Провісник інформаційного суспільства

Іван Сергієнко 6 вересня 2013, 19:00
В.Глушков

Читайте також

Віктор Михайлович Глушков — видатний учений у галузі кібернетики, обчислювальної техніки та її застосування, з його іменем пов'язаний розквіт цих напрямів науки в Україні. Він розпочав свій творчий шлях у кібернетиці вже відомим фахівцем з абстрактних розділів алгебри, молодим ученим, чий математичний талант був випробуваний розв'язанням п'ятої узагальненої проблеми Гільберта. Віктор Михайлович дуже швидко став загальновизнаним лідером досліджень у новообраному напрямі науки. Він сприймав кібернетику як науку про управління з використанням обчислювальної техніки, засобів комунікації та математичних методів опрацювання в реальному масштабі часу великих масивів інформації довільної фізичної форми й змісту. Таке розуміння кібернетики було визначальним у його власній науковій творчості і стало стрижнем діяльності колективу створеного за його ініціативою Інституту кібернетики. 

У серпні 1956 р. В.Глушков став завідувачем лабораторії обчислювальної техніки Інституту математики Академії наук УРСР. У стінах цієї лабораторії, яка до 1955 р. перебувала в складі Інституту електродинаміки, під керівництвом С.Лебедєва було створено знамениту Малу електронно-обчислювальну машину, першу в континентальній Європі. Згодом лабораторія перетворилася на Обчислювальний центр Академії наук УРСР.

В.Глушков одним із перших усвідомив велике майбутнє комп'ютерних технологій (КТ) — цього потужного рушія розвитку всіх сфер діяльності людини.

Розвиток кібернетичних досліджень в Україні підтримували багато науковців і державних діячів, зокрема видатний учений і організатор науки академік А.Дородніцин. Особливо — коли йшлося про розробку різноманітних засобів обчислювальної техніки і систем. Ці роботи виконувалися тоді як державне замовлення і приймалися державними комісіями, які найчастіше очолював саме він. Анатолій Олексійович Дородніцин — ініціатор створення і директор першого в СРСР наукового державного інституту кібернетичного профілю — Обчислювального центру Академії наук СРСР, який нині носить ім'я вченого.

В.Глушков, як ніхто інший, міг правильно й своєчасно поставити завдання з розробки актуальних комп'ютерних технологій, привернути увагу фахівців і керівників важливих галузей виробництва до перспективи застосування комп'ютерної техніки. Цю його діяльність позитивно оцінювали видатні вчені і колеги — М.Боголюбов, А.Дородніцин, М.Келдиш,
М.Лаврентьєв, Г.Марчук.

У 1964 р., сорокарічним, Віктор Михайлович став одним з наймолодших у країні академіків. І — ризикну сказати — одним з найдіяльніших. Його визнавали наукові кола, його визнавала держава: Віктор Михайлович був удостоєний звання Героя Соціалістичної праці, Ленінської та двох Державних премій СРСР, двох Державних премій УРСР. Його було обрано іноземним членом низки зарубіжних академій наук.

Не можна переоцінити його роботу як депутата Верховної Ради СРСР та наукового консультанта урядів ряду країн. І, гадаю, найдорожчою нагородою йому були народна любов і довіра. Великою мірою завдяки саме йому до кібернетики потяглася допитлива молодь, професія кібернетика поступово ставала в нас однією з найпопулярніших. 

В.Глушков був блискучим лектором, міг, як мало хто, популярно пояснити важливість розвитку кібернетики для держави, пролити світло на неймовірні можливості комп'ютерів і комп'ютерних технологій. Він умів донести свою думку і до студентів, і маститих учених, і виробничників. На його публічних лекціях аудиторії завжди були переповнені. Популяризації науки він надавав першорядного значення і закликав своїх колег, провідних фахівців Інституту кібернетики, долучатися до цієї роботи. Це допомагало створити в країні сприятливі умови для розвитку кібернетики, залучити молодь до нового наукового напряму, зацікавити можливостями застосування кібернетичної техніки виробничі колективи.

1997 р. Міжнародне комп'ютерне товариство ІЕЕЕ нагородило В.Глушкова медаллю "Піонер комп'ютерної техніки" — за створення першого в СРСР Інституту кібернетики, розробку теорії цифрових автоматів і роботи з макроконвеєрних архітектур обчислювальних машин.

Віктор Михайлович створив математичну теорію ЕОМ, що дало можливість перетворити їх проектування з мистецтва винахідників на формалізовану діяльність інженерного персоналу. Результати досліджень з автоматизації проектування ЕОМ викладено в його монографії "Синтез цифровых автоматов", яку відзначено Ленінською премією 1964 р.

В.Глушков висунув ідею наближення мови спілкування з ЕОМ до професійної, а згодом — і до природної мови користувача. Цю ідею було втілено в машинах серії МІР, зовнішня мова яких наближена до мови інженера-математика. В них окремими машинними операціями є цілі обчислювальні алгоритми, реалізовані електронними схемами. У принциповому відношенні ці ЕОМ стали прототипом сучасних персональних комп'ютерів. 

Віктор Михайлович започаткував дослідження у сфері штучного інтелекту: розпізнавання комп'ютером зображень, слухових образів, змісту фраз природної мови, доведення теорем у формальних математичних теоріях тощо. Ці ідеї і результати досліджень Глушкова значно випередили час і становлять глибинну суть сучасних комп'ютерних інформаційних технологій.

Він розумів, що для подальшого поширення ідей кібернетики необхідно розгорнути широкий фронт прикладних досліджень. Предметом його турбот стало створення автоматизованих систем управління на виробництві, транспорті, у військовій справі, будівництві, медицині, аерокосмічних дослідженнях тощо. Наведемо тільки окремі приклади таких розробок. 

Створені фахівцями Інституту кібернетики машини серії "Днепр" випускалися серійно і широко застосовувалися в системах управління технологічними процесами — зокрема дистанційного управління технологічними процесами в металургії, хімічному виробництві тощо.

Результати створення автоматизованих систем управління виробництвом узагальнено в книжці В.Глушкова "Введение в АСУ".

Віктор Михайлович разом з медиками активно працював над проблемою комп'ютерної діагностики в кардіології, комп'ютерної стимуляції в пульмонології, над створенням систем реабілітації при порушеннях опорно-рухового апарату людини. Всі ці дослідження були спрямовані в майбутнє, реалії якого ми сьогодні спостерігаємо.

Розробляючи підходи до вивчення складних процесів у біології та медицині, В.Глушков тісно співпрацював з Миколою Михайловичем Амосовим. Спільна праця двох видатних учених вилилась у низку розробок цікавих систем. Зазначимо, що їхні ідеї розвиваються і в останні десятиліття. Приміром, учені Інституту кібернетики разом з медиками розробили потужний технічний комплекс і відповідну комп'ютерну технологію для дослідження серцево-судинної системи людини. Цей комплекс успішно експлуатується в Інституті кардіології імені М.Стражеска та Київському військовому шпиталі.

Ще один важливий напрям — розробка інтелектуального відеокомп'ютерного комплексу широкого призначення. Спочатку комплекс розробляли для захисту та охорони важливих об'єктів, відстеження інформації щодо рухомих об'єктів тощо. Але згодом він добре зарекомендував себе в медико-біологічних дослідженнях та експрес-аналізах різного призначення. Дослідження дуже актуальні, тому потреба у відповідних технічних засобах чимдалі зростає. Ці засоби характеризуються високою наукоємністю, що закладено в їх алгоритмічному й програмному забезпеченні. 

Наголосимо, обидва ці напрями розвитку КТ в інтересах медико-біологічних досліджень викликали жвавий інтерес у зарубіжних фахівців, зокрема вчених Росії, Китаю, Німеччини, США.

Предметом особливої уваги Віктора Михайловича були автоматизовані системи проектування, системи керування науковими експериментами й системи опрацювання результатів випробувань нової техніки.

Для опрацювання результатів випробувань авіаційної техніки було створено низку систем, які давали змогу оцінити роботу двигуна, системи керування зльотом—посадкою палубної авіації, експлуатаційні властивості великовагових літаків і гелікоптерів, серед них і літака "Руслан". 

Успішно використовувалась розроблена в Інституті кібернетики система, призначена для автоматизації досліджень на всіх етапах проектування надводних і підводних морських суден, у тому числі й на найвідповідальнішому етапі — суднокорпусного виробництва.

Комплекс керованих
В.Глушковим розробок був орієнтований на автоматизацію управління в космічних експериментах. Система відображення інформації, створена для Центру управління польотами, була використана, зокрема, при виконанні програми "Союз—Аполлон", а система опрацювання результатів експериментів дала можливість розв'язати низку задач при дослідженнях руху комети Галея.

З допомогою КТ можна не тільки розв'язувати надскладні задачі, де потрібно виконувати великий обсяг обчислень, задовольняючи при цьому сотні й тисячі різноманітних умов, а й вибирати оптимальні рішення в складних системах управління. Це важливо не лише під час здійснення згаданих космічних польотів, а й у дослідженнях, наприклад, складних процесів на дні океану, у вивченні умов функціонування об'єктів, недоступних або шкідливих для людини. В цьому неоціненну допомогу, як і передбачав В.Глушков, можуть надати людині надійні комп'ютери й КТ, зокрема "інтелектуальні" роботи, контролювати які можна дистанційно. Саме цим пояснюється посилений інтерес до розробки новітніх роботів, в основі яких — потужне технічне й математичне забезпечення. Саме воно дає роботові змогу сприймати й виконувати команди, що надходять з центру керування, який може бути на значній відстані від об'єкта управління, і знаходити оптимальні рішення в складних ситуаціях.

Віктор Михайлович особливого значення надавав дослідженням і розробкам фундаментального характеру. Насамперед — створенню новітніх ефективних методів оптимізації розв'язання складних задач, розробці досконалих математичних моделей важливих процесів та об'єктів, нових підходів і методів для надійного захисту інформації в автоматизованих системах і базах даних. В.Глушков завжди наголошував, що справжнього успіху в розробці комп'ютерних технологій не можна досягти без ефективного використання досягнень у математиці, фізиці, механіці й інших науках, а тому високо цінував співпрацю кібернетиків із фахівцями інших наукових напрямів — економістами, біологами, медиками, механіками, геологами й військовими. Сьогодні можемо навести десятки прикладів успішної співпраці учених інститутів Кібцентру з інститутами більшості відділень НАН України.

Фундаментальні дослідження, розробка сучасних комп'ютерних технологій, немислимі без активної участі як молодих учених, так і фахівців старшого покоління. В.Глушков закликав своїх учнів і соратників шукати майбутніх кібернетиків уже в середній школі і серед студентів, залучати останніх до участі на старших курсах у реальних розробках. Такий підхід цілковито себе виправдав. Нині в інститутах Кібцентру НАН України працюють декілька кафедр провідних університетів країни, в тому числі дві кафедри від ЮНЕСКО. Це дає нам змогу поповнювати свої лави молодими спеціалістами. До речі, наш досвід приваблює близьких і далеких колег. Не випадково вже впродовж кількох років до Інституту кібернетики імені В.Глушкова та Інституту прикладного системного аналізу НАН України і МОН України приїздять на практику відібрані на конкурсній основі студенти американських університетів. 

В.Глушков завжди наголошував, що розробляти комп'ютерні системи потрібно так, щоб у майбутньому їх можна було використати при створенні складніших систем автоматизації. Саме він проголосив відомий нині принцип розвитку складних систем — поєднання далеких і близьких цілей. При розробці окремих систем ми повинні вже сьогодні бачити, що розроблятимемо через 5–10 років, і закладати в сучасні технології принципові можливості їх використання в майбутніх перспективних технологіях. Це дуже важливо: за деревами бачити контури лісу. 

Віктор Михайлович розумів, що для розв'язання численних проблем у галузі інформатики, а тим більше — для створення десятків і сотень ефективних систем керування і КТ, одного інституту, навіть такого великого на той час, як Інститут кібернетики, недостатньо. Тому він усіляко сприяв організації підрозділів і структур у різних державних закладах, основним призначенням яких була участь у роботах цього важливого напряму. Він мріяв створити на базі Інституту кібернетики Кібернетичний центр НАН України. Цей задум став нам заповітом. Його вдалося успішно втілити в життя за допомоги й активної підтримки президента НАН України академіка Б.Патона. До складу Кібцентру входять шість відомих інститутів — Інститут кібернетики імені В.Глушкова (базовий інститут Кібцентру), Інститут програмних систем, Інститут прикладного системного аналізу, Інститут математичних машин і систем, Інститут космічних досліджень, Міжнародний науково-навчальний центр інформаційних технологій та систем. На сьогодні всі вони можуть самостійно розв'язувати складні завдання в галузі інформатики, їх добре знають у науковому світі. Роль Кібцентру значною мірою полягає в координації наукової діяльності цих установ, а особливо — коли для розв'язання складних проблем потрібне об'єднання їхніх зусиль.

Віктор Михайлович дуже багато зробив для створення в Україні індустрії електронного машинобудування. За його ініціативи та безпосередньої участі почав працювати Київський завод обчислювальних управляючих машин, який став свого часу основним виробником електронних машин і пристроїв, що розроблялися в Інституті кібернетики. 

Предметом пильної уваги В.Глушкова було програмування для ЕОМ. Він запропонував низку концепцій перетворення програмування на широко застосовувану інженерну практику. Останніми роками, розвиваючи ідею В.Глушкова, його учні розробили низку визнаних у світі новітніх систем програмування, які дають можливість істотно підвищити ефективність роботи колективів програмістів при розробці складних комп'ютерних технологій і самих комп'ютерних систем. 

Основою успішного розвитку науки Віктор Михайлович завжди вважав наявність кваліфікованих кадрів, здатних генерувати, сприймати і втілювати в життя передові ідеї. У своєму інституті він організував струнку систему підготовки кадрів у ланцюжку школа—ВНЗ—аспірантура. Він був ініціатором створення в Київському університеті імені Т.Шевченка факультету кібернетики. Організована при Інституті кібернетики базова кафедра Московського фізико-технічного інституту функціонує вже понад 40 років і підготувала понад 400 першокласних спеціалістів, багато з яких стали видатними вченими. Активна викладацька діяльність В.Глушкова була невід'ємною частиною його творчого життя. 

Сьогодні при Інституті кібернетики, крім згаданої кафедри, успішно працюють кафедри Київського національного університету імені Т.Шевченка та Національного технічного університету України "КПІ". Ми на практиці переконалися в ефективності підготовки спеціалістів з інформатики спільними зусиллями вчених інституту та викладачів вишів.

Із часом виникла потреба широкого професійного освоєння комп'ютерного інструментарію фахівцями різних галузей науки і суспільної практики. Про це думав В.Глушков, коли засновував журнали "Кібернетика" та "Управляющие системы и машины". До роботи в них Віктор Михайлович залучив найавторитетніших учених з усього Радянського Союзу. Журнали виходять і нині, причому журнал "Кібернетика" (тепер "Кібернетика і системний аналіз") в повному обсязі — і англійською мовою. Вікторові Михайловичу належить також ідея видання першої в СРСР Енциклопедії кібернетики, яка вийшла 1974 р. українською та російською мовами. До її підготовки були залучені провідні вчені країни.

Дослідження з автоматизації управління виробництвом В.Глушков здійснював, виходячи з глобальної ідеї створення загальнодержавної системи управління економікою країни. За його задумом ця система мала являти собою об'єднану лініями комунікації єдину мережу АСУ підприємств, АСУ галузей виробництва, обчислювальних центрів вищих державних органів управління. Головне її завдання — здійснювати постійний моніторинг виконання виробничих програм і адекватно реагувати на всі штатні й нештатні ситуації. Свій задум Віктор Михайлович устиг реалізувати лише частково. 

Для втілення в життя подібних планів необхідно було мати обчислювальні машини дуже високої продуктивності. Комп'ютери традиційної архітектури не могли задовольнити вимог щодо швидкодії та обсягу пам'яті. І Віктор Михайлович пропонує комп'ютер нової архітектури, що реалізує принцип розпаралелювання обчислень на багатьох процесорах обчислювального комплексу. Цю ідею він виклав на конгресі IFIP в 1978 р., а сам комп'ютер виготовили вже після смерті Глушкова. 

Розвиваючи ідею розпаралелювання обчислень, в Інституті кібернетики розробили низку суперкомп'ютерів серії СКІТ. У 2012 р. закінчено розробку енергоефективного суперкомп'ютера СКІТ-4 продуктивністю 11,82 терафлопс за тестом LINPACK, тобто майже 12 трлн операцій за секунду при розв'язуванні систем лінійних рівнянь. За вдвічі більшої продуктивності СКІТ-4 споживає вчетверо менше електроенергії, ніж суперкомп'ютер попереднього покоління СКІТ-3. 

У планах учених Інституту кібернетики — вже в 2013 р. подвоїти потужність суперкомп'ютера СКІТ-4, тобто довести його продуктивність до 25 терафлопс. 

СКІТ-3 і СКІТ-4 разом становлять кластерний комплекс СКІТ, з'єднаний високошвидкісною академічною мережею з понад 20 інститутами й університетами, розташованими в різних регіонах України. СКІТ є основою Ресурсного центру Українського національного гріду (УНГ) і пройшов сертифікацію Європейської грід-ініціативи (EGI). Суперкомп'ютери СКІТ доступні для проведення обчислювальних експериментів та застосування в наукових дослідженнях установ НАН України через УНГ і в режимі використання кластера. 

Завдяки застосуванню суперкомп'ютерів СКІТ, починаючи з 2005 р., науково-дослідні інститути НАН України отримали важливі фундаментальні й прикладні результати з біофізики, біохімії, фізичної хімії, квантової механіки, матеріалознавства, медицини, геології/геофізики, нанотехнологій тощо. 

Реалізувати свої задуми Вікторові Михайловичу було непросто. Вони часто наражалися на нерозуміння. Однак учений ніколи не відступав.

Багато уваги приділяв роз'ясненню можливостей побудови інформаційного суспільства, базуючись на використанні комп'ютерів і телекомунікаційних мереж. При цьому особливо наголошував на необхідності надійного захисту інформації як у базах даних, так і в мережах, що використовуються для передачі даних. Останніми роками в цій галузі зроблено багато цікавого. З'явилася реальна можливість, використовуючи комп'ютери, Інтернет і телекомунікаційні мережі, будувати й досліджувати інформаційне суспільство, аналізувати публікації у пресі, з'ясовувати рейтинги телеканалів та радіопередач. Моделюючи ці процеси, можна виявляти тенденції розвитку суспільства, а відтак шукати шляхи його вдосконалення. 

Вже сьогодні можливо організувати вибори президента і депутатів різних рівнів із використанням розробленої фахівцями Інституту кібернетики (за консультаційної участі ЦВК) комп'ютерної системи "Вибори". За умови забезпечення надійного захисту даних (а кібернетики це гарантують), вибори можуть бути проведені надзвичайно ефективно — з оголошенням результатів уже через 10–15 хвилин після закінчення голосування. Такий підхід до організації виборчого процесу підвищить інтерес населення до нього, гарантуватиме його прозорість і чесність. До практичного використання КС "Вибори" залишилося "небагато" — бажання і рішення Верховної Ради про введення її в дію.

Заслуги В.Глушкова визнані світовим науковим співтовариством. Він входив до складу керівних органів низки міжнародних наукових організацій, виступав з основоположними науковими доповідями на багатьох міжнародних форумах. Наукова спадщина В.Глушкова — це десятки монографій і сотні наукових статей, які на роки визначили напрями розвитку кібернетики та інформатики. 

В Україні, як і в багатьох куточках світу, живе добра пам'ять про талановитого вченого. Щорічно в Криму в Будинку творчості вчених "Кацівелі" відбуваються міжнародні конференції, школи з проблем розвитку інформатики (першу таку школу тут організував саме Віктор Михайлович). Виходять монографії і наукові журнали, присвячені пам'яті вченого, розробляються нові оригінальні комп'ютерні системи і технології, в яких використовуються ідеї й підходи, сформульовані В.Глушковим. За значні успіхи в розвитку окремих напрямів інформатики Національна академія наук України вітчизняним і зарубіжним ученим присуджує премії імені В.Глушкова, кращі студенти старших курсів факультетів кібернетичного напряму КНУ імені Т.Шевченка та НТУУ "КПІ" отримують стипендії імені В.Глушкова. Інститути Кібцентру НАН України розташовані на проспекті Академіка Глушкова. І головне — добру пам'ять про вченого зберігають колективи вчених, що активно працюють у галузі інформатики. Мені пощастило працювати під керівництвом В.Глушкова з перших кроків його роботи в Києві. Я мав змогу спостерігати самовіддану роботу В.Глушкова на різних етапах розвитку кібернетики (і в ті часи, коли наука не визнавалася політичним керівництвом країни), бути одним з його учнів, брати участь у розвитку тематики Інституту кібернетики та налагодженні міжнародної співпраці українських кібернетиків, розробці проектів розвитку кібернетики в науково-дослідних та навчальних інститутах України, пропаганді можливостей комп'ютерних систем у пресі, на радіо і телебаченні.

В.Глушков виростав у місті Шахти, на пограниччі України і Росії, а отже, в українсько-російському середовищі. Як розповідає його донька Ольга, мав українське коріння. Дуже любив українську пісню — це пам'ятають усі, хто його знав. Тоді, при становленні інституту, кожен успіх відзначали як загальний тріумф, всеінститутське свято, й жодного разу не обходилося без знаменитих "Двох кольорів". Заводив пісню саме Віктор Михайлович. Чи не бачилася йому власна доля у цих двох кольорах? 

Мені доводилося бачити Віктора Михайловича в різних непростих ситуаціях, які виникали в процесі розробки проектів чи програм розвитку досліджень певних наукових напрямів. Траплялося, що я (чи хтось із його учнів або колег) не погоджувався з ним. На це нелегко було зважитися через його великий авторитет. Та мушу визнати — Глушков умів слухати, чути іншу думку і приставати на неї, якщо вважав її переконливою, бо завжди керувався інтересами науки.

Шлях, обраний ученим, мета, яку він перед собою ставив, вимагали самовідданої праці, майже зовсім не залишаючи часу ні на що інше. Валентина Михайлівна, вірний друг зі студентської лави і дружина, всіляко підтримувала чоловіка. Відмовилася, на подив колег, будувати власну наукову кар'єру, дбала про дім і дітей, Олю і Вірочку. У нього ж справді було сутужно із часом, та й не могло бути інакше, бо хоч би скільки того часу було, його творчі задуми сягали надто далеко. І все ж, поза всім цим, лишалося в його серці, в його житті місце, яке належало тільки сім'ї і де душа його розкошувала. Такі речі невидимі сторонньому оку... Лише зрідка, з випадку відкривається глибина почуттів, уразливість людини.

Перед тим як Віктор Михайлович востаннє від'їжджав з Києва до Москви, в "кремлівську" лікарню, ми бачилися в лікарні у Феофанії. Я чекав, що він, як завжди, розпитуватиме про інститутські справи, даватиме настанови. А він несподівано, якось дуже довірливо, заговорив про своїх доньок, про їхню долю. Неначе знав, що до Києва вже не повернеться.

Життєвий шлях В.Глушкова — це справжній подвиг ученого в ім'я науки. Він пішов з життя занадто рано, в січні 1982-го. Лишилася Робота. Лишилася створена ним міцна школа теоретичної кібернетики. Від неї пішли інші наукові школи — теорії оптимізації і системного аналізу, теорії математичного моделювання і програмування, комп'ютерної і обчислювальної математики, теорії збереження та захисту інформації в системах, обчислювальної та комп'ютерної техніки, теорії управління та побудови телекомунікаційних мереж, — які відіграють важливу роль у розвитку сучасної інформатики. 

Лишилися учні, які добре засвоїли уроки Вчителя й які перевірені на надійність впродовж років спільної праці.

Помітили помилку?
Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
2 коментаря
  • Прокас 9 сентября, 18:30 Ну и что дальше? Украина будет по-прежнему завозить китайские компьютеры, мобильники, смартфоны и ай-пэды? Или скоро "Запад нам поможет?" Відповісти Цитувати Поскаржитись
Реклама
Останні новини
Курс валют
USD 25.91
EUR 29.08