Як зупинити атомну бомбу, в руках якої ядерна валізка?

Тетяна Силіна 6 березня 2014, 20:55
бомба

Читайте також

Кажуть, що треба бути обережними у своїх бажаннях. Інколи вони здійснюються найбільш диявольським чином… Україна так довго чекала уваги Заходу. Дочекалася. Ось тільки ціна виявилася непомірною…

Світ гуде, як розтривожений вулик. Україна і Путін — в усіх на вустах. Світові "важковаговики" годинами висять на телефонах: Обама—Путін, Меркель—Обама, Обама—Кемерон, Меркель—Путін. Київ ледве встигає приймати міністрів закордонних справ із десятків двох країн.

У багатьох столицях одне за одним проходять засідання національних радбезів, за останні дні вже чотири рази екстрено збиралася Рада безпеки ООН. ОБСЄ й ООН терміново відрядили своїх представників в Україну. ЄС і НАТО вперше в історії зібралися на спільне засідання, а Євросоюз провів учора позачерговий саміт — на рівні глав держав та урядів. І все це — через Україну. Хоча, коли чесно, все це — через Путіна. 

Захід уже не просто "дуже занепокоєний". Він навіть не "надзвичайно стривожений". Захід наляканий. І діє навдивовижу швидко й жорстко. Адже йдеться вже — аж ніяк не про "другу Югославію". Ангела Меркель каже, що Європі годі навіть уявити нову війну, яка може розпочатися через 100 років після Першої світової і через 75 років — після Другої. Врівноважена й стримана Меркель, глава уряду основного партнера Росії в Європі, поставила Путіну діагноз — він "живе в іншому світі", і канцлер не впевнена, що він "зберіг контакт із реальністю". Путін неадекватний. І це справді лякає. Світ, за визнанням британського міністра закордонних справ В.Хейга, переживає "одну з найбільших криз у міжнародних відносинах". Путін руйнує основи міжнародного права. 

І навіть якщо загроза третьої світової видається комусь перебільшеною, небезпека повалення системи нерозповсюдження ядерної зброї, що вибудовувалася десятиліттями, очевидна для всіх. Це може стати проблемою планетарного масштабу. Україна, яка відмовилася від третього у світі за величиною ядерного арсеналу, через 20 років наштовхнулася не просто на відмову одного з гарантів її безпеки виконувати свої зобов'язання. Вона жорстоко страждає від збройної агресії цього "гаранта". А отже — це випробування не тільки для України. Це надзвичайно серйозний тест насамперед для США й Великобританії. І якщо ці "важковаговики", котрі також зобов'язалися гарантувати українську безпеку, у стислий термін не відновлять статус-кво, в них більше не буде аргументів для стримування держав-виробників зброї масового ураження — як потенційних, так і реальних. На переговорах, наприклад, із Іраном про його ядерну програму можна буде ставити хрест. 

Конфлікт в Україні несе ще одну серйозну небезпеку. Адже на території нашої країни розміщуються понад 50 об'єктів підвищеної небезпеки — ядерні реактори, аміако- та газопроводи тощо. Не дай Боже що — і катастрофи зазнає вся Європа. 

Потенційні потоки біженців, неконтрольована мілітаризація регіону — одне слово, підстав для цілодобової напруженої праці політиків і дипломатів більш ніж. 

Але дуже хочеться вірити, що не тільки страх рухає сьогодні Європою та Америкою. Хочеться вірити, що світ побачив рішучість і прагнення до свободи українців, які ціною крові позбулися внутрішнього ярма й не бажають опинитися під зовнішнім. Оцінивши мужність тих, хто лише з прапором і гімном здатний іти назустріч "калашниковим" та гранатометам, і відданість тих, хто готовий стати перед автоматами, аби закрити собою чоловіків і синів від окупантів. 

