Володимир Прокопів: Усі ключові підприємства, які забезпечують життєдіяльність міста, мають знаходитись під його контролем

Володимир Драбчук 18 березня, 22:03
прокопив

Читайте також

 

Нещодавно минуло 100 днів роботи Київської міської ради нового скликання. Перед цим органом стоїть чимало задач, а в контексті запланованої децентралізації його вплив тільки зростатиме. Володимир Прокопів встиг покерувати земельною комісією у попередньому скликанні Київради, а у новому — вже сів у крісло секретаря Київради — заступника  міського голови. DT.UA зустрілося з лідером чергової молодої команди і спробувало з'ясувати його бачення розвитку столиці.

— Володимире Володимировичу, у свої 32 роки ви маєте чималий політичний досвід. Тому говоритимемо відверто. Ви безпосередньо пов'язані з Сергієм Березенком та Ігорем Кононенком — відповідно, лівою і правою рукою Петра Порошенка, тобто по суті є представником якщо не президента Порошенка, то бізнесмена Порошенка. Які ваші обов'язки в цій частині?

— По-перше, щодо того, хто і яким чином мене пов'язує. Я себе завжди позиціював як незалежну людину. Це — моє глибинне переконання. Якщо я тісно пов'язаний з кимось із політиків — то, мабуть, це слід визнавати. Я багатого навчився у Левка Лук'яненка, в Анатолія Матвієнка, у самого Петра Порошенка. Тепер — вчуся у Віталія Кличка. Чи маю я перед ними певні зобов'язання? Крім якихось моральних — ні перед ким жодних.

— До речі, про Кличка. Ви усвідомлюєте, що для політично-бізнесового кола першою особою столиці є не Кличко, якого насправді не сприймають всерйоз як політичного суб'єкта, а саме ви?

— Це не так. Першою особою в місті є мер Кличко. Люди, які не сприймають його як першу людину, помиляються. Мер думаючий, мер сам приймає остаточні рішення в будь-якому випадку. І це ілюзія, коли хтось вважає, що є якась людина або група людей, котрі можуть прийняти рішення без впливу на це міського голови. Щодо сприйняття мене як першої особи в місті — думаю, зарано робити такого роду аванси. По-перше, я не маю амбіцій такого плану, а по-друге, наразі бачу перед собою зовсім інші функції та завдання.

Свого часу Кличко-політик зробив собі ім'я на політичній боротьбі з Леонідом Черновецьким. Тепер, по суті, люди Черновецького у владі. Хто нині в Києві почувається впевненіше — Кличко чи Супруненко?

— Я не знаю, як почувається Супруненко. Судячи з останніх подій, що відбуваються навколо об'єктів, які з ним пов'язують, — мабуть, не дуже добре. Я зараз говорю про ділянку, де розбито сквер Небесної сотні. Позиція міста чітка — ми нічого не дозволимо там будувати. Всі спекуляції з цього приводу політиків — деталі. Насправді йдеться про те, яким шляхом ми підемо, аби там постав сквер Небесної сотні, — чи це буде шлях судовий, чи викупу земельної ділянки для суспільних потреб, чи якийсь інший шлях. Але це рішення остаточне, і я впевнений, що ми забезпечимо результат. 

— У 2011 році DT.UA опублікувало матеріал, у якому міститься перелік із 48 об'єктів, "привласнених" молодою командою Черновецького. Компанії, пов'язані з Супруненком, нині активно виграють суди щодо об'єктів, які свого часу, грубо кажучи, Попов забрав у Черновецького. 

— Наприклад? Давайте конкретніше. Я готовий відповідати, я глибоко в матеріалі. Я пишаюся роботою юридичного управління Київської міської ради. Ми не програли за останні два роки жодного принципового суду. Окрім тих рішень Київради, щодо яких із самого початку виносилися правові висновки юридичного управління, яке казало: хлопці, не приймайте цього рішення, бо ми його не втримаємо в суді. Були різні політичні ситуації, коли фракції наполягали, і ті або інші рішення Київрада приймала. Нікому, хто хотів із міста отримати, чи це ті люди, про яких ви кажете, чи інші — багато є багатомільйонних позовів, — місто не програло жодного суду і не віддало жодної копійки. Немає більше практики, коли не з'явилися до суду, забули, піддалися, — ми викреслили таку роботу з діяльності Київради.

