Демарш у Хануку

Володимир Кравченко 28 грудня 2016, 23:01
ханука

Читайте також

Ізраїль розсердила резолюція Ради Безпеки ООН.

Під кінець року у відносинах Києва і Тель-Авіва настав льодовиковий період. 

У перший день Хануки прем'єр-міністр Ізраїлю Біньямін Нетаньяху демонстративно скасував офіційний візит очільника українського уряду Володимира Гройсмана, який мав відбутися 27–28 грудня. Крім того, Нетаньяху заборонив членам свого кабінету відвідувати Україну і зустрічатися з українськими міністрами. Не рахуючи розриву дипломатичних відносин, гірше за те, що сталося, може бути тільки відкликання посла. 

Причиною такого демаршу Тель-Авіва стала ухвалена Радою Безпеки ООН резолюція №2334, яка закликає Ізраїль припинити будівництво поселень на окупованих палестинських територіях, включаючи Східний Єрусалим. У ній зазначається, що створення поселень "незаконне і є відвертим порушенням міжнародного права". Одночасно в резолюції міститься заклик до палестинської влади вжити ефективних заходів боротьби з тероризмом.

Рішення схвалили 14 членів РБ ООН з 15, у тому числі й Україна. При голосуванні утрималися тільки Сполучені Штати. Але, не застосувавши права вето, Вашингтон фактично схвалив резолюцію. Як заявила американський представник у РБ ООН Саманта Пауер, її країна не ветувала документа, оскільки він "відображає реальні факти і відповідає політиці США". За її словами, рішення Білого дому наслідок давньої політики невизнання і засудження будівництва поселень, яку Вашингтон проводив від часів президента Рональда Рейгана.

Примітно, що про свою підтримку ухваленої резолюції заявила й Німеччина, де після Другої світової війни та вчиненого нацистським урядом геноциду євреїв надають особливого значення відносинам з Ізраїлем. "Радбез ООН сьогодні ще раз підтвердив давню позицію Німеччини: будівництво поселень на окупованих територіях перешкоджає можливості мирного процесу і ставить під загрозу створення двох держав", — ідеться в заяві міністра закордонних справ Франка-Вальтера Штайнмайєра. 

У Тель-Авіві ж, назвавши резолюцію "антиізраїльською", "лицемірною", "несправедливою", "небезпечною", "незбалансованою" і "ворожою", відмовилися її виконувати. (Нагадаємо, що згідно зі ст. 25 Статуту ООН усі члени цієї організації беруть на себе зобов'язання приймати і виконувати рішення Радбезу). Ізраїль також вдався до низки демаршів.

Так, до ізраїльського МЗС, крім представника України, викликали послів країн-членів РБ ООН — Анголи, Китаю, Франції, Великої Британії, Росії, США, Єгипту, Іспанії, Японії, Нової Зеландії, Сенегалу і Уругваю. Нетаньяху, який одночасно обіймає й посаду міністра закордонних справ, розпорядився відкликати "для консультацій" ізраїльських послів у Новій Зеландії та Сенегалі і заявив, що скасує програму допомоги останній цій західноафриканській країні. Ізраїльський прем'єр також відмовився від зустрічі в Давосі з британським і китайським очільниками урядів Терезою Мей і Лі Кецяном.

Крім того, Нетаньяху заявив про перегляд відносин Тель-Авіва з ООН, у тому числі й у питанні фінансування цієї організації та її представництв в Ізраїлі. Зокрема, йдеться про Близькосхідне агентство ООН для допомоги палестинським біженцям та організації робіт (UNRWA). До того ж, як повідомляє ізраїльський інформаційно-новинний портал Ynet, "Ізраїль робитиме все, щоб скасувати призначення антиізраїльських офіційних осіб в ООН, які регулярно роблять заяви проти Ізраїлю, використовуючи антисемітську лексику".

Та якщо прибічники правлячої коаліції схвалюють дії уряду, то опозиція їх критикує. Засуджуючи ухвалення "антиізраїльської резолюції", опозиція говорить про крах зовнішньої політики уряду Нетаньяху. 

