Європа і "заперечення": реалізм проти Бодлера

Володимир Горбулін 10 березня, 23:03
123
Василь Артюшенко, DT.UA

Читайте також

У кожного сьогодення є своє майбутнє, яке освітлює його та яке зникає разом із ним, стаючи минулим-майбутнім.

Жан-Поль Сартр

 

У одній зі своїх останніх статей Ф.Фукуяма, кажучи про перемогу Д.Трампа, зауважив: "Мені як політологу буде дуже цікаво стежити за президентством Трампа: воно дозволить перевірити, наскільки сильні органи влади в США… Жоден із лідерів США ніколи не виступав проти всієї системи і не бажав підірвати існуючі норми та правила. Таким чином ми вступили в епоху великого природного експерименту, який покаже, що управляє Сполученими Штатами: закони чи люди".

Це твердження справедливе не тільки для США — весь світ вступає в такі локальні протистояння. Однак у кожному конкретному випадку воно має свій, неповторний акцент.

Проте в термінах політичної культури було б серйозним спрощенням сказати, що це лише питання, хто сильніше: політична система (з сотнею років історії та практиками) чи воля окремої людини? Насправді питання все ж таки варто ставити ширше — це криза найкласичнішої моделі відносин влади та суспільства (або, мабуть, навіть навпаки — суспільства та влади) в сучасному демократичному суспільстві.

 

Бунт "простих людей" проти "політичної системи"

Знову якась маніфестація, прапори, плакати, музика — і хто в ліс, хто по дрова, в сотні глоток: Вставай, подымайся, рабочий народ! Голоси утробні, первобутні… Римляни ставили на обличчя своїх каторжників клеймо: Cave furem. На ці обличчя нічого не треба ставити, і без будь-якого клейма все видно.

Іван Бунін. "Окаянні дні"  

 

Схоже, ми вступаємо в період, коли т.зв. прості громадяни (тобто зазвичай консервативно налаштовані, переважно без вищої освіти) вирішили, що ліберальна демократична політична система, яка склалася за останні 20—30 років (разом зі сформованим навколо неї політичним класом), явно ігнорує їхні інтереси. Що їхні країни йдуть "не туди". Що керівники займаються "не тими питаннями" і "не так". Що економічні блага, вироблені "простими людьми", перерозподіляються на користь тих, хто цього не заслуговує.

123
thefederalist.com

Перемогу Трампу забезпечив саме цей клас: який мешкає в маленьких населених пунктах, часто не знаходить себе в динамічних сучасних економічних процесах. І саме подібні "прості американці" (тобто які спрощено сприймають складні реалії й тому заплутались і в політиці, і в суспільстві, і в собі) продемонстрували надзвичайно високу явку на останніх виборах, що й привело до перемоги Трампа. Трампа, який імпонував їм риторикою, замішаною на простоті та прямоті. Риторикою, що знайома та приваблива для чоловіків і жінок "середньої" Америки, яким республіканці традиційно адресували свої кампанії.

Це протиріччя між класичними "синіми комірцями" в посткласичному світі, з одного боку, і креативними "білими комірцями" високотехнологічної епохи — з іншого, схоже, дійшло до певної "точки неповернення". Це, якщо хочете, нова редакція класової боротьби.

"На відміну від убивства, скоєного один раз, ненавидіти — означає вбивати безперервно, стираючи з лиця землі того, кого ми ненавидимо", — застерігав Х.Ортега-і-Гассет. Сучасний західний аналітик Джоан Вільямс у своїй статті на цю по-новому злободенну тему багато говорить про те, як демократи не змогли (або не захотіли) почути голос "простих людей". Однак, що більш важливо, — то це такі слова даної статті, як "злість", "ненависть" та "презирство" — всіх до всіх. Саме ці емоції стали запорукою перемоги Трампа. Не погіршення економічної ситуації, а ненависть і відчуття несправедливості. Саме вони, в остаточному підсумку, призвели до кризи у відносинах між лібералами та консерваторами, причому на суто побутовому рівні. А здавалося ж, що такої проблеми (внутрішнього ідеологічного суперництва) нібито більше немає, та варто було РФ трохи інформаційно "розбурхати" її, і виявилося, що замість вигорілого згарища — гаряче вугілля, лише трохи присипане попелом.

Та все ж таки проблема набагато ширша, ніж результати виборів у США. Це лише один із фронтів проблеми, з якою зіштовхнувся весь західний світ: протиріччя між викликами, з якими зіштовхнувся Захід (масштабні міграційні процеси, падіння зростання економік, посилення зовнішніх суб'єктів міжнародних відносин), і тим, як на ці виклики відреагували політичні еліти — "якість" цієї відповіді створює в "простих людей" стійке відчуття, що біля керма "не ті".

Звідси й стрімке зростання популістів, які грають на цих почуттях і пропонують "прості" рішення: "виселяти" мігрантів, будувати дороги, зайняти активну позицію стосовно країн, що розвиваються. Те, що ці "рішення" будуть неефективними, "простих людей" цікавить мало — насправді їм потрібна надія. Надія, що все повернеться до стану доволі умоглядного "щасливого періоду", яким був для них період 1970—1980 рр.

Марін Ле Пен у Франції, Петрі Фрауке в Німеччині, Герт Вілдерс у Голландії, Беппе Грілло в Італії та багато інших сил по всьому світу — всіх їх поєднує розуміння цього тренду та готовність його використати. Росія, також розуміючи даний тренд і багато в чому надаючи йому значимих тональностей, готова, у свою чергу, розігрувати/використовувати тих, хто його використовує/розігрує.

І єдине, що сьогодні стримує стрімку ходу цих "нових лідерів" (як це правильно зауважив Ф.Фукуяма), — це "закон". Саме закон (у широкому сенсі цього слова) опиняється під найбільшим пресом тиску в цьому протистоянні. Чи витримає він волюнтаризм окремих особистостей? Чи буде поставлений їм на службу? Чи може одна людина повністю змінити курс держави, чи все ж таки "традиція" та "раціоналізм" (разом із неможливістю консолідувати в руках усю владу) стануть надійним заслоном подібним бажанням?

До речі, схожий шлях у політико-правову безвихідь ми пройшли з 2010-го по 2013-й. І ми знаємо, що буває, коли "закон" подавлено силою "окремої людини", яка захоче змінити курс на протилежний. Проблема полягає в іншому: як далеко готові зайти громадяни демократичних держав, відстоюючи свої цінності? Чи підуть вони так само далеко, як пішли українці?

 

Європейська стратегія Кремля: "попи Гапони" міжнародного масштабу

"Мы не сделали скандала,
нам вождя недоставало!

Настоящих буйных мало,
вот и нету вожаков!"

В.Висоцький.
"Письмо из сумасшедшего дома" 

 

Однак перерахованих європейських політиків-популістів поєднує не тільки бажання скористатися глобальним бунтом. Їх усіх пов'язує ще одна ланка, яку неможливо не помітити, — Кремль. Кремль, який теж зрозумів, "куди дме вітер". Кремль, який зрозумів, що порівняно недорогими поштовхами через медіапростір цей обережний протест можна перетворити на нестримний потік, і розпочав це робити з 2008—2009 рр. І політичні сили, які не роками, а десятиліттями перебували на узбіччі політичних процесів, будучи тим, що прийнято називати "несистемними політичними рухами", чия популярність вимірялася сотнями послідовників, несподівано стали набувати політичної ваги, яка вже нині призводить до поразки еліт, які були при владі по 30—40 років.

123
ivanovvictor.wordpress.com

І сьогоднішня Росія, як і раніше, дедалі активніше паразитує на подібних ідеях/концептах нерівності — протиставляючи "загниваючий капіталістичний Захід" налаштованому під себе "чудовому новому світу" та розвиваючи для цього новий варіант "Комуністичного інтернаціоналу". Гасла та кліше — такі самі, в стилі вічної "боротьби за мир", "захисту пригноблених" (у Сирії) "співвітчизників" (в Україні) та "інтернаціональної допомоги" їм же (там же). "Мы на горе всем буржуям мировой пожар раздуем".

Ця робота з "простими людьми", ці нав'язувані їм "прості" інтерпретації, ці "альтернативні факти" в "альтернативному інформаційному середовищі" працюють ефективно з західним обивателем. У цьому сенсі показовою є Голландія, де, здавалося б, далеко не ключове для голландської громадськості питання було розіграно пов'язаними з російськими структурами "активістами" як по нотах. Голландцям, які досить далекі від українських реалій та українських проблем, досить швидко зуміли навіяти кілька простих думок. Що в Україні забагато корупції, що підписання Угоди про асоціацію стане етапом для вступу України в ЄС, що Угода зашкодить відносинам Голландії та Росії тощо. Цілий набір російських кліше про Україну було ефективно та в стислі строки впроваджено в інформаційний простір Голландії. І результат нам відомий. Популістські, конспірологічні, дезінформаційні заклики проросійських активістів і медіа несподівано знайшли найширшу підтримку в "простого голландця". Адже ці заклики не треба було ретельно аналізувати, не треба було про них багато думати — вони "грали" на настроях, які визрівають у Європі, визрівають у країнах Заходу.

І Голландія тут — лише один приклад. Та їх стає дедалі більше. І кожне наступне "інформаційне вкидання", кожна нова підтримка Кремлем різноманітних антиєвропейських, "альтернативних", "євроскептичних" політичних партій, рухів, груп — усе це коригує (швидше, уточнює) європейський політичний ландшафт, змінює бажання та сподівання електорату.

Отже, так, Москва справді втручається в політику західних держав. Втручається активно. З розмахом. І активно використовує ці тренди у своїх операціях впливу. У своїй спробі нав'язати Заходу гібридну війну за своїми правилами. Можна навіть сказати, що роль Москви в цьому випадку зосереджена у двох моментах: підживлювати згадану вище ненависть "простих людей" і дати цій ненависті можливість "виливатися" через точку фокуса — лідерів цих рухів. Цим Москва й зайнята — вона дає внутрішньому протесту західного світу точку фокуса, лідерів, спроможних стати більшими популістами, ніж найрадикальніші популісти.

Чому ж ці втручання успішні? Насамперед тому, що Захід усе ще не може повірити, що світ, який понад 20 років тому, здавалося, рішуче пішов від жахів холодної війни, несподівано зробив коло та повернувся у світ "постправди, постзаходу, постпорядку" (як досить точно охарактеризував його Вольфганг Ішінгер на щорічній Мюнхенській конференції з питань безпеки). Утім, навіть тут ми бачимо спробу "закамуфлювати" неприємну для наших західних партнерів реальність. Розмови про "постправду" або "альтернативні факти" можливі лише в одному випадку — якщо ви боїтеся вимовити вголос більш зрозумілі та звичні слова: брехня, пропаганда, дезінформація. Так само й "світ постзаходу" це те, що можна описати як "світ, у якому Заходу та всій його демократичній практиці кидають виклик — зовнішній і внутрішній". Світ "постпорядку" — це не якась незрозуміла сутність; це світ, у якому держави знову порушують міжнародні норми права та збираються робити це надалі.

Ситуація з реакцією Європи на новий-старий виклик сильно нагадує першу стадію класичного переживання змін (найчастіше — стресових). Отже, Європа, схоже, так і застрягла на першому етапі — шоку, який супроводжується запереченням. Запереченням того, що це взагалі можливо. Запереченням того, що ситуація драматично змінилась і більше не стане такою, як була. Проходження цього етапу вимагає чесності перед самим собою, з чим у політкоректної Європи явно виникають проблеми. Але без цього Європі не перейти до інших етапів, включно з реальною зміною поведінки. А поки що це "заперечення" грає лише на руку Росії, яка ще й додатково підживлює його, доносячи всіма можливими шляхами ідею, що жодного втручання немає, нічого не змінилося, а якщо й змінилося, то все швидко можна повернути на колишні рейки. Класик французької та світової літератури Шарль Бодлер ("король поетів", як казав про нього інший французький класик Артюр Рембо), точно зауважив, що "найвитонченіша хитрість диявола полягає в тому, щоб запевнити вас, що його не існує". Тут ми маємо дуже схожу ситуацію. Але тут ціна впевненості у "відсутності диявола" — саме виживання Заходу, оскільки йому явно кинуто виклик.

Загроза ІДІЛ, загроза міграційних потоків і десятки інших "загроз" — це лише похідні або супутні процеси такого виклику. ІДІЛ хоч і ставить собі за мету "світовий халіфат", побудований на жорстокості та насильстві, але навіть у мусульманському світі кількість прибічників такої ідеї не надто велика. Мігранти, хоч якими масштабними були б їхні пересування, не ставлять собі за мету (мету усвідомлену, яку чітко розумієш) знищити Захід як такий. Натомість Москва спроможна і поставити таку мету, і навіть спробувати домогтися її виконання. У т.ч. — руками ІДІЛ, руками мігрантів. Щоправда, домогтися цього можна лише необліцкригом і тільки у випадку, якщо Захід (як Україна до 2014-го) старанно робитиме вигляд, що такої проблеми просто не існує.

І хоча світ постійно декларує свою "стурбованість" тим, як Москва втручається в політичні та виборчі процеси по всьому світу (в т.ч. за допомогою операцій у кіберпросторі), однак так само слід визнати: ці побоювання все ще не виходять за рамки просто розмов. Нібито створюються різноманітні дослідницькі центри, присвячені цій проблемі, пишуться тексти, ухвалюються резолюції... Але немає відчуття, що Захід справді готовий визнати простий, та від цього не менш тривожним є факт (який, до речі, був зрозумілим у схожій ситуації середини 80-х): Москва ніколи не відмовиться від програм дестабілізації, оскільки основою цієї діяльності є два ресурси — гроші та командна система, в якій основну роль відіграють представники спецслужб (більш того, кількість цих представників постійно збільшується). Можна скільки завгодно говорити про те, що до влади в європейських країнах рвуться "агенти впливу" Москви, що знову задіюються різноманітні "товариства дружби" та "рухи за мир", що пропаганда і дезінформація (так само як і підробка документів) повернулися на порядок денний (і повернулися з новою силою, озброївшись сучасними технологіями та методиками), — все це зрозуміло. Проблема в іншому — в неготовності Заходу визнати, що відповідь на таку агресію лежить у двох площинах, які певною мірою конкурують між собою.