— Наприклад, об'єкт на Бориса Грінченка, 3-а. Компанія "Мілагро", пов'язана з Супруненком, через суд скасувала рішення про повернення цього об'єкта в комунальну власність. Саме 16 березня мало бути слухання у ВГСУ.

— Не готовий доповісти щодо цього конкретно об'єкта. Але щодо кожного об'єкта, які місто забрало, окрема тема для розмови — як їх було забрано. Місто також не може бути рейдером. Якщо ви вважаєте, що якісь рішення були незаконні, то їх не можна так само незаконно повертати в інший бік. Через це ми тепер і маємо ці проблеми. Якби проблеми, які створив Черновецький, Попов вирішував законним способом, ми б не мали судових позовів. Я підозрюю, що це було пов'язано з тим, що забиралося в одних не для повернення місту, а для передачі іншим. Я не погоджуюся, що місто з будь-ким із олігархів чи інших впливових осіб грає в піддавки. 

— За нашими даними, претензійна робота якраз ведеться на дуже низькому рівні, часто представники міської влади навіть просто не з'являються в суди стосовно досить-таки важливих об'єктів.

—На прикладі скверу Небесної сотні поясню ситуацію. Люди не розбираються — КМДА, Київрада, департамент якийсь… Прокуратура спільно з КМДА вийшли з позовом на рішення Київради, яке передбачало продаж земельної ділянки суб'єктові. Це рішення оскаржене. Представник Київради, в разі його явки до суду, повинен захищати рішення Київради. Натомість юристи КМДА спільно з прокуратурою — оскаржують рішення Київради. Зрозуміло, про що йдеться. Чи можу я мати претензії до юристів Київради і до їхньої позиції, як вони поводяться в цій справі?

— Зараз у Київраді коаліція залежить від фракції Омельченка. Як вам вдається давати собі раду з цією "золотою акцією"?

—А в мене шикарна ситуація, тому що коаліція залежить від усіх п'яти фракцій. Будь яка з фракцій разом із "Солідарністю" мають коаліцію. І, практично, щодо кожного питання знаходиться вдосталь голосів. З одного боку, начебто фракція "Єдність" має "золоту акцію", а з іншого — кожна з решти фракцій також маю цю "золоту акцію". 

— З фракцією "Єдність" нормальні робочі стосунки? 

—Новий закон, окрім того, що має багато вад, має й певні плюси. За списком у них, якщо я не помиляюся, всього чотири людини, решта — мажоритарники. Пройти мажоритарку просто так мало комусь вдавалося. Здебільшого — це самодостатні мислячі люди. Яких можна переконати не виконувати бездумно рішення партійної верхівки, не розібравшись, правильне воно чи неправильне. Людина думає і приймає рішення. Бо, крім того, що партія сказала, ще ж треба повертатися на округ і дивитися людям у вічі. Через це, коли питання правильне, і просто хтось намагається його завалити з тих або інших політичних причин, адекватні аргументи прямо в залі людьми сприймаються. Що ж, хлопці, ваше неголосування цього питання коштує місту, для прикладу, 30 млн грн. Ви берете на себе відповідальність за те, що місто втратить ці кошти? А голосування поіменне, і я надрукую в газеті "Хрещатик" і вивішу на сайт прізвища тих, хто в цьому винен. І депутатам важко, незважаючи на партійну приналежність.

— Чи можете навести приклад, коли вам довелося поступитися інтересами своїх політичних партнерів задля інтересів міста?

—Важко пригадати щось істотне… Мабуть, можу. Не тепер, на посаді секретаря, а на посаді голови земельної комісії ми скасували десятки, можливо навіть сотні договорів оренди, існування яких суперечило здоровому глузду. На засіданні комісії, де скасовувалися договори оренди, чи перед сесією я виключав телефон, бо це неможливо було витерпіти. Але рішення прийняті, договори оренди скасовані. Хтось ще намагається боротися в судах, хтось —уже не пробує, бо я чітко пояснював, що це суперечить здоровому глузду. І не важливо, хто мені намагається телефонувати, я не зміню своєї думки. Якщо мене пробуватимуть перетиснути, я напишу заяву. 

Я не тримався за крісло голови комісії і не тримаюся за крісло секретаря. Понад те, я не знаю, наскільки наших партійних, але точно великих забудовників та більшість олігархів це зачіпає: 25 років ніхто не міг накласти, невідомо чому (точніше — мені відомо, чому), мораторій на забудову в центрі столиці. Це ж так просто — заборонити будь-яке будівництво в межах буферної зони Софії Київської і Лаври. Це рішення писалося годину, приймалося годину, а на підготовку пішло 25 років. 

