Анатолій Гальчинський: "У провалах економічної політики левова частка провини НБУ"

Юрій Сколотяний 25 березня, 20:03
нбу

Читайте також

 

 

Арсенію Яценюку, котрий нібито зібрався нарешті у відставку, напевне дуже хотілося б підбити підсумки свого дворічного прем'єрства більш вагомими результатами, ніж оціночне зростання ВВП минулого місяця майже на 1% і наявність "реальних ознак макроекономічної стабілізації". 

Хоча після сукупного майже 17-відсоткового падіння економіки за останні роки (і це не враховуючи втрат території) чесніше було б охарактеризувати таку тенденцію, як мляву спробу потріпотіти на дні (якщо його все-таки досягнуто).

За два післямайданні роки економіка України так і не позбулася фактичного монопольно-кланового контролю над ключовими галузями. І намагається не задихнутися в туго затягнутій на її шиї фіскальній петлі, все ще залишаючись затиснутою в найжорстокіших адміністративно-корупційних лещатах. І це — найвагоміший реальний результат дворічної імітації реформ виконавчою й рештою гілок влади (окремі позитивні приклади на загальному сумному тлі не беруться до уваги).

Утім, дивно, що вона (економіка) взагалі подає якісь ознаки життя при напівзруйнованій кровоносно-банківській системі й тому найжорстокішому кредитно-грошовому голоді, на якому її тримає ще одна гілка влади — монетарна. Наявність безлічі сумнівів у спроможності такої політики Нацбанку (як і побоювань із приводу катастрофічності наслідків), очевидно, не викликає особливого занепокоєння ні в глави держави, ні в законодавців. Адже за понад півроку повної бездіяльності ради НБУ вони так і не спромоглися призначити й делегувати в неї своїх представників. І в такий спосіб задіяти цей передбачений Конституцією інструмент контролю над діяльністю головного банківського відомства. Нема сенсу чи за такою бездіяльністю, можливо, стоять інші спонукальні мотиви? З питаннями на ці та інші сполучені теми ми звернулися до екс-голови НБУ (2000–2005 рр.) Анатолія ГАЛЬЧИНСЬКОГО.

— Анатолію Степановичу, як колишній голова ради НБУ та автор багатьох наукових праць, що стосуються монетарної політики, ви напевно стежите за останніми подіями та тенденціями в цій сфері. Наскільки сьогоднішня грошово-кредитна політика НБУ адекватна нинішнім реаліям і викликам нашої економіки?

— У вашому запитанні порушується принципово значуща проблема. Йдеться про концептуальний підхід у розумінні суті монетарної політики. У ній завжди існують альтернативні можливості. Важлива системність їхньої реалізації, а головне, кореляція з концептуальними принципами здійснюваних у країні загальноекономічних перетворень. 

Грошова система є органічною частиною макроекономічного сегмента економіки, і їхні перетворення повинні не просто підпорядковуватися єдиній логіці, а й акумулювати в собі спільні рішення, скоординовані механізми. Якщо цього немає, то будь-які розмови про дієвість не лише монетарної, а й у цілому загальноекономічної політики позбавлені сенсу. Казати про подібну кореляцію в нас просто не серйозно. Йдеться про конструктивну взаємодію двох центрів економічної політики — уряду і НБУ. Вона по суті відсутня. На моє глибоке переконання, системна розбалансованість, яка є одним із джерел перманентної кризи нашої економіки, у багатьох аспектах починається із цього. І найсумніше — у нас ця принципово значуща проблема економічної політики навіть не обговорюється.

— Як у зв'язку з цим оцінювати самостійність Національного банку? Її в нас багато чи, навпаки, мало? Все-таки це благо чи зло в наших умовах?

— Самостійність центрального банку — золоте правило ринкової економіки, її непорушний принцип. Йдеться насамперед про фінансово-економічну самостійність: Національний банк не несе відповідальності за зобов'язання органів державної влади. Ці питання досить коректно прописано в законі про НБУ. Але ми маємо розуміти й інше. Забезпечення стабільності грошової одиниці, а це відповідно до Конституції є основною функцією НБУ, не може бути реалізоване лише інструментами монетарної політики. Це загальноекономічна проблема, яка органічно кореспондує з питаннями фінансової стабілізації, проблемами зайнятості та економічного зростання.

У положенні про Банк Англії, а це найавторитетніший банк світу, його основну мету визначено як двоєдине завдання: підтримка стабільності цін і забезпечення економічного зростання. У такий само спосіб визначено цільову функцію виконувача обов'язків центрального банку США Федеральної резервної системи: мінімізація безробіття, підтримка стабільності цін, забезпечення стабільності фінансової системи. Ці положення особливо значущі і для нас. Йдеться про принципово значуще — про розширювальне трактування основної функції НБУ, розуміння того, що забезпечення стабільності гривні передбачає реалізацію не відокремленої, а навпаки, функціонально скоординованої з урядом монетарної політики.

— Якими є механізми відповідної координації?

