Рука здригнулась

Остап Дроздов 14 лютого 2014, 21:49
фото

Читайте також

Маски зірвано. Революція-2014 — це і є в чистому вигляді люстрація, яка оголила всіх політичних гравців. Стало видно, who is who. Точніше — хто ким не є. Революція показала, що, за великим рахунком, у нас узагалі немає нікого без масок. Щодня в країні відбувається акт розвінчання лицедійства, малого й великого. Кількість зірваних масок шокує. До революції ми навіть не здогадувалися, що маємо справу з тьмою-тьмущою лицедіїв. Їх найбільша концентрація, виявляється, найближче до нас.

Цінність революцій визначається кількістю втрат. Наша революція — безпрецедентно розвінчальна. Ми втратили цілі роди занять і цілі інституції. Якщо вже давно не існувало президентства, урядування, парламентаризму, правоохоронної системи, суду і так далі, то список втрат поповнили політики як різновид Людини Розумної. Також ми втратили цілі партії, оптом і вроздріб. Відбулася революція скепсису, революція шаленої недовіри до тих, хто живе з цієї самої довіри. Революція промчала по політичній ниві, наче смерч, залишивши по собі пустку й випалену землю. Не змігши ліквідувати владу, революція ліквідувала політику як ремесло. Та найголовніша цінність революції в тому, що вона справила ефект потужного інсектициду. Вона знищила політичних паразитів.

Найповчальніше це сталося з ВО "Свобода". Буквально за кілька тижнів країна стала свідком фактичного фіаско партії, яка крикливо обіцяла очолити революцію, натомість стала не лише її гальмом, а й найбільш ущербним місцем. Якщо укладати хіт-парад найбільших шкідників революції, то "Свобода" справедливо ділитиме перші місця із захарченками, клюєвими, портновими та іншими діячами по той бік барикад. Не тому, що розгубилась. І не тому, що воює проти своїх, стоячи в цей час перед Банковою у виразно пасивній позі. А тому, що навіть у ситуаціях оголеного нерва вона вперто продовжує привселюдно паразитувати. 

Уся 10-літня динаміка "Свободи" — це і є видовищна історія паразитування за рахунок іншого організму. "Свобода" з'явилася як реаніматор давно померлих смислів і постатей. Це завжди відгонило якоюсь танатофілією, яка вдало лягала на галицький культ поваги до цвинтарів, пантеонів та глорифікованої смерті. Дошкульний опис наших ворогів і винуватців став візитівкою партії, що впевнено крокувала до місцевої влади на горбі Провідників та напівпровідників.

Минуло десятиліття, пройдено кілька виборчих кампаній, узято гроші в усіх можливих спонсорів, відпрацьовано десятки дестабілізаційних завдань — але й донині ця політична сила не здатна вирости з коротких штанців паразита й почати творити щось своє унікальне. Навіть нинішні сіті-лайти у Львові з цитатами революційних мислителів — це не забавка в афоризми і не спроба популяризувати напрацювання сторічної давності. Це — глибоко вкорінена традиція паразитування на перевірених егрегорах, які гарантують легкий успіх. Тому що на цих сіті-лайтах прізвище, наприклад, Липинського надруковане таким самим шрифтом, як і "проект Ірини Фаріон", здійснюваний, як ви вже здогадалися, далеко не за приватні гроші недоторканної. Паразитування на ідеології, на прізвищах світочів, на їхньому німбі, на незаперечності їхнього авторитету сягнуло цинічних меж. Навіть будівництво пам'ятника Бандері у Львові роздулося до цифри 1 млн дол. Зрештою, Бандера давно вже став надійним алібі. Зокрема й для тих свободівців, хто в розпал революції умудряється за 18 млн грн купувати старовинний готель у самому центрі Львова.

"Свобода" — це вічний противсіх, хамовитий і недискутабельний. Сидячи на золотій і приватизованій жилі українського націоналізму, ця партія дуже довго могла дозволити собі "мочити всіх" (передовсім теперішніх своїх). Але паразит гине тоді, коли зникає господар. Революція-2014 відірвала "Свободу" від золотої жили. Махрова націоналістична риторика виявилася зайвою не те що в Києві, — навіть у Львові студентський Євромайдан на самому початку відмежувався від трьох пальців. Ну, а в Києві заїжджене гасло "Бандера прийде, порядок наведе" сприймалося хіба що як дотепний стьоб на власну безпорадність трипальцевих а-ля радикалів. Досі "Свобода" інертно продовжує паразитувати на зовнішній естетиці театрального радикалізму. Смолоскипна хода у чорних масках із екзальтованими вигуками ксенофобного змісту — це був останній цвях "Свободи" у свою адекватність. Оскільки треба бути повним ідіотом, аби без потреби дратувати двомовних чи російськомовних киян, які стали найціннішим здобутком революції. А робити смолоскипну ходу у нічному Львові — це криза жанру, не інакше. 

