Прокурор Сергій Горбатюк: "Метою тиску на мене є встановлення контролю над економічними провадженнями"

Оксана Денисова 29 жовтня, 00:03
Горбатюк

Читайте також

Сергій Горбатюк — керівник департаменту спеціальних розслідувань Генпрокуратури. За два роки перебування на посаді заслужив репутацію найбільш незговірливого "важняка" ГПУ та отримав кредит довіри громадськості, яка вже кілька разів рятувала його від відставки. 

За ці ж таки два роки Горбатюк відзначився вже двома відкритими конфліктами з керівниками відомства. Не минуло й року з часу невдалої спроби екс-генпрокурора Віктора Шокіна перевести Горбатюка на роботу до Львівської обласної прокуратури, як нинішній очільник відомства Юрій Луценко спробував позбавити його роботи, не посилаючи у відставку. 

Так, 24 жовтня генпрокурор Луценко оголосив про створення нового управління, яке розслідуватиме діяльність злочинної організації колишнього президента-втікача Віктора Януковича. На практиці це означало, що всі кримінальні провадження департаменту спецрозслідувань мали бути передані у підслідність нового відділу, туди ж мали перейти на роботу підлеглі Горбатюка, що в майбутньому могло призвести до розформування старого департаменту. Але не так сталося, як гадалося. Вчасно відчувши потенційну небезпеку, Горбатюк, як і під час скандалу з Шокіним, зробив рятівний крок — "виніс сміття з хати" на обговорення громадськості. Розрахунок виявився правильним: соцмережі і ЗМІ виступили проти рішення Луценка, половину проваджень департаменту спецрозслідувань залишили, вилучивши, правда, більшу частину "найдорожчих" для сердець керівництва держави кримінальних справ, порушених проти найодіозніших корупціонерів попереднього режиму. 

Основні закиди керівництва на адресу Горбатюка полягають у тому, що він працює повільно й неефективно. Повільність процесу розслідування відверто дратує генпрокурора Луценка, зважаючи на його амбітну політичну мету — відзвітувати народу до кінця поточного року, що Януковича та його поплічників наздогнала судова кара. Своєю чергою, Горбатюк переконаний у тому, що поспіх у розслідуванні призведе до розвалу справи в суді, а винуватці уникнуть покарання. Про це, як і про причини конфлікту з Луценком, кореспондент DT.UA поговорила з Горбатюком у приміщенні Головного слідчого управління ГПУ на Подолі, де застала його майже одразу після поширення у ЗМІ інформації про його буцімто терміновий лікарняний. Цього дня, попри діагностований напередодні бронхіт, Горбатюк перебував на робочому місці, де проводив нараду з підлеглими стосовно нової реорганізації в Генпрокуратурі. 

— Сергію Вікторовичу, ви щойно повернулися із зустрічі з генпрокурором Юрієм Луценком з приводу створення нового управління з розслідування злочинів, вчинених злочинними організаціями. Про що там ішлося? 

— Назва департаменту залишилася, але структуру, сформовану для розслідування діяльності злочинної організації та злочинів високопосадовців під час протестних акцій, — зруйновано.Адже на тепер у нашому департаменті залишилося 84 співробітники зі 155. Логіки я не розумію, і жодного конструктивну в цьому немає.

Вилучаються справи, пов'язані з керівниками колишньої провладної злочинної організації, Межигір'я та Сухолуччя. Від самого початку це (реорганізація. — О.Д.) робилося для того, щоб забрати всі резонансні справи, включно з Майданом. Але після галасу в пресі та соцмережах рішення було змінено, і тепер у нас забирають лише частину економічних проваджень. Залишаються справи щодо виконавців розкрадань, "майданівські" справи та окремі економічні провадження щодо високопосадовців.

Найгірше в цьому те, що перед прийняттям такого рішення ніхто навіть не намагався поцікавитися моєю думкою з приводу такої "оптимізації". Вважаю, якби це робилося для досягнення позитиву в роботі, зі мною б порадилися. Але виходить так, що на словах мої професійні здібності хвалять, а з приводу роботи департаменту — зі мною ніхто не радиться, і переважна більшість моїх пропозицій із вдосконалення цієї роботи відкидається. 

— В чому тоді логіка реорганізації?

— Основна причина, яку називають, — це те, що я нібито виступаю категорично проти заочного судочинства.