Перший шлях — самим перетворитися на "драконів" і боротися з агресором не просто на рівних, а використовуючи свій, набагато більший економічний потенціал. Саме цього демократичні країни найбільше й бояться (хоч і розпочали рух у цьому напрямі), оскільки стати безліччю маленьких подоб Росії не хоче ніхто. А без цього боротися з конкретними методами гібридної агресії майже неможливо — адже це процес постійних обмежень при не менш постійній діяльності Кремля з вигадування дедалі нових "відносно чесних" способів використати перевагу демократичної моделі у своїх інтересах. 

Другий шлях — це економічне знищення агресора. І це саме те, що багато в чому вдалося зробити свого часу з СРСР. Захід якось швидко забув, що розпад Союзу був обумовлений, звісно, безліччю різноманітних складних процесів, але ключовим виявилася саме економіка. СРСР просто не витримав перегонів із західним світом, явно "надірвавшись". Так, для громадян СРСР фактор "величі" був значимішим, ніж відсутність товарів на полицях, але теж — до певної межі. Думати про те, що порожній холодильник — це плата за регулярно трансльовану по телевізору велич, набагато важче, коли ти бачиш, що інші країни чомусь мають і те, й інше. Сьогодні Москва стоїть перед схожою проблемою: їм удалося повернутися до дискурсу про велич, однак це розповідається людям, які по-справжньому ще не зіштовхнулися з неодефіцитом (хоча рух до цього й спостерігається).

Тому питання "зняти" чи "не зняти" санкції — це, насправді, не питання їх ефективності, не питання необхідності "відновити відносини" з Росією, не питання України, якщо хочете. Фактично це дуже просте та зрозуміле питання, відповідь на яке може дати собі лише Захід: хоче він сам стати авторитарним учасником міжнародних процесів (як варіант — тихо та без галасу здатися набагато слабкішій, але політично активній Росії) чи перемогти агресора. Питання дуже просте. Однак відповідь на нього матиме величезне геополітичне значення.

Звісно, вибір другого шляху (економічного) не означає, що слід забути про посилення систем національної безпеки, знову розгорнути на повну потужність системи розвідувальної та контррозвідувальної діяльності. 

У цьому контексті дискусія, яка розгорнулася на щорічній конференції у Мюнхені з питань безпеки щодо того, 2 чи 3 відсотка ВВП треба виділяти на національну безпеку членам НАТО, — це не питання цифр. Це питання відсутності справжнього (я хотів би підкреслити це — саме справжнього, а не декларованого) розуміння загрози, перед якою стоїть демократичний світ сьогодні. Якщо нині насамперед європейські країни не почнуть збільшувати свої витрати на сектор безпеки та оборони, якщо не вкладатимуть ресурсів у контррозвідувальну діяльність, якщо не вкладатимуться кошти у власні інструменти стратегічних комунікацій — завтра військова складова гібридної війни прийде і в Європейський дім, так само як вона прийшла в Україну. Можна сміятися (чи дивуватися) ідеям на кшталт спорудження в парку "Патріот" у підмосковній Кубинці макета Рейхстагу, однак це набагато більш чіткий сигнал Заходу, що саме йому готує Кремль у випадку подальшої політики "пошуку розуміння". Уже навіть незрозуміло: як ще Кремль має донести до європейців свою ключову ідею — світ, який йому бачиться ідеальним, це і є світ холодної війни (а в новій термінології — світової гібридної війни)?

 

Україна: політичні спогади про демократичне майбутнє

Неправда пригнічує та протидіє, але тим більше бажання боротися з нею.

Григорій Сковорода

 

Україна в цьому широкому контексті опиняється в дивній ситуації. Те, що ми робимо зараз, — це не просто боротьба за наше виживання, за нашу незалежність. Це і є той самий захист сучасних цінностей, яким мав би займатися й Захід. Але не займається через описані вище причини. 

Утім, робити з цього "культ" та основу розповіді про нашу "особливу місію у світі" все ж таки не варто. Фактично, ми можемо й маємо говорити про необхідність формування (на підставі реальності, що склалася) досить простої, але зрозумілої і раціональної стратегії зовнішньої та внутрішньої політики держави: наше основне завдання залишається простим і конкретним — вижити в цій війні; друге — вийти з неї сильнішими, ніж ми були на початку; третє — навчити боротися тих наших партнерів, хто хоче вчитися; і четверте завдання — об'єднуватися з тими, хто готовий, як і ми, чинити спротив.

123
Василь Артюшенко, DT.UA

Останнє справді важливе, оскільки з тими, хто не хоче (саме "не хоче", а не "не може" — різниця дуже істотна) протистояти геополітичному хулігану заради примарної надії, що якщо йому "поступитися", дати те, що він хоче, то все заспокоїться, — нам не по дорозі. Просто тому, що ми розуміємо небезпеку цього фіктивного "рішення" — ми за ним вже йшли останні 20 років. І ми знаємо, що це, власне, і не рішення зовсім.

Слід чітко розуміти (хоча це вже й неодноразово говорилося) — ворог не змириться з цим. Ніколи. Швидше, навіть навпаки — активізується. Яскравим прикладом є навала різноманітних дилетантів від міжнародних відносин, які вирішили терміново ощасливити Україну цілою серією мирних планів. Усі ці "агенти впливу" різного рівня залученості та різного рівня підготовленості, як табуни троянських коней почали гарцювати на нашому політичному майданчику, сподіваючись, що хоча б один із них зуміє "в'їхати у ворота" української "фортеці". Нам пропонують то "забути про Крим", то "провести вибори під наглядом російських військ", то "примиритись і не розбурхувати громадськість", — цих планів ставатиме дедалі більше. І мета цих "планов громадья" — переконати західних партнерів у тому, що рішення існують — просто "незговірлива" Україна не хоче їх шукати.

Трохи сумно, щоправда, від рівня агентів, яких пускає в хід Кремль. Один — колишній фінансовий махінатор з такою строкатою політичною кар'єрою, якій міг би позаздрити Остап Бендер. Інший — по суті екс-олігарх, який хоче повернутись у "велику гру". Американські "миротворці" теж анітрохи не кращі. Засвітившись у шляхетній справі "принести Україні мир" ціною українського ж Криму американські юристи, якщо роздивитися ближче, мають такі "плями на сонці", що, швидше, нагадують іншого відомого "юриста" та "друга України" — Володимира Жириновського.

Однак реальним результатом реалізації кожного з цих "планів" стане втрата нами не частини України, не "окремих районів", а всієї країни. Повністю. Тому що будь-яка спроба "домовитися" з агресором (навіть опосередкована) призведе до масштабної політичної кризи. Крім того, процеси, про які ми говорили на початку статті (рух "простих людей"), для України були актуальними завжди — не випадково ж переважна більшість українських партій (навіть такі партії великого капіталу, якою була Партія регіонів) завжди були, швидше, лівацькими партіями, ніж правими. Запит на прості та наочні рішення ми бачимо й сьогодні. "Блокади" колій, "Майдан-3", вимоги "назвати війну війною", "ввести воєнний стан" — усі ці приклади "магічного мислення" не йдуть із порядку денного. І використовуються агресором. Використовуються масштабно, з видимим задоволенням, зі знанням справи. Підриваючи нашу єдність, нашу готовність чинити спротив у "довгій війні" без чітко визначених рамок і правил. 