Партія, що так ревно позиціювала себе бойовим загоном, який виступає проти режиму, так і залишилася мітинговим мегафоном. Ми бачили торжество форми за відсутності змісту. Перед мільйонним віче Тягнибок вирячено скандує по складах, дивлячись у телекамеру: "Ре-во-люці-я!
Ре-во-люці-я!", а за кілька хвилин на вулиці Інститутській "наїжджає" на людей (ним самим накручених) із вимогою нічого не робити, доки нема плану. Нагадаю, йшов 8-й місяць акції "Повстань, Україно". Це схоже на кататонічну шизофренію, симптомом якої є почерговість надмірного збудження і ступору. Свободівський організм упродовж усієї революції поводився саме так: спалахи вербальної активності (з елементами надривної нагонки) — і цілковитий заціпенілий ступор. "Батьківщина" й "Удар" у цьому плані видаються більш щирими, виходячи із завідомо мізерних стартових можливостей творити революції. А ось "Свобода" постала зараз як дивна химера, що весь свій радикальний запал спрямовувала не на знавіснілий режим — а чомусь на Майдан: спочатку назвала студентський зрив проектом Банкової, потім почала воювати зі "Спільною справою" за скриньку з пожертвами, потім перелопатила анархістів, ну а у Львові брала штурмом тих, хто брав штурмом приміщення ОДА.

Увесь цей спорадичний неадекват — агонія паразита, який гарячково шукає собі нового донора. Звичне поле паразитування вибите з-під ніг. Революція миттю відтяла весь пласт минулого націоналістичного спадку, тож тепер на ньому некрофілити не вдасться. Шарм і ореол дійового радикалізму повністю перебрали на себе "Правий сектор" та інші утворення, які свого часу відкололися від "Свободи" на знак протесту проти бізнесюків-бандерофілів. Усе, чим наразі переймається партія, — агресивно відвойовує свій ареал існування у тих, хто одним "коктейлем Молотова" зруйнував її кількарічну гегемонію. Для свободівців тепер більшу небезпеку становлять не режим Януковича і вороги народу, а передусім альтернативні радикали, зачинщики реальних, а не мітингових дій. Щойно "Правий сектор" створить партію — свободівцям доведеться попрощатися з парламентськими пільгами, безкоштовними авіаперельотами, сонмом штатних помічників і млосним посвідченням нардепа. 

Партія відкотилася фактично на момент свого створення. На неї чекає рестарт. Причому в набагато важчих, щільніших умовах, коли словесний радикалізм уже не "прокотить", а дійовий радикалізм уже здійснюється іншими, набагато привабливішими структурами. "Свобода" повністю втратила свою притягальну силу. Тепер важко віднайти бодай один аргумент, навіщо активному амбітному націоналістові йти до "Свободи". Раніше туди могли йти за ідеєю (яка тепер не простежується ніяк), за причетністю до процесів (тепер процеси творять інші середовища), за сублімацією невживаного радикалізму (тепер є де його використати), за партійною парасолькою для бізнесу (всі місця зайняті), за харизмою лідерів (ну не за "орлицею" ж!) Притягальну силу втрачено. Можливості кадрового рекрутингу вичерпано. Запалювати нічим — хіба з'ясуванням стосунків із альтернативними середовищами радикалів. Однак нормальних патріотів мало приваблює міжусобна войнушка з "Автономним опором" чи "Правим сектором". Як на те пішло, постраждати не від рук режиму, а від рук іншого націоналіста — це моветон. 

Під час революції життєвий простір "Свободи" редуковано до "роботи на камеру", а після революції — до роботи на замовлення. Нічого радикальнішого за "Правий сектор" із його місцем бойової слави на Грушевського вже ніхто не вчинить. Це — вирок. Бо партія свідомо саботує революцію на значно вищому рівні — маю на увазі створення альтернативних органів влади бодай у базових регіонах. Свіжа новина з колиски революції: минулого вівторка Львівська обласна рада навіть не спромоглася на кворум для висловлення номінальної недовіри одіозному губернаторові Салу. Це вже вдруге. Чи втретє. Неістотно. На спільному покладанні квітів поруч із Салом свободівський голова облради Колодій має набагато природніший вигляд, ніж на барикадах.

