Піднебесся Казахстану

Крок за кроком Китай розширює свій вплив у Центральній Азії, витісняючи звідти Росію. Пекін надає урядам і компаніям центральноазійських держав дешеві кредити та сучасні технології.

Але інфраструктура будується за китайські кошти і переважно китайцями. Компанії з Піднебесної розробляють багато родовищ, розміщених у регіоні. А місцеві власті, попри незадоволення Москви, лобіюють інтереси китайців, прагнучи укласти з ними великі угоди. Не виняток і Казахстан - член ОДКБ і ЄАЕС, давній союзник Росії.

Астана офіційно декларує багатовекторну політику, наголошуючи, що Казахстан - євразійська країна, яка може стати інтеграційною ланкою між Сходом і Заходом. У сфері економіки, політики та безпеки ця держава дуже залежить від Росії, що є її основним партнером. Але загострення відносин Кремля з Заходом, міжнародні санкції проти РФ та стагнація економіки останньої послаблюють російський вплив і значно посилюють китайське домінування в Казахстані й регіоні в цілому.

Сьогодні казахстанська влада (як президент Нурсултан Назарбаєв, так і прем'єр Карім Масімов) усіляко вітають зміцнення відносин із Китаєм, пояснюючи зближення з Піднебесною економічною доцільністю, - казахстанська економіка потребує інвестицій. Адже з падінням ціни на нафту руйнується й міф, що Казахстан - острівець стабільності в Центральній Азії: оскільки на частку нафтового сектора припадає 20% ВВП і 60% експорту, то доходи країни дуже впали останніми роками.

Але якщо Астана щодо Китаю реалізовує політику "сировинні ресурси в обмін на дешеві кредити й інноваційні технології", то Пекін нарощує в Казахстані свою економічну присутність, просуваючи економічні та інфраструктурні проекти.

За словами директора Казахстанського інституту стратегічних досліджень (КІСД) Єрлана Каріна, на початку 2016 р. в Казахстані вели свою діяльність 668 китайських компаній. Порівняно з 2013 р, їх кількість зросла на 35%. Найбільше китайських фірм, за словами директора КІСД, зареєстровано у сфері торгівлі та будівництва. Але за кількістю компаній з іноземною участю, які діють у Казахстані, Китай посідає п'яте місце після Росії, Туреччини, Нідерландів та Німеччини.

Пояснюючи стратегію Пекіна, співробітники Євразійського банку розвитку (ЄАБР) Ярослав Лісоволик і Євген Винокуров пишуть у російських "Ведомостях", що це великою мірою пов'язано з прагненням Китаю до диверсифікації як у регіональній, так і в галузевій сферах при реалізації проектів на євразійському просторі. "Казахстан стає для Китаю важливим і дуже надійним... джерелом паливно-енергетичних ресурсів, що дозволяє знизити ризики залежності від поставок з інших, більш віддалених країн", - вважають експерти ЄАБР.

У результаті, за останні два десятиліття Китай активно інвестував у нафтогазовий сектор і транспортну інфраструктуру цієї центральноазійської країни. Пекін видавав мільярдні позики Астані, а китайські компанії розробляють найбільші казахстанські нафтогазові родовища. Як повідомив нинішньої весни керуючий директор з економіки та фінансів "КазМунайГаз" Ардак Касимбек, Китай контролює до 30% видобутку нафти в Казахстані.

Починаючи з 2009 р., китайські банки виділили Казахстану кредитів на 13 млрд дол. на реалізацію спільних проектів у різних сферах економіки. При цьому, за словами казахстанського експерта Костянтина Сироєжкіна, інформація про співробітництво у фінансовій сфері закрита: умови отримання кредитів невідомі, а контракти не публікуються.

За даними "Євразійського центру інтеграційних досліджень", прямі інвестиції КНР у цю центральноазійську державу 2015 р. становили 23,6 млрд дол., 98% яких припадають на видобуток і транспортування енергоресурсів. Зокрема, китайська державна компанія CNPC вклала в нафто- і газовидобування Казахстану понад 12 млрд дол., а ще 6,2 млрд дол. спрямувала в будівництво магістральних трубопроводів на території цієї країни для поставки центральноазійських ресурсів у Китай. Саме ця корпорація 2013 р. придбала 8,33% акцій у Кашаганському родовищі за 5 млрд дол.

Але не тільки нафта цікавить Піднебесну. За повідомленнями агентства "Сіньхуа", китайські компанії висловили намір інвестувати 1,9 млрд дол. у харчову промисловість Казахстану. Прикладом економічного співробітництва між двома країнами є і будівництво нафтопроводу "Кенкіяк-Кумколь-Атасу-Алашанькоу" та газопроводу "Центральна Азія-Захід Китаю", створення спільних підприємств із видобутку нафти, газу, уранової руди, будівництва залізниці та автомобільних доріг "Китай- Центральна Азія".

