Закон і бутерброд

Валентина Самар 23 жовтня 2014, 21:35
крым украина

Читайте також

Спасибі Олексію Навальному та Михайлу Ходорковському — завдяки їхнім одкровенням тема майбутнього Криму повернулася в топи новин, підірвала блогосферу, запустила дискусію в Росії та примусила рефлексувати політиків в Україні, котрі оминають проблему або продовжують говорити про неї виключно гаслами.

Хоча, власне, що такого нового сказали Навальний і Ходорковський, що такі кола пішли?

Що Росія добровільно Крим не віддасть, а якщо це й станеться, то дуже нескоро?

А хіба нинішнє керівництво України не говорить те саме? Хіба Петро Порошенко не каже, що ця проблема — на роки? Тільки не уточнює, як Ходорковський, чи за його життя це станеться. 

Скажемо більше — останнім часом Петро Олексійович слова "Крим" взагалі намагається не вживати у своїх публічних виступах всередині країни, зриваючи оплески за кордоном. Проблемі повернення Криму не знайшлося місця у зверненні до народу до Дня незалежності. Навіть через кому слово "Крим" не прозвучало взагалі. Про те, що в переговорах із Путіним проблема Криму не обговорюється, ми вже чули не раз, — пан Лавров турботливо інформує. Але ж ми з президентом про це не домовлялися!

Запитайте лідера будь-якої політсили про необхідність відновлення територіальної цілісності та повернення Криму — і кожен скаже, що це справа свята. Тоді чому в передвиборних програмах потенційних парламентських партій "кримське питання" є тільки у двох (!) — "Батьківщини" і Блоку Петра Порошенка? Але ми не кричимо про мниму демократичність і патріотичність своїх політиків, не запитуємо в лоб, дожимаючи до гранично чіткої відповіді, як це зробив Венедиктов під час інтерв'ю з Навальним. Ми на єдиній за 4 (!) місяці президента-демократа відкритій прес-конференції не поставили жодного запитання щодо Криму, включно з причиною відсутності Криму в переговорах із Путіним. Повернення півострова і захист прав громадян України, які живуть на окупованих територіях, перестали бути суспільно значущими темами – чи ми підігруємо президентові, для якого, наскільки можна судити, вони стали небажаними?

Чи вся сіль у тому, що Крим, висловлюючись словами Навального, — таки не бутерброд? Чи перестав бути таким, у сенсі "неїстівності" для високого чиновного люду, — на Криму вже не заробиш. Декому з команди президента, правда, вдається. У вересні ми повідомляли, що "Кримська фруктова компанія", яка належить "Миронівському хлібопродукту" Юрія Косюка — першого заступника глави АП, сповістила про намір перереєструватися за російським законодавством, тобто визнала юрисдикцію РФ у Криму. Оскільки єдиною реакцією була інформація про те, що Валерій Косюк продовжує працювати в адміністрації президента (а не відпочиває на своїй яхті після подачі заяви про відставку, як стверджували джерела DT.UA), Петро Порошенко не вважає такі дії високого чиновника своєї адміністрації ні порушенням закону про окуповану територію, ні порушенням норм моралі. Наступною відмашкою для охочих продовжувати свій бізнес в анексованому Криму було підписання президентом явно лобістського закону про фейкову ВЕЗ. Випадок, достойний коментарю користувача під ніком Eduard Voloboev з іншого, широко обговорюваного в мережі приводу: "Якщо поганий дядя вкрав бутерброд, ми (Навальний і Ходорковський) засуджуємо цього дядю, та оскільки бутерброд смачний, то ми їстимемо його разом із поганим дядею..."

А тим часом у Криму, про який керівництво країни воліє мовчати, набирають обертів процеси, в яких правозахисники вже вбачають ознаки етнічної чистки. Експерти кажуть: кримські татари як найбільш згуртована група населення Криму, що не сприймає анексію, — бачаться як перешкода для перетворення Криму на суцільну військову базу; а як народ, що має закріплене актами ООН право на самовизначення на своїй історичній території, — як загроза кремлівському міфу про "вибір Криму" і самовизначення неіснуючого "народу Криму". 

Несміливим променем надії в частині припинення репресій щодо кримськотатарських і українських активістів промайнуло повідомлення про недавню зустріч Володимира Путіна з радою із прав людини при президентові РФ. Микола Сванідзе розповів про безперервні випадки зникнень і викрадень серед білого дня людей у Криму. Володимир Путін повідомив, що йому про це нічого невідомо. Тобто — почув. У Криму тут-таки провели засідання контактної групи з участю силовиків та родичів зниклих кримських татар. Сергій Аксьонов пообіцяв навіть винагороду за встановлення винних у смерті замученого Рішата Аметова. Заперечуючи причетність до злочину бійців своєї "самооборони", Аксьонов навіть висловив припущення: люди, які викрали Аметова, що стояв у пікеті поруч із "зеленими чоловічками", могли приїхати з Росії — для участі в "кримській весні".

Російські правозахисники дуже обережно коментують можливість хоч якоїсь відлиги у сфері прав людини в Криму. Кажуть, що після зустрічі президента з РПЛ просто більше стали про ці проблеми говорити в пресі, однак "жодних явних сигналів про те, що щось змінюватиметься й правове безчинство припиниться, немає". 

Експерти фонду "Майдан закордонних справ" взагалі вважають, що дискусія, яка розгорнулася в російських ЗМІ та блогосфері про повернення-неповернення Криму, має фонове значення. Тим часом у Криму назрівають процеси, що прогнозувалися й раніше. 

"Їх суть — мілітаризація. Шаленими темпами йде створення дуже великої військової бази, аналогів якої в Чорному морі немає. Цей процес повинен сьогодні хвилювати і Україну, і країни Чорноморського регіону, ЄС, НАТО і США", — повідомляє DT.UA Андрій Клименко і привертає увагу до фактів, які вже здійснилися.

"Днями з'явилося повідомлення, що в Крим для потреб військових завезено пального на зиму у два з половиною рази більше, ніж було торік. Факт номер два пройшов майже непоміченим: Міноборони Росії планує до кінця року вручити бойові прапори 40 новим військовим частинам у Криму. Новим, підкреслюю. При цьому відомо, що бойовий прапор не вручається роті, не вручається батальйону. Він вручається з'єднанню типу полк-бригада. Тобто можна говорити, що в Криму з'явилося
40 нових полків чи бригад. Кожен — по 2–3 тис. чоловік. Це дозволяє вважати, що коли на момент анексії Криму ми говорили про приблизно 20 тис. військовослужбовців ЧФ, то скоро кількість російських військових різних родів військ може сягнути 100 і більше тис. чоловік", — вважає експерт. 

Склад цього угруповання, за словами Андрія Клименка, не дозволяє говорити про те, що воно створюється для оборонних цілей.

"Два полки стратегічних бомбардувальників, один із яких — ракетоносці, а другий може нести бомби й ракети. Далі, два полки винищувачів, берегові ракетні комплекси "Бастіон", з'єднання оперативно-тактичних ракетних комплексів "Іскандер-М", яке нібито розгортається сьогодні у Джанкої. У Крим передислоковуються техніка та частини, які два роки до цього дуже активно переозброювалися і навчалися на Північному Кавказі, в Абхазії та Південній Осетії зокрема. Тому пан Путін погрожує світу пальчиком. Мовляв, ось моя ядерна база, з ракетами і бомбардувальниками, вона розміщена на відстані 200–300 км від кордонів ЄС і НАТО. Немає сьогодні жодної у м'якому підчерев'ї Європи, як інколи називають Болгарію й Румунію, такої бази. Це змінює весь військово-стратегічний баланс і в Європі, і в Середземному регіоні, і, скажемо, навіть на Близькому Сході. На це, природно, має бути жорстка реакція. Бо очевидно — це спрямовано не тільки й не так проти України, це стосується всього світу", — каже експерт "Майдану закордонних справ". 

Очевидно також, що у світлі цих кроків Москви решта тем — що димова завіса, яка приховує основні дії. Той-таки курортний сезон у Криму, про провал якого так люблять писати українські ЗМІ, у принципі, не був для Росії невирішуваною проблемою. Завантажити під зав'язку кримські оздоровниці 150-мільйонній країні за жорсткою рознарядкою — справді не проблема. Але цього не зробили. І причина не тільки в тому, що Керченська протока — надто вузьке транспортне "горло" для великого потоку рекрутованих на відпочинок у "нових суб'єктах федерації". А в тому, що все літо пороми насамперед перекидали в Крим нову техніку та озброєння, а стару, зокрема й захоплену в українських в/ч, — на Донбас. 

"Бригада — це 300–400 одиниць бойової техніки, а пором перевозить за один раз 30–40. Ось і відповідь на запитання, що було головною причиною пробок на переправі", — вважає Андрій Клименко. 

Цього тижня російський "Коммерсант" повідомив, що конгресмени США звернулися до президента Барака Обами з тривожною новиною: на початку серпня РФ прийняла рішення про перекидання у Крим бомбардувальників Ту-22М3 і комплексів "Іскандер-М", здатних завдавати ударів ракетами з ядерними боєголовками. У листі, повідомляє видання, від Обами вимагають проінформувати Конгрес про можливі кроки Вашингтона у відповідь. 

Питання: а що в цій ситуації робить Україна, на чиїй, хай і окупованій, території сьогодні формується нова потенційна ядерна загроза для світу? Вам траплялися якісь публічні заяви президента України з цього приводу? Чи якесь офіційне повідомлення про те, що цю тему обговорювали під час переговорів, скажімо, на якихось полях? Мені не траплялися. Отже, це теж із розряду "тема Криму не обговорювалася"...

Що ще має статися в Криму, аби він повернувся у порядок денний і українського уряду, і міжнародних переговорів будь-якого формату? За логікою, вчення за сценарієм ядерної війни, як ще один доказ Путіна, що він може собі дозволити все. 

З іншого боку, а що Україна може протиставити? Загальне місце — Україна не в змозі забезпечувати свою безпеку. Отже, вона повинна цей критичний дефіцит імпортувати. Єдиний, хто може надати сьогодні Україні цей імпорт безпеки, — блок НАТО. Але, залишаючись країною з позаблоковим статусом, це зробити неможливо за визначенням. Однак відмова від позаблоковості, як усвідомлений крок до отримання доступу до колективної безпеки, навіть в умовах війни для української влади не перестала бути предметом торгу — з виборцями, з Росією, із Заходом. А мала б стати предметом першої необхідності. Але про НАТО у програмі президентського блоку — ані слова. Публічної позиції президента з питання скасування позаблокового статусу, до речі, ми теж не чули, хоча саме він, за законом, відповідає за безпеку країни. У такому разі своє слово повинен сказати народ. І краще, коли це буде на референдумі, а не на черговому Майдані... 

Помітили помилку?
Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
1 коментар
  • Max_F 26 октября, 10:08 Просто Украине Крым уже не нужен. Крымчане кричали Россия-Россия, не сопротивлялись двум десяткам непонятных спецназовцев, захвативших их Верховный Совет в городе с большим количеством силовиков... И сейчас половина радуется России, а другая половина сидит по щелям. И если эта половина превратится в крыс, ну так шо поделаешь, как говорят в Одессе. Это выбор крымчан Відповісти Цитувати Поскаржитись
Реклама
Останні новини
Курс валют
USD 25.83
EUR 28.98