Як облаштувати Сирію?

Сергій Данилов 13 вересня 2013, 20:25
Сирия

Читайте також

Атмосфера навколо сирійської кризи істотно відрізняється від того, що можна було спостерігати раніше в подібних ситуаціях. Ніколи досі в Росії градус істерії та пропаганди не був настільки високим. Так, уперше з радянських часів спочатку в Росії, а потім і в Україні громадяни почали повторювати абсурдні пропагандистські кліше про те, що в разі удару по Сирії почнеться третя світова війна. 

Така неадекватна реакція, безперечно, ніяк не пов'язана зі станом справ у воюючій Сирії або хоч якоюсь реалістичною оцінкою міжнародного становища. Це один з показників стану суспільства, що створює, у свою чергу, сумнозвісні "червоні лінії" для політиків. У результаті маніпульоване суспільство формує умови для того, щоб російський істеблішмент сам ставав об'єктом маніпуляцій з боку, наприклад, того ж таки Асада.

Російська ініціатива передати хімічну зброю під міжнародний контроль відсунула в часі початок американської операції проти Сирії. Оптимісти, щоправда, вважають ініціативу Росії не відстроченням, а першим кроком до запуску багатостороннього переговірного процесу, у результаті якого буде знайдено формулу врегулювання конфлікту. 

У будь-якому разі президент Обама хоча й висловив скепсис, але попросив Конгрес відкласти дебати й голосування стосовно сирійського питання, щоб вивчити пропозицію Росії та ухвалити збалансоване рішення. Також він оголосив, що Сполучені Штати дочекаються висновків комісії ООН, експерти якої працювали на місці застосування хімічної зброї. 

На підтримку такого рішення висловилися всі знакові фігури американського конгресу і ключових партнерів США у світі, окрім лідерів країн Перської затоки. На їхню думку, міжнародний контроль над хімічними арсеналами сам по собі не може зупинити громадянську війну. І з цим твердженням складно сперечатися.

Скептики вказують, що тепер можна зволікати із процесом ухвалення рішення про передачу хімічної зброї під міжнародний контроль у незліченних консультаціях та узгодженнях. Пропозицію Франції негайно ухвалити відповідну резолюцію Ради Безпеки ООН відкинули. Натомість плануються переговори держсекретаря Джона Керрі і міністра закордонних справ Росії Сергія Лаврова у Женеві. Керрі везе з собою на переговори групу експертів з нерозповсюдження зброї масового ураження та хімічного озброєння, що свідчить про серйозне ставлення до ініціатив Кремля. 

Передачу сирійської хімічної зброї під якийсь міжнародний контроль надзвичайно важко здійснити з практичного погляду. Військові експерти коментують перспективи дуже обережно: у воюючій країні, в умовах нечіткої позиції влади це складно як логістично, так і технічно. Усі пам'ятають, як довго влада Сирії, всупереч здоровому глузду і власній репутації, не допускала інспекторів ООН у східне передмістя Дамаска. Хто може гарантувати, що такі ситуації не повторяться тепер у місцях складування хімічної зброї? Очевидно, відповідальність у цьому разі ляже на Росію. 

Однак пропозиція від Росії була дуже доречною: для Вашингтона знайшовся черговий привід без втрати обличчя перенести початок непопулярної воєнної акції. Тепер можна оголосити, що досягнуто проміжної перемоги, і Асад відмовився від хімічної зброї під тиском Вашингтона. 

На тлі можливої угоди щодо хімічної зброї почалися розмови про шляхи врегулювання кризи. У заявах і коментарях опозиційних активістів і політиків з'явилися згадування про тимчасовий уряд, всеосяжний план виходу з кризи, про перспективи співробітництва з частиною нинішнього сирійського істеблішменту. І хоча далеко не всіх домовленостей уже досягнуто, однак деякі принципи плану з урегулювання вже можна спробувати сформулювати. 