Наприклад, лідер партії Ха-Тнуа (парламентська коаліція "Сіоністський табір") Ціпі Лівні на своїй сторінці у Facebook написала, що "рішення Ради Безпеки погане для Ізраїлю, і це підсумок капітуляції Нетаньяху перед правими радикалами". Вона також виступила з різкою критикою скасування візиту Володимира Гройсмана до Ізраїлю. Колишня очільниця дипломатичного відомства вважає, що такими діями Нетаньяху знову проявляє безпорадність. "Для чого потрібно було скасовувати візит прем'єр-міністра України до Ізраїлю, чим це допоможе нашій країні?", — запитує Ц.Лівні. 

Оглядачі ізраїльських ЗМІ вважають, що резолюція відкриває шлях до міжнародних санкцій проти Ізраїлю. Зокрема, оглядач Haaretz Барак Равід вважає, що рішення РБ ООН може вплинути на результат "попередньої перевірки", яку проводить зараз Гаазький кримінальний суд за скаргою Палестинської автономії. На його думку, для прокурора Гаазького суду дане Радбезом визначення може стати підставою прийняти скаргу палестинців і розпочати кримінальне провадження проти уряду Ізраїлю. 

Шквал обурення викликала резолюція РБ ООН і в Україні. Український Facebook ряснів жорсткими оцінками дій офіційного Києва: "дипломатична диверсія", "нерозумне голосування", "ситуація абсолютно скотиняча", "вітаю МЗС із черговою перемогою", "Україна в компанії з Росією проголосувала в ООН за резолюцію проти Ізраїлю"... Українські політики також не оминули цієї  резонансної теми. 

"Національним інтересам України завдано великої шкоди, яку доведеться довго усувати", — попереджав лідер Радикальної партії Олег Ляшко. "Єрусалим завжди нас підтримував і допомагав... А зараз вийшло так, що Україна їм "ніж у спину", — переймався радник міністра внутрішніх справ Зорян Шкіряк. А його шеф Арсен Аваков написав у Facebook, що "голосування України проти Ізраїлю в ООН є дивним і необдуманим. Цей факт необхідно розглянути на найближчому засіданні Кабміну".

Нагадаємо, що думка члена уряду, оприлюднена ним у соціальних мережах, не є офіційною позицією держави: міністр має право коментувати ситуацію тільки у профільному відомстві. А у випадку очільника МВС було б краще, якби він оперативно дав пояснення щодо призначення Валерія Лютого керівником поліції Черкаської області, а не коментував ситуацію з голосуванням у РБ ООН. Озвучувати позицію держави, відповідно до Віденської конвенції, мають право тільки три людини — президент, прем'єр і міністр закордонних справ. Сам же прем'єр Володимир Гройсман виявив дипломатичність і "з розумінням" поставився до скасування свого візиту до Ізраїлю, закликавши не драматизувати ситуацію. 

Слова Гройсмана не вгамували критику, яка лунає на адресу української влади: на тлі розгорнутої Тель-Авівом агресивної інформаційної кампанії офіційний Київ традиційно не поспішав дати чіткі публічні пояснення своїм діям. Для стороннього спостерігача позиція Києва виглядала, м'яко кажучи, як "зрада". Особливо, коли врахувати, що за кілька днів до цього на засіданні Генасамблеї ООН Ізраїль проголосував за резолюцію "Становище з правами людини в Автономній Республіці Крим і місті Севастополь (Україна)", де використано формулювання "тимчасова окупація Російською Федерацією частини території України".

То якими мотивами керувалася українська дипломатія, коли, попри особисте прохання Нетаньяху до Гройсмана утриматися при голосуванні, вирішила схвалити резолюцію? Спробуємо розібратися в цій непростій історії.

Навіть у середовищі українських дипломатів немає єдиної думки щодо того, наскільки правильно вчинила українська делегація, схваливши резолюцію. Багато наших співрозмовників вважають, що Україні все-таки слід було утриматися, з огляду і на особливу роль, яку відіграє Ізраїль у світовій політиці, і його лобістські можливості. Як на мене, українська делегація все-таки вчинила правильно при розгляді питання про ізраїльські поселення на окупованих територіях. Помилка Києва в тому, що українське МЗС із запізненням на два дні пояснило причину своєї підтримки резонансної резолюції прагненням дотримуватися норм міжнародного права. 