— Тобто ви вважаєте цю причину не справжньою. Яка ж тоді, на вашу думку, справжня?

— Можна припустити, що іншою метою є встановлення контролю над економічними провадженнями. Саме через них я час від часу відчуваю тиск, щодо мене розслідуються якісь справи, чи мені кудись там на роботу пропонують перейти. Все це пов'язано виключно з економічними провадженнями, з якимись розпорядженнями стосовно цих проваджень.

— Так, я пам'ятаю, як екс-генпрокурор Шокін хотів вас "у заслання" до відіслати Львова. Яке тоді було розпорядження? Закрити справу проти Олександра Клименка?

— Розпорядження було з приводу непритягнення певних осіб у справі за підозрою щодо Олександра Клименка та за фактом заволодіння Сухолуччям. Хоча категорично мені ніхто не казав: "Не притягуй". Казали: "Є таке прохання".

— Це вам Шокін казав?

— Ні, Столярчук (заступник генпрокурора. — О.Д.). Я сказав, що підстав для непритягнення немає, і ми повідомили фігурантам про підозру. Після цього керівництво ГПУ зволікало з прийняттям остаточного рішення щодо підозрюваних аж до моменту, коли я сказав, що змушений буду повідомити про це громадськість. Тоді рішення прийняли, але через кілька днів з'явилася пропозиція щодо мого переїзду до Львова, а потім — перша спроба дати догану або звільнити.

— Якою була причина цього разу?

— Знову той-таки Клименко. Коли Луценко прийшов на посаду генерального прокурора, я одразу ж вручив йому пакет документів про тиск на мене з боку попереднього керівництва і перепони в розслідуванні справи Клименка. Там було зазначено, що, попри тиск попереднього
керівництва, ми повідомили про
10 підозр, ще 6 підозр перебувають у прокурорів, і ми готові далі розслідувати справу. Але, замість реагування або допомоги в розслідуванні, до нас прийшла постанова про передачу цієї справи у підслідність військової прокуратури. Підставою для передачі став протокол наради, на якій нібито, у моїй присутності, це рішення й було прийняте у зв'язку з неефективністю розслідування. Але я був на тій нараді, і на ній нічого такого не обговорювали, справу Клименка там взагалі не розглядали. Я оскаржив той протокол через внесені до нього неправдиві відомості і попросив скасувати незаконну постанову, але це нічого не змінило. Я навіть відповіді не отримав. Зауважу: вилучаються практично розслідувані справи. Очевидно, це робиться для того, щоб потім хвалитися результатами за рахунок тяжкої праці попередніх слідчих.

Аналогічно, у червні нам передали справу щодо Злочевського, а через місяць — забрали. Те ж саме щодо "вишок Бойка": у червні передали, а в жовтні приходить постанова, в якій ідеться про неефективне розслідування та передачу справи, наскільки розумію, Головній військовій прокуратурі. Але цієї справи, наскільки розумію, ніхто не вивчав, а отже й не бачив, що ми істотно просунулися. Хоча, можливо, саме це стало причиною передачі.

— А як стосуються "вишки Бойка" військової прокуратури?

— У мене постає те саме запитання.

— Можливо, військовий прокурор Матіос дружить із Луценком, а ви — не дружите. 

— Можливо. Але до чого тут дружба, якщо в нас усіх один обов'язок — дотримуватися закону.

— Здається, нове управління створили для того, щоб позбавити вас роботи, не посилаючи у відставку, через суспільний резонанс, який вона викликала б. Але галас таки зчинився, внаслідок чого половину роботи вам усе ж залишили. Раніше Шокін відправляв вас подалі від очей, тепер, як ви кажете, вже й Луценко чинить перепони. Вам самому не набридло працювати в таких умовах? 

— У мене немає мети пропіаритися, якомога швидше, з криками "ура" направити справи до суду, коли ще не все зроблено, і відзвітувати про це, а потім отримати виправдувальний вирок. Є мета, щоб кожен винний отримав, що заслужив, на підставі достатніх і належно зібраних доказів, із дотриманням законної процедури. Просто дуже шкода часу, який я мушу витрачати на оскарження незаконних рішень та доведення, що біле — то біле, а чорне — то чорне. 

— Ви справді виступаєте проти заочного судочинства?

