Олександр ТРЕТЬЯКОВ: "Монопольна економіка — ознака деспотії"

Павло МІШНЄВ 5 липня 2013, 19:40
Третяков

Читайте також

Чимало недоліків в економічній політиці низки українських урядів, які змінювали один одного за роки української незалежності, змушують говорити не лише про безсистемність і фрагментарність пропонованих і реалізовуваних реформ, реформочок і безлічі суто кон'юнктурних ініціатив, а й про відсутність будь-якої політики взагалі.

Омолоджений наприкінці минулого року уряд Азарова номінально приділяє питанню розробки різних програмних документів і стратегій необхідну дещицю уваги. Остання урядова програма розвитку економіки містить багато пафосних декларацій про наміри і гучних напівполітичних гасел про необхідність підвищення рівня життя, розвитку внутрішнього ринку, стимулювання, інтенсифікацію, модернізацію тощо... Свою "програмну лепту" вносить і президент Янукович не тільки через багатосторінкові послання парламенту, а й через розроблену під його патронатом програму економічних реформ, яка супроводжується хронічно невиконуваними щорічними "планами дій".

Однак лише програмами народ не нагодуєш, а тривала стагнація економіки ставить дедалі більше питань з приводу не лише стабільності вітчизняних держфінансів, а й спроможності проекту "незалежна Україна" як такого.

Кинутий у минулому номері DT.UA сигнал біди (стаття Ю.Мостової "SOS, або Лісапетна моя Україна"), викликав живий відгук серед українських політиків та експертів — до редакції надійшло вже багато листів, статей і звернень із цього приводу. Однією з найцікавіших ми вважаємо пропозицію народного депутата трьох попередніх скликань Олександра Третьякова обговорити вкрай актуальну проблему, якій приділяється занадто мало уваги, — тотальну монополізацію української економіки. На його думку, пануючі в Україні монополії та олігополії приведуть країну до кризи, основа для якої вже закладена і готова спрацювати, як годинникова бомба. Тому українська влада зобов'язана розпочати процес демонополізації. Негайно.

— Олександре Юрійовичу, чому ви вирішили акцентувати увагу саме на проблемі монополій? Є побоювання, що процес монополізації економіки може стати тотальним?

— Справа не в побоюванні, що це от-от станеться, а в тому, що це вже сталося. Україна всі роки своєї незалежності планомірно йшла до такої моделі, причому зовсім штучним, а не природним шляхом. Найдивніше, що навіть сам Антимонопольний комітет рапортує про те, що частка ринків з конкурентною структурою зменшилася, а частка ринків "чистої монополії" збільшилася. Крім того, зросли частки ринків з явним домінуванням однієї або кількох компаній.

— Що таке "чиста монополія"?

— Це монополія на ринку, де немає альтернативних постачальників товарів або послуг. Наприклад, газ. При тому, що ми не маємо диверсифікованих джерел поставок газу — ми його імпортуємо з однієї країни, у нас ще монополізована система транспортування, що визнано природною монополією. Але й це не все — у нас в Україні теж є видобуток газу, яким займаються і приватні компанії, але їхні частки настільки малі, що про якусь конкуренцію годі й говорити. Хоча, якби було бажання, навіть тут могла б процвітати конкуренція.

Те саме відбувається і в інших галузях. За минулий рік рівень монополізації зріс у 29 галузях, а зменшився — в 14, частка "чистої монополії" збільшилася у всіх секторах економіки з 14 до 17%, ринків з ознаками домінування — з 36 до 64%. Катастрофічні цифри.

— Чим це загрожує економіці в найближчому майбутньому?

— Про майбутнє говорити складно... Очевидно, що нічого доброго не буде, якщо держава не почне виконувати свою функцію — охороняти і заохочувати конкуренцію. Через бездіяльність влади населення України убожіє, і за його рахунок процвітають ті, хто близький до монопольного становища. Я не люблю кричати на кожному розі, що в усьому винні олігархи або комуністи, але факт такий, що кількість незаможних перевищила 10 млн чоловік — майже чверть населення. І не говорити про негативні наслідки монополізації вже неможливо.

— За українським законодавством, монополістом вважається той, хто займає 35% ринку. Може, варто переглянути цю цифру?

— Переглядати її зовсім ні до чого, вона така сама, як і в усьому світі. І це ілюзія, що тільки за цим параметром і виявляється монополіст. Наприклад, внутрішнє виробництво автомобілів концерном "УкрАвто" в окремі роки перевищує 40%, але чимала кількість на дорогах машин майже всіх світових марок нібито говорить нам про те, що тут ніякої монополії немає.

Насправді навіть неякісне українське законодавство передбачає різні варіанти боротьби з монополізмом і з порушенням конкуренції. Щоб компанію було визнано монополістом, у неї не має бути жодного конкурента. Як бачите, 35% тут уже відходять на другий план. Компанія буде монополістом, якщо ніхто не може скласти їй значну конкуренцію через відсутність вільного доступу, наприклад, до закупівель сировини. Ринок газу — знову ж, дуже яскравий тому приклад. І навіть маючи 35% ринку, компанію можуть і не визнати монополістом у тому разі, якщо буде доведено, що і за такої великої частки ринку вона відчуває серйозну конкуренцію. Більш того, з часткою менш як 35% компанію також може бути визнано монополістом за умови, що конкуренція надто слабка, і частки конкурентів мізерно малі — тут явно потрібні якісь стимули для зростання ринку, компаній.

Однак у нас ця підтримка майже завжди виливається в профанацію. Адже якщо на ринку, наприклад, порцеляни всі вітчизняні компанії слабкі, вони програють імпорту, і треба якось розвивати цей ринок, то що зробить уряд? Правильно — запровадить космічні мита на імпорт порцеляни, але палець об палець не вдарить, щоб дати українському виробникові розвиватися. А український виробник просто підвищить ціни. І все. Ніякої конкуренції тут не буде. От підвищили у 2012 р. мита на іномарки. І що, український автопром воскрес? Та де там — його показники обвалилися. Чому? Тому що через монополії країна убожіє, немає грошей купувати те, що називається вітчизняним автомобілем. І конкурентні можливості умовного "ланоса" сильно обмежені порівняно з тими самими умовними "фольксвагенами".

