Приватизація. DESHEVLE.NET

Продавати в розпал війни й у пік економічної кризи означає нариватися на демпінгові ціни… Цю істину чудово знає президент України, який уперто не збирається розлучатися з сімейним бізнесом - компанією "Рошен". За неофіційними даними, за неї пропонують приблизно мільярд доларів при оцінці продавцем майже втричі дорожче. А запропонувати Порошенкові тепер штовхнути за безцінь острів "Ленкузні" - було би просто садизмом.

Та то своє, а державного шкода значно менше. Грандіозні плани виносу з держбудинку всього цінного, що ще залишилося (фактично бодай за якусь ціну), анонсуються вже майже рік. Ще минулого літа прем'єр заявляв, що країну чекає наймасштабніша за всю історію приватизація. Втім, то було лише стрясання повітря.

У реальності торішній підсумок приватизації відверто жалюгідний. Продажі становили менше ніж півмільярда гривень, удвічі поступившись навіть досить скромним цифрам надходжень від оренди (це при планах у 19 із гаком мільярдів гривень). Це не завадило бадьоро намалювати (в основному для МВФ) цифру 17 млрд грн на цей рік. За минулі чотири місяці її не виконали навіть на 1%...

Тепер уряд знову озвучив плани під чудовою назвою "Про проведення прозорої та конкурентної приватизації у 2015 році". Вийшло гарно, ні до чого не зобов'язує і геть нереально.

Цього разу у список загнали майже три з половиною сотні об'єктів. Серед них багатостраждальний Одеський припортовий (його збираються продати вже другий десяток років), який мляво віджимають у менеджерів Дмитра Фірташа, "Сумихімпром", енергетика (передусім 78-відсотковий пакет генеруючої компанії "Центренерго", кілька теплоелектроцентралей, блокуючий пакет "Київенерго").

Наскільки серйозно поставилися до затвердження списку, показує традиційна поява в ньому акцій донецької шахти ім. Засядька.

Список можна аналізувати довго й поки що майже без будь-якого сенсу. Він заздалегідь нездійсненний, погоду можуть зробити буквально два-три об'єкти, решта - майже масовка.

Цікавою стала давно очікувана поява у списку українських портів, їх аж 13. Більш як половина - одеські. Раніше їх вивели зі списку підприємств, що не підлягають приватизації. За фактом майже всіх їх держава вже й так не контролює (найсмачніші причали давно здано в довгострокову оренду або концесію). Тож "неправильним покупцям" доведеться добряче потрудитися, щоб просто потрапити на територію.

Дуже сумнівно, що держава зможе домовитися з бізнес-групами, які контролюють порти, про високу ціну за легалізацію. Досі спроби держменеджерів банально посилити свій вплив успішно блокувалися.

Загалом, одна з цілей приватизації (крім галочки перед МВФ) формулюється як "краще жахливий кінець, ніж жах без кінця". Навесні про це прямо казала міністр фінансів Наталія Яресько, заявивши, що в країні понад три тисячі підприємств, у яких держава має держчастку й більшість з яких збиткові. "Ми не маємо від них ані податків, ані дивідендів і тільки витрачаємо бюджетні кошти для їх підтримки", - підсумувала міністр.

Утім, як неважко зрозуміти зі списку, з трьох із гаком тисяч на продаж виставили десяту частину, більш-менш смачну. Інші й далі висітимуть на балансі держави.

Цікаво, що восени минулого року сам Фонд держмайна хотів продати понад 1250 об'єктів. І тоді в число "зірок" було включено й нині відсутній "Турбоатом" (що належить до сфери інтересів партнера президента Костянтина Григоришина).

Від продажу основного фаворита - 89,6% Одеського припортового - торік планували отримати близько
600 млн дол. (за тодішнім курсом майже 10 млрд грн). Тепер гривня дешевша, але сума в нацвалюті очікується приблизно така сама. Потенційно підприємство (разом з аміакопроводом до нього) коштує в кілька разів дорожче, але війна, терміновість та особливості продажів, непевність із постачанням сировини практично гарантують - другої "Криворіжсталі" не буде.

До речі, про організацію. Особливістю продажів буде явне відсторонення від них Фонду держмайна. За минулий рік у результаті боротьби за вплив Банкової і "нарфронтовиків" фонд так і не отримав легітимного керівника. Його голова залишається в.о. з перспективою швидкого зняття.

Цієї весни Петро Порошенко доручив скласти список підприємств не фонду, а міністрові економрозвитку і торгівлі Айварасу Абромавічусу. До речі, тоді ж таки прогнозувалося, що реальні продажі розпочнуться не раніше кінця року, а скоріш за все, на початку 2016-го. Про механізм загалом нічого конкретного, крім обіцянки чесних аукціонних торгів (та й то з можливістю особливих випадків). Ну й Мінекономрозвитку та ФДМ повинні будуть "забезпечити спеціальні зустрічі з інвесторами".

Передбачається, що влітку відбудеться кілька презентацій іноземним інвесторам. До речі, торік фонд заявив, що ведеться "активна робота з підготовки об'єктів до приватизації, щоб після ухвалення відповідних рішень на вищому державному рівні провести її максимально ефективно". Якщо це все, що маємо в результаті, то не варто було й мучитися.

З інтересом потенційних покупців поки що не дуже ясно. Росіян і пов'язані з ними фірми обіцяли відсікати (як і структури Ріната Ахметова), особливої уваги західних інвесторів не спостерігається. Правда, і президент, і прем'єр (напрочуд одностайно) заявили про інтерес до приватизації французьких інвесторів.

Яценюк навіть пообіцяв, що Франція надішле експертів на допомогу Фонду держмайна, "щоб приватизація була чесна й прозора, не під когось, а під реального інвестора". Про це ж говорив і Порошенко: "Використаємо експертизи французького бюро для проведення найбільш прозорої приватизації в історії України". Раніше саме французька EDF проявляла інтерес до купівлі "Центренерго", але останнім часом явно охолола до процесу. Натомість французів приваблює український агробізнес загалом і купівля землі зокрема. Очікуємо великої активності від інвестиційної групи ICU. Очікуємо, Петре Олексійовичу, очікуємо…

Про американських учасників поки що навіть не чутно, а німці нині відверто панічно ставляться до інвестицій в Україну… Отже, залучати доведеться складно, і основними критеріями будуть низька ціна і дуже помірні зобов'язання.

Чимало експертів вважають, що замість анонсувати сотні об'єктів варто було б провести пілотний продаж кількох "зірок" з метою промацати ринок. І сконцентрувати зусилля саме на них. Проблема в тому, що все це треба було робити ще вчора.

Фактично у чварах і погодженнях бездарно втратили рік на підготовку, вийшовши на ринок у розпал нового зниження рейтингів і оцінок падіння ВВП України.

Почекаємо перших конференцій. І хотілося б, щоб на той час бодай у Фонду держмайна з'явився нарешті легітимний голова. Може, хоч це вдасться насельникам Банкової і Грушевського.