— Я виступаю проти застосування нинішнього закону, яким зараз регулюється спеціальне (заочне. — О.Д.) судочинство. Ще 3 серпня цього року я написав доповідну записку генпрокурору, попередньо проаналізувавши це законодавство й отримавши висновки фахових установ та організацій щодо нього, — хоча, задля справедливості, слід зазначити, що й серед науковців немає єдиного розуміння проблематики. У доповідній я виклав усі вади цього закону, які, на мою думку, можуть призвести або до виправдувальних вироків у справах в українських судах, або до скасування ймовірних вироків наших судових інстанцій Європейським судом, з виплатою компенсації фігурантам. І це з урахуванням того, що чинним КПК України не передбачено повернення справ на дорозслідування після того, як вони вже скеровані до суду. Тобто якщо справа розвалюється в суді, можна тільки або закрити її, або винести виправдувальний вирок, і додаткових доказів у ній збирати не можна.

Тому я виступаю за внесення змін до цього закону, адже в нинішньому його вигляді він ніби умисне прописаний для того, щоб фігуранти мали істотні юридичні зачіпки для уникнення покарання. 

— Але ж це не привід чекати очного засудження, наприклад, екс-президента Віктора Януковича та його поплічників. Оскільки вони втекли до Росії, за нинішніх обставин цього можна чекати ще років 50. Де гарантія, що вони не уникнуть покарання?

— Саме тому я й ставлю питання про внесення змін до закону про заочне судочинство. По-перше, дія цього закону не повинна обмежуватися одним роком, бо цим ми прописуємо вибірковість правосуддя стосовно лише окремої категорії осіб. По-друге, заочне засудження має застосовуватися у випадках, коли в нас є докази чи свідчення щодо місця перебування розшукуваної людини в іншій країні. Ми повинні подати туди запит на екстрадицію, і, коли та чи інша країна нам офіційно відмовить, ми зможемо застосувати до підозрюваного заочне судочинство, надсилаючи за місцеперебуванням підозрюваного передбачені КПК документи слідства і забезпечивши йому право на захист та право на адвоката, якого підозрюваний обере собі сам.

— Ви досі не отримали офіційного підтвердження від Росії стосовно Януковича?

— Прямого підтвердження немає. На наш запит про екстрадицію російська сторона відповідає, що не може його виконати, виходячи з норми Європейської конвенції щодо ймовірних ознак політичного переслідування. Як із цього зрозуміти, є в них Янукович, чи його немає? Начебто він там і є, оскільки вони нам відмовляють, але прямо це не написано. 

— Але, судячи зі слів його адвоката, цілком можливо, що Росія таки дозволить вам його допитати?

— У допиті Януковича з питань слідства нам відмовили, до речі, теж не підтвердивши, чи перебуває він у РФ. Його можуть допитати як свідка на підставі клопотання, ініційованого Святошинським судом, під час розгляду справи за фактами розстрілів 20 лютого на Майдані. Зараз це клопотання перебуває на розгляді у правоохоронних органах Російської Федерації, і перспектива допиту Януковича й досі цілком залежить від них.

— І як обійтися без заочного судочинства, коли Росія офіційно не відмовляє в екстрадиції, однак і не підтверджує, що Янукович перебуває на її території? 

— У змінах до закону про заочне судочинство треба прописати що, якщо ми маємо докази перебування особи на території іншої країни, а ця країна не підтверджує цього офіційно, наприклад, упродовж 3—6 місяців, то вона тим самим відмовляє нам у співпраці щодо екстрадиції. В іншому разі, з нинішнім законом, ми матимемо вироки, яких жодна країна, користуючись європейською конвенцією, виконувати не буде, посилаючись на політичні мотиви переслідування засудженого. Який тоді сенс у цьому заочному розслідуванні? Чого ми домагаємося?

— Очевидно, хоча б резонансу.

— То чого саме? Справедливості чи резонансу? Ці люди частково вже покарані тим, що перебувають у розшуку і, щойно з'являться в Україні, будуть негайно затримані, а обвинувальні акти стосовно них — скеровані до суду. Важливо спрямувати зусилля на притягнення до відповідальності винних, які перебувають на території України, а також на виявлення коштів та майна, якими вони незаконно заволоділи, для його конфіскації.

