Топографія кров'ю

Тетяна Силіна 23 січня 2015, 23:00
Киборги

Читайте також

 

Новини зі сходу що не день то тривожніші. І трагічніші. Від повідомлень про кількість мирних жертв і сюжетів про обстріли сіл та міст — на знищення, від репортажів із Донецького аеропорту про разючу стійкість і мужність українських "кіборгів" серце стиснулося й розтиснутися не може…

Від берлінської зустрічі в "нормандському форматі" особливих очікувань не було. Але крихітна надія все-таки жевріла: "А раптом про щось домовляться, навіщось же вони зустрічаються". Тим більше що з північного сходу до нас ринув черговий потік не тільки російської військової техніки та живої сили, а й "миротворчої" риторики — про нові "мирні" ініціативи президента Путіна, викладені в листі президентові Порошенку. Схоже, не тільки залякують, а й торгуються. Цікаво, за що?

Однак берлінське засідання чотирьох міністрів закордонних справ завершилося майже нічим. Глава українського зовнішньополітичного відомства П.Клімкін свого незадоволення не приховував: після "дипломатичної битви" всього лише "зробили крок уперед щодо одного пункту мінських домовленостей". Ідеться про відведення озброєнь. Жодних інших пунктів мінських документів глава російського МЗД Лавров, за свідченням української сторони, обговорювати категорично не хотів. Та й про відведення озброєнь і припинення вогню домовилися тільки… домовлятися далі. Для цього ще лише має зібратися тристороння контактна група. Міністри закликали зробити це — "найближчими днями", точнішої дати не визначено. Росіяни на словах нібито пообіцяли забезпечити явку лідерів "ДНР" і "ЛНР" — Захарченка та Плотницького. Ось, практично, і весь результат берлінської "битви". 

Хоча ні, є ще один нюанс, на якому варто зупинитися докладніше. У спільній заяві за підсумками засідання в Берліні міністри, говорячи про відведення важкої техніки, зафіксували, що це має бути зроблено згідно з умовами мінського Меморандуму від 19 вересня 2014 р., тобто з урахуванням лінії розмежування сторін, зафіксованої в Додатку до Меморандуму. 

Що в цьому нового чи важливого? Адже і Україна, і європейські та американські партнери з вересня твердять про необхідність виконання мінських домовленостей. Росія ж їх щодня брутально порушує, проте і С.Лавров по завершенні зустрічі в Берліні у своєму виступі для російських журналістів заявив про необхідність відведення важкої техніки від лінії розмежування, зафіксованої саме в мінських домовленостях, і кілька разів повторив, що "це рівно те, що запропонував президент Російської Федерації В.В.Путін у своєму посланні президентові України П.О.Порошенку від 15 січня ц.р.". Це неправда. 

За нашою інформацією, П.Порошенко відкинув надіслану пропозицію, чим розлютив Кремль. Але ні сам президент, ні його прес-служба не визнали за потрібне оприлюднити зміст переданого з В.Медведчуком путінського послання або прокоментувати його. 

У DT.UA є копія листа Путіна Петру Порошенку, в якому, як трубили російські ЗМІ, нібито міститься "мирний план" президента РФ. Ніякого "плану" там немає, а є одна-єдина пропозиція, щоб "обе стороны — как украинские силовые структуры, так и ополченцы Донбасса ("ДНР" и "ЛНР") — приняли неотложные меры к прекращению взаимных обстрелов, а также немедленному отводу сторонами конфликта средств поражения калибром свыше 100 мм на дальности, установленные минским Меморандумом от 19 сентября 2014 г., исходя из фактического (виділено нами. — Ред.) прохождения линии соприкосновения согласно прилагаемой карте". Ну, і ще Путін, який фарширує схід України зброєю, найманцями, військовими підрозділами армії РФ, великодушно пообіцяв: "В свою очередь будем готовы совместно с ОБСЕ организовать контроль за осуществлением этих шагов".

