Прем'єрний показ

Юлія Мостова 28 листопада 2014, 22:22
цветник

Читайте також

Перше засідання Верховної Ради VIII скликання відбулося. Спектакль удався. Головні герої впоралися зі своїми ролями досить непогано: президент Порошенко світився щастям і оптимізмом на похороні власної мрії про абсолютну владу; прем'єр Яценюк, відповідно до образу вічного камікадзе, хмурив брови під тягарем надзвичайно важливих завдань, що стоять перед економікою, і торжествував у душі з нагоди збереження за собою поста глави виконавчої влади; а Володимир Гройсман, який жодного дня не працював народним депутатом, прикидався спікером. 

Петро Олексійович особливо підкреслив, що новий парламент розпочинає роботу з найкоротшої коаліціяди, найкоротшої спікеріади і найкоротшої прем'єріади. Недосвідченому глядачеві могло здатися, що в новій Раді все коротке, окрім Довгого. Насправді це не зовсім так. Ні війна, ні численні жертви й покалічені долі, ні дистрофія системи держуправління, ні миша, яка повісилася в засіках вітчизняних банків (включно з НБУ), не примусили лідерів обраних партій виконати президентську обіцянку — створити коаліцію за два дні після виборів. А у вищезгаданого спектаклю могло ж бути багато сценаріїв. 

Весь нижчевикладений текст людям, котрі увірували, що Майдан змінив якість влади раз і назавжди, краще не читати. Там не буде нічого про реформи — про них у вищому "тьорочному" колі не говорили; не буде розповіді про спроби сторін присоромити одна одну ім'ям полеглих; не буде навіть сліду спроб погамувати пишно квітучу корупцію — тільки переділити. Це закономірно, коли виборці приписують акторам риси героїв, яких вони грають, вважаючи, що В'ячеслав Тихонов мав нордичний характер, що Х'ю Лорі, на відміну від дільничного лікаря, вас точно вилікував би, а Бенедикт Камбербетч вже давно знайшов би бабки Януковича. Не прокидайтеся.

Для Петра Порошенка шоком виявилися результати народного волевиявлення 26 жовтня. Петро Олексійович, який із першого дня оголошення підсумків президентських виборів розраховував на власну більшість у новій Раді та сформований ним самим же новий уряд, довго не міг переусвідомити себе в нових реаліях. Поставленій меті він приніс у жертву якість оборони країни, постмайданну наснагу мільйонів громадян, надію суспільства на неминучість покарання для злочинних "папєрєдніков" і приборкання олігархів. 

Президент був настільки впевнений у своїй перемозі на парламентських виборах, що як відмовився брати Яценюка у список, так і розпорядився не порушувати в електронних медіа тему корупційних схем, які працювали в постмайданному уряді. Навіщо дарма гнівити західних піонервожатих, які вважають прем'єра найкращим командиром зірочки? Але повільно спуститися з гори, призначити Гройсмана прем'єром і так само щиро обняти Арсенія Петровича, як під час покладання до нього квітів у сесійному залі, президент не зміг. Однак це не означає, що не намагався: 26 жовтня стартували майже чотиритижневі кулуарні муки, які передували найкоротшій коаліціяді, найкоротшій спікеріаді та найкоротшій прем'єріаді. 

Порошенко не хотів бачити на посту прем'єра Арсенія Яценюка. Закрутилося колесо зустрічей із потенційними членами коаліції, олігархами та радниками, котрі у спілкуванні з DT.UA наполягали: у випадку з президентом, який говорив про прем'єрство лідера "Народного фронту", зубовний скрегіт — не метафора. 

Петро Порошенко усвідомлював, що через 6 місяців після президентських виборів його тренд — низхідний, Яценюків — висхідний, і тому бачив у ньому не просто главу ресурсної виконавчої влади, а політика з президентськими амбіціями. 

