Важка ноша "кримнашу"

Валентина Самар 28 грудня 2016, 23:01
Путин Крым
LB.ua

Читайте також

Рік, що минає, домальовує жирною лінією старі пунктири на карті окупованого Криму. 

Перевантажений військами та озброєнням, він усе ще залишається не до кінця інтегрованим у РФ — ні в енергетичну, ні у фінансову, ні у правову системи. На третьому році анексії, який, згідно з численними обіцянками господаря Кремля, мав покласти край залежності Криму від українських ресурсів, під дією санкцій дозріли обставини, що ставлять під загрозу не тільки швидке завершення мегапроектів, а й легенду про могутність Росії та самого Путіна. Тому він приміряє маску з людським обличчям. 

У понеділок, несподівано для багатьох, українська Уповноважена з прав людини Валерія Лутковська отримала доступ до політв'язнів в окупованому Криму. Із політв'язнем №1 — заступником голови Меджлісу Ахтемом Чийгозом, утримання під вартою якого жорстке до краю, — його навіть не доправляють на судові засідання, омбудсмени України і Росії говорили близько години. Окупанти дозволили зустріч із ще двома фігурантами справи "26 лютого" (мітингу за цілісність України напередодні захоплення РФ приміщень парламенту й уряду АРК) — Алі Асановим та Мустафою Дегерменджі. Складні переговори про можливість цих зустрічей, як повідомив керівник секретаріату омбудсмена Богдан Крикливенко, тривали три місяці: "Ми просили зустрічі з 42 особами, нам дали можливість зустрітися з трьома". Лутковській пообіцяли, що 2017 р. вона зможе відвідати засуджених українців, які відбувають покарання у Криму й РФ. 

Перші відвідини політв'язнів українським омбудсменом в окупованому Криму — подія, безперечно, неординарна, але оцінювати її рано. Невідомо, чи приведуть вони до якихось реальних результатів (від зменшення знущань над арештантами в СІЗО до звільнення), оскільки ми не знаємо, був це показний "акт доброї волі" чи початок переговорного процесу. Однак що ж спонукало Москву погодитися — чи що її припекло?

По-перше, великі очікування Кремля в питанні нормалізації відносин між Росією і США після вступу на посаду обраного президентом Дональда Трампа. Показовий зразок активності щодо цього опублікував днями портал таблоїда Bild. Автори статті, посилаючись на "аналіз західних спецслужб, який базується на даних, отриманих від команди Трампа", стверджують, що обраний президент США, за порадою екс-держсекретаря Генрі Кіссінджера, має намір зняти санкції з Росії. Кіссінджер (відомий нам і своєю дружбою з Путіним) буцімто пише для Трампа план нормалізації відносин із Росією — щоб уникнути нової холодної війни на тлі зміцнення Китаю. Для цього Кіссінджер буцімто має намір рекомендувати Трампу визнати за Москвою право на сферу впливу на пострадянському просторі, включно з Україною, Білоруссю, Грузією та Казахстаном. Для України при цьому має бути знайдений "генеральний план політичного і економічного розвитку". Основна ідея: Росія "гарантує безпеку" у Східній Україні, а Захід більше не бачить проблеми у Кримському питанні (окупацію українського півострова офіційно не визнають, але це не має бути більше проблемою між наддержавами"). 

Одне слово, нічого нового, — всі ці ідеї вже неодноразово озвучували пропагандисти Кремля і його агенти впливу на Заході. Крім того, що це тепер, виявляється, "план Кіссінджера для Трампа". Втім, це жодним чином не змінює тієї обставини, що на Заході охочих робити бізнес у Росії з кожним днем стає все більше або просто їхні голоси стали гучнішими. Одним із головних аргументів на користь зняття санкцій звучить нічим не підкріплене "санкції марні, вони ні на що не впливають". 

Тим часом є підстави говорити про протилежне. Друга обставина, яка примушує Москву особливо боротися за зняття санкцій, запроваджених ЄС і США за анексію Криму, полягає в тому, що обмежувальні заходи, багатьма спочатку названі слабкими (порівняно з санкціями "за Донбас"), із кожним днем окупації дають усе відчутніший ефект. 

Дуже великі проекти, на реалізацію яких уже витрачено сотні мільярдів рублів, можуть зупинитися, оскільки "велика і могутня" виявилася промислово відсталою країною, не здатною виробляти необхідне сучасне обладнання. І мова не тільки про складні механізми й технології. Навіть кабель для горезвісного енергомосту, кожен із чотирьох ланцюгів якого врочисто у прямому ефірі запускав сам ВВП, купили в китайців і уклали в Керченській протоці з допомогою китайського ж кабелеукладача. 

Несподівано відкрилося, що багато звершень у Росії останніх десятиліть досягалися завдяки формулі Полкана з "Летючого корабля": "Побудуєш?" — "Куплю!" Але купити тепер неможливо, — санкції не дозволяють імпортувати технології та обладнання для енергетики й видобутку вуглеводнів, а також їх обслуговування в окупованому Криму. 