Потрібно завершувати кожен окремий, хоч і маленький епізод. Наприклад, у скерованому до суду епізоді стосовно виконавців у провадженні про Сухолуччя (колишній керівник КОДА Віра Ульянченко та низка фізичних осіб з оточення Януковича, яким інкримінується заволодіння держвласністю в інтересах екс-президента. — О.Д.) санкція статті вже передбачає конфіскацію. І для того, щоб провести цю конфіскацію, нам не треба завершувати велику справу стосовно злочинної організації. Справу про Сухолуччя, за підозрою розшукуваного організатора, можна завершити, максимум, за півроку-рік, а якщо буде бажання швидко її розглянути, то можна встигнути й за 4 місяці. У разі отримання обвинувального вироку по завершенні справи, все заарештоване у ній майно має бути повернене державі.

Усі вироки з маленьких епізодів ляжуть в основу обвинувачення щодо злочинної організації, і цих епізодів — тисячі, оскільки організації інкримінується діяльність у період 2010—2014 рр. Якщо ми їх усі розслідуватимемо гамузом, справа затягнеться на 10—20 років. Тому логіка така: ми отримуємо вироки з окремих епізодів і складаємо їх у велику справу щодо злочинної організації. У законі прописано, що в разі наявності юридичного факту, встановленого рішенням суду, цей факт не треба повторно доводити. Таким чином, десятки фактів із дрібних проваджень стосовно виконавців складаються у "велику" справу, і ми, тоді вже в максимально стислий термін, отримуємо вирок загалом у справі злочинної організації. 

— Тоді перейдімо, власне, до злочинної організації: чи встановлено слідством її організаторів, ієрархію, напрями і мету діяльності? 

— У підозрі висунута версія, що злочинну організацію було створено для розграбування державного бюджету у власних інтересах, і саме подальше системне розкрадання коштів вважається основним підтвердженням її діяльності. Як я вже казав, там дуже багато епізодів, щодо яких уже повідомлено про підозру: і заволодіння держмайном Межигір'я та Сухолуччя, і діяльність Олександра Клименка на посаді голови податкової, і діяльність Курченка, і багато інших епізодів щодо злочинів високопосадовців, які призначалися на посади Януковичем і діяли узгоджено для отримання незаконної вигоди.

Ми відпрацьовуємо версії стосовно ієрархії цієї організації, збираються докази для того, щоб обґрунтовано сказати, хто за який напрям там відповідав. Прізвища осіб я не маю права називати до моменту визнання їх винними або, як мінімум, до повідомлення їм про підозру.

— Діяльність цієї злочинної організації призвела, як відомо, і до узурпації влади Януковичем. Чи доведено слідством роль Конституційного суду в цьому процесі, і в чому полягала ця роль?

— Насамперед хочу зазначити, що провадження за фактом винесення неправосудного рішення Конституційним судом (від 30.09.2016 р. щодо відновлення Конституції України в редакції 1996 р., з істотним розширенням повноважень президента. — О.Д.), нам не передавалося більш ніж півтора року, хоча воно є основою справи про перший етап діяльності злочинної організації — узурпацію влади. Коли в червні нинішнього року до нас нарешті дослухалися й передали справу, виявилося, що впродовж попередніх півтора року розслідування, фактично, не проводилося. Зараз ми починаємо його майже з нуля, а тому говорити про швидкі результати тут не доводиться. Я написав рапорт генпрокурору з метою проведення службового розслідування, хто й чому цієї справи не розслідував, але реакції на нього поки що немає, натомість я отримав догану.

Загалом, складовими справи про узурпацію є не одне, а кілька рішень Конституційного суду, адже для того, щоб захопити владу, треба було отримати контроль над трьома її гілками — законодавчою, виконавчою та судовою. Отже, першою складовою є рішення КС, яке дозволило депутатам формувати парламентську більшість не лише з фракцій, а й з окремих депутатів, після чого у Верховній Раді з'явилися "тушки", і Янукович отримав штучну пропрезидентську більшість. Друга складова — так звана "судова реформа", коли Верховний суд був позбавлений частини повноважень із розгляду справ; ну і третя складова — власне, рішення КС від 30 вересня щодо розширення повноважень президента. Для повноцінного результату в зазначеному провадженні ще треба провести велику роботу, але вже є істотне просування за окремими напрямами, зокрема щодо протиправного введення Мін'юстом Конституції 1996 р. у дію.

— Ви кажете, що стосовно Конституційного суду мало доказів, і швидкого результату у справі годі очікувати. Але ж НАБУ передало вам частину "чорної бухгалтерії" Партії регіонів, де значаться системні виплати тодішнім суддям КС. Про які суми там ідеться, і хіба це не може стати доказом? 