Здається, світ справді об'єднується у своєму неприйнятті кремлівського свавілля і, сподіваємося, навколо України. "Змінилася позиція величезної частини західного світу у бік значно жорсткішого підтвердження права українців на самовизначення і територіальну цілісність", — вважає польський президент Б.Коморовський. 

Жодна країна світу не підтримала віроломство Кремля стосовно України. Навіть "свої" — Лукашенко й Назарбаєв. Путін залишився сам. Захопивши Крим і взявши тим самим Україну в заручники; погрожуючи виставити живим щитом українських жінок та дітей перед російськими дулами, упиваючись власною жахливою брехнею та оголошуючи свої вимоги під час зустрічі з пресою, — хто він, коли не терорист? Але чи готовий Захід поводитися з ним так, як чинить із терористами? 

Мабуть, поки що ні. Поки що жевріє надія на повернення розуму, ведуться переговори. Позиція Заходу зрозуміла й консолідована. Тезисно вона така. Янукович, всупереч думці Кремля, — більше не президент, і українці мають право самостійно обрати нового лідера на чесних та справедливих виборах і без зовнішнього втручання визначити подальший шлях розвитку своєї країни. Як прозвучало з трибуни ООН, дії Росії — це агресія, для її вторгнення на українську територію немає жодних підстав, порушень прав російських громадян і російськомовного населення зафіксовано не було, мобілізація російських військових "є відповіддю на вигадану загрозу" і базується на "сфабрикованих доказах" (світ же дивиться не тільки російське телебачення). Росія грубо нехтує міжнародне право, порушивши, зокрема, Статут ООН і Заключний Гельсінський акт ОБСЄ, а також свої зобов'язання гарантувати суверенітет і територіальну цілісність України згідно з Будапештським меморандумом та двостороннім Договором про дружбу, співробітництво і партнерство. Порушені також угоди щодо Чорноморського флоту РФ і Конституція України. У такій ситуації західний світ обіцяє, що не залишить Україну наодинці з Кремлем і продовжить домагатися припинення агресії Москви. 

Чого намагаються добитися від Кремля насамперед? Основних пунктів три: деескалація конфлікту (зокрема, повернення російських військовослужбовців на місця постійної дислокації); прямі переговори представників Росії та України (зокрема, консультації згідно з "великим" Договором); згода на міжнародне посередництво (зокрема, участь у консультаціях у рамках Будапештського меморандуму та допуск у Крим міжнародних спостерігачів). 

На час верстки номера відповідь Москви була такою. Російські підрозділи посилювали блокаду українських частин у Криму; Путін на прес-конференції заявив, що йому ні з ким розмовляти в Україні, а Лавров, незважаючи на всі вмовляння західних партнерів, відмовився зустрічатися з "нелегітимним" Дещицею в Парижі, де відбувалися консультації "гарантів", і після переговорів із Керрі заявив, що дії Заходу "не допомагають створити клімат діалогу й співпраці"; у Криму озброєними людьми блокувалася представниця ОБСЄ, а посланця генсека ООН захопили, а потім вислали із Сімферополя. 

Реакція Заходу на дії Москви останнього тижня була значно оперативніша, ніж на безчинства Януковича останніх років. Якщо стисло, то відповідь була така. Члени РБ ООН дружно засудили російське військове вторгнення в Україну (навіть Китай, що сповідує принцип невтручання у справи інших держав). Сім членів "великої вісімки" відмовилися від продовження підготовки до червневого саміту в Сочі, доки Москва не схаменеться, а ЗМІ активно обговорюють ймовірність зменшення "вісімки" до "сімки". НАТО ухвалило рішення переглянути співпрацю з РФ, скасувавши всі спільні засідання і навіть планування першої спільної операції (у рамках нейтралізації сирійської хімічної зброї). Австралія скасувала заплановані міжурядові контакти з РФ. 