Чому я прийшов і зміг прийняти це рішення, і ніхто не зміг мені завадити, — але й ніхто досі цього не робив? Мені казали: ти ще молодий і не розумієш, куди лізеш; ще ніхто ніколи з народних депутатів, коли вже вони щось збудували, нічого не зніс, і ти не знесеш. Я потім хотів знайти того, хто мені це казав, коли зносилися поверхи на Десятинному провулку, в будинку, про який казали, що з ним уже нічого неможливо зробити. Мабуть, можливо.

Бюджет Києва потребує істотних вливань, міська влада постійно говорить про необхідність залучення інвестицій. Які ви можете назвати заплановані на найближчий час великі інвестиційні проекти? Які обсяги та джерела їх фінансування?

— Ми запланували й анонсували на 2016 р. проектів приблизно на 10 млрд грн, — це те, що порахували. Не знаю, наскільки коректно анонсувати деталі в пресі, доки не підписано всі договори з інвесторами. 

Це гроші з-за кордону чи українські?

— Переважно це закордонні кошти. Хочу наголосити, що Київ має унікального мера в цьому плані, — це людина, котрій довіряють практично в усьому світі. 

Можете назвати хоча б сфери, у які прийдуть ці гроші?

— Медицина та інфраструктура.

— Про ці проекти вже раніше заявляло Київське інвестиційне агентство?

— Це не враховуючи всіх тих об'єктів, над якими працює КІА. Це те, чим займається міський голова у рамках міжнародних переговорів.

— За даними учасників ринку, обсяг заборгованості за пайовими внесками забудовників становить понад 1,5 млрд грн. Чи так це? Яка робота ведеться, аби зазначені гроші повернути до бюджету?

— Практично, все так. Обсяг, про який ви кажете, де-юре становить 1,7 млрд грн. З них реального боргу — порядку 700 млн, а 1 млрд — штрафні санкції за порушення договорів. Це те, що є. А вже те, що робить місто,— лежить не у площині департаменту КМДА чи Київради, а в площині судовій. За моєю інформацією, на даний момент містом подано позовів до забудовників, які, наскільки ми розуміємо, є недобросовісними й намагаються ухилитися від сплати пайової участі, на більш ніж 120 млн грн.

— Хто найбільші платники податків у Києві?

— Приємно, що в топ-20 входить цілий ряд компаній, співвласником яких є місто. Неприємно, що є в нас російський "Сбербанк", він у нас входить у десятку. 

— З компаніями-лідерами ведеться якась особлива робота? Можливо, їм від міської влади надаються певні преференції?

— Про заохочення є сенс говорити, щоб компанії хотіли потрапити в топ список платників податків. І я готовий зайнятися розробкою якоїсь програми лояльності до найбільших платників податків.

Чи є затверджена програма приватизації комунального майна на найближчі роки? Назвіть, будь ласка, найбільші об'єкти, заплановані на продаж.

— Це сумне питання. Програма приватизації, звісно, є. Наразі готується нова. Але йдеться про якісь нежитлові приміщення, які ми плануємо продати. І зміни там незначні — коригування площі чи вилучення якихось приміщень або, навпаки, внесення нових, які звільнилися від орендарів. Це все незначні об'єкти. Наприклад, будинок на проспекті Червонозоряному, 43-г, на Саксаганського, 15 тощо. Це не підприємства, як було раніше, там "Київгума" чи завод "Маяк", котрі були бюджетоутворюючими і знаковими. Нині таких об'єктів немає. Всі ключові підприємства і те, що могло принести прибуток до міського бюджету, вже давно реалізоване. Ми маємо тільки те, що заборонене до реалізації: "Київміськбуд", "Київенерго", "Київводоканал", комунальні мережі та об'єкти інфраструктури. Більше того, навіть у тому, що продаємо, ми не можемо конкурувати з ринком. Бо ринок гнучкий до умов, а в нас ціна прив'язана до долара. Ринок падає, а ми мусимо підвищувати ціну, бо так це регулюється постановою Кабінету міністрів. Тому ситуація з приватизацією в Києві досить сумна, і особливих надходжень звідси очікувати марно. 

— Ви згадали "Київенерго", — воно, по суті, належить Києву, але оперативний контроль здійснює команда Ахметова. Яка, взагалі, позиція міської влади стосовно цієї компанії?