— У різних країнах використовуються дуже різні, формалізовані та неформалізовані механізми координації. Я завжди наводжу в цьому як приклад США. Один із найбільш авторитетних у світі фахівців у сфері грошових відносин А.Грінспен, який понад 18 років очолював Федеральну резервну систему США, у своїй книжці "Епоха потрясінь", торкаючись поставленої проблеми, розповідає про таку деталь: щоп'ятниці о 8.30 він зустрічався в неформальній обстановці за сніданком із міністром фінансів, обмінюючись поточними оцінками та ідеями планів на майбутнє економічної політики, що включає її монетарну і фіскальну складові, їх взаємну ув'язку.

У нас функцію відповідної координації покладено на раду НБУ, яка згідно з Конституцією розробляє засади грошово-кредитної політики та здійснює контроль над її реалізацією. Склад ради формується президентом і Верховною Радою з числа осіб, які представляють позицію НБУ, законодавчої та виконавчої влади, чим забезпечуються передумови відповідної координації. За часів мого головування членом ради був міністр фінансів І.Мітюков. Крім цього, на засідання завжди запрошувалися заступник міністра економіки та президент Асоціації українських банків, що, зрозуміло, сприяло вирішенню обговорюваної проблеми.

— Однак рада в нас не працює. Повноваження членів ради закінчилися ще у вересні минулого року, новий склад ще не сформовано. До того ж відомі проблеми роботи минулої ради. Вона практично не діяла. Можливо, вона взагалі не потрібна?

— Подібні інструменти монетарної політики використовуються і в інших країнах. Класичний приклад — Банк Англії. Банк має дволанкову структуру управління — рада директорів і комітет із грошової політики. Рада з грошово-кредитної політики функціонує і в структурі Національного банку Польщі. Чому в нас не вирішується проблема формування нової ради, запитання не до мене. Якщо я не помиляюся, ВР уже давно затвердила членів ради за своєю квотою. Ситуація фактично блокується президентом. Чому? Президент, усім зрозуміло, має монопольний вплив на НБУ. Рада природним чином може обмежити цю монополію. Можливо, відповідь на ваше запитання розміщується в цій площині.

Мушу у зв'язку з цим зауважити, що основи монетарної політики, які обґрунтовуються і контролюються радою, це не тільки її загальні принципи, а й конкретні параметри: граничні показники інфляції, емісії, рефінансування. Крім цього, рада затверджує та контролює кошторис доходів і витрат банку, відрахування до бюджету, регламентує внутрішній аудит, дає згоду на найважливіші кадрові призначення.

За своїми повноваженнями рада, по суті, представляє одну з ланок управління НБУ. Якщо комусь не подобається така структура управління, яку свого часу було підтримано й МВФ, то необхідно ініціювати відповідні зміни до Конституції. Інакше блокування ради уподібнюється управлінському рекету. Використовується давно напрацьована схема неформальної приватизації об'єктів державного управління. Йдеться про особливо значуще — про приватизацію емісійного центру та регулятора грошових потоків. Це неприпустимо.

— Кілька запитань, які стосуються змістовного аспекту монетарної політики. Перше з них — лібералізація валютного курсу. Ваша думка з цього приводу.

— Моя позиція в цьому питанні однозначна: я завжди активно відстоював і відстоюю нині безальтернативність системи плаваючого валютного курсу. Це невіддільний атрибут ринкової економіки, досить ефективний, апробований світовим досвідом інструмент саморегулювання платіжного балансу, як і інших принципово значущих пропорцій економіки. Однак є кілька застережень: запроваджувати плаваючий курс потрібно поступово. Перестрибнути за один раз із системи регульованого валютного курсу в стан нерегульованого плавання без відчутних не тільки монетарних, а й загальноекономічних втрат неможливо. У 2001 р. радою НБУ був ініційований механізм валютного коридору, який розглядали як перший ступінь переходу до системи плаваючих визначень. Це загальносвітова практика. У зв'язку з цим цікавим є досвід Польщі, де режиму вільного плавання передував дворічний перехідний період, який включає в себе регульований коридор коливань валютного курсу злотого до євро на рівні не більш як 15%. У цьому разі йдеться про використання обмінного курсу як, природно, не основної, а проміжної мети монетарної політики, про так званий режим ковзного (м'якого) ув'язування цінової та курсової політики.

Необхідно враховувати й інші досить значущі аспекти обговорюваної проблеми. Йдеться про принцип циклічності: максимально можлива амплітуда лібералізації курсової політики припустима лише в період економічної стабільності, за умов економічного підйому. У кризовий період механізми лібералізації звужуються. Ми кажемо про добре відомий фахівцям кейнсіанський принцип stop-go, який стосується системи не тільки макроекономічних, а й монетарних регуляторів. Скажу більше, в умовах кризи діє механізм мультиплікаційного прискорення курсової девальвації, що, у свою чергу, обмежує можливості лібералізації.

