Інвестиційно-кліматичні пояси України: між вироками та можливостями

Інвестиції

Читайте також

Проблеми інвестиційного клімату в Україні, через які чимало інвесторів обходять нашу країну хай і не сьомою дорогою, але стороною, віддаючи перевагу почасти найближчим сусідам, виникли не учора. Найбільшою мірою вони є сумою як досі не подоланого радянського спадку, так і сформованих за роки незалежності "місцевих особливостей". І хоча пошук шляхів розв'язання цих проблем є такою частою темою для всіляких конференцій, круглих столів, слухань, дебатів тощо, що вже давно набив усім чималу оскомину, це не применшує актуальності самої проблеми. Адже відчутне покращення бізнес-погодних умов у нашій державі саме й могло б посприяти відкриттю інвестиційних "шлюзів", завдяки яким економіка зуміла б подолати нинішній ступор, генеруючи нові виробництва, робочі місця та додаткові бюджетні надходження. Однак за підсумками минулого року країна, навпаки, отримала скорочення припливу іноземних інвестицій (4,1 млрд дол. порівняно з 5,5 млрд у 2011-му та 4,8 млрд — у 2010-му). І цей "успіх" дуже важко сховати за словами про світову кризу чи несприятливу зовнішню кон'юнктуру.

У чому ж полягають основні претензії з боку іноземних партнерів на адресу нинішньої української влади, і, головне, чи не розгубила ще вона остаточно залишків довіри з боку іноземних партнерів? За яких умов ці проблеми можна було б вирішити, чи ведеться взагалі і яким чином їх пошук? І чи залишається ще в України надія сформувати ефективну економічну модель, яка давала б шанс вирватися з кола третьорозрядних економік?

Державні плани

Цього тижня президент Віктор Янукович у черговий раз оновив Національний план дій щодо впровадження Програми економічних реформ (надалі — План дій), затвердивши його редакцію на поточний 2013 р. Оновлення — вже звичне. Ті реформи, які не виконали, "технічно" переносяться у документі на майбутні періоди.

У новій редакції Плану дій особливих несподіванок немає. Хіба що з року в рік документ товстішає — часу залишається мало, повторюються тези, які неодноразово озвучувалися, а відсоток виконання плану реформ впевнено не зростає.

Щоб підвищити інвестиційну привабливість України, влада взяла курс на зменшення ставок податків. Так, з 1 січня 2013-го ставка податку на прибуток зменшилася до 19%, з початку наступного року знизиться вже до 16%. Також із 1 січня 2014-го знизиться і ставка ПДВ до 17%. 

Є в нацплані і пункт про "перегляд існуючих пільг під час сплати податків з метою створення конкурентного ринкового середовища та рівних умов для ведення бізнесу". Документ передбачає внесення змін до Податкового кодексу щодо реформування фіксованого сільськогосподарського податку та перегляду пільг зі сплати податку на додану вартість, податку на прибуток підприємств. З огляду на формулювання очевидно, що "торги" між владою та бізнесом ще тривають.

Містить документ і положення про повернення пенсійного збору при купівлі безготівкової валюти суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, який існував з 1998-го до 2011 р. 

Однак відновлення збору може серйозно зашкодити подальшій співпраці з МВФ — фонд завжди виступав категорично проти валютних податків.

З іншого боку, в документі є й норми, які у разі імплементації МВФ би схвалив. Наприклад, "удосконалення системи соціального захисту у сфері житлово-комунального господарства в процесі приведення тарифів і цін до економічно обґрунтованого рівня". Не обійшлося в документі й без одвічного пункту про "удосконалення регулювання у сфері запобігання корупції". Але поки що, як завжди, без конкретики.

Серед заходів, які напряму зачіпають інтереси інвесторів, — наміри продовжити дерегуляцію в частині спрощення порядку відкриття бізнесу; спрощення процедури добровільного припинення господарської діяльності (але йдеться лише про фізособу-підприємця); скорочення термінів процедури банкрутства; вдосконалення процедур отримання документів дозвільного характеру; спрощення дозвільної системи у сфері містобудування; скорочення видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню.

Декларується також необхідність підвищення рівня захисту прав інвесторів; реформування митних процедур (через скорочення кількості оглядів товарів, транспортних засобів до 5%; скорочення кількості документів, що подаються до митного оформлення); посилення конкуренції на ринках. Але поки що — тільки декларується. 

