Ізраїль—ПА: новий фон старого конфлікту

Віктор Каспрук 8 серпня 2014, 20:20
Израиль

Читайте також

У ракетних обстрілах ізраїльської території ХАМАСом і воєнних діях Ізраїлю у відповідь ніби немає нічого нового, проте вони відбуваються на зовсім новому тлі. Це безпрецедентний випадок в історії арабсько-ізраїльського конфлікту: частина арабських держав відкрито підтримує Ізраїль у конфлікті з палестинцями або робить це не декларуючи. 

Нині союзниками Ізраїлю у протистоянні з палестинцям в особі ХАМАСу є Йорданія, Єгипет і Саудівська Аравія. І одним із підсумків завершення бойових дій, імовірно, буде кінець строгого арабського альянсу, тобто системи, яка завжди і в усьому підтримувала палестинців і їхню головну мету — створення палестинської держави. 

Конфлікт між Ізраїлем і ХАМАСом увиразнює нові поділи на Близькому Сході. Тепер це вже не протистояння мусульман і ізраїльтян. Це ісламські екстремісти ("Брати-мусульмани", ХАМАС, Хезболла) та їхні покровителі (Іран, Катар і Туреччина) — проти Ізраїлю і більш поміркованих мусульман, зокрема Йорданії, Єгипту і Саудівської Аравії. 

ХАМАС, який контролює протягом багатьох років сектор Газа, — це продовження "Братів-мусульман". Для багатьох "Брати" — всього лише центральна сила у боротьбі зі світською владою в Єгипті. Але насправді, вони набагато більше, ніж вічні опоненти єгипетського режиму. 

"Брати-мусульмани" — міжнародне угруповання, що має свої відгалуження у багатьох країнах світу, включаючи Саудівську Аравію та Об'єднані Арабські Емірати. 

"Арабська весна" показала, до чого можуть призвести народні повстання в країнах, де "Брати" набирають силу. Вони становлять серйозну загрозу для урядів, котрі виступають проти них. 

Нинішня операція в секторі Газа — це бій Ізраїлю проти ХАМАСу, але бій — як частина ширшої, регіональної війни з "Братами-мусульманами". Тому більшість арабських країн поділяють рішучість Ізраїлю раз і назавжди покінчити із цим терористичним угрупованням. 

З погляду керівництва Єгипту, Саудівської Аравії, Йорданії, ОАЕ та деяких інших арабських держав, прем'єр-міністр Ізраїлю Біньямін Нетаньягу веде цю війну з ХАМАСом і від їхнього імені — щоб, нарешті, покласти край функціонуванню мусульманського "братства". 

Тут необхідно звернути увагу на той факт, що арабські уряди й офіційні арабські засоби масової інформації, по суті, пристали на ізраїльську точку зору щодо того, хто є терористом, а хто ні. ЗМІ Єгипту і Саудівської Аравії подають "Братів-мусульман" як терористів і визначають ХАМАС як терористичну організацію. 

Це повний розворот від колишньої позиції, коли арабські держави воювали в міжнародних організаціях з Ізраїлем і США за визначення, хто є "терористом", а хто "борцем за свободу". 

Якщо в 2012 році, воюючи з палестинськими бойовиками в секторі Газа під час операції "Хмарний стовп", Ізраїль відчував з усіх боків тиск недружніх арабських сусідів, котрі вимагали припинити бойові дії, то цього разу все інакше. 

Після повалення військовими уряду ісламістів у Каїрі Єгипет створив нову коаліцію арабських держав, до якої входять Саудівська Аравія, Йорданія і ОАЕ, що підтримують боротьбу з ісламістським рухом ХАМАС. Відраза і неприйняття політичного ісламу в арабських державах сьогодні настільки сильні, що переважають ідіосинкразію до прем'єра Ізраїлю Нетаньягу. 

Єгипет традиційно є ключовим посередником у будь-яких переговорах з ХАМАСом (який вважається терористичним угрупованням у США й Ізраїлі), проте цього разу уряд у Каїрі здивував — він публічно запропонував угоду, що відповідає більшості вимог Ізраїлю, а не ХАМАСу. 