Добре відомо й інше. Світова практика не знає механізмів абсолютної лібералізації. Чистого плавання валют ніде не існує. Воно фактично й неможливе. Коли кажуть, що НБУ не має стосунку до визначень курсу, то це обман, це від лукавого. Стабільність грошової одиниці має два виміри: внутрішній — інфляція, зовнішній — валютний курс. Ці параметри невіддільні у своїй реалізації. Кому це не зрозуміло? Нещодавно британський The Economist опублікував рейтингові результати, згідно з якими гривня ввійшла в трійку найбільш недооцінених валют світу. Валютний курс гривні недооцінений на 68,7%, російського рубля — на 69,0, венесуельського болівара — на 86,5%. Я трохи знаю методику подібних розрахунків — у них ураховуються не лише реальні (об'єктивні), а й суб'єктивні (прорахунки регулятора) передумови. Висновки з цього робіть самі.

— Ще одне дискусійне питання: інфляційне таргетування, до якого переходить НБУ. Ваше ставлення до цієї проблеми.

— До спроб використати механізми таргетування вдавалися й раніше. Вони виявилися неефективними. Важливо розібратися в причинах цього. Є класична модель таргетування, яка базується на монетаристському визначенні інфляції як суто монетарного явища. Її динаміка визначається кількістю грошей в обігу. Прикрутили краник емісії, і наявний антиінфляційний ефект. Для західної економіки з розвиненою кредитною системою та дуже обмеженою амплітудою інфляційних флуктуацій подібна логіка таргетування досить прийнятна. Її принципи поділяє й МВФ.

Та при всьому цьому дана модель виявляється функціонально вразливою для умов перехідної економіки. Вона не враховує структурної подвійності інфляційного процесу, поєднання в ньому так званої інфляції попиту, що має монетарну природу та дійсно стримується стисненням пропозиції грошей, і так званої інфляції витрат, яка формується на іншій, немонетарній, основі. Підвищення тарифів — це один із прикладів інфляції витрат. Їхнє регулювання — функція не НБУ, а уряду. У цьому разі стиснення пропозиції грошей дає негативний ефект: обмежуючи кредитний потенціал економіки, веде до її стагнації. Наявна добре відома в теорії грошей колізія, яка не завжди враховується в практиці монетарної політики, — для досягнення антиінфляційного ефекту в першому випадку грошей має бути мало, у другому їх має бути достатньо. НБУ не знає, як розв'язувати цю дилему. Весь сенс антиінфляційної політики зводиться до одностороннього стиснення пропозиції грошей, що за умов кризи неприпустимо. На 2015 р. було встановлено стелю збільшення грошової бази на 27%, а фактично, згідно з даними НБУ, вона зросла лише на 0,8%. Темпи зростання грошової маси торік були майже втричі менші за номінальне зростання ВВП. У підсумку замість монетарного стимулювання економічної санації наявний протилежний ефект — консервації кризових процесів.

Важливо й інше: якщо інфляція має не тільки грошову природу, то суб'єктом таргетування не може бути лише НБУ. І в цьому питанні необхідна дієва координація зусиль банку та уряду. Свого часу я пропонував створити Координаційну раду інфляційного таргетування (5–7 чоловік), співголовами якої могли б стати перший віце-прем'єр і голова НБУ. Можливо, є сенс повернутися до цієї ідеї. Але головне навіть не в цьому. Необхідна реальна зацікавленість уряду та НБУ в істотному зниженні інфляції. Доти, доки інфляційний податок залишатиметься одним із найважливіших факторів вирішення фіскальних проблем, будь-які розмірковування про дієвість політики таргетування залишатимуться суто декларативними.

— Запитання стосовно банківської сфери: як ви оцінюєте процеси, що пов'язуються із так званою політикою зачищення?

— Банківський нагляд, а це одна з основних функцій НБУ, по своїй суті не має нічого спільного з міліцейськими повноваженнями. Коли на офіційному рівні заявляють, що "план зачищення" реалізовано, а це понад 60 банків — майже кожен третій, що в нас більш як тисяча банкірів має заплямовану репутацію, про який авторитет банківської системи, а це основа основ її дієздатності, то про що тут можна говорити? Але ж ідеться про "червоногвардійські атаки" стосовно найбільш чутливої та водночас найбільш значущої життєзабезпечувальної системи економіки. Регулятор не повинен виступати в ролі дроворуба — рубати все з плеча. Не думаю, що цього не розуміють керівники НБУ. У чому ж причина? Хотів би помилятися, але, як мені це бачиться, йдеться про домінанти приватного інтересу, про перерозподіл банківського капіталу як однієї зі структурних ланок реолігархізації економіки. Новий цикл приватизації за умов багато в чому штучного знецінення інструментами девальвації виробничих активів — складова ланка цього ж процесу. Поки можна говорити лише про передумови реолігархізації, але ця тенденція проглядається з усією очевидністю. Важливо попередити подібне. Буде дуже сумно, якщо НБУ виявиться системоутворюючою ланкою цього процесу.