У цьому плані дуже показовим буде фінал епопеї з закупівлею чотирьох газових турбін Siemens, про яку DT.UA докладно розповіло в матеріалі "Турбіни для "Кримнаша". Закуповували їх, нагадаємо, нібито для ТЕС у Тамані, будівництво якої ще навіть не розпочате, зате повним ходом будується ТЕС у Сімферополі й Севастополі, без яких енергоміст не запрацює. Крім публічних запевнянь у дотриманні режиму санкцій, у контракті Siemens із російським ВАТ "ВО "Тенхнопромэкспорт" спеціально прописано, що обладнання не може бути використане в Криму або для енергозабезпечення Криму. Схема уникнення санкцій, яку нині реалізують, полягає в банкрутстві держкомпанії та продажу з молотка її майна — турбін Siemens, на які покупці поки що не знаходяться. Певна річ, так чи інакше ТЕС у Криму добудують. Це вже питання навіть не політичне — це питання принципу. Ціна їх не спинить. Але в цьому й полягає смисл економічних санкцій — зробити ціну Криму для країни-агресора якомога вищою, бажано — непід'ємною. 

Як важко підйомною виявилася і транспортна проблема, що підвищує вартість кожного товару, переміщеного через вузьке горло Керченської протоки, і ціну поїздки кожної людини, котра їде в окупований Крим. Крим став островом, куди літають тільки російські літаки і куди, судячи з тенденції, скоро ходитимуть тільки російські судна, і то не в усі порти. За даними моніторингової групи Фонду "Майдан закордонних справ", реально працюють тільки керченські та Севастопольський порти. "Євпаторійський порт стоїть, Ялтинський порт стоїть, Феодосійський тільки вивозить брухт на експорт. На Феодосійській нафтобазі можна поставити хрест, бо ніхто туди не ходить. При цьому вантажооборот по Керчі роблять пороми. Росія мусила витратити сотні мільйонів доларів, щоб придбати пороми, замінити прапор, поставити свої екіпажі й возити все — і пасажирів, і вантажі, зокрема й військові, оскільки два пороми великої місткості придбало Міноборони РФ", — каже експерт фонду Андрій Клименко. 

Вирішити транспортну проблему, як відомо, покликаний міст через Керченську протоку, будувати який доручено ТОВ "Стройгазмонтаж" друга президента Путіна — Аркадія Ротенберга. До початку робіт вартість проекту зросла до рекордних 228 млрд руб., і, зважаючи на все, це не межа. Зокрема й тому, що підрядники вже майже відкрито торгуються через ризик потрапити під санкції. Уже двічі скасовували конкурс на генпідрядника для будівництва залізничних підходів до майбутнього мосту, — немає заявок на держзамовлення на суму 16,9 млрд руб.! "Проект надзвичайно відповідальний і складний через високу сейсмічну активність, а виконавець, дуже ймовірно, потрапить під санкції", — пише "Коммерсант", прогнозуючи, що якщо підрядник не визначиться на початку 2017 р., то терміни реалізації "політично значущого проекту" ризикують зсунутися. 

"Улюблений" квест російських туристів — пошук банкомата Сбербанка Росії в Криму. Побоюючись санкцій, із Криму пішли всі великі російські банки, а майже половина тих ризикових, які прийшли створювати "банківську систему Республіки Крим", — десяток третьорозрядних банків, — потрапили під санкції самого Центробанку РФ, позбувшись ліцензій. 

Санкції не дозволяють вільно не тільки будувати нове, а й використовувати вкрадене. Яскравий приклад — незавидний стан справ на експропрійованому "Чорноморнафтогазі". Напередодні анексії видобуток газу на шельфах Чорного та Азовського морів підвищувався завдяки новим та дообладнанню старих родовищ, на 2015 р. ставилася амбіційна мета — довести його до 3 млрд куб. м.
У 2014 р. вже захоплений "Чорноморнафтогаз", як і планувалося, видобув 2 млрд куб. м, чого раніше Криму вистачало з лишком. Але вже наступного року видобуток упав до 1,8 млрд. куб. м, а нинішнього, як свідчать розрахунки (на сайті підприємства перестали наводити статистику в абсолютних цифрах — тільки у відсотках), дефіцит може становити 400 млн куб. м, а видобуток — бути нижчим від рівня "довоєнного" 2013 р. Причина, каже голова правління ДАТ "Чорноморнафтогаз" Світлана Нєжнова, — дія санкцій. До речі, "Чорноморнафтогаз" став першою юрособою у санкційних списках США і ЄС, які спочатку складалися тільки з фізосіб — співучасників незаконної анексії.