Як і все міжнародне співтовариство, останню чверть століття Україна засуджує будівництво Ізраїлем поселень на окупованих палестинських територіях на Західному березі річки Йордан і в секторі Газа. Це населені пункти, створені після 1967 р. на територіях, зайнятих Ізраїлем під час Шестиденної війни, жителями яких є ізраїльтяни. У резолюціях РБ ООН №446, 452, 465 і 471, ухвалених у 1979–1980 рр., зазначалося, що створення Ізраїлем поселень на окупованих територіях є незаконним, і висувалися вимоги до Ізраїлю припинити їх будівництво. (2005 року уряд Аріеля Шарона ухвалив рішення вивести поселення з сектора Газа.)

"Міжнародне право має застосовуватися до всіх однаково — як до ворогів, так і до друзів. Це питання принципу. Це наша позиція, якої ми послідовно дотримуємося вже довгі роки. У жовтні під час дебатів у РБ ООН ми знову підтвердили, що засуджуємо політику будівництва поселень на окупованих палестинських територіях. Політика ж, яку провадить Ізраїль, є протиправною", — пояснив у коментарях DT.UA один з високопоставлених українських дипломатів. 

У цій ситуації голосувати "проти" лише тому, що російська делегація підтримала резолюцію, було б неправильно. Адже ж нерозумно стверджувати, що Сонце обертається навколо Землі лише тому, що в Росії говорять протилежне. 

Дуже важливо враховувати ще й фактор Криму: згідно з міжнародним правом немає різниці між діями Ізраїлю на окупованих територіях і Росії — на Кримському півострові. "Ми не можемо не засуджувати будівництво поселень на окупованих територіях, тому що через кілька тижнів будемо просити наших партнерів засудити окупацію Криму Росією. Ми повинні бути послідовними в дотриманні міжнародного права", — наголосив DT.UA високопоставлений український дипломат. 

Такі аргументи Києва. Ну а те, що інтереси двох країн часто не збігаються, — цілком природно. Хоча українським політикам слід брати приклад з ізраїльських колег у послідовному обстоюванні національних інтересів — аж до скасування візитів, відкликання послів і скорочення міждержавних контактів.

Нагадаємо, що, виходячи зі своїх інтересів, Тель-Авів не приєднався до економічних і політичних санкцій проти Росії, ухвалених у зв'язку з окупацією Криму й Донбасу. Не надає нам військово-технічної допомоги. Понад те: вище політичне керівництво Ізраїлю публічно не засуджує анексії Криму і уникає підтвердження територіальної цілісності України. І коли в березні 2014 р. Генасамблея ООН ухвалювала резолюцію A/RES/68/262 про територіальну цілісність України, Ізраїль не брав участі в голосуванні.

Причина цієї позиції проста: Росія — впливовий гравець на Близькому Сході, що і враховують у Тель-Авіві, вибудовуючи свої відносини з Україною. У цій ситуації голосування за резолюцію про права людини в Криму — виняток з правила. 

Отже, твердження, що в Києва й Тель-Авіва стратегічні відносини, є, щонайменше, перебільшенням і результатом некомпетентності. "Союзницьких зобов'язань перед Ізраїлем у нас немає, а сам Ізраїль часто нагадував нам про те саме, вчиняючи не так, як було би потрібно Україні, а так, як потрібно для національних інтересів Ізраїлю. І Україна не ображалася", — зазначив у себе на сторінці у Facebook голова правління Фонду "Майдан закордонних справ" Богдан Яременко.

Але для Ізраїлю тема поселень в Іудеї і Самарії (території на Західному березі Йордану) — чутлива. Оглядач Haaretz Йосі Вертер вважає, що відповідальність за дипломатичний провал ізраїльського уряду, який не зумів переконати адміністрацію США накласти вето на резолюцію РБ ООН проти поселенської політики на цих територіях, цілком і повністю лежить на прем'єр-міністрі Б.Нетаньяху. Однак той не бажає брати відповідальність за це фіаско, перекладаючи її на інших.