Механізми "зачищення" ув'язуються НБУ з порушеннями банківського законодавства. Із цим справді потрібно боротися. Це функція НБУ. Але давайте й у цих питаннях опустимося на землю-матінку. За умов повного розбалансування економічної системи, більш ніж триразової девальвації гривні й відповідного знецінення активів суб'єктів господарювання, у тому числі й банків, казати про стерильність банківських трансакцій можуть тільки чистоплюї. Не йдеться про кримінал — це питання правоохоронних органів.

— Поширеною є думка, що у нас надто багато банків. Можливо, з огляду на це політика скорочення їхньої кількості виправдана?

— Ініціатива концентрації банківської системи повинна виходити не згори — від регулятора, а знизу — від ринку. До останнього часу ринок, я говорю зараз далеко не тільки про Україну, формував попит не лише на великі, а й на середні та малі банківські установи. Ми не є винятком у цьому — йдеться про типову для умов інтенсифікації ринкових відносин ситуацію. Із цим не можна не рахуватися. Подивіться, що в зв'язку з цим відбувається.

У НБУ не кажуть про банки, які за умов кризи вдалося поставити на ноги, попередити банкрутство. Але ж це головне в банківському нагляді, який у цивілізованому світі невіддільний від функції ЦБ — кредитора останньої інстанції. А у нас — протилежне: основоположний принцип нагляду "допомогти" культивується як принцип "прибрати".

Хочу і в цьому питанні послатися на західний досвід, нагадати читачу, що в роки світової фінансової кризи 2008–2009 рр. у рамках національних програм США і ЄС для підтримки банків було виділено 2,7 трлн дол., що, за експертними оцінками, утричі перевищувало суму втрачених банківським сектором активів. Та й це не все. На початку 2012 р. ЄЦБ надав національним банкам трирічний кредит на загальну суму 1 трлн євро, знизивши при цьому ставку рефінансування, якщо я не помиляюся, до 0,5%. Буквально два тижні тому (10 березня) ЄЦБ прийняв довгострокову програму стимулювання монетарними інструментами економічного зростання, що серед інших основних заходів передбачає зниження базової ставки за кредитами до нуля відсотків, викуп боргових зобов'язань на загальну суму 550 млрд євро, інші досить радикальні заходи, покликані, як про це йдеться в офіційній інформації ЄЦБ, забезпечити достатню кількість грошових ресурсів для кредитування бізнесу та приватних осіб. Політика "зачищення", яка реалізується НБУ, ґрунтується на діаметрально протилежних загальноприйнятим у світі філософських домінантах. Це не може не викликати серйозної стурбованості.

У провалах економічної політики левова частка провини НБУ. Для мене це незаперечна реальність. Необхідна глибока корекція монетарної політики НБУ — монетарна політика зростання, яка могла б стати базисною основою загального оздоровлення економічного процесу, його стимулюючою передумовою. Існує вагомий не тільки світовий (насамперед "Новий курс" Рузвельта), а й наш власний досвід реалізації відповідної моделі. Багато питань економічного зростання 2000–2004 рр. (а це більш як 8% зростання ВВП на рік) вирішувалися не тільки завдяки сприятливій зовнішній кон'юнктурі, а й механізмами монетарного стимулювання. Цей досвід зберігає конструктивний потенціал і сьогодні. Його необхідно використати.

— Що ви конкретно маєте на увазі? Про які інструменти монетарної політики зростання мова?

— Торкнуся лише одного аспекту цієї багаторівневої проблеми. Політика економічного зростання передбачає випереджальні темпи пропозиції грошей, створення на цій основі грошового інвестиційного запасу, доступного суб'єктам ринку. У 2000–2004 рр. щорічний приріст грошової маси коливався в межах 27–32%, але це не провокувало інфляції, яка залишалася оптимальною для умов економічного зростання. Показовим у цьому був 2002 р. — при збільшенні грошової маси на 31% роздрібні ціни не лише не зросли, а й знизилися на 0,2%. Як це підтверджено даними проведеного нами аналізу, додаткову грошову масу було поглинуто в основному інвестиційним попитом.

— Ви хочете сказати, що на прикладі 2002-го стелю грошової пропозиції треба підняти до 30%? Але ж нині у нас зовсім інші економічні умови.

— Я про інше. На прикладі емісійної амплітуди минулих років хочу лише привернути увагу до потенціалу можливих рішень у цій найбільш чутливій сфері монетарної політики. Такий лаг можливостей існує і в її інших напрямках.

Що пропонується на поточний рік? Згідно з прогнозними оцінками, ВВП повинен зрости на 2%, інфляція — на 12, а грошова маса — на 11,5%. Порівняйте ці параметри і ви побачите, що здійснювана 2015-го політика стиснення фактично пролонгується (нехай і в помірних масштабах) і на 2016 р. У моєму розумінні, це помилкова позиція.

