Корупційні координати землеустрою

Володимир Чопенко 29 травня 2015, 00:00
земельная реформа земля

Читайте також

Колишній голова парламентського комітету з питань аграрної політики та земельних відносин Григорій Калетнік настільки розумний, що у вересні 2013 р. самотужки розробив законопроект "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення складу, змісту та порядку погодження документації із землеустрою". 

Але замість схвалення авторські "новації" наразилися на нищівну критику професійного середовища. Законопроект негативно оцінили Спілка землевпорядників України, науково-експертна рада з питань земельних відносин профільного парламентського комітету, учасники міжнародного земельного форуму у Львові…

Однак автор навідріз відмовився виправляти очевидні хиби. Калікуватий законопроект "Про внесення змін…" прийняли у першому читанні. Шість разів заявляли на друге читання, але черга до нього так і не дійшла.

Відтоді збігло чимало води. Відшумів Майдан, оновився депутатський корпус, ліквідували Держземагентство… Після півторарічного забуття законопроект Григорія Калетніка знову вигулькнув у профільному комітеті Верховної Ради. Депутати не стали всерйоз ревізувати законотворчу спадщину регіонала і благоговійно передали її до сесійної зали для остаточного схвалення. Не помітивши, що законопроект рясніє не те що "кватирками", а "вікнами" і "дверима" для корупції та хабарництва.

На що замахнувся автор законопроекту? По-перше, він з легкістю і селянською простотою наділив уже існуючі десять видів робочих проектів землеустрою уніфікованим терміном — "робочий проект землеустрою щодо охорони земель". Утім, ні організація культурних пасовищ, ні вирощування сільськогосподарських культур чи багаторічних плодових насаджень і виноградників, ні організація та забудова території колективних садів навіть за "професорського" бачення аж ніяк не вживаються під одним дахом — "охорона земель".

Тим більше ще задовго до "новацій" Григорія Калетніка науковці для точнішої градації поділили існуючі робочі проекти землеустрою на чотири види: упорядкування земель; поліпшення та використання; охорона земель; раціональне використання. І жодному із світил не навіяло вітром зігнати їх в одну толоку.

По-друге, палкий прихильник централізації вирішив, що виключно Держземагентство, міністерства та відомства повинні обов'язково погоджувати робочі проекти землеустрою щодо охорони земель; технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право суборенди, сервітуту; технічну документацію із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель; схеми землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць; проекти землеустрою щодо організації та встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення… Продовжувати?

 

Словом, за що не візьмись у земельній сфері, треба пертися до Києва, човником снувати між міністерствами та відомствами, погоджувати, утрясати. І не за просто так. У столичних клерків як? Ступив — плати! За кожен підпис — відповідний цінник.

На практиці це виглядатиме так. Наприклад, є кар'єр, у ньому — гравій. Так от, спершу проектну документацію треба погодити у Держкомземі. Але цього замало. Щоб розпочати безпосередні роботи у кар'єрі, треба заручитися ще й "добром" у Міністерстві екології.

Або ви намірилися виплекати сад. Для того, щоб розробити проект, потрібно провести зйомку місцевості, ґрунтові дослідження, розбити земельну ділянку на квартали і підібрати породи фруктових дерев. Власне, усе це можна зробити на місці. Достатньо лишень підпису та печатки сертифікованого інженера-землевпорядника, який відповідає за якість робіт, і внесення державним кадастровим реєстратором відповідної інформації до Державного земельного кадастру.

Однак автор законопроекту настійно відсилає вас до столиці, у Держземагентство: "Робочі проекти землеустрою щодо охорони земель підлягаютьобов'язковому погодженню центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельного користування". Та навіть за радянських часів проекти колгоспів ніколи не погоджували із Міністерством сільського господарства!

Інший приклад. Під час земельної реформи цілісні масиви подрібнили на шматки — парцели. Оговтавшись, влада заговорила про повернення до великотоварного виробництва. А для цього потрібно ці земельні латки об'єднати, і без проекту консолідації земель тут не обійтися.

Навряд чи цей процес прискориться, якщо діятиме законодавчий припис: "Проекти землеустрою щодо консолідації земель сільськогосподарського призначення погоджуються власниками, користувачами земельних ділянок, щодо яких передбачається зміна меж, обмін чи інші способи консолідації, і затверджуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин".

Мало того, що у законодавстві відсутнє трактування терміна "консолідація земель сільськогосподарського призначення" — із розкриттям ролі цього процесу в організації сільськогосподарського землекористування, його форм, доцільності та обов'язковості. Зате "консолідуватимуться" українці, котрі звідусіль штурмуватимуть Держземагентство заради погодження документації щодо об'єднання кількох паїв у цілісний масив! Автору законопроекту слід було би передбачити для такого напливу ходаків і будівництво відомчого готелю із сейфами у кожному номері.

