Щастя — це коли в тебе не стріляють

Євген Шибалов 30 травня 2014, 21:00
фото

Читайте також

Ми швидко звикли жити серед війни. Так швидко, що аж страшно.

Наші діти більше не прокидаються ночами, якщо чути стрілянину. Навіть не здригаються. Звикли.

Зате прокидаємося ми. І відразу роззираємося — чи свої всі вдома. Всі. Можна спати далі.

І провалюємося у тяжке каламут-не забуття без сновидінь. Наш сон — не для картинок. Наш сон — відпочинок перед новим важким днем. Можливо, останнім днем нашого життя.

Діти... Діти стали зовсім інакшими. Це маленькі дорослі. Вони більше не вередують. Вони стали тихими й слухняними.

Коли в небі чути важке гудіння двигуна літака, вони самі вилазять із пісочниць, зістрибують із гойдалок, збирають іграшки й біжать додому.

Коли десь, удалині чи поблизу, чуються гучні вибухи, вони беруть нас за руку й дивляться знизу вгору з дивним спокоєм. Чекають, коли ми скажемо, що робити. Вони вже зрозуміли, що на війні треба виконувати накази.

Школярі більше не втікають із уроків, щоб потусити з друзями. Не свавільничають. Після дзвінка сидять, поки ми не прийдемо по них. Ми приходимо. Інколи навіть прибігаємо — якщо доходять чутки, що біля школи з'явилися озброєні люди.

Дітям здається — ми знаємо, що робити. Що все буде добре.

Ми, звісно, не знаємо. Ми тільки вчимося. Вчимося жити на війні.

— Автобус їде лише до проспекту Панфілова. Далі точаться бойові дії, — повідомляє по гучномовцю водій. Уже без запинок. Навчився.

Всі мовчать. Крім однієї молоденької дівчини, яка каже, звертаючись невідомо до кого:

— Але ж це справді страшно... Напевно...

У голосі — подив. Їй це дивно: має бути страшно, а не страшно.

Ми вчимося.

Перший урок — нікуди не ходити й не їздити без потреби.

Ми навчилися жити без прогулянок, кінотеатрів, кафе. Не вестися на мимолітні забаганки. Не перебувати в людних місцях довше, ніж треба.

Наші маршрути тепер суворо функціональні. Робота, дім, банкомат, магазин.

Просто шопінг та інші радощі суспільства споживання — це тепер не для нас. Ми купуємо не для розваги. Тільки для виживання. Найпотрібніше, за наперед складеним списком.

Головне — швидше.

Треба встигнути повернутися додому до темряви. Чи є комендантська година, чи нема — неясно. 

Тому краще просто не ходити вночі. Безпомилкове рішення. Ніч — час війни. І нічного полювання для хижаків кам'яних джунглів.

Ми забули, що таке пробки й година пік. Наші вулиці порожні. Громадський транспорт не забитий пасажирами в будь-яку годину дня.

Безробіття більше не здається трагедією. Навпаки, будь-яка можливість залишитися вдома — за щастя. Ми поки що, на щастя, не голодуємо. Нужда не жене нас на вулицю в пошуках вечері.

Отже, краще посидіти вдома. Благо, вода, світло й газ подаються без перебоїв. Тобто не гірше, ніж завжди. Навіть дивно.

Життя перемістилося у двори. Але кожен вихід за окреслений панельними багатоповерхівками квадрат — лотерея. Далекий і важкий похід. Без гарантії повернутися.

На вечір багатолюдні колись алеї й сквери перетворюються на Silent Hill. Тиша й безмовність. Майже невловимий, ледве відчутний присмак небезпеки.

Другий урок — триматися подалі від людей зі зброєю.

Люди зі зброєю — вісники смерті. Своєї й чужої.

Вони притягують смерть.

Цей урок дався нам нелегко.

Ми — колишні мирні люди. Ми виросли на кінобойовиках, книжках із пафосним героїзмом та відеоіграх, де смерть не страшна, а хороша і зі спецефектами.

