Девальвація праці

Скорочення обсягів виробництва, надмірний фіскальний тиск і недоступність кредитних коштів спровокували обвал на ринку праці. І без того численна армія безробітних збільшується щодня. Спочатку це пов'язували зі зростанням кількості переселенців, які вимушено залишили робочі місця на Сході країни, але економічна криза з не меншою силою вдарила і по підприємствах інших регіонів. Частина компаній закрилася, частина скоротила персонал, а від багатьох кваліфіковані співробітники втекли за кордон. Тенденції лякають. З одного боку, ми ризикуємо залишитися без компетентних фахівців, унаслідок чого можуть "просісти" цілі галузі, а з іншого - щодня збільшується кількість низькокваліфікованих безробітних, бюджетних ресурсів для утримання яких просто немає.

Крім того, торік ринок праці став більш неоднорідним, тому що реакція підприємств на економічні виклики суттєво різнилася залежно від галузевої належності й багатьох інших чинників. І це лише збільшувало провалля між тими, хто ще на плаву, і тими, хто вже тоне. Так, підприємства IТ-галузі, фармацевтичні і тютюнові компанії найчастіше мали можливість "прив'язувати" заробітні плати співробітників до іноземної валюти. Особливо далекоглядні керівники зафіксували їх на курсовій позначці 15 грн/дол. Утім, це не змінило ситуації принципово - до лютого 2015 р. рівні зарплат працівників таких компаній значно перевищували середньоринкові.

Проте у переважній більшості підприємств заробітні плати нараховуються в національній валюті, і перед ними гостро постало питання компенсації співробітникам витрат, викликаних девальвацією та інфляцією. Якщо у фінансовому й промисловому секторах спостерігається глибокий спад, то деякі галузі демонструють відносно позитивну динаміку, наприклад, аграрні й агрохімічні компанії. У цих галузях, за словами експертів, навіть у 2014 р. тривали активний набір персоналу та підвищення зарплат. Однак це, швидше, виняток.

Загалом негативні економічні тенденції суттєво вплинули на ринок праці - практично всі компанії змушені працювати в режимі економії, і це не могло не позначитися на політиці у сфері управління персоналом, на ринку в цілому і на житті кожного українця. Не можна стверджувати, що ситуація змінилася раптово, насправді за останні п'ять років кількість робочих місць у реальному секторі економіки скоротилася майже на мільйон. Нинішня криза лише погіршила ситуацію на ринку праці. При цьому запас міцності в українців невисокий. Незважаючи на "винос" депозитів, згідно з результатами соцопитувань, близько 40% населення взагалі не мають заощаджень, а чверті наших співвітчизників відкладених грошей вистачить на один-два місяці. Будемо чесними, для багатьох сьогодні наявність роботи - це питання виживання. Тож якщо нинішні гнітючі тенденції триватимуть, то населення вкрай зубожіє.

Кадрова економія

"За даними експрес-огляду, проведеного компанією EY наприкінці 2014 р., 33% опитаних організацій скорочували персонал. В основному звільнення торкнулися професійної ланки і допоміжного персоналу - за цими двома категоріями було звільнено 13–14% штату. З одного боку, у половині компаній, які проводили скорочення, зазначали, що вони викликані закриттям або значним згортанням бізнесу в проблемних регіонах. З іншого - багато підприємств і організацій були змушені вдатися до таких заходів у зв'язку з реструктуризацією й необхідністю зниження витрат", - розповіла DT.UA Олена Веселкова, старший консультант групи Human Сapital компанії EY в Україні.

Насамперед постраждали банківська й страхова сфери, автомобільна галузь - там понад 40% компаній скорочували співробітників. Найбільш уразливими виявилися фахівці вузького профілю, зокрема, представники фінансового сектора. Попит на їхні послуги внаслідок перипетій, які переживає банківська система, різко скорочується.

У 13% опитаних EY компаній набір нових співробітників повністю припинено, а ще в 33% - закриваються тільки ключові вакансії й лише після особистого затвердження кожного конкретного кандидата топ-менеджментом. Крім таких заходів, компанії також впроваджували інші підходи до скорочення витрат - неоплачувані відпустки (13% компаній), скорочений робочий день (10%), скорочений робочий тиждень (7%). Це допомогло їм тимчасово заощадити витрати на персонал, не скорочуючи його, принаймні поки що. Наскільки вистачить потенціалу таких заходів, фахівці стверджувати не беруться, але співробітники, які раніше протестували проти подібних рішень, тепер мовчки йдуть у неоплачувані відпустки - адже ймовірність втратити роботу зросла в рази.