— Там справді значаться певні виплати, сум не називатиму, бо слідство не завершене. Але за ці виплати не розписувалися безпосередньо судді, за них розписувався певний представник, який, як ми припускаємо, міг ці кошти передавати. Однак це все треба ще перевірити й довести.

— А чому НАБУ передало ці документи вам? Адже корупція суддів — це підслідність НАБУ?

— У 2015 р. до перехідних положень КПК було внесено зміни, відповідно до яких справи, котрі були порушені до початку функціонування НАБУ, завершуються слідчими прокуратури.

— Чи знаєте ви, що "чорну бухгалтерію" ПР вів Євген Калюжний, брат депутата Віталія Калюжного? Чи відомо вам, що Євген Калюжний, який не має депутатської недоторканності, вже безперешкодно виїхав за кордон? Ви його допитували?

— Не скажу, чи допитували. Копії документів нам було передано через 2 місяці після передачі "чорної бухгалтерії" до НАБУ, знову ж таки — з приводу осіб не говоритиму, в інтересах слідства.

— Фігурантів цієї бухгалтерії, наскільки відомо консультує ваша давня знайома Олена Лукаш, яка недавно виграла справу стосовно своїх санкцій через неналежне оформлення клопотання Генпрокуратурою. У вас до неї ще залишилися якісь претензії? 

— Звичайно. Тільки це — не претензії, а обґрунтоване доказами повідомлення про підозру щодо заволодіння коштами шляхом зловживання службовим становищем. Слідство перебуває на етапі завершення, ми очікуємо результатів останньої експертизи. Після цього, на мою думку, прокурор матиме підстави для відкриття матеріалів стороні захисту, для ознайомлення. 

Щодо ситуації з неправильним інформуванням інституцій ЄС: було кілька проваджень, якими перевірялася діяльність міністра юстиції періоду, коли цю посаду обіймала Лукаш. Перше — розтрата коштів на американську юридичну фірму для виправдання рішення Європейського суду щодо незаконного арешту Тимошенко. Друге — витрати коштів на дослідження порівняльного аналізу європейського і українського законодавства. Провадження щодо американської фірми спочатку було зареєстроване на двох осіб, оскільки самі зловживання були вчинені в часи міністра Лавриновича, але той бюджетний рік закінчувався, коли на посаду міністра юстиції вже прийшла Лукаш. Пізніше, за результатами розслідування, ми дійшли висновку, що інкримінуватимемо ці зловживання тільки міністру Лавриновичу, обвинувальний акт стосовно якого вже направлено до суду. Однак на початковому етапі попередні слідчі повідомляли в Європу, що у витрачанні коштів на цю американську фірму також підозрюється Лукаш. Саме це і було спростовано за рішенням суду. А справа щодо незаконних витрат на порівняльний аналіз законодавства, за підозрою Лукаш та низки інших осіб, залишилася. 

— А як так сталося, що Янукович виграв у європейському суді справу щодо санкцій проти нього та його синів, і Україна йому ще після цього винна компенсацію за витрати на процес? 

— Не знаю. Це — справа Міністерства юстиції, Генеральна прокуратура до цього жодного стосунку не має.

— Можете назвати хоча б приблизний обсяг коштів та майна, які Україна могла б повернути у разі успішного завершення всіх процесів у справах Януковича та його поплічників? 

— Повернуто мало би бути все, що на теперішній час заарештоване. Можу сказати, що, за зверненнями нашого департаменту, навіть без урахування справ Арбузова, Курченка та Клименка, які в нас забрали, виявлено і заблоковано закордонних активів та грошових коштів колишніх високопосадовців на загальну суму понад 107 млн дол., 122 млн швейцарських франків, 22 млн євро (загалом — понад 250 млн дол.). Під час слідства з цих коштів за кордоном заарештовано приблизно
30,6 млн дол., 515 тис. євро, 1 млн 375 швейцарських франків.

