Як в Україні рахують споживчу інфляцію. Частина 2

Поділитися
Індекс споживчих цін важливий як для влади, так і для пересічних громадян. У всіх затверджуваних Кабміном варіантах прогнозів розвитку української економіки - оптимальних, оптимістичних і песимістичних - серед 14 макропоказників він іде другим, одразу після ВВП. А для більшості наших співвітчизників у силу встановлених законом, але роками не дотримуваних норм про прив'язку до ІСЦ перерахунків із зарплат, пенсій і соціальних виплат цей показник за пріоритетністю - на першому-другому місці поряд із курсом гривні.

Частина 1

Про невідповідність цін і офіційних індексів

Індекс споживчих цін важливий як для влади, так і для пересічних громадян. У всіх затверджуваних Кабміном варіантах прогнозів розвитку української економіки - оптимальних, оптимістичних і песимістичних - серед 14 макропоказників він іде другим, одразу після ВВП. А для більшості наших співвітчизників у силу встановлених законом, але роками не дотримуваних норм про прив'язку до ІСЦ перерахунків із зарплат, пенсій і соціальних виплат цей показник за пріоритетністю - на першому-другому місці поряд із курсом гривні. Але курсом гривні покликаний опікуватися Нацбанк, а ІСЦ - дитя вітчизняного Держстату.

Десять років тому (на початку 2006 р.), реагуючи на критику й недовіру в суспільстві до публікованих індексів споживчих цін (ІСЦ) і поставивши за мету розібратися в цьому питанні, DT звернулося до експертів з макроекономіки та статистики по їхні оцінки щодо цього. Невдовзі після публікації з цього приводу (у березні 2006 р.) на колегії тодішнього Держкомстату становище з цими індексами було визнано незадовільним. Таке рішення було начебто єдиним за багато років, і важливо, що воно показало актуальність проблеми адекватного і такого, що заслуговує на довіру, визначення показника споживчої інфляції в країні. Основних причин для такого вкрай рідкісного в практиці Держкомстату рішення було дві: ІСЦ охоплював тільки міське населення; були наведені серйозні невідповідності між динамікою цін і цінових індексів, які відображають їх.

Включення в ІСЦ і сільських жителів було проведене вже з 2007-го, і зробити це було досить просто - перейти при розрахунках індексу з вагової структури витрат міських жителів на все населення, використовуючи дані відповідних обстежень. А село не потрапляло в розрахунки ІСЦ
15 років, і це якось проходило повз увагу експертів МВФ…

А тривожну невідповідність між динамікою цін та індексами, які їх відображають, тоді можна було виявити лише десь щодо десяти з 296 товарів і послуг, базуючись на тодішній статистиці міських ринків департаменту статистики торгівлі (скасованій із 2015 р.) за цінами на овочі та фрукти, тому що у 2004–2006 рр. департамент статистики цін ніяких цін не публікував.

За минулі десять років недовіра в суспільстві до достовірності наших ІСЦ ніяк не зменшилася, і DT.UA вирішило повернутися до цієї проблеми. І набравшись сміливості й витративши багато часу на розрахунки й перерахунки, перевірки та додаткові перевірки, провести порівняння цих даних. У результаті доводиться констатувати, що масштабні невідповідності між цінами й індексами складно зрозуміти, їх і близько немає в статистиці сусідніх країн. До спроб пояснити це не вдавалися, а зусилля цілеспрямовано докладалися до того, щоб гранично обмежити можливості таких порівнянь. Ці невідповідності чітко виявляються при порівнянні цін та індексів не за місяць-два і навіть не за рік, а за триваліші періоди.

Овочі та фрукти

Овочі і частково фрукти - це єдині продукти, щодо яких є можливість порівняти зміни цін і відповідних індивідуальних цінових індексів за 16-річний період. Із цих двох груп продуктів у табл. 1 подано дані по трьох найбільш значущих - картоплі, капусти білокачанної та яблук. Стосовно кожного з них відомості наведено в чотирьох стовпчиках. Перші два відображають ціни: у першому - дані про середні ціни в гривнях за 1 кг у грудні кожного року департаменту статистики цін, у другому - індекс зміни цих цін за 16 років до 1999 р., узятого за 100,0%. А наступні два стовпчики стосуються вже індивідуальних ІСЦ щодо цих продуктів. У третьому стовпчику наведено так звані ланцюгові індекси, вони показують щорічні зміни грудневого індексу до грудневого індексу попереднього року. А четвертий - перемножені ланцюгові індекси, наведені до грудневої бази 1999 р., прийнятої за 100,0%.

Варто було б очікувати, що між абсолютними, часто стрибкоподібними ціновими змінами до базисного 1999 р. за будь-який інший рік (другий стовпчик) і аналогічними індивідуальними індексами в четвертому стовпчику не має бути відмінностей.