США й Канада перервали військове співробітництво з Росією. Сполучені Штати дали зрозуміти, що можуть прийняти рішення про   жорсткіші  санкції до кінця тижня. Берлін дав Москві час отямитися до четверга, до саміту ЄС, інакше "може бути прийняте рішення проти Росії". 

Захід дуже не любить слово "санкції". Тому говорить про "наслідки для відносин" у разі "відсутності кроків із деескалації". З боку Євросоюзу, згідно з Висновками Ради ЄС із закордонних справ від 3 березня 2014 р., це може бути, "наприклад, припинення двосторонніх переговорів з Росією щодо  візових питань і нової Угоди". ЄС також готовий розглянути "можливість застосування подальших спрямованих заходів". Це розпливчасте формулювання залишає простір для уяви. Росіяни вже "уявили", і в Раді Федерації почали терміново готувати   удар у відповідь — законопроект про конфіскацію майна, активів і рахунків компаній США та Євросоюзу… 

Як правило, ЄС запроваджує відчутні санкції лише в крайніх випадках, дотримуючись думки, що загроза санкцій ефективніша від  їх застосування, яке спалює всі мости й можливості для продовження діалогу. Чи готові європейські компанії пожертвувати заради України бізнесом із Росією? Чи готова Європа відмовитися від російських енергоносіїв, від яких прямо залежить наповнюваність російської скарбниці і крива ВВП? Як і раніше — далеко не факт. Дружно публічно засуджуючи дії Москви, члени ЄС усе-таки не такі  одностайні у своїй рішучості. Британію до   жорсткішої позиції зобов'язує статус гаранта української безпеки в тандемі зі США. Поляків і литовців — становище "найкращих друзів України", решту східноєвропейців — минулі кривди та страх перед Москвою (що коли й до них дотягнеться?). Південні країни традиційно значно спокійніші, росіяни їх "обробляють"  особливо  ретельно. На думку експертів, вирішальне слово — за Німеччиною. Вона може постати в новій іпостасі  — не тільки як економічний "стабілізатор", а  й як "перезавантажувач" відносин Заходу з Росією. Якщо, звісно, вийде (в Обами з Медведєвим, на жаль, не вийшло). 

Хоча Євросоюз цього разу реагує на українські події безпрецедентно активно й швидко, все-таки від Штатів слід очікувати більш швидких та  жорстких дій, ніж від 28 країн ЄС. Їм під силу організувати падіння російського ринку, девальвацію рубля, вплинути на ціну нафти або, скажімо, переконати Туреччину закрити Босфор для російських танкерів, прискорити заходження  американського сланцевого газу на європейський ринок — з необоротними для російської економіки наслідками...

Про якісь воєнні дії поки що не йдеться. Принаймні  публічно. А заяву посла України в Мінську (екс-міністра оборони) М.Єжеля про можливість розміщення на нашій території американської ПРО   варто розглядати не інакше як провокацію протеже Януковича і Юри Єнакіївського.

Водночас, за інформацією DT.UA, з американцями в нас уже налагоджено оперативний обмін розвідданими. Для посилення заходів безпеки в регіоні, як повідомлялося в ЗМІ, у грецькому порту пришвартувався авіаносець ВМС США "Джордж Буш" у супроводі 17 кораблів та  трьох підводних човнів. 

Reuters передає, що США також мають намір активізувати навчання з військово-повітряними силами Польщі й надати додаткові літаки місії НАТО в Балтії на прохання трьох балтійських союзників. Підтягуються,  одне слово…

НАТО поки що офіційно не відреагувало на зареєстрований цього тижня у Верховній Раді законопроект, який  передбачає відмову від "позаблокового статусу" і відновлює у списку зовнішньополітичних цілей   набуття Україною членства в Організації Північноатлантичного договору. Однак у середу після засідання Ради Росія-НАТО генсек альянсу Расмуссен повідомив, що Організація має намір інтенсифікувати відносини з Україною. Рішення, в якій формі,  — за українцями. Альянс же має намір підтримувати в нашій країні демократичні реформи, допомагати зміцнювати військовий потенціал і нарощувати оборонні можливості. Навряд чи в нинішній вибухонебезпечній ситуації хтось (як у нас, так і на Заході) готовий всерйоз говорити про негайний вступ України до НАТО (хоча Росія, схоже, її туди просто заштовхує). Проте  генсек Расмуссен підтвердив: рішення 2008 р. у силі, і альянс буде готовий прийняти Україну, якщо вона цього захоче й відповідатиме необхідним критеріям. 

