Прострочені консерви

Валентина Самар 21 лютого 2014, 21:39
Крым

Читайте також

Зі зростаючою тривогою констатуємо правоту наших версій, виписаних у попередньому номері з приводу ролі, відведеної кремлівськими технологами Криму для посильної участі в політичній кризі в Україні. Росія продовжує наступ на кримському фронті, технічно й цинічно, тобто професійно, використовуючи й поглиблюючи всі вразливі місця України загалом, Кримської автономії — місцями, окремих місцевих політиків — точково. Уже й козі зрозуміло, що сепаратистські витівки кримських персон і персонажів — це не підмога Януковичу, а ніж у спину. Бо йому сьогодні тільки проблеми захисту територіальної цілісності держави й бракує. (Хоча, якби на одну шальку терезів хтось кинув Крим, а на іншу — всю повноту диктаторської влади, гарантії безпеки й недоторканності всього награбованого Сім'єю, далеко не факт, що Віктор Федорович вибрав би Крим в Україні, навіть зважаючи на те, що там багато чого припасено). 

Природно, кінцева мета кримських маневрів орлів Путіна не анексія і не "добровільне" повернення в лоно Росії Криму — такої війни світ не проковтне, а Росія не перетравить, навіть якщо дрібно покришить. А от гарпунити в цьому вразливому місці державне тіло України й президента Януковича, який вислизає з чіпких рук лихваря і втрачає повноваження, — саме те. І що більше буде загнано багрів і кішок — то міцніший абордаж, тобто інтеграція України в євразійський простір. Тому, як бачиться, наразі ми маємо справу з м'яким варіантом "південноосетинського" сценарію. Крим, завдяки чутливому до пропозицій дружби й співробітництва Москви керівництву ВР АРК, уже, майже не стримуючи слів і кроків, ставить перед Києвом вимоги. На сьогодні Константинов уже озвучив вимогу про розширення політичних повноважень автономії, як варіант — повернення до Конституції 1992 року, конституції державного утворення. Правовий затор у відносинах з Києвом, як ми вже писали, можна влаштувати легко — голосуванням простої більшості від ста депутатів ВР Криму за скасування постанови, якою ухвалювалася Конституція 1998 року. Далі — за обставинами. 

По-друге, той-таки Константинов, причому з Москви, озвучив варіант виходу Криму в самостійне плавання в разі, якщо регіонали втратять владу в центрі. Сказано було неодноразово й варте рясного цитування, оскільки в Україні розійшовся тільки традиційно витриманий текст "Інтерфаксу". Зате РІА "Новости", яким керує заклятий друг України Д.Кисельов, видавало великі повідомлення із заявами кримського спікера одне за одним. 

"Будь-які заяви політиків, які робитимуться під тиском, нелегітимні. Наприклад, якщо завтра, не дай Боже, нам покажуть ролик, де президент відмовився від влади, ми не повіримо цьому ролику, бо це може бути якийсь двійник, якась технологія... У нас на сьогодні єдино законний, легітимний орган — це Верховна Рада, і ми діятимемо відповідно до своїх повноважень, до ситуації, що буде складатися", — заявив Константинов, виступаючи на засіданні фракції ЛДПР.

Там само — про кроки в разі "зміни легітимної влади": "У нас єдиний шлях — у нас їх не два й не три — це денонсація рішення президії ЦК КПРС про передачу Криму. Одна країна передавала (Крим) іншій країні на знак дружби, вікової дружби, тій країні, що сьогодні називається Україною. Що відбувається з дружбою, ми бачимо. І якщо припиняє існування сама країна, то припиняють відносини всі ті акти, буде вже зовсім інша політико-правова історія".

При цьому Константинов наголосив, що для ухвалення рішення про відділення Криму "на першому етапі референдуму не потрібно", але на цей момент це рішення неактуальне. "Я б не хотів це питання жувати, тому що сьогодні Крим — це одна з опор центральної влади".

І ще цитата з повідомлення РІА "Новости", але вже із зустрічі Константинова з головою Ради Федерації Валентиною Матвієнко. "Спочатку всім треба пройти свій шлях, який вказала доля. <...> Сил в Автономної Республіки Крим достатньо, щоб вирішувати свої проблеми самостійно. Ми й будемо їх вирішувати самі". 

Це Константинов чи Мєшков? 

Це Константинов, з якого, схоже, екстрено роблять Мєшкова.

