"Грузинська мрія" про контрольний пакет

гр

Читайте також

"Вітаю тебе, Грузіє, з великою перемогою", — патетично заявив прем'єр-міністр і формальний лідер правлячої партії "Грузинська мрія — Демократична Грузія" Георгій Квірікашвілі після оприлюднення перших результатів парламентських виборів. 

Чи стали благом для Грузії минулі вибори — це ще питання, але вони точно стали тріумфом для "Грузинської мрії"

Прибічники партії мільярдера Бідзіни Іванішвілі мають усі підстави радіти проміжним підсумкам голосування. "Грузинська мрія" виявилася не просто однією з трьох партій, що пройшли до парламенту, а політичною силою, за яку грузини віддали найбільшу кількість голосів у бюлетенях з переліком партій і блоків.

За даними ЦВК, "Грузинська мрія" отримує 48,67% голосів (44 мандати), тоді як її основний суперник "Єдиний національний рух" (ЄНР) — 27,11% (27 місць). Проросійський блок "Давід Тархан-Моураві, Ірма Інашвілі — Альянс патріотів Грузії, Об'єднана опозиція", що об'єднує шість дрібних партій, посів третє місце (його підтримали 5,006% виборців). Цю політичну силу в парламенті представлятимуть шість депутатів.

Ці дані ще можуть змінитися, якщо будуть задоволені подані позови про визнання анульованими результатів на окремих дільницях. Уже були анульовані пропорційні підсумки на шести дільницях і мажоритарні — на п'яти.

Утім, якщо ці зміни можуть вплинути на представництво в парламенті "Альянсу патріотів Грузії", то для "Грузинської мрії" це все вже несуттєво. Прибічників останньої більше хвилюють інші питання: високою є ймовірність, що грузинські "мрійники" одержать у законодавчому органі більшість не просту, а конституційну — 113 мандатів, а може й трохи більше. Принаймні в самій партії ставлять таку мету.

Лідери "Грузинської мрії" мають усі підстави для того, щоб вважати свої плани реальними.

Специфіка формування грузинського парламенту така, що зі 150 депутатів тільки 77 обираються за пропорційними списками, а 73 — за мажоритарною системою. У 23 одномандатних округах перемога залишилася за правлячою партією (всього у "мрійників" тепер 67 мандатів). У 50 округах відбудеться другий тур, де, здебільшого, конкуруватимуть кандидати "Грузинської мрії" і "Єдиного національного руху". Судячи з усього, на більшості мажоритарних дільниць також переможуть представники партії влади.

Якщо "Грузинська мрія" все ж таки отримає три чверті місць, це означатиме не просто формування однопартійного уряду, а абсолютне домінування "мрійників" у виконавчій і законодавчій владі. І тоді вони зможуть без перешкод реалізувати всі свої задуми, переглянувши багато реформ команди Міхеїла Саакашвілі. Б.Іванішвілі вже запропонував конституційну реформу, відповідно до якої президента обиратиме парламент.

Але що добре для однієї партії, погано для цілої країни: політична система стає менш стійкою, з'являється більше ризиків дестабілізації, оскільки зникає система стримувань і противаг. У ситуації, коли вплив опозиції на ухвалення рішень владою мінімальний, вона може впливати на правлячу партію тільки через вулицю.

Для Грузії сценарій, коли "мрійники" мають конституційну більшість, — катастрофічний, оскільки загрожує сплеском вуличного протистояння і дестабілізацією ситуації. Відносно високий результат "Грузинської мрії" свідчить про те, що в масі своїй виборці ще не розчарувались у політиці "мрійників", і нині очікувати масових акцій протесту не доводиться. Але що буде за рік, два, три? 

Міжнародні рейтинги демонструють високі показники Грузії. Але вони не говорять про економічні проблеми, що стоять перед країною, про велике безробіття, про невисокий рівень доходів. Бідність населення не зменшується, а навіть зростає. І невдоволення владою тільки посилюватиметься у випадку подальшого падіння рівня життя.

