Затоківські війни

Ніна Перстньова 2 липня 2016, 00:01
набер_4
Набережна, побудована інвестором

Читайте також

 

У Затоці тепер дві набережні замість однієї, найдовшої в Європі. 

Одну, як відомо, почав будувати естонський інвестор у Центральному районі селища. Перший кілометр в урочистій обстановці відкрили влітку минулого року. Другу — у Лиманському районі — проклали нинішнього року господарі баз відпочинку, розміщених на першій лінії від моря. Власники інших баз планують прокласти набережну і в Сонячному районі. 

Здавалося б, те, про що так довго мріяли в Затоці, здійснилося. Запланована в генплані набережна будується. Однак із цього радісного приводу більше ніхто не плеще в долоні, не перерізає стрічечок. Замість оплесків — штрафи за незаконне будівництво, вимоги знести, судові позови й навіть кримінальні справи. За право будувати набережну тепер точаться війни: війна за 12-кілометрову смугу піщаних пляжів, війна за грошові потоки, війна за владу. 

За законами кримінального жанру 

"Штормити" в Затоці почало давно. І так сильно, що хвилі, підняті боротьбою за набережну, оббризкали всю країну своєю густою кримінальною піною. Сама лише детективна історія про замах на одеського адвоката Олександра Погорілого, представника естонського інвестора, повергла в шок. Країна побачила справжній трилер: підготовку замаху на адвоката, інсценоване поліцією вбивство з метою затримання кілерів, озвучення жертвою імен замовників, викриття організованого злочинного угруповання, яке займається земельними махінаціями в курортному селищі, та інші пристрасті. У визначенні Печерського суду м. Києва так і сказано, мовляв, за попередньою змовою, такі-то особи вирішили вбити представника ТОВ "Літус Маріс" О.Погорілого через його діяльність, пов'язану з реалізацією інвестиційного проекту будівництва набережної в селищі Затока. 

Треба сказати, у цій схватці не на життя, а на смерть одні вже сидять у СІЗО, правда — за махінації з землею, інші керують Затокою, запевняючи, що все це — інсценування. А треті з допомогою судів та прокуратури вибивають місце під сонцем. 

Я прогулялася набережними Затоки, зустрілася з місцевими депутатами, з тимчасовим виконувачем обов'язків селищного голови, секретарем селищної ради В'ячеславом Бокієм, якого О.Погорілий назвав замовником замаху на його життя. Поспілкувалася з представниками естонського інвестора, вони ж — працівники очолюваного Погорілим правового холдингу і девелоперської компанії "Привілей", яка давно і всерйоз займається Затокою і не тільки розробила стратегію розвитку курорту, а й стала її диригентом та натхненником. Головним проектом, прикрасою Затоки і мала стати, за їхньою концепцією, найдовша набережна, виконана у єдиному стилі. Та ба. Замість променаду — поле бою. Замість позитиву в кожній піщинці — каменюки негативу.

Бізнес-променад, або Два боки однієї медальки

Набережна потрібна Затоці, як повітря й вода. З 2005 р. її внесено в генплан селища. Але реалізацію цього масштабного проекту влада змогла почати тільки через 10 років завдяки появі інвестора. Компанія "Літус Маріс", отримавши "добро" селищної ради, розробила землевпорядну документацію: сформовано три земельні ділянки під набережну (за кількістю районів у Затоці) загальною площею 6,4 га. У Центральному — 1,49 га, Сонячному — 1,71, Лиманському — 3,24.Загальна їх довжина — 12,2 км, ширина — від 6 м. 

Створити найкращий морський курорт України — таке завдання ставить інвестор. Його стратегічний план охоплює не тільки набережну, яка вже отримала назву "Миля", а й пляжний концертно-спортивний майданчик "Центр літа". Тут уже знайшли пристановище прописані раніше в Криму фестивалі. А в майбутньому інвестор планує побудувати величезний аквапарк, стилізований під піраміди Майя. 

набер_5
Набережна, побудована інвестором

Тоді чому інвестор проти доріжок, побудованих іншими? Адже витрат менше. 

Насправді інвестору нецікава звичайна пішохідна доріжка з урнами, лавами та ліхтарями. Набережна має перетворитися на місце відпочинку з цілим комплексом послуг. Крім пунктів прокату, вбиралень, душових, рятувальних вишок уздовж променаду, розробники проекту планують розмістити на набережній близько 40 ресторанів, 80 кафе-барів, 120 торговельних точок. Тобто на кожному відтинку завдовжки 300 метрів буде по три торговельні точки — два кафе-бари й один ресторан. 

Як засвідчив минулий курортний сезон, у районі набережної "Миля" інвестор розгорнув бурхливу діяльність. Крім прибирання пляжів, організації рятувальної служби на воді, анімації для дітей та дорослих, радіомовлення, прокату шезлонгів, взяли під контроль торгівлю. З реалізаторами укладали договори. А місцевих жителів, які тягають по пляжах свої сумки з кукурудзою, в'яленою рибою, випічкою, насінням та іншими стравами, розганяли. 

Одне слово, набережна — це не соціальний об'єкт, хоч і є місцем загального користування. Це бізнес-проект, розрахований на кілька років. Його вартість — приблизно 80—100 млн грн. У нього вже вкладено близько 30 млн грн. Інакше кажучи, інвестор бачить курортну Затоку з її пляжами як єдиний організм, котрий має обертатися за помахом однієї палички. Невипадково проект ставить за мету впорядкувати торгівлю в Затоці і пов'язати її з комерційними об'єктами інвестора на набережній. 

А громада — "проти" 

За сезон Затока приймає майже 1,5 млн туристів. Умільці рахувати швидко оцінили ефективність проекту інвестора. При цьому, за розповідями депутатів, бюджет від роботи набережної "Миля" отримав копійки. 

Обурилися й незадоволені жителі. На зустрічі з інвестором вони кричали: "Будуйте що хочете й де хочете, тільки не забирайте наші пляжі". І тут річ не лише у стихійній торгівлі, що однозначно нецивілізовано й небезпечно. Хоча для людей, котрі весь рік чекають курортного сезону, — це не аргумент. Набережна будується в пляжній зоні, й інших варіантів немає. Якщо в Лиманському районі вона широка, переважно
150 м, то в Центральному, де й було прокладено перший кілометр, — 12—15 м. До того ж море з'їдає пляжі, щорічно змінюючи їхню конфігурацію. 

набер_1
Нова набережна в Лиманському районі

Одне слово, схвильовані чутками люди побоюються, що інвестор закриє вільний доступ до пляжів, зробить їх платними, побудує там свої об'єкти і приватизує піщану косу. Через це, власне, й переполох. 

Своє вагоме слово сказав і місцевий бізнес, побачивши ризики монополізації берега. Він виступив з ініціативою побудувати набережну самотужки і передати її на баланс селищної ради. 

Та головне — це поведінка влади. Спочатку селищна рада дала дозвіл інвестору на відведення землі під набережну, а потім включила задній хід. Про причини — пізніше. А тепер — про паперовий бік справи. Без цього ніяк не зрозуміти накрученого сюжету. 

Торік, після закінчення курортного сезону, з'явилося два рішення виконкому про видачу дозволу 16 базам відпочинку на проведення робіт із благоустрою пішохідної доріжки з елементами благоустрою. Тобто набережної. Документи датовані 24 вересня та 19 листопада 2015 р. 

Тим часом у проміжку між прийняттям цих циркулярів, 23 жовтня 2015 р. (запам'ятайте цю дату), з'явилися рішення селищної ради про передачу ТОВ "Літус Маріс" в оренду терміном на 49 років трьох земельних ділянок під будівництво, обслуговування та експлуатацію лінійного об'єкта інженерно-транспортної інфраструктури (набережної). Цими ж рішеннями селищна рада затвердила проекти землевпорядження і дала добро на укладання з ТОВ "Літус Маріс" договорів оренди. 

Однак влада запевняє, що доленосні для Затоки рішення про передачу землі інвестору — підроблені. Сесія їх не розглядала, депутати за них не голосували, попередньо проекти рішень не оприлюднювалися, громадське обговорення не проводилося. Понад те, чиновники заявили, що оригіналів цих рішень та інших документів, включно із землевпорядною документацією, в селищній раді немає. Їх украли. 

Зазначимо, за фактом крадіжки відкрито кримінальне провадження. Відкрито його й за фактом підробки рішень сесії. 

наб
Набережна в Лиманському впирається в стройку

На шальках терезів правосуддя 

Тепер ці завали розчищають суди. Судиться інвестор, вимагаючи від селищної ради передати йому під набережну 12,2 км піщаних пляжів на умовах, при яких не тільки найдовша набережна, а й пісок під нею може перейти до приватних рук. Судиться місцевий бізнес, щоб не допустити монополізації берега. 

У цих баталіях по один бік барикад — інвестор і прокуратура, яка допомагає йому зупинити будівництво "чужих" набережних. А з іншого — селищна рада та місцевий бізнес, накручений страхами і підстьобнутий владою. Одне слово, ті вимагають злощасні рішення скасувати, а ті — виконати. 

Кілька справ розглядає Білгород-Дністровський міськрайсуд. Позови до селищної ради про скасування спірних рішень від 23.10.15 р. подали підприємства, які мають свої бази відпочинку на узбережжі, та особи, котрі хочуть завадити підписанню договорів із інвестором. Уже є рішення суду про заборону укладати договір оренди землі з "Літус Маріс" у Лиманському районі. Є судові запити на отримання додаткової інформації з кадастрових номерів. Судячи з наявної інформації, на час прийняття селищною радою спірних рішень вони ще не були присвоєні ділянкам, але в рішеннях уже були. 

У відповідь компанія "Літус Маріс" також звернулася в Білгород-Дністровський міськрайсуд із проханням визнати незаконними рішення виконкому, який дав добро базам відпочинку будувати свої набережні. Фактично, вона вимагає знести побудовані в Лиманському районі пішохідні доріжки. 

До речі, перший кілометр набережної інвестор побудував теж без необхідних документів. І взагалі, дозвіл на будівництво отримала не компанія "Літус Маріс", а місцеве ПП "Голденсан", очолюване депутатом селищної ради Богданом Шевчуком. Сьогодні він перебуває в СІЗО за махінації з землею. 

Докази "за" і "проти"

Компанія "Літус Маріс" звернулася і в Господарський суд Одеської області з проханням визнати договори оренди трьох земельних ділянок укладеними. І суд прохання задовольнив. Про це варто сказати докладніше. Оскільки після оголошення вердикту Затока завирувала. Умови передачі землі компанії "Літус Маріс" шокували громаду. Але, як пояснив інвестор, це типовий договір, і його запропонувала сама селищна рада. 

Отож суддя Ю.Шаратов визнав спірні рішення селищної ради від 23.10.2015 р. справжніми, хоча 10 депутатів ради з 13 письмово підтвердили, що їх сесія не приймала, а п'ятеро з них заявили про це і в залі засідань.

Суддя вирішив, що селищний голова В.Звягінцев формально визнав факт існування спірних рішень. Це випливає з його листа на адресу інвестора, в якому він повідомляє, що селищна рада не може укласти договори, оскільки є рішення суду про заборону передачі земельної ділянки в Лиманському районі. 

Може, В.Звягінцев ці рішення й підписував, але чи приймала їх сесія — ось у чому питання. До того ж у цьому листі Звягінцев повідомляє, що для підписання договорів йому необхідно ознайомитися з проектами землевпорядження, а вони вкрадені. Виходить, рішення селищної ради про затвердження цих проектів він підписав, а земельної документації — не бачив? 

Суд не взяв до уваги й доводів стосовно умов договорів, хоча селищна рада заявила, що сторони не дійшли згоди з низки важливих моментів. Зокрема щодо орендної плати: чиновники вважають її заниженою, мінімум, у 10 разів. 

Не збентежив суддю і пункт про викуп земельних ділянок. Хоча законодавство забороняє передавати у приватну власність землю під набережними. Селищна рада виступила і проти передачі земельних ділянок або їх частин у суборенду, в заставу, у статутний капітал, проти будівництва на цих ділянках будь-яких об'єктів, у тому числі тимчасових споруд: кіосків та інших малих архітектурних форм для продажу товарів і надання послуг, і взагалі — проти будь-якої господарської діяльності. Це прогулянкова набережна з елементами благоустрою. І крапка. 

Загалом, доводів селищної ради про те, що пункти договору мають бути узгоджені сторонами, суд не прийняв. 

Селищна рада, певна річ, оскаржила це рішення. І Одеський апеляційний господарський суд призупинив справу до розгляду пов'язаних справ у Білгород-Дністровському міськрайсуді. Але Вищий господарський суд України, за скаргою компанії "Літус Маріс", велів розглянути справу по суті. 

Така стисло судова історія боротьби за набережну. Після того, як широкій громадськості стали відомі оголошені судом умови договорів, інвестор звернувся з листом до в.о. голови Затоківської селищної ради В.Бокія з пропозицією сісти за стіл переговорів. 

Компанія згодна вилучити з договорів право орендаря передавати земельні ділянки в суборенду, заставу, статутний фонд і купувати їх у власність. Інвестор залишив за собою лише можливість самостійно господарювати на землі, будувати, з письмової згоди селищної ради, виробничі, культурно-побутові та інші споруди й отримувати доходи. А ще — заявив про готовність узяти на себе додаткові зобов'язання: забезпечити вільний доступ до пляжів та зберегти пляжі вздовж орендованих ділянок безплатними. Але все це після того, як рішення суду набуде законної сили. 

Та ба. Законної сили воно не набуло. І, доки суди вирішують, кому й що дозволяла та виділяла влада, обидві сторони розв'язали інформаційну війну, обвинувативши одна одну в одних і тих самих гріхах: у рейдерському захопленні набережної, в намірах роздерибанити пляжну землю, зробити її приватною власністю, використовувати на власний розсуд, зводячи на ній усе чого душа побажає. 

набер_3
Тут пройде набережна

У кого влада — у того й земля 

Щоб до кінця зрозуміти суть того, що відбувається, повернімося у 2015 р. Нагадаємо, це був рік виборів. Паралельно з боротьбою за набережну тривала боротьба за владу в Затоці. На той час це була одна з гарячих точок на карті України. Однак на тлі вируючих міст курортне селище зі своїми порушеннями тоді згубилося в загальному виборчому потоці. 

Саме в обстановці запеклої сутички за владу і з'явилися на світ доленосні для Затоки рішення. Нагадаємо, їх датовано 23 жовтня 2015 р. Тобто останнім робочим днем перед виборами. Судячи з дат і на інших документах, необхідних для їх прийняття, рішення підганяли до настання "часу Ч". І він настав не на користь інвестора. 

Річ у тому, що представники компанії "Літус Маріс" брали дуже активну участь у виборчому процесі. Адвокат О.Погорілий — активний учасник політичних баталій у Затоці, починаючи з 2010 р. Не без його зусиль незмінний голова селища Надія Ярцева залишила посаду. 

наб
Рятувальна вишка компанії "Літус Маріс"

Результат тих виборів вирішив суд, віддавши перемогу тодішньому ставленику Партії регіонів Василю Звягінцеву, який набрав ледь не вдвічі менше голосів. За заслуги перед новоспеченою владою у 2011 р. адвокат Погорілий отримав посаду керівника КП "Затока". Місцеві розповідали, що він був у селищі мало не цар і бог при м'якотілому голові, якого всі в Затоці називають по-домашньому — "дідусем". Однак після п'яти місяців біля керма, по закінченні курортного сезону 2011 р., О.Погорілий залишив посаду. Але не Затоку. 

З часом команда Погорілого розробить стратегію розвитку селища. Добра, слід сказати, робота. Вона включала будівництво водогону й каналізації, вкрай необхідних сьогодні курортній Затоці, в якої великі проблеми з водою та стоками. Девелоперська компанія Погорілого і візьметься за впровадження свого продукту в життя. 

Спочатку О.Погорілий представить громаді Затоки як інвестора дві офшорні компанії. Одна з них планувала взяти на себе проект спорудження водогону, друга — набережної, але його пропозиції підтримані не були. Потім з'явиться компанія ТОВ "Літус Маріс". Кажуть, що в ній і частка самого Погорілого. Так це чи ні — невідомо. Серед її засновників — три юридичні особи: компанії "ФТТ Україна ОУ", м.Таллінн (12%), "Аурамаре Лімітед", м. Нікосія, Кіпр (76%) і пайове товариство "Дрім ком'юнікейшн" м.Таллінн (12%). Хто кінцеві бенефіціари — теж питання. Як пояснили юристи з компанії О.Погорілого, це литовський бізнесмен Марсель Віхманн. 

Судячи з відомостей, які містяться в держреєстрі підприємств, пан Віхманн спочатку значився як кінцевий бенефіціар компанії з 12% часток. Однак, доки в офісі компанії "Привілей" я вивчала виписку з держреєстру та інші документи, дані змінилися. І кінцевим бенефіціаром стала компанія "Аурамаре Лімітед" М.Віхманна. 

Але повернімося до жовтневих виборів 2015 р. Тоді команда Погорілого щосили боролася за перемогу свого кандидата і працювала проти чинного селищного голови Затоки В.Звягінцева. Є навіть відкрите звернення Марселя Віхманна, стурбованого тим, що до влади в Затоці можуть прийти реакційні сили, і його інфраструктурні проекти опиняться в небезпеці. Лист до ЦВК про порушення під час виборчих перегонів писало й посольство Естонії в Україні.

Річ у тому, що напередодні виборів на деяких базах відпочинку тимчасово було зареєстровано багато "душ", переважно, як писали ЗМІ, студентів Одеської юракадемії. Приблизно 600. Вони збільшили кількість виборців майже на 70%. Юристи з компанії О.Погорілого домоглися скасування фальшивої реєстрації. Але виключити їх усіх зі списку виборців не вийшло. В остаточному підсумку, перемогу з мінімальною перевагою отримав знову Василь Звягінцев.

Що залишилося за кадром?

Із січня ц.р. селищний голова Затоки В.Звягінцев сидить у СІЗО. Не без допомоги О.Погорілого. Закритий він там за виділення ділянок на узбережжі 66 громадянам під дачі ще у 2014 р. Разом із ним сидить і головний архітектор м. Білгород-Дністровського. Недавно до них приєднався і депутат селищної ради, екс-керівник земельної комісії Богдан Шевчук, який був доти в бігах. Нагадаємо: це його компанія "Голденсан" отримала дозвіл виконкому на будівництво першого кілометра набережної. Як бачимо, тоді влада й інвестор працювали спільно, всі були задоволені. 

Однак, звісно, не тільки боротьба за владу зруйнувала цю ідилію. Олександр Погорілий заявив, що корумпована місцева влада вимагала за проект 30% відкоту. З його подачі відкрито кримінальне провадження про вимагання грошей особами, які перешкоджають підписанню договорів оренди з ТОВ "Літус Маріс". 

Але чутки називають й інші причини. Мовляв, спочатку пообіцяли відкіт, а потім кинули. А влада, мовляв, готова була віддати їм землю на їхніх кабальних умовах. Ну, а про те, що рішення селищної ради могли штампуватися заднім числом і за зачиненими дверми, розказують і самі депутати, які воюють із владою. Навіть сьогодні, сидячи за ґратами, селищний голова, з їхніх слів, нібито підписує якісь рішення. Виготовити ж фальшиві печатки коштує недорого...

Загалом, усе просто й банально. Де дуже великі гроші, там вимагають і великих відкотів. Така, на жаль, модель господарювання в корумпованій державі. У забутому владою селищі вона благополучно живе й процвітає, незважаючи ні на яку боротьбу з корупцією. 