Барикади, бронетехніка на шляхах, автоматники на вулицях, вертольоти в небі. Це було в новинку, це було цікаво.

Розповідали, що жінка у Слов'янську отримала випадкове поранення через свою цікавість. Вона вийшла ввечері на балкон, щоб подивитися на "війнушку" в бінокль. По відблиску оптики тут-таки вдарили чи то мінометом, чи то гранатометом. Хто саме — невідомо.

Трохи згодом ми зрозуміли — там, де сіють смерть, ніякої точності немає. Випадкова куля чи осколок можуть дістатися кожному.

Троє загиблих мирних жителів у Донецьку й десятеро поранених у Слов'янську. Це тільки за один день, понеділок 28 травня. А за попередній — троє вбитих у Слов'янську й один — у Маріуполі.

А ще — з початку бойових дій було поранено семеро дітей. Від чотирьох до сімнадцяти років. На щастя, ніхто не загинув.

Ми вивчили цей урок. Вулиці миттєво порожніють, якщо ними йде колона. Або гуляє "республіканський" патруль. Або мчать кудись позашляховики без номерів, набиті камуфльованими бороданями.

У людей зі зброєю своє життя, складне й насичене. Вони поділяються на угруповання. Утворюють дивні союзи, хиткі й непостійні.

Спочатку стоять на одних блокпостах під одними прапорами. Потім обзивають одне одного "мародерами" й "зрадниками".

І воюють.

Інколи з українською армією. Інколи — між собою.

Вони, здається, самі не пам'ятають, із чого все почалося. Але вже не можуть зупинитися.

За ними женеться смерть. Але не факт, що наздожене. Можливо, те, що вготоване комусь із них, перепаде комусь із нас.

Тому краще обходити їх стороною.

Урок третій — не довіряти. Нікому. Ніколи.

Ми навчилися тримати свою думку при собі. Колись ми любили сперечатися і гучно доводити свою правоту. Базікати, жартувати й обстоювати безумні теорії.

Тепер ми зважуємо кожне слово. Особливо з малознайомими людьми.

Хто-знає на що і як відреагує твій співрозмовник. Кинеться до найближчого патруля з криком: "Хапайте його, це бандерівець"? Дасть по морді зі словами: "Отримуй, суко сепаратистська"?

Краще не перевіряти. Краще промовчати.

Нам дико чути з телевізора слова "переговори" та "суспільний діалог". Діалог із ким? Із нами?

Але ми не говоритимемо. Ми вже зрозуміли, що мовчання — запорука безпеки.

Останні рештки довіри трощать найближчі люди. Добре тим, у кого друзі й рідні дотримуються однакових поглядів. У кого немає сумнівів, де в цій війні — свої.

Але таке буває рідко. Необережно сказане слово, як сірник, розпалює багаття потворних сварок. Рвуться сімейні узи, розлітається на уламки давня дружба.

А діти тихо й сумно дивляться з кутка на дорослих, які репетують, брудно лаються, бризкають слиною.

Але не плачуть. Уже навчилися. Чи розучилися?

Ми більше не довіряємо публічним словам та офіційним зведенням. Особливо тим словам і зведенням, у яких ідеться про мир та безпеку.

Ми вже зрозуміли: безпека буває тільки тимчасова. А мир був колись. Більше його немає.

Ми телефонуємо друзям, приятелям, знайомим:

— Слухай, мені тут треба у справі в твої краї. У вас там не стріляють?

— Зранку постріляли трохи, тепер начебто тихо.

— Дороги не перекрито?

— На попередньому місці блокпост, нових не з'явилося...

З тими, кому ми недовіряємо трохи менше, ніж іншим, ділимося заповітним — найважливішою й найпотрібнішою інформацією. Про магазини і банкомати, які поки що працюють. Про блокпости.

Про комендантську годину:

— То є вона все-таки чи ні?

— Дідько її знає!

Найбільше ми не довіряємо міліції. Раніше ми їх побоювалися, але вважали представниками влади. А хто вони тепер?