На жаль, на засіданні профільного парламентського комітету 7 квітня ц.р. "реформаторство" Григорія Калетніка лишилося непоміченим. Звісно, можна зробити поблажку новим депутатам, які не зовсім "в'їхали" у підступність майбутнього закону. Але аж ніяк не Тарасу Кутовому, голові комітету, котрий у попередника був першим заступником. Адже він знає, з яким рипом проштовхували цей законопроект!

Керівництво комітету бравує тим, що 93% поправок народних депутатів враховані. Тоді до семи відсотків треба віднести 165 зауважень Івана Кириленка, Леоніда Новаковського та Антона Третяка. Людей аж ніяк не з вулиці, знаних в аграрному середовищі: колишній аграрний віце-прем'єр, екс-міністр, доктори економічних наук. Один — академік, двоє — члени-кореспонденти Академії аграрних наук, для яких земельне законодавство — не табула раса.

Не помітили депутати і головного. Хто ж власне реалізовуватиме державну політику у сфері земельних відносин, якщоКабмін реорганізував Держземагентство у Державну службу з питань геодезії, картографії та кадастру, підпорядкувавши її виключно Міністерству регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства? Із назви нового органу випало слово "земля". яке було визначальною функцією Держземагентства. Відтак, МінАП по суті залишилося на обочині цих значущих процесів.

До знехтуваних слід додати і зауваження Головного юридичного управління Верховної Ради, яке застерігає: законопроект не пропонує ні спрощення процедур погодження документації із землеустрою, зокрема, скорочення кількості існуючих видів документації, матеріалів і документів, які входять до їх складу, органів, що їх погоджують, ні встановлення чітких і прозорих механізмів погодження та затвердження такої документації відповідними органами влади й місцевого самоврядування.

Фахівці небезпідставно акцентують: "…корупційна складова, пов'язана з розширенням повноважень органів виконавчої влади, організацією процедур погодження, надання дозволів на розробку документацій із землеустрою тощо, які до того ж нічого не гарантують, отриманням необхідних документів, що входять до складу документацій, в законодавчих актах не тільки залишається, а й поглиблюється". Неузгодженість окремих статей законопроекту із чинним законодавством, юридична невизначеність породять у майбутньому численні правові колізії.

Прикро, але члени аграрного комітету безоглядно переступили і через приписи Угоди про коаліцію депутатських фракцій "Європейська Україна", пункт 1.2 розділу IX "Регуляторна політика, розвиток підприємництва та забезпечення умов конкуренції" якої передбачає протягом
2015 р. "усунення надмірного регулювання господарської діяльності шляхом зменшення кількості документів дозвільного характеру, дозвільно-погоджувальних процедур…".

Не відповіли депутати і на запитання: чи толерує згаданий законопроект із стратегічними принципами децентралізації влади в країні, наданням органам місцевого самоврядування ширших функцій? Передусім розпоряджатися місцевими природними ресурсами. Щонайперше землею.

Слабину у розгляді профільним комітетом законопроектів саме із земельної проблематики можна пояснити відсутністю кваліфікованої експертної думки. До речі, 10 січня 2013 р. за рішенням комітету створили науково-експертну раду з питань земельних відносин. До неї увійшло сім докторів наук — провідних спеціалістів земельного права країни.

Щоправда, з ними мало хто рахувався, оскільки тодішній голова комітету не надто охоче ділився із колегами доволі критичними висновками фахівців. Нове керівництво вирішило не встрявати у дискусії з науковцями і відповіло мовчанкою на пропозицію оновити склад цього дорадчого органу. Коротше, відмовилося від його послуг.

Тому законопроект "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення складу, змісту та порядку погодження документації із землеустрою", по суті, безперешкодно потрапив до порядку денного цього пленарного тижня. Невже колективний депутатський розум виявиться слабшим за розум індивіда, котрому забандюрилося насадити корупціогенні відносини у сфері землеустрою? І Верховна Рада, до всього, ще й погоджуватиме документацію щодо інвентаризації земель, як записано у законопроекті?

Теги:
Помітили помилку?
Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
1 коментар
  • Andriy Fedoruk 2 июня, 14:45 Что тут добавить ? Все ясно, в т.ч. и ответы на риторические вопросы в последнем абзаце. Остается надеяться на то, что Президент ветирует эту писульку... Відповісти Цитувати Поскаржитись
Реклама
Останні новини
Курс валют
USD 25.29
EUR 28.59