І, нагадаю, за українськими законами, монополією може бути визнано групу з двох і більше компаній, якщо немає конкуренції з товаром, який вони виробляють. Я можу продовжувати і далі, але, як бачите, у нас начебто передбачено всі випадки. Проте закони не працюють, здоровий глузд не працює, тому за фактом українська економіка монополізована, а за законом — чомусь ні.

— Які монополії ви можете назвати з тих, які монополіями поки що не визнані?

— Знайти потенційного претендента на роль монополії легко: відкриваємо список найбагатших українців і дивимося, чим вони займаються. Наприклад, монополізованою можна вважати практично всю кольорову і чорну металургію. Скільки імен ви можете назвати на цьому ринку? Я — максимум два-три.

— Можете їх назвати? Зазвичай на це запитання відповідають "не будемо показувати пальцем"...

— Давайте покажемо пальцем, не бачу проблем: "Метінвест" Ріната Ахметова і Вадима Новинського, "Приват" Ігоря Коломойського. Додам ще й "АрселорМіттал" Лакшмі Міттала, що володіє "Криворіжсталлю". Ну, от, власне, і все. Не виключено, що на частку цих людей припадає понад 90% ринку. Ринок феросплавів майже повністю підконтрольний "Привату". Чим не монополія?

Ринок енергогенерації та розподілу взагалі було цинічно монополізовано все тим самим Ахметовим — Фонд держмайна просто не соромився робити його компанії переможцями майже в усіх конкурсах з приватизації обленерго. Хіба у киян є вибір, де, у кого і за якою ціною купувати електрику? Немає. Тільки у "Київенерго" Ріната Леонідовича. Він — молодець, що будує свій бізнес, розширює. Але уряд чим зайнятий?

Майже весь хімпром опинився в руках Дмитра Фірташа. Азотні добрива, крім як у нього, купити майже ніде. Список можна продовжувати.

— Чому явні монополії не визнаються такими офіційно, чому немає щодо них розслідувань?

— Юридична майстерність і щедрий хабар здатні довести, що монополія не є такою, тому що навіть при детальному законодавстві, яке передбачило, здається, всі випадки життя, є широке поле діяльності, і хто і як закони використає собі на благо, той і переможе в цих диких умовах. За великим рахунком, усе, що ми не можемо офіційно визнати монополією, називається олігополією. Простіше кажучи, це влада олігархії. Висловлюючись мовою науковою, олігополія — це така структура ринку, за якої домінують лише кілька компаній — частіше від двох до десяти. Саме такий випадок ми маємо в нашій країні, але він перебуває поза законодавчим полем, от у чому проблема. Ви звернули увагу, які організаційно-правові форми українських компаній зустрічаються найчастіше?

— Холдинги?

— Так. І концерни. Що і є характерною ознакою олігополії. Це ще називається трестами. В усьому світі діяльність олігополій регламентується спеціальним (антитрастовим) законодавством, але його немає в Україні.

— Скільки в Україні природних монополій, і чи могли б вони мати конкурентів?

— Офіційно у нас лише десять природних монополій. Сенс їх полягає в тому, що тільки держава у змозі забезпечувати їхню операційну діяльність. Це в теорії. На практиці... Ну от подумайте, чому "Укрпошта" — природний монополіст? Монополія на що? На відправлення посилок? Так уже давно є кілька приватних компаній, які успішно займаються тим самими. Є монополія на доставку листів та іншого. А чи потрібна вона? Чому б державі не демонополізувати цей ринок? Є ж служби доставки зі світовим ім'ям, DHL, наприклад. Так, я не особливо можу вибирати, хто доставить мого листа — "Укрпошта" або хтось інший, тому що "Укрпошта" є на кожному розі, а інші такої розкоші не мають. Але ж це штучна монополія, ніяк не природна.

Те саме стосується "Укртелекому". Він монополіст як фіксованого телефонного зв'язку, так і оптоволоконної мережевої інфраструктури. Держава могла б простимулювати конкуренцію на цьому ринку. Але вона цього не робить.

— Так чому вона цього не робить?

— Ми дуже корумпована країна. Ще не деспотична, але вже майже тоталітарна. Адже у нас є вертикаль влади, де все або практично все вирішує одна особа — президент. І за такої моделі, і за такої розвиненої корупції монополії процвітають, а конкуренція загинається.

Україна відштовхує зарубіжних інвесторів, приватизація обленерго — яскравий тому приклад. Якби уряд створив чесні правила гри і домагався їхнього дотримання всіма, ми мали б більше інвестицій і більше конкуренції. У нас був би вибір.

В Україні важко вести взагалі будь-який бізнес, тому що немає рівних можливостей. Відповідно до індексу Doing Business 2013 р., який публікується Світовим банком, Україна за ступенем легкості ведення бізнесу несподівано для багатьох піднялася з 152-ї сходинки на 137-му. Я, відверто кажучи, не зрозумів, а що такого у нас сталося, що ми раптом стали країною "великих можливостей"? До цього індексу в усіх чимало претензій, і виявилося, що у нас десь стало краще, але десь гірше, причому набагато. Наприклад, розпочати бізнес стало легше, а одержати дозвіл на будівництво — складніше. Одержати кредит так само важко (хоча за цим критерієм Україна має найвищу позицію — 23-тю), а захист прав інвесторів погіршився. І за всіма показниками ми пасемо задніх.

Нарешті, величезну роль відіграє політика. Коли бізнес і влада зрослися, то про будь-яку конкуренцію і мови бути не може.

— Що треба зробити? Де шукати успішні приклади демонополізації? Вони взагалі існують?