Частина консультантів президента підштовхувала главу держави до того, щоб він віддав Яценюку відповідальність за всю економіку. Всю відповідальність за економіку, яка, обвалившись, неминуче стане надгробком висхідному трендові. Президенту пропонувалося залишити за собою силовиків, правоохоронців, а за великим рахунком, — антикорупційну функцію. У принципі, відволікшись від ігрищ, можна сказати, що ця схема була не така вже безглузда. Економіка, включно з Нацбанком, — в одних руках, силова й антикорупційна частина, включно з МВС, — в інших. Уряд, що виділяє кошти, — дивиться за балансом у силових органах, правоохоронці стежать за чистотою роботи виконавчої влади. Це якщо говорити про державні інтереси. 

Якщо ж говорити про інтереси недержавні і мовою українських владних кіл, то так — поїзди з грішми опинилися б у розпорядженні Арсенія Яценюка, але каса, в якій видавалися б квитки, — в Порошенка. Але ж теж теорія. А практика, при нинішній Конституції, виглядає таким чином: у прем'єра — гроші, поряд із грішми — олігархи, поряд із олігархами — центральні телеканали, а поряд із центральними телеканалами — влада. Що може протиставити такій комбінації президент? Боротьбу з корупцією? Чим? Яремою? Прогнилою правоохоронною системою? 

Незважаючи на променисті усмішки президента прем'єрові, Генеральна прокуратура на якомусь етапі цільовим чином почала цікавитися урядовими ґешефтами. Зокрема, в одну з великих державних структур повадилися з вилученнями слідчі ГПУ. Тикалися-микалися, працювати заважали, а все — "у молоко". Втомлене керівництво запитало: "Головним цікавитеся? Шукайте тут", — і тикнуло пальцем. Через два тижні слідчі повернулися і, облизуючись, із масними оченятами, запитали: "А є ще шось?"... Хто має гроші, хай перекупить... Звісно, ситуація може змінитися, якщо президент біля керма Антикорупційного комітету чи ще якогось дамоклового органу поставить іноземця з репутацією. Правда, може виявитися так, що поки іноземець розбиратиметься — усе вже розберуть. 

Президент, який втратив 60% рейтингу, досить довго перебував в алгоритмі раніше поставленої мети і ще минулого тижня проводив консультації та зважував плюси й мінуси запобігання прем'єрству Яценюка. Критичний стан економіки, відповідальність за яку очільник держави мав узяти на себе, президента не дуже бентежив. По-перше, тому, що, як засвідчили парламентські вибори, відповідальність за всі неприємності в країні народ, не заглиблюючись у конституційні тонкощі, й так валить на президента, що, звісно ж, несправедливо, але факт. А по-друге, як ми пам'ятаємо, Петро Олексійович вірить у свій геній і не сумнівається в тому, що з додатковим навантаженням у вигляді прем'єрства він би чудово впорався, як чудово впорюється з Міністерством закордонних справ, Міністерством оборони, прокуратурою, Нацбанком, "Укроборонпромом" і навіть директорством на підприємстві "Зоря" — "Машпроект". 

І голоси для кидка Яценюка через стегно у Петра Олексійовича були. І кандидатура, здатна прикинутися прем'єром, теж була. І навіть із олігархами, для яких у цей голодний для економіки час ключовим стало запитання: "Хто з них буде Щуроловом?", а це великою мірою залежало від того, хто буде прем'єр-міністром, — глава держави теж майже домовився. Не було тільки чіткого розуміння, що робити з Яценюком на свободі: як напевно не допустити розвитку перспектив конкурента. І, доки Петро Олексійович укладав пазл із відповіддю на останнє запитання, приїхав похмурий після святкування іменин Байден, і Байден їх розсудив: "Нині мені було видіння… Галатею зватимуть Лоренцією". 