Якраз саме тоді, коли президент Янукович схвалював перелік цьогорічних заходів щодо впровадження власної програми економічних реформ, учасники круглого столу "Інвестиційний та бізнес-клімат в Україні очима влади та інвесторів" обговорювали їх головні характеристики для нашої країни.

DT.UA пропонує увазі своїх читачів доволі контраверсійні, як завжди, оцінки ситуації з різних боків — окремі фрагменти, на підставі яких формується загальна картина під назвою "сьогоднішній інвестиційний клімат в Україні".

Інвестиційний клімат в Україні очима…

...міністра

Олександр КЛИМЕНКО, міністр доходів і зборів України:

—Міністерство доходів і зборів — стабільний і прогнозований партнер для бізнесу. Ми не тільки слухаємо бізнес, ми його справді чуємо. Ви можете побачити це на прикладі обговорення законопроекту про трансфертне ціноутворення, який уже підписаний прем'єр-міністром і направлений до Верховної Ради для затвердження депутатським корпусом.

Ми провели доволі тривалі й бурхливі консультації та дискусії з представниками бізнес-асоціацій і найбільших компаній. Приємно, що бізнес продемонстрував свою конструктивну позицію й підтримав законопроект. Ми врахували багато побажань бізнесу, що не суперечать інтересам держави, які полягають у тому, що "точка" прибутку і сплати податків має знаходитися там, де розташовані виробничі потужності.

Враховуючи такий позитивний досвід під час обговорення цього законопроекту, ми зацікавлені в постійному конструктивному діалозі з бізнесом. Саме тому ми ініціювали створення при міністерстві Інвестиційної ради. Нині практично всі великі корпорації, профільні асоціації ведуть із нами переговори про те, щоб увійти до цієї ради, аби мати майданчик, де їх чутимуть й де буде можливість реалізовувати всі напрацювання. І нас дуже тішить, як багато нині представників бізнесу бажають брати участь у дискусії, ділитися своїм досвідом, знаннями, інноваціями.

Підприємці можуть бути впевнені — жодної зміни до законодавства не буде прийнято без обговорення з тими платниками, яких вона стосуватиметься.

…найбільших інституційних інвесторів

Грем ХАТЧИСОН, заступник директора ЄБРР в Україні:

— Україна — третя за розміром країна, де ми працюємо. На сьогодні ми є найбільшим інвестором в Україні, наш портфель становить понад 4,6 млрд євро, а загальний обсяг інвестованих коштів перевищує 8 млрд євро. За кожен із останніх чотирьох років ми інвестували приблизно 1 млрд євро. Тому Україна дуже важлива для ЄБРР, але ми також спостерігаємо деякі негативні явища.

У чому тут причина з нашої точки зору? В першу чергу — у корупції та несправедливих бізнес-практиках, які створюють нестабільність і непевність на ринку. У такому середовищі, очевидно, бізнес не готовий інвестувати. Ми вбачаємо два головні напрями корупції. Передусім це рейдерська діяльність — дуже неприємне явище, яке завдає серйозної шкоди як бізнесу, так і іміджу держави загалом. Але, з моєї точки зору, ще більше бізнесу шкодять несправедливі практики державних органів. Треба сказати, що нерідко формулювання в профільних нормативно-правових актах доволі розпливчасті, що уможливлює зловживання. А судові спори з державними органами часто вирішуються із застосуванням адміністративних важелів не на користь бізнесу, ще більше підвищуючи непевність щодо ведення бізнесу в Україні.

Що ми робитимемо? Насамперед ЄБРР і далі докладатиме максимум зусиль для боротьби з корупцією. Президент ЄБРР нещодавно приїжджав до України, зустрічався з керівництвом держави і дуже чітко акцентував: ЄБРР не зможе продовжувати надавати підтримку Україні на такому самому рівні, якщо не буде вирішене питання корупції.

Нам здається, що це послання почули. Пан Клименко їздив до Лондона, зустрічався з головою нашого банку. На мій погляд, ця зустріч пройшла добре, було досягнуто ряду угод про просування подальших ініціатив для подолання проблем бізнес-середовища. Йдеться про доопрацювання меморандуму про порозуміння між бізнесом та урядом для вироблення ключових кроків у боротьбі з корупцією і, крім того, створення платформи омбудсмена, якому представники бізнесу зможуть скаржитися на несправедливе ставлення до себе. Все це — попередня концепція. Звичайно, нам треба бути реалістами щодо того, чого і за який час можна досягти, та мушу запевнити, що ЄБРР і надалі уважно спостерігатиме за подіями.

Олена ВОЛОШИНА, керівник діяльності Міжнародної фінансової корпорації (IFC) в Україні:

— На сьогодні IFC уже в поточному фінансовому році інвестувала в українську економіку біля 200 млн дол., а він у нас закінчується 1 липня. Можна було б проінвестувати значно більше, принаймні удвічі, але є ряд причин, чому ми цього не робимо. Називаючи ці причини, ми загалом повністю поділяємо думку наших колег з ЄБРР.

Нині приплив прямих іноземних інвестицій в економіку України справді зменшився. Більш того, якщо від загального обсягу іноземних інвестицій відняти ту його частину, що зайшла з Кіпру, то цей струмочок виявиться зовсім маленьким.

Ми відзначаємо певне поліпшення показників України, зокрема, вона піднялася на дев'ять пунктів і в рейтингу конкурентоспроможності Всесвітнього економічного форуму. У нашому власному дослідженні Doing Business Україна піднялася на 15 пунктів. Але разом з тим вона все одно перебуває наприкінці списку. І, на жаль, за деякими показниками, зокрема, щодо одержання дозволів на будівництво, ми посідаємо останнє місце серед 183 країн. Йдеться про те, що здійснювані реформи — хоча вони і проводяться, і їх бачать експерти, що знаходить своє відображення у рейтингах Doing Business, — недостатньо системні, недостатньо масштабні і недостатньо радикальні. А інші країни, які оцінюються рейтингом, роблять це успішніше за нас.

Останнім часом в українській економіці стали відбуватися такі явища, як підтримка певних секторів, створення і підтримка певних індустріальних парків, що, на наш погляд, є ознакою досить серйозної зарегульованості економіки. У нас працює команда, яка спеціально займається інвестиційним кліматом і консультує з цих питань уряд України. Вона готова робити це і надалі — ділитися найкращим наявним досвідом і практикою, щоб зробити Україну значно інвестиційно привабливішою.

…іноземних послів та співробітників дипломатичних місій

Ян ТОМБІНСКІ, посол Європейського Союзу в Україні:

— Працюючи в Україні приблизно шість місяців, я майже щодня знайомлюся з різними коментарями стосовно як бізнес-середовища загалом, так і проблем, що виникають не тільки для європейських, а й для українських інвесторів і бізнесменів. Представники ЄБРР і МФК досить чітко визначили ті чинники, які обмежують можливості залучення інвестицій, — несправедлива бізнес-практика, корупція тощо. Також, як зазначалося, показники привабливості України для ведення бізнесу хоч і дещо поліпшилися, все одно залишаються ще дуже низькими.

Україна має величезний потенціал. За певних умов він повинен приваблювати дедалі більше інвесторів з інших частин Європи, і країна могла би запропонувати набагато кращу віддачу від інвестицій, ніж зараз. Під час нещодавнього візиту до Києва заступник голови Європейського інвестиційного банку розповів мені, що з усіх підписаних банком з Україною контрактів імплементовано чи реалізовано тільки одну шосту частину. Тобто на ринку є гроші, але, схоже, немає волі чи умов скористатися тим доступним ресурсом, що пропонується.

Та я особисто представляю Європейський Союз не як інвестор. Ми тут представляємо радше загальноєвропейських регуляторів, які встановлюють правила для бізнесу, для економіки, тож намагаємося бути не лише на боці критиків і давати не лише поради, а також і пропозиції й інструменти. І в цьому контексті реалізація перспектив підписання Україною угоди про асоціацію з ЄС та створення зони вільної торгівлі як однієї з її складових — дуже важливі. Адже комплекс умов, які при цьому необхідно виконати, — це цілісний інтегральний набір інструментів для покращення, зокрема, бізнес-середовища та інвестиційного клімату. Йдеться про зміни, які відбудуться завдяки створенню більш прозорих, стабільних і краще пристосованих до ситуації правил ведення бізнесу.

Чому ця угода така важлива передусім для України? Україні не бракує ринків, але бракує інструментів доступу до них. Як бути конкурентоспроможною, як використовувати потенціал українських товарів для того, щоб розвивати місцеву економіку, як використовувати внутрішній ринок із 46 млн людей так, щоб сюди прийшли інвестори та надали імпульс економічному зростанню?

І угода про асоціацію — це набір правил, які допоможуть створити відповідні умови, за яких економіка та потенціал України розвиватимуться на основі чи то міжнародних, чи то внутрішніх інвестицій, і працюватимуть набагато краще, не надто зосереджуючись на старих проблемах.