— Звичайно, існують. Я віддав би перевагу американській моделі, при якій захист конкуренції зведено до рівня національної ідеї. Але у нас такого не буде. Тому можна розв'язувати проблеми, скажімо так, оригінальними методами. Наприклад, у 2004 р. уряд Грузії взагалі ліквідував Антимонопольну службу. Зазначу, що в багатьох країнах аналогів нашому АМК узагалі не існує. Грузини проаналізували ситуацію і вирішили, що їм не потрібні дармоїди, які будуть штрафи виписувати і монополістам, і тим, хто ніколи монополістом не був. Замість цього було створене Агентство з вільної торгівлі і конкуренції в складі аж шести осіб. Ви собі можете це уявити? Шість! У нас в АМК тільки перших і других заступників голови комітету удвічі більше, і чим вони займаються, сказати складно. А шість чоловік у Грузії займаються тим, що не допускають появи державних актів, які перешкоджають конкуренції. От і все! Погодьтеся, що це і оригінально, і ефективно. Для того щоб не давати монопольного становища, скажімо, власникам меткомбінатів, не потрібна тисяча чиновників, одного цілком вистачить. Нам можна лише мріяти про таке. Як сказав би Михайло Чечетов, оцініть красу гри.

— Як ви вважаєте, за яких умов таке буде можливо в Україні, і що це дасть країні?

— Умови тут прості — потрібна демократія. Повноцінна. Потрібна справжня боротьба з корупцією, а не те, що маємо зараз. Потрібна політична воля і потрібні світлі голови, освічені і талановиті люди, здатні приймати оригінальні та ефективні рішення. Нам не потрібне збіговисько родичів при владі.

А ефект від демонополізації очевидний: тільки в конкурентному середовищі народжується добробут. Монополія — це шлях у кам'яний вік. Ми з нього не цілком вийшли, але й залишатися там уже ніяк не можемо.

 

 

Великое множество изъянов в экономической политике череды украинских правительств, сменивших друг друга за годы украинской независимости, вынуждают говорить не только о бессистемности и фрагментарности выдвигавшихся и реализовывавшихся реформ, реформочек и множества сугубо конъюнктурных инициатив, но и об отсутствии какой-либо политики вообще.

Омоложенное в конце прошлого года правительство Азарова номинально уделяет вопросу разработки различных программных документов и стратегий необходимую толику внимания. Последняя правительственная программа развития экономики содержит много пафосных деклараций о намерениях и звучных полуполитических лозунгов о необходимости повышения уровня жизни, развития внутреннего рынка, стимулирования, интенсификации, модернизации и т.п… Свою "программную лепту" вносит и президент Янукович не только через многостраничные послания парламенту, но и через разработанную под его патронатом программу экономических реформ, сопровождаемую хронически невыполняемыми ежегодными "планами дій".

Однако лишь программами народ не накормишь, а затянувшаяся стагнация экономики ставит все больше вопросов по поводу не только стабильности отечественных госфинансов, но и состоятельности проекта "независимая Украина" как такового.

Брошенный в прошлом номере ZN.UA сигнал бедствия (статья Ю.Мостовой "SOS, или Лисапетна моя Украина"), вызвал живой отклик среди украинских политиков и экспертов — в редакцию пришло уже много писем, статей и обращений по этому поводу. Одним из наиболее интересных мы сочли предложение народного депутата трех предыдущих созывов Александра Третьякова обсудить крайне актуальную проблему, которой уделяется слишком мало внимания, — тотальную монополизацию украинской экономики. По его мнению, господствующие в Украине монополии и олигополии приведут страну к кризису, основа для которого уже заложена и готова сработать, как часовая бомба. Поэтому украинские власти обязаны начать процесс демонополизации. Немедленно.

— Александр Юрьевич, почему вы решили акцентировать внимание именно на проблеме монополий? Есть опасения, что процесс монополизации экономики может стать тотальным?

— Дело не в опасениях, что это вот-вот произойдет, а в том, что это уже произошло. Украина все годы своей независимости планомерно шла к такой модели, причем совершенно искусственным, а не естественным путем. Самое удивительное, что даже сам Антимонопольный комитет рапортует о том, что доля рынков с конкурентной структурой уменьшилась, а доля рынков "чистой монополии" увеличилась. Кроме того, выросли доли рынков с явным доминированием одной или нескольких компаний.

— Что такое "чистая монополия"?

— Это монополия на рынке, где нет альтернативных поставщиков товаров или услуг. Например, газ. При том, что мы не имеем диверсифицированных источников поставок газа — мы его импортируем из одной страны, у нас еще монополизирована система транспортировки, что признано естественной монополией. Но и это не все — у нас в Украине тоже есть добыча газа, которой заняты и частные компании, но их доли настолько малы, что о какой-либо конкуренции говорить не приходится. Хотя, если бы было желание, даже тут могла бы процветать конкуренция.

То же происходит и в других отраслях. За минувший год уровень монополизации вырос в
29 отраслях, а уменьшился — в 14, доля "чистой монополии" увеличилась во всех секторах экономики с 14 до 17%, рынков с признаками доминирования — с 36 до 64%. Катастрофические цифры.

— Чем это грозит экономике в ближайшем будущем?

— О будущем говорить сложно… Очевидно, что ничего хорошего не будет, если государство не начнет выполнять свою функцию — охранять и поощрять конкуренцию. Из-за бездействия власти население Украины беднеет, и за его счет процветают те, кто близок к монопольному положению. Я не люблю кричать на каждом углу, что во всем виноваты олигархи или коммунисты, но факт таков, что количество малоимущих превысило 10 млн человек — почти четверть населения. И не говорить о негативных последствиях монополизации уже невозможно.

— По украинскому законодательству, монополистом считается тот, кто занимает 35% рынка. Может, стоит пересмотреть эту цифру?

— Пересматривать ее совершенно незачем, она такая же, как и во всем мире. И это иллюзия, что только по этому параметру и выявляется монополист. Например, внутреннее производство автомобилей концерном "УкрАвто" в иные годы превышает 40%, но обилие на дорогах машин почти всех мировых марок как бы говорит нам о том, что тут никакой монополии нет.

На самом деле даже некачественное украинское законодательство предусматривает разные варианты борьбы с монополизмом и с нарушением конкуренции. Чтобы компания была признана монополистом, она должна не иметь ни одного конкурента. Как видите, 35% тут уже отходят на второй план. Компания будет монополистом, если никто не может составить ей значительную конкуренцию из-за отсутствия свободного доступа, например, к закупкам
сырья. Рынок газа — опять же, очень яркий тому пример. И даже имея 35% рынка, компания может быть и не признана монополистом в случае, если будет доказано, что и при такой большой доле рынка она испытывает серьезную конкуренцию. Более того, с долей менее 35% компания также может быть признана монополистом при условии, что конкуренция слишком слаба, и доли конкурентов ничтожно малы — тут явно нужны какие-то стимулы для роста рынка, компаний.

У нас же эта поддержка почти всегда выливается в профанацию. Ведь если на рынке, например, фарфора все отечественные компании слабы, они проигрывают импорту, и надо как-то развивать этот рынок, то что сделает правительство? Правильно — введет космические пошлины на импорт фарфора, но палец о палец не ударит, чтобы дать украинскому производителю развиваться. А украинский производитель просто повысит цены. И все. Никакой конкуренции тут не будет. Вот повысили в 2012 г. пошлины на иномарки. И что, украинский автопром воскрес? Как бы не так — его показатели обвалились. Почему? Потому что из-за монополий страна беднеет, нет денег покупать то, что называется отечественным автомобилем. И конкурентные возможности условного "ланоса" сильно ограничены по сравнению с теми же условными "фольксвагенами".

И, напомню, по украинским законам, монополией может быть признана группа из двух и более компаний, если нет конкуренции с товаром, который они производят. Я могу продолжать и дальше, но, как видите, у нас вроде предусмотрены все случаи. Но законы не работают, здравый смысл не работает, поэтому по факту украинская экономика монополизирована, а по закону — почему-то нет.

— Какие монополии вы можете назвать из тех, что монополиями пока не признаны?

— Найти потенциального претендента на роль монополии легко: открываем список самых богатых украинцев и смотрим, чем они занимаются. Например, монополизированной можно считать практически всю цветную и черную металлургию. Сколько имен вы можете назвать на этом рынке? Я — максимум два-три.

— Можете их назвать? Обычно на этот вопрос отвечают "не будем показывать пальцем"…

— Давайте покажем пальцем, не вижу проблем: "Метинвест" Рината Ахметова и Вадима Новинского, "Приват" Игоря Коломойского. Добавлю еще и "АрселорМиттал" Лакшми Миттала, который владеет "Криворожсталью". Ну, вот, собственно, и все. Не исключено, что на долю этих людей приходится более 90% рынка. Рынок ферросплавов почти полностью подконтролен "Привату". Чем не монополия?

Рынок энергогенерации и распределения вообще был цинично монополизирован все тем же Ахметовым — Фонд госимущества просто не стеснялся делать его компании победителями почти во всех конкурсах по приватизации облэнерго. Разве у киевлян есть выбор, где, у кого и по какой цене покупать электричество? Нету. Только в "Киевэнерго" Рината Леонидовича. Он — молодец, что строит свой бизнес, расширяет. Но правительство чем занято?

Почти весь химпром оказался в руках Дмитрия Фирташа. Азотные удобрения, кроме как у него, купить почти негде. Список можно продолжать.

— Почему явные монополии не признаются таковыми официально, почему нет по ним расследований?

— Юридическое мастерство и щедрая взятка способны доказать, что монополия не является таковой, потому что даже при детальном законодательстве, которое предусмотрело, кажется, все случаи жизни, есть широкое поле деятельности, и кто и как законы использует себе во благо, тот и победит в этих диких условиях. По большому счету, все, что мы не можем официально признать монополией, называется олигополией. Проще говоря, это власть олигархии. Выражаясь языком научным, олигополия — это такая структура рынка, при которой доминируют лишь несколько компаний — чаще от двух до десяти. Именно такой случай мы имеем в нашей стране, но он находится вне законодательного поля, вот в чем проблема. Вы обратили внимание,
какие организационно-правовые формы украинских компаний встречаются чаще?

— Холдинги?

— Именно. И концерны. Что и есть характерной чертой олигополии. Это еще называется трестами. Во всем мире деятельность олигополий регламентируется специальным (антитрастовым) законодательством, но его нет в Украине.

— Сколько в Украине естественных монополий, и могли бы они иметь конкурентов?

— Официально у нас всего десять естественных монополий. Смысл их состоит в том, что только государство в состоянии обеспечивать их операционную деятельность. Это в теории. На практике... Ну вот подумайте, почему "Укрпочта" — естественный монополист? Монополия на что? На отправку посылок? Так уже давно есть несколько частных компаний, которые успешно заняты тем же. Есть монополия на доставку писем и прочего. А нужна ли она? Почему бы государству не демонополизировать этот рынок? Есть же службы доставки с мировым именем, DHL, например. Да, я не особо могу выбирать, кто доставит мое письмо — "Укрпочта" или кто-то другой, потому что "Укрпочта" есть на каждом углу, а другие такой роскоши не имеют. Но ведь это искусственная монополия, никак не естественная.

То же касается "Укртелекома". Он монополист как фиксированной телефонной связи, так и оптоволоконной сетевой инфраструктуры. Государство могло бы простимулировать конкуренцию на этом рынке. Но оно этого не делает.

— Так почему оно этого не делает?

— Мы очень коррумпированная страна. Еще не деспотичная, но уже почти тоталитарная. У нас ведь есть вертикаль власти, где все или практически все решает одно лицо — президент. И при такой модели, и при такой развитой коррупции монополии процветают, а конкуренция загибается.