Як повідомили наші співрозмовники з середовища арабських політичних активістів, однією з ключових умов буде вилучення чинного президента Башара Асада з конструкції влади. Технічно це може статися наступного року, коли в Сирії мають відбутися чергові президентські вибори. Асад просто не висуватиметься на них. До президентських виборів формується тимчасовий уряд, куди ввійдуть як представники чинного кабінету Асада, так і опозиція з різних таборів — Дамаска, Стамбула і Дохи. Тимчасовий уряд стає відповідальним за проведення чесних виборів і забезпечує стабільність у перехідний період. Алавіти і частина наближених до нинішнього режиму сил отримують якусь частину влади і посади в уряді, що має слугувати гарантією їхнього виживання в новій Сирії. 

Далі однією з центральних умов урегулювання називається збереження територіальної цілісності країни. Не допустити створення фактично автономних анклавів після громадянської війни буде важко. Алавіти на початку XX ст. на заході Сирії — у Латакії — одного разу вже проголошували чи то державу, чи то автономію. Там, у гірських районах заходу країни, є кілька зон, де компактно проживають інші меншини і де теоретично вони можуть претендувати на відокремлений статус. Однак для всіх сусідів Сирії і монархій Перської затоки збереження цілісності країни є принциповою умовою.

Нічого принципово нового в такому плані врегулювання немає. Всі ці ідеї вже лунали в численних обговореннях. Діло за малим — змусити Асада домовитися з Тегераном, знайти серед опозиції відповідальних людей і гарантувати, що потенційні переможці не знищуватимуть переможених.

Опозиція зараз представлена трьома центрами. У Стамбулі дислокується Сирійська національна рада, яку роздирають протиріччя й чвари, оскільки в ній представлений досить широкий спектр політичних течій — від лівих світських активістів до мусульманських радикалів. У Досі в 2012 р. була створена Сирійська національна коаліція, визнана Лігою арабських країн. На загальне переконання, Сирійська національна коаліція перебуває під сильним впливом "Братів-мусульман" і патронувалась еміром Катару. 

Нарешті, в Дамаску продовжує діяти Національний координаційний комітет, що об'єднує переважно представників лівих політичних рухів і груп, а також представників національних меншин. Національний координаційний комітет найбільшою мірою готовий до співробітництва з режимом Асада і виступає проти зовнішнього втручання в конфлікт. 

Свою частку в новій владі розраховує отримати командування Вільної сирійської армії, насамперед бригадний генерал Салім Ідріс, який має тісні зв'язки з Туреччиною. Загалом, усі опозиційні центри перебувають у конкурентних відносинах, які загостряться в період можливого поділу майбутньої влади.

Після того як емір Катару шейх Хамад бін Халіфа аль-Тані — безумовно, найбільш талановитий та амбіційний лідер останніх десятиліть на Близькому Сході — несподівано подав у відставку, становище "Братів-мусульман" похитнулося. Перша скрипка в мусульманській частині опозиції перейшла до салафітів, яких підтримує саудівський істеблішмент. Створенням і підтримкою як військових підрозділів, так і політичного крила салафітів опікується діяльний і досвідчений принц Бандар бін Султан. 

Саме Бандар бін Султан літав на переговори до Путіна, пропонуючи екстравагантну угоду щодо Сирії. За повідомленнями преси (сторони офіційно не коментували перебігу переговорів), принц Бандар пропонував в обмін на співробітництво в сирійському питанні врахувати інтереси Кремля на Близькому Сході, зберегти російську базу в Тартусі, підтримати нафтові ціни, відмовитися від будівництва газопроводу до середземноморського узбережжя, укласти багатомільярдний контракт на російську військову техніку і, нарешті, гарантувати безпеку Олімпіади в Сочі. 

Скільки тут правди — сказати важко, але те, що торги були і вони провалилися, — факт.

Важливою умовою повномасштабної участі Вашингтона в сирійському врегулюванні буде цілковите припинення підтримки з боку Саудівської Аравії загонів салафітів у південних районах Сирії. На думку інформованих арабських спостерігачів, діяльність більшості загонів джихадистів без зовнішньої підтримки швидко зійде нанівець. Щоправда, чим займуться ветерани сирійської війни, вважають за краще не думати. 

Однак усі плани мирного врегулювання можуть бути втілені в життя тільки з участю Ірану. Ситуація ж усередині цієї країни досить складна. 