Девід МІЛЄ, радник з економічних питань посольства США в Україні:

— Підтримуючи пана Клименка, зазначу, що всі ми маємо визнати, що уряд України цілком серйозно ставиться до поліпшення інвестиційного клімату і докладає для цього відповідні зусилля. Ми, американці, дуже підтримуємо такі зусилля та вважаємо, що Україна з її великим і добре освіченим населенням, з її територією, багатими ресурсами має величезний потенціал, який вона отримає змогу реалізувати. І ми хотіли б, аби американські інвестори більше цим скористалися.

На жаль, ми також повинні визнати, що Україна, якщо брати до уваги розмір її ринку та потенціал, могла би мати й кращі умови стосовно інвестицій. З боку багатьох американських компаній є великий інтерес інвестувати в Україну, але також нам доводиться вислуховувати і багато нарікань щодо роботи судової та правоохоронної систем, щодо корпоративного рейдерства, щодо проблем з митницею.

Обговорюючи верховенство права загалом, ми досі не згадували про права інтелектуальної власності, тобто захист тієї власності, яку тут створюють знання. З радянських часів Україна успадкувала економіку, яка надто зосереджена на енергоємних галузях — металургії, хімічній промисловості. Але наразі енергетика стає дедалі дорожчою і видається однією з проблем на шляху України до диверсифікації економіки. Тут згадували сільське господарство, яке має великий потенціал, але також, гадаю, треба говорити про галузі, що базуються на знаннях. І для просування в них уперед потрібно покращувати захист прав інтелектуальної власності, адже в Україні надто розповсюджені фальшування, цифрове піратство. І ми хочемо, щоб український уряд займав щодо цього твердішу позицію.

Також ми хочемо говорити про перспективи енергетики і вкладення у неї інвестицій. Звичайно, тут докладено багато зусиль — ми можемо бачити це на прикладі компаній Exxon, Chevron, а також Shell (хоча це і не американська компанія). Гадаю, що це приклад потенційного позитивного поступу, за якого Україна може демонструвати світу потенціал для плідних іноземних інвестицій. Насамкінець хочу сказати, що ми маємо змогу допомагати нашим компаніям працювати в Україні. Свої оцінки ми докладно викладаємо у звіті, з яким можна ознайомитися на нашому веб-сайті, якщо ви цікавитеся нашим ставленням до проблем.

Міхаель ФРОЙДЕНБЕРГ, радник, керівник економічного відділу посольства Федеративної Республіки Германії в Україні:

— Про перспективи підприємницької діяльності в Україні шановні доповідачі вже багато чого сказали, тому зосереджуся лише на кількох аспектах. Як відомо, Німеччина є одним із найбільших партнерів та інвесторів для України. Є багато німецьких компаній, які досить добре почуваються в Україні, не тільки продаючи продукти, виготовлені в Німеччині, а також здійснюючи тут виробничу діяльність. Отже, це цілком була б історія успіху. Але, з іншого боку, як уже зауважувалося, за останні 12 місяців нові інвестиції з Німеччини в Україну скоротилися. Чому ж так сталося? Багато причин тут уже називалося. Ще раз зупинюся на деяких з них: брак прогнозованості і правових судових рішень; захист прав власності і дуже заплутані процедури отримання ліцензій, а також захист прав щодо їхнього використання. Повсякчас виникає проблема повернення ПДВ. Звичайно, це породжує проблеми для малих німецьких імпортерів, але це важливо і для української сторони. За інформацією Міністерства доходів і зборів, цю проблему буде знято, але я не дуже упевнений у цьому, бо до цього часу нічого серйозного в цьому напрямі не відбувалося.

Ще одна серйозна проблема — це реформування бюрократії та державного управління. Ми вже говорили про корупцію як одну з головних проблем для України. І багато хто з німців запитує: чи варто відкривати бізнес в Україні, де 80% правових процедур відбуваються під бюрократичним впливом…

Німецький Commerzbank, як відомо, пішов з України, і це позначилося на українському банківському секторі, адже нові фінансові інвестиції не надійдуть до України так швидко. Інші інвестори чекають, що ж станеться в цій державі, чи буде поставлено підписи під угодою про зону вільної торгівлі та Асоціацію з Євросоюзом? І якщо це станеться, то, вважаю, в результаті значно активізуються модернізація промисловості, приплив інвестицій тощо.