Те, що "виконроб", як сам себе називає Константинов, у своїх уразливих місцях — знахідка для шпигуна, ми докладно описували в попередньому номері. Але нагадаємо, що до слабкостей вищої посадової особи автономії можна віднести: великі фінансові труднощі (мільярдні борги перед банками й пайовиками, будівельна імперія — на межі банкрутства); образу на макіївсько-донецьку команду, яка відібрала повноваження, монополію на держзамовлення й інші блага, належні при такій посаді; землю, що втікає від уваги Москви під ногами провінційного й загрузлого в корупційних скандалах політика. 

Словом, опоненти Константинова з руху "Євромайдан—Крим" вважають, що він уже "наговорив" не тільки на 110 статтю КК (зазіхання на територіальну цілісність країни), а й "наїздився до Москви" на статтю 111 (держзрада).

Проте Київ так і не відреагував — президентові, мабуть, було не до цього. Коментар від влади надав тільки глава уряду Криму Анатолій Могильов, який закликав політиків утриматися від сепаратистських заяв. Але найжорсткіша заява пролунала від глави меджлісу кримськотатарського народу Рефата Чубарова, який чітко назвав заяву Константинова "прямим підбурюванням до запрошення російських силових структур у Крим, мовляв, "зробіть щось таке, щоб ми зібрали сесію й проголосили ті рішення, які ми й самі хочемо, і ви очікуєте". При цьому він попередив, що реалізувати такі плани не вдасться: "Кримські татари просто не дадуть це зробити! Це і наша земля, це земля всіх, хто живе в Криму, в нас іншої Батьківщини немає. Ми будемо в єдиній державі, а такі константинови приходять і відходять". 

Однак повторювати ці слова, наскільки нам відомо, і Могильову, і Чубарову довелося майже всю ніч — вони гасили ініціативу Константинова щодо скликання надзвичайної сесії ВР Криму. Прямо з Москви він дав команду збирати у п'ятницю сесію для розгляду питання про політичну ситуацію в Україні. При цьому збір вівся неофіційно — у телефонному режимі, які рішення планувалося ухвалювати — не повідомлялося. Сам спікер мав прилетіти тільки вранці, і з корабля — на сесію. 

За інформацією з оточення Могильова, ламати керівництво ВР доводилося мало не через коліно. Чубаров, своєю чергою, діймав дзвінками постійного представника президента в Криму Віктора Плакіду, членів президії, пояснюючи небезпеку того, що відбувається, і через журналістів і соцмережі повідомляючи широкій громадськості факт таємної підготовки засідання ВР Криму. Останнім аргументом, гадаємо, була обіцянка глави меджлісу закликати кримських татар на мітинг біля парламенту. До ранку стало відомо, що замість сесії буде "розширене засідання фракції "Регіони Криму". Але в сесійній залі. До виховних бесід із депутатами долучився народний депутат і колишній кримський спікер Борис Дейч. На момент здачі матеріалу засідання фракції ще не завершилося, але вже зрозуміло, що чиясь ідея з раптовою "позачерговкою" провалилася. З огляду на останні події в Києві треба очікувати якогось корегування сценарію, найімовірніше, від пана Суркова, помічника президента РФ з питань окупованих територій. 

У принципі, воно вже на підході — на вихідні в Харкові (там у Суркова базується "Український фронт") губернатор Михайло Добкін збирає з'їзд депутатів усіх рівнів. Цілком може бути, з претензією на "Сєверодонецьк-2". Точної інформації про те, чи будуть там представлені й з якими повноваженнями депутати-регіонали й їхні сателіти, на момент здачі матеріалу ще не було. 

Та навіть якщо Могильову з Дейчем удасться самим або з допомогою Києва, що приходить до тями, не допустити подальшого розгулу сепаратистських настроїв, із кримським вогнищем, що вже сформувалося, треба щось робити. І для початку не завадило б зрозуміти, чому раптом стався цей напад бажання відокремитися від України й рушити чи то у вільне плавання, чи то в обійми Росії у керівництва ВР Криму — а це далеко не один Константинов, і не тільки Цеков, Кличніков і Колісніченко, який цього тижня, до слова, вимагав з трибуни парламенту підтримати пропозицію про повернення Криму Росії. Просто інші мовчать. 