Одним з інструментів для посилення китайського впливу в регіоні загалом і в Казахстані зокрема є трансконтинентальний транспортний коридор "Західний Китай-Західна Європа". "Китайські залізниці виходять на ринки Росії, Європи та Перської затоки через Казахстан, тому Казахстан - важлива країна", - пояснює Чжан Нін, директор центру "Один пояс - один шлях" при інституті Академії суспільних наук КНР.

"Економічний пояс Шовкового шляху" (локальна частина ініціативи "Один пояс - один шлях") не є інтеграційним проектом у чистому вигляді. Його головна мета - створення сприятливих умов для просування китайських товарів на ринки Центральної Азії, Росії, Європи, країн Близького та Середнього Сходу. І Казахстан - найважливіша євразійська держава для втілення ідеї, озвученої 2013-го главою КНР Сі Цзіньпіном.

На цей час ділянка нового Шовкового шляху практично готова: з Казахстану прокладено автомобільну магістраль у Росію, залізницю через Іран до Перської затоки, створено морські порти на Каспійському морі, через Хоргос з'єднано всі держави Центральної Азії. Міжнародний центр прикордонного співробітництва "Хоргос", за словами його керівництва, залучив, із часу його запуску в 2012 р., інвестицій на суму 3,1 млрд дол.

При цьому Китай дедалі більше ігнорує інтереси Росії в регіоні, створюючи розгалужену інфраструктурно-логістичну мережу в Європу, яка значною мірою покликана диверсифікувати залежність від транзитних шляхів для товарів та енергоносіїв, що пролягають російською територією. А вслід за цією "тихою експансією" з допомогою інвестиційно-фінансових важелів Пекін посилює і свій політичний вплив.

На відміну від Євразійського економічного союзу, в рамках якого Москва реалізує свої інтеграційні проекти на пострадянському просторі, Пекін, пропонуючи співпрацю в рамках "Економічного поясу Шовкового шляху", не нав'язує своїх економічних та політичних підходів у двосторонніх відносинах. Але, як зазначають експерти, реалізовуючи таку політику, Китай "прив'язує" до себе інші країни набагато міцніше, ніж це робить РФ у форматі ЄАЕС.

Усе це дуже не подобається Москві. У Кремлі стурбовані появою в Центральній Азії такого потужного конкурента, як Пекін, що цілеспрямовано продовжує розширювати співпрацю з регіоном.

Ряд експертів навіть вважають, що між Китаєм і Росією розгоряється неабияка суперечка навколо території та природних ресурсів Казахстану. Тим часом, як випливає з коментарів російських аналітиків, у Москві розуміють, що сьогодні можливості Білокам'яної обмежені, і їй доводиться миритися зі зростанням ролі Пекіна в Казахстані. Втім, не тільки в цій країні, а й в інших країнах Центрально-Азійського регіону. Наприклад, у Киргизстані.

Використовуючи міжнародну ізоляцію РФ, КНР зміцнила свої позиції неформального лідера і в Шанхайській організації співробітництва (ШОС), де, практично, всі економічні проекти реалізовуються на двосторонній основі. І в Москві знехотя погоджуються з пропозицією міністра закордонних справ КНР Ван І, який заявив, що Китай хоче бачити "ШОС платформою для прискорення стикування проекту "Економічний пояс Шовкового шляху" з Євразійським економічним союзом".

Хоча казахстанська влада вітає економічну присутність Китаю, для казахстанського суспільства загалом характерні сінофобія, страх перед Піднебесною, неприйняття жителями Казахстану китайської трудової міграції. Опитування свідчать, що до китайців негативно ставляться 21% казахів і 15% росіян, які живуть у цій центральноазійській країні. Такі настрої посилюються з погіршенням економічної ситуації в Казахстані.

Провали в економіці, що супроводжуються девальвацією тенге (національна валюта втратила половину своєї вартості), призвели до різкого падіння рівня життя, посиливши протестні настрої серед населення. І тепер для того, щоб люди вийшли на вулицю, достатньо будь-якого приводу: конфліктний потенціал, накопичений у Казахстані за останні роки, високий. Нинішньої весни, наприклад, країною прокотилися "земельні бунти": казахстанців обурила підготовка змін до законодавства, які дозволяли б іноземцям (насамперед китайцям) орендувати землю терміном на 25 років.

Сінофобія не може не турбувати китайців. Використовуючи елементи "м'якої сили", сьогодні Пекін формує в Казахстані імідж Китаю як надійного економічного партнера, привабливої альтернативи Росії та Заходу. Серед іншого, Пекін також надає гранти на навчання в КНР громадянам держав, охоплених ініціативою "Один пояс - один шлях". І ці зусилля потроху змінюють ситуацію в казахстанському суспільстві, сприяючи розширенню китайського впливу в Казахстані.