Мій товариш вечеряє вдома. Дзвінок у двері. Заплакана сусідка:

— Мого чоловіка забрали! Ці, з автоматами, чіплялися до когось, а він заступився. І його повели в приміщення СБУ. Що мені робити? Не в міліцію ж телефонувати?

— Звісно, яка міліція! Слухай, та ж "республіка" публікувала телефони, куди треба повідомляти про викрадених людей...

Телефонувати терористам, щоб вони просили своїх товаришів відпустити заручника. Тут і тепер ця думка не здається божевільною.

Можливо, це єдиний шанс на порятунок. А міліція — тут без шансів взагалі.

Ми тепер просто не розуміємо, хто ці дивні люди в безглуздій синій формі. Кажуть, їм платять зарплату. Ходять чутки, що вони за ці гроші повинні підтримувати правопорядок і забезпечувати безпеку мирних громадян. Смішно...

Утім, від них є користь. Така ж, як від білих мишей на підводному човні: коли бракує повітря, першою починає задихатися миша.

А коли в Донецьку наближається перестрілка або нові погроми "ім'ям республіки", першими зникають із вулиць міліціонери.

Отже, час розбігатися й нам.

…Ми на превелику силу зберігаємо рештки людяності. Ми поки що не вриваємося натовпами у відчинені мародерами магазини. Нам це здається ганебним. Але тільки тому, що наші сім'ї поки що не на межі вбогості й голоду.

Найсовісніші клянуть себе за те, що промовчали, коли слово ще могло щось змінити.

Найчесніші визнають, що були дурнями, коли вважали свої уявлення про щастя достатнім приводом схопитися за зброю.

Ми все ще утримуємося від скочування в повний хаос.

А ще ми нарешті знайшли те, що нас усіх поєднує. Незалежно від уподобань та симпатій.

Усі ми, приховуючи це одне від одного, дивимося вечорами в зоряне небо через зашторені вікна й молимося: "Господи, хай це швидше закінчиться..."