Багато передвиборних обіцянок команди Бідзіни Іванішвілі виявилися невиконаними. Масове голосування грузинів за третю політичну силу — "Альянс патріотів Грузії" — якраз і свідчить про невдоволення виборців двома основними політичними партіями. Але поки що розчарування в "Грузинській мрії" значно поступається неприйняттю "Єдиного національного руху" і його фактичного лідера — Міхеїла Саакашвілі.

Парламентські вибори 8 жовтня багато хто і уявляв собі як заочне протистояння двох непримиренних противників — ексцентричного мільярдера з проросійськими поглядами Бідзіни Іванішвілі та реформатора з авторитарними замашками Міхеїла Саакашвілі. Результати голосування стали серйозним ударом і по позиціях ЄНР у грузинській політиці, і по амбіціях М.Саакашвілі, який мріє тріумфально повернутись у Грузію. Тепер про повернення доведеться забути. Принаймні на найближчі роки.

Якщо після виборів 2012 року "націонали" мали в парламенті 65 мандатів, то на сьогодні у ЄНР тільки 23 мандати. За роки опозиції вони зуміли зберегти і партію, і своїх представників у парламенті. Але що буде далі? Чи зуміє ЄНР зберегти своїх прихильників і залишитися великою політичною силою, чи її вплив на виборців продовжуватиме падати? Майбутнє партії невиразне, хоча "націонали" і говорять, що головне для них — не голосування 8 жовтня, а вибори 2020 року.

Багато чого залежить від подальших кроків. Незадоволені неочікувано низькими результатами, "націонали" голосно кричать про фальсифікації, а лідери партії говорять, що найближчим часом презентують план подальших дій і обіцяють захистити волевиявлення грузинів. Так, Міхеїл Саакашвілі не тільки не бачить сенсу в участі "націоналів" у другому турі виборів, а й пропонує партії бойкотувати парламент. Утім, багато членів "Національного руху" вважають такий бойкот самогубним.

Яку тактику обере керівництво ЄНР — поки що неясно. Але західні партнери Тбілісі зацікавлені у стабільності в Грузії, через яку проходять стратегічні газо- і нафтопроводи, і не хочуть підтримувати дії, які можуть розгойдати ситуацію в країні. Тим більше що міжнародні спостерігачі — від ОБСЄ, НАТО, ЄС, Міжнародного республіканського інституту — зазначають: хоч і мали місце окремі випадки насильства, проте, вибори проходили в конкурентній обстановці й були добре організовані.

Проте, враховуючи негативне ставлення багатьох грузинів до Саакашвілі, чия тінь падає й на ЄНР, серйозним успіхом можна вважати вже закріплення цієї партії як провідної опозиційної сили в парламенті й країні. Інші опозиційні прозахідні партії, що раніше входили в парламентську коаліцію "Грузинська мрія", — Республіканська, Ліберальна, "Вільні демократи" — взагалі не будуть представлені в законодавчому органі, оскільки не змогли подолати п'ятивідсоткового бар'єру.

Провал на виборах уже призвів до кризи партію "Наша Грузія — Вільні демократи". Її лідер, колишній міністр оборони Іраклій Аласанія оголосив, що "тимчасово йде з політики" для того, щоб проаналізувати свої помилки та реорганізувати партію. За день після парламентських виборів лави вільних демократів залишив ще один лідер партії — Алексі Петріашвілі. Одночасно з виходом лідерів поширюються чутки про те, що кілька представників партії будуть представлені в новому уряді.

За бортом парламенту залишилась і проросійська партія "Демократичний рух — Єдина Грузія", очолювана колишньою соратницею Саакашвілі Ніно Бурджанадзе. Розчарована результатами, вона вже встигла звинуватити не лише "Грузинську мрію", а й "Єдиний національний рух" у фальсифікації виборів.

Та все ж таки вперше за багато років у законодавчому органі буде представлена проросійська політична сила — "Альянс патріотів Грузії", очолюваний Давідом Тархан-Моураві та Ірмою Інашвілі. До останньої миті не було зрозуміло, чи проскочить прохідний бар'єр партія, яка виступає за відновлення повноцінного політичного діалогу з Росією: долю вирішили тисячні відсотка.

Поява в грузинському парламенті проросійської партії, критично налаштованої до політики європейської і євроатлантичної інтеграції, не матиме серйозного впливу на зовнішньополітичний курс Тбілісі: занадто мало "патріотів" у грузинському парламенті. Але для Кремля важливий сам факт появи подібної політичної сили в стінах законодавчого органу Грузії. Країни, з якою Росія воювала ще кілька років тому.

Російські парламентарії вже заявили, що результати парламентських виборів у Грузії показали бажання відмовитися від прозахідного курсу. "Вважаю, що підсумки цих виборів однозначно свідчать про бажання співробітництва Грузії з Росією", — заявив голова комітету Держдуми у справах СНД Леонід Калашников.

Один з лідерів " Грузинської мрії", Георгій Вольський заявив, що якихось змін у зовнішній політиці Тбілісі не буде, ніхто не збирається відновлювати дипвідносини з РФ. Утім, російське керівництво цілком влаштовує й нинішній підхід "Грузинської мрії" до російсько-грузинських відносин. За влади "мрійників", які зробили ставку на економічний прагматизм у відносинах з Росією, Тбілісі не створював для Москви особливих проблем. Навіть тоді, коли говорив про окупацію росіянами Південної Осетії і Абхазії.

А от для Києва перемога "мрійників" означає збереження українсько-грузинських відносин на рівні "пасивного добросусідства". Після перемоги "Грузинської мрії" на виборах 2012-го тісні контакти керівництва двох країн пішли в минуле, а держави послабили політичне співробітництво. Ані Тбілісі, ані Київ так і не знайшли значущого місця один для одного у своїй політиці. Показово, що вже більше року в Грузії немає українського посла.

Безперечно, на відносини Києва та Тбілісі впливає россійський фактор: уряд "мрійників" боїться дратувати Москву. Але головна проблема україно-грузинських відносин — Міхеїл Саакашвілі, проти якого в Грузії порушено кримінальні справи, і видачі якого вимагає грузинська прокуратура. У жовтні 2015-го грузинські спецслужби, наприклад, заявили про те, що Саакашвілі і його соратники готували в країні державний переворот. Загалом, для Тбілісі фактор колишнього президента дуже чутливий. 

Україна ж не тільки надала притулок М.Саакашвілі, але й дала йому громадянство та високу посаду. У Тбілісі ці кроки Києва викликали, м'яко кажучи, невдоволення. Грузинське керівництво дратувало і те, що Саакашвілі як очільник Одеської обласної адміністрації не раз у своїх публічних виступах критикував нинішню грузинську владу і продовжує виступати з відеозверненнями до жителів Грузії.

Змусила нервувати Тбілісі й нещодавня заява дружини Міхеїла Саакашвілі Сандри Рулофс (вона балотувалася по мажоритарному округу), що її чоловік мало чи не днями приїде в Грузію. І грузинську владу зовсім не заспокоїли слова третього президента, що, незалежно від результатів голосування, він "не залишить поле битви в Україні", оскільки не вважає себе "гастролером", який переїжджає з країни в країну.

Для нинішньої грузинської влади колишній лідер ЄНР — такий самий діючий грузинський політик і небезпечний ворог, який в одну мить може дестабілізувати ситуацію в країні. Неважливо, наскільки ці уявлення про ненависного політичного опонента відповідають реальності. Важливо те, що в Тбілісі оцінюють проблему саме так. А отже, за влади "мрійників" фактор Саакашвілі, разом з російським, й надалі впливатиме на україно-грузинські відносини.

Теги:
Помітили помилку?
Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
1 коментар
  • wargo 14 октября, 10:05 Какая все-таки гадкая статья. По логике статьи - так и главная проблема ухудшения отношений с россией, это революция достоинства. И что делать? Какие выводы? Відповісти Цитувати Поскаржитись
Реклама
Останні новини
USD 26.10
EUR 28.01