— Позиція чітка: всі ключові підприємства, які забезпечують життєдіяльність міста, мають перебувати під контролем міста. Не можуть підприємства, від яких залежить кожен киянин, бути у приватних руках і залежати від чиєїсь примхи. Виключно — власність міської громади чи принаймні повний контроль.

Позиція зрозуміла. Який механізм її реалізації?

— Проблема, яку ми маємо з "Київенерго", — це тема окремої розмови, а можливо, навіть не однієї. Ситуація надзвичайно складна. Маємо з цього приводу величезну кількість напрацювань, велику роботу ще треба провести. Але незабаром закінчуються договори концесії щодо "Київенерго", і ви побачите конкретні кроки міської влади у цьому напрямі. Я хочу вірити, що КМДА це вдасться. Якщо для цього знадобиться допомога Київради та депутатського корпусу — я її забезпечу.

Які, на вашу думку, мають бути повноваження у районів Києва? Свого часу, якщо не помиляюся, ви виступали за створення райрад.

— Ви помиляєтеся. Хоча я, як член фракції "УДАР—Солідарність", у 2015 р. голосував за створення районних рад і є, мабуть, одним із найбільших прихильників децентралізації влади, як із центрального — на міський рівень, так і з міського — на районний, — однак маю зауваження до форми, за якою вона може відбуватися. А без проведення децентралізації між центральною владою і київською ми ризикуємо зробити дві стратегічні помилки. Перша — Київрада, не маючи сама вдосталь повноважень, починає ними ділитись і дублювати їх із районами. Друга, і найважливіша, мабуть, — ми за російською моделлю призначаємо місцеве самоврядування згори, тоді як воно, на моє глибоке переконання, має вирости знизу. Тоді воно буде дієве і на щось впливатиме. А створити районні ради для того, щоб отримати політичні бали і просто сказати, що вони собі існують, — це занадто дорого для Києва та киян. Щоб хтось отримав політичні дивіденди, щоб 500 людей отримали посвідчення депутатів, ми маємо утримувати цілий ряд органів без визначених повноважень. 

Тим часом я глибоко переконаний, що іншого способу позбутися неефективного управління, крім децентралізації, не існує. Я маю багато зустрічей в Європі і бачу, як це там відбувається. Є розуміння, що придумувати велосипед уже не варто. А створюючи такі штучні райради, фактично — те, що ми би мали зараз зробити в Києві, ми би повторили досвід Санкт-Петербурга. Якщо в когось є ілюзія, що там діє місцеве самоврядування, то повірте — це не так. У моєму розумінні і в розумінні мера, найстаріше місцеве самоврядування — у Фінляндії, Швеції, і ту модель я би хотів перенести в Київ, та аж ніяк не російську. А повноваження в районів мають бути виключні. Київрада має вирішувати стратегічні питання, які стосуються розвитку міста, яких не може вирішити громада на своєму рівні. А вже будуть це районні ради, ради громади Нивок чи рада громади Сирця, буде їх 10 чи буде їх 30… Місто наше стане європейським тоді, коли ті люди, які там живуть, зрозуміють, що їм нічого бігти до Кличка або до будь-кого із заступників голови КМДА, не вони винні в тому, що в них брудно. Винен їхній сусід, якого вони вибрали. 

На якому етапі перебуває вирішення цього питання? 

— Йде дискусія, чи треба спочатку визначити повноваження, а потім — створити райони. Чи спочатку створити райони, а потім думати, чим вони займатимуться. Я прихильник першого варіанту: визначмося, які повноваження ми повністю віддаємо району і в них не втручаємося, визначмо їх кількість, як вони працюють, і тоді створімо. 

На нинішній рік у бюджет столиці не закладено пільги щодо податку на нерухомість, хоча законодавчо це дозволено. Чи планує міська влада застосовувати цей механізм, і як він працюватиме?

— Є низка звернень від громадян, і питання опрацьовується в бюджетній комісії. Поки що на засідання Київради якогось готового проекту рішення, напрацьованого бюджетною комісією, ми не маємо. Впевнений, що, згідно з чинним законодавством, в інтересах міста бюджетна комісія якесь рішення прийме. Але поки що рано коментувати цю ситуацію.

Представники малого та середнього бізнесу столиці скаржаться на надто високу ставку податку на землю. Чи планує столична влада якось диференціювати ці платежі?