Помітили помилку?
Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
25 коментарів
  • ryzenkov 5 июня, 15:59 Печалька от всего, что вижу... Вчера нежданно-негаданно пришли два знакомых со старой работы разъяснять мне, что я не прав... Что они - это истинно русские патриоты и они за ДНР, а я какой-то правосек и как истинные русские патриоты он уже пришли пьяные а в процессе "перевоспитания" меня в истинную веру набрались так, что один пошел пугать унитаз, а другой - за добавкой... Они стреляют нам в спину с воздуха - кричал самый буйный в пьяном бреду и плакал от того, что какие-то, по его мнению, нацгвардия, расстреляла возле донецкого аэропорта на стоянке metro синюю BMW и его знакомый лежит теперь в больнице с пулей в хребте... Откуда взялась нацгвардия в metro? Ведь украинские силы защищали аэропорт, а metro грабили боевики и местные мародеры... Скорее всего по машине и пульнули заезхие гастарбайтеры из россии, но доказать это человеку, насмотревшемуся российского ТВ - это все равно что лишить наркомана дозы - он становится буйным... Все майданутые попрятались и воююют на диване - ждут, когда придут бойцы АТО и освободят их из заточения, при этом предпринять что-либо не под силу - да напишите хоть что-нибудь про террористов - где они, сколько, как вооружены, где их "малина" и как передвигаются, возможно ВАША информация спасет жизнь не одному украинскому патриоту... или просто сына матери, которая его ждет на Волыни или Прикарпатье или в Харькове... Вы хотите победить ничего не делая? Так не бывает, бывает только не так... Русские не придут? Слова русского шовиниста Никиты Михалкова да богу в уши - только вот что этим засланным казачкам тут надо? Эти недобитые советами казаки переродились в собачью свору Путина и за Великую Россию (а тем более за деньги Януковича) готовы убивать на моей земле и бандеровцев и не бандеровцев, просто потому, что старшой так сказал... Казачье ВЫ вонючее, гниды ряженые, чубы как у баранов завитые - хранители "святых" традиций - шакалье ВЫ на чужой счет и чем больше ВАС у нас тут погибнет, тем чище и светлее на моей Украине будет и солнце и небо и степь моя... Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • jijit 3 июня, 20:12 Какой хороший литературный текст! Провел школьные годы в Донецке. До сих пор встречаю по свету качественную донецкую интеллигенцию. Thnx! Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • spragly 3 июня, 12:24 Я не знаю наскільки українська влада здатна вирішити проблему тероризму до осені, коли масштабні гру-шні диверсії на об'єктах опалювання та водопостачання перетворять донецькі містечка на гуманітарну катастрофу. Есей пана Шибалова, як і загальнопоширена точка зору ЗМІ, свідчать про так звану розгубленість і "в.о. влади" і "в.о. громадян". Хоч мені здається, персонажі Турчинова, Авакова та Тімошєнко зробили статки саме в ситуації пост-совіцької розгублености. Тим не менш, якщо й дійсно "всьо пропало", то давайте вчитися у своїх ворогів (громадян РФ), бо саме так навчав Конфуцій. Нагальна потреба - вивезти з зони АТО цивільне населення, особливо дітей та мужчин мобілізаційного віку, яких проти їхньої волі терористи скоро поставлять "в ружьо" проти українського війська, а самі встануть заград-отрядами позаду. Для виводу цивільних треба зробити "крок назад в історію" : створити "совіцьку зону миру". Сучасна РФ не є СРСР і не має права в цій зоні брати участь. На переговорах з терористами треба домогтися щоб всі хто визнає себе нащадками СРСР (незалежно від віку) мали можливість залишити зону бойових дій і жити під охороною ООН (або китайців) на півдні України. Мета : вивезти туди 70% цивільних протягом 2 літніх місяців. Далі ситуативно перевозити групи цих людей з табору в табір, щоб відокремити інфільтровані, анти-соціальні та анти-українські елементи. Тих хто може пересуватися, але залишиться в Слов'янську, примусово визнати громадянами РФ : забрати в них українські паспорти і провести перевірку паспортного режиму після АТО. Можна створити подібні зони миру для "донського козацтва", "анархістів", ЛГБТ і решти творчих організацій, союзів та угруповань за інтересами. Головне : проявити всеядність в цьому підходові та фізично вивезти цивільних з-під контролю терористів. А далі можна або проводити АТО, або створити резервацію для залишкових місцевих племен (з радою старєйшін племені та власним паспортом), або й далі професійно демонструвати розгубленість, якщо вже всі кошти присвоєні. Головне : люди залишаться живими, а це і є українська національна ідея, як її тудой-сюдой не крути. Відповісти Цитувати