Окрім того, на рахунках у банках України заарештовані понад 35 млн грн., 15,3 млн дол., 542 тис. євро, цінні папери на суму 722 млн грн. та 5,5 млн дол., кошти підконтрольних компаній на суму 1 млрд грн., а також 5 млн дол., знайдені під час обшуків. Заарештовані також 64 земельні ділянки, понад 200 об'єктів житлового та нежитлового фонду, 40 гаражів, 37 автомобілів, 8 водних транспортних засобів та інші цінності (картини, годинники, золоті зливки, ікони тощо. — О.Д.), вартість яких встановлюється. І робота з виявлення майна постійно триває

— Ви кажете, що отримали догану від керівництва за буцім неефективні розслідування. Можна сумніватися в цих закидах, але, з іншого боку, скоро чергова річниця Євромайдану, а у вас до відповідальності притягнуті кілька виконавців злочинів, а щодо організаторів — майже нічого немає.

— Чому ж немає? Організатори притягнуті, їм повідомлено про підозри, і вони оголошені в розшук. Але ми знову повертаємося до проблеми заочного судочинства. І я вкотре наголошую, що саме в такому ракурсі й має вестися робота: окремі епізоди спрямовуються до суду, отримуються рішення щодо виконавців та організаторів середньої ланки, і все це стає підґрунтям для кінцевого вироку за обвинуваченням проти керівників злочинної організації.

Якщо стисло говорити про те, що зробила Генпрокуратура у "майданівських" справах, — то 193 особи повідомлено про підозру та оголошено в розшук. Серед них — 34 високопосадовці, 122 працівники органів внутрішніх справ (у тому числі 14 слідчих), 6 прокурорів, 2 суддів та 29 цивільних осіб, так званих "тітушок". До суду направлено 39 обвинувальних актів стосовно 75 осіб, на цей час отримано 11 вироків. 

В епізоді розгону акції протесту 30 листопада — до суду направлений обвинувальний акт щодо Попова (Олександр Попов, колишній голова КМДА. — О.Д.) і ще 4-х командирів рот "Беркуту". Протистояння 1 грудня під АП — притягнуто 3 бійців і 2 командирів "Беркуту". Розгін акції протесту на Майдані в ніч із 10 на 11 грудня — притягнуто 2 командирів "Беркуту", ще одного — оголошено в розшук. Іде розслідування щодо неправосудного рішення суду, завдяки якому 10—11 грудня демонстрантів намагалися витіснити з Майдану. Січень 2014 р., побиття протестувальників на колонаді стадіону "Динамо", — підозри пред'явлено, але обвинувальний акт до суду ще не спрямований. 18 лютого
2014 р., Маріїнський парк, — направлені до суду акти стосовно командирів Львівського та Харківського "Беркутів", одного бійця та одного командира роти харківського "Беркуту", а також стосовно ще одного цивільного, який на автомобілі збив майданівця. В епізоді штурму Майдану притягнуто екс-начальника СБУ Києва та Київської області, щодо подій 20 лютого — 5 бійців "Беркуту" в суді, ще 20 — у розшуку. Стосовно "тітушок", які 18 числа стріляли на Володимирській, — три обвинувальних акти щодо трьох осіб направлені за обвинуваченням у замаху на вбивство. Особи, які спричинили 8 вогнепальних поранень іншим громадянам, перебувають під вартою, справа розглядається в суді. 20 лютого, вечірня видача зброї "тітушкам" зі складів МВС, — притягнуто 3 працівників міліції та одного цивільного. Постанова Кабміну про використання спецзасобів проти учасників акцій протесту — обвинувальний акт щодо екс-заступника голови МВС Сергія Лекаря направлено до суду, колишньому прем'єру Азарову та екс-керівництву МВС повідомлено про підозру. Щодо "диктаторських законів"
16 січня — направлені до суду обвинувальні акти стосовно депутатів Олександра Єфремова, Олександра Стояна та Сергія Гордієнка, ще 10 фігурантів — у розшуку. І загалом за всіма цими епізодами повідомлені про підозру та оголошені в розшук екс-президент України Янукович, інші колишні керівники держави, правоохоронних органів та силових структур. 

— Мені сказали, що у вас ціла група слідчих уже два роки розслідує постріли, зроблені з вікна готелю "Україна", у яких підозрюють "свободівців". Цей епізод завершений?

— Даних, що хтось постраждав від того пострілу, не виявлено. Але, загалом, стосовно всіх можливих пострілів розслідування триває. Зокрема й щодо пострілів, зроблених, за попередніми даними, з будівлі консерваторії, від яких загинули працівники міліції. Перевірка про наявність снайперів теж триває. 

— То чиї, врешті-решт, були ті снайпери?

— Справді, того дня снайпери УДО і спецпідрозділів "Альфа" та "Сокіл" перебували на дахах Кабміну, Адміністрації президента тощо, але на цей час у нас немає даних про те, що вони стріляли.

— Тобто всі "стрільці" були українськими, "третьої сторони" ніхто так і не виявив?

— Ні, на цей час таких даних немає.

— Ви сказали, що за неправосудні рішення проти євромайданівців притягнуто всього двоє суддів. Але неправосудні рішення тоді винесли приблизно 300 суддів. Чому стосовно їх немає результату? Чому стосовно інших немає результату?

— Насамперед — тому, що завідомо неправосудне рішення дуже складно доводити. Тому, що треба довести, що суддя знав, що заарештовує чи засуджує невинну особу, і умисне це зробив. Для того, щоб обґрунтовано про це заявити, треба пройти дуже складний шлях, від самого моменту затримання особи, повідомлення про підозру, клопотання про обрання запобіжного заходу. Тобто треба дати оцінку діям слідчого міліції, прокурора і лише після того переходити вже до судді. Ця робота ведеться, і слідчі та прокурори йдуть до результату.

— Є можливість встановити, які розпорядження тоді отримували судді з Адміністрації президента Януковича?

— Звісно, це перевіряється, і така версія існує. Окремі дані свідчать, що вони отримували вказівки з АП, але цих даних недостатньо для повідомлення про підозру. Дзвінки того часу з Адміністрації президента головам судів зафіксовані. Але без свідчень хоча б окремих суддів доводити щось буде дуже складно. До речі, користуючись тим, що вашу газету читають багато правоохоронців та суддів, я закликаю їх зробити вибір на користь справедливості, поступившись мнимим комфортом безвідповідальності.

— А судді свідчень не дають? Ви допитували голів судів? Вони сказали, хто телефонував?

— Так, вони кажуть, що дзвінки були, але заперечують, що у зв'язку з цими подіями. Запитуємо: "Чи дзвонив хтось з АП, наприклад Портнов?" — "Ні-ні-ні", — відповідають. А отже, системні ознаки впливу на суддів наявні, однак доказів для підозри поки що недостатньо.

— Президент Порошенко вже давно мав прийти до вас на допит у справі Майдану. Приходив?

— Ще не приходив. Принципова згода є, але зустріч зі слідчим, на жаль, усе ще відкладається. Допитували Парубія, Яценюка та інших. Слід також зазначити, що, попри десятки запрошень і моїх особистих прохань, досі не приходить Геннадій Москаль.

— Після допиту в ГПУ Яценюк заявив, що, за його інформацією, рішення Януковича про розстріл Євромайдану з'явилося після його зустрічі з Путіним у Сочі на початку лютого 2014 р. Це підтверджено чимось, окрім слів Яценюка?

— Наразі можна сказати, що це ретельно відпрацьовується як версія, але вона потребує також збирання доказів. Говорити про це як про встановлений факт можна лише тоді, коли це відображено хоча б у підозрі, чого на даний момент немає. 

Теги:
Помітили помилку?
Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
3 коментаря
  • skiff2016 30 октября, 21:41 Ігор Луценко несе пургу на Горбатюка, оскільки не хоче давати покази як його з викрадення визволяли. Ось тут треба зайняти чесну, принципову, державницьку позицію. Тоді б був прямий доказ про причетність Захарченка до викрадення людей. Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • axabnrg 30 октября, 17:42 Децентралізація підвищує вимоги до професіоналізму посадовців місцевого самоврядування, адже ресурси та повноваження пропорційно збільшуються. Чи впораються місцеві очільники з викликами? Впораються, бо підвищують свій рівень і вчаться. Ось живий приклад - Школа місцевого самоврядування DESPRO. Так що "зрада" відміняється. Прорвемося! http://despro.org.ua/news/news/?ELEMENT_ID=1742 Відповісти Цитувати
  • Andriy Fedoruk 30 октября, 16:16 К сожалению, существует целій ряд обоснованніх конкретніх претензий к качеству следствия Спецдепартамента. О них подробно рассказівал, например, Игорь Луценко. Поєтому впечатление, что С.Горбатюку не хватает времени и сил, а также, возможно, квалификации руководителя для руководства таки серьезнім подразделением, остается Відповісти Цитувати Поскаржитись
Реклама
Останні новини
USD 25.90
EUR 27.56