Теги:
Помітили помилку?
Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
34 коментаря
  • Flutter 1 апреля, 18:48 Потенціал України зберігається в МОЛОДІ!!!: сучасні технології, такі необхідні для успішного розвитку економіки, грунтуються на програмних комплексах, які створюються саме МОЛОДИМИ!!! IT-фахівцями – професіоналами у програмуванні. Сьогодні старше покоління зобов’язане ЗАБЕЗПЕЧИТИ!!! молоді належні умови для НАДІЙНОГО!!! переведення усіх Виборів в Україні на ЕЛЕКТРОННИЙ!!! рівень - задля гарантування їх ЧЕСНОСТІ!!! та ПРОЗОРОСТІ!!!. Це і є Задача №1 для сучасного громадянського суспільства, ЯКІСНЕ!!! розв’язання якої забезпечить успішну реалізацію ІСТИННОЇ!!! Волі Народу, а саме: диктатуру ПРЯМОЇ!!! демократії в Україні. Тільки за цієї умови, усі інші кроки у напрямку зростання економіки України БУДУТЬ!!! ефективними. Сьогодні уся надія на КРЕАТИВНУ!!! молодь, яка щиро ЛЮБИТЬ!!! Україну. Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • lesya 1 апреля, 17:25
    Валентин Коген 26 марта, 21:02 «lesya, Вы как-то изъявляли готовность возглавить группу, занимающуюся конкретными проработками необходимых изменений. Предлагаю начать. Я первый член Вашей группы. Надо предлагать нечто конкретное.»
    Беру Вас и Войнича, если согласен Войнич, ну и Гальчинский тоже хороший "член"))). Смысл группы - работа во власти , а этого надо добиваться. Для начала можно ГО, вот тут вопрос :1)финансы,2)оформление,3) пробить законодательство. Можно Горбулину написать,чтобы он создал такую группу, потому что ближе к Правительству, но это если он захочет, а вообще его институт такими проблемами занимается, но уровень специалистов - низкий, ввиду только академической работы, не то, что у нас.Есть у Вас какие то предложения? Что Вы можете в плане организации?
    Voynich 1 апреля, 20:20
    Можно встретиться и поговорить. Предлагай время и место.
    Валентин Коген 2 апреля, 14:15
    Спасибо за великолепную реакцию. Пробивать налоговое законодательство, да, знаю что нужно. Возражений предлагаемым изменениям пока не встречаю. Но вот мой возраст. Максимум выжму.
    Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • lesya 1 апреля, 17:18
    Flutter Вчера, 22:12 «Voynich: «ЖЕСТ (Надежда Савченко) им (ОЛИГАРХАМ???) покажет народ непосредственно в форме Майдана (как только увидит группу организованных лидеров и гарантии восстановления системы)» - і що це за Держава така, в якій проблеми громадянського життя вирішуються ВИКЛЮЧНО!!! революційним шляхом? Я – за ЕВОЛЮЦІЙНИЙ!!! шлях, який є неможливим без ОДНОЗНАЧНОГО!!! виконання Законів і РЕАЛІЗУЄТЬСЯ!!! здійсненням народного волевиявлення через ВИБОРИ!!! та РЕФЕРЕНДУМ!!!. І не треба посилатися на неможливість в Україні забезпечити їх «чесність і прозорість»: організація виборів та референдуму – це обов’язок і прерогатива Народу України. Якщо цього немає, тоді маємо справжнє ГОРЕ!!!: гляньмо на ту ж Естонію і подумаймо ХТО МИ???»
    25 лет беспредела коснулись и судов, и всех ветвей власти. Усидеть в кресле не выполняя волю имущих было не возможно, если только человека не "замазывали", поэтому очень сложно уповать на суд. Я проанализировала и пришла к выводу, что у нас 25 лет диктатура беззакония, потому что НЕКОМУ пожаловаться даже, не говорю уже о том, чтобы вся система пришла в какой то разумный вид, и система власти откликалась на потребности людей. Система власти разучилась реагировать и решать проблемы народа,потому что посаженные на должности имеют совсем другие задания - всем отказывать (если не платятся требуемые деньги ) и ничего никому не давать, кроме как своим. К кому обращаться? за справедливостью, к кому?
    Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Flutter 31 марта, 22:12 Voynich: «ЖЕСТ (Надежда Савченко) им (ОЛИГАРХАМ???) покажет народ непосредственно в форме Майдана (как только увидит группу организованных лидеров и гарантии восстановления системы)» - і що це за Держава така, в якій проблеми громадянського життя вирішуються ВИКЛЮЧНО!!! революційним шляхом? Я – за ЕВОЛЮЦІЙНИЙ!!! шлях, який є неможливим без ОДНОЗНАЧНОГО!!! виконання Законів і РЕАЛІЗУЄТЬСЯ!!! здійсненням народного волевиявлення через ВИБОРИ!!! та РЕФЕРЕНДУМ!!!. І не треба посилатися на неможливість в Україні забезпечити їх «чесність і прозорість»: організація виборів та референдуму – це обов’язок і прерогатива Народу України. Якщо цього немає, тоді маємо справжнє ГОРЕ!!!: гляньмо на ту ж Естонію і подумаймо ХТО МИ???
    Voynich 1 апреля, 11:22
    И похвалил господин управителя неверного, что догадливо поступил; ибо сыны века сего догадливее сынов света в своем роде. Flutter, сын света, я тебе черным по белому написал, а ты глазами смотришь и не видишь, что проблемы Украинского народа, которые необходимо решить, лежат в плоскости судебной власти, и что судебную власть в форме ВЫБОРОВ осуществляют непосредственно не граждане Украины (не народ), а Президент и народные депутаты Украины (сыны века сего) - гл. 8 «Правосудие», гл. 12 «Конституционный Суд». Более того, даже школьники могут понять, что выборы и референдум, по сути, не являются формой осуществления власти народом непосредственно (не являются формой непосредственной демократии), хоть в ст. 69 написано обратное. Дело в том, что до принятия Декларации о государственном суверенитете и Акта провозглашения независимости, у Народа Украины не было права осуществлять власть непосредственно (народ входил в состав субъекта «загальнонародна держава»), а выборы и референдум были.
    Voynich 1 апреля, 11:25
    Проблемы Украинского народа находятся в системных законах, в актах на выполнение этих законов и в тысячах судебных решений всех инстанций, их цементирующих: все системные законы и кодексы, подзаконные акты и решения судов о правах собственности на национальные богатства общереспубликанского значения (олигархический бизнес) и национальный доход в условиях рынка, о механизмах развития рыночной экономики, и даже отдельные положения Конституции не соответствуют конституционному строю Украины, разрушают Украину, её экономику и нарушают конституционные права граждан. Народ придумал другую форму непосредственной демократии (ст. 69) – Майдан, которая реально позволяет НЕПОСРЕДСТВЕННО осуществлять все три ветви власти одновременно: и законодательную, и исполнительную, и судебную, а не только законодательную и исполнительную (выборы). Этим Украинский народ уже показал сынам века сего жЕст Надежды Савченко, но нужен Майдан, организованный детьми света, а не сынами века сего, как два последних.
    Flutter 1 апреля, 13:50
    Впродовж 10 років я – «технар» - мав справи з «системными законами, актами на выполнение этих законов и с судебными решениями всех инстанций, их цементирующих», яких зібралося більше 300 сторінок. Я РЕАЛЬНО!!! зіштовхнувся з тим, «что проблемы Украинского народа, которые необходимо решить, лежат в плоскости судебной власти» і прийшов до висновку: Народ України МУСИТЬ!!!, опираючись ВИКЛЮЧНО!!! на Законодавство України, «очистить авгиевы конюшни» УСІЄЇ!!! Державної влади в Україні, тобто не тільки судової, але й виконавчої, тоді як Законодавча Влада – це НАРОД!!!. Олігархи, разом з їх поплічниками, – це СМІТТЯ!!!, яке впродовж 25 років накопичувалося в Україні, руйнуючи собою як виконавчу, так і судову гілки Державної влади. Чому в країнах Балтії, після розвалу СРСР, НЕ БУЛО!!! революцій, а нас постійно спонукають до них, як до чогось «найкращого»?
    Voynich 2 апреля, 03:56
    Майдан – это не революция, а предусмотренная ст. 69 другая форма непосредственной демократии. К Майдану Украинский народ спонукают с 28 июня 1996 года узурпацией Верховной Радой и Президентом судебной власти: разделы 8, 12 ПРЯМО ПРОТИВОРЕЧАТ статьям 5, 69, 71 Конституции Украины, находящимся в первом и третьем разделах, которые (вместе с тринадцатым) определяют основы конституционного строя. Поэтому, «опираючись ВИКЛЮЧНО!!! на Законодавство України (в твоём понимании), «очистить авгиевы конюшни» УСІЄЇ!!! Державної влади в Україні, тобто не тільки судової, але й виконавчої, тоді як Законодавча Влада – це НАРОД!!!» через выборы ТЕХНИЧЕСКИ невозможно. Майдан – ЕДИНСТВЕННОЕ, ТЕХНИЧЕСКИ ВОЗМОЖНОЕ РЕШЕНИЕ возникших проблем, более того, Майдан начнётся осенью этого года.
    Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Игорь Босси 31 марта, 18:00 О какой политике НБУ вообще можно говорить ? Вначале - никакого контроля не было над банками олигархов, хотя отчетности собирают - мама не горюй, десятки файлов в день НБУ собирает, куча нахлебников их придумала и сидит, анализирует. И где результат ? Почему люди и компании столько денег потеряли ? Затем катком прошли по банкам, позакрывали, где надо и где не надо, народ позабирал с депозитов остатки гривны, проконвертировал в доллар и положил под подушку. Вы посмотрите, сколько обменок черных появилось - это что, политика такая НБУ ? Ведь их при "папередниках" небыло. Сколько можно терпеть нынешнее руководство НБУ ? Люди не доверяют банкам в Украине. Это же катастрофа ! Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Flutter 30 марта, 21:08 Voynich: «При отказе Верховной рады и Кабинета Министров законодательно и исполнительно обеспечить (гарантировать) процесс расширенного воспроизводства экономики, глава Национального банка, на каждое очередное требование запустить виток эмиссии (увеличить денежную массу), должен был показывать Президенту Украины, народным депутатам и Премьер-министру ЖЕСТ, который Надежда Савченко показала российским судьям» - «Обманливі шальки огида для Господа, а повна вага це Його уподоба» (Біблія, Приповісті 11:1): ГОРЕ!!! народу України в тому, що НБ України ЗАЛЕЖНИЙ!!! від тих, хто його примушує «друкувати папірці», тоді як «…єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади» (ст.5 Конституції України). Висновок: КЛЯТІ!!! олігархи-злодії завдяки КЛЯТІЙ!!! українській політиці ВІДІБРАЛИ!!! у єдиного конституційного джерела влади в Україні його РЕАЛЬНУ!!! силу. Народе України, ПОЧУХАЙ!!! собі потилицю.