"На 15 свердловинах Одеського родовища змогли видобути вдесятеро менше від запланованого обсягу. Наскільки я володію інформацією, не було запасних комплектуючих для бурильних установок. Бурильні установки треба обслуговувати, а їх виробники — Америка, Канада. Вертольоти "Агуста" стоять в аеропорту Сімферополя, їх треба обслуговувати, — а завод в Італії. Судна "Чорноморнафтогазу" не заходять в іноземні порти, оскільки ми оповістили по всьому світу: не можна суден цього підприємства приймати, брати під оренду, оскільки володіє ними нелегітимним чином створене підприємство, що перебуває в станційних списках і на окупованій території", — каже Світлана Нєжнова.

Газу в Криму тепер потрібно багато, — споживання зростає не так через збільшення населення, як для ліквідації іншої проблеми — з електрозабезпеченням. Мобільні ГТС, які закинули у Крим із післяолімпійського Сочі й навіть із Далекого Сходу, з припиненням поставок електроенергії з материкової України працювали майже безперервно, що теж влетіло в копієчку. Газу знадобиться ще більше — для тих ТЕС у Севастополі й Сімферополі, які чекають турбін від Siemens. Тому довелося будувати ще один "міст" по дну підступної Керченської протоки — газовий. У вівторок із Москви надійшло дві новини, як водиться — одна погана, друга хороша. Прес-служба Кремля повідомила, що Путін дав старт російському газу в Крим. А генеральний директор "Ростеха" Сергій Чемезов — що будівництво двох ТЕС у Криму (газ для них передусім був потрібен) переноситься з 2017 на 2018 р. Причина все та ж — турбіни, відвантажувати які для Криму "Siemens перешкоджає", про що повідомлялося в листопаді. 

Але є ще одна річ, якої, як бачиться, дуже остерігається господар Кремля. Вона значно серйозніша за санкції, і цим пояснюється маніакальне переслідування спецслужбами людей, котрі навіть гіпотетично можуть бути носіями цієї загрози. Диверсії на території, нашпигованій різними (не виключено, що і хімічними, і ядерними) видами озброєнь, можуть підірвати весь скрепний світ, вибудуваний Путіним у своїй та сотнях мільйонів чужих голів у зв'язку з окупацією Криму. 

Кажуть, відмова Путіна звільнити режисера Олега Сенцова, всупереч наполегливим закликам та зверненням світових і російських культурних діячів, пов'язана з тим, що його переконали: Олег справді готував теракт. Путін не просто так остерігається диверсій і терактів, — він, як мало хто зі світових лідерів, знає, як цим інструментом можна успішно користуватися. У тому числі — щоб здобути владу. Але відтоді, як кораблі ЧФ зв'язали Крим і Сирію, остерігатися Путіну треба не українських патріотів-режисерів, військових аналітиків і навіть не кримських хізбів. Помста зазвичай знаходить найбільш чутливе місце... 

Теги:
Помітили помилку?
Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
9 коментарів
  • Aspar 13 января, 16:40 Самар всегда забавно читать, напоминает старый советский анекдот: "Сегодня утром генеральный секретарь, не приходя в сознание, приступил к работе". Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Anna Ivanova 10 января, 21:10 Что за бред я прочла. На дворе 2017 автор все в 2014ом судя по тексту.
    Порфирий Обормотов 11 января, 19:46
    Ну так автор мозгами в том Крыму, из которого уезжала. В Крыму-2014..
    Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Порфирий Обормотов 7 января, 22:20
    azone 3 января, 06:07 «Большое спасибо за статью! Очень важно получать информацию непосредственно из Крыма.»
    Откуда у вас иллюзия что Самар из Крыма пишет? :-D
    Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • u1236941 7 января, 18:05 На сайте "Антифашист" опубликована статья блестящей украинской журналистки Елены Привен (Нюры Н. Берг) "С широко закрытыми глазами. Как Украина заманит к себе назад Крым и Донбасс." В этой статье анализируется в том числе и сей опус. Очень интересно! Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • azone 3 января, 06:07 Большое спасибо за статью! Очень важно получать информацию непосредственно из Крыма. Відповісти Цитувати
  • spragly 30 декабря, 18:22 В Криму живе специфічне населення яке розраховує на 100% підтримку держави, тобто на "соціалізм". Це й було причиною всіх їхніх заколотів. Те що аксьонов чи чалий були підприємцями нічого не говорить: в Криму практично нема заводів, це туристично-аграрна економіка. І в ній іде перерозподіл власників на користь понаєхавшіх. Решта ж РФ-ії буде змушена відмовлятися від "соціалізму" під тиском санкцій. Тоді або Криму діставатиметься більше "соціалізму" ніж Тамбову, або кримчанам скажуть викручуйтесь самі. Що призведе до від-центрових тенденцій. Так що треба блокувати Крим і добиватися падіння навіть тих нечисленних промислових виробництв що там є. Але можливо закупати продукцію кримської аграрки, навіть через підставні фірми. Це прискорить вирішення долі Криму. Відповісти Цитувати
  • Иван Краснодаров 29 декабря, 17:49 Вся статья - сплошные фантомные боли..... Відповісти Цитувати
Реклама
Останні новини
USD 26.63
EUR 29.00