Сказати, що Арсеній Петрович у своєму прагненні до прем'єрства не розраховував на підтримку Заходу, і насамперед США, — буде неправдою. Яценюк недурний. У нього швидкий, спритний розум. Просто він не державний. Ви можете згадати реформи, проведені Яценюком на посаді міністра економіки? А закордонних справ? А на чолі Верховної Ради? Відсутність реформ за 8 місяців його правління економікою країни, стан якої волає радикальних змін, — не моя вигадка. Це констатація, озвучена нашими західними партнерами, а що ще важливіше — донорами. Але в політиці є речі, важливіші за здатність до державних перетворень. Є талант подобатися. І не тільки виборцям. Головне — старшим. За віком чи за званням. Є діти, котрих батьки вбирають у білу сорочечку й чорні шортики і ставлять на стілець декламувати гостям уривок із "Мцирі" або Жванецького. "Ух, який розумник! Це ж треба — такий маленький, а як дорослий!". А потім тебе помічають не тільки розчулені гості, а, наприклад, Плужніков, а потім — прем'єр Криму Горбатов, а потім — Катерина Михайлівна, а потім — Вікторія Нуланд. Малюк знає, як сподобатися дорослим, як продемонструвати повагу, як слухати поради, як здаватися луною. І ось вони вже так до нього звикли, що не помічають пустощів: він поганий прем'єр, але він — наш прем'єр. 

Відверто кажучи, Арсенія Яценюка деякі конфіденти теж відраджували від посади прем'єра, нагадуючи про помилку Юлії Тимошенко у 2008 р., — тоді вона мала можливість на самому початку кризи піти у відставку і, не взявши на себе відповідальності за економічну прірву, перемогти на президентських виборах. Арсенія Петровича намагалися переконати: Порошенко хоче собі все — віддай йому все, хай випустить цукерки "Золота антилопа"... Але Яценюк відкинув ці пропозиції. Він — у тренді. У нього — гон. У нього — фарт. Це його час. Здавалося б, на Майдані освистали. Над "кулею в лоб" потішалися. Тимошенко вийшла з тюрми і з керівництва "Батьківщиною" витіснила. Різке погіршення якості життя мало викликати, м'яко кажучи, недовіру виборців. Реформи, які треба і можна було починати з першого дня, провалено. Корупція не просто квітне, а плодоносить. Порошенко виштовхує на холод чистопілля зі свого блоку. І що в підсумку? Перше місце на виборах та результат, що перевершив очікування штабу з коліс створеного "Народного фронту" вдвічі! І до цього ще два бонуси: Кремль вважає Яценюка небажаним для себе антиросійським прем'єром; Вашингтон, із тієї самої причини, — своїм. 

Я забула назвати причину всього цього? Слова. Якби в Кремлі була політика, а не психіатрія, то за гучною риторикою вони б змогли розгледіти: хто разом із партнером без єдиного пострілу віддав Крим; хто не наважився купірувати онкологію Сходу на ранній стадії; хто не скористався піком суспільних очікувань для змін; а крім того, хто випустив кілька десятків новоспечених громадян Російської Федерації з великою кількістю українських грошей; хто завалив конституційний обов'язок — матеріальне забезпечення армії? Але слова затьмили справи, а точніше — злочинну бездіяльність. Антиросійська риторика сподобалася і дорослим-американцям. А історія про Стіну, яка консервує проблеми, закриває кров і біль, маскує свідчення державної неспроможності, дуже сподобалася виборцям. Арсеній Яценюк представляє вид, якому властиві дві політичні переваги — гнучкий розум і гнучкий хребет. Тому він не тільки прем'єр Кабміну, а й прем'єр театру.

За кермо виконавчої влади лідер "Народного фронту", що перебував на піку впевненості в собі, вирішив боротися з першого дня, і переміг. Думаю, Арсеній Петрович усвідомлював складну політико-економічну ситуацію країни. Однак. По-перше, за весь час української незалежності з мавпячої пастки зміг вирватися лише один прем'єр-міністр: у 1993 р. лапку зі здобиччю зміг розтиснути тільки Леонід Кучма. По-друге, у прем'єра є підстави вважати, що Захід дасть-таки грошей: вдосталь для того, аби він, як мінімум, — втримав ситуацію в економіці, а як максимум — не пошкодував, що залишився на посаді основного розпорядника ними. По-третє, прем'єр-міністр упевнений, що складний склад Верховної Ради, масштабні бажання основних гравців і мізерні можливості їх задовольнити у будь-який момент дадуть йому публічний привід встати зі стільця за хвилину до вмикання рубильника. 