Зовнішньополітичний істеблішмент Ірану в неофіційній обстановці не приховує бажаності повноцінного примирення із Заходом. Проте, як і у випадку з кризою в Сирії, головною перешкодою є заплутаний і поліцентричний характер ухвалення рішень у зовнішній політиці і в політиці безпеки. 

Президент Ірану Хасан Роухані публічно засудив застосування в Сирії хімічної зброї. Така позиція президента зробила його легкою мішенню для консервативного крила іранського істеблішменту, що декларує беззастережну підтримку Башара Асада. У разі початку американської воєнної акції Роухані і його союзники будуть або витіснені на другий план, або змушені приєднатися до консервативної кліки під керівництвом Корпусу стражів ісламської революції. 

Верховний лідер — рахбар — у разі загострення ситуації, швидше за все, стане на бік революційно-консервативного крила. Таким чином, шанс на потепління американо-іранських відносин і розблокування переговорів щодо іранської ядерної програми буде втрачено. Разом з тим без Ірану повноцінне примирення в Сирії неможливе. Зокрема, без угоди з Тегераном буде дуже важко повернути в місця дислокації загони ліванської "Хезболли", які за час бойових дій довели свою боєздатність і важливість. 

Таким чином, Вашингтону доводиться враховувати значно ширший контекст, ніж сама лише сирійська криза, що ще більше ускладнює ухвалення рішень.