"Приплив резюме з початку 2015 р. був більшим, ніж кількість відкритих вакансій. Тому із січня спостерігається поступове підвищення конкуренції серед здобувачів. Зараз у середньому на одне робоче місце претендують більш як шість фахівців. Найвища конкуренція в лютому спостерігалася серед вищого менеджменту, юристів, фінансистів, працівників виробничих спеціальностей, співробітників транспортної сфери, - розповіла DT.UA Руслана Березовська, керівник PR-відділу компанії HeadHunter. - Нинішнє зростання конкуренції серед здобувачів і, як наслідок, збільшення терміну пошуку роботи призвели до того, що "білі комірці" стали більше триматися за свої робочі місця. Якщо рік тому тільки кожен п'ятий боявся втратити роботу, то зараз майже третина офісних співробітників побоюються скорочень, а кожного десятого вже спіткала доля тимчасово безробітного".

За даними кадрового холдингу АНКОР, найбільш затребувані зараз менеджери з продажів, IТ-фахівці, менеджери з розвитку бізнесу, бухгалтери і робочий персонал. У свою чергу, найменш затребувані маркетологи, PR-менеджери, HR-директори, банківські фахівці і журналісти.

Зафіксувати рівень безробіття в реальному часі дуже складно, він завжди має певний відкладений ефект. Методологія Міжнародної організації праці (МОП) передбачає, що реальну картину можна оцінити лише через кілька місяців. В Україні все це ускладнюється ще й тим, що, з одного боку, офіційно реєструється тільки кожен десятий безробітний, а з іншого - процвітає тіньовий ринок праці. І навіть при всьому цьому Держстат все ж таки фіксує зростання рівня безробіття. На жаль, ідеться не тільки про вимушених переселенців з Донецької та Луганської областей, і, як видно, з урахуванням відкладеного ефекту ситуація продовжить погіршуватися.

Дійсно, за останніми статистичними даними, кількість безробітних (за методологією МОП) у Донецькій і Луганській областях становила 11 і 11,4% від усього економічно активного населення, відповідно. Але в інших регіонах ситуація аналогічна: ті ж 11% безробіття зафіксовано в Житомирській, Кіровоградській, Полтавській, Тернопільській і Чернігівській областях. Понад 10% безробітних у Вінницькій, Рівненській, Херсонській і Черкаській. Ще рік тому в жодній з областей відсоток безробітних не виражався двозначним числом.

При цьому показник зареєстрованих безробітних залишається мізерним - 2,4%, зайвий раз підтверджуючи, що державні органи зайнятості, які займаються чим завгодно, крім власне зайнятості, не в змозі допомогти людям і вирішити їхні проблеми з працевлаштуванням. За великим рахунком, центри даремні для тих, хто реально шукає роботу, а не держдопомогу. У кризовому 2008-му офіційні дані з безробіття відрізнялися від реальних уп'ятеро. Нині, за оцінками експертів, кількість реальних безробітних утричі перевищує показники офіційної статистики.

Понад те, з 2,2 млн українських приватних підприємців майже 500 тис. подають у податкові органи декларації з нульовими показниками. Фактично ці люди теж безробітні, але оскільки закриттю підприємства, як правило, передує перевірка податкової, вони, зі зрозумілих причин, воліють здавати "пустушки", а не закриватися. Кількість охочих започаткувати свою справу з початку року, за даними ДФСУ, також скоротилася на 4,5% порівняно з торішніми показниками. За три місяці 2015-го органи ДФС зареєстрували трохи більше
21 тис. приватних підприємців. І, на жаль, частина з них уже під кінець року також здаватиме податковій "пустушки". У столиці, наприклад, кількість МСБ із початку року вже скоротилася на 20%.

За даними Human Сapital, у 2014 р. близько 62% компаній провели підвищення заробітних плат для своїх співробітників - у середньому на 12%. Серед учасників дослідження лише 1% опитаних компаній скорочували зарплати, що не дивно у зв'язку з високими темпами інфляції та девальвацією гривні. Щоправда, слід врахувати, що в опитуванні, проведеному організацією, брали участь в основному досить великі міжнародні компанії. Підприємства з меншим запасом міцності зарплат не урізають, вони просто не виплачують їх у повному обсязі.

Попри те, що заборгованість із виплати заробітної плати порівняно з кінцем минулого року скоротилася, вона все одно перевищує 1,6 млрд грн. Природно, за даними Держстату на 1 березня 2015 р., у "лідерах" Донецька область - 396 млн грн, а от друге місце за обсягами заборгованості розділили не зачеплені воєнними діями та такі, що не втратили інфраструктури і торговельних зв'язків, Дніпропетровська (131 млн грн), Київська (136 млн) і Харківська (142 млн грн) області.

Зовсім сумні справи в держсекторі, бюджетники з початку року недоотримали понад
25 млн грн. Також величезні борги перед співробітниками накопичили промислові (понад 1 млрд) і транспортні (233 млн) підприємства.

Міграційні та демографічні тренди

Недивно, що набагато зросла кількість бажаючих не просто знайти іншу роботу, а знайти її в іншій країні. За даними дослідження HeadHunter, за кордоном хотіли би працювати 80% працівників середньої та вищої ланки. При цьому половина з них (41%) називали як причини напружену політичну ситуацію, бажання забезпечити своїм дітям стабільне майбутнє, а також маленькі зарплати в Україні. Цього року, найшвидше, відплив фахівців із України триватиме.

В українських представництвах іноземних корпорацій кількість внутрішніх вакансій в інших країнах переглядає кожен другий співробітник із України. Згодні на все - стажування, підвищення кваліфікації, роботу на безперспективних напрямах. Що завгодно, аби тільки виїхати. В EY зазначають, що 2014-го в 36% компаній були співробітники, які переїхали працювати за кордон, і третина з них зазначила, що переїзд був пов'язаний з економічною ситуацією в Україні. Більш того, міжнародні компанії, особливо з зарплатами у валюті, самі активно пропонують співробітникам можливості переїзду в інші офіси за кордоном, у тому числі й з метою тимчасової економії коштів.

Багато фахівців уже виїхали з країни. І це не низькокваліфіковані кадри, а люди зі знанням іноземних мов, дипломами МВА та солідним досвідом роботи, які становлять чималу цінність для України та без особливих проблем реалізують свій потенціал за кордоном. Тільки за 2014 р. відсоток фахівців із досвідом роботи, які планували виїхати за кордон із метою працевлаштування вже найближчого року, зріс більш як удвічі - з 7 до 16.

Станом на 1 лютого 2015 р. кількість постійного населення України становила 42,7 млн чоловік, що на 150 тис. менше, ніж у лютому 2014-го. Для порівняння, 2013-го аналогічний показник знизився на 133 тис., а в 2012-го - на 83 тис. чоловік. Дуже негативна тенденція, причому жахлива, - очевидна.

"Так, за підвищенням тарифів і зниженням купівельної спроможності населення пішло відчутне збільшення інтересу до закордонних вакансій здобувачів різних кваліфікацій, від топ-менеджменту до робочих спеціальностей. Цікавлять як Західна Європа та США, так і країни близького зарубіжжя, - розповів DT.UA Юрій Перч, директор кадрового холдингу АНКОР в Україні. - Та є ще одна цікава тенденція: відповідно до опитування, проведеного нами у 2014 р., кількість студентів, які навчаються за кордоном і бажають там же шукати роботу, зменшилася. Якщо 2013-го понад 60% молодих фахівців не хотіли в майбутньому повертатися в Україну, то за 2014 р. цей відсоток знизився до 48%". Добре, якщо так, адже нещодавно Канада повідомила, що до 2019-го планує залучити з-за кордону понад 180 тис. фахівців IT-галузі. І щось підказує, що частина з них буде нашими співвітчизниками.

Слід зазначити, що до честі українців, які залишають батьківщину, вони продовжують допомагати своїм рідним, а приватні грошові перекази в Україну вже давно стали вагомими інвестиціями в економіку країни. За даними НБУ, за останні п'ять років українці, які працюють за кордоном, переказали додому понад 34 млрд дол. Щоправда, 2014-го обсяги переказів знизилися в середньому на 14%. Проте за три квартали минулого року в Україну надійшло понад 5 млрд дол. від трудових мігрантів. Велика частина переказів приходить із РФ - 36% від загального обсягу. За нею йдуть США (9%), Німеччина (5) і Греція (4,6%).

***

Теоретично саме нині Україна найбільш приваблива для інвесторів, адже пропонує в надлишку дешеву, але кваліфіковану робочу силу. Наявність вільного трудового ресурсу - один із двигунів економіки. От тільки не товпляться в нас на порозі охочі створювати тут робочі місця. Теорія далека від практики, усі до цього моменту прийняті законодавчі зміни орієнтовано на номінальне підвищення українських позицій у рейтингах інвестиційної привабливості без особливої турботи про якість таких змін. Косметичні поправки, які скасовують і без того непрацюючі норми та поліпшують ті сфери діяльності, які й раніше не були скривджені, неспроможні залучити інвесторів у країну.

Інвестор до нас не прийде доти, доки права власників не захищені, майнові спори найчастіше виходять за юридичні рамки, практично будь-яка дія має бути підкріплена хабаром або відкотом, валютні операції обмежені, а податкова продовжує вимагати "оплату наперед". Якщо всі наступні реформи будуть зводитися лише до скасування ліцензій і зміни вивісок на контролюючих органах влади, ситуація принципово не зміниться. У результаті ми можемо втратити існуючу нині можливість для розвитку економіки, як уже втратили шанс збільшити експорт завдяки девальвації.

Тим часом від безвиході та відчаю люди будуть вимушені погоджуватися на будь-яку роботу, ціною навичок і досвіду. У результаті ми втратимо найголовніше - кваліфікацію, отже, і потенційну привабливість наших трудових ресурсів.