— Безперечно. До кожного питання підходити треба зважено і вирішувати його залежно від того, про чиї інтереси йдеться. Я вважаю одним із досягнень Київради попереднього скликання затвердження нової нормативної грошової оцінки. Київська земля — це, фактично, найцінніший ресурс, яким володіє місто. І всі, хто нею користуються, повинні за неї платити. Питання в тому — хто й скільки. Вже прийнято цілу низку рішень Київради про фактичне звільнення чи мінімізацію плати для тих, стосовно кого є чітке розуміння, що ми просто не зможемо отримати цю плату. Ідеться про ОСББ, гаражні кооперативи, творчі спілки і т.д. Безперечно, бізнес буде скаржитися. Але ні для кого не секрет, що в нас є цілі величезні території, теоретично записані як "завод", тоді як власники цього заводу здають приміщення під склади, в оренду, суборенду, і ось це для них такий бізнес. Місто з цього нічого не має, бо була мінімальна плата земельного податку, навіть не оформляють цю землю в оренду. 

Нас така ситуація не влаштовує, ми примушуємо землекористувачів оформляти землю в оренду. Використовуючи земельну ділянку, навіть якщо ти за неї платиш просто по факту того, що ти нею користуєшся, — ти платиш 1% від нормативної грошової оцінки. Тільки оформив договір оренди — ти не можеш платити менше, ніж 4% від НГО. Тому дуже багато підприємств поспішають подавати клопотання про оформлення земельних ділянок. І я дивуюся, коли деякі політичні сили кажуть: це ж земельна ділянка під майном олігарха, давайте не будемо голосувати за те, щоб передати йому землю в оренду. У мене постає логічне запитання: якщо він олігарх, то чи має він право користуватися київською землею безкоштовно? Давайте так: якщо там бізнес наддохідний, встановлюємо справедливу орендну ставку, наприклад не 4, а 8%. Але в жодному разі не гальмуймо цей процес, бо інакше отримаємо нуль. А це вже безвідповідальне ставлення до ресурсу міста.

— Яка позиція столичної влади щодо скандальних забудов, пов'язаних з бізнесменом Анатолієм Войцеховським? Таких по місту понад 70! Яка робота ведеться, щоб люди, які вклали гроші в, по суті, незаконні забудови, не залишилися ні з чим? Які є механізми боротьби з такими "забудовниками"?

— Це дуже болюче питання. За, практично, десятиліття створилася піраміда, масштаби якої важко переоцінити. І в багатьох виникає запитання — я це бачу і чую в ЗМІ: хтось там незаконно будує, всі знають прізвище, ви його називаєте — Войцеховський, у чому проблема? Хай правоохоронні органи його підприємства заарештують, та й по всьому. Насправді проблема набагато глибша, ми маємо справу не просто з фактом незаконної забудови, а з десятками будівельних майданчиків, де споруджено житлові будинки, де тисячі людей купили житло. Для багатьох з них це житло — єдине. Багато хто продав квартири, ще й узяв кредит для того, щоб поліпшити своє житлове становище. І якщо до цієї проблеми підійти однобічно, ми можемо отримати соціальний вибух. Тому підходимо комплексно, і ті об'єкти, які не мають права на існування, — зносимо. А щодо тих об'єктів, де ще можливо допомогти людям, — шукаємо шляхи, яким чином їх вивести у правове поле, дати можливість забудовникові сплатити пайову участь місту. Для того щоб ситуація влаштовувала і людей, які там мешкають, і інвесторів, і щоб міські інтереси були враховані.

Який, на вашу думку, має бути механізм, щоб не допускати таких ситуацій, коли людина без відводу, без дозволів, без належної документації будує, під прикриттям правоохоронних органів відбивається від позовів і продовжує прокручувати свої схеми?

— Повинен бути баланс між правами і обов'язками. Якщо ми як міська влада несемо відповідальність за те, що відбувається в галузі будівництва, то ми повинні мати інструмент контролю за цим. Якщо відповідальність є, а інструменту контролю немає, виникає проблема, про яку ми говоримо. Створюється департамент архбудконтролю в місті, він працюватиме. Створюється департамент контролю за благоустроєм у кожному районі — дієвий, який саме за цим слідкує, а не за базарами і кіосками. І це приносить свої плоди. Фактично можемо констатувати, що нічого нового не з'явилося, а з багатьма старими — проблеми вирішили. 

Конкретно із цим от персонажем ведеться якась робота?