Украина отталкивает зарубежных инвесторов, приватизация облэнерго — яркий тому пример. Если бы правительство создало честные правила игры и добивалось их соблюдения всеми, мы имели бы больше инвестиций и больше конкуренции. У нас был бы выбор.

В Украине тяжело вести вообще любой бизнес, потому что нет равных возможностей. Согласно индексу Doing Business 2013 г., публикуемому Всемирным банком, Украина по степени легкости ведения бизнеса неожиданно для многих поднялась с 152-й ступени на 137-ю. Я, откровенно говоря, не понял, а что такого у нас произошло, что мы вдруг стали страной "больших возможностей"? К этому индексу у всех масса претензий, и оказалось, что у нас где-то стало лучше, но где-то хуже, причем намного. Например, начать бизнес стало легче, а получить разрешение на строительство — сложнее. Получить кредит все так же тяжело (хотя по этому критерию у Украины самая высокая позиция — 23-я), а защита прав инвесторов ухудшилась. И по всем показателям мы плетемся в хвосте.

Наконец, огромную роль играет политика. Когда бизнес и власть срослись, то ни о какой конкуренции и речи быть не может.

— Что нужно сделать? Где искать удачные примеры демонополизации? Они вообще существуют?

— Конечно, существуют. Я бы предпочел американскую модель, при которой защита конкуренции возведена до уровня национальной идеи. Но у нас такого не будет. Поэтому можно решать проблемы, скажем так, оригинальными методами. Например, в 2004 г. правительство Грузии вообще ликвидировало Антимонопольную службу. Отмечу, что во многих странах аналогов нашему АМК вообще не существует. Грузины проанализировали ситуацию и решили, что им не нужны дармоеды, которые будут штрафы выписывать и монополистам, и тем, кто никогда монополистом не был. Вместо этого было создано Агентство по свободной торговле и конкуренции в составе аж шести человек. Вы себе можете это представить? Шесть! У нас в АМК только первых и вторых замов главы комитета в два раза больше, и чем они заняты, сказать сложно. А шесть человек в Грузии заняты тем, что не допускают появления государственных актов, препятствующих конкуренции. Вот и все! Согласитесь, что это и оригинально, и эффективно. Для того чтобы не давать монопольного положения, скажем, владельцам меткомбинатов, не нужно тысячи чиновников, одного вполне хватит. Нам можно только мечтать о таком. Как сказал бы Михаил Чечетов, оцените красоту игры.

— Как вы думаете, при каких
условиях такое будет возможно в Украине, и что это даст стране?

— Условия тут просты — нужна демократия. Полноценная. Нужна настоящая борьба с коррупцией, а не то, что имеем сейчас. Нужна политическая воля и нужны светлые головы, образованные и талантливые люди, способные принимать оригинальные и эффективные решения. Нам не нужен сброд родственников у власти.

А эффект от демонополизации очевиден: только в конкурентной среде рождается благосостояние. Монополия — это путь в каменный век. Мы из него не вполне вышли, но и оставаться там уже никак не можем.