І Москва активно діє на цьому напрямі. Після провалу спроби силового встановлення "Новоросії" Кремль зайшов з іншого боку — "самоліквідація України як держави", першим етапом якої стає тотальна хаотизація українського життя. За всіма основними напрямами. Один із них — вищеописаний міжнародний (через безліч "планів припинення війни"), інший — економічний (в т.ч. через ускладнення економічних відносин усередині країни), третій — політичний (агітація за перевибори всіх і вся). І таких напрямів дуже багато. З багатьма з цих викликів нам вдається впоратися. Але не з усіма. І це саме той проблемний момент, який все ще не вирішено в рамках реформування сектора безпеки та оборони. І хоча наші західні партнери всі ці роки нам активно допомагали в цій сфері, але сказати, що проблемних місць не залишилося, було б великим перебільшенням.

Утім, попри це ми маємо чітко усвідомити: ми давно не контрибутори, а донори безпеки. Причому як регіональної, так і міжнародної. Інше питання, що стали ми ними не зі своєї волі, а лише як продукт нашого основного завдання — перемогти у війні заради виживання самої України. Однак це не означає, що ми не повинні цим користуватись у своїх зовнішньополітичних діях. Так, Мюнхенська конференція показала, що Україна вже не у фокусі міжнародної уваги, що є інші проблеми та інтереси, які швидко витісняють ситуацію на другий і третій план проблем. І мають рацію ті, хто каже, що якщо ми хочемо й надалі привертати увагу Заходу до наших питань, то нам слід шукати нові форми. Нам треба показувати, що ми — вирішення проблеми, а не сама проблема.

Проте так само справедливо (і я про це кажу майже щоразу) — ми не можемо (і не повинні) займатися тільки тим, щоб шукати шляхи, як би нам "сподобатися Заходу". Нам потрібна власна проактивна позиція, виходячи з нової реальності. І для цього ми маємо необхідні передумови. 

Сьогодні ми вже пройшли значно далі за наших західних партнерів шляхом вирішення вищевикладених проблем. Так, наш контекст трохи відрізняється від середньозахідного (в т.ч. за рівнем розвитку економік, за рівнем самосвідомості, за викликами для ринку праці), і так, ми цей шлях пройшли не повністю. Однак наш приклад наочно показує, що буває, якщо Росії не чинити вчасно опору. Що відбувається, якщо дати їй можливість "обжитись" у вас — спонсирувати політиків, формувати на свій розсуд ваш інформаційний простір, проштовхувати на державні посади своїх агентів впливу (які починають розвалювати систему держуправління зсередини). Ми все це пройшли та заплатили надто високу ціну за свою довірливість і небажання дивитися на світ без "рожевих окулярів". Ми готові робити все, щоб таку саму ціну не довелося заплатити спочатку Європі, а потім — і всьому світу.

Запорука цього — наш унікальний досвід протистояння гібридній агресії. Можна нескінченно говорити про те, що "все це вже колись проти когось застосовували", але майже ніколи — саме як сукупність. І навіть якщо подивитися на історичні прецеденти, то там не знайти всього того, з чим ми зіштовхнулися — кібератаки на критичну інфраструктуру, використання енергетичної зброї та багато чого іншого. Тим паче, що "гібридну війну" від простого "використання сукупності методів" відрізняє один невеликий, але важливий момент — наявність чіткого військово-політичного рішення агресора, отже, і методи, які застосовуються ним, не мають хаотичного характеру, а вбудовані в єдиний і логічний ланцюг. І протистояти цій цілісності ми навчилися. І нам є чим ділитись у цій сфері з нашими партнерами. Тому саме навколо спільноти охочих навчитися протистояти агресору можливо й потрібно вибудовувати наші нові альянси (або зміцнювати старі).

Крім того, за умов, коли гра йде не на регіональному, а на глобальному рівні ми більше не можемо залишати, наприклад, азійський напрям як другорядний. Китай, Індія, Південна Корея та інші країни мають повернутись у фокус нашої справжньої уваги. Не декларативної, а реальної. Нехай спочатку по лінії економізації відносин, але нам потрібні спільні проекти. Неможливо боротися з ворогом тільки на своєму полі — необхідно розширювати простір, потрібно "розтягувати" його сили, хоча наша основна надія — це, звісно, наша армія та наш сектор безпеки, але другий ешелон — створення передумов для того, щоб ворог "надірвався".

Сьогодні ми справді зіштовхуємося з глобальними процесами міграції. Але не фізичної (як великих мас людей), що сьогодні турбує європейські столиці. Міграції ідеологій, появи нових ідеологічних "розламів" у тих місцях, які, здавалося, були надійно "закриті". Консерватизм у формі махрового популізму виходить на "стежку війни" та, у міру просування, набирає дедалі нових прибічників. Під цим котком опиняються всі звичні нам демократичні процедури та форми організації держави. Виявилося, що їх можна використовувати з не меншою ефективністю проти самих держав та їх стабільності. Хоч Х.Ортега-і-Гассет і казав, що "доля демократії за будь-якої її форми та розвиненості залежить від дрібної технічної деталі — процедури виборів, решта другорядне", однак тепер ми бачимо: іноді й вибори стають чинником, що приводить до влади людей, які прагнуть цю саму демократію знищити. Повністю. І вже кому як не Європі це знати...

Утім, я не став би передчасно скидати з рахунків "закон". Приклад досить серйозної трансформації риторики Д.Трампа після виборів і під тиском спочатку громадськості, а потім і власних соратників, необхідність зважати на певні процедурні моменти, а також можливість спецслужб здійснювати свою діяльність, максимально дистанціюючись від політичних уподобань чинного керівництва країни, — все це свідчить про те, що "закон" може сказати своє слово. Що не скасовує найголовнішого: "пильність" (суспільства, вчених, експертів, сектора безпеки та оборони), схоже, з категорії фонових понять стає актуальним елементом повсякденного життя.

Теги:
Помітили помилку?
Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
79 коментарів
  • Panikovski 17 марта, 20:25
    zxcvb Сегодня, 18:20 «Критерии очень простые, я то считал, что здесь доказывать существование украинцев - это бредовая идея, поскольку это аксимома, не требующая доказательств. Вы накидали лишних определений, которые по большей части нужны, определение народа не требует точных границ, точного места проживания, социального статуса, какие темпоральные пределы, время то здесь при чем. Так что не было необходимости городить огород из лишнего тумана. Примерно сформулирую так - народ - это сообщество людей, осознающих свою общую идентичность, связанных, схожими взглядами на свое прошлое, схожей культурой, ментальностю, имеющие общий язык, причем незнание человеком родного языка, не превращает его автоматически в манкурта, а знание им языка не относит его автоматически к народу предков, если человек уже никак не связывает себя со своим народом. С людьми других национальностей еще проще, их отношение к народу, среди которого они живут, соотносится с их желанием, или его отсутствием разделить его судьбу, от их желан»
    "Вы накидали лишних определений, которые по большей части нужны, определение народа не требует точных границ, точного места проживания" - стоп, насколько мне казалось речь идет не просто о народе, а народе в известных территориальных пределах, т.е. о том, что принято характеризовать, как "страну" (государство) ... или вы берете за основу, условно говоря, концепцию "народа Израилева" на опред. этапе его существования? - не так важно, есть ли территория, - был бы народ? ***** Еще вопрос, все ли перечисленные вами критерии обязательны? А если, предположим, какой(ие)-то из них отсутствуют, - то тогда уже и не народ вовсе? или все-таки народ? ***** "Трагично, когда народ включен в состав другого государства, господствующий этнос которого отказывает этому народу в существовании, а за попытки сохранить свою идентичность применяет геоцид (как делала Россия с Украиной)." ... ой, а норма в 75% вещания на ТВ (радио) на мове, - случайно, не про это?)
    Panikovski 17 марта, 20:26
    Ну ладно, а теперь самое "простое" задание для знатоков вопросов государственности и "народности", опираясь на названные вами признаки, попытайтесь очертить пространство нынешней Украины.
    zxcvb 17 марта, 22:10
    Точность границ не имеет никакого отношения к определению существовования или несуществования народа, незыблемость границ определяет международное право, и лучше его придерживаться, вот Орда никогда его не придерживалась и не собирается. Многие государства, частично или полностью включают в свои границы другие народы и народности, кроме титульной нации или народа, и многие даже счастливо сосуществуют, в цивилизованных странах, где Конституции защищают неотъемлемые естественные права людей и народов. Украине в этом смысле не повезло, она попала в дикарское образование, где лучшим цементом для скрепления Орды были "скрепы" в виде этноцида народов, которые не хотели находится в ее составе, насильственная ассимиляция была еще не самым страшным инструментом, Орда предпочитала "ассимилировать" физическим умерщвлением. Думалось, что Россия, узнав о преступлениях своей власти, ужаснется и осудет преступления своего государства, попросит за них прощение. Наивные иллюзии, Россия знает, чем
    Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Panikovski 17 марта, 17:53 "НЕКОГО ВЫБИРАТЬ. разве вот только савченку (представляю как щаз в меня камни полетят:)" - house(ом) писано. ******* Полетят, house, полетят. - гадя, на мій превеликий жаль, вот поверь (сам покладав на неї спочатку невиправдані сподівання, до речі, як і на Т. Чорновіл, але то вже трошки інша пісня), виявилась звичайною погано освіченою взбалмошною дурепою. Знаешь, есть такая категория людей, для которых главное - быть на виду, суета, движняк, даже если толку с этого - зеро или, более того, - в минус. Вот она именно из тех. Ее очень удачно, кста, идентифицировал Поярков: "прокуренная пустота" - точнее не скажешь! Об том же говорят и ее иракские походеньки, и странные" передвижения вокруг Майдана, и все последующее. - просто ОБЫЧНАЯ БЕЗМОЗГЛАЯ, НО КРАЙНЕ АМБИЦИОЗНАЯ КУРИЦА, которую волей судьбы совершенно незаслуженно, несколько приподняло з рівня звичайної досить примітивної пересічнянки( Сейчас, хлебнув известности, преклонения и т.п. она уже не может отказаться от сего наркотика
    Panikovski 17 марта, 17:54
    Отсюда (не без подсказки, правда, что для меня очевидно, неплохих пиарщиков, приставленных к ней скорее всего медведчуком) стремление любой ценой остаться в фокусе общественного внимания. В этом контексте: і її залицянки та поїздки до сепарів (не увенчавшиеся освобождением НИ ОДНОГО пленного или заложника), и пиар со снятием депнеприкосновенности (что по закону о статусе нардепов просто невозможно - снимается только в случае сложения депполномочий, на что гадя, ес-но, не пойдет), и смена имиджа трансвестита на хоча б мужеподібну, а панянку ... и много чего еще такого будет) - надюха, еще можно по Раде без трусов пройтись - во инфобомба будя, куда там предыдущему! ... хотя ... ты уже ходила по казарме ... в ХНУВС им. Кожедуба)) Жаль вот только, что на эту дефективную зазря стратили тот ценный обменный фонд, который у нас имелся. Лучше б Сенцова вытащили тогда ... парень хотя б реально
    Panikovski 17 марта, 17:55
    house 17 марта, 19:31
    (представляю как щаз в меня камни полетят:)" - house(ом) писано. да, эт я специально ДЛЯ ТЕБЯ написал, и ты полностью оправдал мои ожидания) не знаю, тока, чего вы все от неё ждете??! мне нужно было, только, чтобы она разворушила всё это крысино-свинячее болото в зРаде и киеве, и она справляется. ОНА = ВОИН, ище и баба) а не политик. это понятно? а то ты опять шота много настрогал. как для неё)
    Panikovski 17 марта, 20:18
    "чтобы она разворушила", - смешной, она в него гармонично влилась) "ОНА = ВОИН" - еще смешнее ... "на счету" этого "воина", и на сем ее воинские заслуги как-то закончились, жизни нескольких ребят, которые не разобравшись, сгоряча, метнулись тогда выручать из плена эту суетливую курицу(
    Panikovski 17 марта, 20:21
    house Сегодня, 17:13 «народность, кстати, определяется по тому на каком языке человек думает, ну или думает, что думает, в твоем случае. а украинской НАЦИИ = 5лет, до этого она из совков состояла, украинской народности.»
    О! вишь, мое "поклацать НИАЧЕМ" все ж простимулировало одного из "великих украинознавців", уйти от беспредметного словоблудия и, хоть сморщив попу, выдать хотя б один скоко-нить приближающийся к конкретике маркер "народности". Правда меня преследуют смутные подозрения, шо дета, кадата шото подобное я уже слышал) ... не здесь ли?): "Понимаешь, женщины-то кричат во время родов ... Понимаешь, малыш, они ведь кричат на родном языке." ) http://www.silverday.ru/txt/17_mgnoveniy_vasny.htm Ну, да фиг с ними с приоритетами .. "творчески" сдуть шо нить у умного чела (Ю.С.) все лучше, чем пребывать в беспробудной серости)
    Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Panikovski 17 марта, 16:35
    zxcvb Вчера, 17:55 «"что такое zxcvb?" Мне как-то всеравно что это такое, лишь бы мне это мне не мешало озвучивать то что я хочу сказать, и я не претендую на то, чтобы знали кто это сказал, приоритет, аргументы, известность мне не нужна, потенциальные надсмотрщики тем более. На истину вы напрасно претендуете, хотя бы потому что с философской точки зрения это понятие некатегориальное. Украинцам совершенно не три года, но раз вам это непонятно, нам совершенно нечего обсуждать, останемся при своих интересах.»
    zxcvb - это 5, нажатых подряд на анг. раскладе кнопок на клаве))
    Panikovski 17 марта, 16:52
    что до собст. вашей постановки вопроса об украинцах в дискуссии с house, то она не научна, а так бла-бла ради ... потому, что вами предварительно не определен, хотя б навскидку, ОБЪЕМ таких исходных понятий, как: "Украина", "украинец", "украинская нация (народ)" и т.д. ... скажем: Малороссия в РИ или УССР - это Украина? и если да, то всю ли территорию данных образований (их население) можно обозначить подобным образом? или: Крым (крымчане) - это Украина? аналогично: Донбасс, включая ту часть территории луганской обл., которая исторически входила в состав земель войска Донского, Галичина, знач. часть совр. Одесской обл. и т.д. - это Украина? какими критериями вы руководствуетесь, когда отождествляете с Украиной соответствующее пространство (географическое, социальное, культурное, ментальное и т.п.), в каких темпоральных пределах и т.д.? ... а без этого все писанное вами об Украине (украинцах) - НИ О ЧЕМ)
    house 17 марта, 17:07
    вот вздорный старик) мы ниачем? ну, а ты-то о чем? zxcvb - это 5, нажатых подряд на анг. раскладе = это прост! даже для тебя) возьми с полки пирожок = ты сделал открытие. только почему ты решил, что он или я уже не знаю?? чел же НЕ НАПИСАЛ = Я НЕ ЗНАЮ. он написал МЕНЯ ЭТО НЕ ИНТЕРЕСУЕТ. но тебеж хлебом не корми = дай по клаве поклацать) вот ИМЕННО, ЧТО НИАЧЕМ
    house 17 марта, 17:13
    народность, кстати, определяется по тому на каком языке человек думает, ну или думает, что думает, в твоем случае. а украинской НАЦИИ = 5лет, до этого она из совков состояла, украинской народности.
    zxcvb 17 марта, 18:20
    Критерии очень простые, я то считал, что здесь доказывать существование украинцев - это бредовая идея, поскольку это аксимома, не требующая доказательств. Вы накидали лишних определений, которые по большей части нужны, определение народа не требует точных границ, точного места проживания, социального статуса, какие темпоральные пределы, время то здесь при чем. Так что не было необходимости городить огород из лишнего тумана. Примерно сформулирую так - народ - это сообщество людей, осознающих свою общую идентичность, связанных, схожими взглядами на свое прошлое, схожей культурой, ментальностю, имеющие общий язык, причем незнание человеком родного языка, не превращает его автоматически в манкурта, а знание им языка не относит его автоматически к народу предков, если человек уже никак не связывает себя со своим народом. С людьми других национальностей еще проще, их отношение к народу, среди которого они живут, соотносится с их желанием, или его отсутствием разделить его судьбу, от их желан
    zxcvb 17 марта, 18:29
    желания знать все то (сказано выше), что определяет этот народ народом, если такого желания нет, можно сотни лет жить колонией среди другого народа, и не стать его частью. Многие так и делают, кто-то ассимилируется, кто-то противится ассимиляции. Трагично, когда народ включен в состав другого государства, господствующий этнос которого отказывает этому народу в существовании, а за попытки сохранить свою идентичность применяет геоцид (как делала Россия с Украиной). Итак украинский народ есть, и возник он не три года назад. Вот в России с самоидентификацией проблемы, как их не называй, русскими или россиянами, слишком много народов захватили за сотни лет и не смогли их ассимилировать, теперь не знают как называть, но русско-россиянского этноса может и нет, никак его не дородят, а вот имперское сознание у него есть, этого у него не отнять.
    zxcvb 17 марта, 18:32
    редакторской правки в "ЗН" нет, читать во втором ряду - аксиома
    zxcvb 17 марта, 18:33
    а в седьмом - геноцид
    house 17 марта, 19:21
    "незнание человеком родного языка, не превращает его автоматически в манкурта" угу, тока в СОВКА. в твоем случае. но ты не сильно расстраивайся, мы тут все СОВКИ фактически, даже красный талибан, который намерял украинцам аж 8лет, с первого Майдана, видимо. я тоже пересчитал = уже 5, годы идут) просто републик тут попрросил меня быть ЩИРИМ = я намагаюсь) просто пойми, НАЦИЯ = это фактор ПОЛИТИЧЕСКИЙ, а не биологический, а этого у украинской народности никогда не было, САМОСТИЙНОГО ГОСДАРСТВА = НИКОГДА НЕ БЫЛО, а мб и не будет. тут как дело ладьше пойдет.... такшта, как на грузинском уроке матаматики: вагиф, скока будет 2х2? - 6! маладэц, да, сэм-восэм дета так)
    Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Republic 16 марта, 16:41 «…интересно, а где взять компентентую владу? в украине? они только ВОРОВАТЬ могут компетентно. ибо ВОРОВАЛИ ВСЕГДА. ВЕКАМИ. прямо вот книгу, комунить, надо написать "УКРАИНА:300 лет предательства элит"» - пане house, за Вашими «думками» слідкую давно: «критика» життя в Україн у Вас «вагома», але віри в можливості українців у Вас немає. То кому потрібна така «критика»? Наслідки Ви вбачаєте, але про причину – МОВЧИТЕ. Що, боїтеся назвати українських олігархів-злодіїв - ГОЛОВНОЮ причиною? А про історичну БЕЗДУХОВНІСТЬ українців, чому нічого не наголошуєте? Ви є активним коментатором, але тільки ЗАБАВНИМ - й НЕ більше. То що з Вами не так? Якщо Ви вболіваєте за Україну, то ДЕ Ваша ЩИРІСТЬ? Звернувся до Вас - як до УЗАГАЛЬНЕННЯ усіх Вам подібних, яких читати цікаво, але висновків, щодо того, як же ж змінюватися українцям, зробити НЕ можу. Ви ж вмієте висловлюватися, то демонструйте ж Вашу ЩИРІСТЬ!
    house 16 марта, 17:36
    нет украинцы мне импонируют добрые, хорошие, люди, но недоторканисть их резко портит. элитка дрянная. как сказал один российский политолог стасик белковский:элитка б-дская, лучше не скажешь
    Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • New1 16 марта, 12:49 Згадуючи ,що написав Автор, про те,як розвалився СРСР,то там, що "СРСР не витримав економічно" , так от,розумний вчиться на помилках? Чи витримаєУкраїна усе це дійство економічно? А Україна - то громадяни. Очевидно,що 25 років громадяни волають, що НЕМОЖЛИВО жити -однак чують" болючі"- "болючі" від зажерливих болтунівпри владі- ЧИ ЦЕ НЕ ЗНУЩАННЯ? Революція Гідності обіцяла ЗМІНИ, й в першу чергу зміни у відношення до громадян.Чи знову 20-30ті роки 20 століття? ПІСЛЯ НЕПу - Голодомор??? Ця влада юродствувала,вона збагатилась, що не мала права робити,коли в країні не існує соціальнихстандартів, нема на ліки. Підтримаю Тимошенко - ТРЕБА СУДИТИ ЗА бездіяльнісь,однак - СУДИНЕ ПРАЦЮЮТЬ, Вр не приводе суддів до присяги, ВР ТЕЖ СУДИТИ? ХТО хоча б заЩОСЬ відповідає увладі,окрім знущання над громадянами? Чи таке знущання породить націю вільних та гідних людей? Деградована свавіллям влада ,що не знає меж нахабству та не має ані краплі совісті, НЕКОМПЕТЕНТНА - повинна піти НЕГАЙНО.
    house 16 марта, 14:45
    интересно, а где взять компентентую владу? в украине? они только ВОРОВАТЬ могут компетентно. ибо ВОРОВАЛИ ВСЕГДА. ВЕКАМИ. прямо вот книгу, комунить, надо написать "УКРАИНА:300 лет предательства элит". а кремль ВСЕГДА смотрел на это сквозь пальцы. только при коммунистах еще как-то боялись: расстрел за особо крупные размеры. а демократия = это лафа, для воров и шулеров, и выборы нестрашны, ибо охрендовские = свои, прикормленые, еще рыгами, потому и не меняют, судьи тоже свои, а теперь еще и пожизненно. а всё только потому что небыло никакой люстрации. и каким образом вы собираетесь их менять? еще и "НЕГАЙНО"? вот так и будем менять шило на мыло. НЕГАЙНО) не смешите. они ж в европу сразу побегут. НЕГАЙНО. а европейские суды их восстановит. и нельзя их садить. ИБО, ПРАВА ЧЕЛОВЕКА!) хотя, вот, при советах, было усугубление срока ЗА ОСОБЫЙ ЦИНИЗМ. а щаз судья, сидит в машине и СВЕРХцинично доказывает полицейскому(!) что она не за рулем, а ждет шофера. за такое надо сразу из судей ВЫГОНЯТЬ
    house 16 марта, 14:53
    а ей ничего даже не будет, ибо полицейскому уже пришили "превышение полночий", ибо "права человека", а еще НЕДОТОРКАНІСТЬ) которую депутаты вроде как каждый раз ОБЕЩАЮТ отменить, да никак не отменят. а её надо отменить НЕГАЙНО и кто её отменять будет?
    Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • house 16 марта, 08:43 как всегда, великолепное литературное ессе
    house 16 марта, 10:47
    проблема в том что западу не нужна уже украина, потому что как ни крути, а европы из украины не получается. а получается только малая орда. как ни крути. и россия, к тому же, никогда не оставит украину в покое, путин же сказал открыто типо, "мы один народ". украна = не государство, а бывшая БОЛЬШАЯ орда. и даже если завтра путин уйдет, а к власти в россии придет ЛЮБОЙ демократ, то ничего не изменится. кстати, вот эти бредни насчет "гибридной войны" не оставляют нам шансов. надо было правильно назвать не война, не ато, а национально освободительная АНТИКОЛОНИАЛЬНПЯ. тогда хоть какой-то шанс был бы.....
    house 16 марта, 11:13
    между прочим, мало кто понимает, но порошенко подписал в минске капитуляцию, по сути. не больше, не меньше, а теперь хочет как-то отпетлять. но всё, что хотел путин, он практически всё сделал, путину не нравился коломойский, корбан, правый сектор, добробаты = всех убрал. да и особый статус порошенко почти принял в зРаде. осталось только выборы провести, но если выборы провести, в раде окончательно победят теже рыги, и всё. кончится оранжевая влада. потому как суть одна и большинство у нас ордынское. по сути. и опять же. НЕКОГО ВЫБИРАТЬ. разве вот только савченку (представляю как щаз в меня камни полетят:)
    zxcvb 16 марта, 15:00
    "потому что как ни крути, а европы из украины не получается" - Украина всегда была Европой, как бы это не грозило поколебать ваш психоделический мирок в котором вы пребываете. У нас были долговременные связи со странами континента на протяжении столетий, и, несмотря на уничтоженные вашей Евразийской Ордой поколения украинцев, многие всеравно об этом помнят. Ваш мирок, напоминает мне мирок двухлетнего мальчугана из книжки Корнея Чуковского "От двух до пяти", который угрожает своим неприятным собеседникам тем, что сейчас он закроет глаза "и всем сразу станет темно". Ну, закрывайте глаза, и держите их закрытыми. Украина от этого, как часть неевразийского мира (да и любого мира) не исчезнет, хоть ваша Орда очень старались, чтобы она исчезла, и нам (Украине) как-то по боку, темно вам или светло. Нам светло.
    house 16 марта, 15:40
    не я вообщета тоже ТАК ДУМАЛ, что украина = это европа, когда шел ВТОРОЙ МАЙДАН, но дальше Майдан кончился и всё пошло "не по-чуковскому". а еще похуже, чем при рыгах. и вы можете сколько угодно доказывать всем вокруг, что украина = это европа, но... даже европа, это, по факту НЕ признала. а сначала приняла закон, чтоб м.б быстро и без проблем украину ВЫТУРИТЬ, а т.н."безвиз" всё никак не откроет. как можно после этого вот уж действитель СЛЕПО утверждать ОБРАТНОЕ. и кстати Орда = НЕ моя. просто у меня к ней отношение ЕЩЕ ХУЖЕ, чем к современной украине. знаете, есть такая американская, кажется, поговорка:. если существо ходит, как утка, крякает, как утка, какает, как утка, то это и есть = УТКА. а никак уже не европа) сорри
    house 16 марта, 15:58
    и дугими словами, украина ведет себя как ФИЛИАЛ ОРДЫ, по факту, порошенко слил ВСЁ, ЧТО ТОЛЬКО МОГ, путину = майдановцев, добробаты, всех патриотов, щаз уже, вот, волонтеров достал. да, останься янук и то ОН НЕ СМОГ так СЛИТЬ ПУТИНУ ВСЁ! даже он бы себе такого не позволил. именно поэтому бывшие добровольцы вышли на блокаду, бо поняли, что их НАГЛО ПРЕДАЛИ. и ВОИН не может и воевать и торговать. это шулерська влада. а вам светло??! так у кого проблемы со зрением? Больше читайте здесь: http://gazeta.zn.ua/internal/evropa-i-otricanie-realizm-protiv-bodlera-_.html
    zxcvb 16 марта, 16:29
    Ну может я малость переборщил, называя Орду вашей, всеравно, не нужно бросаться из крайности в крайность, иначе это будет означать, что Украина для вас не родина предков, которые жили на этой земле вместе с Европой, сохраняя с ней связи сотни лет. Уж не знаю, что нынче право- и леворадикалы Европы считают Европой, и честно говоря мне на это наплевать, но если вы будете на них равняться, ваше сознание будет мало отличаться от сознания такого дегенерата, как Головатый (не берите это на свой счет, я верю что это не так, потому что это уникум в своем конформизме), для которого Украина, и болтовня об Украине, была лишь полем для приобретения материальных и политических бонусов. Знаете ли вы, что до 1793 года Правобережная Украина никакого отношения к Орде не имела, стоит чуть глубже копнуть метрические книги и узнаете, кем были ваши предки, и чем они тогда занимались. Хотя большевики очень старались вытравить историческую память (из украинцев), можно было знать, кто родители, но многие
    zxcvb 16 марта, 16:37
    из них забыли (должны были забыть ради самосохранения), кто их предки в третьем поколении, что уж говорить о прадедах и так далее. А Чуковского я упомянул, может нужно было не на этом примере возражать, помню одного человека, который уже во времена независимости захотел защитить докторскую диссертацию, и он как о большем откровении заявлял, что после развала СССР возникли новые народы (для него явно это было некотрым открытием, вероятно он во времена СССР искренне верил, что существует гомо советикус), и для него также явно было большим огорчением, что те кто рассматривал его диссертацию, считали что эти народы (и украинский в частности) существовали и до того как он сделал свое открытие. История существовала до нас, и не начинается с нашего рождения или прозрения.
    house 16 марта, 17:26
    знаете. почему, я взял себе псевдоним "хауз"? потому что он всегда доходит до Истины, до истинного диагноза, независимо от того кто были его предки кстати, а что такое zxcvb? поэтому я и называю утку = уткой, а не в зависимости от родственных связей. кстати, совки = реально были и остались. а насчет украинцев я не уверен) ибо, этнос, народ, "рождается" от пассионарного взрыва, ВОЙНЫ, МАЙДАНА, РЕВОЛЮЦИИ. и украинацам всего 3 года. а совки, гомо советикус, произошли от ВОВ. поэтому в Орде так любят эту тему. только приспособили к ней колорадскую ленту. сделали подмену. как, кстати, и с киевской русью. украли название, и князя владимира тоже, УКРАЛИ. вот такая истина. украинцам пока 3 года. еще, кстати, оч мало. чтобы кричать "слава украине") вот такая ИСТИНА Больше читайте здесь: http://gazeta.zn.ua/internal/evropa-i-otricanie-realizm-protiv-bodlera-_.html#
    talymon 17 марта, 00:25
    =house ... 8) содержать ( в исправительном учреждении, психиатрической больнице и пр. )= Ось і вся істина...
    zxcvb 16 марта, 17:55
    "что такое zxcvb?" Мне как-то всеравно что это такое, лишь бы мне это мне не мешало озвучивать то что я хочу сказать, и я не претендую на то, чтобы знали кто это сказал, приоритет, аргументы, известность мне не нужна, потенциальные надсмотрщики тем более. На истину вы напрасно претендуете, хотя бы потому что с философской точки зрения это понятие некатегориальное. Украинцам совершенно не три года, но раз вам это непонятно, нам совершенно нечего обсуждать, останемся при своих интересах.
    Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Alexander Melnik-Kravchuk 14 марта, 17:30 1) СССР развалился вследствии глобальной ядерной катастрофы а не по причинам конкуренции с западом. В плане технологий запад отставал(вспомните Мрию хотя бы). 2) Дорогая редакция - не публикуйте этого автора, он не может разобраться о чем пишет и противоречит сам себе. Этот псевдоакадемик даже не знает причин развала СССР. Кстати, именно из за развала СССР мы имеем отсталое общество(как следствие) и войну на востоке. Независимость не стоит 10 миллионов жизней.
    UkrVatson 15 марта, 20:07
    И снова Ольгинским ветром повеяло в комментариях. Когда же россияне научатся думать, а не вешать ярлыки. И спорить с помощью настоящих аргументов, а не бредовых идей. Да, в статье есть спорные моменты. Но на черное говорить белое могли только российские коммунисты , а сейчас спецслужбы и неадекватные.
    Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Panikovski 12 марта, 21:46
    Libo Сегодня, 14:04 «А почему истерики, что "Украина защищает Запад" фейковые? Вы же постоянно собираетесь брать Берлин, Брюссель, Лондон и стирать портянки по ту сторону Атлантики? А пока только кусок ржавого дамбаса и облом ... Берлин, Брюссель, Лондон и та сторона Атлантики могут спать спокойно пока бьёт вашу русскую гадину на восточных рубежах наш скромный укропский паренёк ...»
    "Я медведя поймал!.." Русский фольклор: - Я медведя поймал! / - Так веди сюда! / - Не идет. / - Так сам иди! /- Да он меня не пускает! ))) - согласен с вами, Libo. Запад, не уразумел пока своей выгоды ... хотя, похоже, понемногу начинает ее осознавать. В этом плане весьма показательно, что последвремя сильно поутихли его требования к Украине немедленно и любой ценой выполнить минские соглашения. - путин увяз в Украине ... а параллельно и в Сирии) Стерху может и хотелось бы что-нибудь и где-нибудь еще замутить, да сильно ресурсов не хватает. Уже сейчас юго-восточное подбрюшье РФ практически оголено (все сколько-нибудь боеспособные войсковые соединения стянуты в упомянутые точки). А если еще вдруг какая-нить заварушка организуется на Кавказе ли, или Китай вдруг захочет, моментом воспользовавшись мышцой поиграть, то и совсем глисту тошно станет) Добавим сюда хреновое состояние экономики РФии, цены на нефть, которые никак расти не хотят, необходимость содержать те отстойники, которые
    Panikovski 12 марта, 21:59
    наплодили ранее (Приднестровье, Абхазия, Ю.Осетия, теперь еще и лугандон) + в Армении надо присутствовать, Крым тож бабло оттягивает нехило, бацька гад - все б ему на шару, санкции каналы финансирования за счет запкредитов перекрыли ... ото и вся "страшная угроза" расейская для Западу - почти не до чего уже мишке ... сиди себе и жди пока проплывет труп врага твого, - удавочку токо главное с шеи его не снимать ... другое дело, что основную цену за такое сдерживание нам платить приходится(
    talymon 12 марта, 22:57
    Знову, як і завжди: словам широко, а думкам тісно :))
    Panikovski 13 марта, 10:06
    ну, как же без тебя, tксантиппчик?))
    house 16 марта, 11:26
    западу нужна не украина, а санкции, которые НЕ за крым назначили, на сам деле, а когда путин брякнул, что ГОТОВ был применить ядерное оружие, если мол понадобится. вот когда пошли настоящие санкции
    Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • talymon 12 марта, 21:30 Попи Гапони? Ех, пане-товаришу Горбуліне, погляди й думки про роль українця попа Гапона давно вже змінилися. Можна сказати, що він з його ненасильницькими методами протесту для Російської імперії був чи міг стати тим, ким став для Америки набагато пізніше Мартін Лютер Кінг. Ви навіть не знаєте, чим повсякденно займався Гапон у робітничому середовищі. Так дізнайтесь, перш ніж вживати його прізвище всує, у відповідності до більшовицького штампу. Треба повертати чесне ім'я кожному опороченому українцю. Але ж усім відомо, кого лише могила виправить...
    house 16 марта, 12:03
    "Немного грустно, правда, от уровня агентов, которых пускает в ход Кремль. Один — бывший финансовый махинатор с настолько пестрой политической карьерой, которой мог бы позавидовать Остап Бендер. Другой — по сути экс-олигарх, который хочет вернуться в "большую игру"" кто-нибудь понял о ком это? второй, похоже, медведчук, а кто остап бендер? я не понял. ??
    Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Леонід Булава 12 марта, 16:38 Путин 15 лет СОЗДАВАЛСЯ определенными силами на Западе с той же целью, что и 70 лет перед этим - Гитлер: разрушительной. Иначе зачем специально под РФ формировались сверхвысокие цены на нефть? Думаю, что Россию "подняли с колен" для противопоставления Китаю. Но Путин решил иначе, и начал разлагать, коррумпировать Европу
    spragly 12 марта, 17:26
    Ціна на нафту зростала спочатку при Буші, бо це його фамільний бізнес, а потім при Обамі, бо настав бум видобутку нафти з бітумних пісків в Північній Дакоті та Канаді. А там собівартісь вище ніж в Саудівській Аравії чи Венесуелі. Ніяких теорій конспірації, просто карти так лягли.
    talymon 12 марта, 17:59
    О, пане круп'є, ви такі переконливі..:))
    Відповісти Цитувати Поскаржитись
Реклама
Останні новини
USD 26.67
EUR 28.94