— Ведеться безперестанку. В мене на окрузі будується житловий комплекс "Мозаїка". Менше 1 га земельна ділянка, на якій заплановано будівництво трьох секцій з п'яти будинків. Якщо не помиляюся, близько 80 тис. кв. м житла. Це колосальне навантаження. Причому це відбувається на зсувонебезпечній ділянці. Поруч з будинком, де я живу і я з вікна можу це бачити. Люди, які живуть поруч, — мої сусіди, мої виборці — ми з ними об'єднались і воюємо з цією забудовою, щоб, не дай Бог, вона не продовжилась. З іншого боку — маємо величезну кількість людей, які в цих будинках уже купили квартири і які у зв'язку з тим, що ми це будівництво зупинили, не можуть їх отримати. Тому, я думаю, буде знайдено компроміс. П'ять будинків там точно не може бути, можливо, половина з них. Можливо, зі зменшеною поверховістю, за умови будівництва дитячого садочка. В такому ключі я бачу вихід з подібних ситуацій.

Що збирається зробити Київрада, щоб упорядкувати ситуацію з рекламою на об'єктах комунальної власності (у тому ж Київському метрополітені)? Чи є механізм, щоб гроші за використання рекламних площ, які належать місту, потрапляли за призначенням, а не осідали у фірм-посередників?

— Я не готовий коментувати київський ринок реклами, хоча, у принципі, більш-менш у ньому розбираюсь. Але те, що відбувається у Києві з рекламою, коли порівняти з будь-якою з європейських столиць, — це перекіс, який видно неозброєним оком. Ми не можемо таке терпіти, і на це не потрібно багато грошей і часу. Ефективний менеджмент може швидко показати результат, коли кількість реклами зменшиться. А в моєму розумінні, її треба зменшити відсотків на 60. Водночас дохід міста від реклами збільшиться. При цьому, треба зазначити, що не постраждають оператори ринку, бо вартість на їхні рекламоносії зросте. І не постраждають клієнти операторів, бо чим менше реклами взагалі, тим більше користі приноситиме та реклама, яку вони розміщають. Мені здається, це те, що може реалізувати київська міська влада найближчим часом. Я готовий запропонувати меру оптимальну, на мою думку, модель вирішення цієї ситуації.

От візьмімо, приміром, метрополітен. Його керівництво постійно жаліється на занадто низьку вартість проїзду, недоотримання доходів і т.п. При тому, що реклама в метро досить дорога, і там крутяться немалі гроші. Звідки беруться збитки метрополітену в такій ситуації? Як місто це може контролювати?

— Я не думаю, що можна порівняти видатки такого підприємства, як Київський метрополітен, з доходами від реклами, які воно може отримати. Бо це, мабуть, на порядки різні цифри. Але вихід один — конкурсні засади. І треба зменшити кількість цієї реклами, а щодо тієї, яка є, — хто запропонує кращу ціну, той хай і розміщує. От і відповідь, як прибрати фірми-посередники.

Нині досить популярним в Україні стає механізм подачі електронних петицій, хоча практична реалізація його в наших умовах викликає сумніви. Як київська влада збирається працювати з цією формою "електронної демократії"?

— Дозволю собі з вами кардинально не погодитися. Багато питань, які ви ставите, лежать у компетенції КМДА, а саме петиції — безпосередньо в моїй компетенції, в компетенції Київради. Ми почали ними займатись і зрозуміли, що це може стати одним з найкращих механізмів спілкування громади з радою. Ми маємо на сайті зареєстрованих майже 272 тис. споживачів, які користуються сайтом, і маємо там уже зареєстрованих 2 700 петицій. Безперечно, були зауваження щодо процедури: вона нова, і не було досвіду, як правильно з нею працювати. Але ми проблему вирішили, врахувавши всі зауваження, які були в громадськості. Зі свого боку підкорегували бюрократичну систему проходження. Це рішення вже було проголосовано 91 голосом депутатів Київради на засіданні 17 березня. Гадаю, цей інструмент запрацює з новою силою і матиме дуже добрий ефект. І ми готові ділитися своїм досвідом з колегами з інших міст.

Наскільки я розумію, основний ефект у тому, що ви отримуєте фідбек від громадськості. Можливо, таким чином знімається певна соціальна напруга стосовно якихось питань. Але чи має шанс та чи інша петиція, яка реально відображає інтереси громади, вилитись у конкретне рішення міської влади?