    Voynich 31 марта, 09:57
    «Горе» народа Украины не в этом. В соответствии со ст. 5, народ осуществляет непосредственно всю власть, а не только часть власти: и законодательную (Верховная Рада, местные советы), и исполнительную (Президент, мэры городов), и судебную (Конституционный, Верховный, высшие, апелляционные, местные суды). Форма осуществления власти непосредственно – выборы (ст. 69). «Горе» в том, что раздел 8 (Правосудие) не соответствует первому и третьему разделам, определяющим основы конституционного строя – судебную часть власти узурпировали Президент и народные депутаты. Народ не растерялся и придумал другую (ст. 69) форму непосредственной демократии, включающую в себя все три части власти – Майдан. Поскольку глава НБУ не желает показывать Президенту, народным депутатам и Премьер-министру ЖЕСТ Надежды Савченко, а судебная власть (иммунитет) не работает, этот ЖЕСТ им покажет народ непосредственно в форме Майдана (как только увидит группу организованных лидеров и гарантии восстановления системы).
    Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Voynich 30 марта, 07:12 Рассмотрим утверждение пана Гальчинского «…стабильность денежной единицы имеет два измерения: внутреннее — инфляция, внешнее — валютный курс…» с другой стороны и попробуем определить, каким был бы валютный курс, если бы НБУ и Кабинет Министров, соблюдая Конституцию Украины, действительно обеспечили полную стабильность гривны. При появлении гривны, её курс к доллару был 1,7 или 1,8 гривны за доллар. Примем, что гривна 1996 или 1997 года – это (по аналогии с золотом) чистая гривна 999 пробы. Стабильность золота (стабильность состава золота) обеспечивали не НБУ и КМУ, а Господь Бог, поэтому увеличить количество золота можно было только путём увеличения его производства, а не путём печати с использованием краски и бумаги. Кроме того, с помощью экспертизы, слиток из чистого золота 999 пробы можно легко отличить от слитка жёлтого цвета, в котором золота практически не осталось. Цена абсолютно стабильного золота в долларах с 1996 года увеличилась примерно в 3 раза.
    Voynich 30 марта, 07:15
    Таким образом, можно обоснованно утверждать, что абсолютно стабильная гривна, если бы НБУ и КМУ смогли обеспечить её стабильность (стабильность её состава) на уровне 1996-97 годов, в 2016 году должна стоить не 4 цента, а минимум 1,5 доллара за штуку. Отсюда, можно подсчитать, насколько эти ублюдки ограбили граждан Украины и предпринимателей. Можно ли было создать такую массу гривны, как сейчас, при абсолютном сохранении её стабильности? Конечно можно, но при условии обязательного параллельного КРАТНОГО!! увеличения производства (развития экономики). Поскольку эти ублюдки развивать экономику категорически не хотели И НЕ ХОТЯТ, они занимались не стабилизацией, а дестабилизацией гривны, разбавляя её состав пустыми бумажками и цифрами. Если бы этим тварям, на которых клеймо негде ставить, поручили обеспечивать стабильность золота, и они её обеспечивали бы точно так же, то в современном золоте самого золота было бы в сорок раз меньше, чем в слитке 999 пробы образца 1996 года.
    Voynich 30 марта, 15:24
    Из выше- и нижеизложенного следует, что НБУ, на выполнение своих конституционных полномочий, предусмотренных статьёй 99 Конституции (обеспечивать стабильность денежной единицы Украины), каждый квартал и каждый месяц, начиная с 1996 года, обязан был в жесткой ультимативной форме контролировать (обеспечивать) вложение не менее 40% валовой прибыли крупного бизнеса в модернизацию производства и в расширенное воспроизводство экономики Украины (без чего обеспечить стабильность гривны физически невозможно). Об этом уже неоднократно писал Валентин Коген. При отказе Верховной рады и Кабинета Министров законодательно и исполнительно обеспечить (гарантировать) процесс расширенного воспроизводства экономики, глава Национального банка, на каждое очередное требование запустить виток эмиссии (увеличить денежную массу), должен был показывать Президенту Украины, народным депутатам и Премьер-министру ЖЕСТ, который Надежда Савченко показала российским судьям.
    Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Vladimir Kostenko 29 марта, 01:43 Корни проблемы закопаны в использовании давно отработанной схемы неформальной приватизации объектов государственного управления, а именно - приватизация эмиссионного центра и регулятора денежных потоков. Возможно стрелки сможет развести 3 майдан, вот только что будет его итогом - это вопрос далеко не праздный, ибо 3 волна будет похлеще любого цунами, человеческая жизнь за последние пару лет существенно обесценилась... Впрочем, как говорят - все в руках Божьих, осталось только ждать когда Он посмотрит в эту (нашу) сторону...
    Валентин Коген 29 марта, 13:33
    Верно, но то, о чем Вы говорите, произошло после приватизации крупной промышленности лет на 10 и более. Именно эта приватизация приучила олигархию к большим денехным потокам через коррупцию во власти.
    Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Flutter 28 марта, 23:55 Президент Петро Порошенко заявив, що без призначення нового уряду Україна не отримає 1 млрд доларів від МВФ, тобто Захід ВИЗНАВ!!! Прем'єр-міністра України Арсенія Яценюка – професійним НІКЧЕМОЮ!!!. Але ж цей громадянин України впродовж 2-х років займав Високу Державну посаду, яка вимагала від нього Високої Державної відповідальності, пов’язаної із гарантією збереження РІВНЯ!!! життя усіх громадян України. Про підвищення рівня життя в Україні сьогодні не йдеться, але ЗНИЖЕННЯ!!! його рівня – це, однозначно, є ЗЛОЧИНОМ!!! перед народом України. У відповідності до Кримінального Кодексу України, суть злочину визначає рівень ПОКАРАННЯ!!!. Заява Президента України є визнанням існування факту скоєння злочину, тому уроком для усіх наступників на посаду Прем'єр-міністра України має стати ПОКАЗОВИЙ!!! суд над Арсенієм Яценюком: злочин має тягти ПОКАРАННЯ!!!, визначене Законом. Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Voynich 28 марта, 13:50 «Когда говорят, что НБУ не имеет отношения к определениям курса, то это обман, это от лукавого. Стабильность денежной единицы имеет два измерения: внутреннее — инфляция, внешнее — валютный курс. Эти параметры неотделимы в своей реализации. Кому это не ясно?». Наличие или присутствие лукавого (обмана) недопустимо, и с этим нужно разобраться. В каждой гривне содержится эквивалент стоимости (стоимость) в определённом количестве, поэтому гривна используется покупателем и продавцом стоимости (товара) для расчетов по договору. Когда покупатель и продавец стоимости (товара) договариваются о цене сделки (об общем количестве стоимости, которой они обмениваются) в гривнах, они учитывают реальное количество эквивалента стоимости (самой стоимости), содержащееся в каждой гривне. Именно стабильность этого количества эквивалента стоимости или стабильность концентрации стоимости, содержащейся в каждой гривне, и есть стабильностью денежной единицы, обеспечение которой является основной функцией НБУ.
    Voynich 28 марта, 13:54
    Даже школьники, прослушавшие курс правоведения и основ экономики, могут понять, что стабильность гривны физически не может измеряться инфляцией и валютным курсом, и что подобные «измерения» стабильности гривны – это мошенничество с финансовыми ресурсами в особо крупных размерах и прямой обман Украинского народа с целью скрыть хищения финансовых ресурсов в национальных масштабах. Дело в том, что в условиях свободной рыночной экономики и правовой демократической державы стоимость отдельных товаров (значение стоимости товаров) может меняться по естественным (спрос и предложение) и искусственным (пример с тарифами) причинам. Если в каждой гривне будет содержаться постоянное количество стоимости (эквивалента стоимости), то выраженная в гривнах цена (общая стоимость) товара будет меняться соответственно (и это естественно и нормально) при абсолютной стабильности денежной единицы Украины – гривны. Но будет известно точное (стабильное, без обмана) значение стоимости, выраженное в гривнах.
    Voynich 28 марта, 14:01
    Гривна (по сути) – это украинская национальная единица измерения стоимости. Естественно, что она должна быть абсолютно стабильной, иначе точное измерение и выражение различных стоимостей будет невозможно. Гривна должна быть стабильной так же, как и один метр (как единица измерения длины или расстояния). Метр всегда должен состоять из 100 стабильных сантиметров, поэтому разные длины (разные стоимости) будут содержать разное количество метров (гривен), но всегда будет известна точная длина в метрах (стоимость в гривнах). То же касается стабильности одного килограмма, всегда состоящего из 1000 стабильных грамм. Только мошенники могут утверждать, что стабильность метра или килограмма имеет внутреннее и внешнее измерения усреднённых длин (размеров) и весов каких-то определённых предметов (товаров). Только дети лукавого могут спокойно (лукаво) называть хищения средств в национальных масштабах посредством мошенничества – инфляционным налогом и фактором решения фискальных проблем.
    Відповісти Цитувати Поскаржитись
Реклама
Останні новини
Курс валют
USD 24.79
EUR 27.26