 

Але що ж це за "фактичне" проходження лінії розмежування? До послання справді додається цікава карта — "Схема відведення озброєння калібром вище 100 мм на південному сході України". На ній штрих-пунктиром проведено лінію, загадково позначену як "Лінія розмежування сторін станом на 19 вересня 2014 р. і 13 січня 2015 р.". Але за час "перемир'я", починаючи з вересня, сили бойовиків значно просунулися в західному напрямку: за офіційними оцінками, бойовики "відкусили" понад 550 кв. км території. Навіть ще під час самих переговорів у Мінську сепаратисти зайняли 28 населених пунктів. Тому лінія розмежування на 13 січня 2015 р. істотно відрізняється від лінії на
19 вересня 2014 р. Але насправді порівнювати путінські апетити треба не з лінією фронту від 19 вересня, а з затвердженою того дня у Мінську лінією, координати якої і ввійшли в секретний Додаток до мінського Меморандуму. По суті, Путін пропонує відійти від зафіксованої в цьому документі лінії й легітимізувати "фактичну", тобто сьогоднішню, яка абсолютно не на користь України. 

 

Що, власне, й підтвердила на засіданні РБ ООН цього тижня представник США С.Пауер: "Недавно президент Путін запропонував президентові Порошенку обговорити російський мирний план, щоб звільнити Росію від зобов'язань за мінськими угодами". За оцінкою американського дипломата, цей план передбачає легітимізацію територіальних захоплень сепаратистів із вересня, а також перебування російського персоналу та військової техніки на території України. "Ми бачили такі "мирні плани" й раніше. Це було в Абхазії, Південній Осетії та Придністров'ї. Давайте цей "мирний план" Путіна називати його іменем — це російський план окупації України". 

Але де ж має проходити лінія розмежування сторін, спочатку схвалена в Мінську президентами Порошенком і Путіним, а потім зафіксована в Додатку до мінського Меморандуму, скріпленого підписами посла ОБСЄ Х.Тальявіні, другого президента України Л.Кучми, посла РФ в Україні М.Зурабова та представниками "ДНР" і "ЛНР" О.Захарченка та І.Плотницького? Прикметно, що в тексті Меморандуму, оприлюдненому на офіційному сайті ОБСЄ, згадки про Додаток чомусь немає. Понад те, цей секретний Додаток досі не був опублікований жодною стороною мінських домовленостей. 

 

У DT.UA є як копія оригіналу мінського Меморандуму, в якому чорним по білому згадано "Додаток: лінія розмежування сторін із прив'язкою до місцевості", так і сам Додаток. Цей документ (з ним, як і з усіма вищезгаданими, можна ознайомитися на сайті DT.UA) являє собою таблицю з переліком населених пунктів, через які має проходити лінія розмежування, а також їх точні географічні координати. З допомогою сервісу Google maps ми нанесли їх на карту. І порівняли отриману, узгоджену сторонами, "мінську" лінію, по-перше, з лінією, позначеною на "карті Путіна", а по-друге, з фактичною лінією розмежування на 19 вересня 2014 р., зафіксованою й оприлюдненою Інформаційно-аналітичним центром РНБОУ на сайті Ради. І виявили кілька цікавих моментів. Ви також можете їх побачити на "зведеній" карті, яка додається. 

 
 

По-перше, "мінська" лінія проходить помітно західніше фактичної лінії розмежування від 19.09.2014. Деякі ділянки території, контрольовані на той час українськими силами, згідно з мінськими домовленостями, повинні перейти під контроль сепаратистів. Українська ж сторона в результаті "обміну" має отримати під свій контроль невелику ділянку в районі Дебальцеве — Попасна, захоплену бойовиками. 