У результаті тридцятиденної коаліціяди, спікеріади і прем'єріади ми отримали змішану модель управління потоками, а заодно й державою: Петро Порошенко не зважився одержати все, а також не зміг піти на чітке сепарування зон відповідальності. Яценюк не ризикнув зробити крок убік, але й не захотів узяти на себе всю відповідальність за економіку, віддавши президентові в руки війну та боротьбу з корупцією. За підсумками розподілу вони сплетуться в уряді, як "хлопчики-восьминоги", — у кожного по 8 рук, і всі з... партійних квот. І річ не в наявності партквитків у майбутніх міністрів, не в прізвищах, а в розподілі функцій між їх власниками. 

Поясню тільки на одному прикладі. Дмитра Шимківа, який курирує в президентському офісі реформи, ладять на посаду міністра економіки. Багатьом незрозуміло, чому цього міністерства досі або не скасували або не об'єднали з Мінфіном і не зробили головним в уряді. Але йдеться не про це. Дмитро Шимків, коли не нервує, дуже милий співрозмовник. У нього добра освіта і приємна зовнішність. Він — продажник. Він продавав програмне забезпечення. Він не створив софт. Він не створив "Майкрософт". Він навіть не створив його представництво в Україні. Він усього лише його очолив. Хто сказав, що ця людина може генерувати системні реформи у країні? Поки що ми бачимо тільки плоди компіляторства, різноякісні уривки раніше кимось згенерованих думок. Як він зможе впоратися з махиною Мінекономіки? Але квоти, ліцензії, тендери, дерегуляція — надзвичайно потужний інструментарій. Його теж не хоче випускати з рук президент? У господарстві все знадобиться для хороших і різних справ. Але головне навіть не це. Без підписів міністра фінансів, міністра юстиції і міністра економіки жоден документ не може бути винесений на розгляд уряду. Заповнення клітинки міністра економіки своєю людиною дає президентові в руки стоп-кран від урядового паротяга, своєрідне право вето. Ним можна зупинити дурість, злочин або неправильний розподіл ресурсів. 

Ні любові, ні довіри, ні єдиної мети у президента і прем'єра немає. Але є необхідність вдавати, що вони є. А це в умовах зростання аутсорсингу в управлінні країною все ж таки значущий дисциплінуючий момент. Крім того, наявний і чинник підпирання знизу. Багато хто ставиться до Коаліційної угоди, принаймні її смислової частини, як до потьомкінського будиночка, за яким приховане справжнє бажання важковаговиків: правити, контролювати й конвертувати. Насправді, попри всю еклектичність 70-сторінкового документа, його існування вселяє оптимізм. Не тому, що хтось його педантично виконуватиме, а тому, що окремі з депутатів, котрі доклалися до його написання, щиро вірять — так буде. І, сподіваюся, термоситимуть колег із фракції, колег із коаліції, колег із уряду. Зараз таких збурювачів спокою багато. Не знаю, скільки їх залишиться через кілька місяців. Когось виведуть із гри спокуси. Адже хабарів не беруть ті, кому їх не дають. А ті, кому дають, — не завжди не беруть. Когось використають втемну, як під час підготовки закону про люстрацію, яким одна олігархічна група намагалася закрити кадровий шлях у владу іншій олігархічній групі, котра уклала у Відні сейфову угоду з майбутнім президентом. Обов'язково використають чиюсь некомпетентність, адже коли заможним кротам треба провести закон через зал, ніхто не каже: "А приймімо закон, який допоможе нам украсти мільярди, — а в результаті десь через відсутність обладнання не відкачають недоношених дітей, хтось згорить живцем через форму, яка на 80% складається з синтетики, а пенсіонери продовжуватимуть раз на місяць купувати півкіло м'яса". Говорять інакше: "Приймімо закон про підтримку вітчизняного паливно-енергетичного комплексу в умовах військової агресії". 

