Відлік пішов — прорахунки непробачні

Завдяки призначенню парламентом уряду країна нарешті отримала персоніфіковане управління, а економіка - кермових, які візьмуть на себе відповідальність за її подальший курс і добробут. І ця подія стала однією з безсумнівних топ-тем минулого тижня.

Досить короткий текст опублікованої урядової програми фактично містить набір нехай часом і досить конкретних, але здебільшого обтічних декларацій.

Тим часом від того, яким виявиться реальний, а не лише декларативний курс нового Кабінету міністрів, тепер багато в чому залежать реалії в Україні через рік, п'ять або десятиліття. Ціною десятків життів країна одержала ще один унікальний шанс перебудувати модель економіки і механізм її управління відповідно до найкращих світових стандартів. І нехай профпридатність багатьох міністрів навряд чи відповідає тим завданням, які сьогодні стоять перед виконавчою владою, оцінювати їхню роботу країна буде все ж таки за її результатами.

Новопризначений прем'єр Арсеній Яценюк у не менш пафосних, ніж у попередників, промовах назвав свій Кабмін урядом камікадзе, заявивши про неминучість "украй непопулярних заходів для стабілізації ситуації в країні". Однак "переказу", що "ніякі популістські рішення прийматися не будуть", попри всю його "свіжість", віри не ймеш.

Флюїди популізму продовжують щедро виходити зі стін українського парламенту, обраного при Януковичі та з його особистою участю. Нинішнього тижня цей парламент дружно обрав нових прем'єра та уряд, але чи буде він таким же дружним, коли доведеться голосувати за необхідні для легітимізації справді непопулярних рішень закони, у такий спосіб беручи за них відповідальність і на себе? А що вже казати, коли йтиметься про "шкурні" інтереси самих парламентаріїв і/або їхніх спонсорів?

Хай там як, жорсткі і непопулярні заходи в нинішній ситуації дійсно неминучі, тому що розраховувати на вкрай необхідну для стабілізації ситуації зовнішню фінансову допомогу Україна зараз може тільки за умови реалізації таких заходів. Життя не по кишені закінчилося. Та от лихо - необхідність затягнути паски навряд чи отримає захоплений відгук у широких електоральних масах. Особливо якщо затягувати їх доведеться не всім.

З чого починати, де шукати ресурси, які першочергові рішення необхідно приймати і реформи - реалізовувати? Пошуком відповідей на всі ці запитання перейнялися автори статей, опублікованих нижче.