По-друге, на карті чітко видно, що Донецький аеропорт (ДАП) міститься на схід від узгодженої "мінської" лінії, тобто на території, яка має відійти сепаратистам. І це попри те, що на карті РНБО аеропорт перебуває в зоні бойових дій, а в численних коментарях українських офіційних осіб стверджувалося, що ДАП контролюється українською стороною. 

Минулої неділі, 18 січня, МЗС РФ заявило, що аеропорт "відповідно до мінських домовленостей має бути переданий під контроль ополченців". Представники українського МЗС і РНБО не забарилися з відповіддю: у мінських домовленостях, зафіксованих у протоколі від 5 вересня, та Меморандумі від 19 вересня 2014 р., немає жодного слова про Донецький аеропорт. Збрехали? Ні. Але й усієї правди не розкрили. У мінських документах справді немає слів про ДАП. Але про те, що аеропорт повинен відійти сепаратистам, свідчать цифри — координати, зафіксовані в Додатку до Меморандуму. Імовірно, саме тому цей документ і залишався досі неопублікованим. Як пояснило DT.UA одне з джерел, за задумом мінських домовленостей, аеропорт мав відійти сепаратистам у результаті виконання взаємних зобов'язань: бойовики також повинні були передати під український контроль ряд населених пунктів. Але вони цього не зробили, як, утім, не виконали й інших пунктів мінського Меморандуму. Відповідно, аеропорт їм не передали. Українські "кіборги" досі тримають героїчну оборону. Про деталі мінських домовленостей їм ніхто не розповів. "Це складне політичне питання", — не під запис, кажуть на Банковій… Звісно, складне! До закінчення парламентських виборів його порушувати було невигідно, а потім — страшно, бо за цей час "кіборги" стали національними героями.

По-третє, на зведеній карті видно, що Путін не має наміру повертатися до затвердженої
в Мінську лінії, оскільки запропонована ним лінія розмежування розміщена ще більше на
захід від "мінської". Понад те, за інформацією наших джерел, росіяни й сепаратисти взагалі категорично відмовляються від демаркації будь-яких ліній. Цілком очевидно, що вони не мають наміру виконувати мінські домовленості — ні окремі їх пункти, ні, тим більше, у цілому. Прикриваючись гарними словами про мир, Кремль продовжує наступ. Учора керований з Москви лідер "ДНР" Захарченко заявив: "Ми будемо наступати до кордонів Донецької області. Спроб говорити про перемир'я з нашого боку більше не буде"…

Насправді "план Путіна" все-таки існує. Але він — не в оприлюднених листах чи заявах російського МЗС. Побажання Путіна в Київ передаються або через довірених кур'єрів — Суркова, Медведчука, або в телефонних розмовах із колегою. За інформацією джерел DT.UA, основні з них такі. Федералізація України (хай навіть вона називатиметься інакше, наприклад децентралізацією, але суть її має залишатися такою, як її розуміє Путін). Особливий статус "ДНР" і "ЛНР", який передбачає формування тамтешньої влади виключно на місці, тобто фактично непідконтрольність Києву; автономний бюджет; повна свобода у виборі мови та задоволенні культурних потреб; і, головне, право самостійно вибирати вектор економічної інтеграції — євразійський чи європейський. Ну й, звісно, нейтралітет України. Всі ці три основні пункти — "федералізація", "особливий статус Донбасу" і "нейтралітет" — певна річ, мають бути зафіксовані в Конституції України. 

У Путіна змінюються методи, але не змінюється мета — прив'язати Україну до себе. І для задоволення такого апетиту мінських крихт, хоч би по яких лініях вони розсипалися, йому вочевидь замало. 

P.S. Деякі наші читачі припустили, що при підготовці карти технічною службою ZN.UA, точки в районі Донецького аеропорту були з'єднані неправильно. Редакція вважає за необхідне заявити, що ряд координат, зазначених у Додатку, допускають неоднозначність трактування при нанесенні на карту місцевості лінії розмежування.

