Війна за мир

Тетяна Силіна 6 лютого 2015, 23:00
Меркель Олланд

Читайте також

 

Повідомлення про безпрецедентно раптовий візит до Києва канцлера Німеччини Ангели Меркель і президента Франції Франсуа Олланда вселило тривогу. Путін виставив ультиматум і погрожує повномасштабною війною? Європейські лідери їдуть виламувати Києву руки й примусити піти на якісь поступки Кремлю, щоб уникнути ще більшого кровопролиття в Україні та великого головного болю для Європи? 

У своїх побоюваннях ми були не самотні. Витік інформації з урядових джерел у провідних світових ЗМІ не віщував нічого доброго. Ремарки експертів і дипломатів з різних європейських столиць, у яких ми намагалися оперативно з'ясувати, з чим їдуть до Києва високі гості, варіювалися від "Темнять. Я не чекаю нічого позитивного" до "Буде зрада". Експерти звертали увагу на явну тенденцію в риториці й діях європейців покладати відповідальність за імплементацію Мінських домовленостей на обидві сторони (хоча при цьому європейці й визнають, що Росія справді агресор) і посилення критики на адресу української сторони. 

Та й кремлівський "злив" у російський "Коммерсант" оптимізму не додав: видання, посилаючись на дипломатичні джерела, припустило, що "суть франко-німецької ініціативи може зводитися до припинення вогню на умовах визнання нової лінії розмежування, яка не збігається з тією, яка була обумовлена у вересні минулого року, коли підписувалися Мінські угоди". Крім того, останніми днями ходили наполегливі чутки, що Путін викотив черговий "мирний план" — іще абсурдніший, ніж перед цим, і цинічні "хотілки". 

Виявилося, не чутки…За інформацією DT.UA, після тристороннього телефонного спілкування між президентами Росії, Франції і канцлером ФРН, Путін передав своїм співрозмовникам документ під назвою "Комплекс заходів щодо реалізації Мінського протоколу від 5.09.2014 р. з урегулювання конфлікту на Південному Сході України". Цей документ передбачає, за даними DT.UA, такі розділи: 

1. Невідкладні заходи.

2. Розширення "Мінського формату" і демілітаризація зони конфлікту.

3. Муніципальні вибори.

4. Конституційна реформа.

У самій Москві цей план називають "Тірольським". Чому? Відповідь — в історії цієї землі з найширшими повноваженнями, яка входить до складу Австрії та Італії.

Передачею самого документа Путін зробив спробу схилити на свій бік Меркель і Олланда і, узгодивши позиції на кремлівській платформі, утрьох, без Штатів, натиснути на Україну. 

Проте європейські партнери поінформували Київ про існування "плану", щоправда, документа не передали ні Клімкіну, ні Порошенкові. Нібито глави двох держав не схотіли ставати "поштовою скринькою" Путіна. 

Разом з тим, за даними DT.UA, варіант, запропонований Путіним, не видався Ангелі Меркель і, напевно, Франсуа Олланду, однозначно прийнятним. І вони вирішили, що необхідно обговорити його спершу з Петром Порошенком, а потім із Владіміром Путіним.

Що ж до української сторони, то обурений черговим неподобством Кремля Київ через довірених комунікаторів передав своє наполегливе бажання ознайомитися з останнім зразком путінської творчості. Зрештою, документ таки був переданий у Київ — не українським чи російським послом, а... правильно, знову В.Медведчуком.  

За даними DT.UA, отриманими з української сторони, Порошенко, після ознайомлення з текстом, повідомив Владіміру Путіну про неприйнятність для України запропонованого плану, вважаючи його спробою дестабілізувати ситуацію в країні з метою її розвалу. 

Основні пункти "Комплексу заходів...": 

— надання статусу автономії в рамках адміністративних кордонів Луганської і Донецької областей; 

— гарантія безпеки, недоторканності та безвідкликності обраних на позачергових муніципальних виборах осіб та органів влади (ці вибори називають другим етапом, згідно з яким перший етап, що пройшов 2 листопада 2014 р. і призначив Захарченка і Плотницького керівниками "ДНР" і "ЛНР", уже відбувся і залишиться в силі);

— гарантія виконання Україною Закону "Про особливий статус" у повному обсязі (нагадаємо, що в законі "Про статус" не зазначено дати місцевих виборів і кордонів території, на яку він поширюється. Останнє має визначити Верховна Рада...);

— гарантія конституційної реформи України, що передбачає децентралізацію і федералізацію, а також створення Донецької і Луганської автономних областей (або республік). Щодо Донбасу Путін конституційні перетворення бачить так: створення автономних республік; надання їм статусу вільної економічної зони; ухвалення конституцій Донецької і Луганської автономних республік; проведення виборів відповідно до донецької і луганської конституцій; договір про розмежування повноважень між Україною і автономними республіками. 

Для реалізації всього цього в документі передбачено встановлення прямого діалогу між офіційним Києвом і лідерами "ДНР" і "ЛНР", виведення всіх українських військових формувань — ЗСУ і МВС — за межі областей і легалізація "народної міліції", якою називатимуться наявні на території "ДНР" і "ЛНР" військові формування, зосередження частин "народної міліції" на кордоні з Росією. 

