Захист миру замість винагороди експансії

Поділитися
Захист миру замість винагороди експансії
142 німецьких спеціалісти з питань Східної Європи, базуючись на своїх експертних знаннях, доходять висновку, що Москва відносно України виступає в ролі агресора.

ЗАКЛИК НІМЕЦЬКИХ ЕКСПЕРТІВ ІЗ ПИТАНЬ СХІДНОЇ ЄВРОПИ ДО ТОГО, ЩОБ ПОЛІТИКА НІМЕЧЧИНИ СТОСОВНО РОСІЇ БАЗУВАЛАСЯ НА РЕАЛІЯХ, А НЕ НА ІЛЮЗІЯХ

У середині грудня 2014 р. група зі 142 німецькомовних експертів з питань країн Східної Європи (серед них - учені, політики, активісти й журналісти Німеччини, Австрії та Швейцарії) опублікували в газетах Zeit Online (Гамбург), Der Tagesspiegel, Die Welt, Berliner Zeitung (Берлін) і Der Standard (Відень) нижче наведене звернення. Воно було відповіддю на відкритий лист "Нова війна в Європі? Не від нашого імені!", опублікований за тиждень до того німецькою мовою - у газетах Die Zeit і Der Tagesspiegel, а пізніше російською - на сайті inoСМИ.Ru. Останній лист, підписаний рядом широко визнаних колишніх політиків, діячів мистецтва, представників промисловості та суспільних фігур ФРН, став відомим як "Заклик 60 німецьких знаменитостей". У ньому підписанти просили Берлін продовжити свої партнерські відносини з Москвою.

Підписанти ж звернення-відповіді - 142 німецьких спеціалісти з питань Східної Європи, базуючись на своїх експертних знаннях, доходять висновку, що Москва відносно України виступає в ролі агресора. Тому вони закликають німецький уряд не жертвувати територіальною цілісністю України, дивитися в обличчя реаліям і не піддаватися ілюзіям стосовно цілей Кремля. Нижче публікується авторизований переклад німецького тексту звернення 142 експертів.

"5 грудня 2014 р. 60 відомих представників німецьких політичних, ділових і культурних кіл опублікували відозву "Нова війна в Європі? Не від нашого імені!". Хоча в цьому тексті йдеться про політику Німеччини стосовно Росії і України, тільки окремі з тих, хто підписав його, займаються сучасними дослідженнями проблем Східної Європи або висвітленням подій, які відбуваються в Україні. Більшість підписантів, очевидно, не володіють глибокими знаннями пострадянського простору, а також великим досвідом проведення досліджень у цьому регіоні й, очевидно, не мають точних даних про актуальні події в Україні. Це не випадково.

Переважна більшість німецьких дослідників, активістів та журналістів, які займаються українським конфліктом з наукової, суспільно-цивільної або журналістської позицій, одностайні у своїй оцінці: в цій війні є як однозначний агресор, так і чітко ідентифікована жертва. Так само, як недоліки інших колись окупованих країн не применшують злочинного характеру їх захоплення, так і різними вадами української політичної системи неприпустимо виправдовувати анексію Росією Криму і завуальовану інтервенцію у Східній Україні.

Якщо Москва відчуває загрозу з боку ЄС і/або НАТО, то їй слід вирішувати цю проблему з Брюсселем. Україна не є членом жодної зі згаданих організацій і не веде переговорів про вступ до них. Проте під приводом загрози з боку Заходу, яка нібито існує, Росія веде сьогодні "гібридну війну" на Донбасі, що вже коштує тисяч людських жертв, а також десятків тисяч поранених, травмованих і біженців.

У своїй відозві 60 відомих німецьких діячів заявляють: "Німецький уряд не йде якимось особливим шляхом, продовжуючи в цій складній ситуації закликати до обачності та діалогу з Росією". Однак попередній досвід має спонукати Берлін бути обережним: влітку 2008 р. на Південному Кавказі виникла схожа "складна ситуація" внаслідок фактичної денонсації Росією її (укладеної за посередництва ЄС) мирної угоди з Грузією. Незважаючи на те, що Москва не виконала найважливішого пункту цієї угоди - не вивела своїх військ із Абхазії та Південної Осетії, - через кілька тижнів Німеччина запропонувала Росії своє т.зв. Партнерство з метою модернізації. Пізніше за німецьким прикладом вчинили ЄС та більшість його країн-членів. Проте російські війська й досі протизаконно перебувають у Грузії.

Більше того, дії Кремля у 2008-му були вже повторним вчинком, а тодішня німецька реакція на російську окупацію грузинських територій уже викликала ефект дежавю. У 2001 р. Німеччина запросила Володимира Путіна виступити в Бундестазі з промовою, сприйнятою на "ура", хоча на той момент уже можна було передбачити, що Росія, всупереч своїм договірним зобов'язанням, не виведе своїх військ із молдовського Придністров'я. 2003-го Брюссель запропонував Кремлю почати переговори про нову угоду про партнерство з ЄС. Однак російські війська й сьогодні перебувають у Придністров'ї.