Треба віддати належне Тель-Авіву, який намагається свою дипломатичну поразку в ООН обернути на виграш. Реакція Б.Нетаньяху, можливо, і видається надмірно емоційною, балансує на межі істерики, однак вона багато в чому розрахована на внутрішнього споживача — ізраїльських виборців "Лікуд" і "Наш дім — Ізраїль". Вона розрахована на впливову ізраїльську діаспору. І, звичайно ж, — на адміністрацію новообраного американського президента Дональда Трампа, з яким правляча коаліція пов'язує сподівання на "перезавантаження" американо-ізраїльських відносин, неабияк зіпсованих особистою неприязню Біньяміна Нетаньяху до Барака Обами. Утім, особисті стосунки двох лідерів не вплинули на фінансову допомогу Вашингтона Тель-Авіву і розширення співробітництва між ізраїльськими й американськими спецслужбами. 

В Ізраїлі багато хто вважає, що ухвалення резолюції Радою Безпеки ООН було особистою помстою Обами Нетаньяху і стало "прощальним подарунком" адміністрації, чия каденція завершується. Сам же Нетаньяху очікує, що 15 січня адміністрація Обами завдасть нового удару по Ізраїлю: Паризька конференція щодо Близького Сходу затвердить заздалегідь підготовлений план мирного врегулювання, який містить хронологічні рамки та інші конкретні деталі, — і США встигнуть до 20 січня закріпити цей план резолюцією Радбезу ООН. 

Ставка Нетаньяху — Дональд Трамп. Новообраний же президент, який неодноразово закликав Обаму застосувати в Раді Безпеки ООН право вето і не допустити ухвалення резолюції, засудив результат голосування, заявивши, що ця "велика поразка Ізраїлю в ООН дуже ускладнить мирні переговори". При цьому він пообіцяв "домогтися миру в будь-якому разі". Утім, жодних обіцянок скасувати цю резолюцію після свого офіційного вступу на посаду Трамп не дав.

Однак ізраїльтяни переконані: відносини Ізраїлю і Сполучених Штатів за адміністрації республіканця Дональда Трампа будуть значно теплішими, ніж за адміністрації демократа Обами. І це позначиться на тих країнах, які голосували за резолюцію. З огляду на це, ізраїльський журналіст Шимон Бріман запитує: Київ узагалі спроможний мислити на перспективу? Українські дипломати стверджують, що зважили всі "за" і "проти" при формуванні позиції щодо голосування. 

У Києві, де скасування візиту прем'єра оцінюють як "неприємність", а не як кризу, все ж таки сподіваються, що після першого емоційного сплеску пристрасті вгамуються, а відносини нормалізуються. І це дасть змогу продовжити переговори щодо Угоди про вільну торгівлю та про подальшу лібералізацію авіасполучення; підготовку до підписання Імплементаційного протоколу до нещодавно ратифікованої сторонами Угоди, яка регулює трудову міграцію. Вирішення цих питань, так само як і ставлення до українських громадян під час проходження паспортного контролю в аеропорту Тель-Авіва, й покажуть, чи прийшла відлига на зміну крижаному холоду.