Зрозуміло, у формат запропонованого Меркель і Олланду плану ввійшли не всі побажання російського президента. У принципі, для Порошенка не новина комплексний погляд Путіна на врегулювання ситуації в Україні. Кремль для зустрічі в Астані, що не відбулася, пропонував простий і ясний порядок денний: федералізація України; конституційно закріплений нейтралітет; визнання Криму частиною Росії і участь України в ЄврАзЕС. Ба більше, кажуть, Путін намагався це видати за позицію, нібито погоджену Назарбаєвим із Порошенком...

Серйозна ескалація воєнних дій на сході України й недитячі "хотілки" Путіна для Берліна і Парижа, очевидно, стали неабиякими "лякалками". Небувала мобільність і жертвування різними протокольними умовностями явно свідчать про неординарність ситуації й надзвичайну стурбованість лідерів двох провідних європейські держав із приводу того, що відбувається. Втім, особливих ілюзій щодо власної дипломатичної місії Меркель і Олланд, судячи з усього, теж не мають. Незадовго до зустрічі трьох лідерів в українській столиці міністр закордонних справ Німеччини Штайнмаєр, перебуваючи у Варшаві, заявив, що нині йдеться "скоріше про сподівання, ніж про реальні шанси, успіху не гарантовано, але не спробувати було би помилкою".      

Після більш ніж п'ятигодинних київських переговорів лідерів (і напружених багатогодинних консультацій на рівні експертів) делегації розійшлися в ніч із четверга на п'ятницю. Впадало в око, що члени української делегації залишали зустріч у непоганому настрої. За нашою інформацією, сторони домовилися тримати в суворій таємниці як деталі переговорів, так і вироблений у Києві документ, з яким Олланд і Меркель мали намір вирушити до Москви. Але з нечисленних офіційних повідомлень і зібраних дещиць інформації від кількох українських джерел, близьких до переговорного процесу, мабуть, усе-таки можна скласти доволі приблизну картину. 

По-перше, як стверджують наші співрозмовники, жодного чіткого плану Олланд і Меркель у Київ не привозили. За їхніми словами, путінський "Комплекс заходів" не було взято за основу, але каталізатором він став. Усе обговорювалося й виписувалося на місці, в Києві. Погоджений трьома сторонами документ "не базується на якихось переданих з Москви чи привезених з Берліна або Парижа документах". Непорушний фундамент для пошуку й вироблення пропозицій — Мінські домовленості. Причому, як укотре наголосив український міністр закордонних справ Клімкін, ці домовленості — "не меню". Тобто вибирати лише те, що сподобалося, не вийде, виконувати треба все. 

У Києві сторони постаралися деталізувати мінські угоди, розписати якісь часові періоди, визначити чіткіші графіки виконання. 

Як повідомили наші співрозмовники, "українська сторона зробила все, щоб зняти можливі підозри й запитання партнерів", "довіру відновлено". 

"Напрацьований документ, із яким Меркель та Олланд мали поїхати в Москву, — це спільна позиція трьох лідерів: Німеччини, Франції й України", — запевнили нас дуже офіційні особи.

Крім того, попередньо застережено, що коли Володимир Путін, після консультацій дуету з президентом України, виявиться сприйнятливим до зміни низки положень запропонованого ним же документа, то орієнтовно в неділю в Мінську може відбутися зустріч у "нормандському форматі": Порошенко, Меркель, Олланд, Путін. У зв'язку з можливістю такого розвитку подій президент України на день скоротив своє перебування на Мюнхенській конференції і в п'ятницю залишився в Києві для того, щоб бути готовим до позаштатного розвитку ситуації стосовно можливої зустрічі.

По-друге, нас переконували, що на переговорах ішлося лише про лінію розмежування, зафіксовану в мінському Меморандумі від 19 вересня. Визнати фактичну лінію, як того домагається Кремль, українську сторону ніхто не примушував, і "ніяких українських територій ніхто не віддавав". 

По-третє, запевнили нас, "автономію" двох східних регіонів ніхто не проштовхував, у документі є посилання лише на український закон про особливий статус Донбасу (від себе зазначимо: який безнадійно застарів, і рішенням РНБОУ, введеним у дію указом президента, Верховній Раді рекомендується скасувати). Крім того, не завадить нагадати, що Україна — парламентська республіка. Та ще яка парламентська… Тому всі "статуси", "автономії", "децентралізації" й "федерації" мають отримати схвалення Ради. Навіть якщо їх раптом (гіпотетично) схвалить президент. 

Що стосується проведених 2 листопада в "ЛНР" і "ДНР" "виборів", Меркель і Олланд також вважають їх незаконними. 

По-четверте, про НАТО в Києві нібито взагалі не говорили. Хоча, нагадаємо, перед самим відльотом до Києва президент Олланд зробив заяву, яка приголомшила багатьох (і не тільки в Україні), про те, що Франція не підтримує ідею приєднання України до Північноатлантичного альянсу. Причому ця "непідтримка" мотивувалася ні, скажемо, неготовністю України та невідповідністю натовським стандартам нашої армії, ні даними соцопитувань, що свідчили б про неготовність українського суспільства. Ні. Пан Олланд відверто визнав, що робить цю заяву "для росіян, які тривожаться з цього питання". В Україні багато хто вважає цей пасаж визнанням Парижем як права вето Росії на розширення НАТО, так і її права обмежувати вільний вибір України стосовно приєднання до того чи іншого союзу. Але ж не за НАТО й навіть не за ЄС бореться Україна ось уже рік! А саме за СВОЄ ПРАВО ВИБОРУ, позбавити її якого — мета Москви. 

До речі, деякі європейські видання, зокрема британська "Індепендент" і французька "Фігаро", повідомили в п'ятницю з посиланням на свої джерела, що "план Олланда й Меркель" передбачає нейтральний статус України та її федералізацію, включно з особливим, автономним статусом "для деяких районів сходу України". Сьогодні ще важко судити, що це — ще один російський інформаційний вкид, чи нам чогось не договорює українська сторона (як, наприклад, у випадку з додатком до мінського меморандуму). Однак нагадаємо, що (як уже повідомляло DT.UA) нейтралітет і федералізація України — одні з головних вимог Путіна. І немає жодних сумнівів, що на зустрічі в Москві ці вимоги озвучили знову. Як і погрози у відповідь на бурхливу дискусію у Вашингтоні про можливість надання Києву летальних озброєнь. 

До речі, ще одне не порожнє питання, над яким багато хто замислюється: чому на зустрічі Порошенка, Меркель і Олланда не було держсекретаря США Керрі? Українська сторона неодноразово говорила про бажання відновити "женевський формат", посол США Пайєтт в інтерв'ю DT.UA (в попередньому числі) повідомив, що й американці не проти цього, вони готові брати участь у будь-яких форматах, "які допоможуть зупинити насильство й підштовхнути Росію до більших поступок". 

Керрі перебував у Києві того ж дня, що й Меркель з Олландом. Ба більше, за нашою інформацією, він спеціально затримався і після зустрічі з прем'єром Яценюком до вечора перебував у приміщенні Кабміну, в кабінеті №741, очікуючи, що його запросять на Банкову. Не запросили. Пізно ввечері прем'єр Яценюк, як розповідають, провів держсекретаря Керрі до другого під'їзду будівлі на Грушевського. Яценюк вирушив на вечерю з Порошенком, Меркель та Олландом, Керрі — в "Бориспіль". Деякі наші співрозмовники пояснили відсутність держсекретаря у тристоронніх переговорах тим, що, мовляв, його участь "і не планувалася, і не обговорювалася з самого початку". Та й "неформат", мовляв, посадою не вийшов, не годиться держсекретарям (міністрам закордонних справ) за одним столом із лідерами держав переговори вести. Пояснення сумнівне, оскільки очевидна надзвичайність ситуації і нетрадиційна поведінка Меркель та Олланда допускали як будь-які формати, так і ігнорування умовностей і протоколу. За наявності бажання всіх трьох лідерів, звісно. Таке бажання не виникло. Чи то через небажання дражнити Путіна, щоб він, не дай Боже, не побачив у привезених європейськими парламентерами пропозиціях "руку Вашингтона". Чи то через деякі можливі розбіжності в баченні шляхів вирішення україно-російського конфлікту. 

За нашою інформацією, проти участі в київських переговорах Керрі була німецька сторона. Очевидно, Ангела Меркель на цьому етапі хоче спробувати розв'язати ситуацію самостійно. Якщо раптом вийде, буде з чим приїхати в понеділок до Обами у Вашингтон і переконати його пригальмувати. А коли ні — то доведеться розписатися в тому, що Європа не змогла врегулювати ситуацію поганим миром. І тоді вже Обама визначатиме і масштаб конфлікту, і долю України, і долю Європи. 

Адже, як свідчать численні офіційні й неофіційні джерела, президент Сполучених Штатів за півкроку від прийняття рішення, здатного, за оцінками одних, хоча б трохи вгамувати Росію, а за похмурими прогнозами інших — втягнути у війну весь західний світ. Ідеться, звісно, про передачу Києву летальної зброї. 

Очевидно, що останнім часом США займають значно рішучішу й жорсткішу позицію, ніж Європа. Даються взнаки як наближення президентських перегонів, так і вплив військово-промислового лобі. Та й боротьба з Путіним за Європу все ще ніким однозначно не виграна. Вашингтон погрожує Москві повною ізоляцією у разі продовження воєнної ескалації і гучно дає зрозуміти, що поставки озброєнь в Україну не виключені, а як "пряник" пропонує зняття деяких санкцій — якщо Москва стримає свій воєнний запал і почне дотримуватися Мінських домовленостей. 

Берлін та Париж і чути нічого не хочуть про поставки зброї Києву, у європейських столицях багато хто наляканий можливістю озброєння України Америкою і передбачуваними діями у відповідь Росії — як в Україні, так і, насамперед, у Європі (що там у Москві іноді "мимохіть" роняють з приводу тактичної ядерної зброї?). 

Європа все ще сподівається виявити залишки раціо в голові хазяїна Кремля. Берлін і Париж намагаються чи то спокусити його запровадженням зони вільної торгівлі між Євразійським союзом і ЄС (у довгостроковій перспективі), чи то захопити ідеєю спільної боротьби проти "Ісламської держави" та врегулювання сирійської кризи. 

Європейці не поспішають відчутно посилювати санкції, більше того, половина країн ЄС взагалі мріє скасувати навіть існуючі, тож про відлучення Росії від SWIFT або повне "обрубування" кредитів, що справді стало б для РФ руйнівним економічним цунамі, говорити абсолютно не доводиться. 

За свідченням дипломатичних джерел, А.Меркель, на відміну від Обами, грає "вкоротку": вона побоюється, що не зможе більш ніж півроку стримувати наростання невдоволення багатьох партнерів з ЄС необхідністю зберігати санкції проти Росії, від яких потерпають і європейські економіки. Щоб зняти санкції, необхідний прогрес в урегулюванні "української проблеми" — хай і ціною заморожування конфлікту на сході України… Росія випробовує єдність Європи на міцність, і вона тріщить. Під час економічної кризи втрати від санкцій болючіші, ніж втрати цінностей. Необхідно закупорити процес, що створює дестабілізацію в Європі. І це — шанс. Але для України він — не вирішення. 

Адже навіть у тому разі, коли Мінських домовленостей, які, до речі, жодним чином не вирішують питання Криму, будуть дотримуватися, конфлікт залишиться замороженим. Розморозити його Путін зможе в будь-який момент, оскільки, як сумно жартують українські перемовники, всі укладені з Москвою домовленості "або не виконуються, або порушуються". 

Мета Путіна — не Донбас, і навіть не вся Україна. Емісари Москви, які роз'їжджають світовими столицями, недвозначно дають зрозуміти: путінська Росія прагне повернути собі всю сферу впливу колишнього СРСР. І це не тільки СНД. Це Балтія, це країни колишньої РЕВ, це Балкани. Україна просто перша. Чи хтось досі ще сподівається, що остання? 

 Довідка DT.UA:

 

"Протокол по результатам консультаций Трехсторонней контактной группы о совместных шагах, направленных на имплементацию Мирного плана Президента Украины Петра Порошенко и инициатив Президента России Владимира Путина

По результатам рассмотрения и обсуждения предложений, внесенных участниками консультаций в Минске 1 сентября 2014, Трехсторонняя контактная группа в составе представителей Украины, Российской Федерации и Организации по безопасности и сотрудничеству в Европе достигла согласия относительно необходимости осуществить следующие шаги:

1. Обеспечить немедленное двустороннее прекращение применения оружия.

2. Обеспечить мониторинг и верификацию со стороны ОБСЕ режима неприменения оружия.

3. Осуществить децентрализацию власти, в том числе путем принятия Закона Украины "О временном порядке местного самоуправления в отдельных районах Донецкой и Луганской областей" (Закон об особом статусе).

4. Обеспечить постоянный мониторинг на российско-украинской государственной границе и верификацию со стороны ОБСЕ с созданием зоны безопасности в приграничных районах Украины и Российской Федерации.

5. Немедленно освободить всех заложников и незаконно удерживаемых лиц.

6. Принять закон о недопущении преследования и наказания лиц в связи с событиями, которые произошли в отдельных районах Донецкой и Луганской областей Украины.

7. Продолжить инклюзивный общенациональный диалог.

8. Принять меры для улучшения гуманитарной ситуации на Донбассе.

9. Обеспечить проведение досрочных местных выборов в соответствии с Законом Украины "О временном порядке местного самоуправления в отдельных районах Донецкой и Луганской областей" (Закон об особом статусе).

10. Вывести незаконные вооруженные формирования, военную технику, а также боевиков и наемников с территории Украины.

11. Принять программу экономического возрождения Донбасса и восстановления жизнедеятельности региона.

12. Предоставить гарантии личной безопасности для участников консультаций.

Участники Трехсторонней контактной группы:

Посол Хайди Тальявини

Второй Президент Украины Леонид Кучма

Посол Российской Федерации в Украине Михаил Зурабов

Александр Захарченко

Игорь Плотницкий"

 

Теги:
Помітили помилку?
Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
40 коментарів
  • spragly 13 февраля, 05:18 До всього того що написав пан Рахманін в своєму блозі хотілося б додати таке. В лютневому мінському документі додалося кілька абсолютно невигідних для України пунктів, порівняно з вересневим варіантом. І на кожних наступних перемовинах викинути ці додаткові пункти буде неможливо: чим аргументувати, ми ж на них вже погодились раніше, так чого ж мовляв тепер? Меркель очевидно зіграла неконструктивну роль, саме її ініціятива "результат будь якою ціною" привела до виключення США з перемовин, та до того що Путін дотиснув Порошенка вчора. Але ж зрозуміло що й без Меркель не обійдешся... Президент Обама збирається воювати. Але не в Україні а в Сирії. Хоч в Україні теж загинув громадянин США Марк Паславський... Короче, треба молитись за наших вояків та добровольців. Ця підписана в Мінську угода нічого доброго їм не принесла... Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • spragly 10 февраля, 08:14 Дивні справи творяться. В Мінську Україну представляє Кучма проти якого в Україні поновили справу Пукача. Це щоб він доклав зусиль чи не рипався? Ярема спокійно пішов у відставку, так і не відкривши справи ані проти Фірташа ані проти Ахмєтова. Нема компромату, кажете? Націоналізуйте майно Ахмєтова і він такого компромата наламає. Чому держава не робить перший крок, не тисне на Ахмєтова? Він же створив Януковіча і ДНР. Чи він вже і нову владу фінансує? Меркель не хоче щоб в перемовинах з РФ брали участь США - і це Європа в яку ми прагнемо попасти? Ну припустимо товарообіг між ФРН та РФ в 10 разів більше ніж товарообіг між США та РФ, припустимо саме це є причиною пошуків умиротворення орди а не поставок зброї українцям. А далі що? Російська військова база на членові ЄС Кіпрі (той уже погодився)? І де розміститься наступна після цієї? Тому що нема логіки Путіну зупиняться в Україні - вона найбідніша країна Європи, а за такий трофей війни не ведуться. Значить таки в путінський план входить втягнути у війну іншу велику державу. Саме в гібридну війну, криваве пропагандистське шоу для зубожілих мешканців фавел та кішлаків третього світу. Це тепер нова ідеологія Кремля, очолити військовий протест третього світу проти першого та другого? Так це якраз була ідеологія москальских комуністів і в них нічого не вийшло... Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Flutter 9 февраля, 23:57
    Эдуард Кравченко Сьогодні, 22:25 Это очень удобная позиция. Черное - белое. Только это путь в тупик. Ситуация, когда украинская армия разгромит сепаров, а потом устроит массовый суд над "приспешниками" - сегодня невозможна! Или цена будет настолько огромна, что теряет всякий смысл. Можно рвать волосы на голове, кричать - это ничего не изменит. Есть реальность. Взывать к Конституции бессмысленно. Украинцы, которые боролись с Россией, Польшей по законам этих стран тоже были преступниками. Но мы их считаем героями. Если бы поляки вели себя с украинцами как с равными, не пытались их полонизировать, ОУН не получила бы такой широкой поддержки. Не нужно быть "маленькими императорами". Это европейский принцип. Спорить о принадлежности территории вообще исторически бессмысленно. Единая, соборная Украина - сегодня это миф. Он может реализоваться, но это огромная, длительная и деликатная работа на десятилетия!!! В 2005 году наша уважаемая ЗН заказала соц.исследования - о единстве. Результат - его нет! Для жителя ЗУ житель Донбасса все равно, что поляк. Различия даже между ЗУ и ЦУ. были значительны. Сила страны в единстве. Единство можно получить ТОЛЬКО на взаимном уважении.
    «Сила страны в единстве. Единство можно получить ТОЛЬКО на взаимном уважении» - 93,4% громадян України сьогодні ОБ’ЄДНАНІ!!! чинною Конституцією України, тоді як 6,6% громадян України єдині із Росією-агресором. Прошу Вас дати відповідь на таке запитання: чи можлива ГРОМАДЯНСЬКА ВІЙНА!!! при названому співвідношенні, а саме: 42953889 проти 2834956? Дещо підкажу Вам: Росія НАПОЛЯГАЄ!!! на тому, що в Україні йде громадянська війна, а втручання Росії у цю війну – НЕМАЄ!!!. Сам же вважаю: громадянська війна можлива ВИКЛЮЧНО!!! за умови розколу світогляду суспільства НАВПІЛ!!!. Стосовно Вашого - «Украинцы, которые боролись с Россией, Польшей по законам этих стран тоже были преступниками. Но мы их считаем героями» зауважу: українці боролися із ЗАГАРБНИКАМИ!!!, тому ми пам’ятаємо їх як ГЕРОЇВ!!! Єдиної України, а сучасні «герои Донбасса» - це куплені Росією ЗРАДНИКИ!!! Єдиної України. Ваші зауваження дозволили мені надати додаткові роз’яснення – ДЯКУЮ!!!
    Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Flutter 9 февраля, 12:26 «Платон мне друг, но истина дороже». Цей вираз може бути моїм кредо, тому факти, які мають місце в оточуючому мене матеріальному (об’єктному) світі, цікавлять мене і мотивують щодо проведення їх аналізу. У 2014 році громадяни Росії (РФ), котрі мешкають у Сибіру (від Уралу до Курил), виявили бажання заявити про збільшення своєї економічної самостійності у складі РФ. Очевидно, що таке «збільшення» потребує певних змін у чинній Конституції Росії. Як відомо, реакція Центральної Влади Федерації (Московського Кремля) було РІШУЧЕ!!! однозначною: будь-які «замахи» на чинну Конституцію Росії – це є кримінальний злочин, який Владою «присікатиметься на корню». Таким чином, Росія демонструє свою рішучість у захисті своєї сутності. Чи адекватна ця РІШУЧА!!! реакція Росії її сьогоденним діям у відношеннях із Україною? Чи має місце АНАЛОГІЯ??? За повідомленням Державного комітету статистики України про кількість та склад населення України за даними Всеукраїнських переписів населення України у 1989 та 2001 роках, на сьогодні: українців в Україні - 37541,7 тис. осіб (77.8% до підсумку), тоді як росіян – 8334,1 тис. осіб (17,3% до підсумку). Чисельність та частка найбільших народів України у населенні регіонів: 1) Донецького (ДНР, як його частини) – 2744149 українців (56,87% від 4825563 осіб), 1844399 росіян (38,22% від 4825563 осіб); 2) Луганського (ЛНР, як його частини) – 1472376 українців (57,96% від 2540191 осіб), 991825 росіян (39,05% від 2540191 осіб). На підставі наведеної статистики, виникає логічне запитання до політичних Лідерів ЄС та США: чому ПЕРЕВАЖНА!!! більшість громадян України (100%[усе населення України] - 6,6%[росіяни ДНР+ЛНР] = 93,4% від 42953889 наявного населення України на 1 грудня 2014 року) на ДУМКУ!!! Лідерів ЄС та США мусить йти на поступки такій малій (усього 6,6%, а саме - 2834956 осіб) кількості російськомовних «палких прихильників» Росії, яка РІШУЧЕ!!! захищає свою чинну Конституцію РФ і АГРЕСИВО!!! намагається примусити народ України змінити чинну Конституцію України, перетворивши Державу Україна із унітарної на федеративну? Підстав для ПЛЮНДРУВАННЯ!!! чинної Конституції України ніколи НЕ БУЛО!!!, НЕ Є!!! і ніколи НЕ БУДЕ!!!. А тепер ЗАДУМАЙТЕСЯ!!!: у чому сенс ВІЙНИ!!!, яка сьогодні на Донбасі ВБИВАЄ!!! громадян України?
    Эдуард Кравченко 9 февраля, 18:51
    Как просто!!!! Проценты посчитать. Кузминых, комбат из Аэропорта - русский, а Захарченко - украинец. В Украине 30% биэтноров (это минимум), вот о них речь и должна идти. Но не в этом дело? Дело в том, что и стой и с другой стороны - совки и путинцы. Только одни сделали ставку на США, а другие на Россию. Хлопцы свергли Янека и объявили - идем в Европу и НАТо. Они решили, что так правильно. Они ж знают!!! Другие решили - идем в Россию. Так правильно. Вот поэтому и война. А в Европе бы провели слушания. Экономисты, политологи проанализировали публично проблему, а потом на референдуме бы решили. Точно так же и по федерализации. А чего ее так боятся? В Донбассе не было автономии, и что это кого то остановило?
    Flutter 9 февраля, 21:35
    «Как просто!!!! Проценты посчитать» - наукова статистика визначає факти, які, без ретельної обробки інформації, не є очевидними. Всеукраїнський перепис – це НЕПРОСТА!!! справа фахівців, які несуть повну відповідальність за достовірність зібраної ними інформації, тому розраховані відсотки є юридичними (для суду) доказами. Ваше зауваження щодо «30% биэтноров в Украине» - це чистої води УМИСНА!!! (замовлена) маніпуляція: 1) - «поняттям», штучно введеним проросійським (інвестованим Росією) «социологом КМИСа???»; 2) вигаданими на замовлення (поза наукової статистики) відсотками. «Люди, которые либо не придают своей этнической принадлежности важного значения, либо для которых существенное значение имеют обе этнические принадлежности» є cуб'єктами з відсутньою етнічною ідентифікацією, що не відповідає (суперечить) вимогам застосування наукової статистики і НЕ ДОПУСКАЄТЬСЯ!!! процедурою (методикою) перепису. Окрім того, війну на сході України розпочали ВИКЛЮЧНО!!! ті російськомовні громадяни України, котрі входять до числа 2834956 «палких прихильників» Росії-агресора і складають саме 6,6% від 42953889 наявного на 1 грудня 2014 року населення України. БЕЗГЛУЗДІСТЬ!!! війни, яку затіяла «горстка героев Донбасса», на підставі даних наукової статистики Всеукраїнського перепису населення визначається ОДНОЗНАЧНО!!!, тому: «героев Донбасса» чекає справедливий НАРОДНИЙ!!! суд і тюрма, щоб там не казали про амністію політичні Лідери ЄС та США, бо НЕ ВОНИ!!! будуть це вирішувати. А федералізація України, окрім маніакального бажання цього Росією, не має жодної підстави - як історичної, так і моральної. «Герои Донбасса» - це гарматне м'ясо, КУПЛЕНЕ!!! Росією-агресором задля її підлих задумів. «Дураки Востока» - ось хто ВБИВАЄ!!! сьогодні громадян України.
    Эдуард Кравченко 9 февраля, 22:25
    Это очень удобная позиция. Черное - белое. Только это путь в тупик. Ситуация, когда украинская армия разгромит сепаров, а потом устроит массовый суд над "приспешниками" - сегодня невозможна! Или цена будет настолько огромна, что теряет всякий смысл. Можно рвать волосы на голове, кричать - это ничего не изменит. Есть реальность. Взывать к Конституции бессмысленно. Украинцы, которые боролись с Россией, Польшей по законам этих стран тоже были преступниками. Но мы их считаем героями. Если бы поляки вели себя с украинцами как с равными, не пытались их полонизировать, ОУН не получила бы такой широкой поддержки. Не нужно быть "маленькими императорами". Это европейский принцип. Спорить о принадлежности территории вообще исторически бессмысленно. Единая, соборная Украина - сегодня это миф. Он может реализоваться, но это огромная, длительная и деликатная работа на десятилетия!!! В 2005 году наша уважаемая ЗН заказала соц.исследования - о единстве. Результат - его нет! Для жителя ЗУ житель Донбасса все равно, что поляк. Различия даже между ЗУ и ЦУ. были значительны. Сила страны в единстве. Единство можно получить ТОЛЬКО на взаимном уважении.
    Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • talymon 8 февраля, 23:53 «Всё моё», — сказало злато;/ «Всё моё», — сказал булат./ «Всё куплю», — сказало злато;/ «Всё возьму», — сказал булат./(переклад О. Пушкіна) Ми з вами є свідками якраз, напевно, вирішальної сутички між златом і булатом. І тому не потрібно вірити тим, хто каже, що не знає, чого хоче насправді хоче Путін... Хоча якщо мати на увазі лише стосунки Росії (СРСР) з Європою, а потім і вкупі з США, то це протистояння тривало віками... Трагедія у тому, що Путін і Росія вже за фактом програли цю сутичку, програли ще у той момент, коли гебня погодилась розвалити СРСР за умови, що всі багатства Союзу, все "злато" тобто, дістанеться їй і більш нікому. Так і сталося, Союз щез, але гебня отримало у власність не "злато", а лише тінь його. Справжнє ж "злато" як було, так і залишилось на Заході. Але гебня зрозуміла це лише зараз. І тому лише зараз Путін повів її у контрнаступ, прагнучи реваншу. Але інших інструментів для перемоги ніж "булат" і "злато" не існує. Тому Путін неминуче програє, бо у нього в руках є лише тінь "злата" і сякий-такий булат, порівняно з яким булат в руках Заходу є набагато потужнішим... Думаю, що на стіні над його троном у Кремлі вже давно невидима рука зробила напис "Мене, мене, текел, упарсін", але страх перед судом Історії за розвал імперії і розпач через примарність отриманої за це винагороди штовхає його до щораз кривавіших авантюр, лише прискорюючи тим самим час виголошення йому самому добре відомого вироку. Смерть Путіну!
    lesya 9 февраля, 00:04
    А Вы уверены, что между златом и булатом , Украина выстоит? И как долго?
    talymon 9 февраля, 01:06
    Треба вистояти. Вистояти стільки, скільки потрібно.
    Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • lesya 8 февраля, 22:20 Если такие уважаемые политики не могут прийти к рассудительному решению, кто тогда может? Уважаемые мной Меркель и Орланд сами пришли помочь, потому что ситуация не разрешается. Я рассуждаю с позиции пользователя системы, в которой я и другие граждане будут жить, какая система нам нужна? Нам нужна устойчивая система, а не постоянная конфронтация. Поэтому решение должны найти политики.Система, которая обеспечит и Европе мир и России. Мы хотим десятки тысяч жертв и разрушения, ради чего? Поэтому постарайтесь, политики найти это решение, и для себя и для народа Украины. Это решение 21 века. Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Сергій Корнієнко 8 февраля, 20:52 Удивляют комментаторы "ястребы", уповающие, исключительно, на силовое (физическое) решение ситуации, патовой глобальной ситуации. Глобальной потому, что ее провокатор (сам "ястреб") обнажил, извиняюсь за пикантную картинку, боевую ядерную головку, как крайний аргумент во всех дальнейших переговорах, с ним или без него - не важно. Но, господа комментаторы, пренебрегают силой разума, считая, раз счастливое дипломатическое решение не приходит в головы мировых лидеров, то его и нет в природе. Отнюдь, его нет у конкретных лидеров, пока… Да, это экзамен для всей цивилизации с вопросом: что может она противопоставить такому могучему физическому аргументу? Неужели такой же, или еще покруче в своем потенциале, аргумент? Меряться такими аргументами, знаете ли…Тогда на надгробном камне планеты, цивилизации, эволюции(!), инопланетяне смогут резонно написать: "Здесь почила эволюция попытки высшего примата стать Homo sapiens". Физике может быть противопоставлен только разум. Сколько еще нужно минских профанаций, чтобы вернуться к Будапештскому меморандуму? Важно лишь понять что с ним делать, вернее, дать ему развиваться и действовать самому. Думаю, надо вспомнить о его основании - Договоре о нераспространении ядерного оружия, и о его VI статье. Там черным по белому: "Каждый Участник (почти все страны мира, С.К.) настоящего Договора обязуется в духе доброй воли вести переговоры об эффективных мерах по прекращению гонки ядерных вооружений в ближайшем будущем и ядерному разоружению, а также о договоре о всеобщем и полном разоружении под строгим и эффективным международным контролем." Не пора ли, под "строгим и эффективным…"? В осуществлении этой статьи уже заложено прекращение многих локальных и глобальных войн, высвобождение громадных ресурсов для насущных проблем. Время сбрасывать балласты. Ядерный - в первую очередь. Ядерный балласт, а не бедный Донбасс, должен стать рабочим моментом (дискуссий, компромиссов, уступок, торгов) до полного отказа от безумия всех. И Украине, уже(!) отказавшейся от ядерного оружия и оказавшейся жертвой ядерной державы - флаг инициативы в руки. Надо глубоко осознавать, что все ядерные арсеналы перекрёстно нацелены на всех людей, всю живую природу. Так, что это забота не только Меркель или Олланда. Они нацелены также в будущее ваших внуков и правнуков, если хотите. Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Миколай Паращак 8 февраля, 20:47
    Мама Лена Вчера, 17:38 Татьяна, что это за выражение "таки да"? Это не Одесский базар, в официальной прессе так выражаться не корректно.
    Ну, то ше не найбільший гріх ...
    Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • anb_2008 8 февраля, 18:47 Отвоевать сейчас часть Донбасса не можем, т.к. боимся, что Путлер снова ударит регулярными частями нам в спину. Этому есть объяснение, наша армия пока не так сильна, вооружена и обучена, чтобы сейчас эффективно бороться с соседями. Раз так, надо признать Крым и сепаратисткую часть Донбасса оккупированными территориями, и соответственно, выстраивать с ними свои отношения. Тем более, что мы их и так признали террористическими образованиями. Что означает, что пора прекращать с ними любые отношения: торговые, транспортные, культурные, как и отключить газ и электричество. Вот по данным Кабмина, мы тратим на газ и электрику, за которые они не платят, 200 млн. долларов ежемесячно. Зачем??? Проукраинские жители поймут, а сепаратисты, хоть озолоти, все равно не будут за Украину. Призвать людей переезжать в Украину и тратить эти 200 млн. и средства западных доноров на расселение и работу для выехавших жителей Донбасса. Пусть там будет экономический развал и рай для бандформирований, все равно это будет Приднестровье-2. И не идти навстречу пожеланиям Путина повесить разрушенный Донбасс на шею украинцев, да еще дать им право диктовать через сепаратистов свои условия стране. Тогда уж лучше жить без этого донбасского привеска, чем иметь иллюзию единой страны. Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Pravo 8 февраля, 17:17 Цілком очевидно, що відступати вже не можна. Військові дії повинні бути припинені. Про автономію частини Донбасу, що вказана в Мінських домовленостей може йти мова згідно законів України, тобто - це всеукраїнський референдум, треба сказати, що відокремлення Криму - це загальна недовіра у цьому процесі. В системі суспільної безпеки світу відокремлення територій - це порушення загального принципу безпеки, що повинен розуміти й Путін. Крім того, якщо не буде припинено вогню, мова повинна йти про введення миротворчих військ ООН, що повинні розуміти усі керівники держав. Але Україні треба проаналізувати, яким чином до влади приходили то представники одного регіону, то іншого, що в купі з олігархізмом та нехтуванням прав громодян, й спричинило події, що ми бачимо останнім часом. Мова повинна йти впершу чергу про зміну української політики та ЗАКОНІВ, що будуть сприяти діалогу та об"єднанню України, та процесу розвитку за для усіх верст населення - що ї є РЕФОРМИ, бо останні не робляться з причини цілком зрозумілою, привласнення йде по колу одних осіб. Яким чином правили то Донецькі, голубі, то "любі друзі?" Тут слід зауважити, що донецькі були представлені в усіх партіях, й їх представництво в Раді - велике. Яким чином Київ не представлений в Раді, чому не існує якісної київської партії, чому в Києві не представлені в органах самоврядування кияни? Тому що підтримка коштами йшла напряму а окремі партії, то з Заходу , то зі Сходу. Це і є одна з головних причин. Повиннен бути Закон, що передбачає, що в органах місцевого самоврядування повинні бути МЕШКАНЦІ, в Києві - кияни, у Лбвові - львівяни , у Донеціку - свої. В Раді повинні бути представлені РЕГІОНИ пропорційно, зокрема й кияни, по складу - жінки, чоловіки, тоді такого перекосу, що відображав інтереси однієї групи або регіону - НЕ БУДЕ, Ще треба формувати нові партії, та основний їх принцип - в інтересах кого та що будуть робити. Бо люди жертвували собою, нам побіцяли одне та НІЧОГО НЕ ЗРОБИЛИ, бо представники тієї групи інтересів усі знов пролізли - ТО ОЗНАЧАЄ ЩО ЗАКОН ПРО ВИБОРИ НЕ ПРАЦЮЄ ЯК ПОТРІБНО. Треба на фіксовану суму давати гроші партіям НА ВИБОРИ та партії повинні представити ЧІТКИЙ ПЛАН. Якщо немає ніякого плану дій - то кошти не отримаєш.
    Pravo 8 февраля, 17:22
    Кошти не отримаєш та не маєш права участі у виборах. Бо партії приходили за ради себе й клшти йшли на піар, то не партії.
    Відповісти Цитувати Поскаржитись
Реклама
Останні новини
Курс валют
USD 25.44
EUR 28.72