Помітили помилку?
Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
36 коментарів
  • Архангельский Ю. 12 июля, 23:05
    Максим Сегодня, 15:59 Ціна 251,5 - це ціна яка максимізує прибуток монополіста. якщо ж компаній дві, як в нашому прикладі, то (без домовленості між собою - це головна передумова) через конкуренцію ціна становитиме 168,7 грн. для обох фірм. річ в тому, що рішення компанії-конуренти приймають не тільки виходячи із характеристик кривої попиту на ринку, та функції своїх витрат, але і можливо реакції конкурента. Тому можливості для управлінням прибутком у них суттєво обмежені порівняно з монополією на тому ж ринку з тими ж витратами. Головне, щоб вони при цьому не домовлялися, якщо буде існувати домовленість - то ситуація буде більше схожа на ту яку ви описуєте. Висновок: прибуток фірм буде нижчим, ціна на ринку теж буде нижчою, але обсяг реалізації буде вищим (в натуральних одиницях). це і є виграш від конкуренції виробників для споживачів.
    Максиму. Не убедительно. Словами математику заменить трудно, как и закон спроса и предложения. Если сговор, то дать ему формулу, а так гипотеза. Тем не менее, мне кажется, что мы чуть-чуть продвинулись вперёд: 1 расчёт лучше 10 слов. До новых дис-куссий.
    Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Валентин 11 июля, 12:09 Максим, при прогрессивном налоге на прибыль в чистую прибыль попадает 25% валовой сверхприбыли монополиста, 25% монополист должен будет инвестировать в модернизацию своего производства, 25%-в бюджет, 25%-социалка. Это есть та самая отрицательная обратная связь, которая делает систему устойчивой.
    Максим 11 июля, 20:55
    Вибачте, але я не зрозумів, що Ви хотіли сказати.
    Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Архангельский Ю 10 июля, 23:42 Уважаемый Максим! Если х2=31,13 подставить в х1=(497-5*х2):10 , то получим х1=34,14. Или я ошибаюсь?
    Максим 11 июля, 20:54
    Ви безумовно праві. А от декому треба купити більш потужні окуляри, спеціально для розрахунків))) відповідь має бути 33,13(3) млн. буханок на місяць для кожної компанії. в цілому для ринку 66,26 млн. при цьому ціна має бути 168,7 грн. за буханку. Перепрошую)))
    Архангельский Ю. 12 июля, 13:20
    Уважаемый Максим! Я решил всё же попробовать увеличить прибыль 2-х фирм по сравнению с Вашим расчётом. Получается, что цена должна быть = 251 ( у Вас=188), а объем производства по каждой фирме = 25 (у Вас= 33).Тогда прибыль будет по каждой фирме = 6055, что выше, чем у Вас = 5391. Ваш расчёт у меня не вызывает сомнения (?!), но его результат для меня странный – если разделить большую фирму на части, то цены изменяться. Как примирить Ваш расчёт и мой не знаю. Может быть, я просто ошибся в расчётах? Подставим Ваши и мои значения, например, в формулу прибыли для 1-й фирмы І1=х1*(500-5(х1+х2))-3х1-120 а) Ваши данные: х1=х2=33. Получим І1=33*(500-5(33+33))-3*33-120 = 5391 б) Мои данные: х1=х2=25. Получим І1=25*(500-5(25+25))-3*25-120 = 6055 Аналогично и 2-й фирме. Так что Ваш загрузки 2-х фирм получаются не оптимальными – прибыль меньше ?!
    Максим 12 июля, 15:59
    Ціна 251,5 - це ціна яка максимізує прибуток монополіста. якщо ж компаній дві, як в нашому прикладі, то (без домовленості між собою - це головна передумова) через конкуренцію ціна становитиме 168,7 грн. для обох фірм. річ в тому, що рішення компанії-конуренти приймають не тільки виходячи із характеристик кривої попиту на ринку, та функції своїх витрат, але і можливо реакції конкурента. Тому можливості для управлінням прибутком у них суттєво обмежені порівняно з монополією на тому ж ринку з тими ж витратами. Головне, щоб вони при цьому не домовлялися, якщо буде існувати домовленість - то ситуація буде більше схожа на ту яку ви описуєте. Висновок: прибуток фірм буде нижчим, ціна на ринку теж буде нижчою, але обсяг реалізації буде вищим (в натуральних одиницях). це і є виграш від конкуренції виробників для споживачів.
    Максим 12 июля, 16:10
    Давайте скажемо ще декілька слів про рівновагу в моделі Курно. за припущенням моделі виробники знають всі параметри (функції попиту та витрат конкурентів). тому вони розробляють свою "реакцію" на дії конкурентів. припустімо, який обсяг продукції треба виробити фірмі №1 якщо фірма №2 виготовить х2 одиниць продукції. (цей аналіз має вигляд: І1=х1*(500-5(х1+х2))-3х1-120. диференціюємо її по х1. отримуємо: 497-10*х1-5*х2. прирівняємо отриману похідну до нуля, отримаємо 497-10*х1-5*х2=0 або х1=(497-5*х2):10). те, що я назвав функцією прибутку інколи ще називають функцією найкращої відповіді. аналогічні дії проводить і друга компанія. там де ці графіки перетинаються формується рівновага Неша - ситуація при якій жодній з компаній не вигідно відхилятися (якщо знову ж таки немає зговору). припустімо друга компанія вирішила зменшити випуск продукції (щоб підняти ціну на ринку), тоді першій компанії нічого не треба робити - у неї прибуток збільшиться, а у другої - ініціатора змін - прибуток зменшиться. Так само і для першої компанії.
    Максим 12 июля, 16:19
    але це справедливо тільки для некоопераційних ігор (якщо ми вже заговорили термінами теорії ігор, то продовжимо)), тобто якщо компанії не домовляються між собою. відповідаючи на Ваше питання про оптимальність обсягу виробництва для конкуруючих фірм - так ці обсяги неоптимальні з точки зору максимізації прибутку. але жодній з конкуруючих фірм невигідно відхилятися від точки рівноваги (хай вона і не дає максимально можливого прибутку) оскільки такі дії призведуть до погіршення власної ситуації і покращенню справ у конкурента. тому, якщо фірми не домовляються, то ціна буде нижчою, а обсяг випуску більшим на конкурентному ринку аніж на монопольному. доречі цей факт можна використовувати при аналізі наявності монопольно змови між різними компаніями на одному ринку
    Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • о5кривбасс 9 июля, 21:07 если общество хочет рыночную экономику, то суть её есть конкуренция - а конкуренция товара зависит от 1)качества , 2)цены. а)качество зависит от технологий и квалификации персонала; б)цена зависит от материальных затрат, зарплаты персонала + налоги; и естественно – прибыли предприятия; а)современные технологии закупаются с условием отбить затраты и получить прибыль -на это нужно время, хотя бы 5 лет б)зарплата землекопа с совковой лопатой и машиниста экскаватора априори не могут быть одинаковы, выучится на машиниста нужно время... а)бизнесу на такой и более срок планирования необходимы гарантии защиты инвестиций(тех же технологий)-где вы видели такие гарантии на территории у Украины...? б)учить специалистов -это тоже инвестиции, причём срок окупаемости у них не 5,а 15-30лет-где вы видели таких далекозаглядывающих "бизнесменов",а тем более"политиков"совкового разлива..? КРУГ ЗАМКНУЛСЯ -без цивилизованной политической системы(прозрачность, ответственность власти перед избирателем и народом)не будет нормальных законов, защищающихЧЕСТНЫЙбизнес, без европейских(цивилизованных)законов не будет цивилизованного бизнеса, без честного бизнеса не будет нормальных рабочих мест с высокими технологиями и высокими зарплатами, без нормальных рабочих мест не будет трудового ресурса и не будетКОНКУРЕНТНОЙпродукции, без КОНКУРЕНТНОЙпродукции(даже просто -технологичной, уже не будем про высокое)выпущенной на украинских предприятиях, не будетНАЛОГОВ, с которых свёрстывается бюджет страныУКРАИНА. вот такая вырисовывается цепочка причинно-следственных связей
    Валентин 10 июля, 12:04
    Абсолютно точно! Осталось все это вдолбить Азарову, упорно ставящему бюджет впереди экономики а не наоборот. Может быть тогда он соберет монатки и уйдет. А сменить его должны политики, понимающие изложенное выше и необходимость становления рыночной экономики через налоговую систему как регулятор отношений государство-бизнес. Тогда и монополии вынуждены будут работать на развитие внутреннего рынка производства товаров и услуг.
    Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • свободу малограмотным 8 июля, 15:57 Вот что самое основное: "нужны светлые головы, образованные и талантливые люди, способные принимать оригинальные и эффективные решения. Нам не нужен сброд родственников у власти." Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Валентин 8 июля, 14:15 По-моему, демонополизации экономики должна предшествовать ее декриминализация. Во всех произведенных в стране товарах и услугах сырьевые, материальные, энергетические, трудовые ресурсы страны. Развитие экономики возможно только при условии восполнения этих ресурсов путем непрерывного предложения рынку товаров и услуг внутреннего производства нового более высокого качества. А поскольку у нас таковое отсутствует, то мы имеем криминальную экономику, угоняющую названные ресурсы с внутреннего рынка производства товаров и услуг. Конкретно. Я лет 5 собирал сообщения СКМ о результатах его экономической деятельности и проведенных аудитов. В итоге я подсчитал, что на обновление основных фондов СКМ потребуется 800 лет, если инвестиции в обновление этих фондов будут поступать также как сейчас. В СКМ заявляют: "Мы тратим всю нашу прибыль и заимствования на приобретение новых активов". Разве демонополизация здесь что-то в принципе изменит?
    Архангельский Ю. 8 июля, 20:09
    «Разве демонополизация здесь что-то в принципе изменит?». Судя по всему- Нет. Кроме того, СКМ – сейчас монополия? Интересно, какой % её продукции в общем спросе Украины по её же продукции?
    Валентин 9 июля, 11:26
    Какое значение имеет монополист СКМ или нет? Важно, что прихватизированные им основные фонды имеют износ свыше 65%. И почти ничего не вкладывается в их обновление. Помните, когда Мариуполь восстал против уничтожения экологии заводом им. Ильича, что ответил СКМ (Метинвест), на реконструкцию очистных сооружений надо порядка 300 млн дол. Сейчас денег нет. А на приобретение новых активов и доведение их до такого же состояния деньги есть. Так что это, как не угон тех самых ресурсов с внутреннего рынка страны, т.е, КРИМИНАЛ. С ликвидации его и надо начтнать.
    Максим 11 июля, 20:59
    Тут я з вами погодитись не можу. Монополія або конкуренція на ринку призводять до різних результатів. Дискусія нижче: "ціна на товар буде нижчою, а обсяг реалізації вищий навіть за умови, що функція попиту на ринку і функції витрат фірм на конкурентному ринку будуть такими ж як і у монополіста"
    Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Архангельский Ю. 6 июля, 15:04 «Эффект от демонополизации очевиден». Не вполне. Монополия образуется тогда,когда слабый прогорает и его собственность приобретает сильный. Говорят, что монополист устанавливает монопольную, т. е. высокую цену. Получается, что в этом случае не действует закон спроса и предложения. Если до объединения каждый из хозяев устанавливал цену, которая максимизирует его прибыль, то почему после создания монополии она д.б. другой. Если теперь новый (единственный) собственник установил бы какую-то цену, отличную от прежней, то потерял бы прибыль. Не так ли?
    Владимир 7 июля, 18:20
    Нет не так.Потому,что у единственного собственника нет тормозов.И цену он не устанавливает ,а диктует.А дальше идет себестоимость,цена и покупательская способность.
    Архангельский Ю. 7 июля, 21:14
    Предположим «диктует». Например, при балансе спроса и предложения цена на хлеб в Киеве 4 грн., А какую цену продиктует монополист? И почему?
    Вася 7 июля, 23:02
    Вижу, слабо Вам понять суть эффекта от демонополизации. Вы снова говорите о мифическом действии закона спроса и предложения. На монополизированном рынке этот закон не действует. Даже закон всемирного тяготения действует не во всей Вселенной. Если монополист установил цены монопольные на электроэнергию, то он не потеряет в абсолютном выражении прибыль, потому что потребителям деваться некуда, подключиться больше некуда. Если будут меньше потреблять энергии, прибыль может несколько упасть. А на совершенствование технологии производства тоже требует средств. Вот потребитель энергии и перекладывает ее стоимость на свою продукцию, благо он тоже добился монопольного положения на своем рынке. За все платит конечный потребитель - народ. Вот и дерут с него последнюю шкуру. Все стремятся в депутаты разных уровней. Они то и владеют монопольно 99% всех украинских рынков, подавляя всякую конкуренцию, используя власть, коррумпированных чиновников и преступность. А Вы лекцию им читаете о действии закона спроса и предложения.
    Архангельский Ю. 8 июля, 20:02
    И Вам вопрос: А какую Вы (монополист) назначите цену на хлеб (в грн.) и почему?
    Максим 8 июля, 20:49
    Гарне питання))). Якщо немає ніяких обмежень, то ціна встановлюватиметься так, щоб отримати максимальний прибуток. але конкретно (з цифрами) відповісти на Ваше питання неможливо. для початку треба знати характеристики кривої попиту і витрати підприємства на виробництво продукції. для прикладу: припустімо, що крива попиту на хліб (в млн. буханок на місяць) в Києві описується рівнянням D=100-0,2P де P - ціна буханки в грн. Нехай загальні витрати виробництва описуються функцією: TC=3n+120 де n - кількість виготовлених буханок в млн. штук. Виручка підприємства при певному рівні ціни Р описується рівністю TR=D*P=100P-0,2P^2. в такому випадку витрати дорівнюють ТС=3*(100-0,2Р)+120. прибуток відповідно: TR-ТС = 100P-0,2P^2-3*(100-0,2Р)-120
    Максим 8 июля, 20:55
    Тепер просто необхідно знайти максимальне значення функції одного змінного TR-TC. для цього знаходимо похідну першого порядку та прирівнюємо її до нуля: 100-0,4Р+0,6=0 відповідно Р=100,6/0.4=251,5 грн за буханку. Саме така ціна максимізує прибуток монополіста на ринку хліба))))
    Максим 8 июля, 20:59
    при цьому щомісяця в Києві буде реалізовуватися 100 - 0,2*251,5 = 49,7 млн. буханок хліба на загальну суму 12,5 млрд грн., що принесе прибутку приблизно 12,2 млрд грн. на місяць
    Максим 8 июля, 20:36
    Не відходячи далеко в поле мікроекономіки, коротко можна відповісти так: коли на ринку декілька продавців (виробників) вони (продавці) приймають рішення про встановлення ціни виходячи з можливої реакції конкурентів. Якщо ж конкурентів немає - то ціна встановлюється виходячи тільки із власних параметрів фірми (витрати) та характеристик кривої попиту. Тому зазвичай ціна за умов монополії вища, а обсяг споживання продукції менше аніж за умов досконалої конкуренції.
    Архангельский Ю. 9 июля, 15:56
    Проверил Ваш пример – сошлось. Но всё же остаётся вопрос, как говорят, на засыпку? – Теперь Вы, предположжиим, не монополист, а есть 2 магазина (хллебозавода) – какая будет цена в этом случае? Я считаю – та же самая (не будем пока учитывать, что дробление приведёт к росту затрат –необходимость дополнительных соглашений и т.п.)
    Максим 9 июля, 20:23
    Є декілька моделей поведінки олігополістів (якщо на ринку присутні декілька компаній). Дві крайності: якщо між ними існує домовленість - то мабуть ситуація не буде надто відрізнятися від монополії; інша крайність - цінова війна (поетапне зниження цін конкурентами для завоювання ринку) - в такому випадку ціна і обсяг споживання більше відповідатимуть ситуації абсолютної конкуренції. варто додати, що перша ситуація (домовленість) - нестійка, оскільки завжди існує спокуса порушити домовленість і отримати більше прибутку). знову ж таки якщо говорити про числене моделювання ситуації - то конкретні параметри ринкової рівноваги (ціна та обсяг споживання) залежатимуть від функції витрат кожної фірми, функції попиту та моделі поведінки конкурентів. в загальному випадку ситуація дещо складніша ніж для монополіста))
    Архангельский Ю 9 июля, 22:37
    . «Є декілька моделей поведінки олігополістів». Если можно, то хотя бы по одной модели числовой пример, такой как Ваш предыдущий. Если не получится, то оставим вопрос на светлое будущее. Главное, что на 50% мы продвинулись?! PS. Что-такое цитировать - не понял
    Максим 10 июля, 17:16
    Відверто кажучи я не великий спеціаліст з моделей конкуренції олігополістів). Тому пропоную розглянути найбільш простий випадок - дуополію Курно (модель конкуренції коли на ринку присутні дві фірми). припустімо, що функція попиту така ж сама як і у випадку який ми вже попередньо розібрали: D=100-0,2P, функція витрат обох фірм однакова і має вигляд: TC=3n+120 Але на відміну від попереднього випадку на формування ціни і обсягу реалізації впливають рішення не однієї а двох компаній. для аналізу даної ситуації перепишемо функцію попиту у вигляді "функції ціни": 0,2Р=100-D або Р=500-5D. враховуючи що D - обсяг попиту (в даному випадку можна вважати продаж) за певного рівня ціни, то можна замінити D на величину х1+х2, де х1 - обсяг випуску першої фірми, а х2 - відповідно другої. Додатково відзначимо, що в рамках даної моделі припускається, що обсяг випуску і обсяг продаж співпадають (це можливо якщо всі учасники мають інформацію про функцію попиту на продукцію та функцію витрат конкурента TC)
    Максим 10 июля, 17:34
    В такому випадку функція прибутку наприклад компанії матиме вигляд: І1=х1*(500-5(х1+х2))-3х1-120. диференціюємо її по х1. отримуємо: 497-10*х1-5*х2. прирівняємо отриману похідну до нуля, отримаємо 497-10*х1-5*х2=0 або х1=(497-5*х2):10 Аналогічно для компанії №2 маємо функцію прибутку І2=х2*(500-5(х1+х2))-3*х2-120. диференціюємо по х2, отримуємо: 497-10*х2-5*х1. прирівнявши до нуля і виконаши дії як і для х1, маємо: х2=(497-5*х1):10. підставимо отримане значення х2 в рівняння х1: х1=(497-5*((497-5*х1):10)):10. розв'язавши рівняння маємо х1=31,13. аналогічно ссуму отримуємо і для х2. таким чином загальний випуск для двох компаній, що не домовляються щодо обсягу випуску (це дуже важливо) становитиме 62,26 млн. буханок на місяць, за ціни 500-5*62,26=188,7 грн. за буханку.
    Максим 10 июля, 17:42
    Таким чином, ціна на товар буде нижчою, а обсяг реалізації вищий навіть за умови, що функція попиту на ринку і функції витрат фірм на конкурентному ринку будуть такими ж як і у монополіста. Але це можливо лише за умови, що учасники ринку (компанія 1 та компанія 2) не домовляються між собою. Така рівновага, яка встановлюється на ринку називається рівновагою Неша або рівновагою Неша-Курно. якщо Вам буде цікаво, погугліть "Дилема в'язня" - хрестоматійний приклад неоптимальної поведінки двох учасників за умови відсутності комунікації між ними (відсутності домовленості). Головний результат такий - чим більше фірм на ринку - тим менше ціна і більше споживання, за інших рівних умов. Доречі, є ще моделі Штакельберга та Бертрана, але давайте спробуємо обійтися без них, нажаль я не з ними ніколи не працював)
    Максим 10 июля, 17:49
    ледь не забув. модель Курно - це проміжний варіант між двома крайностями про які я писав раніше.
    Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Громадянии 6 июля, 02:11 Що вас дивує? Сама особа О. Трет'якова? То дивуватися треба було років десять тому... Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Сергей 6 июля, 01:16 Я не понимаю в упор : кому интересно читать этого товарища ?
    свободу малограмотным 8 июля, 15:59
    А что в статье неверного, Сережа? Может попробуешь сформулировать? Ума хватит?
    Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • censor 6 июля, 00:59 Обращались как-то к Третьякову `с умной и светлой идеей` (о которых он тут вещает). Можем всех заверить: светлые и умные головы ему лично не нужны. Ему нужно бабло. Здесь и сейчас. Если потребуются доказательства, можем напомнить суть дела. Відповісти Цитувати Поскаржитись
Реклама
Останні новини
Курс валют
USD 25.33
EUR 28.60