— Шанси дуже високі, якщо питання, порушене в петиції, — у компетенції міської ради. Остання петиція, наприклад, яка мені дуже подобається і яка дуже швидко набрала необхідних 10 тис. голосів, — про заміну маршруток на автобуси. Вона одразу розписується, згідно з новим порядком, на комісію, в комісії визначаються відповідальний і терміни, в які це має бути реалізовано, і далі петиція переростає у проект рішення Київради. Коли є чітко прописані відповідальні особи і терміни, в які це має бути виконано, і є політична воля, все робиться дуже швидко, навіть у реаліях нашої країни.

У січні 2015 року Кличко презентував програму "Десять кроків реформування столичної медицини". За минулий рік не зроблено жодного із цих кроків. А люди дуже чекають створення лікарень інтенсивного лікування європейського рівня, поліпшення забезпечення медикаментами, підвищення зарплат медпрацівникам і т.д. Чому не виконано жодного з пунктів програми? Які плани Київради — виконувати цю програму чи готувати нову?

— У нас існує проблема не стільки з програмами, як з їх утіленням. Я не готовий коментувати виконання саме цієї програми. Це буде коректно робити профільному заступнику, який займається медициною. Але як секретар Київради можу сказати, що ми в бюджеті передбачили великі суми на те, щоб медицина могла розвиватися. Найближчим часом, у моєму розумінні, повинно бути дві лікарні швидкої допомоги — європейські, якісні, обладнані усім необхідним. Одна на правому березі, одна на лівому. Повинні бути дві централізовані дитячі лікарні, які також будуть забезпечені всім необхідним, і також — одна на лівому, одна на правому березі. І це, навіть коли ми запровадимо страхову медицину, буде та база, на якій місто зможе надавати безоплатні комунальні послуги. Таким є бачення депутатського корпусу, і ми будемо тиснути на виконавчий орган для якнайшвидшої реалізації цього мінімуму.

Київ давно вже перестав бути найзеленішою європейською столицею. Гонитва за квадратними метрами знищує гектари зелених насаджень. Сьогодні загроза нависла вже над "легенями" Києва — Національним природним парком "Голосіївський", який є об'єктом Природно-заповідного фонду України! Будівництво нових величезних житлових комплексів оточило Голосіївський ліс з усіх боків. Петиція на сайті КМДА з вимогою запровадити мораторій на забудову ближче ніж 500 м до НПП "Голосіївський" швидко набрала понад 10 000 підписів киян. Чи готова Київрада підтримати своїх виборців у цьому питанні? Що Ви готові зробити для порятунку Голосіївського лісу?

— За моєю інформацією, петиція, про яку ви говорите, уже опрацьовується. Це один із тих випадків, коли для прийняття рішення про мораторій необхідно здійснити цілу низку заходів для того, щоб він був справді виконаний де-факто, а не тільки на папері. У даному випадку, як мінімум, — встановити межі Голосіївського парку і винести їх у натуру. І тоді можна буде встановлювати там буферну зону, де будівництво буде заборонено.

— І місто збирається це робити?

— Безперечно. Це вже робиться. 

Кількість квадратних метрів житла й торговельно-розважальних центрів у Києві стрімко зростає. Але при цьому пригнічується розвиток соціальної (садочки-школи-поліклініки), екологічної складової, а транспортна і комунальна інфраструктури міста функціонують уже на межі ресурсів. 

Ось приклад з близького вам Голосієва. На вулиці Потєхіна, 9 (до речі, впритул до Голосіївського лісу), розпочато комерційне будівництво величезного ЖК "Берген" на 3269 квартир (що в три рази перевищує нинішню кількість квартир на цій вулиці!). При цьому будівництво шкіл не заплановане, хоча на 10 000 нових мешканців їх потрібно навіть дві. Каналізаційний колектор уздовж Голосіївського проспекту — в аварійному стані і ледь витримує навіть нинішнє навантаження. Фахівці підрахували, що тільки ЖК "Берген" ляже на бюджет Києва навантаженням більше ніж у 700 млн грн: дві школи мінімум по 300 млн (а ще потрібні й садочки!), ремонт каналізаційного колектора — мінімум 50—70 млн, реконструкція вулиці Потєхіна для підвищення її пропускної спроможності для транспорту — ще 40—50 млн грн. (Забудовник готовий компенсувати як пайовий внесок лише 100 млн грн.)

Чи готове місто погодитися з таким навантаженням на бюджет? І чи потрібні йому такі забудови, де забудовник отримує надприбутки, а кияни потім розплачуються за це з власних кишень?

— Це якраз яскравий приклад того, про що ми вже двічі говорили, — коли Київрада не має жодного інструменту контролю за тим, що відбувається на земельній ділянці. Тепер, створивши і замкнувши модель контролю, ми зможемо впливати. Коли забудовник розумітиме, що якщо він не затвердить проекту, який відповідатиме інтересам міської громади, — взагалі не проектуватимуть житлових комплексів, що створюють проблеми для міста. Я не бачу інших, ніж пошук компромісів, виходів з таких ситуацій, а саме — зменшення поверховості, зменшення кількості житла, яке там заплановано, у бік створення за кошти забудовника інфраструктури — шкіл, дитячих садочків, і всього іншого, що потрібно для комфортного проживання там людей. 

Теги:
Помітили помилку?
Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
4 коментаря
  • Tanya Shkavro 29 марта, 16:27 Спільнота практик - це онлайн платформа для навчання та професійного спілкування людей, яких поєднує спільна професія \ сфери інтересів. Швейцарсько-український проект "Підтримка децентралізації в Україні" DESPRO зібрав на такій платформі фахівців органів місцевого самоврядування для розбудови їхньої професійнох спроможності. СПІЛЬНОТА є місцем зустрічі представників органів місцевого самоврядування, виконавчої влади, територіальних громад, інвесторів, громадських організацій та активістів, які готові: -ділитися власним досвідом, вивчати і поширювати кращі практики місцевого самоврядування; - об'єднувати зусилля на принципах соціального партнерства задля розвитку територіальних громад шляхом розробки та впровадження проектів/програм; - налагоджувати комунікацію в спільноті практик, навчатися на е-курсах, вести дискусії щодо реформування місцевого самоврядування та децентралізації влади. Долучайтеся! https://www.youtube.com/watch?v=K70l0BAVsoI Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Orest Asgard 20 марта, 22:43 Введення компенсаційного податок WIND FALL TAX (британський механізм) разом з чітким дотриманням законодавства по трансферному ціноутворенні допоможе провести деолігархізацію.Хто з олігархів не зможе приборкати своє жлобство і сплачувати компенсаційні податки, модернізувати за власний кошт виробництва, щоб отримати пільги,- повинні повернути підприємства за 1грн. в державну власність з метою проведення вільних конкурсів продажу активів по справедливій ціні інвесторам з новітніми технологіями та соціальними зобов'язаннями перед громадою. Нам не потрібні шкідливі заводи з яких сучасні олігархи визискують всю ліквідність на офшорні рахунки по сумнівним схемам оптимізації. При цьому нічого суттєвого не вкладаючи в модернізацію підприємств, експлуатуючи рабську силу та природні ресурси за копійки. Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Orest Asgard 20 марта, 22:39 Олігархи купують депутатів, які голосують за преференції та податкові пільги для свого бізнесу, чи як, наприклад, погоджені в корупційний спосіб тарифи на енергію від НКРЕКП, що відбувається зараз. Одноосібне володіння олігархами обленерго та облгазів- це прямий шлях до корупції влади! Природні монополії, такі як обленерго і облгази повинні бути в корпоративній держаній чи комунальній власності під суворим контролем суспільства(публічна звітність), або в публічній приватній акціонерній власності(зокрема власності абонентів споживачів), вільному котируванні акцій на фондовій біржі з обмеженнями у володінні контрольних пакетів. Все інше від лукавого. Для чого тримати паразитів-олігархів? На майно придбане олігархами в корупційний спосіб в епоху Кучми-Януковича ввести компенсаційний податок( по британській системі WIND FALL ТAX- податок на майно надуте вітром). Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Валерий Николаенко 20 марта, 09:03 Последние лет десять каждый кандидат в депутаты Киевсовета, каждая политическая партия клянутся депутатам, что займутся проблемами достройки домов а-ля «Элита-центр». Но по прежнему основной интерес в работе депутатов составляют проблему перераспределения коммунальной собственности, земли и пр. А недостроенные многоэтажные башни, как гнилые, побитые кариесом зубы, торчат по всему Киеву. На мой вопрос по этой проблеме во время телевизионной встречи депутата городского совета (к сожалению забыл ФИО, но проверить это можно элементарно) с избирателями на одном из коммунальных телевизионных каналах, получил очень «мудрый» ответ: «Все «недострои» необходимо снести и землю отдать новому застройщику». Браво. Именно для этого мы вас и избирали! Было бы интересно услышать внятный ответ по этому поводу. Відповісти Цитувати Поскаржитись
Реклама
Останні новини
Курс валют
USD 24.79
EUR 27.26