При варіанті проходження лінії розмежування через Опитне-Веселе-Піски територія Донецького аеропорту відходить як українській стороні, так і бойовикам. Але навіть при цьому варіанті лише частина злітно-посадкової смуги залишається під контролем української сторони, а термінальний комплекс аеропорту - весь під контролем сепаратистів. Що змінилося?

Теги:
Помітили помилку?
Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
88 коментарів
  • Сергей Кац 31 января, 11:51 Создание Новороссии, по любой линии, даст возможность зафиксировать буфер, между Россией и НАТО. Неудача в этом и потеря Донбасса усилит давление на Крым, что приведет к более жестким изменениям в политике в том числе и экономической политике России и возможно к смене власти в Киеве на про российскую. """"стійкості маленької Фінляндії""" - тут совершенно не причем. А вот "Я тебя породил, я тебя и убью""" - как раз кстати. вспомним Гоголя: """"""- Что, сынку, помогли тебе твои ляхи? Андрий был безответен. - Так продать? продать веру? продать своих? Стой же, слезай с коня! Покорно, как ребенок, слез он с коня и остановился ни жив ни мертв перед Тарасом. - Стой и не шевелись! Я тебя породил, я тебя и убью! - сказал Тарас и, отступивши шаг назад, снял с плеча ружье. Бледен как полотно был Андрий; видно было, как тихо шевелились уста его и как он произносил чье-то имя; но это не было имя отчизны, или матери, или братьев - это было имя прекрасной полячки. Тарас выстрелил. .......................""" Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Амросій Черняк 26 января, 21:55 Нижче я наводив приклад стійкості маленької Фінляндії у боротьбі з агресором СРСР. Там також були колаборанти, проте народ та його лідери мужньо боронили свою країну, маючи вкрай обмежені ресурси. Думаю безспірним є те, що Донбасом за всі роки незалежності центральний уряд практично не займався. Великий промисловий регіон був фактично відданий на пограбування місцевим князькам, можна вжити і інші визначення. Що дерибанили: дотації на вугілля, кошти на безпеку шахт, прибуток з ланцюжка вугілля-кокс-метал ( потім добавили ще е\е) виводили в офшори, потім заводили купуючи політиків, засоби масової інформації і т.д. Фінансовий ресурс з часом було конвертовано в політичну складову, і поступово підминали під себе все живе. Завершилось яником, межигір"ям, весіллями дочок в імператорських палацах, відбиранням живих підприємств та бізнесів, "смотрящими" і т.п. А Донбасу залишили копоть, екологію, хвороби, депресивні міста, копанки, безробіття, наркоманію і, звичайно, футбол Шахтар - це для видовищ. А скільки розмов було про "язык"? У всьому негативі винна, звичайно, Україна, яка і була в щент пограбована янучарами. До початку війни думаю, що співвідношення прихильників \ противників України було відповідно 60-75% за, 40-25% проти. Це моя оцінка. Проросійська меньшість була більш агресивна, в тому числі з огляду на підгодовування оліграхами і просто злодіями. Ну і звичайно весь криміналітет був на їхній стороні, і мєнти, які були його частиною і прислугою "господарів" Донбасу. Ось такий вінігрет. Відповідь на питання, що робити, на мою думку лежить в наступній площині. Уряд реально не контролює частину території двох областей і не здатен, на даний час, перемогти як з внутрішніх так і зовнішніх причин. Тому лінія фронту ( бойовго зіткнення ) укріпляється всіма можливими засобами, з прифронтових населених пунктів слід евакуювати мирне населення, всі хто побажає виїхати з окупованих територій повинні бути прийняті Україною, розселені, забезпечені роботою. Питання обстрілів населених пунктів повинно бути вирішене і на міжнародно-правовому рівні і силовим способом ( знищенням вогневих позицій, знищенням безпесердніх виконавців злочинів і т.