"Гнучка солідарність" замість жорстких квот

Олексій Коваль 1 жовтня, 00:00
беженцы мигранты_38
Нігіна Бероєва / Facebook

Читайте також

"Вишеградська четвірка" запропонувала свій варіант подолання міграційної кризи в ЄС

Проблема біженців розколює ЄС. Частина лідерів Європи хоче переглянути політику ЄС щодо біженців з Азії й Африки, яка призвела до кризи в Євросоюзі й підштовхнула Велику Британію до референдуму про вихід з ЄС. 

Одночасно лідери Євросоюзу намагаються знайти спосіб, як усунути протиріччя між країнами, які відмовляються приймати в себе мігрантів відповідно до встановлених для них квот. Від нав'язування зобов'язань приймати біженців можливо перейти до принципу "гнучкої і добровільної солідарності", коли кожна країна вноситиме в спільні зусилля для розв'язання проблем біженців рівно стільки, скільки побажає. Такий підхід запропонували країни "Вишеградської четвірки" на саміті у Братиславі 16 вересня. Однак керівництво ЄС говорить про екзистенціональну кризу Євросоюзу, яка найвідчутніше далася взнаки саме в питанні ставлення до біженців, оскільки країни — члени ЄС пересварилися через них, а відтак поставили під сумнів основоположні принципи європейського співжиття — солідарність і спільну відповідальність. 

На неформальному саміті у Братиславі європейські політики 27 країн, замість присвятити весь час обговоренню виходу Великої Британії з ЄС, узялися за тему нелегальної міграції. Європейські лідери визнали, що міграційна політика ЄС двох останніх років зазнає фіаско. Країни — члени Євросоюзу (в основному східноєвропейські) фактично торпедували зусилля ЄС щодо квотованого розподілу й розселення мігрантів у країнах Союзу, про що прямо заявив голова Європарламенту Мартін Шульц. Зі 160 тисяч біженців, яких збиралися розселити згідно з квотами з тимчасових таборів у Греції й Італії, пристановище в інших країнах отримали менше ніж 5 тисяч. Напередодні зустрічі у Братиславі протистояння Заходу і Сходу Європи лише посилилося — міністр закордонних справ Люксембургу навіть закликав виключити Угорщину з ЄС за нелюдське поводження з мігрантами. Своєю чергою Будапешт заявив, що має намір 2 жовтня провести референдум про те, чи прийматиме Угорщина понад 1200 мігрантів згідно з квотами ЄС. Мартіна Шульца підтримав і президент Єврокомісії Жан-Клод Юнкер. Вони разом розкритикували позицію східноєвропейських країн у питанні перерозподілу біженців усередині ЄС. "Солідарність — це принцип, а не подарунок, — сказав він. — Якщо хтось ставить солідарність під питання, то він ставить під питання й сам ЄС". У Східній Європі згадують про принцип солідарності тільки тоді, коли потребують фінансової підтримки або відчувають загрозу з боку Росії.

Канцлер Німеччини Ангела Меркель у Братиславі була менш категорична, ніж Шульц. Вона вперше публічно визнала, що "план розселення" спіткали певні труднощі, і потрібен новий підхід. Для того щоб згладити протиріччя, вирішили після саміту у Братиславі зібрати ще одну зустріч — у Відні 24 вересня, на яку прибули лідери кількох країн ЄС (Австрії, Німеччини, Греції, Болгарії, Хорватії, Угорщини, Румунії і Словаччини), а також держав Балканського регіону, через які відбувався транзит біженців з Греції (Сербії й Албанії). 

Ангела Меркель, чия міграційна політика зазнає критики як з боку низки країн ЄС, так і самої Німеччині, на зустрічі у Відні казала про те, що Європа повинна зупинити нелегальну міграцію, але при цьому не порушувати гуманітарного права. За її словами, ключовими для вирішення цієї проблеми мають стати домовленості Євросоюзу з третіми країнами — в Африці і на Близькому Сході, а також з Афганістаном і Пакистаном, які повинні взяти на себе зобов'язання приймати назад своїх громадян, котрі не отримають дозволу залишитися в ЄС. Крім того, Євросоюз фінансово допомагає Лівану та Йорданії, де розгорнуто табори біженців з Сирії.

Канцлер Німеччини вважає цілком успішним досвід угоди про мігрантів з Туреччиною, яка зупинила наплив мігрантів з Сирії до Греції, і припускає укладання такої ж угоди з Єгиптом. 

Своєю чергою австрійський канцлер Крістіан Керн так само високо оцінив роль Балканських держав, яким удалося з лютого цього року перекрити транзитні маршрути нелегалів з Греції до Австрії і Німеччини. Голова Європейської ради Дональд Туск також висловив упевненість, що балканський канал транзиту буде закрито назавжди. Цікаво, що півроку тому Берлін критикував Австрію та Балканські країни за такі радикальні заходи, але тепер Ангела Меркель мовчазно схвалила ці дії, переконавшись у їх ефективності. Адже за минулі півроку до ФРН прибуло всього 50 тисяч прохачів притулку, хоча Німеччина готувалася прийняти мільйон мігрантів. Проте новітні дані Євростату свідчать про зростання кількості осіб, що запитують у ЄС права на притулок офіційно, тобто з виконанням усіх вимог і документами. У другому кварталі їх налічувалося 305700. Із них 187 тисяч просили дозволу на перебування саме в Німеччині. У зв'язку із цим австрійський канцлер висловив ідею встановити граничний поріг для приймання мігрантів і недопущення їх "надлишків" у межі кордонів ЄС. Проте німецький канцлер виступає проти цієї ідеї.

У Братиславі й Відні лідери говорили про необхідність збільшити чисельність сил охорони зовнішніх кордонів ЄС — Frontex. Місія може бути поширена на Сербію і Болгарію. Греція також попросила розмістити сили Frontex на її кордоні з Албанією і Македонією. До того ж офіцери Frontex можуть отримати повноваження здійснювати паспортний контроль на зовнішніх кордонах ЄС, нарівні з прикордонслужбами окремих країн. На думку
Д.Туска, саме посилення охорони зовнішніх кордонів Союзу нинішнього року дало найбільш очевидні результати, а отже, убезпечить від повторення кризи 2015 р., коли в Європу прибуло понад 1,5 мільйона нелегальних мігрантів. Нині, у зв'язку з тим, що основний канал транзиту знову змістився з Егейського в Середземне море, Євросоюз спрямовує головні зусилля з перехоплення нелегалів поблизу Африканського узбережжя. Так, згідно з європейською статистикою, цього року до Італії прибуло 110 тисяч мігрантів, в основному з Лівії, при цьому 3 тисячі потонули під час небезпечної подорожі. 

Однак у Відні не вдалося владнати всі протиріччя, хоча питання про квоти й обов'язковий прийом біженців узагалі не обговорювалося. Угорський прем'єр Віктор Орбан заявив, що Євросоюз має бути готовий до того, що угода з Туреччиною може зірватися. Принаймні Брюссель і Анкара все ще не вирішили складних питань надання безвізового режиму. Орбан також запропонував, щоб ЄС почав відслідковувати мігрантів іще до їхніх спроб подолати зовнішній кордон Євросоюзу. Він висловив ідею побудувати на лівійській території охоронюване поселення (практично ціле місто) для мільйона біженців, де вони перебували б, поки відбувається процес їх ідентифікації і розглядається справа про надання дозволу на проживання в ЄС. Утім, коштів ЄС на такий масштабний проект нині явно не має. 

Обговорення міграційних проблем у Братиславі й Відні показує, що досі Євросоюз не має єдиного підходу. У Відні політики всіляко уникали питання про квоти і про те, якою буде міграційна політика ЄС. І все-таки німецький канцлер Ангела Меркель, залишаючи Відень, знову заговорила про те, що Німеччина прийматиме сотні мігрантів з Греції та Італії, щоб підтвердити незмінність своєї політики. Але якщо згадати про критику всередині країни, то німецькому канцлерові країни "Вишеградської четвірки" надають унікальний шанс з найменшими політичними втратами поховати ідею "широко розчинених дверей" для біженців. Це особливо важливо напередодні німецьких виборів, на яких опозиція ратуватиме за жорсткість міграційного законодавства.

Хоча ще рано говорити про те, що, власне, робитиме ЄС, щоб змінити свою міграційну політику, вже ясно, що вона не буде обов'язковою для всіх країн-членів. Слід констатувати, що це істотна поразка прихильників уніфікованої європейської політики, явний відступ від фундаментальних принципів ЄС — солідарності і взаємодопомоги. Однак у Брюсселі й Берліні, мабуть, усвідомили: якщо і далі гнути таку жорстку лінію, то Brexit стане прецедентом, і низка інших країн, що, як і Велика Британія, не згодні з міграційною політикою ЄС, будуть змушені шукати вихід — зокрема і з ЄС. "Гнучка солідарність" у подоланні міграційної кризи, що її запропонувала "Вишеградська четвірка", не зміцнить згуртованості Союзу, однак на цьому етапі може вирішити деякі проблеми і зняти протиріччя між країнами-членами. 

Передбачається, що кожна з країн ЄС самостійно створюватиме свої служби для роботи з мігрантами. Одним країнам доведеться, наприклад, посилити прикордонний контроль, іншим — розширити соціальні служби. Проте Євросоюз пропонує передати у відання національних урядів фінансування й розподіл необхідних для мігрантів ресурсів. Найімовірніше, мультифункціональні сили для роботи з мігрантами в кожній країні формуватимуться на партнерстві між державою і бізнесом з активним використанням коштів місцевих бюджетів та залученням до роботи з мігрантами представників громадськості для того, щоб переселенці швидше адаптувалися в новому середовищі й інтегрувалися в суспільство. Через представників бізнесу можна активніше залучати мігрантів у ті країни й регіони Європи, де відчувається брак робочих рук. Місцева влада відповідатиме за надання освітніх послуг, інформуватиме уряди своїх країн про можливість надати переселенцям житло. 

Така модель видається майже ідеальною і розв'язує протиріччя, що виникли після запровадження квот на мігрантів з боку ЄС для окремих країн. Крім того, країни, що не побажали приймати в себе мігрантів, можуть замість цього обмежитися фінансуванням низки проектів для мігрантів у загальноєвропейському масштабі. Таким чином виникла ще одна ідея —створити спецфонд для фінансування вирішення міграційних проблем. Адже ЄС не покриває видатків на мігрантів, на які змушені йти деякі країни. Очевидно, що левова частка коштів фонду піде Греції й Італії. Потенційно на його кошти можуть претендувати також Болгарія, Мальта й Іспанія. Ця ідея нагадує ініціативу Partnership for Refugees президента США Барака Обами, який запропонував найбільшим мультинаціональним компаніям підтримати зусилля ООН для допомоги біженцям у глобальному масштабі. У Європейському варіанті фонд для біженців також буде відкрито для внесків від бізнесу й приватних осіб. 

Крім того, у рамках цього партнерства країни ЄС, які приймуть незначну кількість біженців, можуть добровільно надавати тим, хто прийняв їх багато, інші види підтримки, включаючи послуги, техніку й обладнання, фахівців у різних галузях, які працюватимуть на тимчасовій основі. 

Ідеї, озвучені східноєвропейськими країнами, можуть сподобатися в Європі далеко не всім, та все ж таки вони, на відміну від нинішнього курсу Євросоюзу, видаються значно реальнішими. І головне — їх можливо реалізувати на практиці. Але, очевидно, тут діло принципу. Солідарність у тому вигляді, як її тлумачать у Брюсселі й низці інших столиць Європи, не передбачає "гнучкості". Однак такий жорсткий підхід уже призвів до референдуму у Великій Британії, і в ЄС мають про це пам'ятати. 

 

Теги:
Помітили помилку?
Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
Немає коментарів
Реклама
Останні новини
USD 26.10
EUR 28.01