  • lesya 3 июня, 00:06 Я думаю, что на всех переговорах Украина должна заявить, что мы хотим мира для граждан. Что за 23 года , граждане Украины натерпелись от олигархии, обнищали и, нации надо время, чтобы восстановить экономику, благосостояние людей и дать людям нормальную жизнь. Что Украина ни в коем случае не должна стать плацдармом противостояния между Западом и Востоком. Это самая большая опасность и последствия неизвестны не только для Украины, но и всего мира. Поэтому надо вести разговор о новой политике в мире. В том числе и в мировой экономике.И разговор невозможен без участия Европы и России. В том числе и по проблемам экономики.
    Brasid 3 июня, 00:17
    тут надо понять что противостояния между западом и востоком нет. Есть агрессивное фашистское государство, которое подло и вероломно захватило Крым, которое ведет против нас войну и которое на официальном уровне не признает ни украинского народа ни украинского государства, а считает это все историческим недоразумением. И надо иметь силы нам чтоб доказать обратное. Воевали же США за независимость с Великобританией. И с сепаратистами из Южных штатов. Ничто не ново.
    Відповісти Цитувати
  • alfa_omega 2 июня, 13:20 ГРУЗ 200 http://echo.msk.ru/blog/maryautomne/1332306-echo/ Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • lesya 1 июня, 21:51 Еще хочу сказать, что нам надо избавиться от бациллы ненависти в обществе. Именно на этом все и сделано в Украине. Все против всех и т.д. От олигархии как от явления - посредством законов. И принцип основной - люди для людей. Если ты чиновник, меняйся , решай проблемы , если бизнесмен - плати белую зарплату, если министр экономики - действуй в интересах народа. И Петр Порошенко - у нас теперь не олигарх, а Президент. И давайте поверим, что он будет делать, как обещал. Мира Украине. Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • alexs1979.lenta.ru 1 июня, 09:21 В 1991 в Крыму разносили листовки, в которых сравнивали выплавку стали, добычу угля и пенсии в Германии, Франции и в .. УССРе, Крым обмануть не получилось, а юго-восток поверил в райскую жизнь в самостийной. Я сейчас не могу понять с какой радости после 23-го бардака, начавшегося с обмана, люди не могут хотеть вернуться ДОМОЙ, как это сделал Крым. А относительно так называемой АТО - Украина сама себя гробит, пока окончательно не сковырнулись заокеанские пиндосы у вас есть шанс реализоваться как госудасртво в нынешних границах, для этого надо мирно урегулировать конфликт в Донбассе пойдя на уступки и отдав власть местным лидерам, а затем еще раз попытаться выплнить обещания 20-ей давности построить европейское государство с уровнем жизни лучше чем в России. Но вы сами понимаете, что не способны на это и в бессильной злобе и зависти готовы разжигать войну у себя в стране, тешась лишениями русских донабасса.
    Brasid 1 июня, 14:45
    Россияне реально больные. Или платные интернет-проститутки выкладывают такой бред. Вот только кто платит за это? Судя по ненависти и лжи - платит фашистская московская хунта Путина. Те самые, которые ведут войну со своим народом на Кавказе уже больше десяти лет.
    Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • ryzenkov 31 мая, 20:44 АТО требует НОВОГО РУКОВОДСТВА, желательно в ЕДИНСТВЕННОМ ЧИСЛЕ, иначе как у тех семи нянек - дитя без глаза... Объедините под одной крышей погранцов, ВВ, нацгвардию, армию, СБУ и после некоторой притирки должен появится ПОЛОЖИТЕЛЬНЫЙ ЭФФЕКТ... Не призываете и не берите на службу призывников - ВВшников иначе истеричные мамаши, как в Луганске, просрут ВСЮ СТРАНУ... Ни в коем случае не останавливайте АТО - все эти коммуно-сепаратисты спят и видят Украину на коленях... И уж совсем хотелось-бы, чтобы ГЛАВНЫЕ СЕПАРАТИСТЫ, которые сейчас заседают в Верховной Раде и не только ПР и коммунисты, но и тимошенковцы получили должную оценку народа Украины. Не хочу Вас расстраивать, господа, но воевать с преступным и подступным русским врагом нам придется САМИМ, без РЕАЛЬНОЙ ВОЕННОЙ ПОМОЩИ ЗАПАДА. Меркель - это вообще союзница Путина в сердце Европы, Обама как то напоминает мне хиппи со своим постулатом, красота спасет мир, а в это время белобрысый русский хорек тырит самые лакомые куски... Если так и дальше пойдет то будем называться полу-Украиной. К черту демократию, если у тебя дома пожар, не надо ходить вокруг с бубном и призывать богов, нужно брать и тушить, а применительно к ситуации в Украине - давить бородатых русских шовинистов.... Відповісти Цитувати