Місцеві ж, ті, хто над сутичкою, вважають, що в цій боротьбі одне угруповання зіштовхнулося з іншим. І це, за їхніми словами, м'яко сказано. На жаль, обидві воюючі сторони демонструють однакові методи боротьби, вдаючись до послуг грубої тітушної маси. 

О.Погорілий буквально наступного дня після повідомлень у ЗМІ про його "вбивство" з'явився в селищі живий-неушкоджений і намагався взяти владу в Затоці. Він примусив секретаря селищної ради, в.о. селищного голови В'ячеслава Бокія, у якого вдома пройшов обшук, написати заяву про відставку. Пізно ввечері відбулася позачергова сесія, на якій секретарем обрали депутата селищної ради Наталю Вернигору — члена громадської організації "Благополуччя Затоки". Вона обстоює інтереси інвестора і спільно з командою Погорілого бореться з місцевою владою. Але Погорілому не вдалося заховати за ґрати колишнього працівника міліції В.Бокія (обіймає посаду секретаря селищної ради з грудня минулого року). І сьогодні він, а не Вернигора, продовжує виконувати обов'язки селищного голови. 

Однак війна за набережну — це лише верхівка айсберга, зважаючи на періодичні підпали та захоплення територій баз відпочинку. Якби селищна рада не віддавала рейдерам і не дерибанила разом із ними "очищену" вогнем землю, то не було б цих "вогнищ", вважають у селищі. 

Затока давно бовтається у провінційному й кримінальному болоті, хоча тепер це основний морський курорт країни. І навряд чи вона зможе з нього вибратися самотужки. 

Губернатор області Міхеїл Саакашвілі нинішньої весни, виступаючи на парламентських слуханнях із питань розвитку туризму в країні, заявив, що в сільських рад, чи, як він висловився, "вор-рад", годилося б відібрати право розпоряджатися чорноморськими пляжами. Після замаху на адвоката Погорілого (у який, до речі, не дуже вірять у селищі) губернатор заявив про готовність навести там жорсткий порядок. 

Минулого тижня М.Саакашвілі в супроводі начальника обласної поліції Гіоргі Лорткіпанідзе побував у селищі. Доти губернатор вирішував проблему безпеки на пляжах Затоки та сприяв встановленню рятувальних вишок компанії "Літус Маріс". Отож, Саакашвілі порадив депутатові Наталі Вернигорі брати владу в руки і "відсторонювати бандитів" із селищної ради. При цьому обіцяв підтримку поліції й прокуратури. Н.Вернигора, з її слів, не може почати виконувати обов'язки секретаря ради, оскільки тітушки не допускають її на робоче місце, загрожуючи розправою. 

"У Затоці багато років діє організоване злочинне угруповання, яке контролює селищну раду, розтягуючи землі, мимохідь замовляючи вбивства та спалюючи бази відпочинку. Давід Сакварелідзе кілька місяців тому став наводити там порядок, але війна триває, і ми не маємо наміру відступати", — заявив губернатор. 

Теги:
Помітили помилку?
Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
4 коментаря
  • Frank Azarov 6 июля, 12:00 Pravda-zatoki.com Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Тарас Залецький 4 июля, 10:05 Будують совок, поставили доріжку, щоб для відмітки виконано ( яку вже передуває вітер). Людям нічого, а інвестор для нього головне ( яка різниця чи місцеві чи іноземці) добудувати МАФи хібарки і т.д. Людям буде ще в одному місці "комфортно". Квест між сарайчиками до не чистого пляжу Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Kateryna Stepanova 2 июля, 00:40 Слишком дофига текста, кто это вообще будет читать? Потратить полчаса жизни на то, что и неинтересно, и не ново, и громоздко.
    Иван Иванов 2 июля, 12:51
    Та тысяча людей, живущих в Затоке, потратит и полдня, чтобы прочитать хоть что-то объективное.. Для них - это ежедневная борьба.
    Відповісти Цитувати Поскаржитись
Реклама
Останні новини
USD 26.76
EUR 28.75