До цього треба звикнути, у цьому потрібно розібратися, навчитися читати закони, бачити пастки і кватирки, обчислювати корупційні ризики та механізми їх забезпечення. Треба зрозуміти, що законом про зняття депутатської недоторканності або про державне фінансування партій усіх проблем не вирішити. Головні корупціонери вже давно не сидять у парламенті. А партії, за винятком однієї — "Батьківщини", взагалі в парламент не проходять. Потрібно навчитися бути самокритичними, спробувати допустити думку, що ти знаєш ще не все, що ти розбираєшся ще не в усьому, що не кожна кухарка, не кожен експерт або громадський активіст можуть бути ефективними міністрами, керівниками центральних органів виконавчої влади або добрими законодавцями. На це потрібен час. А його немає. 

Рефінанс видається під заставу... кримської власності. В енергетичній сфері відкіт при закупівлі обладнання — до 40%. "Підвищені" рентні платежі дають у результаті їх платникам 2 млрд грн економії. Курс убиває середній клас, що поповнює лави і так численного люмпена. А автомат у Харкові можна купити вже менш ніж за 100 доларів. 

Перед країною стоять архіважливі й архіважкі завдання. Загроза зникнення держави — не міф і не маячня. І, як завжди, головна небезпека — всередині. Хай хтось б'ється об бетон у страусовій спробі не знати й не бачити залаштунків: "Усі, хто критикує владу в такий тяжкий час, — агенти Путіна. Дайте їм можливість попрацювати, показати себе". 

Попрацювали. Ми побачили. І чітко розуміємо, що давати їм можливість працювати так, як вони робили це впродовж дев'яти місяців, — злочин. Заплющувати очі — зрада. Вірити в те, що в усьому винен тільки Путін, — громадянське слабоумство. Сподіватися, що Захід примусить провести всі необхідні реформи, — інфантилізм. 

Знати, вичищати, пропонувати, вимагати, добиватися — ось завдання младоопозиції, що неминуче сформується в надрах кон'юнктурної трисотенної більшості, до складу якої входять кілька десятків людей, лояльних до Фірташа і Коломойського; півтори сотні бізнесменів від схем і бюджету. Зберіться, хлопці й дівчата. Ви та рештки журналістики і третього сектору, ослаблених вашим же походом у владу, — поки що єдина гребля між нинішньою загрозливою ситуацією та хаосом... ні, не третього Майдану, а кривавого бунту, який не розбиратиме ні прапорів, ні біографій, а тільки прагнутиме реалізувати соціальну справедливість у вигляді помсти та різкого скорочення розриву між багатими і бідними. Видовища — це добре, але коли вимкнений телевізор — потрібен хліб. 

А ще потрібна надія. Звісно, мене хтось попрікне: мовляв, звідки їй узятися після всіх вищеописаних залаштунків. Але в мене вона є. Нераціональна, смішна. Ілюстрація до цього матеріалу — робота нашої 10-річної доньки. Аня виліпила її з пластиліну для шкільного ярмарку, що проводився на підтримку воїнів АТО. 

Знаєте, як вона називається? "Завтра України". 