Так історично склалося, що статус автономії Криму відігравав роль своєрідного політичного контрацептиву. Він охороняє кримську владу від революцій та інших потрясінь у вигляді зміни влади в центрі, допомагає місцевій верхівці і самій утриматися біля влади і народонаселення контролювати — щоб не "завагітніло" шкідливими ідеями, а почувалося особливим і відособленим. Так було в 1990—1991 роках, коли валився Союз Радянських і зароджувалася Кримська АРСР. У кабінетах ЦК і Кримського обкому КПРС. Першопричин для цього в партійних функціонерів було дві — майбутня незалежність України й повернення кримських татар, які можуть вимагати відновлення автономії національної. Тому превентивно з'явилася автономія адміністративна, за референдумом — як суб'єкт нового Союзного договору, а за Конституцією Криму 1992 року — державне утворення в складі України. 

Так було в 2004—2005 роках, коли після помаранчевої революції в Криму збереглася влада регіоналів. Велемудрий спікер Борис Дейч, оперуючи нормами Конституцій України і Криму, таки переконав Київ і президента Віктора Ющенка, що автономія — це особлива територія й управляється по-іншому. Винятком стала посада прем'єра, що призначається ВР Криму за погодженням із президентом. І Сергій Куніцин красиво "передав" естафету десантованому в Сімферополь нардепові Анатолію Матвієнку, сам невдовзі отримавши посаду губернатора Севастополя. 

Неймовірно, але факт: привілеї статусу автономії не дуже захистили місцеву еліту від "своїх" — після загальної перемоги Віктора Януковича на наступних президентських виборах у 2010-му. 

"Ми зайшли в Крим — які питання?" — казали "македонці" — люди з донецько-макіївської команди Василя Джарти, які вважали нормальним зачистку великих і малих крісел від своїх і під своїх (аж до призначення макіївського директора кладовища в Сімферополі), переділ і відібрання бізнесу, введення власних фірм-прокладок у тендерні розпили. І рідній спікерові імперії "Консоль", що була майже монополістом в отриманні будівельних підрядів, довелося не просто посунутися — поступитися левовою часткою ринку держзамовлень, на яких імперія й паразитувала. В екс-міністра охорони здоров'я Криму Сергія Донича, а нині першого віце-спікера, своя історія: заради збереження місця на кримському олімпі йому нібито довелося віддати людям Джарти вагому частку медичного бізнесу. У ковбасно-аграрного короля півострова й депутата ВР Віктора Поліщука в той самий час також з'явилися "партнери", і це тільки те, що на очах і вголос. Для особливо нетямущих було продемонстровано сміливий номер — показова посадка екс-спікера Анатолія Гриценка за посадові правопорушення минулих років. З СІЗО він вийшов тільки після смерті Джарти. Для створення якогось балансу між донецькими й "консолівськими", як називають кримських регіоналів регіонали прийшлі, місцевим залишили парламент, при цьому фактично позбавивши його спікера конституційних привілеїв бути першою й головною посадовою особою в парламентській республіці Крим. 

Тому сказати, що кримські донецьких ненавидять, — це мало що сказати, бо вони їх водночас іще й бояться. Почуття, загалом, взаємні, тільки замість страху в донецьких маніакальна недовіра до кримських. Тому на вибори-2010 у деякі "стратегічні" селища ПБК членів виборчкомів привозили з Донбасу. Ненависть до "македонців" — це другий мотив, який сьогодні змушує кримських депутатів і їхні групи бізнес-підтримки "рятуватися" від київських подій. Причому цей мотив поєднує широкі маси населення по всій країні, які стомилися від навали безжальних і ненаситних земляків президента — тих, хто у своїй більшості так і не зрозумів і не полюбив Крим, але підім'яв його під себе. Ця обставина також — одна з причин стрімкого падіння підтримки і Партії регіонів, і її лідера в базовому, як прийнято вважати, регіоні, яке ретельно маскують останніми роками. Тобто, за результатом, ПР і Янукович — лідери всіх перегонів, але якщо порахувати підтримку "по головах", тобто в абсолютних цифрах голосів виборців, а не відсотках, то спостерігаємо стійке падіння кількості тих, хто голосував "за". 

Тому страх перед Януковичем, який втрачає позиції, заміщається страхом перед зміною влади, відлученням від годівниці й можливим притягненням до відповідальності за корупційні діяння. Кримським політикам потрібна нова сила, яка прикриє, вибачте, їхні брудні зади, яка законсервує їхнє царювання в такому особливому Криму. Але цю "консерву" вже навряд чи захочуть їсти кримчани — країна змінилася, кривих дзеркал дедалі меншає. 

Помітили помилку?
Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
3 коментаря
Реклама
Останні новини
Курс валют
USD 25.33
EUR 28.60