…фінансистів

Роман ШПЕК, старший радник "Альфа-Банку":

— Констатуючи наявність реформ, мусимо визнавати, що вони недостатньо відчутні для того, аби вже отримати вагомий результат. Тут важливо, щоб ми не розводили бізнес і владу по різні боки. Адже, за різними оцінками різних міжнародних експертів, від 45 до 55% бізнесу в Україні працює в тіні. І якби він вийшов із тіні і став на один бік із владою, багато питань і проблем відпали б самі собою.

І в цьому контексті надзвичайно важливо, що влада розпочала реальну боротьбу з корупцією і тіньовою економікою. Заходи щодо перегляду та ліквідації різних необґрунтованих пільг також мусять бути впроваджені, адже пільги шкодять здоровій конкуренції. Надання необ'єктивних пільг одним не стимулює до сплати податків чи виходу з тіні інших.

Ми в Україні часто потерпаємо від не завжди здорової, передбачуваної макроекономічної політики. А зараз ми маємо проблеми саме щодо якісного бюджетного планування і виконання бюджету. На превеликий жаль, нереальний макроекономічний прогноз змушує виконавців — податківців і митників не завжди керуватися виключно законом, а діяти за логікою: сьогодні треба зібрати, бо завтра потрібно платити.

Цитую заголовок в одному з видань: "Інвестори очікують девальвації гривні". Нещодавно мені довелося робити макроекономічний прогноз розвитку ситуації в Україні для наших інвесторів. Об'єктивно ситуацією можна управляти, занадто катастрофічні висновки передчасні. Але бачення інвесторами головної проблеми, через яку вони не інвестують у цінні папери українських компаній, ігнорувати не можна. Отже, влада у своїй роботі повинна керуватися і здоровою інформаційною політикою. Потрібно пояснювати, залучати в союзники і ЄБРР, і Світовий банк, і основного кредитора кредиторів — Міжнародний валютний фонд.

Якщо згадати про наші меморандуми з фондом, то треба пам'ятати, що під тими пунктами, які ми називаємо вимогами, стоять підписи голови уряду, міністра фінансів і голови Національного банку, як під нашими зобов'язаннями. Тобто спочатку ми зобов'язуємося керуватися тими пунктами, а потім, через якийсь час, обговорюємо, справедливі вони чи ні. Звичайно, серед пенсіонерів чи прихильників КПУ може бути популярною така риторика, але в інвесторів інші критерії оцінок: вони говорять про брак політичної волі для прийняття необхідних рішень.

Не можна виправдовуватися тим, що реформи непопулярні. Нам потрібно менше політиків, а більше державних діячів, які говоритимуть, що ці реформи життєво необхідні. Адже не можна замовчувати і неминучих втрат унаслідок неприйняття таких рішень.

Якщо говорити про завдання посісти місце в першій сотні за легкістю ведення бізнесу, то в національному президентському плані реформ є всі необхідні заходи. Головне — реалізувати їх, чого навіть під контролем глави держави, на жаль, не вдається.

Торік в Україну прийшло 5 млрд дол. прямих іноземних інвестицій. А обсяги запозичень щороку зростають на 10–30 млрд. Інвестори зрозуміли, що тут важко працювати, тому вони із задоволенням позичають — під гарантії уряду або під корпоративні зобов'язання тощо. Ми створили таку ситуацію, що зовнішній борг зростає, а інвестиції не приходять.

Юрій БЛАЩУК,
голова наглядової ради Platinum Bank

— Говорячи сьогодні про інвестиційний клімат, ми маємо розглядати його різні складові в окремих сферах. Стосовно банківського бізнесу, то в категорії "Кредитування" рейтингу Doing Business я із здивуванням побачив, що за доступністю кредитів Україна перебуває на 23-му місці. Це, напевно, найвище, крім "Євробачення", місце, яке вона колись посідала. Очевидно, була створена конкуренція, були відсутні природні монополії і була можливість видавати ці кредити. Тому ми бачимо перспективу в подальшому розвитку нашого банку на місцевому ринку. Хоча, безумовно, бачимо й деякі проблеми, пов'язані якщо не з самим банківським бізнесом, то із супутніми, близькими до нього секторами.

Одним із таких, на наш погляд, є ринок продажу негативно класифікованих активів. Ця проблема виникла після кризи 2008 р. через появу у банків високого рівня негативно класифікованих активів, що відразу послужило сигналом для інвесторів, які почали боятися інвестувати як у банківську систему, так і взагалі в Україну. Через це рейтинги України також були знижені. Тому постала проблема, яким чином знизити обсяги негативно класифікованих кредитів, як виводити їх з балансу. І ми зіткнулися з тим, що є певні перепони для того, щоб робити це продуктивно і якісно.