Помітили помилку?
Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
116 коментарів
  • Afinogen Chattsky 7 декабря, 18:39 Спасибо, поржал. Как над формой, так и над содержанием. Блестящее перо, б/п Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Килгор Траут 4 декабря, 22:32 всё весьма резонно. но в работе анечки наряду с бабочками хотелось бы видеть и немножко муравьёв и пчёлок.
    Korochka 4 декабря, 23:24
    Ой, прсмотритесь. И пчелка, и божья коровка, и даже гусеница;)
    Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Flutter 4 декабря, 14:53 Я добре розумію, що питання, яке нижче я ставлю до Інтернет-спільноти, викличе роздратування як у Влади, так і у Президента України, але, як громадянин України, я маю конституційне право це питання поставити: «Якби від початку загорання конфлікту на Донбасі, а саме – відразу після ГАНЕБНОЇ!!! втечі Януковича В.Ф., цей конфлікт було ВИЗНАНО!!!, як АНТИКОНСТИТУЦІЙНИЙ ЗАКОЛОТ!!!, тобто – збройний ЗАМАХ!!! громадян України на чинну Конституцію України, то як би мали себе вести СПОЧАТКУ!!! В.о. Президента України Турчинов О.В., а ПОТІМ!!! – чинний Президент України Порошенко П.О. – ГАРАНТИ!!! Конституції України?» Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Vivalacubalibre 3 декабря, 22:38 Ооо:) и где ж Вы были год назад?:) наверное, призывали бежать на Майдан и свергать злочинну владу? Хорошо написано, но фальшиво
    lavrin 5 декабря, 15:55
    "наверное" -эквивалент "кажется", а в народе говорят, что если кажется - ПЕРЕКРЕСТИТЕСЬ. В нынешний век просто прочтите все номера ЗН за тот период, особенно статьи автора. Помню свои впечатления от поведения Яценюка, Кличко и Тягнибока, которые "до обеда были на майдане, а после - в приемной у Клюева". Короче - "а ты кто такой" (Паниковский)
    Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Анатолій Півненко 3 декабря, 16:46
    Spaceman Сегодня, 15:43 Уважно прочитав статтю Юлii Мостовоi. Так, вiдображення нашоi дiйсностi адекватне. Цiкаво, що ми побачимо в Украiнi через 100 днiв? - це сьогоднi нас найбiльше цiкавить. Головне - вилiкуватись вiд онкологiчного захворювання краiни, вiд того, що вiдоме усiм нам як КОРУПЦIЯ. Корупцiя скрiзь i всюди - подивiмося, наприклад, як збагачуюються водii пасажирських автобусiв i маршруток - грошi водiю даете, а квитка не отримуете. Якщо ж наважитесь затребувати квиток, отримаете шматочок паперу з числом оплати в 3-5 разiв меншим того, що водiю дали, та й ще осуд пасажирiв, мовляв, чого причепився до водiя! А як оскотинилася наша медицина, лiкарi на кожному кроцi намагаються заробляти собi грошi, вже лише за вхiд до приймального кабiнету вимагають грошi, фальсифiкують дiагнози, беруться не за своi справи без вiдповiдного досвiду й необхiдноi апаратури (пропонують операцii з завiдома негативним результатом - тiльки-но моi знайомi пройшли через це... хватило розуму вiдмовитись й знайти квалiфiкованого спецiалiста)...
    Так, носii корупцii як онкологiчного захворюваня суспiльства - це не лише олiгархи, якi розкрадають державу та ховають грошi в офшорах, носii цього захворювання - це вже сьогоднi майже все населення Украiни. Оце й належить сьогоднi усiм нам усвiдомлювати перед тим, як дiяти
    Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Spaceman 3 декабря, 15:43 Уважно прочитав статтю Юлii Мостовоi. Так, вiдображення нашоi дiйсностi адекватне. Цiкаво, що ми побачимо в Украiнi через 100 днiв? - це сьогоднi нас найбiльше цiкавить. Головне - вилiкуватись вiд онкологiчного захворювання краiни, вiд того, що вiдоме усiм нам як КОРУПЦIЯ. Корупцiя скрiзь i всюди - подивiмося, наприклад, як збагачуюються водii пасажирських автобусiв i маршруток - грошi водiю даете, а квитка не отримуете. Якщо ж наважитесь затребувати квиток, отримаете шматочок паперу з числом оплати в 3-5 разiв меншим того, що водiю дали, та й ще осуд пасажирiв, мовляв, чого причепився до водiя! А як оскотинилася наша медицина, лiкарi на кожному кроцi намагаються заробляти собi грошi, вже лише за вхiд до приймального кабiнету вимагають грошi, фальсифiкують дiагнози, беруться не за своi справи без вiдповiдного досвiду й необхiдноi апаратури (пропонують операцii з завiдома негативним результатом - тiльки-но моi знайомi пройшли через це... хватило розуму вiдмовитись й знайти квалiфiкованого спецiалiста)... Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Flutter 2 декабря, 19:16 Сепаратисти Донбасу - російськомовні громадяни України - зі зброєю в руках, впродовж багатьох місяців, ЧИНЯТЬ ЗБРОЙНИЙ ЗАМАХ!!! на чинну Конституцію України, а Президент України – ГАРАНТ!!! Конституції України – не спромігся навіть дати визначення тому, що відбувається на Сході України. Збройний ЗАМАХ!!! на чинну Конституцію України – це замах на ЗЛОЧИН!!!, що має своє чітке визначення у Кримінальному Кодексі України. ГАРАНТ!!! Конституції України зобов’язаний про це ПАМ’ЯТАТИ!!! Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Flutter 2 декабря, 16:04 УП Сергій Дацюк ЩО ЗА ВІЙНА В УКРАЇНІ? 02 грудня 2014, 09:03: «У війні на Донбасі Росія здійснює інформаційну обробку свідомості російськомовних українців, власне відкрите вторгнення (за винятком однієї спроби в серпні 2014 року) відсутнє, зброя і техніка проникають з Росії в Україну приховано, а представники ДНР і ЛНР теж мають (???) повне право називати цю війну вітчизняною, оскільки вони воюють за свої (???) вітчизни. … У війні на Донбасі ДНР і ЛНР теж вважають (???) цю війну війною за незалежність від України. В той же час Україна може вважати це війною за незалежність, розглядаючи ДНР і ЛНР як ціну (???) за отримання незалежності. … Це війна, де створюється нова (???) Вітчизна України. … Хочу наголосити головну думку – розуміння мети війни, ворога війни, суті (!!!) війни, шляхів та способів війни – це вже половина перемоги» - ШАНОВНИЙ!!! філософ припускається помилки, погоджуючись з тим, що: 1) «представники ДНР і ЛНР теж мають (???) повне право…»; 2) «вони воюють за свої (???) вітчизни»; 3) «ДНР і ЛНР теж вважають (???) цю війну війною за незалежність від України»; 4) «(Україна) розглядаючи ДНР і ЛНР як ціну (???) за отримання незалежності»; 5) «створюється нова (???) Вітчизна України». ШАНОВНИЙ!!! філософ має нагадати особисто СОБІ!!! про ЧИННІСТЬ!!! діючої сьогодні в Україні КОНСТИТУЦІЇ!!!: те, що сьогодні відбувається на Сході України – це боротьба (суть (!!!) війни) народу України з АНТИКОНСТИТУЦІЙНИМ ЗАКОЛОТОМ!!! на Сході України, який СПРОВОКУВАЛА!!! і активно СТИМУЛЮЄ!!! агресивна Росія. Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • gmppanita 2 декабря, 09:37 В Україні відсутня мрія-мета як бачення майбутньої України. Реформи - лише шляхи її досягнення. Тому тупцятимемось на місці. Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Cartes 1 декабря, 23:58 lesya Сегодня, 21:05 Может я не права - назовите реформы, которые для людей.______________________ Леся, оно ж все делается не так, как у людей. Вы думаете, это Клычку пришло в голову вздуть цены в качестве реформы? Это ему позвонили из АП и объяснили, что господа из Европы ждут от нас реформы в ЖКХ, сказали без реформ не дадут денег. Так что Виталик, вздуй цены, им это понравится. А настоящих реформ в этой системе быть не может. Потому что у нас нет самоврядування. У нас есть авторитарная (и поэтому мафиозная) система. И пока она есть, все будет так, как есть. Відповісти Цитувати
Реклама
Останні новини
Курс валют
USD 25.33
EUR 28.60