
EUR 29.08