Однак Україна, очевидно, сконцентрується зараз на Євросоюзі, чия потужна й негайна підтримка нам просто життєво необхідна. Янукович прорахувався. Ми таки отримаємо  від Європи гроші. Але вже без нього. До нас, сподіваюся, після запровадження санкцій Євросоюзу повернуться тільки його гроші, а не він сам… 

Отже, 5 березня Єврокомісія узгодила пакет фінансової допомоги Україні, який сягає
11 млрд євро на найближчі кілька років (додайте до них очікувані 15 млрд дол. від МВФ — вийде значно більше, чистіше й надійніше, ніж   примарний  путінський  хабар  Януковичу). Європейська допомога виділятиметься по лінії як ЄС, так і європейських фінансових інституцій — ЄІБ, ЄБРР. Ключові елементи пакету такі: 

— 3 млрд євро з ресурсів ЄС   найближчими роками, з них 1,6 млрд євро макрофінансової допомоги (за нашою інформацією, впродовж одного-двох місяців, залежно від результатів переговорів з МВФ та  виконання ряду першочергових реформ) і пакет грантів на 1,4 млрд євро (з них 600 млн будуть надані протягом наступних двох років);

— 5 млрд євро —  з ресурсів Європейського банку реконструкції та розвитку;

— 3 млрд євро —  з ресурсів Європейського інвестиційного банку впродовж 2014–2016 рр.;

— створення Трастового фонду для координації бюджетних ресурсів ЄС і держав — членів ЄС;

— створення спеціального механізму для координації дій донорів (планується проведення донорської конференції в Брюсселі під егідою ЄС);

— 250 млн євро — через інструмент Інвестиційного фонду сусідства для реалізації умов пакету кредитних проектів;

— організація інвестиційного форуму високого рівня;

— одностороння лібералізація торгівлі Євросоюзу з Україною ще до підписання Угоди про асоціацію та  зону вільної торгівлі; 

— модернізація української ГТС і активізація роботи для початку реверсних поставок газу в Україну через Словаччину;

— прискорення імплементації Плану дій щодо візової лібералізації;

— технічна допомога в ряді сфер, у т.ч. для проведення конституційної і судової реформи та  підготовки виборів. 

Цей пакет — потужний сигнал не тільки Києву, а  й Москві. Європа чітко дає зрозуміти: Україну в біді вона не залишає. Інше  питання — Україну в яких кордонах? 

 

