Імпічмент по-бразильському

12 травня 2016 р. сенат Бразилії проголосував за імпічмент президента країни Ділми Русефф. Відповідно до конституції країни, виконувачем обов'язків президента на наступні 180 днів став Мішел Темер, який із 2010 р. обіймає посаду віце-президента.

Протягом цього піврічного періоду справа Ділми Русефф буде розглядатися сенатом, який прийматиме остаточне рішення щодо її подальшої долі: першу жінку президента Бразилії обвинувачують у використанні коштів державних банків для зменшення дефіциту бюджету у 2014 р. Це робилося задля перемоги на тодішніх виборах очільника країни. Якщо зазначений факт буде доведено, то залишається мало шансів на те, що Ділма Русефф збереже посаду.

Результати голосування в сенаті проти Ділми Русефф можна певною мірою вважати наслідком закулісних маневрувань Партії бразильського демократичного руху (PMDB), до якої належать Мішел Темер і Едуардо Кунха, донедавна спікер нижньої палати парламенту. У грудні 2015 р. тодішній віце-президент Бразилії у приватному листі до президента звинуватив її як в ігноруванні його особисто, так і в нехтуванні підтримкою PMDB у парламенті.

На тлі економічних проблем і корупційного скандалу навколо державної нафтової компанії Petrobras, яку Русефф очолювала впродовж 2003–2010 рр., PMDB вдалося довести справу до імпічменту. Фактично, Ділмі Русефф просто забракнуло гнучкості і вміння йти на компроміси, як це вмів робити її попередник і наставник Луїс Ігнасіу Лула да Сілва.

Річ у тому, що закулісний характер більшості важливих домовленостей у політичній сфері Бразилії означав можливість компромісу і міг би привести до провалу голосування за імпічмент іще в палаті депутатів. Однак Ділма Русефф, апелюючи до того факту, що у 2014 р. вона була переобрана
54 млн голосів, пішла на конфронтацію. І програла.

Ситуація в політичній сфері країни набула справді трагікомічних масштабів, адже вже згаданий Едуардо Кунха втратив посаду спікера нижньої палати парламенту 5 травня 2016 р. Як виявилося, на рахунках у Швейцарії в нього знайшли 40 млн дол., які той отримав шляхом махінацій і корупційних схем. Так само провадження відкриті проти Мішеля Темера і президента сенату Ренана Калейроса, а також проти половини депутатів національного конгресу Бразилії.

Перед Мішелем Темером стоять непрості завдання. Як заявив він сам, представляючи склад нового уряду, метою його політики стане відновлення єдності у країні та національний порятунок шляхом відновлення зростання економіки. Підтримання спокою і єдності в суспільстві може виявитися непростим завданням для нового очільника Бразилії.

Д.Русефф, передаючи посаду М.Темеру, попередила про небезпеку згортання результатів соціальних програм, які протягом останніх 13 років реалізовувала правляча Робітнича партія (PT). У відповідь на таке Мішелю Темеру пообіцяли масштабні протести.

Власне, ситуація з соціальними програмами, можливими заворушеннями у відповідь на їх скасування та кризові явища в економіці країни пов'язані у єдиний вузол протиріч. Із одного боку, такі програми як Bolsa Familia впродовж попереднього десятиліття сприяли справжньому соціальному прогресу в Бразилії - понад 40 млн осіб поповнили ряди середнього класу, а 36 млн було виведено із крайньої бідності. Окрім того, 2,6 млн осіб отримали субсидійоване державою житло.

Але все це відбувалося протягом періоду, коли економіка країни зростала (із 508 млрд дол. у 2002 р. до 2,615 трлн у 2012 р., тобто вп'ятеро!) на тлі збільшення попиту КНР на традиційні статті бразильського експорту - продукцію сільського господарства та руди металів. В умовах сповільнення китайської економіки бразильська економічна модель виявилася неготовою до випробувань. При цьому Ділма Русефф вирішила зберегти масштаби соціальних програм. Як наслідок, країна отримала дефіцит бюджету й інфляцію.

Свій вибір вона зробила свідомо, адже це було частиною стратегії переобрання у 2014 р. Навіть 1 травня 2016 р., виступаючи перед прибічниками Робітничої партії у Сан-Паулу, Ділма Русефф говорила про необхідність збільшити масштаби фінансування Bolsa Familia на 9% й анонсувала початок другої хвилі субсидійованого державою житлового будівництва. Тим самим вона хотіла максимально мобілізувати прихильників перед голосуванням у сенаті.

Однак внаслідок такої політики, коли вузькополітичні розрахунки взяли гору над законами економіки, Бразилія опинилася у надзвичайно складній ситуації. На 2016 р. прогнозований дефіцит бюджету може перевершити 27,72 млрд дол., що може становити 15% бюджету. Для порівняння: у 2015 р. цей показник становив 10,4%. Тим часом показник інфляції на сьогодні сягнув 10%, при тому що законом цей показник встановлений на рівні 4,5%. Окрім того, прогнозується скорочення економіки в нинішньому році на 3,9%.

Ось такий економічний спадок дістався Енріке Мейрелесу, який у новому уряді очолив міністерство фінансів. До цього він у 2003–2010 рр. очолював Центральний банк, і саме в період його керівництва країні вдавалося тримати інфляцію на рівні, закріпленому законодавством.

Після свого призначення Е.Мейрелес заявив, що пріоритетними напрямами роботи стануть боротьба з дефіцитом бюджету, а також інфляцією, яку він хоче зменшити принаймні до 6,5%. Досягти ж збалансованого бюджету Бразилія може лише у разі скорочення соціальних програм або тимчасового підвищення податків.

Однак остаточне рішення щодо заходів прийматиметься після системної оцінки ситуації. У кожному разі, Мішель Темер постане перед непростим вибором, адже і той і інший крок означають подальше скорочення економіки. Урізання ж соціальних програм на додачу означає можливість масштабних протестів, які обіцяють почати Робітнича партія та її прихильники.

Іншим можливим виходом із ситуації може стати проведення пенсійної реформи, яка перш за все передбачатиме запровадження мінімального пенсійного віку. На сьогодні нормальне функціонування пенсійної системи коштує країні 13% ВВП, - за цим показникам Бразилія випереджає набагато більш розвинені країни G7. Окрім того, проведення реформи трудового законодавства з метою спрощення процедур найму і звільнення працівників також обіцяє збільшення конкурентоспроможності країни.

У кожному разі, Мішель Темер муситиме йти на непопулярні кроки, адже це єдиний спосіб збалансувати бюджет. Тому його прихід до влади був зустрінутий прогнозами економістів щодо можливості зростання економіки Бразилії у 2017 р. на 0,5%. Хоча такий розвиток подій пов'язаний ще й із тим, що економіка країни, на думку агентства Reuters Thompson, "намацала дно", як заведено говорити серед економістів, а отже у разі реформ може швидко дати позитивний результат.

Швидше за все, Мішелю Темеру не буде складно піти на непопулярні перетворення: підтримка його серед населення становить лише 1-2%, як свідчать опитування. Тим самим непопулярні, але потрібні реформи не означають для в.о. президента політичного самогубства, коли рейтинг перебуває у зоні статистичної похибки. При цьому сам Темер заявляє, що не має наміру балотуватися на посаду президента у 2018 р.

А ось для PMDB правління однопартійця може виявитися переломним: як вважають, партія, котра ніколи досі не виставляла на виборах президента свого кандидата, планує у 2018 р. порушити цю традицію. Успішне проведення реформ Мішелем Темером підвищило б шанси цієї партії на успіх.

Слід також розуміти, що ситуація політичної й економічної кризи, в якій сьогодні перебуває Бразилія, має великий вплив на весь регіон Латинської Америки. Фактично, йдеться про можливість зміни політичного балансу в цьому регіоні на користь правоцентричних сил, що означатиме остаточний кінець "лівого повороту" 2000-х років.

Тому не дивно, що такі країни як Венесуела, Куба, Болівія, Еквадор і Нікарагуа розкритикували початок імпічменту проти Ділми Русефф. Найдальше пішов президент Сальвадору, який заявив про відкликання посла з Бразилії. Генеральний секретар УНАСУР Ернесто Сампер також поставив під сумнів законність імпічменту.

Зі свого боку, МЗС Бразилії відкинуло всі звинувачення в незаконності дій сенату країни, а самі звинувачення назвало популяризацією брехні. Генсек ООН, своєю чергою, закликав до поважання конституції країни, а також до національного діалогу і єдності. Показовою стала заява Міжнародного олімпійського комітету про те, що голосування в сенаті жодним чином не позначиться на проведенні Олімпійських ігор у Бразилії в серпні 2016 р.

Особливе значення розвиток подій у Бразилії матиме для Венесуели і Куби. Президент Венесуели назвав початок процедури імпічменту в Бразилії проти Ділми Русефф інспірованою США насмішкою над вибором народу. За словами Ніколаса Мадуро, наступною жертвою стане Венесуела. Однак насправді на цей час Каракас турбує те, що тепер такі країни як Бразилія й Аргентина більше не захищатимуть соціалістичний уряд від обвинувачень на багатосторонніх регіональних майданчиках за порушення прав людини та антидемократичні практики.

Ситуація ще серйозніша для Куби, адже Гавана звикла отримувати фінансову допомогу в різних формах від Бразиліа. З одного боку, Куба отримала кредит на 1,75 млрд дол. від Бразилії, що, в тому числі, був спрямований на модернізацію порту Маріель. А з іншого - 11,4 тис. кубинських медиків працюють у Бразилії, що дає Кубі до 500 млн дол. прибутків щороку. Тепер же, як повідомив анонімний бразильський дипломат на Кубі, Бразиліа планує повну переоцінку політики щодо Гавани -з огляду як на економічну ситуацію, так і на факти нецільового використання кредитних грошей.

Таким чином, можна сказати, що Бразилія ввійшла у визначальний період своєї історії, який відкриває альтеративні можливості подальшої еволюції країни. Те, як правляча еліта Бразилії впорається з подвійною економічною і політичною кризою, визначатиме, не лише якою буде сама країна в наступні десятиліття, а й у якому напрямі розвиватиметься весь регіон Латинської Америки.