60 відомих німецьких діячів пишуть у своїй відозві: "Кожен обізнаний у питаннях міжнародної політики журналіст зрозуміє страх росіян, який спровокували країни - члени НАТО, запросивши у 2008 р. Грузію та Україну стати членами цього союзу". Проте обізнані в питаннях міжнародної політики журналісти, швидше, пам'ятають, що на той час тільки близько трьох відсотків жителів Росії бачили у приєднанні України і Грузії до НАТО головну загрозу для своєї країни. На своєму 20-му саміті в Бухаресті у квітні 2008 р. блок НАТО - під натиском насамперед Німеччини і з урахуванням російських претензій - відклав на невизначений період заяви Грузії та України на вступ в Альянс. Відтоді Росія позбавила ці дві країни їхньої територіальної цілісності. Колишні радянські республіки Естонія і Латвія, які також зазнають дифамації з боку кремлівських ЗМІ, обходилися зі своїми російськомовними меншинами більш рестриктивно, ніж Україна. Однак країни Балтії з 2004 р. є членами НАТО й тому змогли зберегти як свою територіальну цілісність, так і свій мирний розвиток.

У колах німецької громадськості побутує багато напівправди й міфів, деякі з яких є ледь прикритим наклепом на український народ. Чи то мовна ситуація, чи політика стосовно меншин, правий екстремізм чи політичні зміни в Україні - у багатьох умах укоренилися неправдива інформація й тенденційні інтерпретації подій в Україні, внаслідок поверхових репортажів та частих виступів кремлівських апологетів у дискусіях про російсько-українську війну на німецьких телешоу.

Політика Німеччини стосовно Східної Європи має спиратися на ранній досвід, знання фактів і результати досліджень, а не на пафос, історичне безпам'ятство та огульні висновки. Ніхто не хоче конфронтації з Росією й не хоче переривати діалог із Кремлем. Однак територіальна цілісність України, Грузії і Молдови не повинна стати жертвою "обачності" німецької (та австрійської) політики стосовно Росії.

Миру треба домагатися без зброї, а не шляхом легітимації її наступального застосування. У наших власних інтересах протидіяти експорту антиліберальних ідей Кремля в ЄС. Заради наших дітей і внуків необхідно зберегти в силі Будапештський меморандум - важливу опору світового режиму нерозповсюдження ядерної зброї.

У 1941–1944 рр. радянська Україна втратила, як мінімум,
5 млн людей. Понад 2 млн українців були вивезені на примусові роботи в нацистську Німеччину. Приблизно 4 млн українських червоноармійців брали участь у знищенні "третього рейху". Саме ми, німці, не можемо знову заплющувати очі, коли йдеться про суверенітет однієї з пострадянських республік, про виживання української держави".

Підписали:

Сабіне Адлер, офіс Deutschlandradio у Варшаві

Ханнес Адомайт, раніше співробітник Фонду "Наука і політика", Берлін

Віра Аммер, німецька філія товариства "Меморіал", Берлін

Мартін Ауст, Мюнхенський університет ім. Людвіга і Максиміліана

Клаус Бахман, Варшавський університет соціальних і гуманітарних наук

Маріано Барбато, Пассауський університет

Марілуїзе Бек, депутат Німецького федерального парламенту (Бундестагу), Берлін

Клаус Беднарц, раніше співробітник московського бюро телекомпанії ARD

Ян-Клаас Берендс, Центр сучасної історії в Потсдамі

Тімм Байхельт, Європейський університет "Віадріна" у Франкфурті-на-Одері

Тільман Бергер, Тюбінгенський університет ім. Еберхарда і Карла

Дітріх Бейрау, Тюбінгенський університет ім. Еберхарда і Карла

Флоріан Бібер, Грацський університет ім. Карла і Франца

Катрін Бек, Інститут дослідження Східної і Південно-Східної Європи в Регенсбурзі

Тім Бозе, Німецько-російський обмін, Берлін

Фальк Бомсдорф, раніше співробітник офісу Фонду ім. Фрідріха Наумана в Москві

Ханс-Юрген Бемельбург, Гісенський університет ім. Юстуса Лібіга

Томас Бремер, Вестфальский університет ім. Вільгельма в Мюнстері

Ульф Бруннбауер, Регенсбурзький університет

Карстен Брюггеман, Талліннський університет, Естонія

Тімм Бюхнер, Компанія Integrate Climate, Берлін

Ларс Бюгнер, Libereco - Партнерство за права людини, Цюріх

Віола фон Крамон-Таубадель, Східноєвропейська платформа Зелених, Геттінген

Клаудія Дате, Тюбінгенський університет ім. Еберхарда і Карла

Андреас Деккер, німецька філія товариства "Меморіал", Мюнхен

Клаус-Хельге Донат, офіс газети Die Tageszeitung у Москві

Хайке Дерренбехер, раніше співробітник Німецького товариства східноєвропейських досліджень, Берлін

Гезіне Древс-Сілла, Тюбінгенський університет ім. Еберхарда і Карла

Тобіас Ернст, перекладач з російської та української мов, Штутгарт

Вольфганг Айхведе, раніше співробітник Бременського університету

Ліана Фікс, Німецьке товариство зовнішньої політики, Берлін

Тобіас Флессенкемпер, Товариство Південно-Східної Європи, Ніцца

Йорг Форбріг, Фонд ім. Маршалла "Німеччина-США", Берлін

Анетте Фрайберг-Інан, Дармштадтський технічний університет

Хельмут Фрік, раніше співробітник МЗС ФРН, Берлін

Юліане Фюрст, Брістольський університет, Великобританія

Міша Габович, Форум ім. Альберта Ейнштейна, Потсдам

Кароліне фон Галль, Кельнський університет

Клаус Гества, Тюбінгенський університет ім. Еберхарда і Карла

Крістоф Гізель, Єнський університет ім. Фрідріха Шиллера

Лучано Глоор, Культурна програма "Східного партнерства" ЄС, Київ

Вітольд Гнаук, Німецько-польський науковий фонд, Франкфурт-на-Одері

Франк Гольчевський, Гамбурзький університет

Тобіас Грілль, Мюнхенський університет ім. Людвіга і Максиміліана

Ханно Гундерт, Мережа висвітлення подій у Східній Європі n-ost, Берлін

Міхаель Хагемайстер, Рурський університет у Бохумі

Штеффен Халлінг, Фонд "Наука і політика", Берлін

Ларс Хандріх, ТОВ Diwecon, Берлін

Ребекка Хармс, депутат Європейського парламенту, Брюссель і Страсбург

Анне Хартманн, Рурський університет у Бохумі

Гідо Хаусманн, Мюнхенський університет ім. Людвіга і Максиміліана

Ніколас Хайос, Фрібурзький університет, Швейцарія

Андре Хертель, Єнський університет ім. Фрідріха Шиллера

Андреас Хайнеман-Грюдер, Інститут ім. Георга Еккерта, Брауншвейг

Фелікс Хайнерт, Інститут вивчення історії Східної і Центральної Європи в Марбурзі

Марлене П. Хіллер, раніше співробітник історичного журналу Damals, Баденвайлер

Місте Хотопп-Ріке, Інститут кавказьких, татарських і туркестанських досліджень, Берлін

Хубертус Ян, Кембриджський університет, Великобританія

Сабіні Єнні, Швейцарська вища технічна школа Цюріха

Юрген Єргер, Інститут досліджень Східної і Південно-Східної Європи в Регенсбурзі

Вільфрід Їльге, Лейпцизький університет

Андреас Капплер, Віденський університет

Вальтер Кауфман, Фонд ім. Генріха Белля, Берлін

Петер Коллер, Східноєвропейська платформа Зелених, Берлін

Міріам Космель, представництво Фонду ім. Фрідріха Наумана в Києві

Ірма Крайтен, раніше співробітник Тюбінгенського університету ім. Еберхарда і Карла

Катаріна Кухер, Тюбінгенський університет ім. Еберхарда і Карла

Сергій Лагодинський, Фонд ім. Генріха Белля, Берлін

Ніко Ланге, Фонд ім. Конрада Аденауера, Берлін

Мануель Лепперт, Фонд ім. гори Еттерсберг, Веймар

Маркус Ленінг, НВО Liberal International, Берлін

Хайнц-Дітріх Леве, раніше співробітник Гейдельберзького університету ім. Рупрехта і Карла

Отто Лухтерхандт, раніше співробітник Гамбурзького університету

Маріан Лушнат, Гамбурзький університет

Маркус Лукс, Фонд ім. Роберта Боша, Штутгарт

Мартін Малек, Національна академія оборони, Відень

Маркус Матіл, Інститут досліджень Східної і Південно-Східної Європи в Регенсбурзі

Маркус Мекель, Федеральний фонд дослідження диктатури СЄПН, Берлін

Штефан Мелле, Німецько-російський обмін, Берлін

Якоб Мішке, Вестфальський університет ім. Вільгельма в Мюнстері

Міхаель Мозер, Віденський університет

Уве Ноймеркер, Фонд Меморіалу пам'яті убитих євреїв Європи, Берлін

Дітмар Нойтац, Фрайбурзький університет ім. Альберта і Людвіга

Андрій Новак, Східноєвропейська платформа Зелених, Нюрнберг

Фердинанд Павел, ТОВ Diwecon, Берлін

Крістіан Плетцінг, Балтійська академія, Занкельмарк

Ніколай Плотников, Рурський університет у Бохумі

Сюзанне Покай, Берлінський університет ім. Гумбольдта

Герд Поппе, раніше депутат Німецького федерального парламенту (Бундестагу), Берлін

Якоб Пройс, кінодокументаліст, Берлін

Детлев Пройсе, раніше співробітник Фонду ім. Конрада Аденауера, Санкт-Августин

Едгар фон Радетцкі, німецька філія товариства "Меморіал", Берлін

Борис Райтшустер, офіс журналу Focus у Москві

Фелікс Ріфер, Форум ім. Льва Копелєва, Кельн

Давід Ріннерт, Східноєвропейська платформа Зелених, Глазго, Великобританія

Штефан Родевальд, Гісенський університет ім. Юстуса Лібіга

Марен Роє, Асоціація молодих європейських федералістів, Бонн

Хайке Ролль, Університет Дуйсбург-Ессен

Еріх Репер, Вестфальський університет ім. Вільгельма в Мюнстері

Клаудія Сабік, Університет ім. Йоганна Вольфганга Ґете у Франкфурті-на-Майні

Мануель Саррацін, депутат Німецького федерального парламенту (Бундестагу), Берлін

Кароль Зауерланд, Померанська академія в Штольпі

Шамма Шаадат, Тюбінгенський університет ім. Еберхарда і Карла

Штефані Шиффер, НВО "Київський діалог", Берлін

Юдіт Шифферле, Форум Philosophicum, Базель

Фелікс Шиманський-Гайєр, Києво-Могилянська академія, Україна

Франк Шиммельфенніг, Швейцарська вища технічна школа Цюріха

Карл Шлегель, раніше співробітник Європейського університету "Віадріна" у Франкфурті-на-Одері

Кармен Шмідт, Кельнський університет

Хенріке Шмідт, Вільний університет Берліна

Вінфрід Шнайдер-Детерс, раніше співробітник представництва Фонду ім. Фрідріха Еберта в Києві

Анна Шор-Чудовська, Приватний університет ім. Зиґмунда Фрейда, Відень

Гунда Шуман, Центр міжнародних миротворчих акцій, Берлін

Крістоф Шульц, Об'єднання мовного і культурного обміну зі Східною Європою Mitost, Берлін

Вернер Шульц, екс-депутат Європейського парламенту, Брюссель і Страсбург

Діана Зіберт, Ініціатива "Демократична Україна", Кельн

Єнс Зігерт, представництво Фонду ім. Генріха Белля в Москві

Герхард Сімон, раніше співробітник Кельнського університету

Сюзанне Шпан, журналістка, Берлін

Штефан Штах, Лейпцігський університет

Мартін Штайн, Вільний університет Берліна

Кай Штруве, Університет ім. Мартіна Лютера в Галле-Віттенберзі

Сьюзен Стюарт, Фонд "Наука і політика", Берлін

Вольфганг Темплін, раніше співробітник представництва Фонду ім. Генріха Белля у Варшаві

Хартмуте Треппер, раніше співробітник Центру східноєвропейських досліджень у Бремені

Штефан Тробст, Лейпцизький університет

Андреас Умланд, Інститут євроатлантичного співробітництва, Київ (редактор звернення)

Рікарда Вульпіус, Мюнхенський університет ім. Людвіга і Максиміліана

Бодо Вебер, Рада політики демократизації, Берлін

Елізабет Вебер, Форум ім. Льва Копелєва, Кельн

Тобіас Вайман, Німецько-білоруське товариство, Берлін

Райнхард Вайсхун, Товариство ім. Роберта Хавемана, Берлін

Анна Вероніка Вендланд, Інститут вивчення історії Центральної і Східної Європи в Марбурзі

Мартін Шульце Вессель, Мюнхенський університет ім. Людвіга і Максиміліана

Ян-Хенрік Вібе, газета Thiringische Landeszeitung, Єна

Ханс-Георг Вік, раніше співробітник МЗС ФРН, Берлін

Ірина Вутсдорф, Тюбінгенський університет ім. Еберхарда і Карла

Бернд Візер, Грацський університет ім. Карла і Франца

Сузанн Воршех, Європейський університет "Віадріна" у Франкфурті-на-Одері

Йоханн Заячковський, Києво-Могилянська академія, Україна

Керстін Ціммер, Марбурзький університет

Жозефіне фон Ціцевиц, Кембриджський університет, Великобританія

Бажаючі можуть самостійно підписатися під німецьким оригіналом тексту на сайті Change.org. Див. також раніше звернення англійською мовою дослідників пострадянської політики: No more business as usual with Moscow! - Public Statement of Researchers of Post-Soviet Politics.

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі