Краще допоможіть матеріально…

Юлiя Самаєва 25 листопада, 23:02
бизнес

Читайте також

Кабмін у черговий раз узявся за розвиток підприємництва. Понад 360 регуляторних актів скасував, пообіцявши відучити чиновників "кошмарити" бізнес. А заодно й стратегію розвитку цього самого бізнесу виніс на обговорення, плануючи прийняти документ до нового року. Левова частка намірів націлена на мале та середнє підприємництво, яке, на відміну від великого та дуже великого (читай — олігархічного) бізнесу, українські уряди за всіх часів годували в основному обіцянками.

Мету теж, як завжди, задекларовано благу — підвищити наші позиції в рейтингу ведення бізнесу Світового банку, але не просто підвищити, а відразу пунктів на десять. Хоча для небайдужих спостерігачів уже давно не секрет, що позиції України в будь-яких міжнародних рейтингах хоча й важливі, але точно не можуть бути самоціллю, під яку підганяються (псевдо)реформи для галочки. Бо в такому разі вони, як, утім, і прийняття різноманітних стратегій, впливають на реальний сектор однаково, а точніше, ніяк. Проте бачення уряду на предмет того, як і завдяки чому повинен розвиватися малий і середній бізнес в Україні, цікаве, особливо у світлі хронічних податкових нововведень, тотального голоду на прийнятні за вартістю кредитні ресурси та загальної економічної стагнації. На перший погляд, курс узято правильний. Щоправда, він нічим не відрізняється від усіх попередніх стратегій усіх без винятку українських урядів.

Офіційні декларації про підтримку підприємництва у варіанті нинішньому розпочинаються з популяризації підприємницької діяльності, а закінчуються констатацією необхідності відкрити доступ на зовнішні ринки. Про те, що в проміжку бажано щось виробити, щоб потім продати, знову забули. Зате вирішили вдосконалити систему статистичного обліку діяльності МСБ, створити єдиний інформаційний ресурс для підприємців і Офіс новітніх технологій, щоб ефективніше просувати інновації (очевидно, на ринках і в місцях стихійної торгівлі).

Те, що значну частину стратегії присвятили доступу малих і середніх підприємців на зовнішні ринки, звичайно, позитивно та в дусі часу, але гранично відірвано від їхніх реальних потреб. Безумовно, і серед них є охочі потрапити в почесний список експортерів, але таких небагато. Ще менше тих, хто не просто прагне, а ще й може вийти на зовнішні ринки, тобто відповідає нормативам якості продукції, витримує екологічні вимоги, має прозору або умовно прозору бухгалтерію. Навряд чи варто забувати, що ми живемо в країні, де встановлення касового апарата — проблема, якої не можуть вирішити вже два роки. У нас ведення повноцінної бухгалтерської звітності — нездоланна перешкода, а ми мріємо перейти на міжнародні стандарти. Дотримання елементарних санітарних норм, до речі, теж перешкода. Утім, їх і так ніхто не перевіряє, адже з 2014-го для зручності бізнесу запроваджено мораторій на перевірки. Вихід на зовнішні ринки в таких умовах — перспектива, м'яко кажучи, середньострокова. А відсутність доступу на прилавки ЄС — навряд чи головне лихо українських підприємців.

Навесні цього року проходили парламентські слухання на тему "Розвиток підприємництва в Україні та підтримка малого і середнього бізнесу". Попри чимало неоднозначних заяв (усе-таки слухання парламентські), під час обговорення пролунала думка, варта уваги. Багаторічний протекціонізм олігархічних інтересів зумовила глибока економічна криза. "Фінансова глибина" економіки зменшилася, законсервувавши економічну модель, за якою Україна експортує переважно сировину та низькотехнологічну продукцію з низькою доданою вартістю, талановитих людей і зароблені тут же прибутки. За таких умов розвиток малого та середнього підприємництва — одна з небагатьох гідних альтернатив "сировинному курсу".

Досить плодити, час вирощувати

Найпростіше підібратися до такого поняття, як "фінансова глибина", оперуючи конкретними цифрами. Наприклад, 99,9% усіх підприємств в Україні за підсумками 2014-го становлять малі та середні підприємства. Вони забезпечують робочими місцями 6,9 млн чоловік і генерують 60,9% усього обсягу реалізованої продукції (товарів, послуг). На перший погляд, усе чудово. Наприклад, у тій самій Німеччині, де МСБ також становить хребет економіки, кількість дрібних підприємств і відносні обсяги їхніх продажів нижчі за українські, як, утім, і в середньому по ЄС. А от їхній внесок в економіку — вагоміший, причому в рази. Якщо в середньому в Європі частка малого та середнього бізнесу у ВВП становить близько 70%, то в нас вона не перевищує й 15%. Це головна особливість українського малого підприємництва — кількість нечасто переходить у якість, а обсяги продажів, що зашкалюють, "компенсуються" порівняно незначним внеском МСБ у ВВП.

Нещодавно німецькі економісти Berlin Economics проводили велике дослідження сектора МСБ в Україні. Результати здивували, якщо не приголомшили — 77% з 1,7 млн українських малих і середніх підприємств становлять приватні підприємці. Приблизно половина з них (або 38% від загальної кількості МСП) — так звані псевдосамозайняті, частина з яких — це наймані співробітники організацій, оформлені як ПП-шники заради оптимізації податків, без якої багато підприємств часто просто не змогли б у нинішніх умовах працювати. Але левова частка — підприємства-пустушки, створені виключно заради підтримки корупційних схем: в основному оготівковування грошей для виплати тіньових зарплат, хабарів і відкотів. Ще половина підприємницьких одиниць складається в основному з фрилансерів і мікропідприємств, яким доходів вистачає лише на проживання. Економічний ефект від їхнього існування також наближається до нуля (хіба що поліпшуються офіційні показники безробіття), рівень підприємницької мотивації в цій категорії дуже низький, створені вони виключно через відсутність інших джерел доходу та практично не розвиваються. Лише 5% МСБ — це власне підприємства, які роблять внесок в економічне зростання. У цьому й полягає основна причина того, що при порівнянності показників українського та європейського секторів МСБ інші економічні параметри, той самий ВВП, відрізняються разюче.

Уважно подивімося на саму структуру малого бізнесу. У 2014 р. (без урахування діяльності банків, бюджетних установ, тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим, Севастополя та частини зони проведення антитерористичної операції) у загальній кількості суб'єктів господарювання в Україні, яких налічувалося близько 1,93 млн, понад 99,9% становили суб'єкти малого та середнього підприємництва. З них 16,6 тис. — це суб'єкти середнього підприємництва (тобто менш як 1% від загальної кількості МСБ), 1,9 млн — суб'єкти малого та мікропідприємництва (99,1% від загальної кількості суб'єктів господарювання).

Із уже згаданих 60% обсягу реалізованої продукції на частку суб'єктів середнього підприємництва, яких менш як 1%, припадало 38,9% від загального обсягу (тобто 1735,9 млрд грн), а внесок 99% мікропідприємців становив лише 22% (або 981,3 млрд грн).

І хоч би як ремствували на Грушевського, що війна та криза не дають дрібним підприємцям розправити крила, основні причини їхнього дуже повільного зростання — відсутність грошей і, хоч як дивно, самообмеження розвитку.

Мікробізнес користується певним набором податкових пільг, до нього не надто пильно придивляються контролюючі органи, у нього нічого не вимагають фіскали. Бути маленьким в Україні — комфортно, і підприємці свідомо йдуть на обмеження свого зростання, аби цей комфорт зберегти. Правильна стратегія розвитку МСБ в Україні має розпочинатися зі створення комфортних умов для роботи будь-якого бізнесу, щоб установлені груповим розподілом Податкового кодексу розмір фірми, обсяги продажів і оборот не були визначальними для власника, щоб було комфортно працювати й ПП-шнику, і ФОП на загальній системі, і заводу. Тоді ми перестанемо, нарешті, плодити МСБ і почнемо із МСБ вирощувати реальний бізнес.

Однак в уряді починають із традиційного створення тепличних умов для дрібних і середніх підприємців. Тут тобі й правове регулювання, і поліпшене фінансування, і спрощене адміністрування. І все-все для МСБ, аби тільки їм було комфортно.

Що цікаво, у Міністерстві фінансів бачать розвиток МСБ трохи інакше та нарешті не соромляться зізнатися в згубності пільг для дрібного бізнесу. Звичайно, їхня позиція може бути продиктована бажанням подолати різні способи податкової оптимізації з допомогою МСБ. Але причини в цьому разі вторинні, головне, що стратегія, яка передбачає поступове злиття "спрощеної" і загальної систем оподаткування, правильна. Створюються однаково комфортні умови діяльності для всіх без винятку підприємців. Але це лише перспективи, про які у Мінекономрозвитку, схоже, поки що не знають.

Поки ж між великим бізнесом і МСБ — прірва. І головна проблема останніх не в адміністративному тиску, і не у відсутності "єдиного інформаційного ресурсу для підприємців", а в недоступності фінансових коштів. Гроші, необхідні дрібному бізнесу, щоб зростати, розвиватися, щось виробляти, на сьогодні одержати немає де. І вирішення вже цієї проблеми з надлишком компенсувало б відсутність єдиного порталу для МСБ, а заодно й Офісу сучасних технологій.

