Путін та Україна: коса на ртуть?

Путин

Читайте також

…Кілька років тому в нас гостила троюрідна сестра з чоловіком, якого вона зустріла, уже будучи американкою. Після Києва вони ще з'їздили на його батьківщину, в Одесу. Чоловік — розумна людина та хороша, професійний аналітик, від'їжджаючи, з сумом подивився на мене й попередив, що "старший брат" вас зжере". Я відповів щось на кшталт "подивимося, гадаю, що вдавиться".

Нині мені часто пригадується та коротка розмова. І, боюся, вона ще довго буде актуальною. Чи, може, швидше, сподіваюся, тому що "зжерти" у буквальному сенсі справді може. Хоча майже напевно при цьому вдавиться (див. "Путін та ящик Пандори: помилка президента?", DT.UA №15 від 25 квітня 2014 р.), але нам від цього легше вже не буде. Утім, робити прогнози на випадок такого сценарію — безглуздо, а поради давати мають не економісти і не політологи, а фахівці з тактики партизанської війни. На жаль.

Тому розглянемо інший, судячи з багатьох ознак, ймовірніший варіант: конфлікт перейшов у мляву фазу. Причому, природно, як завжди буває в таких випадках, кожна зі сторін переконана, що час працює на неї. У Росії — більше ресурсів (поки що), в України — більше рішучості (теж, може, не навічно); у Росії — "п'ята колона", в України — підтримка світового співтовариства... Але є один момент, на якому, до речі, повсякчас наполягає Путін, а це означає, що він саме на нього й покладається найбільше: Росія — держава, "що відбулася", з відносно сильним управлінням. Тоді як Україна не має ні міцних традицій державності, ні спроможності (і бажання) будувати дієву "вертикаль влади", в якій російська школа менеджменту вбачає наріжний камінь державного будівництва. Тому Путін вважає нашу країну своєю "законною здобиччю" і думає, що вона йому рано чи пізно дістанеться — адже війни ведуться державами, чи не так? Навряд чи він здогадується, що Україна, цілком можливо, підготувала йому асиметричну відповідь, на яку в диктатора "немає прийому".

Утім, спочатку потрібно розібратися, навіщо та в якій саме якості потрібна Путіну Україна. Для цього згадаємо нещодавню історію.

Як водиться в російській традиції, принаймні від часів Івана Грозного, новий лідер свого часу розпочинав як "ліберал" — з економічних реформ. Хоча вже й тоді Путін апелював до імперських настроїв: чого варте хоча б відновлення радянського гімну та загравання з військовими на початку президентської кар'єри колишнього резидента! Однак до кризи
2008 р. він міг дозволити собі не дуже напружуватися щодо своєї популярності, адже доходи населення зростали небувалими темпами разом із цінами на нафту (які злетіли, нагадаємо, десятикратно!) і відновленням після дефолту 1998-го. Путін при цьому почувався  на коні в обох іпостасях — і благодійника росіян, і збирача земель. Росія, як здавалося, упевнено "підводилася з колін", а простий імперськи налаштований обиватель міг одночасно тішити себе і зрослим добробутом, який, серед іншого, давав змогу не просто відпочивати за кордоном, а й "відтягатися" там, почуватися громадянином великої держави (!), і зростаючим міжнародним престижем країни, й успішною експансією. Тим паче, що, як багатьом здавалося, "вуглеводнева бомба" давала можливість тримати на короткому повідку Європу. Україні, для повчання інших, кілька разів відключали газ, у результаті підняли ціну до небес — і ненависним "помаранчевим" у піку, і собі на кишеню. А особливо непокірливих, як, наприклад, Саакашвілі, "примушували до миру" невеликою переможною війною, без відчутних економічних наслідків.

Однак коли легке процвітання закінчилося, для підтримки падаючої популярності довелося терміново перекваліфікуватися просто в "збирача земель". Тим паче який лідер не мріє залишитися в Історії... Однак "збирання земель" теж потребує чималих ресурсів. Та сама Білорусь обходиться в копієчку: тільки у 2012 р. 19% її ВВП забезпечувалося за рахунок непрямих трансфертів Росії на загальну суму в 11,5 млрд дол. Але ж там лише 9 млн чол. населення, причому досить покірного! І її не можна було записати собі у свіжі трофеї, оскільки Лукашенко царював із 1996 р. і завжди був васалом — часом непокірним, але загалом лояльним. Для демонстрації успіху потрібні були нові досягнення. Особливо коли стало зрозуміло, що з такою помпою створений і розрекламований Митний союз буксує. Втягування туди Вірменії не додало Путіну очок: надто мала ця країна, та й сам регіон Кавказу викликає вже алергію в електорату. Наступною здобиччю мала стати Україна, але не склалося.

Наша країна стала каменем спотикання на шляху подальшої експансії. Вона вп'ятеро більша за населенням, ніж Білорусь, і набагато менш покірна, причому далеко не лише на Заході. Та й еліта в північних сусідів не надто жадібна за нашими мірками, чи то завдяки близькості до балтійської Литви, чи то в результаті того, що партноменклатура була свого часу сформована Петром Машеровим із лідерів партизанського руху (переважно сільської інтелігенції), а не з найбідніших селян, як в Україні. Отже, якби навіть здійснилася мрія імперців, і наша країна пішла білоруським шляхом, це обійшлося б Росії в 60 млрд дол. щороку, а то й більше з урахуванням апетитів місцевих князів і бідності основної маси населення. А це більше, ніж, наприклад, Олімпіада в Сочі, та ще й без можливості "розпилу"... Якось нецікаво, погодьтеся. Утім, тим часом нафтова лафа закінчилася,отже, грошей немає й не передбачається.

Тому Путін, вочевидь, вибрав дешевший варіант. Імовірно, він розраховував зробити Україну маріонетковою державою, підкоривши собі верхівку та забезпечивши її всім необхідним — технологіями, спецзасобами й трохи грошима, щоб тримати в покорі народ. Тобто купувати не всіх оптом, а лише тих, кого можна відносно дешево купити; а кого не можна — залякати або знищити. Однак на щирий подив Кремля з'ясувалося, що в Україні знайшлося досить багато людей, які не бажають ні самі "продаватися", ні дозволяти своєму уряду робити країну "клієнтом". А тих, кого планували залякувати або знищувати, на кілька порядків більше, ніж на це можна було розраховувати, дивлячись із Кремля в припущенні, що "ми — один народ".

Понад те, у відповідь на жорстокий розгін мирного Євромайдану — по суті, найжорстокіші тілесні покарання непокірним! — народ не злякався, як у Росії чи Білорусі при таких самих обставинах, а мобілізувався! Тобто виявилося, що й залякати особливо не вдасться. Та й знищити непросто, тому що непокірних набагато більше, ніж тих, хто готовий убивати (і вмирати) за міфічний золотий унітаз і цілком реальний золотий батон правителя. Плюс повна бездарність можновладців. Тобто, як з'ясувалося, ніяких грошей не вистачило б, аби спокусити нашу країну, а утримати її силою неможливо, тому що немає на кого обпертися в боротьбі проти народу. План зазнав нищівного фіаско.

Утім, Путін, слід віддати належне його передбачливості, не розгубився: користуючись ослабленням центральної влади та проросійськими настроями в Криму, він провів давно заплановану та підготовлену операцію з відторгнення півострова. Це мало великий успіх усередині Росії, оскільки там по цьому прекрасному шматочку Землі ностальгічно зітхали навіть цілком пристойні, здавалося б, люди: право України на самобутність вони визнавали, а належність їй романтичного краю, оспіваного Олександром Гріном, — ні. Не кажучи вже про Севастополь. Цим російський лідер більш ніж компенсував в очах громадської думки остаточну втрату іншої України, додатково закріплену анексією Криму. Причому досягнуто цього видатного успіху було хоча й великою, але посильною ціною, а несмертельні санкції можуть навіть послужити індульгенцією за стагнуючу зовсім з інших причин економіку.

Водночас роздування сепаратизму на Сході України виявилося не надто успішним: і народ там інший, і військової бази немає, та й, на відміну від Криму, спроби приєднати до Росії Донбас викличуть усередині країни набагато численніші запитання "навіщо?", не кажучи вже про санкції... Утім, варіант створення на базі частини Донецької та Луганської областей маріонеткового режиму за типом придністровського, мабуть, залишається на порядку денному Кремля. Зрештою, у тих краях теж чимало симпатиків Путіна, готових навіть служити живим щитом перед українською армією, — на жаль, Донбас справді істотно відрізняється від решти України.

Однак що стосується іншої частини країни, яка, навпаки, згуртувалася в неприйнятті агресії взагалі й Путіна особисто, то тут проблеми будуть уже в російської армії. Хитрий гравець, будемо сподіватися, усвідомив, що вторгнення на "материкову" частину України спричинить набагато тяжчі наслідки, включаючи й убивчі для економіки санкції, і потік цинкових трун, і необхідність, у разі перемоги, серйозно вкладатися в підтримку духу в підкорених регіонах. Водночас електоральний "урожай" навряд чи буде таким великим, як у випадку Криму. Отже, на даний момент досягнуто свого роду локального оптимуму, і є надія, що ворог, принаймні поки що, зупинився.

Та що далі? Ейфорія "кримнаш" рано чи пізно спаде, а розвинути успіх не вийшло й, швидше за все, не вийде. В інтересах самого Путіна, якщо він сам не з'їхав з котушок під впливом власного телебачення, якимось чином спустити на гальмах імперську істерію та не доводити справи до термоядерної війни, до якої вона прямо веде. Але, припустимо, йому вдасться відволікти своїх підданих черговим брязкальцем. Однак дати Україні стати прикладом країни, в якої "вийшло", хоча б як у Грузії, — на основі європейських цінностей і справжнього патріотизму наздогнати й перегнати стагнуючу Росію, — авторитарний довічний лідер не може собі дозволити. Тим паче після всієї пропаганди на тему "ми — один народ". За всієї економічної вигоди такого розвитку подій для самої Росії як країни, для нинішнього її режиму це кошмарний сон, тому що приклад заразливий.

Ну, що ж, рішення підказує улюблене для Путіна дзюдо. Якщо в України не виходить будувати державу за російськими рецептами зміцнення "владної вертикалі" (а альтернативним способом, заснованим на стримуваннях і противагах, органічно властивим нашій країні, імперці нехтують), то логічно "допомогти" Україні залишитися слабкою державою. Це можна зробити, не вдаючись до прямої агресії, а лише використовуючи постійну загрозу та провокації; підігріваючи та підгодовуючи сепаратистів і радикалів усіх мастей, здатних створювати перманентну дестабілізацію; впроваджуючи агентів на всіх рівнях; ну й хіба мало інших способів! Зірвати вибори, завадити здійсненню реформ, підсилити регіональні клани, "олігархів", щоб уряд не міг дозволити собі підпорядкувати їх єдиним правилам гри під загрозою розпаду країни... Який, у свою чергу, імперці вважають найстрашнішим злом з усіх можливих і за старою звичкою механічно переносять своє сприйняття на Україну.

Усе це й, напевно, багато чого іншого покликане, за підступним задумом "збирача земель", створити для російського телеглядача картинку повного та остаточного провалу європейських цінностей і принципів "на нашому ґрунті" — тло, на якому стагнуюча "застійна" Росія буде ще не так уже й погано виглядати. Ну й, так, є надія, що з часом українці все-таки втомляться від цієї катавасії та самі попросяться під надійне та стабільне крило "старшого брата", причому без особливих претензій на подачки, а тільки задля стабільності й порядку.

Утім, у нас, схоже, є що протиставити цьому підступному плану, якщо, звичайно, він справді існує. Адже наш народ звик виробляти дуже креативні стратегії виживання. Кочівники-мусульмани забирають усе, крім свиней? Ну так у нас на столі буде сало! Поляки намагаються шантажувати селян, захопивши всі "командні висоти" в аграрній економіці? А ми будемо "свій до свого по своє"! Нас душать податками? І це навчилися обходити! Хоча, звичайно, всі ці стратегії були суто оборонними й тільки заважали наступати. Але в цьому разі стратегія виживання дуже навіть збігається зі стратегічним вектором розвитку.

З одного боку, спроби Путіна завадити Україні побудувати "вертикаль влади" нам, хоч як це дивно, на руку. Адже це в Росії (так само, до речі, як у Казахстані, Азербайджані та, вочевидь, Білорусі) ефективною є модель держави, що базується саме на цьому принципі. А Україні (як і Молдові) історично властива європейська традиція стримувань і противаг ("Із чого починається розвиток?", DT.UA від 9 жовтня
2013 р.). Отже, штовхаючи нас у цей бік, агенти Кремля навіть не здогадуються, що в такий спосіб підсилюють, а не ослаблюють країну! Наприклад, конституційна реформа 2004 р., продавлена в тому числі й з допомогою агентів Кремля, сприймалася нашими "державниками" (вихованцями тієї самої школи), як катастрофа. Однак через десять років повернення до парламентсько-президентської республіки стало однією з основних вимог Майдану. От тільки притаманні цій формі правління стримування та противаги потрібно було б виписати ретельніше, забравши з тексту Основного Закону закладені туди Медведчуком пастки. Те саме стосується, очевидно, децентралізації.

З іншого боку, в українського народу є "секретна зброя" проти супостата. Незадовго до Майдану мені вже доводилося згадувати про аналіз Френсіса Фукуями та Брайана Леві (Лівай), які назвали Україну як приклад країни, де початковий імпульс розвитку надходитиме з боку громадянського суспільства (на відміну, наприклад, від Сінгапуру, де він ішов від держави). Праця вчених була написана у 2010-му, і ще минулої осені ця теза викликала величезний скепсис у фахівців. Нині, після Майдану, очевидно, що американські професори "мали рацію". Понад те, Путін просто не залишив Україні іншого вибору. Громадянське суспільство, самоорганізація мають значною мірою замінити собою державу та ще більшою мірою навчитися контролювати її. Це неймовірно важко, але можливо. Більш того, це в наших історичних традиціях козацтва, отаманщини та двох (навіть трьох — з податковим) Майданів. Це і є наша асиметрична відповідь.

Зате гарна новина в тому, що з такою самоорганізацією ніякий Путін нічого зробити не зможе. По-перше, протистояти їй набагато важче, ніж державі: це не тверде тіло, а швидше, оформлена рідина, щось на кшталт суперкіборга з "Термінатора-2". Виживаність, самовідтворення — властивість будь-яких самоорганізованих структур, хто вивчав цю тему, зрозуміє. По-друге, "колективний путін" дуже добре знає, що таке держава, і, відповідно, непогано вміє з нею боротися. А "громадянське суспільство" він вважає вигадкою Заходу, штучним утворенням, яке маніпулюється і керується якимись "ляльководами", по яких, мовляв, і потрібно бити, щоб управляти процесом. Не лише російські кондові політтехнологи, а й багато наших співгромадян та експертів мислять суто "вертикальними" категоріями, переконуючи один одного, що будь-які організації виникають виключно "згори", за чиїмсь велінням. Не уявляючи собі, як реально працюють структури, подібні до Майдану, вони не здатні з ними ефективно боротися. Отже, на наших ворогів очікують численні неприємні сюрпризи, на які в них немає готових відповідей.

Попереду, звичайно, нелегкий шлях. Зате є надія, з одного боку, на перемогу, а з іншого — на нову якість суспільства, яка викується в цій боротьбі. Якщо, звісно, виживе. Зможемо?

Помітили помилку?
Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
11 коментарів
  • ryzenkov 22 мая, 18:06 Почему я не люблю Донбасс? Потому-что я здесь живу....Потому-что местные жители ходят по кучам мусора и считают это нормальным, потому-что прожив всю свою сознательную жизнь в Украине они готовы продать Родину за путинскую подачку или даже за обещание таковой, потому-что парковать машину на тротуаре - это в порядке вещей, а ездить на престижной иномарке на красный - это как два пальца об асфальт... Мне надоело вдалбливать тупым промосковским коллаборантам у большинства из которых фамилия заканчивается на "О", что они живут так плохо не потому, что Киев их обкрадывает, а потому, что местная мафия ИХ ОБКРАДЫВАЕТ, при этом отвлекая внимание на бандеровцев... Мне тяжело достучаться до тех, кто повторяет российскую пропаганду, что в Киеве - это хунта, которая хочет запретить русский язык и принудительно учить всех только на украинском...К сожалению АТО движется так медленно не только потому-что военные неопытные, командиры действуют по штампам из СССР... Против нас ведется полноценная война нового типа, где выигрывает не тот, у кого больше БТР-ов, а тот у кого кричалка (СМИ) громче... Если-бы всех этих братков из ДНР и ЛНР местные не воспринимали, как "своих" никогда-бы им столько пушечного мяса не рекрутировать... Не нужно убивать боевиков - ополченцев - захватите телевышки и телеканалы, проведите массированную информационную антипутинскую кампанию и через месяц жители этих братков сами попрут, как те тетки из Краматорска... Основные посылы этой кампании таковы - власть в Киеве захватили не бандеровцы, а ВСЕ жители Украины, не желающие мириться с прогнившим от коррупции режимом Януковича, сегодня коррупционеры окопались на Донбассе и хотят продолжать грабить этот край, а Киев им в этом МЕШАЕТ, поэтому они наняли бандитов из местных и россиян, чтобы превратить этот край в криминальную республику. Мы, украинцы, русские, татары, евреи и другие прекрасно уживались все эти 23 года независимости и не нужно делить нас по национальному признаку, подыгрывая московскому белобрысому отморозку... Тот, кто любит Россию, должен сделать решительный шаг - чемодан - вокзал - Россия, тот кто хочет мира и стабильности в Донбассе должен решительно отвергнуть все эти псевдореспублики... Почему потерпела такой крах акция Ахметова? Потому-что Ахметов НИКОГДА не играл за Украину и сейчас он играет СВОЮ ИГРУ. За Ефремова я вообще молчу - это просто спонсор сепаратизма в Луганской области... Каждый житель Донбасса должен сделать непростой выбор - вместе с Украиной идти в Европу, т.е. контролировать власть через своих представителей, инициативные группы, СМИ, негосударственные организации или идти в АЗИЮ, к Путину, где ты за пайку будешь стоять в российском стойле и тупо молчать, пока опричники несменяемого царька будут пилить все, чем богата твоя земля, бросая тебе, как собаке, объедки с барского стола.... Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • ryzenkov 22 мая, 17:20 Сегодня Донбасс – это болото, людское болото в котором смешались в вонючую кучу советские мифы и ностальгия, глупое мнение о том, что он (Донбасс) – кормит всю Украину, желание жить за счет российских ресурсов и газа (на халяву) и получать пенсии как в России, а также принадлежать к великой России, которая даже америкосам покажет «кузькину мать». К сожалению, Донбасс, как и Крым не слышит голос разума, который после эйфории «воссоединения» начинает действовать, как ломка после кайфа. Крым уже почувствовал на собственном кошельке, что такое отсутствие туристов в сезон, который весь год кормит… Да, бабушки получили российские пенсии, ну тогда пусть в Крыму останутся только бабушки… С татарами никто из поросейцев договариваться не желает и признавать их права наряду с «великороссами» не хочет, что, безусловно в самое ближайшее время переведет этот конфликт из холодной фазы в горячую и тогда «великороссы», возможно, не без ностальгии вспомнят «украинскую оккупацию» Крыма. В Донбассе НИКОГДА не было украинской власти – здесь всегда правила бал местная мафия – это бывшая советская партноменклатура и прибившиеся к ней олигархи, как продукт большого передела собственности в начале 90-х годов… Эти людишки привыкли ничего не вкладывая эксплуатировать то, что построили во времена Сталина при индустриализации за счет смерти миллионов украинских селян в 30-е годы… Если Путин вытянул Крым, как дотационный регион, то вытянуть Донбасс, как ДОТАЦИОННЫЙ регион у него кишка тонка – уже сейчас практически все шахты в Ростовской области ЗАКРЫТЫ, а донецких шахтеров хотят переселить в Кузбасс… Впрочем и многих крымчан прописывают в … Магадане… Сейчас из Донбасса Путин хочет сделать очаг нестабильности и головной боли для Украины. Чем это грозит Донбассу? Тем, что вкладывать реальные инвестиции в территорию, которая непонятно кому принадлежит НИКТО НЕ БУДЕТ. В результате половина жителей убежит в центральную и западную Украину, а другая половина уедет в горячо любимую ИМИ РОССИЮ (в прочем кто мешает ИМ уехать ПРЯМО СЕЙЧАС?). Останутся здесь только прокоммунистические пенсионеры, которые ни в России ни местным олигархам НЕ НУЖНЫ… А кто будет работать на ахметовских шахтах и заводах? Может китайцы? Вряд-ли… они на рынках торгуют… Самое смешное в том, что Ефремов и Ахметов думали, что они контролируют ситуацию на Донбассе, но господа явно заигрались в выбивание полномочий из Киева и поезд уже ушел… Ахметов еще пытается прыгнуть в последний вагон, только вот пока что-то слабо получается…. В идеале, на месте украинской власти я прекратил-бы АТО и чтобы все пророссийские жители Донбасса остались один на один со своими «защитниками». Вот тогда они быстро узнают, что может оставить на спине козацкая нагайка и как можно вкалывать на бандюков за «спасибо»… О том, что под чутким руководством банд убирать туалеты будет НЕКОМУ и как и в России после революции 1917 настанет «разруха» эти горе-патриоты думают в последнюю очередь. К сожалению ни АТО ни местная мафия, потерявшая доверие народа, не могут остановить тот хаос, который охватил в первую очередь умы жителей Донбасса. Крикливые тетки, истошно орущие – Турчинов – убийца – это уже клиника… О том, что ее пенсия к ней не приедет из-за того, что братки-защитники экспроприировали наличку по дороге эти тетки пока не думают, хотя голодный желудок должен некоторым рьяным революционерам вправить мозги. Мне жаль жителей этого региона, их все 20 лет независимости кормили байками о том, что Донбасс - это центр Украины, ее сила и мощь, о том как живет простой рабочий в этом регионе – это в основном шахтерские бараки начала позапрошлого века, зарплата металлурга или шахтера, которой едва хватает для того, чтобы прокормить семью, постоянная угроза потери и этого небольшого дохода. Не секрет, что прибыльные шахты с зарплатой 10-15 тыс грн для забойщика можно пересчитать на пальцах одной руки и есть куча других, где в забое получают 3-5 тыс… Почему мы нищие? Это что, Украина виновата? НЕТ! Это виноваты конкретные чиновники, которые вкупе с местными олигархами набивали свои карманы и меньше всего думали о народе и той стране, где они получают свои сверхприбыли. Лучше-бы жители Донбасса восстали против местной мафии, которая в лице Лукьянченко, Ахметова, Шишацкого, Близнюка, Ефремова, Януковича, Таруты грабили и грабят этот край… Эти горе-руководители довели Донбасс до нищеты и теперь сворачивают все на бандеровцев, которых здесь никто и в глаза не видел. На Донбассе нужно срочно поменять ВЛАСТЬ, которую выберут ЛЮДИ, а не сходняк Януковича и Ахметова в баньке… Пусть часть новоизбранных будет пророссийской (без возможности отсоединения), рано или поздно люди воочию увидят, кто чего стоит – и если за пророссийской трескотней будет та-же безысходность и разбитые дороги, то пусть они трехцветными трусами путина эти дороги и латают… Самое страшное, что на каком-то этапе местные мафиози из партии регионов, как и в Крыму, решили, что им сподручнее будет воровать под российской крышей и теперь эта верхушка подыгрывает сепаратистам… Если новое руководство Украины не изменит КАРДИНАЛЬНО правила игры, то бишь не создаст механизмы РЕАЛЬНОГО КОНТРОЛЯ народа за ВЛАСТЬЮ пусть или опосредованно через своих представителей или напрямую через общественные инициативные группы и организации, тогда отделение Донбасса от Украины НЕМИНУЕМО. Что здесь возникнет? Этакая буферная зона – криминальная Донецкая республика, где жизнь человека не будет стоить и ломаного гроша, где за украинский или любой НЕ Русский язык могут УБИТЬ, где люди будут «электоратом» и винтиками, где будет мнение одного царька-фюрера, где человек не является вершителем СВОЕЙ СУДЬБЫ и выбор за него сделает какой-нибудь путлер, которому не жаль сжечь в ядерной войне 150 млн россиян, а уж тем более каких-то там «новороссов» и подавно… Где чинуша – это краеуголный камень-опора государства и холопы обязаны его (чинушу) почитать, как святого… Где казнокрадство и коррупция во всех ее проявлениях – это просто такая русская «традиция» доставшаяся нам по наследству… Где царь, бояре и опричники – это былинные русские «герои», а народ – это холопы, об которых можно и ноги вытирать… Люди смотрят российскую пропаганду, люди видят в Украине, евросоюзе и НАТО врагов, потому-что российская пропаганда это им вбивает. О том, что поляки и чехи (тоже славяне!) живут в десять раз лучше украинцев и лучше россиян, у которых есть вся таблица Менделеева, это результат контроля народа за властью, отсутствие коррупции, свободная работа на себя, а не на дядю, возможность самореализации себя, как собственника… Если-бы в России не было коррупции, диктатуры и олигархата, россияне жили-бы не хуже американцев, а сегодня они живут на уровне самых бедных старых стран Европы – Португалии и Испании… Путин – это олицетворение всего того великодержавного российского шовинизма, которому не важно, какой ценой (ценой десятков и тысяч своих и чужих жизней) нужно доказать всему миру исключительность русской нации… Где-то мы уже это проходили? Ах, да, арийская раса, жизненное пространство, неполноценность евреев и других недочеловеков, обделенная в мировом переделе собственности страна… Вы думаете это фашистская Германия? Нет! Это РОССИЯ ПУТЛЕРА! Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Wadim_UA 19 мая, 12:45 Інструменти становлення громадянського суспільства. Повідомити про всіх хабарників можна тут habaram.net розповсюджуйте н лінуйтесь розповсюджуйте. Шановні громадяни України! Скажемо «Стоп Корупції та Несправедливості» Напишіть та надайте дані про чиновника-корупціонера чи будь - який інший факт порушення прав людини у Вашому рідному селі чи місті, об'єднуйтесь заради досягнення спільної мети-справедливої, прозорої, демократичної країни. Ти - громадянин України, Ти гідний чесного та демократичного суспільства, яке на даний час знаходиться в жахливому корумпованому стані, лише об'єднавшись суспільство зможе гідно протистояти корумпованим органам влади, які зі своєї сторони повинні сприяти розвитку суспільства, а чиновники - корупціонери діють виключно в своїх власних інтересах. Якщо, ТИ не байдужий до майбутнього своєї країни і бажаєш захищати свої інтереси та інтереси своїх близьких: Винеси на загальне обговорення корупційну діяльність свого населеного пункту! Ссылка www.habaram.net Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • ababab 18 мая, 23:42 Юрий Скачко. С удовольствием прочитал , согласен с ходом мысли. И - хочется дополнить, с Вашего позволения. Ваш тезис: Майдан - ядро кристаллизации гражданского общества - верен. Но Майдан - это НРАВСТВЕННАЯ ЭЛИТА. Этого мало. Майдан должен стать ядром кристаллизации ПОЛИТИЧЕСКОЙ и НАУЧНОЙ элит. Без этого и Майдан, и страна обречены. Правящие сегодня эрзац - элиты суперживучи, и позиций сдавать не собираются. С одной стороны, Майдан должен это осознать, с другой - выработать СТРАТЕГИЮ возрождения Украины как прежде всего стратегию становления новых элит. Без новой НАУЧНОЙ элиты возрождение экономики невозможно. Это - лишь тезисы в рамках краткого комментария. С уважением. Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • alexs1979.lenta.ru 18 мая, 19:27 Путин и Путин, это у автора или стокгольмский синдром или он внутренне уже согласился с вхождением малороссии в состав Российской империи, опять же гораздо интересней будет писать о решении действительно существующих имперских проблем, а не скрещивать свободолюбивое козатство с разведением свиней, которых мусульиани не отбирают ... (: Относительно озвученных мыслей ... История конечно не терпит сослогательых наклонений, но если бы в составе СССР включили бы УССР и Новоросийский край РСФСР, или сохранилось Всевеликое войской Донское с границей по Кльмиусу и Российская империя или последние 4 года вертикаль власти строил бы не мутный завгар, а вразумительный лидер с чистой биографией и реальным высшим образованием... но это так красивые банальные пассажи, которым далеко до "беллорусской партнаменклатуры из партизан, которые были сельскими интелегентами" и "украинской из беднейшого крестьянства", так что красота формы у г-н Дубровского всегда исправит бывающие проблемы содержания (: Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • lesya 17 мая, 15:37 Не надо себя обманывать силой гражданского общества. Сила будет, когда реально гражданское общество будет создавать власть и давать задания власти. Для этого нужны другие Законы. И другие люди во власти. И другая экономическая платформа. И другая гуманитарная платформа - власть работает в интересах общества. Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Гамил Гусейнов 17 мая, 10:16 Статья действительно интересно и дальновидно, даже иногда кажется что Владимир Дубровский психолог, тем более сейчас многие люди когда читают статью, наверно и головой машет, на знак согласие. Настоящий время чувствуются что, санкция свою дело делает, простой пример, раньше как 9 май встречали, этом году никто так не встречали, день победу как раньше. Видимо, бюджетники вовремя зарплата не получает, торговала не так, как раньше было, этом году день праздниках, все рестораны и кафе пустовали, видна было что, люди растерялись, еще два месяца не прошло, с последействие Крыма, что ожидают матушки Россию в дальше, вот главный вопрос, каждый россиянина. Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • karbnik 17 мая, 08:43 "Не клади погано,не спокушай злодія!" Прислів`я стосується України та Криму. Путін - злодій. Для совісних росіян,віднині, відпочивати в Криму,все-одно, що користуватися краденим! Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Виктор Бордулев 16 мая, 23:17 путин ты путин-бездарь ты сраная.в 2004г , после затеяного праздника освобождения киева под путина-януковича, у нас в запорожье нашлись люди на том майдане, кричавшие -путин-казел. 2004г. пусть высе вспомнят-ведущая 1-го канала спрашивает "владимир владимирович, а может вы станете президентом украины? путин был в шоке от тупости украинского ТВ. так вот-на фоне неимоверного роста популярности путина в украине, нашлись люди в 2004г. которые четко заявили -путин-казел. и имено эти люди оказалмсь правы. просто эти люди сумели заглянуть на 10 лет вперед. мистика?? нет-это не мистика. а теперь я вам скажу- путина похоронят его ближайшие кенты, но... 10 лет уже не потребуется. они уже втянули его в крымскую авантюру. они имено на него повесят все неудачи , от которых РФ уже не отвертется. путина никто не станет жалеть, как бы он не распинался о благих намерениях. его приговор-его состояние в ЕС, вот там ему и конец. россияне не простят ему сотни миллиардов украденных у страны. его ждет крайне жалкая участь-он еще успеет позавидовать смерти Каддафи. сегодня у его соратников одна проблема-как им избавиться от своего назойливого фюрера. он и сам понимает-с каждым днем одиночество становится все более очевидным и неизбежным. что впереди? пуля -лучший исход? Відповісти Цитувати
Реклама
Останні новини
Курс валют
USD 25.33
EUR 28.60