Треба віддати належне Національному банку, який своїми нормативними документами зняв певні перешкоди для цього. І в 2010 р. відбулася дуже важлива подія — НБУ домовився з Державною податковою службою , яка створила певні умови для того, щоби банки могли хоча б безперешкодно списувати кредити, за якими було сформовано 100-відсоткові резерви. Але, зі свого боку, Національний банк запропонував зменшити негативно класифіковані активи, показувати чисті баланси. І банки почали шукати можливість, як ці активи продати, використовуючи механізми їхнього продажу колекторським та іншим компаніям.

Зі свого боку, Комісія з цінних паперів повідомила, що може створити такі умови, щоб ці негативно класифіковані банківські активи могли передаватися на компанії з управління активами. Коли цей процес пішов і обсяги продажу активів стали досить суттєвими, це занепокоїло податківців, які почали активні перевірки. Було проведено багато перевірок так званих неналежних компаній: на думку податкової, КУА — це неналежні компанії. Можливо, з точки зору збору податків і їхньої віддаленості в цьому є певний сенс. Але ж інший регулятор — Комісія з цінних паперів — каже, що так можна робити.

Я назвав тільки один приклад, а є ціла купа інших питань, щодо яких існують податкові перешкоди, зокрема різні трактування категорій на цьому ринку. Зважаючи на це, варто знайти можливість урегулювати це питання і зняти перешкоди, адже обтяженість банківських балансів проблемними активами — одна з головних сьогоднішніх перепон для повноцінного відновлення кредитування і, відповідно, покращення інвестиційного клімату.

…представників бізнес-асоціацій

Леонід КОЗАЧЕНКО, голова Ради підприємців при Кабінеті міністрів України:

— Підтримую точку зору, що вирішення проблем інвестиційного клімату важливіше не для інвесторів, а саме для українців — для економіки України, для тих, хто представляє українську владу та український бізнес, і для людей, які тут живуть. Причому ми повинні знати, що для нас це питання №1.

Дуже важливо, що Міністерство доходів і зборів реально багато працює. Можна сказати, що це найкращий приклад за останні 20 років стосовно намагання реформуватися, коли дуже багато ініціатив, до роботи залучено велику кількість експертів, які представляють міжнародні аудиторські та юридичні компанії. Поки що ефективність цієї роботи не така висока, але те, що процес іде, сам підхід і участь у відкритій дискусії міністра є позитивом.

Найбільші проблеми, і про це інші спікери вже говорили, — це корупція і проблеми в судовій гілці влади. Дуже важко це подолати, очевидно, немає політичної волі. Наприклад, Міністерству доходів і зборів ставлять завдання навести порядок у торгівлі, зробити належну європейську звітність цих суб'єктів господарювання. А Міністерство економіки ще з 2004 р. намагається домогтися ухвалення закону про внутрішню торгівлю, але не може, тому що питання пов'язане нібито з простими, але непереборними проблемами. От, наприклад, якщо ви вийдете з цієї будівлі, пройдетеся до підземного переходу, почнете спускатися, то правою ногою можете вступити в розкладену на сходах чи в проході ковбасу, лівою — в сир, на вухо вам впаде бюстгальтер. Ці товари продаються у вас під носом нелегально, із порушенням існуючих законів. А щоб вирішити це питання, треба просто дати вказівку місцевій міліції. Але питання не знімається десятки років.

Є й інші дивні речі. Наприклад, у 2004 р. Європейський Союз запропонував Україні виробити єдину базу даних стосовно митних товарів для розмитнення. Навіть запропонував 42 млн дол. допомоги, щоб установити сервер, програмний продукт. Наша митниця, Міністерство фінансів одразу вхопилися за пропозицію — будемо це робити. Буквально через півроку сказали: ні, у нас є кращі методики визначення ціни на ці товари, допомога нам не потрібна. Сьогодні повернутися до цього вже неможливо.