Чи розуміє все це паства "Свободи"? Думаю, революція відрізала від "Свободи" всіх ситуативних виборців, які своїм емоційним голосуванням "дістали всі!" роздули її рейтинг до непристойних 11%. Кількість одноразових виборців удвічі (коли не більше) перевищує кількість базових. Із революції "Свобода" вийде зі своїм звичним залізобетонним люмпен-націонал-пролетаріатом, що його не здатне похитнути навіть членство "орлиці" в КПСС чи її обвинувачення на адресу Руслани Лижичко. Лишиться "клюмба", яка досі не годна відмежувати Бандеру від готелю в центрі Львова. Вірний виборець, звісно, залишиться, і цим виборцем є той самий Антимайдан, тільки навиворіт. Підозрюю, ми станемо свідками прогнозованого повернення блудної "Свободи" до рідної стаєньки, звідки її тимчасово випустили погуляти на свіже повітря. 

Маски зірвано.

Помітили помилку?
Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
21 коментар
  • spragly 21 февраля, 11:53 Текст цього памфлета втратив актуальність після опублікування списку загиблих вчора протестувальників. Майже кожний другий з "Свободи". Так, партійні гасла потрібно коректувати, ксенофобію видалити, і все таке решта. Але оті загиблі Герої не переймалися політичним самолюбованням, вони просто активно боролися за свободу. "І вашу, і нашу". Тому вони й були членами "Свободи". Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • logan 20 февраля, 02:57 По смыслу данной статьи, начисто лишенной каких-либо фактов ,изобилующей домыслами и нелепыми рассуждениями, следует в дальнейшем ожидать подобные "предсказания" о "Батькивщине" ,либо "Ударе"....А выражения "шавки олигархов" пахнут так же как риторика газеты "Правда" - "шавки империализма",американские запроданцы и т.д. и т.п. И сколько можно пугать донецких бабушек жупелом "фашиста" Бандеры?? Эти люди знают историю Украины из бестселлера "Краткий курс истории КПСС" о героическом "нефашистском" НКВД, выжигавшем украинцев целыми селами...Нельзя из реального контекста очень сложного политического момента и борьбы за независимость того времени выдергивать некие,якобы жареные факты, с целью обгаживания западных украинцев..Это гадко и называется "провокация"...Кроме ответной ненависти к московским шовинистам это никаких других чувств не вызывает...Так на жалких понтах зарабатывают безродные космополиты... Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • SIM1 19 февраля, 23:18 Действительно, почему только о "Свободе"? Две головы, видите ли, выглядят искренне. А вот Мостовая в этом же номере пишет, что они - шавки олигархов. Во-вторых, Правый Сектор тоже считает себя последователями Бандеры. И их националистическая риторика как бы не оказалась лишней даже в Киеве (хотя он себя сдерживают, но всё же). Я не за идеологию соц-нац или нац-соц, а для уточнения картины. Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • kachura.pavel 19 февраля, 10:53 Да,чем больше накручено глупости,тем умнее кажется. Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • PetrovichO 18 февраля, 06:57 Такие же статьи автор просто обязан написать о двух оставшихся головах нашей трехглавой оппозиции. Ведь срываются не только маски , но и выворачивается белье Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • neliteplii 17 февраля, 20:28 1.Історична заслуга "Свободи" в тому, що вона легітимізувала в Україні український націоналізм поруч з єврейським і московитським, яким на Україні вже сотні років. Політичний успіх українського націоналізму в представництві ВО “Свобода” на останніх парламентських виборах є, у відносному змислі (сенсі), з огляду на висліди попередніх виборів, проривним. Цей успіх лиш незначною мірою – всупереч пануючий (куцій) думці, сформованій переважно політологами (також куцими) і підхопленій журналістами (ще куцішими) - завдячується хвилевою політичною кон’юнктурою. Глибинна ж причина успіху в іншому, а саме у величезному суспільному запиті сучасного українського суспільства на націоналізм. Український народ у сучассі є, сказати б, хворим на СНІД – Синдром Набутого ІмуноДефіциту. В медичному змислі (сенсі) СНІД є хворобою (набутою) імунної системи організму, наслідком чого виникають різноманітні ненастанні (перманентні¬) захворювання, які організм не здатен долати. У народів (націй) системою захисту, подібною до імунної системи організму людини, є націоналізм. У здорових націй націоналізм, як набуток еволюційного історичного розвитку, є, переважно, не артикульованим й не концентрованим та, як імунна система біологічного об’єкта, сказати б, просотує кожну клітину національного організму, пильнуючи про захист його національного здоров’я - національної ідентичності. Така імунна система у здорових націй настільки органічна, що її – в середині самої нації - не помічають, як, наприклад, не помічають повітря при диханні, коли воно є. Для прикладу, коли француз нехотя відповідає а то й не відповідає зовсім на звернення англійською або коли московит не воліє говорити ніякою іншою мовою окрім своєї на теренах від Московії до Америки, то вони є націоналісти чи ні? Звичайно, націоналісти, одначе чи вони самі вважають себе націоналістами? Та ніскілечки. А чи їх хто наголошено (акцентовано) спрямовує до подібного настановлення? Та ні ж бо, це у них, сказати б, в крові, тобто виховано історією цих народів. Це є, так би мовити, вроджений, органічний, не артикульований націоналізм – імунна система нації, матриця її культури. Народи, які мають таку імунну систему самозбереження національної ідентичності, є духовно незнищенні. Що ж робити нації, хворій на дефіцит імунітету, тобто націоналізму? Проводячи й надалі медичну рівнобіжність (паралель), лікування такої хвороби асоціюється з лікуванням СНІДу чи ж, так само, для прикладу, цукрового діабету, а саме з впорскуваннями (ін’єкціями) в національне тіло відповідної компенсуючої дефіцит лікарської субстанції. А такою компенсуючою дефіцит лікарською субстанцією - за визначенням - має бути якийсь спеціальний концентрований субстрат, тобто, в розглядуваній темі, організований артикульований націоналізм. Так історично склалося (чому - окрема тема), що український народ критичною мірою втратив свою національну імунну систему, а сподіваність на її еволюційне відновлення заперечують жорсткий деструктивний вплив зовнішніх чинників (чинники північно-східного та близькосхідного походження) та надшвидкий і щодалі швидчаший темп історії - часи повільного еволюційного національно-суспільного розвитку минули чи, вірніше, щільно стислися. Тим часом, Україна задихається через критичний дефіцит націоналізму у хаосі анаціонального броунівського руху в царині інтелектуальності та духовності. Наведені чинники безвибірно (безальтернативно) формують зазначений запит українського суспільства на націоналізм, бо ж наразі драматично (чи не трагічно?), стоїть питання бути чи не бути українському народу як питомій самісній соціокультурній спільноті. І відповіддю організованого українського націоналістичного руху на цей запит має бути ініціаційне розпросторення націоналізму в масі українського народу (починаючи з інтелігенції) з тим, щоб націоналізм став - як у народів здорових - органічним, на рівні інстинкту чинником його – принаймні – існування. 2."Свобода" внесла у до того "неживу" Верховну раду енергію, рух і надію. 3."Свобода" розпропагувала революцію, вона голосила, що революція гряде і не помилилася. 4."Свобода" прийшла, в тому числі, на ідеї люстрації, яку спочатку її теперішні союзники на дих не сприймали. 5."Свобода" з політсил єдина, яка не забула про святу справу національної справедливості, головно у мовнім питанні. Вона єдина вимагає української мови у парламенті і деінде, а її білі і пухнасті союзнички примовчують, вони хочуть бути "пріятнимі во всєх отношеніях". Наприклад, Віталік звертається на майдані мовою окупанта, проти якого і бореться революція. 6."Правий сектор" був героєм на Грушевського, одначе у нього ще надто коротка публічна історія, щоб робити висновки. 7.Добре, що є "Правий сектор" і "Свобода" одночасно, добре, що опозиція триголова. 8.Щодо поводження "Свободи" у теперішній революції не спішімо з висновками. Ми багато чого не знаємо. 9.Класична антиукраїнська провокація передбачає, що автор носить українське або українськоподібне прізвище. Давши площу провокатору з неукраїнським прізвищем, Дроздов, редакція "ДТ" прокололася. Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • ultramagnus 17 февраля, 11:03 хоч і не люблю цього піараста,але тут він є правий. СВОБОДА з самог опочатку не відповідала вимогам революціїі ніяк не могла змиритись зі своєю другорядністю у процесах. Таак, є ідейні люди,як от Іллєнко-з якими я б стояв в одному ряді,проте таких-меншість і ними тупо прикриваються.Про те,що СВ є страшилкою для лохторота-100%!!!!!! я це вживу наблюдав і наблюдаю-хоча свободівці на майдані меншість(катастрофічна меншість) але саме їх я чую,як цвях в труні від прихильників янука чи йог ооппонентів,але які не хочуть йти на майдан-бо там СВ-я завжди питаю їх ЩО ВАМ ДОРОЖЧЕ-УКРАЇНА ЧИ ТЕ,ЩО ТАМ СВ СТОЇТЬ? та це не допомагає. Витівки св-шників вражають тупістю,я несподівався на таку недисциплінованість і неузгодженіст ьу діях з іншими політиками і організаціями.Саме тому я і не головував і не входив у цю партію-я чомусь відчув фальш задовго ,ще у 2010р,але до кінця вірив ,що політичне крило перможе в партії бізнесменів-не виправалось сподівання. Правий сектор - дійсно перйняв ініціативу. А те хто цю статтю написав-немає важливості-головне це думки статі. СВ знову відкротиться до 3,5% твердого електорату,але тепер потрібно буде нових людей ЗАВОЙОВУВАТИ діями-а чи вони захочуть? Мусять!!! Бо 10,5% - це не пна половину-це на 2/3 протестний електорат-кого дійсно дістало,а не хто є ідейним.Принаймні у моєму місті-всі маршрутники тримают ьпрапор СВ в салоні Відповісти Цитувати
  • milagrosajulia 16 февраля, 15:58 "Свобода" реально працює на Януковича як страшилка для його "лохторату". Недаремно Янукович мріє на виборах про Тягнибока, як свого конкурента, бо окрім нього навіть з фальшуваннм нікого не може перемогти. Крім того саме Тягнибок разом з Яценюком і Ющенком закликав всіх своїх прихильників підтримати передвиборче гасло Януковича: "Всі однакові! Тому голосуй проти всіх, або не ходи на вибори!" І тільки повний йолоп не міг розуміти, що успіх цього гасла ґарантує Януковичу перемогу. При всіх вадах Тимошенко її найголовніша неоднаковість та, що її можна було би преобрати. Позбутися же Януковича можна лише ціною немалої крові. Президентство Тимошенко цілком могло бути перехідним періодом до відновлення Української Народної Республіки з повною люстрацією і новим громадянством. Адже "дєржава Украіна", проголошена (а не відновлена) в 1991 р. є спадкоємицею і правонаступницею російської колонії УССР з усіми її збереженими антиукраїнськими інституціями, кадрами і традиціями. Антиукраїнська влада давно своїми економічними і кримінальними злочинами поставила себе поза законом. І дуже дивно в синьо-червоній за синьо-жовтою ширмою "дєржавє" блатних "смотрящіх" від однієї особи, що контролюють "правоохоронців", зондеркоманди "коССмонавтів", "прокуратуру", "суди", викрадення, катування та вбивства людей, продовжувати чути безглузду перемовну маячню про "правову державу" та якісь "закони" та "конституції". Тягнибок пасеться на пам’яті Бандери і Шухевича, але не є продовжувачем їх справи. Бандера був лише прапором, а Шухевич об’єднав в боротьбі за відновлення Української держави в АБН – Антиімперському Блоці Народів - патріотів України будь-якого етнічного походження. Тягнибок же їх відштовхує і роз’єднує. Відновлення АБН йому не потрібне. Майдан виник як вибух громадянського суспільства (прототипу АБН) проти свавілля привладного криміналу без участі Тягнибока і Яценюка. Вони три місяці лише нейтралізують активність Майдану, використовуючи його в своїх інтересах в безглуздих перемовинах з привладним криміналітетом, що як аргумент може сприймати лише силу і західні санкції. Тих, хто всупереч їм зрушив Майдан з мертвої точки, вони навіть не допускають на трибуну. Але дуже дивно, що за чотири роки кримінальної окупації і за три місяці Майдану ніхто так і не висунув звинувачення Тягнибоку і Яценюку в тому, що ця окупація – на їх совісті. Тому найменших докорів совісті вони не відчувають. І можуть зрадити націю знову. Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • rostka 16 февраля, 11:47 В одній з передач Дроздова преставник "Нашої України" звинуватив Тимошенко в тому, що вона привела РосУкрЕнерго в Україну. Представників "Батьківщини" в студії не було, а всі інші, з Дроздовим включно, промовчали, тобто погодились. Після цього Дроздова не дивлюсь і не читаю. Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • docsis 16 февраля, 11:21 Вчора Свобода надавала по сраці "чистоплотним" колорадським жукам за спробу розібрати барикаду. Тому автор статті помиляється. Відповісти Цитувати
Реклама
Останні новини
Курс валют
USD 25.65
EUR 28.65