МСБ потрібні гроші, наприклад

Усі ми чудово розуміємо, що фактична зупинка кредитування — основна причина всіх проблем, з якими зіштовхується бізнес. Причому не тільки дрібний, просто МСБ відчуває цю проблему гостріше. За даними НБУ, кредитна активність банків залишалася стриманою та зумовлена високими кредитними ризиками, низькою платоспроможністю позичальників і подальшим зростанням неякісних активів. Частка простроченої заборгованості, наприклад, у загальній сумі кредитів (без неплатоспроможних банків) зросла з початку року з 22 до 25,8%.

Улітку регулятор проводив опитування серед банків про умови кредитування в Україні, на підставі якого було підготовлено досить цікавий аналітичний звіт. Банки, наприклад, очікують зменшення обсягів корпоративних кредитів і збільшення кредитування домогосподарств у наступні 12 місяців. Природно, зберігаються, причому вже чотири квартали поспіль, очікування поліпшення якості кредитного портфеля в корпоративному сегменті (адже якщо нічого не робити, то й "накосячити" складно). Банки визнали, що стандарти кредитування корпоративного сектора стали жорсткішими порівняно з початком 2016 р., найбільшою мірою — за кредитами для великих підприємств. А от умови надання кредитів МСП продовжують пом'якшуватися.

Щоправда, при цьому респонденти зазначили зниження рівня схвалення заявок корпоративного сектора по кредитах і великим підприємствам, і МСБ. Що цікаво, третій квартал поспіль банки фіксують зниження відсоткових ставок, але кажуть про посилення жорсткості за всіма неціновими умовами кредитування корпоративного сектора. Тобто ставки знижують, умови посилюють, в одержанні кредитів все одно відмовляють.

А попит є і значний, причому, за визнанням самих банкірів, найбільше зростає саме попит на кредити МСБ. Основні причини незмінні — потреби позичальників в обіговому капіталі та необхідність реструктуризації заборгованостей.

Звичайно, регулятор із оптимізмом дивиться в майбутнє, продовжуючи вірити у відновлення кредитування. Нас же терзають сумніви на цей рахунок, особливо якщо йдеться про малий бізнес. За визнанням самих банкірів, вимоги до застав лише посилюватимуться, як і обмеження, що накладаються на позичальника кредитним договором.

Стратегія уряду навіть не намагається знайти вирішення цієї проблеми, пропонуючи досить своєрідно забезпечити МСБ фінансовими коштами. Кроків кілька, і радує хоча б те, що вони в принципі є. Засмучує, що способи їх реалізації туманні, а строки розмиті. Але невміння оперувати кількісними і якісними показниками, а ще конкретними строками — це загальна біда всіх урядових стратегій.

Значна частина стратегії — це набір різноманітних програм міжнародної допомоги МСБ. Власне ініціатив українського уряду там небагато. Базою стала програма EU SURE. Щоправда, у стратегії про неї згадується мимохіть, у контексті створення фонду гарантування кредитів для МСБ. Показово, що подробиць — кіт наплакав. І це при тому, що будь-який "фонд" в Україні — це об'єкт підвищеної корупціогенності, особливо за донорські кошти.

З того, що відомо нам, — ініціатива EU SURE є частиною пакета допомоги від ЄС. Її бюджет — 95 млн євро, і розрахована вона на період з 2016-го до 2020 р. (тобто вже рік, як працює). Мета — допомагати розвитку малих і середніх підприємств у різних регіонах України. Зокрема, допомога надаватиметься територіям, які потерпають від конфлікту, і сусіднім регіонам, залученим до реінтеграції внутрішньо переміщених осіб. За попередніми оцінками, EU SURE охопить не менш як 15 областей по всій Україні.

На загальнонаціональному рівні EU SURE надаватиме технічну та консультаційну допомогу в сфері бізнес-політики з метою завершити дерегуляцію діяльності МСБ. Програма створить інформаційний веб-портал для малого та середнього бізнесу (куди без нього). А також сприятиме участі України в програмах ЄС, які концентруються на розвитку приватного сектора (зокрема, Horizon 2020).

На регіональному рівні EU SURE надаватиме бізнес-консультації та поширюватиме підприємницькі навички серед українських малих і середніх підприємств. Ця допомога буде здійснюватися через центри підтримки бізнесу (ЦПБ), які працюватимуть у співробітництві з ЄБРР. Також EU SURE покликане спростити доступ українських малих і середніх підприємств до фінансових ресурсів з допомогою кредитних гарантій, на які ЄС виділив
40 млн євро. Сума, до речі, немаленька, адже ми говоримо про МСБ. І хотілося б дізнатися подробиці того, коли, де та як підприємці одержать доступ до цих кредитних гарантій.

Однак на цьому, за великим рахунком, уся фінансова підтримка підприємців закінчується. Сприймати всерйоз пункти про "стимулювання більш активного використання лізингових послуг шляхом створення сприятливої законодавчої бази" не виходить, як і про "сприяння розвитку небанківських форм фінансування суб'єктів МСБ (у тому числі з допомогою кредитних спілок, краудфандингу та інститутів фондового ринку)". І не тому, що запропоновані механізми неефективні або не працюватимуть в Україні. Ні, це нормальні, поширені у світі практики, вони справді можуть допомогти МСБ. Але в стратегії немає жодної відповіді на запитання, як це все буде стимулюватися, розвиватися, впроваджуватися. Особливо цікаво було б довідатися про прихований потенціал інститутів фондового ринку й ті безмежні можливості, які вони можуть надати МСБ.

Можливо, ми помиляємося, і представникам МСБ було б цікаво розбиратися в специфіці краудфандингу або тонкощах нашого фондового ринку. Але поки що складається враження, що бізнес, змучений тривалою кризою, девальвацією, зниженням попиту, відсутністю кредитів і постійними податковими пертурбаціями, очікує від уряду простих відповідей на такі самі прості запитання. А у відповідь отримує звичайну відписку з розмитими перспективами та дуже туманними пропозиціями. Скільки таких стратегій уже було? Може, ТАКИХ уже вистачить?

Теги:
Помітили помилку?
Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
23 коментаря
  • lesya 29 ноября, 20:10
    aetes Сегодня, 16:30 «"УСІ ЛЮДИ ОДНАКОВІ _УМОВИ РІЗНІ" Звісно, умови різні. Одні люди -- роботодавці, інші -- наймані робітники. Ви пропонуєте їх зрівняти? Чи конфіскувати бізнес у кровожерливих? Чи може пропонуєте знайти некровожерливих і призначити на посади роботодавців? "ОСНОВНА ЗАДАЧА побудувати економічну систему,що буде розвивати добробут людей" -- це теж не пропозиція, а всього лиш благе побажання. Я з цим погоджуюсь, але що з цього? Як це зробити? "Якщо Ви ЩОСЬ знаєте про економіку" Я дійсно знаю дещо таке, чого не знаєте Ви, й намагаюсь пояснити Вам, але Ви мене не чуєте. Ви намагаєтесь своє обурення вихлюпнути на голову кожному хто під руку попадеться, а слухати не бажаєте. Подумайте над питанням: чому в Європі й Америці теж люди поділяються на роботодавців і робітників, але там кожний робітник має все, чого забажає: машину, квартиру, котедж за містом, відпустку на Канарах і т.д. Може Ви думаєте, що там роботодавці турбуються не про свій прибуток, а про добробут народу? Можу Вас запевнити, що ні.»
    Ви перечитайте ще раз,що я написала. Не всі ТАМ усе мають. Однак різниця саме в умовах - ЗП встановлює уряд, щоб люди не жебракували, а щось таки мали, усі корпорації контролюються та багато іншого. Бо люди однакові -а умови різні та уряд працює.Наразі Трамп сказав,що економіку буде робити для всіх, до речі в Америці багато досліджують та вкладають гроші для розвитку -бо є що вкладати, однак багато й проблем є таких, що й в нас. Різниця у тому, що вони ці проблеми обговорюють та усвідомлюють, в нас замовчують та нічого не роблять, бо собі прибуток роблять та інше -тому й зубожіння та жах , що з людьми роблять -ЖАХ!
    Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • lesya 28 ноября, 23:53
    lesya Сегодня, 23:40 «Ще не читаючи Ваші висловлювання, теж саме написала в статті про МВФ, про те, що нема повністю вільного ринку, а також повністю згодна, що розумні правила саме й створюють більш-менш щось схоже на ринок та дають можливості, бо "бій без правил" веде до узурпації та прояву самих поганих рис підприємців,що хочуть захопити все зараз й терміново, але вже згодом бачать, що дикий ринок усе знищив - тож нема що й ловити.»
    Yulia Osa повністю підтвердила мою економічну позицію,що її не усвідомлюють й самі підприємці,останні з одного боку кричать- "створіть умови", з іншого вимагають, щоб умов не було. Наприклад, зменшення відрахувань пенсійних призвелоло до того, що скоро ніхто продукцію не буде й купувати, а ціни зросли,теж саме й з ЗП, що її крадуть та не платять- а хто ж купляти буде, панове? Чи все за копійки в ЄС? По-перше вас усіх туди не пустять, по-друге - а нащо такі підприємці взагалі, для чого та для кого вони в державі?
    aetes 29 ноября, 12:05
    Пані lesya! Я намагаюсь боротись з наївними поглядами на економіку, які Ви (і, здається, Yulia Osa), на жаль, репрезентуєте. "...нащо такі підприємці взагалі". Сувора правда життя полягає в тому, що підприємці, промисловці, інвестори думають не про добробут народу, а про свої прибутки. Інших підприємців ніде в світі нема, ніколи не було й ніколи не буде. Але вони виробляють продукцію, й цим приносять користь народу. "...її не усвідомлюють й самі підприємці". Що вони не усвідомлюють? Вони все чудово знають і усвідомлюють. Нам треба думати не про те, як їх перевиховати, а про те, в які умови поставити, які правила ведення бізнесу запровадити, щоб вони виробляли більше продукції. В цьому напрямку у Вас є якісь пропозиції? "Треба щоб про народ дбали" -- це не пропозиція. Уряд не може видати указ "всім дбати про народ". Вірніше, може, але нічого хорошого з цього не буде. Колись Кім Чен Ір видав указ "Виростити хороший врожай". З нього й цього указу весь світ потішався.
    lesya 29 ноября, 14:12
    Якщо Ви ЩОСЬ знаєте про економіку та суспільний устрій-тоді не треба придурюватись. Усі такі зразу стали кровожерливими ці підприємці, а інші люди - що? про свій добробут не дбають? "УСІ ЛЮДИ ОДНАКОВІ _ УМОВИ РІЗНІ" -ось основний принцип,про що я й писала. Якщо ДОЗВОЛИЛИ ГАНСТЕРСТВО - тоді воно й є, дебілізувались я бачу вже всі структури, й такі, що були здатні мислити, тепер інших мантрами дурять. НЕ ВИЙДЕ нічого з такої економіки,а ресурси ще майбутнім поколінням знадобляться. А ОСНОВНА ЗАДАЧА побудувати економічну систему,що буде розвивати добробут людей та робити сучасну націю - тобто створити пропорції й у власності,закони, що не даютьсвавілля та ВИХОВАТИ професійних людей та не рабів, що будуть повторювати "повинні бути багаті" та здихати з голоду та нищити майбутнє держави та народу під вказівки штрейхбрехерів.
    aetes 29 ноября, 16:30