А що ж виходить насправді? Порівнявши грудневі ціни на картоплю 1999-го (1,35 грн/кг) і 2015-го (5,98 грн/кг), одержимо зростання за 16 років у 4,43 разу. А співвідношення за ІСЦ за ці ж роки показує не зростання, а якесь неймовірне, обвальне падіння цін. Виходить, що за ці роки ціни на картоплю, що йдуть у розрахунки загального ІСЦ, знизилися аж у 41 раз (100,0:2,44). Ну, а загальна різниця між реальними ціновими змінами та співвідношенням по ІСЦ становить "лише" 182 рази (4,43х41). Якби ціни на картоплю знизилися пропорційно співвідношенню з ІСЦ, то в грудні 2015-го вона мала би бути майже безкоштовною - трохи більш 3 коп./кг (1,35:41=0,033 грн), а не коштувати майже 6 грн. Ну а якщо ще повправлятися в множенні, то при 6-гривневій ціні в грудні 2015-го 15 років тому вона мала коштувати в 41 раз більше, тобто 245 грн/кг (5,98х41). І це - за тодішньої середньої зарплати в 178 грн на місяць.

Щодо капусти невідповідність менша - ціна зросла в 13 разів, а індекс начебто скоротився в 1,44 разу (100,0:69,52). Сумарна різниця близько 19 разів (12,96х1,44). Загалом, аналогічні невідповідності й по інших овочах, які не подані в таблиці, щоб уникнути її перевантаження. Але навести їх хоча б по інших борщових продуктах усе-таки варто. Щодо буряку (вага в 2015 р. 0,078%) ціни збільшилися з 0,76 до 7,96 грн/кг, або в 10,47 разу, а індекс упав до 10,32%, або в 9,7 разу (100,0:10,32). Різниця - 102 рази (10,47х9,7). Стосовно моркви (вага 0,178%) ціни виросли в 11,64 разу, з 0,93 до 10,83 грн/кг, індекс скоротився до 53,83% (в 1,86 разу). Різниця в 22 рази (11,64х1,86). Цибуля ріпчаста (вага 0,376%). Ціни в 1999 р. - 1,12 грн/кг, у 2015 р. - 10,52 грн/кг (зростання в 9,4 разу), індекс падає до 40,89% (в 2,45 разу менше). Різниця в 23 рази (9,39х2,45).

З не другорядних овочів залишаються ще помідори (вага в 2015 р. 0,542%) і огірки (0,380%). Це переважно літньо-осіння городина зі значними внутрішньорічними сезонними коливаннями цін і обсягів продажів, і наводити щодо неї грудневі ціни немає рації (хоча й зрозуміло, що за ці роки ціни на них зросли). А от індивідуальні грудневі індекси дають зовсім зворотну картину: у 2015-му стосовно 1999-го (узятого за 100,0%) індекс цін на огірки становив 1,53% (тобто ціни на них упали начебто в 65 разів), а на помідори ще крутіше - до 0,68% (майже в 150 разів!).

На завершення "овочевої" теми додамо, що коли взяти розглянуті вище й інші овочі (до цієї групи в 2015-му входили 15 їх видів з вагою 4,188%), то виходить, що за 15 років (з 2001-го по 2015 р.) індекс цін щодо овочів у нас знизився (!) до 70,1% (або в 1,43 разу) у форматі порівняння "грудень до грудня" і ще більше - до 60,9% (в 1,64 разу) - у річному форматі, але аж ніяк не виріс, як кожен міг переконатися на власному досвіді. Однак слід додати, що в останні два роки, після прийняття нової методики розрахунків ІСЦ, ціни й індекси щодо них загалом по овочах майже зрівнялися. І ще раз наголосимо, що ці індивідуальні й групові індекси, які вочевидь не відповідають реальним змінам цін, усі ці роки заверстувалися в розрахунки загального ІСЦ.

У табл. 1, крім даних по картоплі й білокачанній капусті, наведено ціни й індекси стосовно яблук. Щодо них картина також далека від реальної, але це єдиний продукт, стосовно якого виходить багаторазово завищений індекс. Грудневі ціни на яблука за 1999–2015 рр. збільшилися в 4,45 разу (1999 р. - 2,71,
2015 р. - 12,07 грн/кг), а індекс щодо них якимось чином зріс аж у 92 рази (!).

Зрозуміти та спробувати якось пояснити причини охарактеризованих більш ніж істотних відхилень індексів від цінових змін дуже важко. Імовірно, що багато в чому вони випливають із закладеного в діючу в ці роки методику (за винятком двох останніх років у новій методиці) трактування овочів і яблук нового врожаю, як не колишніх (наприклад, старої й нової картоплі), а зовсім нових продуктів, щодо яких індекси визначалися якимось мудрим способом, що не відповідає життєвим реаліям. Проілюструємо одним прикладом. У грудні 2008-го 1 кг капусти коштував 1,38 грн, а в грудні 2009-го - 3,14 грн, або в 2,27 разу більше. А індекс по ній становив 78,4%, тобто показував не зростання, а досить пристойне скорочення ціни - майже в 1,3 разу. Тобто індекс був нижчим від зміни цін у 2,9 разу (2,27,5:78,4).

Може, існують якісь системні помилки в комп'ютерних програмах розрахунків. І їх легко можна було б виявити, якби в цьому департаменті проводився "зворотний моніторинг" і елементарне осмислення та аналіз індексів, одержуваних хоча б щодо цих продуктів.

Зрозуміло, що такі невідповідності між цінами й індексами впливають на їхню реальну зміну та формування загального ІСЦ. Але, напевно, саме стосовно овочів і фруктів виникають найбільш чутливі й масштабні невідповідності між зміною цін і індексів.

Ціни та індекси щодо 25 продуктів харчування

Подібно до наведених вище розрахунків невідповідності цін та індивідуальних індексів по овочах і фруктах, можна провести аналогічні порівняння в рамках публікованої Держстатом інформації про ціни стосовно 25 із 128 продуктів харчування, щоправда, за коротший період. Він охоплює не 16, а вісім років - з 2007-го по 2015-й. Це вже більш представницький (вагомий) набір. Його питома вага в загальній структурі ІСЦ становила у 2015 р. 21,226%, або 41,4% усіх витрат на харчові продукти, включаючи алкогольні напої. Ці дані наведено в табл. 2.

І якщо порахувати цінові зміни за зростанням цін, а не за ІСЦ-ськими цифрами, то щодо всіх цих харчових продуктів, окрім яблук і тушок птиці, цінові співвідношення набагато (від 5% по батонах до 33 разів по цибулі!) перевищують індексні. А стосовно цих 25 продуктів ціни зросли в 1,41 разу більше, ніж відповідні індекси. Зверніть увагу, що найбільші невідповідності припадають на городину, а єдиний продукт, щодо якого індекси перевищують ціни, - це знову ж таки яблука. Звичайно, у цьому блоці 19 із 25 продуктів, крім овочів і яблук, навряд чи могли, на відміну від них, трактуватися як "нові продукти". І причини цих настільки значних відмінностей залишаються незрозумілими.

Найбільші відмінності між цінами й індексами щодо цих 25 продуктів за вісім років були 2013-го (13,7% до попереднього року) і 2009-го (9,6%), а найменші - 2014-го (2,42%) і 2015-го (лише 0,24%).

Індекси споживчих цін за своєю логікою мали відображати цінові зміни. Інакше їх визначення просто втрачає будь-який сенс. Та й у примітках до всіх опублікованих середніх цін вказується, що "наведені середні ціни призначені тільки для розрахунків індексів цін на споживчі товари й послуги і не можуть використовуватися для інших цілей".

Очевидно, щодо окремих продуктів (наприклад сирів, цукерок, печива, чаю), по яких у продажу є десятки різних видів і відбувається відновлення асортиментів, індекси цін визначатимуться не по всіх, а лише по найбільш репрезентативному і порівнянному асортименту. Тому стосовно них можливі дуже незначні невідповідності між середніми цінами та індексами. Але такі відмінності не повинні виходити за межі 1–3% і давати не тільки нижчі, а й вищі співвідношення.

Підприємства роздрібної торгівлі

Масштабні невідповідності між змінами цін і відповідними ціновими індексами очевидні й при аналізі даних підприємств роздрібної торгівлі. Статистика роздрібного товарообігу враховує обсяг реалізації по товарних групах у двох варіантах: у поточних і порівнянних цінах. Щодо кожної з них дані у фактичних цінах перераховуються в постійні ціни з використанням відповідних середньорічних (а не грудневих) індивідуальних ІСЦ або їх комбінації департаменту статистики цін. Методологічно це цілком правильно за умови, що ці індекси відображають реальні цінові зміни. І до департаменту статистики торгівлі ніяких претензій бути не повинно. У ньому дуже добре поставлена статистика роздрібної торгівлі - товарообіг розраховується за 47 групами продовольчих і 42 групами непродовольчих товарів, і особливо слід зазначити, що за всіма цими групами виокремлюється частка товарів вітчизняного виробництва.

Щодо продовольчих товарів з додаванням алкогольних напоїв і тютюнових виробів такі порівняння можна зробити вже не по 25, а по 113 із 132 продуктів, окрім незбираномолочних продуктів і безалкогольних напоїв, стосовно яких вони не наводяться через неможливість виразити їх в однакових одиницях виміру (наприклад, склавши вагу чаю й кави з декалітрами води у пляшках). Це порівняння значно більше, тому що воно охоплює 51,8% ваг ІСЦ. Результати цих порівнянь наводяться в табл. 3. Аналогічне порівняння за 2014 р. не наводиться через непорівнянність даних, пов'язаних із захопленням Криму й діями в зоні АТО.

Виходить, що за восьмирічний період індекси фізичного обсягу товарообігу торговельних підприємств перевищують величину реалізації продуктів харчування в натурі (зважену за структурою товарообігу в 2013 р.) майже в півтора разу (145,2%), а без картоплі й овочів, щодо яких ці невідповідності найвідчутніші, - в 1,29 разу. Це можливо лише за рахунок нижчих, ніж у реальності, індивідуальних і групових ІСЦ, використовуваних для визначення товарообігу в постійних цінах.

Однак слід враховувати, що навіть при абсолютній відповідності індексів ціновим змінам у таких порівняннях мають бути дуже незначні відмінності. Вони зумовлені тим, що ІСЦ базуються на вибірці, а не на даних суцільної звітності торговельних підприємств. І ще одне: ІСЦ визначаються не тільки за цінами торговельних підприємств (юридичних осіб), а й за цінами фізосіб-підприємців та організованих ринків. З урахуванням цього слід було очікувати певної невідповідності в обидва боки, але практично по всіх групах (окрім кави, що може бути лише при різкому збільшенні реалізації дорожчого розчинного напою порівняно з дешевшим меленим) вони мають чітко виражену однобічну спрямованість. Хоча, можливо, можуть використовуватися спеціальні індекси, що враховують ці відмінності, але про цю важливу обставину немає жодних згадувань.

Важко зрозуміти причини дуже великих відмінностей між зміною обсягів продажів і відповідними індексами щодо таких практично однопродуктових позицій, як яйця, вершкове масло, цукор. Так, продаж яєць збільшився у 2012 р. до 2011 р. на 3,7% (з 2601 до 2698 млн), а індекс продажів дає збільшення на 25,5%, або в 6,9 разу більше.

Товари тривалого використання, одяг і взуття

Значно менші можливості хоч якихось аналогічних порівнянь зміни цін і цінових індексів існують стосовно непродовольчих товарів. Можна провести порівняння лише за чотирма товарами тривалого використання, базуючись на інформації статистики підприємств роздрібної торгівлі. Щодо них з 2000-го по 2010 р. наводилися паралельні дані про кількість реалізованих товарів і вартість їх продажів. Це давало змогу легко визначити середні ціни реалізації. І по них за всі ці роки також були відповідні індивідуальні ІСЦ, які можна перерахувати в середньорічний формат, що допомагало одержати індекси фізичного обсягу. Ці порівняння наводяться в табл. 4. На жаль, після 2010 р. дані про реалізацію цих виробів у натурі й за вартістю продажів було виключено зі звітності.

По всіх цих товарах динаміка середніх цін перевершує показник їхніх індивідуальних індексів (2010 р. до 2000 р.) у 1,32 разу щодо холодильників, 1,41 разу - щодо пилососів, 1,75 разу - щодо пральних машин і в 2,22 разу - щодо кольорових телевізорів. Стосовно телевізорів у той період вище зростання цін було зумовлене масштабним переходом зі старих на плоскоекранні моделі. А середньозважене збільшення цін виходить у 1,83 разу вищим за індексні показники.

Можна також провести оціночні порівняння щодо одягу і взуття. Серед 12 виділюваних в ІСЦ класифікаційних груп ці товари посідають у ваговій структурі індексу третє місце після продуктів харчування і житлово-комунальних витрат. У нинішньому ІСЦ на них припадає 58 з 335 позицій і 7,1245 ваг. Вони наведені в табл. 5, при цьому додаткові коментарі, як кажуть, зайві. Адже дуже сумнівно, що зростання цін на одяг і взуття за 2001–2014 рр. (лише 24,9%) справді могло виявитися значно нижчим від загального ІСЦ (приріст 168,5%) і в кілька разів нижчим за індекси по всіх 12 групах. Особливо враховуючи, що в цій категорії товарів переважає імпорт, а курс гривні до долара за цей період зріс у 2,21 разу.

***

До всього вищесказаного слід додати, що в Держстаті існує все ж таки департамент статистики цін, а не статистики індексів цін, у що він по суті трансформувався. Настільки масштабні невідповідності між динамікою цін і відповідних індексів не можуть не підривати довіри наших громадян до вітчизняної статистики, та й до влади. Адже про якусь недовіру до всіх інших даних нашої статистики, що працює в нелегких умовах, не доводиться чути. І навряд чи вона в цьому зацікавлена.

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі