За ширмою

Юлія Мостова 5 лютого, 22:07
Яценюк

Читайте також

 

От як описують зустріч головних ньюзмейкерів тижня її очевидці: "Вони зіштовхнулися на "рамці" четвертого поверху АП. Кононенко й Абромавичус. Кононенко запитав: "То коли я на тебе тиснув?". Айварас зніяковів, не зміг нічого відповісти. Зійшлися на тому, що "НАБУ їх розсудить". 

Але основна частина суспільства вже зробила свої висновки: "красавчег" і чудовисько. Насправді це не зовсім справедливо. Чудовисько — не Кононенко, а той, хто дозволив релікту 1990-х, яким безсумнівно у своїх методах є депутат БПП, стати збирачем основних податків і провісником апокаліпсису для конкретних бізнесів. А Абромавичусу пощастило зіштовхнутися публічно з людиною, оцінка чиєї моральності й цінності для реформування країни спускається в негативну шкалу, що дозволило міністру економічного розвитку виглядати не нулем, а одиницею.

Назвати Айвараса Абромавичуса флагманом українських реформ можна або від великого безриб'я, або від великої вдячності за лобіювання інтересів західних і, насамперед, американських аграрних компаній в Україні. Ні, не тих, що переробляють, а тих, які тепер безперешкодно вивозять з країни сировину.

Добре, що інтелектуальним активістам з ProZorro вдалося реалізувати через Абромавичуса свої напрацювання. Добре, що міністерство займалося дерегуляцією і Україна просунулася в індексі Doing Business, щоправда, трохи скромніше, ніж за часів Бродського, який ніяким міністром не був.

Міністерство економрозвитку й торгівлі, яке є, за ідеєю, ключовим мозковим центром у переформатуванні країни, не розробило бізнес-моделі її розвитку, не ініціювало програм стимулювання бізнесу, не визначило точок концентрації мізерних ресурсів… Воно навіть з державним оборонним замовленням упоратися не змогло: лютий надворі, а оборонка на перекурі.

Після гучного скандалу Петро Порошенко мав можливість у мініатюрі повторити варіант Ющенка 2005 р. під назвою "Всі з пляжу!". І свої, і чужі. Айвараса Абромавичуса не було в жодному з гуляючих кабінетами списків потенційних міністрів і віце-прем'єрів. Слова "Дякую за роботу" були б цілком достатньою нагородою за зроблене. А Ігорю Кононенку армійський друг і бізнес-партнер міг би сказати інше: "Наша дружба залишається, але наша жадібність — закінчилася". Не сказав.

Природа поведінки Кононенка, про яку, власне, всі знали і до заяви міністра — за що Абромавичусу щира подяка, — але в переважній більшості мовчали, на Банковій не надто обговорюється. У тому розумінні, що подібний вибух оточення пророкувало президентові давно. І не тільки тому, що Петро Олексійович вагу довіри та особливо делікатних доручень переніс на кононенківську ногу. А тому, що цей факт змусив довірену особу страх втратити, а отже, обережність. Очевидно, не всі в оточенні президента знали, що за кілька тижнів до виходу Абромавичуса на прес-конференцію з глухого до побажань, але недовірливого міністра зняли охорону СБУ. Не Кононенко ж її зняв, правда? І не Кононенко потім поновив, вважаючи виховний момент завершеним? Намагаючись не ставити знак рівності між Порошенком і Кононенком, усе оточення президента, за даними DT.UA, покликане на різноформатні наради, наполягало на тому, щоб Ігор Кононенко склав мандат на вимогу президента. Але не розіжметься рука загребущого.

До речі, за складання мандата Ігорем Кононенко проголосували в президентській фракції лише дев'ятеро осіб: Лещенко, Найєм, Заліщук, Фірсов, Голуб, Климпуш-Цинцадзе, Мушак, Продан, Новак…

Значно більше Банкову цікавила етимологія дій міністра економрозвитку. Він хотів залишитися в уряді? Тоді навіщо перед своєю заявою виніс усі особисті речі з кабінету? Його за день до прес-конференції, під час тригодинної трапези, накрутив Саакашвілі? Але тоді чому удар завдано по президентському Кононенку, а не по яценюківських "засобах виробництва"? Абромавичуса стимулювали американці? Тоді чому він не долучився до загону міністрів, які відкликали заяви? Він у змові з Яценюком? І вже готовий не смикатися від жартів прем'єра про необхідність міністрові перелічити своїх дітей у зв'язку з нарахуванням штрафних санкцій на "Укрнафту"? Тоді чому на закритій частині четвергового Кабміну Абромавичус заявив, що готовий відкликати свою заяву про відставку, якщо свої посади залишать Яценюк, Шокін і Кононенко?

За сукупністю всіх цих суперечностей можна припустити, що Айварас Абромавичус, осліплений світовою славою, вважав себе Брюсом Всемогутнім. Не знаю. Але одну й дуже важливу реформу член уряду, міністр економічного розвитку таки започаткував: не мовчати.

Здавалося б, скандал, що вибухнув внаслідок прес-конференції Абромавичуса, мав пересмикнути розклад внутрішньовладних воєн в Україні, тому що оперативність реакції послів G-7, МВФ і Держдепу явно свідчила про стоншення терпіння донорів і кураторів. 

Нічого схожого. Публічна заява про готовність працювати разом заради реформ означає так само мало, як і перманентні посиденьки на Банковій у вузькому колі, що закінчуються обіймами прем'єра з президентом, після чого один іде обдзвонювати міністрів-напівреформаторів, щоб, зібравши їх під одним дахом, зробити шантажеподібний сюрприз президентові, а інший рушає шукати напівпартнерів — тримачів потенційних депутатських голосів за відставку прем'єра. Маневри відволікають увагу від причин внутрішньополітичної війни між президентом і прем'єром. Але ці причини нікуди не ділися. Дозволю собі їх нагадати.

По-перше, низький рейтинг Арсенія Яценюка критично не відповідає його високій частці в дивідендах від владних доходів.

По-друге, Арсеній Яценюк є альтернативною розеткою, точкою підключення до ресурсів економіки для тих, кого не влаштовують президентські тарифи або на кого взагалі не передбачено ліміт "енергозабезпечення". Через Яценюка до економіки підключаються, насамперед, Ахметов і Коломойський. Свій в дошку прем'єр або символічний прем'єр, але з президентським першим віце, дозволять Петру Порошенку замкнути на себе вирішення долі всіх "підключень".

По-третє, у суспільстві немає консенсусу щодо фігури, покликаної змінити Яценюка. 11% Саакашвілі — це не консенсус. 7% Тимошенко — тим більше. А от з приводу відставки чинного прем'єра — консенсус є. Згідно з даними компанії "Рейтинг", за неї виступає 70% громадян України. Натомість прем'єром його бачать тільки 5%. Президент не може ігнорувати такі настрої суспільства.

По-четверте, а заради чого ігнорувати? Яценюк — стратег? Ініціатор реформ? Новатор і мозок болючих, але необхідних змін? Ні. Він щодня гасить пожежі й збирає сувеніри з попелищ. Він краде у президента найціннішу, на його думку, валюту — правильні й красиві слова, а потім з розмахом, властивим сівачу з "Дванадцяти стільців", кидає їх у телеаудиторію. Він, принаймні, забезпечує виконання далеко не завжди підходящих Україні вимог МВФ. Він не генерує і не веде, а лише рефлексує на виклики, сформовані іншими. Ніщо нас так не дратує в людях, як виявлення у них наших власних недоліків. Ну от і президентові ніщо людське не чуже.

По-п'яте, Яценюк уже не всмоктує негативу. А це означає, що політикум і суспільство концентрують негатив на президентові. Крім того, втративши персональну підтримку Вашингтона, стурбованого збереженням швидше коаліції, але не конкретного Яценюка; не маючи підтримки в суспільстві, але не збираючись розпрощатися з планами щодо її поновлення, прем'єр стає поранено-непередбачуваним суперником. А з урахуванням групи підтримки в особі Ахметова, Авакова і Коломойського — ресурсної і креативної — ще й небезпечним.

За сукупністю цих причин Петро Порошенко не полишив плану замінити прем'єра. Скандал з Абромавичусом і Кононенком лише підштовхнув його до думки про те, що діяти треба швидше, не розмазуючи кадрові рішення на весь березень. Оцінюючи ймовірність розвитку подій, стовпи Банкової висловили припущення: "Відставка Яценюка і переформатування уряду — 60% ймовірності. Переформатування без заміни прем'єра — 40%". Однак упевненості в реалізації кожного з планів у Порошенка немає. Упевненість може бути там, де є цілісність цілепокладання. Але коли декларується державне завдання, а на ум береться зовсім інше; коли ти почуваєшся самостійним рівно на довжину повідця донорів; коли ліворуч і праворуч рвуться бомбажні банки із законсервованими у слова проблемами, ти не можеш бути ні в чому упевненим. А без упевненості в результаті братися за реалізацію відставки Яценюка президентові не можна. 

Якщо на табло висвітиться 225 голосів, то на зміну розмовам про відставку прем'єра прийдуть розмови про дострокові парламентські та президентські вибори.

От і загрузла Банкова в місиві різнопланових "якщо, то...". Копирсатися в усьому цьому зовсім не хочеться. По-перше, тому що перед країною стоять такі масштабні завдання й критичні виклики, порівнювати з якими цей дешевий серіал, який проте так дорого обходиться країні, ніяково. А по-друге, якісні зміни в уряді безумовно потрібні. Проте немає причин вважати, що ініціатор змін спроможний згенерувати іншу якість кандидатур як на посади міністрів, так і на посаду прем'єра. Інші прізвища — так. Якість — ні. Це вкотре довела історія з Кононенком: його не ампутували. Ця президентська рука й далі набиратиме номери "двохсотки", відчинятиме двері кабінетів, братиме за горло й потискатиме сотні спітнілих від страху рученят.

Президентові потрібен не активний, ефективний і самостійний Кабмін. Йому потрібна ширма, якою, схиливши в замилуванні до плечика голову, милуватиметься Захід; а за нею — набір "інструментів", готових відрядно чи на постійній основі виконувати дуже різнопланові завдання, поставлені президентом. У Порошенка чимало таких ширм: малий військовий кабінет прикриває відповідальність Верховного головнокомандувача за ефективність фронтових рішень; фракція своїм існуванням виправдовує перебування в уряді особистих ставлеників Порошенка; Саакашвілі концентрує увагу суспільства на корупції тільки в уряді…

При цьому президенті нова якість фігур у владі може бути лише недоглядом, випадковістю, але не правилом і не метою.

Тож стисло про те, що зараз найбільше цікавить владу при складанні пазлів "якщо, то...".

Якщо 16 лютого визнавати роботу уряду незадовільною, то чи вистачить голосів на рішення про відставку прем'єра і уряду? А якщо, як і у випадку з бюджетом, Ахметов знову завалить Ляшка аргументами? А якщо Тимошенко, яка начебто у постійному контакті з президентом, навчиться в Америці чомусь поганому? А якщо "Воля народу", яка мляво відгукується на наполегливі пропозиції стати фракцією "Наш край", піде у відмову? А якщо Ахметов у "Опоблоку" переконає не голосувати за відставку цінного прем'єра не 20 осіб, а більше? Теоретичні, підрахунки Банкової свідчать про те, що без Ляшка і з опорою на всі голоси БПП, "Самопомочі", "Батьківщини", "Волі народу", частини позафракційних і половини "Опоблоку" — 230 багнетів за відставку Яценюка є. Але п'ять-десять молочних зубів у щелепі, покликаній пережувати безсмертного Арсенія Петровича, знайти можна. Тим більше, що за спиною прем'єра парочка досить щедрих зубних фей. Тому потрібні резервні голоси, запас яких, на думку Банкової, має Турчинов. У фракції "Народного фронту" тримачами голосів є чотири людини: Яценюк, Мартиненко, Аваков і Турчинов.

А якщо з Турчиновим не вдасться домовитися, і він вибере Яценюка з Аваковим? А якщо вдасться домовитися з Аваковим, то чи є сенс залишати його в уряді після відставки Яценюка? Адже ще незрозуміло, кого з цих двох президент хоче позбутися більше.

Припустимо, голоси для впевненого голосування за відставку сконцентруються, то кого ставити прем'єром? Ви думаєте, тверду відповідь на це запитання Банкова має? Ні. Якщо Турчинова, за якого можуть зібрати голоси в залі, то є загроза, що він стане такою ж альтернативною "розеткою", і тоді питання: "За що боролися?". А якщо Гройсман, який за іншої комбінації голосів теоретично зможе бути затверджений, то чи не брикне, набравшись амбіцій, Володимир Борисович? Та й Парубій на спікерському місці навряд чи президента потішить (а без цього ніяк).

А якщо ж зберігати Яценюка на посаді, то тоді президентові без першого віце-прем'єра Ковальчука — ніяк. Порошенку потрібен умілий і активний координатор президентської більшості в Кабінеті міністрів. Думки про відсутність такої більшості президент, під чиїм патронатом, згідно з Конституцією, трудяться тільки два міністри — закордонних справ та оборони, навіть не припускає. За будь-якого переформатування уряду, у випадку збереження Яценюка, гарантові потрібен Віталій Ковальчук. А якщо Яценюк і далі опиратиметься і не побажає вносити саме цю кандидатур на посаду першого віце? Як тоді створювати Кабмін у Кабміні? Як ефективно й пильно контролювати розподіл "енергії"?

Може, Яценюк під громадським тиском піде у відставку сам? І тоді можна буде більш-менш спокійно розібратися всередині коаліції з апгрейдом уряду? Але в цей варіант на Банковій вірять мало. Спонсори не відпустять Яценюка, а Арсеній Петрович не відчепиться від трибуни.

От і шукає президент варіант, який міг би влаштувати донорів, забезпечити йому більшість місць в уряді, врахувати всілякі інтереси тих груп і фракцій, які можуть взяти участь або в знятті Яценюка, або в призначенні нового прем'єра, а також у формуванні складу уряду.

Нехай шукає. Нехай пхає в бордові піджаки ікони стилю. Нехай хапається за вчора. А завтра — вже тут. Воно в здорових клітинах. І їх стає дедалі більше. Тому що люди, які навчилися не боятися, поступово починають розуміти, що цього замало. Треба ще щось уміти. І вони починають вчитися. Вони починають сумніватися, як розумні, а не вірувати у своє всезнайство, як дурні. Тільки не всі з них здогадуються, що викривальної сміливості і навіть набутого професіоналізму не завжди достатньо. Для того щоб бути корисним своїй країні, треба вміти бути незалежним. І чітко розуміти, де закінчуються інтереси України, а починаються інтереси інших країн і корпорацій; де закінчуються інтереси українського суспільства, а починаються особисті інтереси керманичів. Усім нинішнім генераторам кадрів — і зовнішнім, і внутрішнім — потрібні слухняні, залежні. Але залежним ця країна не потрібна.

Теги:
Помітили помилку?
Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
85 коментарів
  • vchirko 14 марта, 07:07 Спрут є спрут,будь він італійский чи український.Порошенко уникає відповідальності Больше читайте здесь: http://gazeta.zn.ua/internal/za-shirmoy-_.html Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • alexusa 11 февраля, 01:06 Так звана" нова влада" взагалі немає ніякого стратегічного бачення розвитку України, Є велика небезпека цього , що наступним президентом США може стати Трамп і який вже заявляє про примирення з путлом.,а також реванш правих партій у Європі... і що тоді буде чекати на Україну , яку залишать наодиниці з москалем , можна вже здогадатися ...зараз треба шаленими темпами відновлювати армію і економіку і рубати сокирою корупцію, а також зробити великий запас фінансів як кажуть ,на чорну годину. Але це має бути вже зроблено бо зволікання з часом може дуже дорого коштувати, дуже дорого , аж до втрати державності . Відповісти Цитувати
  • anatolii 10 февраля, 23:05 Коломойський прийшов у Раду і як на сповіді розказав депутатам про те, як кучмообрані перетворилися з тих, хто був нічим, на олігархів, які отримали усе. Здавалося б, Рада, Президент, уся правоохоронна система отримали усе, щоб виправити помилки і дати адекватну відповідь на запити суспільства, підтверджені і з новою силою озвучені останні останнім Майданом, скріплені кров'ю його героїв. І що? А ніщо! Замість відновлення справедливості і покарання винуватців і призвідців, у першу чергу на самому верху, суспільству кинули оманливе гасло (псевдо)боротьби з корупцією і підсунули Путіна як універсального організатора і натхненника усіх його (суспільства) бід. Ганьба! Це що ж виходить? Стара кучмівська банда продовжуватиме жирувати, насолоджуючись фактично вкраденим у держави, а новим, зголоднілим кононенкам з того ж кучминого гнізда, що вже оперлися на свої крильця і хочуть жити як папа, потрібно ставати у чергу за крихтами після заморських стратегічних інвесторів? Це ж капєц! Повний!!! Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Raseyanskiy Piston 9 февраля, 16:11 Сумна правда полягає в тому, що в країні немає людей, які могли б просувати її вперед. З одного боку є зажерлива нинішня еліта, що останні 25 років розкрадала країну, і ця еліта не захоче і не зможе змінити свою поведінку. З іншого боку є невелика частина патріотично налаштованої молоді, якій не вистачає знань та навичок, аби проводити якісь зміни. Зрештою країна так чи інакше опиниться під зовнішнім управлінням, чи то расєянської педерації чи то мвф, проте ні тим ні іншим не потрібні тут реформи на користь людей. Якщо ж суспільство таки подорослішає, то всіх цих порошенок і яценюків винесуть вперед ногами, ось тоді і можливі якісь якісні зміни в державному апараті. Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • надежда малик-карнаухова 9 февраля, 11:08 Очень много воды.Общих рассуждений .Мало крнкретики Все сказано-пересказано.А что делать?Других людей нет и не видно.Одни критиканы.Новых идей нет.Статья потеряла актуальность Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • anatolii 9 февраля, 01:41 Добре, що автор закінчує свій текст абзацом про інтереси. Погано, що там намішано всього і, однак, мало про інтерес по суті. Інтерес, як засадничу категорію лібералізму. Приватний інтерес. Саме він давно вже є підвалиною всієї західної цивілізації, а не християнство, як хтось може думати. Як і піраміда людських потреб Маслоу, інтереси також вибудовуються у піраміду. Але якщо у піраміді Маслоу значущість, вагомість, первинність потреб наростає від її вершини до основи, то у піраміді інтересів їх вагомість, значущість наростає від основи до вершини. І на вершині цієї піраміди знаходяться інтереси стратегічних інвесторів. Яким небезпечним є ігнорування інтересів стратегічних інвесторів бачимо на прикладі Каддафі, Хусейна, Януковича, Асада, Путіна. А як важливо враховувати ці інтереси, бачимо на прикладі Нельсона Мандели. Україна за вартістю запасів мінеральних рудних ресурсів займає четверте місце у світі. І тут ігнорувати інтерес стратегічних інвесторів не вийде. А ще ж є земля... Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • New1 8 февраля, 20:26 Хто наш дієвий механізм? Хто? А схема з Абрамавічусом щось нагадує підставну, тобто якщо всі проти Яценюка(що прийшов за схемою кулявлоба), тоді буде "герой" Абрамавічус разом з прем"єром С. НЕ треба обманювати себе, в нас нема НАШОГО дієвого механізма. По-перше , не треба оце про добрих олігархів, треба негайно економічними методами зробити перерозподіл, доплати за використане , забране з гаманця народу,бо коли панує грабіжницька схема, ніколи народ не буде нічого мати, а ті, хто повинен робити від імені та на користь народу та країни, будуть штрейхбрехерами, бо працюють на користь тих, хто їх поставив. Буде економіка для народу = тоді і парттії будуть адекватні, тобто партії відображають ЕКОНОМІЧНИЙ СТАН, і цей стан - грабунок народу України. Тому треба вибрати не тільки Уряд, а й економічних контролерів- аналітиків в Уряд, бо вони роблять казна що, та на заказ тих, хто у долі, тобто грабують і кошти й життя:минуле, теперешнє та майбутнє. Не дамо себе здурити та після Сєні нам Сєню2
    Валентин Коген 8 февраля, 22:20
    Тільки не перерозподіл, звісно, чим вони завершуються. О чем говорит экономический анализ, например, за 2013? До 60% валовой прибыли (добавленная стоимость), 420 млрд грн/год, олигархия угоняет на свое обогащение через неконтролируемую налоговой системой чистую прибыль, при этом в бюджет дает 10%, модернизация с ремонтами 10%, социалка 20%.. В мире крупный бизнес инвестирует в модернизацию и социалку 60% валовой прибыли, довольствуясь 20% чистой. Проблему решает налоговая реформа, в результате которой налоговая система контролирует распределение валовой прибыли. Это и есть необходимые экономические методы.
    Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Orest Asgard 8 февраля, 15:20 Этот Айварас просто путается под ногами! Порошенко с Кононенко нормально подготовились к легализации денег полученным коррупционным путем, "оборонка" и Гонтарева насыпала хорошие гешефты. Новое Управление ГПУ по борьбе с коррупцией в гос.секторе поставит в стойло нужных людей, и приватизация пройдет гладко по заранее намеченном сценарии.Гройсмана перекинут в массажеое кресло Премьера, западным политикам навешают лапши на уши, и всё будет шито крыто! Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • april 8 февраля, 10:39 Не статья, а "строчек узор, слов кружева", как поется в одной песне. Собраны в кучу сплетни, слухи и непроверенные данные. Все мастерство автора свелось к витиеватости изложения. "У Порошенко немало таких ширм: малый военный кабинет прикрывает ответственность Верховного главнокомандующего за эффективность фронтовых решений" Тупость и бездарность Главкома видна по его решениям в Дебальцево,Иловайске и многих других. Кто его прикрывает, что за ерунда? Этого мелкого торгаша надо уже давно гнать ср*ной метлой, пока он окончательно не развалил страну, а Ю.М. его чуть ли не боготворит. Не знает реальную ситуацию в Украине? Или не знает, что делать? Так пусть хоть у мужа спросит. Сказала много, а по сути, извините, - ни х рена. Мастерство живописания и только. Не такой "анализ" хотелось бы почитать на страницах ведущего аналитического издания.
    Svetlana Ivanova 9 февраля, 11:09
    April, читая ваш коммент понимаешь, что вам до политического анализа Юлии Мостовой с ее великолепным умением чувствовать малейшие нюансы и невидимые грани в хитросплетениях украинского политикума, как до самой отдаленной звезды Вселенной. Вы просто невежественный хам, слон в посудной лавке, неуч, возомнивший из себя великого политического эксперта. Сказали вы мало, но уже и этого было достаточно, чтобы понять какой вы сам "мастер дерьмописания"! На фоне остальных умных комментов ваш - как бельмо на глазу. Возможно вы просто очень молоды, и тогда еще есть шанс все исправить, ежели нет, то печалька...((((
    Відповісти Цитувати
  • UkrVatson 8 февраля, 07:11 Порошенко раздул свою охрану. Кого он боится? Народ? Для защиты от народа хватит 2-х охранников и небольшой сети сексотов. Он явно боится серьезных людей, руководителей серьезных криминальных и пседогосударственных организаций – потому, что строить нормальную Украину без нарушения данных им в Вене обещаний объективно невозможно. Как в таких условиях пройти верблюду через ушко иголки? Невозможно. По теории у нас сейчас должно быть окончание периода обскурации и переход в мемориальную фазу. Советую, – почитайте у Л.Гумилева о периоде обскурации, наступающей в определенный период у любого этноса (в его книге «Этногенез и биосфера Земли»). И в конце книги почитайте чуть-чуть о безвременной химере. Многое поймете. Но смогут ли нувориши добровольно заключить этот договор? Вряд ли, т.к. их естество состоит из инстинктов, направленных на захват, на развращение и умерщвление всего, что вокруг них. Инстинкты хорька. Даже волки находятся в равновесии с природой, а эти не смогут.
    UkrVatson 8 февраля, 07:13
    Сейчас у Украины несколько выходов. Один из простейших мирных выходов – в течение весны 2016 года вынудить нуворишей-«олигархов» заключить между собой новый серьезный договор. А еще лучше, если бы они сами это сделали. Этот договор должен очень сильно ущемлять их право по-звериному дерибанить страну, но позволит стране (и им в том числе!) выжить в целости. Пришло это время. Об этом говорят все серьезные эксперты. Но, увы, по всем действиям видно, что они не сделают этого шага. И в последующем История нам ВСЕМ отомстит. И Пете, кстати, тоже. Да, об обещаниях из Европы для Пети: Юле в Европе много чего обещали… А кто и что будет орудием мщения - для Истории непринципиально. Она неотвратимо назначит тех, кого захочет, чаще всего это происходит втемную. Может, кого-то из Вас, читателей газеты.
    UkrVatson 8 февраля, 07:14
    Вывод из сказанного: получается, что мы задержались в фазе обскурации. По всей вероятности, ассимиляция с Российской империей задержала наш этногенез лет на 100, а то и 200. А это значит, что будем валиться вместе с Россией. Бунты, бардак, развал. Население Украины останется (куда ему деться?), только будет в другом виде. Хотя минимальные шансы, как всегда, есть. Если сделаем Президентом нормального полковника, который силовыми методами, как китаец Ю в Сингапуре, поставит на полагающееся место наших «авторитетов» - нуворишей-«олигархов», и далее по его программе.
    Відповісти Цитувати
Реклама
Останні новини
Курс валют
USD 25.44
EUR 28.72