Імені великого захисника дітей

Сергій Черепанов 8 жовтня, 00:00
корч_1
Свято вулиці Януша Корчака
Василь Артюшенко, DT.UA

Читайте також

Він першим у світі порушив питання про права дитини. "Немає дітей — є люди". "Дитина має право на повагу". 

Видатний український педагог Василь Сухомлинський вважав його своїм учителем. І не випадково. Януш Корчак — польський педагог, лікар і письменник, ще в ранньому дитинстві дійшов рішення присвятити себе допомозі дітям, які страждають від відсутності теплоти й доброти. До 1942 року педагогічна слава Корчака в усьому світі була такою високою, що навіть гітлерівці готові були звільнити його від "табору смерті". Але вчитель не залишив своїх вихованців, прийнявши разом з ними мученицьку смерть. Папа Іоанн Павло II назвав Корчака "найбільшим моральним авторитетом XX століття".

Ну а кияни пишаються тим, що з їхнім містом пов'язані кілька років життя й роботи Корчака. Тут 1915 року Корчак допомагав відкривати "сиротинці" — притулки для сиріт Першої світової війни, тут він писав свою головну книжку "Як любити дитину".

В Україні ще з 30-х років минулого століття видавалися праці великого педагога і письменника, а нещодавно видавництво "Дух і літера" випустило кілька книжок Корчака та його повну біографію.

З 1994 року діє Українське товариство Януша Корчака, яке очолила невтомна трудівниця, заслужений учитель України Світлана Петровська.

На вулиці Володимирській, 47 є меморіальна дошка на честь Я.Корчака і його діяльності в Києві, а в Кловському ліцеї давно діє музей пам'яті видатного педагога.

З проханням про те, щоб у місті з'явилася вулиця Януша Корчака, кияни зверталися до органів місцевої влади ще на початку 90-х, але тільки після Революції Гідності ініціатива була нарешті сприйнята, і восени минулого року почалося обговорення. Чудово, що ця ідея належала не владі, не насаджувалася згори, а народилася в умах і серцях багатьох киян!

корч_2
Василь Артюшенко, DT.UA

Але… Тільки справжній чиновник уміє перетворити просту справу на невирішувану проблему. Коротше кажучи, комісія Київради, враховуючи листи й звернення великої групи вчених, діячів мистецтва, народних депутатів, уповноваженого президента України з прав дитини, представників Світового конгресу українців, погодилася "вирішити питання про вулицю Корчака в перспективі".

Нас, звісно, це не влаштовувало. Тоді світлі голови з комісії запропонували комп'ютерне голосування, мовляв, нехай широкі народні маси самі вирішують. Усе просто, говорила комісія. Треба відкрити на своєму комп'ютері пошту, зареєструватися на сайті міськадміністрації і проголосувати. Я думав, що з такою процедурою легко впораються молоді й "просунуті" комп'ютерники, але як бути людям похилого віку, які або не мають комп'ютера, або погано володіють його премудростями? Та мої побоювання виявилися марними. За Корчака голосували молодь і літні, люди різних поглядів, релігійних конфесій, соціального стану і національних уподобань, голосували кияни, які розуміють, що Добро об'єднує, дає сили, надію й тверду впевненість у тому, що Україна подолає кризу, переможе агресію й корупцію. 

Робота почалася. Спочатку з'явилася пропозиція перейменувати на вулицю Януша Корчака вулицю Ванди Василевської. Голосування йшло мляво. Та все ж таки Корчак був попереду з відривом у 100 голосів.

Раптово рахунок зрівнявся. Виявилося, підключилася церква з пропозицією повернути вулиці 
В.Василевської історичну назву — Маріїнська. Мовляв, вулиця була названа на честь храму Марії Магдалини, знищеного в 30-ті роки більшовиками.

Комісія з перейменування вулиць міста знову засідає. І один з її членів говорить: "Я, звісно, поважаю вашого Корчака — діти й усе таке, але, вибачте, Марії Магдалині він не конкурент". Але встає інший член комісії, відомий києвознавець Михайло Кальницький, і викладає на кумачеву скатертину історичний документ про те, що церква була побудована й названа на честь Марії Федорівни Романової — матері російського імператора Миколи Другого — і освячена в день її іменин. Комісія задумалася. Не за імперію ж, зрештою, голосувати, тим більше в контексті нинішніх подій. Отже — звершилось? Хай буде вулиця Корчака!

Е-е… погано ви знаєте наших. "А ваш Корчак — комуніст! І нам не товариш!" — сказав той, хто тільки що поважав Корчака. "Як комуніст?" — обурилися ми. "У мене теж документ є! От цитата з повісті однієї англійки про нього, вашого Корчака, симпатії до комуністів перед початком Першої світової війни. Цитую: "Я поважаю цю ідею…".

У засіданні було оголошено перерву. Я сидів у коридорі й думав про те, що в пошуках компромату на Корчака зачитано тільки початок цитати — загалом вона глибоко скептична стосовно комуністичних ідей… Ну, а тим часом церква просить про відновлення храму.

Знову виручив М.Кальницький, відшукавши на карті міста вулицю Бауманську, яка, на щастя, не мала історичної назви. Це була чудова ідея. Адже на Бауманській — Національна бібліотека України для дітей. Ми були впевнені, що з її допомогою ми й жителів переконаємо, і голосування піде добре. Діти й Корчак — що може бути ближче й рідніше! І ми поїхали на зустріч з керівництвом бібліотеки.

Гендиректор зустріла нас стримано, сказавши, що особисто вона проти Корчака нічого не має, але не допустить такого перейменування. "Насамперед треба пропагувати наше, своє, а не іноземне". І запропонувала чудового дитячого письменника Всеволода Нестайка. "Але в Києві вже є вулиця на його честь!" — дружно відповіли ми. 

Гендиректор промовчала. А на сайті міськадміністрації з'явилася пропозиція про перейменування вулиці Бауманської на Бібліотечну. Думаю, ця безлика назва нічим не краща за вулиці Шкільна, Лікарняна, Будівельна, Гендиректорна…

корч_5
Василь Артюшенко, DT.UA

Самі кияни врятували нас від подальших бюрократичних процедур, проголосувавши за вулицю Корчака з величезним відривом від "опонента".

Питання було вирішено. 
І 1 жовтня відбулося свято вулиці Януша Корчака. Для дітей провели поетичний вечір і майстер-класи, виступив дитячий хор "Щедрик", звучали веселі польські пісні, нікого не залишив байдужим спектакль за творами Корчака "Крила". Відкриття вулиці Я.Корчака вітали представники посольств Німеччини, Польщі, Ізраїлю, директор Польського інституту в Києві, директор Кловського ліцею, директор школи №163, де й проходили торжества. У сонячне небо дітвора випустила повітряні кулі з висловами великого гуманіста. Ніхто з дітей не пішов додому без подарунка… Представники адміністрації міста на свято не прийшли. 

корч_4
Василь Артюшенко, DT.UA

Теги:
Помітили помилку?
Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
Немає коментарів
Реклама
Останні новини
USD 26.13
EUR 27.96