З одного боку, дуже добре, що ми ухвалюємо закон про трансфертне ціноутворення. Але у моїх колег виникли дивні запитання: чому окремим представникам бізнесу, скажімо, в металургії, дається шість років відтермінування до введення в дію цього закону, представникам хімічної промисловості — п'ять років, а для сільського господарства такого відтермінування немає. Неофіційна відповідь була така: якщо це негайно запровадити, то з тих
4 млрд прямих інвестицій, про які сьогодні згадували, залишиться тільки 0,5 млрд або й узагалі нічого не буде. А сільське господарство в тих втратах бюджету від відсутності цього законодавства дає лише 4%. Тому тут можна одразу, а там — через п'ять-шість років. Чому так треба ставити питання і чому його не можна вирішити?

Ми ведемо досить активну дискусію — можу сказати про це відкрито і постійно кажу це в Кабінеті міністрів. Це є позитивом. Якщо іде дискусія, відбувається боротьба, то процес триває, і ми маємо надію. Якщо він припиниться, не буде ні надії, ні результату.

Анатолій КІНАХ, президент Українського союзу промисловців і підприємців:

— Для створення сприятливого інвестиційного клімату особливо важливе значення має той факт, що ми існуємо в реаліях дуже динамічних, глобальних інтеграційних процесів і, як результат, загострення конкуренції. Реалії такі, що в Україні стосовно інвестиційного клімату, на жаль, існують серйозні проблеми. Дуже показово, що із загального припливу прямих іноземних інвестицій в Україну в обсязі 4,1 млрд дол. близько 3,9 млрд (95%) становили інвестиції з Кіпру. Водночас зменшилися прямі іноземні інвестиції з Німеччини (на 1, 07 млрд дол.) і Франції (на 465 млн). Це дуже серйозні тривожні сигнали для України, на які ми сьогодні змушені шукати відповіді в дуже складних суспільно-політичних умовах, але альтернативи просто не існує.

Так, у нас є позитиви. Це зменшення кількості податкових платежів — зі 135 до 28 за минулий рік, запровадження електронної звітності, поступове вирішення проблеми повернення заборгованості з ПДВ, зростання обсягів автоматичного відшкодування, поступове зниження ставок податків, зокрема податку на прибуток до 19%. І це правильний шлях, але виникає запитання: чому на тлі таких позитивних результатів у нас суттєво не поліпшується інвестиційний клімат?

Я впевнений — і це підтверджують дослідження таких поважних установ, як Інститут економіки та прогнозування, Національний інститут стратегічних досліджень, про це свідчить і останній звіт Всесвітнього економічного форуму, який вивчає глобальну конкурентоспроможність держав, — що необхідно насамперед розв'язати пріоритетні проблеми, які сьогодні є найважливішими для країни. Наприклад, за рівнем захисту прав власності Україна серед 144 держав посідає 129-те місце в рейтингу. За ефективністю правової системи України щодо врегулювання суперечок — на жаль, 141-ше місце. За проблематикою ефективності державних інституцій — 129-те місце. Усі ці показники дуже наочно характеризують якість відносин між державою та учасниками ринку під час функціонування економіки. Тому для нас має принципове значення, щоб на рівні держави і в режимі постійно діючого діалогу держава—суспільство та держава—бізнес ми дуже серйозно працювали над вирішенням цих проблем.

Дуже важлива проблематика податкової системи, грошово-кредитної політики. Однак найголовніше — приватний капітал ніколи не адаптується і належним чином не розвиватиметься в умовах, коли держава не гарантує захисту прав власника, інвестора за принципом верховенства права і рівності всіх перед законом. Один із важливих кроків у цьому напрямі — необхідно відновити діяльність міжвідомчої комісії із протидії рейдерству. Ефективна робота цієї комісії необхідна, щоб продемонструвати всім нашим партнерам, що Україна спроможна ефективно захищати права власника. Це стане однією з дуже серйозних передумов для залучення інвестицій.

Підсумовуючи

Анатолій МАКСЮТА, перший заступник міністра економічного розвитку та торгівлі:

— Наші партнери визнають, що в Україні дійсно багато робиться для поліпшення підприємницького клімату, і це підтверджується рейтингами — хоч на 15, хоч на дев'ять, хоч на дві позиції, але Україна в цих рейтингах прогресує. І в 2013 р. ми також готуємо заходи з поліпшення наших позицій як у Doing Business, так і в інших рейтингах, які відображають стан інвестиційного та підприємницького клімату в країні. Вони передбачені і в національному плані, і в окремих урядових програмах.

Питання корупції і захисту власності — це виклики, на які Україна ще шукає відповіді. Очевидно, якщо їх вирішити, то ми могли б дуже серйозно просунутися вперед у всіх міжнародних рейтингах.

Сьогодні звучали запитання щодо індустріальних парків. Однак це — не щось нове, придумане Україною. Це ті інструменти, які застосовуються в інших країнах. Я вважаю, що наше з бізнесом спільне завдання — зробити так, щоб вони не стали лазівками, які використовуються для нечесної конкуренції, а були засобами залучення в Україну серйозних інвесторів. Щоб вони йшли до нас, а не в якусь сусідню країну, ми маємо щось їм запропонувати — або землю, або підведення комунікацій, або якусь пільгу. Це і буде практична інвестиційна політика. Хоча, звичайно, ми розуміємо, що якісне загальне конкурентне середовище — це головна умова, за якої в Україну можуть іти інвестиції.

Ще одне з важливих зауважень на нашу адресу полягає в тому, що законодавство хоч і є, навіть доволі прогресивне, але воно не застосовується належним чином. Однак і в цьому напрямі, як визнається, вже напрацьовано багато позитивного, причому відбувається активна робота щодо запровадження й удосконалення у повсякденній практиці. Отже, процес не стоїть на місці, просто для результату потрібні деякий час і зусилля.

Можна мати багато законів, можна мати правильні закони, але їх виконують конкретні установи, конкретні люди на місцях, саме від яких багато в чому залежить успіх реформ. Якщо ці люди, в тому числі державні службовці, правильно сприйматимуть і правильно виконуватимуть їх, відчуватимуть свою відповідальність, то, безумовно, ці реформи досягнуть своєї мети. І тут, очевидно, постає виклик формування якісної державної інституційної політики.

Однак головний виклик, як часто зазначається, — це формування ефективної моделі нашої економіки. На останню звітну дату загальний обсяг прямих іноземних інвестицій в економіку України — 54 млрд дол. У структурі цих інвестицій 57,2% припадає на фінансову діяльність, нерухомість і торгівлю, а на промисловість лише 31%. Із 17 млрд дол., вкладених у промисловість, у металургію надійшло 6 млрд, у виробництво харчових продуктів, напоїв і тютюнових виробів —
3 млрд, а от у машинобудування — всього 1,1 млрд.

Торік вітчизняна промисловість знизилася, а роздрібна торгівля збільшилася небувалими темпами. Тобто ми маємо 15-відсоткове зростання роздрібної торгівлі, при тому що галузі, які виробляють товари, скорочують виробництво. Це і є свідченням того, що ми імпортуємо велику кількість товарів, які мали б вироблятися в Україні, і маємо при цьому від'ємний зовнішньоторговельний баланс. Ми хотіли б, аби майбутня модель нашої економіки була такою, щоб інвестори приходили в Україну і максимальний спектр товарів для задоволення внутрішнього попиту вироблявся всередині країни Тому ми запрошуємо інвесторів, і, докладаючи зусиль для поліпшення загального інвестиційного клімату, готові розмовляти з конкретними великими інвесторами про те, які тут потрібно створити умови для розвитку промисловості, щоб вироблялися товари з високою доданою вартістю. Щоб ми не тільки експортували сировину і якісь товари з низьким ступенем переробки, а щоб тут розвивалось виробництво з високою доданою вартістю.

Виходячи із сьогоднішнього обговорення, ми бачимо, що в Україні докладається чимало зусиль у різних напрямах, є намагання робити якісь правильні речі, але загалом достатньо відчутного покращення інвестиційного середовища поки що немає. Тому зараз Міністерство економічного розвитку та торгівлі намагається стати саме тим державним органом, який бачив би не окремі фрагменти, а загальну картину, маючи змогу впливати на інвестиційну ситуацію та стан економіки в цілому.

Помітили помилку?
Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
2 коментаря
  • Виталий 17 марта, 12:13 Обо всем и ни о чем. Надоевшее словоблудие. Нынешние государственные деятеля поняли, что можно просто "заговорить" проблемы, а решать их совсем необязательно. Важно быть публичным, на высоком уровне общими словами говорить о важных вещах, называть себя "сервисной службой". Однако за этим не стоит реальное ЖЕЛАНИЕ что-то менять. Это обман, прежде всего, для ИНОСТРАННЫХ ПОПУГАЕВ, которым льстит такая якобы открытость "молодой команды". В реальные мотивы у этих болтунов одни - задушить, затоптать и отдать. А после них - хоть потоп. Удивляет позиция ЗН, которая перепечатывает откровенную бессодержательную болтовню. Відповісти Цитувати Поскаржитись
Реклама
Останні новини
Курс валют
USD 24.79
EUR 27.22