Помітили помилку?
Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
16 коментарів
  • Александр 16 сентября, 17:44
    Александр Сегодня, 12:19 Конечно, предложение России позволило сдвинуть с места переговорный процесс по Сирии с мертвой точки. Как и сохранить лицо президенту Обаме. Но, в статье правильно сказано, что международный контроль и/или уничтожение сирийских арсеналов химоружия, даже если это будет успешно доведено по конца (в чем у меня имеются большие сомнения) только незначительная часть сирийского конфликта. Он действительно слишком многогранен и имеет кроме множества внутренних причин, много внешних дестабилизирующих источников (тут и саудовцы с Катаром, Иран и Турция). Не говоря уже о влиянии России и США, и Израиля на ситуацию в регионе. И если возможно достижение подобия дипломатического согласия между указанными внешними игроками, как бы не были различны их интересы, то о внутреннем согласии не может быть и речи. Слишком разные силы как по национальному, так и конфессионному признаку. Курды, друзы, аллавиты, салафиты, сунниты, шииты. Не верится, что они могут придти к согласию под каким-то соусом или международным контролем или давлением. Слишком много жертв и уже пролитой крови. Конфликт будет идти дальше, невзирая на наличие или отсутствие химоружия и факта того было оно применено или это была имитация, как и неважно кем это было сделано. К сожалению, стране Сирия и мирной жизни в ней пришел конец. На сегодняшний день вижу возможностей положить этому конец.
    Извините, последнее предложение: На сегодняшний день не вижу возможностей положить этому конец.
    Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Александр 16 сентября, 12:19 Конечно, предложение России позволило сдвинуть с места переговорный процесс по Сирии с мертвой точки. Как и сохранить лицо президенту Обаме. Но, в статье правильно сказано, что международный контроль и/или уничтожение сирийских арсеналов химоружия, даже если это будет успешно доведено по конца (в чем у меня имеются большие сомнения) только незначительная часть сирийского конфликта. Он действительно слишком многогранен и имеет кроме множества внутренних причин, много внешних дестабилизирующих источников (тут и саудовцы с Катаром, Иран и Турция). Не говоря уже о влиянии России и США, и Израиля на ситуацию в регионе. И если возможно достижение подобия дипломатического согласия между указанными внешними игроками, как бы не были различны их интересы, то о внутреннем согласии не может быть и речи. Слишком разные силы как по национальному, так и конфессионному признаку. Курды, друзы, аллавиты, салафиты, сунниты, шииты. Не верится, что они могут придти к согласию под каким-то соусом или международным контролем или давлением. Слишком много жертв и уже пролитой крови. Конфликт будет идти дальше, невзирая на наличие или отсутствие химоружия и факта того было оно применено или это была имитация, как и неважно кем это было сделано. К сожалению, стране Сирия и мирной жизни в ней пришел конец. На сегодняшний день вижу возможностей положить этому конец. Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • луганский прохожий 16 сентября, 06:56 Я вот напомню приказку -"Скажи мне кто твой друг и я скажу кто ты". Так вот у США в друзьях сирийские "повстанцы", которые частенько видео любят записывать -то как вырезают сердце у сирийского военнослужащего и съедают, то как пленных солдат сирийских сажают на коленки а потом расстреливают в затылок. Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Zuheir Kseibati 15 сентября, 22:42 Проплаченным Рашой тролям правда колет глаза. Поэтому и поднимают такой вой. Ассад убийца и диктататор. И не нужно его отбеливать. Не выйдет.
    Человек из зазеркалья 16 сентября, 00:26
    Это решили вы или "вечно нещасные" из Массады?
    Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Кравцов Виктор 15 сентября, 09:58 Интересно лишний раз прочитать версию Госдепа США,в переводе Данилова, пытающегося оправдать провал своей политики в отношении Сирии. Если не смогли убедить страны ЕС и НАТО, может эти аргументы подействуют на украинцев, привыкших к правовому беспределу? Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • АНДРОН 14 сентября, 18:45 В чем сила брат - в правде Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • АНДРОН 14 сентября, 18:39 ХАНА АМЕРИКЕ Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • гость ЗН 14 сентября, 13:03 Кто-то может скажет, что фильмы типа" Семнадцать мгновений весны" из давно ушедшей эпохи, пожалуй, что времен старика Мерлина, но некоторые фразы-цитаты как нельзя уместны для нынешнего ситуативного момента. Я просто вспомнил мысль Штирлица из закадрового текста: ".....лучше всего запоминается последняя фраза". Как нельзя удачная характеристика ко всему написанному господином или мистером (так, кажется, предпочтительнее для госдепа США) Даниловым. Это я ровно о последнем абзаце статьи ("Таким образом, ВАШИНГТОНУ приходится учитывать ..."????!!!!) и больше ни о чем ином, потому как в сухом остатке, давая свой анализ и видение ситуации на Ближнем Востоке, автор именно из США только по исключительно ему одному известному мотивам и причинам лепит образ единственного значимого игрока геополитики и миротворца. Далее комментарии, как говорится излишни.
    Человек из зазеркалья - админ зачем удаляешь? За правду? 14 сентября, 16:49
    А Вы разве не заметили, что на страницах ЗН публикуются НЕ ОДИН ГОД ОДНИ И ТЕ ЖЕ "аналитики" из "ЦБД" - центра блызькосхидных, извините, "дослиджэнь". Сидят себе хлопцы - такой себе офисный планктончик в центре Киева и капостят... тоисть копипастят матерьяльчик под заказуху. Грантоеды одно слово. А их продукт - элементарная ПРОПАГАНДА.
    гость ЗН 14 сентября, 18:21
    Пожалуй, что скорее соглашусь с Вами. Где-то так и есть.
    Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • виталий 14 сентября, 12:07 В последнее время странное какое-то впечатление от материалов ЗН: то Каспрук откровенно под госдеп, то Данилов Россию обмазал, а США здесь,получается, отношения к "грязи" никакого не имеют, такой себе "миротворец". И ведь еще неизвестно кто хим. оружие в реальности использовал. По поводу пропаганды и про США можно сказать немало. И что любопытно, похоже, что Обама сам по себе, а Керри сам по себе. Вся эта "мирная инициатива" со стороны США больше напоминала глупость Керри, страстно убеждавшего в необходимости войны, но ляпнувшего что-то "про отказ от хим. оружия" и потом не знавшего как отказаться от своих слов, и очевидное не желание Обамы, поставившего этот вопрос "ни к селу, ни к городу" на рассмотрение Конгресса, начинать эту войну Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • C-300 14 сентября, 10:03 В ожидании развязки. Некоторые размышления о Сирии, Украине, РФ, США и проч. -http://www.transpress.kiev.ua/504 Відповісти Цитувати
Реклама
Останні новини
Курс валют
USD 24.80
EUR 27.50