д.). Повністю припинити економічну співпрацю. Ніяких економічних зон. Там вже була і є зона під назвою чорна діра. Боєзіткнення тільки по лінії фронту. Плюс робота спецури. Посилити боротьбу з агентурою і диверсантами. До Дніпра всі стратегічні об"єкти під охорону: мєнтів в країні 300тис., навіть якщо скоротимо то підуть у ВОХРу. А далі працювати тяжко тяжко. І будувати європейську країну, в якій буде затишно, зручно, сито і безпечно жити всім її громадянам незалежно від языка, віросповідання, походження і т.д. На будівництво відвести 5-10-ть років. Корупції зламати хребет у перший рік, злодійню або почистити або вигнати у перший рік. Відповісти Цитувати
  • Flutter 26 января, 21:31 Эдуард Кравченко Сьогодні, 19:52: «И люди которые устраивали эти пляски, они делали это во благо Украины или во вред?» - а чи всі громадяни України, котрі сьогодні проживають на Донбасі, хочуть, щоб їх життям керували ті, хто до конфлікту мали рівень обслуги, або ж мали судимості? Чи погодиться з таким становищем інтелігенція Донбасу? Чи дозволять, отримавші за підтримки Росії-агресора владу, злочинці мешканцям Донбасу жити за стандартами цивілізованого світу? Ви розумієте, на що перетвориться Донбас, якщо Україна відступить від нього? Цієї трагедії не сталося б, якби російськомовні громадяни на Виборах-2010 не підтримали двічі засудженого Януковича. Якби, якби, якби, … . Що поганого було у тому, щоби Україна прямувала у своєму розвитку до європейських стандартів? Чому мешканці Донбасу «так хочуть» жити «по-понятіям»? Якась дурня – я скотився до БАНАЛЬНОСТЕЙ!!!. Набридло.
    Alexandr Makedonsky 30 января, 10:36
    "Якась дурня "-самокритично...
    Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Pravo 26 января, 14:41
    Flutter Сегодня, 14:35 «Конституція - це засадничі основи суспільства. Вчитесь, поки не пізно. Не строчіть просто так» - якщо Ви ВЖЕ!!! вивчили Конституцію України, то маєте усвідомлювати, що Україна – унітарна держава із суверенною територією і цю норму ОСНОВНОГО ЗАКОНУ!!! кожен громадянин України ЗОБОВ’ЯЗАНИЙ!!! захищати у будь-який час, що і є сьогодні для українців головною дієвою МОТИВАЦІЄЮ!!! у боротьбі із агресором. Ті ж громадяни України, які переконані, що Конституцію України можна НЕ ВИКОНУВАТИ!!!, бо вона є «засадничими основами суспільства», мають однозначно визначитися із своїм громадянством і статутом в Україні.
    Якщо Ви будете вести себе як хамло Фаріон, яка ще й брехло виявилась, що пельку драла проти комуністів та дивіденди собі на цьому заробляла, то Вам треба буде й визначитись з громадянством, бо Ви будете самі у обіймах Хфаріон. Й не треба іншим хамити, бо тут дискусія. Та Клнституцію можна змінювати, коли цього потребують обставини та ЛЮДИ.
    Pravo 26 января, 14:44
    Якщо не можна зробити зразу законодавчі зміни у Конституцію, то можна зробити договір чи Закон, наприклад децентралізація , як перша ступінь. Тут важливий результат, щоб у Донбассі настав мир, там не завтра тепер можна буде очікувати ладу, бо багато банд, озброєння та інше. ЦЕ ВСЕ ТРЕБА РОБИТИ, а не базікати.
    Flutter 26 января, 15:45