Теги:
Помітили помилку?
Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
8 коментарів
  • vortex 12 января, 23:01 продолжение. Израиль защищался и нанёс удары по агрессору, и готов уйти с этих территорий в ответ на признание арабами законного существования государства Израиль. Ушёл Израиль добровольно из Газы без всяких условий. И что получил в Газе? Террористов, ведущих террор против Израиля.Так что Израиль будет присутствовать в Иудее и Самарии до тех пор, пока арабы не поймут, что оружием они ничего не добьются, а только переговорами и признанием государства Израиль. А Россия совершила агрессию против суверенного гоударства Украины с целью уничтожения государства Украина и сделать её опять колонией имперского огрызка России. Что, этот "высокопоставленный дипломат" этого не знал, когда излагал своё "мнение"? Если знал-то провокатор, если не знает этого- тогда он не дипломат, а обычный полуграмотный чиновник-карьерист, мнение которого выеденного яйца не стоят. Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • vortex 12 января, 22:44 продолжение.любое еврейское строительство там было не только легальным, но и поощрялось.. В 2013 году на этой основе французский аппеляционный суд принял решение: "строительство железнодорожной системы французской компанией на контролируемом Израилем Западном берегу не нарушет международное законодательсво". И если израильтянин приезжает в Иудею и Самарию, покупает там, или строит, или расширяет жилище, он согласно международному законодательству, не совершает ничего предосудительного. Сколько раз Изралиль обращался к арабскому миру о признании госдарства Израиль и установлении нормальных межгосударственных отношений. В ответ-войны, терроризм и истерики уничтожить Израиль. Так что "высокопоставленный дипломат" своими мнениями не только покзывает свою безграмотность, но и наносит колоссальный вред Украине, смешивая в одну кучу агрессию и оккупацию Россией Крым и Донбасс с оккупацией Израилем спорных территорий вразрез с Женевской конвенцией, поощряя агрессора Россию. Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • vortex 12 января, 21:14 продолжение. и легальности строительства поселений в Иудее и Самарии сводится к вопросу об интерпретации статьи 49 Четвёртой Женевской Конвенции 1949 года. 49 статья этой конвенции распространяется на территории суверенных государств. Украина и Россия-государства, и эта конвенция действительна по отношению к оккупации Россией Крыма и Донбасса. А палестинского государства нет. Причина простая-с 1948 года арабы не признают существование государства Израиль, невзирая на неоднократные предложения Израиля признать его государством, имеющим право существовать на своей исторической земле, и признаным ООН. Нет палестинского государства. С кем вести переговоры руководствуясь стаьями Женевской Конвенции? Земли Иудеи и Самарии после окончания Первой Мировой войны и крушения Оттоманской империи, согласно международному законодательству-СПОРНЫЕ территории. И единственный международный документ по этим территориям был составлен в 1920 году на конференции в Сан Ремо, согласно которому Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • vortex 12 января, 20:56 Автору статьи простительно незнание тонкостей вопроса голосования Сб ООН, но и ему, было бы нелишне, прежде чем писать подобную статью, проконсультироваться у специалиста по таким вопросам. А уж "мнение высокопоставленного украинского дипломата", не лезет ни в какие ворота. Ему бы не знать суть вопроса, но нет, абсолютно безграмотное "мнение." Это или "высокопоставленный дипломат" слабо разбирается в подобных вопросах, что для сегодняшнией украинской элиты не редкость, либо сознательно занимается дезинформациее, вводя в заблуждение автора статьи и читателей, говоря: "Мы не можем не осуждать строительство на оккупированных территориях, потому что через несколько недель будем просить наших партнёров осудить оккупацию Крыма Россией, мы должны быть последовательны в соблюдении международных прав". С таким "соблюдением международных прав" подобными дипломатами, не удивлюсь, если проголосуют, что "Донбасс-территория России". Все эти попытки "осуждения Израиля за стрительство поселений Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • spragly 30 декабря, 05:28 На мій скромний погляд, неофіційна допомога важить більше ніж резолюції РБ ООН. Заради неї варто було б і утриматися при голосуванні. Логіка резолюцій це логіка мирного процесу. А його в Україні нема, у нас логіка національно-визвольної війни. Ізраїль засуджували коли він розпочав семиденну війну, але ж саме цей крок і спас націю. Як і Шимон Перес, що всіма правдами та неправдами викупив креслення ядерної зброї у французів, після чого де Голль прийшов в ярость. Ізраїль діяв всупереч всім резолюціям, бо резолюції найчастіше, як показала історія, якраз нікого ні до чого не спонукають... На жаль, світ побудований на силі а не на резолюціях...
    Nagel Herr 2 января, 10:13
    Неофіцийну допомогу ми маємо не тільки від Ізраілю. Головний наш, нажаль не офіційний, союзник - це США, не треба про це забувати. Логічніше Україні було остатися у фарватері політики США, ніж псувати з ними відношення заради суто формальної підтримки Ізраілю, яка йому дуже мало чим допоможе
    Boris Nemets 5 января, 03:51
    Конечно нужно Украине следовать в "фарватере США", но курс США поменялся, и Украина теперь следует в старом фарватере.
    Boris Nemets 5 января, 03:53
    Вот здесь ответы на все вопросы, затронутые в статье. http://9tv.co.il/news/2017/01/02/236775.html
    Відповісти Цитувати Поскаржитись
Реклама
Останні новини
USD 26.55
EUR 28.89