  • ryzenkov 31 мая, 20:21 Особое спасибо хочу сказать украинской "элите" - самоходную установку "нона" в Славянске они уничтожают на бумаге наверное уже пятый или шестой раз.... Граница на замке, что не мешает боевикам ездить туда-обратно колоннами по 5-10 камазов... Все знают, что милиции в Донбассе нет, но все милиционеры исправно получают денежное довольствие.... Солдаты стоят на блок-постах по трассе Донецк-Мариуполь и уже даже загорают на БМП... Может им разок-другой наведаться в кубло сепаратистов в Донецкой ОГА и посадить Пушилина на кол... Если АТО и дальше пойдет такими-же темпами оно скорее всего НИКОГДА НЕ ЗАКОНЧИТСЯ.... Господа, дела в ЭТОЙ стране делаются БЕЗ БЕЛЫХ ПЕРЧАТОК. Если ВЫ планируете взять Славянск - откройте гуманитарный коридор для гражданских на 48 часов, пропустив их через фильтр СБУ и потом штурмуйте город....Создайте 2 или 3 пояса обороны у границы - если КАМАЗЫ прошли на первом- ко 2 или 3 они приедут УЖЕ НЕ ВСЕ... Создайте диверсионные группы в городах, захваченных боевиками и уничтожаете этих уродов точечно, если каждый день ВЫ БУДЕТЕ убивать по одному путинскому наемнику - через 2 месяца их просто в природе НЕ ОСТАНЕТСЯ... Нужно дать неоднозначный посыл местному населению - поддерживаете наемников и бандитов - будете жить в постоянном страхе, кому это на руку? Ну конечно московскому хорьку... Я просто аплодировал украинским военным за те 100 убитых в Донецке, наконец ВВП получил нужную посылку с посланием, потому-что Россия - это такая страна, с которой НОРМАЛЬНЫМ ЯЗЫКОМ ОБЩАТЬСЯ НЕ ПОЛУЧАЕТСЯ, нужны только ГРОБЫ...
    lesya 31 мая, 20:33
    Я знаю, что очень тяжело Вам сейчас. Могу поддержать Вас только на словах. Но, надеюсь, что скоро все закончится.
    Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • ryzenkov 31 мая, 19:58 Я живу в Донецке. Мне странно и неприятно видеть придурковатых теток на площади Ленина, обнимающих бородатых чеченцев с автоматами, особенно если вспомнить, как показательно те-же чеченцы перерезали горло русским солдатам.... Мне совсем смешно смотреть крик отчаяния "стрелка" прийти к нему любому мужчине и ему дадут автомат, чтобы защищать "великую россию" или подохнуть где-нибудь в придорожной канаве у блок-поста... Теперь в Донбассе мужчин не осталось, поэтому стрелок формирует женский батальон, потому-что бабы - это просто разносчики истерии или пророссийской чумы? Кто Вам, русофилам мешает навсегда покинуть эту бандеровскую Украину? Может ВВП, который дал приказ, не принимать своих боевиков назад, кроме как в гробах? Мне жаль Никиту Михалкова, великого русского шовиниста, вещающего совершенно сознательно, что русские террористы - это вежливые зеленые гуманоиды, придуманные путинской пропагандой и те, кто вспарывает животы несогласным с россией - это какие-то другие русские, отвечу знаменитому русскому шизофренику - нет, те-же самые, задуренные русско-гебельсовской пропагандой, взращенные на постулате великой россии умственные манкурты, всегда променяющие пайку на глоток свободы и не понимающие того, что лучше умереть свободным, чем жить рабом... Путин великий ублюдок, который поднял самую рабскую, самую вонючую нацию с колен и заражает теперь этим русским гноем все близлежащие территории... Все эти наемники - чеченцы, козаки-пидары, местные дауны - вся эта шваль поняла, что не нужно учиться хорошо в школе, не нужно работать, чтобы получать достойную зарплату, не нужно НИКАКИХ усилий, если у тебя в руках "калашников" - ты ГОСПОДЬ, ты можешь просто застрелить профессора или любого НЕ СОГЛАСНОГО с тобой, просто потому, что у него НЕТ АВТОМАТА. Эта простая, как путин, аксиома - самое опасное оружие нашего врага - РОССИИ, причем именно ВСЕЙ РОССИИ, а не только путинской клики - потому-что российский народ - это самый шовинистический народ на свете и разубедить его в этом может или октябрьская революция или несколько десятков тысяч трупов, хотя какое дело белобрысому хорьку - Путину до страданий своего народа, ведь он недавно продемонстрировал, что ему не жалко сжечь все эти 150 млн рабов в ядерной войне, чтобы доказать всему миру - что Россия - это великая страна... Відповісти Цитувати
Реклама
Останні новини
Курс валют
USD 25.33
EUR 28.60