Хоча ХАМАС відхилив її як неприйнятну, Каїр продовжує наполягати на тому, що його пропозиція залишається відправною точкою для подальших дискусій з питання досягнення перемир'я. 

Попри те, що коментатори, які співчувають палестинцям, визначили цю пропозицію як заздалегідь неприйнятну для ХАМАСу, арабські союзники Єгипту оцінили її досить високо. 

Так король Саудівської Аравії Абдалла ібн Абдель Азіз підтримав президента Єгипту Абдулу Фаттаха ас-Сісі, котрий сказав у своїй заяві, що не покладає провину на Ізраїль, бо йдеться про "кровопролиття безневинних громадян, котрі платять ціну за воєнну конфронтацію, за яку вони не несуть жодної відповідальності".

Нині явно прослідковується тенденція, коли інтереси різних арабських режимів збігаються з інтересами Ізраїлю. Боротьба єгиптян з політичним ісламом дуже подібна до боротьби ізраїльтян з палестинськими бойовиками з ХАМАСу.

Можна сказати, що повстання "арабської весни" принесли зовсім інші результати, ніж очікувалося. Ще зовсім недавно, півтора року тому, більшість експертів в Ізраїлі, Вашингтоні та й у самій Палестинській автономії очікували, що в результаті цих повстань арабські уряди більше прислухатимуться до своїх громадян, а отже, прихильніше ставитимуться до палестинців і більш вороже — до Ізраїлю.

Але замість посилення ізоляції уряд Ізраїлю несподівано отримав неабиякі політичні бонуси. Його нині мовчазно підтримують лідери тих арабських країн, які вбачають у ньому союзника у їхній спільній боротьбі проти політичного ісламу. 

Єгипетські чиновники прямо або опосередковано дають зрозуміти, що винним у тому, що під час обстрілів було вбито палестинців, вони вважають ХАМАС. Проурядові єгипетські ЗМІ продовжують покладати вину на ХАМАС, який, на їхню думку, є інструментом регіональної змови ісламістів з метою дестабілізувати Єгипет і регіон. Єгипетські прокурори звинувачують ХАМАС у підбурюванні до насильства в Єгипті.

А викривальні промови проти ХАМАСу на одному з популярних проурядових ток-шоу в Єгипті були настільки дошкульними, що уряд Ізраїлю транслював деякі з них на сектор Газа. У них навіть висловлювалася думка, що "єгипетська армія повинна допомогти ізраїльській позбутися ХАМАСу". 

Водночас жителів Гази обурює продовження Єгиптом політики на знищення тунелів, що використовувалися для транскордонної контрабанди в сектор Газа. Адже наслідком закриття прикордонних переходів є нестача харчів, води й медикаментів. 

Як вважають деякі палестинські аналітики, "єгиптяни в змові проти нас більше, ніж ізраїльтяни. Вони знищили "Братство" в Єгипті і тепер мають намір знищити ХАМАС".

Це пояснюється тим, що Єгипет та інші арабські країни, особливо монархії Перської затоки, Саудівська Аравія і ОАЕ, вступили у своєрідний не задекларований союз з Ізраїлем з огляду на свою спільну позицію щодо Ірану, конкуруючої регіональної сили, яка фінансує і озброює ХАМАС.

Хоч як це парадоксально, але для Вашингтона ці зрушення створюють певні перепони для його зусиль, спрямованих на припинення бойових дій. 

Бо хоча єгипетські спецслужби продовжують контактувати з ХАМАСом, як це вони робили і за колишніх президентів — Хосні Мубарака і Мухаммеда Мурсі, ворожість Каїру до хамасівців ставить під сумнів ефективність цього каналу, особливо після відповіді палестинців на першу пропозицію Єгипту.

 У результаті держсекретар США Джон Керрі змушений був звернутися до ісламських держав регіону, Катару і Туреччини, виступити в ролі альтернативних посередників у цьому близькосхідному конфлікті. 

ХАМАС, який контролює сектор Газа, вважав за краще будувати тунелі для терактів, ніж зводити школи й ремонтувати будинки. Отримуючи велику фінансову допомогу, лідери хамасівців витрачали її на власні політичні інтереси, а не на поліпшення життя пересічних палестинців.