Помітили помилку?
Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
28 коментарів
  • Slavianin 12 мая, 13:57 Всем привет. Меня зовут Алексей, я из России. Прочитав эту статью, я был очень удивлён от того, насколько сильно отличаются новости из Украины и России. Они не просто отличаются, они вообще противоположны! Как же можно верить таким новостям? В каждой стране своя "правда", которая для неё более выгодна. Я считаю, что пока мы верим всему подряд, что нам пишут, вещают или говорят, мы будем являться лишь пешкой в чьих-то больших корыстных планах. Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Konstanzhoglo 23 марта, 03:19 что статья, что большинство комментариев - или шароварный бред или щенячий визг "Запад нам поможет". Запад и США слили Украину, никто против РФ себе в убыток на Западе за Украину встревать не будет. Ждите скоро снова пойдут поучения и задания, для получения тех денег, о которых пишет автор статьи. Через полгода о нас забудут и мы останемся один на один со своими проблемами. Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Mikle 10 марта, 10:01 Украина точно как и Россия не изжила имперские амбиции - только в меньшем масштабе После всего что сделали со страной за 22 года незалежности от здравого смысла можно считать за счастье скинуть депресивный выпотрошенный до нуля донецколуганский регион и загаженный убитый крым Туда все равно сколько не вливай толку не будет да и работать практически некому А взять центральные черноземы карпатские курорты и айтишников- умников и с этим за считанные годы поднять страну ванькам на зависть пока они будут в этих халепах бултыхаться и без продажи газа сами скоро рассыпются да и заграница объзательно поможет уже теперь можно не сомневаться А Украина станет витриной для Рашки что можно добиться если кровосисов Ногой под зад а их деньги назад в страну Вот такая теория а практика конечно будет таже - юлина шваль импотентная будет просто пар в свисток выводить ведь красть теперь можно будет больше а другого они и не умеют а вот складывать только или в совсем забытых офшорах ( пока) или в рашке на подстав по старой дружбе или в отличии от янека по 4 золотых унитаза в кладовке держать А народ опять оплачивать газ для фирташа и Ко и устроить красивый военный парад в день независимости из одних суворовцев- богуновцев ( других в армии уже не будет получат квартиры и разбегутся)
    Brasid 10 марта, 22:06
    Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • kwiryc 10 марта, 00:26
    Bob-Senc 7 марта, 23:39 В статье много всего понамешано,но забыто главное - возникшая проблема полуострова - это ,прежде всего, - не проблема полуострова,как куска суши.Там,на минуточку,живут люди,или ,как модно стало выражаться в политике, - народ.Киев,Москва,Европа,запад,Путин...Интересны автору их позиции.А с интересами народа как?Или народ - это только те,кто на майдане?Почему народ,очертя голову ломанул от киевских узурпаторов?Почему фронда и в других областях востока и юга?
    Народ ВР Крыма не штурмовал по поводу присоединения к рашке. Кто бы там какой то народ спрашивал, во время проведения спецоперации. ВР захватили "зелёные человечки" и под дулами их автоматов было принято "историческое" решение. И где тут "народ,очертя голову ломанул от киевских узурпаторов"? Вулодя прёт, как ледокол. А у народа есть только одно право - следоовать в форватере. Других прав не предусмотренно.
    Відповісти Цитувати
  • BARRAKUDA 9 марта, 22:05 Вот не надо лезть во все тяжкие, и разыскивать черную кошку в темной комнате. Тем более, ее там нет.Все просто, как угол дома. Как колесо. Как первый трактор. Россия фашистская "страна". "Страна", управляемая существом с параноидальной манией величия. Россия "страна", всю свою историю ведущая ЗАХВАТНИЧЕСКИЕ войны. За всю их "государственную" историю, там методом селекции, сконструировано общество МОРАЛЬНЫХ УРОДОВ ( И.А.Ильин.), понимающих под злом добро, и наоборот. И некоторые немногочисленные исключения в виде нормальных людей, лишь подчеркивают эту ЗАКОНОМЕРНОСТЬ. Так, что не надо надеяться, что в РФ будут некие протесты. Их там не будет АПРИОРИ. Подобное общество рождает подобные чудовища на главные посты в этом квазигосударстве. Лично я надеюсь на наш родной Украинский Народ, его Свободолюбивый Дух и на Господа Бога.
    Sergey 10 марта, 03:39
    Этот фашистский бред еще раз доказывает, что освобождение Крыма от бандеро-фашистов это хорошо, но недостаточно. Освобождать нужно всю Украину.
    Brasid 10 марта, 22:07
    Вот эти будут освобождать от фашизма? http://ru.wikipedia.org/wiki/Русский_марш
    Відповісти Цитувати
  • engineer 8 марта, 11:42 Пока цивилизованный мир (в общепринятой терминологии -запад ) тихо радовался бескровному самораспаду СССР, исчезновению соцлагеря и прекращению "холодной войны", забавлялся погремушками типа Афганистан, Ирак, Иран, Южная Корея и прочие Ливии-Сирии, он почему-то забыл, что существует такая черная дыра (загруженная под самую завязку ядерным оружием) - РФ, где пьяница запросто передаст ядерный чемоданчик классическому сумасшедшему, мнящему себя очередным наполеоном и куражащемуся как ему звезданет в голову под одобрительные вопли своего слегка прикормленного и основательно споенного "электората". Вот сейчас ему (западу) и напомнили...
    Brasid 9 марта, 00:21
    Ядерного оружия в РФ не так много как им хотелось бы, но оно есть. И теперь ломается вся система отношений в мире - страна обладатель ядерного оружия может спокойно захватывать страны, не имеющие ядерного оружия под самым бредовым поводом.
    Відповісти Цитувати
  • fgh25 8 марта, 01:34 В общем пока запад опасается давать "новому правительству" деньги, однако усиленно спонсирует обещаниями их дать. Когда дадут реальные деньги, то можно будет говорить на сколько Запада признает так называемое "новое правительство". Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Bob-Senc 7 марта, 23:39 В статье много всего понамешано,но забыто главное - возникшая проблема полуострова - это ,прежде всего, - не проблема полуострова,как куска суши.Там,на минуточку,живут люди,или ,как модно стало выражаться в политике, - народ.Киев,Москва,Европа,запад,Путин...Интересны автору их позиции.А с интересами народа как?Или народ - это только те,кто на майдане?Почему народ,очертя голову ломанул от киевских узурпаторов?Почему фронда и в других областях востока и юга? Відповісти Цитувати
  • dikkens 7 марта, 16:03 Украина для Путина является его главным личным проектом, от решения которого он сам будет оценивать успешность или неуспешность своего длительного пребывания у власти. Крым для Путина это не конец его авантюры. Напротив, это ключик к Украине, а Украина это камень его будущей империи, выньте этот камень и снова вся империя рухнет. На этом камне для Путина базируется вся его философия, религия, если хотите. У Путина в России внутри гораздо выше поддержка, чем была у Гитлера, когда начинал Адольф с ремилитаризации Рейнской области. Действия Путина согласно социологическим опросам находят поддержку большинства простых россиян, оболваненных буквально геббельсовской пропагандой. Мифы о том, что Крым необходимо по праву вернуть России, находят в сердцах россиян очень живой и благодатный отклик. Как и немцы, оболваненные нацистской пропагандой, когда Гитлер под предлогом защиты «страдающих немцев» перекраивал границы Европы, россияне неспособны увидеть дальше собственного носа. Они не задумываются о глобальных последствиях для всего мира такой начатой Путиным еще в 2008 году перекройки международных границ, они не видят, что рушится вся концепция послевоенного мироустройства, выработанная с таким трудом для избежания третьей мировой войны, они пребывают в иллюзии, что война не постучится к ним в двери в Москве, Петербурге, Казани или Владивостоке. «Блажен кто верует», но это не та вера, которая принесет им мир и благополучие. http://minfin.com.ua/blogs/dikkens/46846/ Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • dikkens 7 марта, 16:03 Те эксперты, те политологи, те международные институты анализа и прогнозирования, те разведки и те спецслужбы разных стран мира, которые не видят в современном международном мироустройстве этого неразрешимого цивилизационного конфликта между Россией и Западом, на мой взгляд, просто профессионально непригодны. Продолжая и развивая мысль о том, насколько глубоко и неразрешимо это противоречие во взглядах России и Запада, невозможно обойти роль и значение Украины для России, рассматривая Россию с указанной выше точки зрения. Відповісти Цитувати Поскаржитись
Реклама
Останні новини
Курс валют
USD 25.99
EUR 29.15