    «Якщо Ви будете вести себе як хамло Фаріон» - я вибачаюсь за те, що Ви саме так зрозуміли мій коментар. Я погоджуюсь з Вами: «не треба іншим хамити, бо тут дискусія». Ви поставили питання: як, керуючись чинною Конституцією України, вирішити проблему Донбасу, то я й відповів – сьогодні головною мотивуючою обставиною для українців є ЗАХИСТ!!! чинної Конституції України, тобто - ні в якому разі не можна, під впливом російської «гібридної» агресії, вносити зміни до чинної Конституції України: саме цього і домагається ворог. І ще: українцям належить ПОВАЖАТИ!!! чинне Законодавство України і неухильно виконувати усі його норми, а тих, хто закликає до протилежного – «ласкаво» зупиняти і «м’ягкенько» повчати, щоб іншим «не повадно было!!!».
    Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Flutter 26 января, 13:49 «Ведь первоначальные требования жителей Донбасса - это автономия в составе Украины» - видно, що Ви добре РОЗІБРАЛИСЯ!!! в ситуації, тому прошу Вас роз’яснити мені, як так трапилося, що за часів попередніх Президентів України, «жители Донбасса» НЕ ВИЯВЛЯЛИ!!! будь-якого бажання перетворити - за прикладом Криму - Донбас в «автономию в составе Украины»? Тільки не повторюйте, будь ласка, створені Росією-агресором «шаблони», на кшталт: «Люди хотели гарантий своей безопасности - личной, культурной, имущественной. Но, ошалевшие от власти и жаждущие мести и бабла "патиоты" не шли ни на какие уступки», тому що, щиро зізнаюсь, – від них вже починає «тошніти». А щодо «такая ситуация может закончится для Украины ПОЛНОЙ КАТАСТРОФОЙ», то не хвилюйтесь, будь ласка, за нас – українців: ми з цим якось впораємося і без Ваших зойків.
    Эдуард Кравченко 26 января, 15:46
    Кроме "праведного гнева", Вы уважаемый, ничего не предлагаете. В одном из прокремлевских изданий я прочитал статью. Смысл в следующем. За что страдаем? Санкции, изоляция. Надо бахнуть по Украине со всей силы. Отобрать большой Юго -Восток. Санкции переживем - зато знаем за что. Украинцы - враги? И что! . Что останется от Украины? С/Х регионы. Какая она нам будет соперница - большая Молдавия. Обуза ЕС. Военный карлик. Патриот - это не тот идиот, кто бьется головой о стену и кричит "Люблю Украину", а тот чьи действия приносят пользу стране. Ну, я так думаю.
    Flutter 26 января, 18:21
    «Патриот - это не тот идиот, кто бьется головой о стену и кричит "Люблю Украину", а тот чьи действия приносят пользу стране» - а тож, при Януковичі ті, «чьи действия приносят пользу стране», теж з презирством ставилися до тих, хто кричав «Люблю Україну», і своєю позицією ПАСИВНО!!! допомогали хижакам грабувати Україну та знищувати її Збройні Сили. Те, що сьогодні Україні так важко стримувати Росію-агресора, заслуга саме таких «полезных». То хто ж із нас сьогодні патріот, а хто – ІДІОТ!!!. Ви відмовляєтесь вірити в те, що Росія, із усією її ядерною могутністю, насправді – КОЛОС!!!, ноги якого сьогодні вже почали розсипатися в порох. Правду здолати НЕМОЖЛИВО!!!, а Ваш страх зникне, якщо почнете аналізувати і думати. Сьогодні для українців думати – це ГОЛОВНЕ!!!
    Эдуард Кравченко 26 января, 19:52
    Скажите, если бы англичане вышли в центр Лондона и стали кричать: " Шотландяку на гылляку", "Кто не скачет, тот скотт", захотели ли бы шотландцы остаться в составе Великобритании? Глупый вопрос, да? И почему Вы думаете, что жители Крыма где русские составляли 70 % населения, а еще у 15% кто то в семье русский, захотят жить в Украине? На Донбассе у 95% населения есть русские корни! Так сложилось! И люди которые устраивали эти пляски, они делали это во благо Украины или во вред? Они патриоты или идиоты? Проблема Украины не Путин, а отсутствие единства. И не преувеличивайте "военного единения". То как бегут от мобилизации - показатель. И Россия не столь слаба. ПОэтому нужно искать ПРИЕМЛЕМЫЕ компромиссы. То как было осенью 2013, уже не будет НИКОГДА!
    Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Эдуард Кравченко 26 января, 13:32 Есть личная неприязнь между Обамой и Путиным. Обаме каждый раз задают вопрос, почему Путин Вас всегда обыгрывает? Теперь Обама также хочет полной победы. Отвратительны также стали отношения между украинцами и русскими. Интернет переполнен взаимной злобой. И те и другие тоже хотят полной и безоговорочной победы. Только такая ситуация может закончится для Украины ПОЛНОЙ КАТАСТРОФОЙ. Как сказал Кравчук - развалом государства. Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Эдуард Кравченко 26 января, 13:24 Сегодня ужасные межнациональные отношения между русскими и украинцами. Интернет переполнен злобой. И то, что легко отдаешь другу, не отдашь врагу. Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Эдуард Кравченко 26 января, 13:21 Мир не очень нужен и донецко - луганским атаманам. В мирное время они были певцами в казачьих хорах, охранниками, мелкими ЧП. И тут они стали президентами, генералами мэрами. И получили доступ к ресурсам. Мир сразу же выявит их некомпетентность, они быстро будут вытеснены теми же Левченками и Бондаренко. ПОэтому столь важным остается вопрос о выборах в ДНР-ЛНР. Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Эдуард Кравченко 26 января, 13:10 Проблема в том, что в ситуации вокруг Донбасса все большую роль играет субъективный фактор. Все меньше рационализма, политического торга, и все больше истерического "не сдадим", " умрем". Причем, с обеих сторон. Турчинов и Яценюк, которые устроили это АТО, в компромиссе не заинтересованы. Для них это политическая смерть. Мало того, что Крым прокакали, и тут... Ведь первоначальные требования жителей Донбасса - это автономия в составе Украины. Все боялись репрессий, отъема имущества. "Свобода" и ПС устраивали свои рейды по городам Вост. Украины. Люди хотели гарантий своей безопасности - личной, культурной, имущественной. Но, ошалевшие от власти и жаждущие мести и бабла "патиоты" не шли ни на какие уступки. В итоге, дело взяли в свои руки пророссийские, на тот момент, почти маргинальные группы. Итог сегодня виден. И если Донбасс получит автономию, возникает вопрос - а зачем была нужна эта война? Тысячи погибших, разрушения, падение экономики? И поэтому Пастор и Кулявлоб угробят всю Украину, ради продолжения войны. Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Эдуард Кравченко 26 января, 13:10 Проблема в том, что в ситуации вокруг Донбасса все большую роль играет субъективный фактор. Все меньше рационализма, политического торга, и все больше истерического "не сдадим", " умрем". Причем, с обеих сторон. Турчинов и Яценюк, которые устроили это АТО, в компромиссе не заинтересованы. Для них это политическая смерть. Мало того, что Крым прокакали, и тут... Ведь первоначальные требования жителей Донбасса - это автономия в составе Украины. Все боялись репрессий, отъема имущества. "Свобода" и ПС устраивали свои рейды по городам Вост. Украины. Люди хотели гарантий своей безопасности - личной, культурной, имущественной. Но, ошалевшие от власти и жаждущие мести и бабла "патиоты" не шли ни на какие уступки. В итоге, дело взяли в свои руки пророссийские, на тот момент, почти маргинальные группы. Итог сегодня виден. И если Донбасс получит автономию, возникает вопрос - а зачем была нужна эта война? Тысячи погибших, разрушения, падение экономики? И поэтому Пастор и Кулявлоб угробят всю Украину, ради продолжения войны. Відповісти Цитувати Поскаржитись
Реклама
Останні новини
Киев 23 °C
Курс валют
USD 25.11
EUR 27.99