Для того, щоб краще зрозуміти витоки цього конфлікту, треба усвідомити, що Ізраїль бореться не з палестинцями. Він бореться з ісламським тероризмом. А для хамасівців втрата життя палестинцями — лише привід нажахати страхітливими сюжетами глядачів провідних телеканалів світу.

При цьому дисбаланс кількості смертей серед ізраїльтян і палестинців наочно показує, як з обох сторін ставляться до своїх громадян і захищають їхні життя. Ізраїль інвестує в ракети для того, щоб захистити своїх людей, а палестинці використовують людей для того, щоб захистити свої ракети, розміщуючи їх у найбільш густонаселених житлових кварталах. 

Протягом багатьох років ізраїльський прем'єр-міністр Біньямін Нетаньягу спрямовував усі сили й сотні мільйонів доларів на підготовку до знищення ядерного проекту Ірану, бо вважав, що Іран загрожує існуванню його країни. За даними з різних джерел, Ізраїль зробив серйозні приготування до повітряної атаки на ядерні об'єкти Ірану. 

Та саме тоді, коли Ізраїль зосередив найбільші зусилля й ресурси на Ісламській Республіці Іран, ХАМАС розпочав масове будівництво своїх тунелів. 

У той час загроза від тунелів здавалася ізраїльтянам непорівнянною із загрозою від ядерної атаки на їхню країну. Та згодом з'ясувалося, що небезпека від тунелів набагато відчутніша в реальному часі, бо вже завдає серйозної шкоди ізраїльській обороні. 

Крім використання палестинцями тунелів для терактів та контрабанди, чим вони провокували ізраїльтян, ще більшої шкоди вони завдали собі масовими запусками на територію Ізраїлю ракет "Касам". Ці запуски не досягли та й не могли досягти результатів, потрібних ХАМАСу, натомість спровокували великі людські жертви, матеріальні втрати і знищення інфраструктури сектора Газа. 

Протягом майже місяця ХАМАС, який відповідальний за щоденні нові жертви, підірвані десятки будинків, унеможливлення доступу людей до води та електроенергії, залишається непохитним. 

Хамасівці не могли не розуміти, що вступають у непропорційну війну проти регулярної, оснащеної найновішою зброєю армії, яка вже не раз доводила, що може захистити Ізраїль. 

Попри те, що цього разу ХАМАСу вдалося завдати ізраїльтянам великих людських втрат, домогтися поставленої мети йому так і не вдалося. У підсумку рахунок людських, матеріальних і політичних втрат — явно не на користь хамасівців.

Це вже третя спровокована ХАМАСом війна з Ізраїлем. І відбувається вона за аналогічними сценаріями — як 2009-го і 2012 року. Результат дій палестинських терористів теж аналогічний — на сектор Газа знову чекає відбудова зруйнованої війною інфраструктури і… нова війна?

Помітили помилку?
Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
1 коментар
  • anb_2008 10 августа, 22:32 Конечно, жалко непричастных к террористам убитых обычных палестинцев, особенно детей. Но они всего отвечают за деяния своих сограждан-террористов, обстреливающих Израиль. То есть, пора уже палестинцам строить своё государство, способное прокормить и ждать работу своим гражданам, а не привечать диверсантов, использующих мирных жителей в качестве "живого щита". И исопльзовать деньги доноров, например, ЕС для мирной жизни, а не разворовывать их для производства ракет. Тогда и бомбёжек не будет. Кстати, многие левые либералы (т.н. "полезные идиоты, по ленинской терминологии") в Европе этого не понимают и осуждают Израиль за ответные действия. Видимо, думают, что террористов можно переделать методом убеждения и уступок. А вот некоторые арабские страны, согласно этой статьи, уже пришли к правильному выводу, что это вовсе не работает с такими как ХАМАС. Пусть к этому выводу они пришли по разным причинам и побуждениям. Пора понять, что ХАМАС - террористическая организация и население поддерживающее его, будет страдать, как пособники террористов. Как руководители отвечают за свою страну, так и население, выбравшее своё руководство, отвечает за свой выбор. Відповісти Цитувати Поскаржитись
Реклама
Останні новини
Курс валют
USD 24.79
EUR 27.26