    "УСІ ЛЮДИ ОДНАКОВІ _УМОВИ РІЗНІ" Звісно, умови різні. Одні люди -- роботодавці, інші -- наймані робітники. Ви пропонуєте їх зрівняти? Чи конфіскувати бізнес у кровожерливих? Чи може пропонуєте знайти некровожерливих і призначити на посади роботодавців? "ОСНОВНА ЗАДАЧА побудувати економічну систему,що буде розвивати добробут людей" -- це теж не пропозиція, а всього лиш благе побажання. Я з цим погоджуюсь, але що з цього? Як це зробити? "Якщо Ви ЩОСЬ знаєте про економіку" Я дійсно знаю дещо таке, чого не знаєте Ви, й намагаюсь пояснити Вам, але Ви мене не чуєте. Ви намагаєтесь своє обурення вихлюпнути на голову кожному хто під руку попадеться, а слухати не бажаєте. Подумайте над питанням: чому в Європі й Америці теж люди поділяються на роботодавців і робітників, але там кожний робітник має все, чого забажає: машину, квартиру, котедж за містом, відпустку на Канарах і т.д. Може Ви думаєте, що там роботодавці турбуються не про свій прибуток, а про добробут народу? Можу Вас запевнити, що ні.
    lesya 29 ноября, 14:17
    lesya Сегодня, 14:12 «Якщо Ви ЩОСЬ знаєте про економіку та суспільний устрій-тоді не треба придурюватись. Усі такі зразу стали кровожерливими ці підприємці, а інші люди - що? про свій добробут не дбають? "УСІ ЛЮДИ ОДНАКОВІ _ УМОВИ РІЗНІ" -ось основний принцип,про що я й писала. Якщо ДОЗВОЛИЛИ ГАНСТЕРСТВО - тоді воно й є, дебілізувались я бачу вже всі структури, й такі, що були здатні мислити, тепер інших мантрами дурять. НЕ ВИЙДЕ нічого з такої економіки,а ресурси ще майбутнім поколінням знадобляться. А ОСНОВНА ЗАДАЧА побудувати економічну систему,що буде розвивати добробут людей та робити сучасну націю - тобто створити пропорції й у власності,закони, що не даютьсвавілля та ВИХОВАТИ професійних людей та не рабів, що будуть повторювати "повинні бути багаті" та здихати з голоду та нищити майбутнє держави та народу під вказівки штрейхбрехерів.»
    Ця для АЕТЕС, а основна моя думка,зважаючи на геополітику, що в нас діє, й на економіку, бо не просто так Янукович відмовився від євроінтеграції(валюту Україна заробляла в Росії,тобто основний експорт, а витрачала на імпорт з Європи), так от при такому становищі,щоб Україні піднятись та задля економічної безпеки, НЕОБХІДНО розвинутий внутрішній ринок -тобто САМІ ВИРОБЛЯЄМО ТА СПОЖИВАЄМО ВЛАСНУ ПРОДУКЦІЮ.
    Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Dmitro_M 27 ноября, 15:22 До прикладу один відомий німецький бізнесмен на питання: як справи, - сказав: в Україні в мене вже 4000 працівників, і набираю ще 1700. Вся продукція йде в Німеччину, замовник один - "BMW", завантаження виробництва 100% і нарощують. А чи знає хтось в Україні, що з точки зору німецьких банків в Україні є ринок сільхозземель? - Це ми кажемо про мараторій, а там право паю в Україні прирівнюється до власності і під нього німецький банк дає кредити! А чи багато хто розуміє, що можна брати гроші там під малі відсотки і вкладати тут під великомаржинальне виробництво? Для того всього лише треба мати свою фірму там і продавати назовні через неї. А ми скиглемо і чекаємо. Годі вже це робити, краще не можливо, бо кожне покращення бізнес клімату плодить конкурентів і збільшує собівартість - це аксіома. Зараз ідеальний час! Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Dmitro_M 27 ноября, 15:21 4. Сьогодні в Україні умови для ведення бізнесу кращі ніж в ЄС або США, завтра буде складніше, післязавтра - складніше ще. Все просто: в кризу на кожні 10% падіння ринку - зникає 20% йго учасників, а конкуренція - це не якісь закони, від неї не відмахнешся. Тож саме зараз золотий час для побудови експортного бізнесу - можливостей назовні повно, ресурси в Україні доступні, заробітна плата низька, Україна є світовим лідером по наявності зон вільнї торгівлі та преференцій, тощо. Чого вам ще треба? Дешевих кредитів? - Підіть в ЄС, там дешеві кредити, відкрийте бізнес там, що заважає? Заважає те, що ніякі кредити там не вирішать питання шаленої собівартості. Маржа бізнесу в ЄС в рази нижча ніж в Україні, тому, наприклад, німці приїздять сюди і не хочуть навіть тимчасово повертатися в Німеччину. Це факти, послухайте що казали делегати україно-німецького бізнес форуму. так, вони казали про купу проблем тут, проте сказали: ми нікуди не підемо звідси. Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Dmitro_M 27 ноября, 15:20 Давайте до фактів: 1. Внутрішній ринок України - меньший ніж 0,001 від світового ринку. Тож є два варіанти: або МСП будує місцевий бізнес (ресторація, готель, ремонт взуття, тощо), або має створити експортну стратегію. 2. З тих труднощів у виході на зовнішні ринки, про які говорять і в цій статті, і решта "експертів" - в реальному житті не існує і 10%. Наприклад НЕ ІСНУЄ ЖОДНИХ особливих вимог до бухгалтерії, якості продукції, тощо - це все міфи, і вони згенеровані ворогами України. Вимоги в ЄС часто легші ніж в Україні, багато інших країн взагалі приймають наші стандарти якості без застережень, а робота під торгівельну марку замовника апріорі знімає ВСІ ці питання з виробника, щодо послуг - то тут нема таких вимог за визначенням. Тож все це страхи, а страхи завжди не мають підгрунтя. 3. Щодо вигідно бути маленькими - взагалі вигідно бути дітьми, тому більшість людей не дорослішає і покладається на аби кого окрім себе. Годі чекати на допомогу - все в руках бізнесу!
    aetes 27 ноября, 16:17
    Ви висуваєте цікаві ідеї, але я, як і більшість читачів ДТ, не є професійним економістом. Я розумію, що Ви пишете, але не можу оцінити валідність сказаного чи представити заперечення. Тому дайте простими словами відповідь на просте запитання: чому українські бізнесмени не роблять так? Грубо кажучи, Ви що, самий розумний, а всі останні дурні?
    Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Yulia Osa 26 ноября, 20:15 Сподіватися на те, що дерегуляція бізнесу призведе до бурхливого розвитку економіки, створення нових високооплачуваних робочих місць і технологічної модернізації виробництва, так само наївно, як очікувати дива від кредитів МВФ, які здебільшого нагадують зашморг на шиї вмираючої країни, ніж ліки для неї. Теза дерегуляції підкинута нам Заходом неспроста. Вони, на відміну від нас чудово розуміють її наслідки. Приклад дерегульованої економіки - варварський видобуток бурштину і вирізання лісу. Приблизно таке саме буде коїтись в усіх інших сферах, де кожен буде сам за себе, де буде право сили, а не сила права, де кожен рватиме у інших скільки зможе, почнеться звичайна війна усіх проти всіх. Хто не вірить - час покаже. А краще рекомендую читати праці нобелівських лауреатів, зокрема Джозефа Стігліца, який показав, що дерегуляція веде до хаосу, а не до зростання, див. Stiglitz J.E. Capital Market Liberalization, Economic Growth, and Instability // World Development. – 2000. – Vol. 28. – № 6.
    aetes 27 ноября, 16:30
    1) Варварський видобуток бурштину і вирізання лісу -- результат не дерегуляції, а корумпованості й неефективності правоохоронних органів. Діагноз повинен бути точним, інакше діла не буде. 2) "Кожен сам за себе" -- це невід'ємний закон бізнесу. По іншому ніде в світі нема й ніколи не буде. 3) Стосовно Стігліца, в позаминулому номері я Вам вже робив аналогічне зауваження: Ви ховаєтесь за спинами інших. Серед читачів ДТ мало хто знає англійську. Я знаю, але в мене нема часу шукати статтю. Тому краще б Ви написали своїми словами, навели аргументи безпосередньо в пості. "Дерегуляція веде до хаосу", власне, вільний ринок це і є хаос, про це ще Адам Сміт писав. Повний порядок тільки під керівництвом Госплану.
    Yulia Osa 27 ноября, 17:13
    Дорогий друже, я бачу, що ви проповідник анархізму. В світі немає жодної економіки з вільним ринком, жодної. Доводити цього я вам не збираюсь. Адам Сміт писав про економіку понад триста років тому виходячи з тих економічних реалій, які склались на той час. Якщо ви думаєте, що за триста років нічого в економіці не змінилось, то мабуть ви не зовсім адекватно оцінюєте ситуацію. "Кожен сам за себе" - це не закон бізнесу, це закон дикунів і варварів, в соціалізованому (не плутати з соціалістичним) суспільстві він не прийнятний. На Стігліца я посилаюся лише тому, що роботи вітчизняних науковців для наших можновладців, і для вас мабуть також, не є авторитетом. Дерегуляція - це скасування формальних правил господарської поведінки, чи може у вас інша думка. Там де нема формальних правил, виникають неформальні, видобуток бурштину не регулювався формальними правилами, тому там діяли неформальні, наслідки відомі. Ви мабуть себе вважаєте професійним економістом. Не будьте такі самовпевнені.
    aetes 27 ноября, 19:03
    Я не проповідник анархізму, я -- проповідник лібералізму, принаймні в спрощеному, популярному варіанті, доступному мені. Адам Сміт хоч і жив триста років тому, але нітрохи не застарів. Він заклав базові принципи економіки, які не застаріють ніколи. Не можна ж казати, що закон Ома, чи закони Ньютона застаріли. Перевага вільного ринку полягає в тому, що, як і в часи Адама Сміта, індивідуальний інтерес на ньому співпадає з суспільним. Підприємець зацікавлений в отриманні прибутку, а не в добробуті народу. Але для отримання прибутку він виробляє продукцію, тому збільшує добробут народу. Класик лібералізму К.Поппер писав: "Той, хто переслідує власний інтерес, приносить суспільству більше користі, ніж той, хто безкорисно віддає себе суспільству". Порівняйте самі, хто корисніший для суспільства: приватні корпорації, які виробляють продукцію, турбуючись тільки про власний прибуток, чи Матір Тереза і благодійники, які їдуть в Африку перев'язувати рани хворим?
    aetes 27 ноября, 19:03
    Я всіх намагаюсь переконувати, що інвестори турбуються про власний прибуток, а не добробут народу. Це важливий фактор, який треба розуміти. Інвесторів треба заманювати перспективою отримання прибутку, а не розказувати їм, що вони повинні дбати про народ. Мені здається, Ви не розумієте цього. А стосовно Стігліца, я не професійний економіст. Не думаю, що я що-небудь зрозумію в працях Нобелівського Лауреата. Якщо Ви щось зрозуміли, то розкажіть популярними словами.
    aetes 27 ноября, 19:04
    Дерегуляція - це скасування формальних правил. Чим більше формальних правил, тим важче працювати підприємцям, тим більше у перевіряльника можливостей присіктись до дрібниць і вимагати хабар у підприємця. Тим більше корупції. Але з іншого боку є необхідні правила, які обов'язково треба контролювати, наприклад санітарні й екологічні норми. Треба в кожному випадку детально розбиратись, чи корисна дана норма, чи її варто скасувати. Не можна тягнути канат кожний в свій бік -- я за дерегуляцію, а Ви проти. Така суперечка буде безглуздою.
    aetes 27 ноября, 19:35
    Між анархізмом і лібералізмом велика різниця. Лібералізм (і я) не заперечує ні необхідності державного регулювання ринку, ні необхідності соціального захисту незахищених. Але каже, що регулювання повинно бути по-можливості мінімальним, тонким і розумним. Грубе, некваліфіковане втручання шкодить економіці.
    Yulia Osa 27 ноября, 20:51
    Якщо ви не професійний економіст, то не беріться судити про речі, на яких не розумієтесь. Між лібералізмом, як соціогуманітарною доктриною, і лібералізмом в економіці, існують величезні розбіжності (з цього приводу чимало написано). Я, наприклад, як професійний економіст, не зовсім розумію ваше розпливчасте висловлювання, що таке мінімальне, тонке і розумне регулювання, і яке втручання в економіку ви вважаєте некваліфікованим, роз"ясніть мені будь-ласка. Ще раз вам повторю: вільного ринку ніколи і ніде не було і далі не буде. Не слід плутати суху теоретичну модель із практичним життям. Ви стверджуєте, за Сітом, що індивідуальний інтерес співпадає із суспільним. Це гарне, але хибне теоретичне припущення, не більше, в реальному житті воно не підтверджене, інакше у суспільстві не було б проблем взагалі, була б суцільна ідилія. Ви мабуть не зовсім знайомі з сучасним інституціоналізмом, якщо вважаєте, що формальні правила заважають підприємництву. Тоді давайте скасуємо абсолютно усі закони
    lesya 28 ноября, 23:40
    Ще не читаючи Ваші висловлювання, теж саме написала в статті про МВФ, про те, що нема повністю вільного ринку, а також повністю згодна, що розумні правила саме й створюють більш-менш щось схоже на ринок та дають можливості, бо "бій без правил" веде до узурпації та прояву самих поганих рис підприємців,що хочуть захопити все зараз й терміново, але вже згодом бачать, що дикий ринок усе знищив - тож нема що й ловити.
    Yulia Osa 27 ноября, 21:01
    і подивимось що з цього вийде, чи довго ця країна протримається і як швидко ми перетворимось на Африку. Невже ви вважаєте, що в розвинених країнах відсутні формальні правила діяльності бізнесу, тому вони такі розвинені, а може навпаки? А може їх правила не дають бізнесу виходити за рамки і перетворюватись на дикий капіталізм як у нас?
    aetes 27 ноября, 23:26
    Я вже казав, що не заперечую необхідності регулювання. Я не пропоную скасувати всі закони. Про що ми сперечаємось? У вислів "розумне регулювання" я не вкладав якогось особливого сенсу. Чого Ви до нього причепились? Ну, скажемо так: непривильне регулювання приведе до поганих наслідків. З цим Ви згодні? Ви знову за своє: лякаєте мене соціогуманітарною доктриною, Сітом, інституціоналізмом. Тут не теоретичний семінар, не треба мені ставити двійку за незнання. Я викладаю аргумент, і Ви відповідайте аргументом, а не відсиланням до завумних доктрин, про які я ніколи не чув. На хвалинку забудьте про Сіта й соціогуманітарну доктрину, скажіть як проста людина: Ви вважаєте, що підприємці турбуються про добробут народу, а не про власний прибуток? Ні. Ви згодні з тим, що їх діяльність (виробництво продукції) приносить користь суспільству? Так. Це прості речі, очевидні кожному. Складіть 2+2 і побачите, що вийшо 4. Про це можна говорити без посилання на Стігліца, Сіта й інституціоналізм.
    aetes 27 ноября, 23:58
    "Це гарне, але хибне теоретичне припущення, не більше, в реальному житті воно не підтверджене, інакше у суспільстві не було б проблем взагалі, була б суцільна ідилія" Чому воно не підтверджене? В реальному житті підприємець майже завжди турбується про свій прибуток, і майже завжди його діяльність (виробництво продукції) приносить користь суспільству. В реальному житті ідилія зникає саме тоді, коли порушується дана модель.
    Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • aetes 26 ноября, 13:33 "...прихований потенціал інститутів фондового ринку й ті безмежні можливості, які вони можуть надати МСБ" Наскільки я розумію, фондовий ринок -- це ринок акцій крупних корпорацій, МСБ до цього ніякого відношення не мають. Не можуть же дрібні підприємці емітувати акції. В останньому, стаття сподобалась, все правильно і доречно. Відповісти Цитувати Поскаржитись
Реклама
Останні новини
USD 25.90
EUR 27.56