Землеустрій по-українському: нелегкий шлях системних змін

Сергій Тимченко 1 листопада 2013, 19:15
Землеустройство

Читайте також

Особливий статус земельного питання для України визначає й особливу до нього увагу. У тому числі й на сторінках DT.UA, де свою точку зору з цього приводу отримували можливість висловити багато авторів, серед яких були не лише журналісти, а й учені, політики, державні чиновники.

В одному з наших жовтневих номерів вийшла публікація нашого "аграрного" оглядача Володимира Чопенка ("Спрощений" землеустрій", №38 від 18 жовтня 2013 р.), у якій автор дав критичну оцінку не тільки одній з останніх законодавчих "земельних" ініціатив, а й стану нормативно-правової бази та державної політики в сфері землеустрою. Для продовження полеміки свою статтю до нашої редакції надав голова Держземагентства Сергій Тимченко, в якій автор викладає позицію очолюваного ним відомства з даного питання.

Останнім часом на сторінках українських ЗМІ Держземагентство України найчастіше згадується у зв'язку із запуском Національної кадастрової системи. Нічого незвичайного в цьому немає, тому що відкрита для суспільства Публічна кадастрова карта зробила справжній прорив у сфері земельних відносин, а разом із цим — і в суспільній свідомості українських громадян. Адже інформація про земельні ресурси країни перестала бути таємницею за сімома печатками, і з початку року скористатися нею може кожен. А отже, і диктатура чиновницької сваволі в цій сфері відходить у минуле.

Разом із тим запуск електронного земельного кадастру розкрив старі хвороби вітчизняного землеустрою — головного "інформаційного наповнювача" кадастру. Треба чесно визнати, що інакше й бути не могло. І ми свідомо пішли на такий крок, щоб розпочати процедуру "лікування" галузі.

Так, проблеми землеустрою з'явилися не тепер, галузь хворіє давно й серйозно. Але я переконаний, що ми в змозі навести лад у цій сфері — для цього є й політична воля керівництва країни, і бажання справжніх професіоналів галузі зробити її ефективною, сучасною і технологічно зручною для всіх. Україна йде в Європу, а значить, має навчитися відповідати загальноприйнятим стандартам у всіх сферах господарювання, зокрема і в земельній.

Ми чудово усвідомлюємо, що для значних змін у галузі потрібні комплексні й системні перетворення, реалізація довгострокової стратегії оздоровлення земельної сфери. Насамперед на законодавчому й адміністративному рівнях. Але не варто забувати і про головний бич земельної сфери — патологічну клептоманію деяких учасників землевпорядного процесу. Саме вона була головною перешкодою для цивілізованого розвитку земельних відносин. Утім, потрібно детальніше заглибитися в "історію хвороби"...

Так сталося, що починаючи з проголошення Верховною Радою УРСР земельної реформи з 13 березня 1991 р. землевпорядкування хвацьких 1990-х та особливе паювання сільськогосподарських земель здійснювалися без належного законодавчого врегулювання, як правило, на основі доволі коротких і скупих на правові норми указів президента. Це мало, зокрема, і такі негативні наслідки, як відсутність законодавчих вимог до раціональної організації територій сільськогосподарських підприємств, виконання комплексу заходів щодо охорони земель та їх відображення у відповідній землевпорядній документації. Про адекватне закріплення результатів землевпорядної діяльності в Державному земельному кадастрі задля надійного захисту прав пайовиків і держави тоді ніхто особливо не турбувався.

Тодішні вожді Держкомзему, попри високі наукові звання в сфері економіки й сільського господарства, просто нехтували елементарними правилами геодезії! Приміром, державні акти на право колективної власності для сільгосппідприємств виготовляли без проведення геодезичних вимірів на місцевості — це робилося буквально на коліні. А подальше наділення селян земельною власністю здійснювалося або за такою ж "високонауковою" технологією, або, у найліпшому разі, шляхом імітації геодезичної зйомки в умовній системі координат із прив'язкою меж земельних ділянок до найближчого стовпа або дерева. Ці межі геодезисти й досі шукають і ще довго шукатимуть на місцевості. Причому все це повторно оплачується (!) убогими грішми селян, які намагаються розглянути межі своєї власності крізь густий туман високочолого землеустрою. Відповідно, і на Публічній кадастровій карті в цих місцях зяють білі плями, привертаючи нездорову увагу тіньових ділків й аферистів.

"Беззаконне" розпаювання породило й інші серйозні, досі не вирішені проблеми. До них можна віднести і запроектовані, але позначені в натурі польові дороги, полезахисні лісосмуги, відумерлу спадщину, черезсмужжя, дальноземелля та інші його наслідки. Все це вкрай ускладнює формування агротехнологічно й екологічно оптимальних землеволодінь і землекористувань, на яких ефективне господарювання поєднувалося б із вимогами до охорони земель.

Для тих, хто обізнаний з європейською практикою розв'язання таких проблем, відповідь лежить на поверхні: єдиним дієвим механізмом є консолідація земель у результаті проведення внутрішньогосподарського землевпорядкування, виправлення ламаності меж, міни земельних ділянок та інших землевпорядних і цивільно-правових дій.

Запізніла поява у 2003 р. Закону України "Про землеустрій" ситуації, на жаль, не виправила. Його автори (ті самі, хто малював державні акти "на коліні" та багато років тримав землеустрій далеко від усіх правових і геодезичних принципів) не наповнили свого витвору якимось конкретним юридичним змістом.

Дивно, але ще років 10–
15 тому земельне законодавство писали в основному люди, які взагалі не мають юридичної освіти. От і виходили замість чітких юридичних норм дуже дорогі для людей і бюджетів збірки "псевдонаукової фантастики" з великим полем для реалізації корупційного інтересу.

У результаті суспільство так і не отримало відповіді на прості запитання: які види землевпорядної документації мають розроблятися в країні? Які їхні склад і зміст? Хто має їх погоджувати та затверджувати? Яка саме інформація про кількісні й якісні характеристики земель, а також особливості правового режиму їх використання створюється в процесі землевпорядкування і як цю інформацію вносити до Державного земельного кадастру? Адже тільки в такий спосіб вона набуде правового значення для всіх учасників земельних відносин. А головне, як домогтися того, щоб ця інформація обов'язково враховувалася при подальшому наданні земельних ділянок і створенні нової землевпорядної, містобудівної й іншої документації?

Зате законотворці подбали про свою безбідну старість. Закріпивши принцип законодавчої невизначеності видів землевпорядної документації, вони одночасно передбачили обов'язковість розробки за бюджетні кошти десятків і сотень галузевих стандартів, норм і правил у сфері землеустрою. З огляду на те, що розробка одного такого стандарту обходилася бюджету в десятки, а то й у сотні тисяч гривень, перспектива виглядала доволі заманливо. От тільки стандартизувати виявилося нічого, адже, як ми вже казали, переліку землевпорядної документації та її складу в законі просто не було. Тому об'єктами стандартизації досі залишаються лише бурхливі фантазії їх авторів.

Однак лише стандартами справа не обмежилася: автори змогли протягти в законі вкрай парадоксальне формулювання про те, що загальнодержавні і регіональні програми використання та охорони земель, виявляється, теж є… видами землевпорядної документації! Тобто розробляються не органами державної влади і місцевого самоврядування, а — за окрему плату! — ліцензованими землевпорядними організаціями або приватними підприємцями, що мають відповідну ліцензію! При цьому підпис всемогутнього ліцензіата має замінити на цьому документі підписи президента, голови Верховної Ради, прем'єр-міністра… Як кажуть, без коментарів.

Утім, до явного абсурду справа не дійшла, і в усіх регіонах України сьогодні прийнято регіональні і місцеві програми використання та охорони земель. Їх розробку здійснювали фахівці "на зарплаті", без використання дорогих послуг пролазливих "приватних крамарів".

На жаль, прийняття головного землевпорядного закону не зменшило творчих можливостей "художників від землеустрою".

Витрачаючи сотні мільйонів бюджетних гривень на проведення інвентаризації земель, їх розмежування, розробку різного роду експериментальних проектів і концепцій, держава лише поповнювала шафи землевпорядних організацій тоннами паперової документації. А разом з тим і гаманці "творчої землевпорядної інтелігенції". І, що характерно, не одержувала при цьому якихось практичних механізмів для більш ефективного управління — визначення правового режиму земель, закріплення прав громадян, територіальних співтовариств і держави, використання та охорони земель.

Як відомо, святе місце порожнім не буває, тому за справу взялися інші зацікавлені особи. Протягом десяти років з
моменту ухвалення згаданого вище закону з'явилася низка галузевих законів і відомчих підзаконних актів (у сфері екології, охорони культурної спадщини, транспорту, енергетики, оборони, містобудування), якими запроваджувалися власні, часто суперечливі підходи до землевпорядної документації, що вносило додатковий хаос в і без того недосконалі земельні відносини.

Єдиною нормою Закону "Про землеустрій", яка описувала зміст землевпорядної документації, тривалі роки залишалася стаття 56, що визначала склад технічної документації з виготовлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку, але при цьому "замовчувала" порядок її узгодження, затвердження і необхідності одержання дозволу на розробку. Не дивно, що багато фахівців-практиків просто не помітили появи свого основного закону, виконуючи роботи по-старому, виходячи виключно з власних уявлень з поправкою на відповідні містечкові традиції.

Безумовно, рано чи пізно цей хаос мав закінчитися, оскільки, поза сумнівом, завдавав істотної шкоди державі. Але законодавче виправлення ситуації фактично почалося лише з прийняттям у 2011 р. Закону "Про Державний земельний кадастр", що встановив чіткий правовий взаємозв'язок між землевпорядним процесом і його юридичним результатом. Тепер строго визначений набір відомостей про землю, земельні ділянки та обмеження у їх використанні після внесення до кадастру набував офіційного, юридично значущого статусу.

Такий підхід, по суті, визнав попередні результати незаконного землеустрою юридично нікчемними і гостро порушив питання про необхідність остаточного повернення вітчизняного землеустрою в русло закону.

Що для досягнення цієї мети треба зробити? Насамперед найближчим часом необхідно на законодавчому рівні визначити вичерпний перелік видів і склад землевпорядної документації, порядок її узгодження та затвердження. А вже потім можна буде і стандартизувати технічні аспекти її утримання, у тому числі залежно від спеціального призначення відповідної документації.

Бажання "ощасливити" всіх примусовим землеустроєм довго проявляло себе і через "мертвий" Закон "Про розмежування земель державної і комунальної власності". На написання концепцій та експериментальних проектів за цим законом було витрачено чималі бюджетні кошти. У результаті цілковита недієздатність (за дев'ять років дії закону розмежували не більш як 2% земель, при цьому юридичного статусу комунальної власності не одержав жоден квадратний метр землі).

Не кращі справи і з проектами землеустрою за сівозмінами (ті ж 2% за весь період чинності закону), нав'язаними кожному сільгосппідприємству і фермеру тими ж палкими любителями все "землевпорядкувати". Якщо вірити логіці авторів, то жоден кваліфікований агроном не в змозі самостійно дотримуватися вимог до сівозмін без допомоги приватної проектної організації. У наших умовах це означало, крім прямих чималих витрат аграріїв, ще й необхідність "із почуттям вдячності" ходити по кабінетах чиновників.

Ми проти такого землеустрою, яке, щедро підгодовуючи армію біляземельних махінаторів, створює проблеми людям, дорого обходиться бюджету і при цьому ніяк не відображається у кадастрі. Тому в тісній взаємодії з народними депутатами, насамперед із профільного аграрного комітету, крок за кроком наводимо порядок у цій сфері. Це, безумовно, не може не викликати невдоволення або й прямої протидії любителів легкої наживи.

За останні два роки нам вдалося запустити електронний кадастр, ліквідувати земельні комісії, кардинально спростивши процес узгодження проектів відведення, запровадити відповідальність чиновників за порушення строків узгодження землевпорядної документації. Ми відмовилися від моделі дорогого і довгого розмежування земель за бюджетні кошти, замінивши її моделлю їх безплатного розмежування в силу закону, законодавчо розблокували проведення земельних торгів. Та й багато чого у дрібницях підправили…

Серед найближчих завдань, які ставить перед собою Держземагентство: упорядкування видів та змісту землевпорядної документації, скасування плати за державну реєстрацію земельних ділянок, заміна обов'язковості розробки проектів із сівозмін на просту декларацію аграріїв про їх дотримання.

На щастя, сьогодні у нас є руки і голови для підготовки якісних земельних законів. Уперше в історії земельного агентства ми маємо в центральному апараті трьох кандидатів юридичних наук і двох заслужених юристів. Крім того, ми перебуваємо в постійному контакті з громадськістю, ЗМІ та професійним співтовариством, намагаючись оперативно реагувати на соціальні запити. Це дає змогу створювати якісний законодавчий продукт, що відповідає реальним потребам суспільства і підтримується конституційною більшістю депутатів незалежно від їхньої партійної належності.

Приміром, 24 жовтня Верховна Рада переважною більшістю голосів одразу у двох читаннях підтримала поданий нами через народних депутатів з різних фракцій законопроект про спрощення порядку і здешевлення проведення земельних торгів. В останньому рейтингу Doing Bussiness за 2014 р. Україна піднялася відразу на
25 позицій, причому одним з напрямів, у якому ми найбільше просунулися вперед, якраз і є реєстрація власності.

Усе це свідчить лише про одне — процес іде, земельні відносини в країні з кожним днем переходять з "сірої області" корупційної вседозволеності в рамки законності, що, у свою чергу, сприятливо позначиться на ефективності управління головним надбанням України — її земельними ресурсами.

Помітили помилку?
Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
13 коментарів
  • мнско 5 ноября, 06:41 какая плата возможна государственной структуре за уже приватизированный в 1995 году земельный участок? Платить за измененные в последующем этим же государством правила? Это взимание платы все эти годы была незаконным для перерегистрации в координатную систему. Так почему ее не отменить немедленно, а не использовать, как очередной предвыборный посул, который потом можно и не выполнять? Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • piz 4 ноября, 23:29 Чомусь Тимченко не розповідає яку роль у махінаціях в землею грає очолюване ним Дерземагенство. Наприклад, в Броварах. Хто не знає коротка історія - у травні цього року, за попередньою змовою аферистів - працівників Дерземагенства , земельна ділянка площею 95 га , що належала державі , вартістю близько 200 мільйонів гривень , була, вкрадена. Так, чотири десятки років до цього ця земельна ділянка перебувала у постійному користуванні держпідприємства "Радіопередавальній центр" , і згідно відомостей Державного земельного кадастру , значилися як землі промисловості , проте були визнані сільськогосподарськими . Відразу ж після цього "Радіопередавальній центр " відмовився від права постійного користування цією земельною ділянкою. Це призвело до автоматичної передачі цих земель у розпорядження Держземагентства, оскільки «мудрий державний діяч Тимченко» разом з депутатами провів у законодавстві «цінну» новелу згідно якої землями сільськогосподарського призначення мають розпоряджатися не якісь там ради а ціле ДЕРЗЕМАГЕНСТВО, яке суворо стоїть на стражі законності. І що ж сталося далі - щойно отриманими землями Держземагентство оперативно " ощасливило " 48 підставних невстановлених громадян , які безплатно приватизували землю для ведення особистого селянського господарства в межах Броварів , де згідно з генпланом міста , це взагалі не передбачено . У свою чергу , нові власники 95 га не ведуть селянське господарство, а відразу ж "продають" отримані земельні ділянки компанії " Інтер -Профіт " , яка негайно звернулася до Броварського міськради з проханням змінити цільове призначення цієї землі знову на промислові. Таким чином , за мудрим керівництвом цього Тимченка, пісатєля критичних статейок про папєрєдніков, за чотири місяці ця земля зробила шахрайське коло із зміною призначення , в результаті якого держава безоплатно втратило земельну ділянку за ціною 200 мільйонів гривень . За такі гроші дуже легко найняти мулів, які напишуть розпрекрасну статтю про кадастр, передові технології, всіх попєрєдніков і т.д. і т.п. Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • НикНик 4 ноября, 22:47 Автор нашел виновных в распаевании... Да ответственные специалисты, ученые и простые колхозники тогда во всю кричали, что такие реформы - это ПРЕСТУПЛЕНИЕ перед собственным народом! Но разве их кто-то слушал? Установка тогдашних вождей была одной - делайте, то что насоветовали советники и разные фонды "из-за бугра". Ради сиюминутных политических выгод... Кто не согласен - через колено, и в сторону... При каждом главе Госкомзема по нарастающей увеличивалось хамское, циничное отношение к основам землеустройства, к самой земле, к людям, работающим на ней и в землеустроительной отрасли, к здравому смыслу в конце концов... А вместе с тем росли аппетиты во взятках, откатах и поборах. "Кадровая революция" нынешнего руководителя ведомства нужна была только для того, чтобы каждый утверждаемый райзем сдал областному "смотрящему" 5 "золотых яиц" (5 тыс $) единовременно и по 5 тысяч грн. ежемесячно! Это на периферии страны, в Киеве и около суммы, думаю, другие... А что сейчас творится с инвентаризацией земель запаса сельхозназначения? В "высокотехнологичный и суперсовременный автоматизированный" кадастр сейчас загоняют туфту по принципам Тимошенковской "бесплатки", с которой потом еще много проблем будет... Одно можно сказать, - дальше будет хуже... И преемники Тимченко потом вспомнят его "заслуги" еще большими потоками помоев. Вот только доживет ли до тех пор землеустроительная служба? Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • kost 4 ноября, 22:15 продовження висновків наукового управління ВРУ- 2: Наступне зауваження стосується суперечливих положень самого проекту. Зокрема, у проекті окремо регулюються підстави набуття зазначеним банком земельних ділянок у власність, постійне користування, оренду, емфітевзис, як зазначалось вище - «для всіх видів використання в межах категорії земель сільськогосподарського призначення», «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва», «для здійснення підприємницької діяльності», без встановлення механізму передачі таких земель та визначення операцій, які може здійснювати державний земельний банк із відповідними землями. І при цьому, без взаємозв’язку із попередніми нормами, окремо визначаються «особливості передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності до статутного капіталу Державного земельного банку». Відповідно до частини 2 статті 123-1, якою пропонується доповнити ЗК України, «передача земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності до статутного капіталу Державного земельного банку проводиться за рішенням Кабінету Міністрів України». При цьому механізм передачі таких земель не визначено, окрім констатації, що передача земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають в оренді громадян або юридичних осіб, до статутного капіталу Державного земельного банку здійснюється без припинення права оренди на такі земельні ділянки, якщо інше не передбачено договором оренди» (пп. 4. п 1 розділу І проекту). Необґрунтованим, на нашу думку, є й положення пп. 7 п. 1 розділу І проекту, згідно з яким на Державний земельний банк не повинні поширюватись обмеження, встановлені у ЗК України стосовно максимальної площі (не більше 100 га) набуття у власність земель сільськогосподарського призначення та здійснення відповідних операції з такими землями (пункти 13, 15 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України). Аналіз запропонованого у законопроекті порядку «передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення у власність та користування до статутного капіталу Державного земельного банку» свідчить про те, що намагання врегулювати комплекс відповідних питань в рамках Земельного кодексу України призводить до неузгодженостей з його базовими положеннями та відповідно породжує суперечливість його норм. У зв’язку з цим слід визнати, що специфіка формування та діяльності Державного земельного банку вимагає окремого правового регулювання, у тому числі і стосовно згаданих питань, а не в рамках ЗК України. Власне, це положення зафіксовано й у пп. «в» п. 4 розділу ІХ «Прикінцеві положення» ЗК України, згідно з яким Кабінету Міністрів України доручалася розробка, серед низки інших, і проекту закону про державний земельний (іпотечний) банк. На думку управління, саме у структурі такого закону, ідеологія якого має випливати із Земельного кодексу України і прийнятого на розвиток його положень, доцільно визначати порядок набуття земель Державним земельним банком у власність та реалізації ним повноважень щодо розпорядження такими землями. Узагальнюючий висновок: за результатами розгляду у першому читанні законопроект доцільно відхилити. Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • kost 4 ноября, 22:13 продовження висновків наукового управління ВРУ : На підставі зазначеного викликає зауваження доповнення частини третьої статті 22 ЗК України новим пунктом «д», за змістом якого землі сільськогосподарського призначення можуть передаватись у власність та користування Державному земельному банку – «для всіх видів використання в межах категорії земель сільськогосподарського призначення» (пп. 2 п. 1 розділу І проекту). Таке формулювання суперечить змісту частини третьої статті 22 ЗК України, що передбачає надання земель сільськогосподарського призначення певним суб’єктам для використання ними цих земель за цільовим призначенням (громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва; сільськогосподарськими підприємствам - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва і т.д.). Відповідно, Державний земельний банк також має безпосередньо використовувати такі землі, як зазначається у проекті, «для всіх видів використання», тобто городництва, сінокосіння, ведення товарного сільськогосподарського виробництва і т.д., що є несумісним із поняттям «банк», який «має виключне право надавати банківські послуги» (ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»). Аналогічне зауваження стосується й змін до статті 130 ЗК України (пп. 6 п. 1 розділу І проекту), внаслідок запровадження яких Державний земельний банк може бути покупцем земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. У контексті вищезазначеного, неможливо погодитись також із включенням до ЗК України статті 28-1 «Земельні ділянки Державного земельного банку», згідно з якою «Державному земельному банку земельні ділянки сільськогосподарського призначення можуть належати на праві власності, постійного користування, оренди, користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису)». При цьому частиною другою цієї статті встановлюється, що всі зазначені права на землю (без застереження, що мова йде про сільськогосподарські землі) «Державний земельний банк може набувати у випадках та в порядку, визначеному законом для юридичних осіб». Вказане вносить нові неузгодженості до Кодексу. Відповідно до статті 82 «Право власності на землю юридичних осіб» ЗК України «юридичні особи можуть набувати у власність земельні ділянки для здійснення підприємницької діяльності у разі: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; внесення земельних ділянок її засновниками до статутного капіталу; прийняття спадщини; виникнення інших підстав, передбачених законом», що не відповідає правовим підставам набуття земель сільськогосподарського призначення. Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • kost 4 ноября, 22:11 До речі цей хвалько-тимченко розповідав як дерземагенство потужно готує і подає через народних депутатів законопроекти. Подивіться наприклад законопроект, який ці хвахівці підготували і внесли через н.д. Сігала (2181а від 30.05.2013). Полюбуйтесь на окремі висновки експертного управління Верховної Ради – насамперед слід звернути увагу на те, що назва проекту (щодо спрощення передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення у власність та користування) не узгоджується з його змістом, оскільки суть останнього зводиться до законодавчого забезпечення передачі таких ділянок у власність та користування лише одному суб’єкту - Державному земельному банку, що має бути відображено й у назві проекту. Проект також не узгоджується із чинними положенням Земельного кодексу України (ЗК України). Зокрема, доповнення частини першої статті 20 ЗК України новим положенням, згідно з яким «визначення виду використання земельних ділянок в межах певної категорії земель здійснюється при їх формуванні» (пп. 1 п. 1 розділу І проекту), суперечить статті 79-1 ЗК України, яка визначає, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав, що передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Тобто «вид використання земельних ділянок в межах певної категорії земель» на момент «формування» земельних ділянок вже має бути чітко визначеним. Так, відповідно до частини 5 статті 20 ЗК України «види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою». Стосовно ж земель сільськогосподарського призначення, які є предметом проекту, то законодавство встановлює їх пріоритетність у порівнянні із іншими землями, та вимоги цільового використання для сільськогосподарських потреб. Вказана стаття, зокрема, визначає, що такі землі «використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33-37 цього Кодексу» (тобто для цілей фермерських та особистих селянських господарств, сінокосіння і випасання худоби, садівництва та підсобного господарства тощо). Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • kost 4 ноября, 21:51 І такі дописи надсилає до такого видання людина(Тимченко), яка навіть серед своїх колег у Держемагенстві не соромлячись заявляє, що не знає і 10 частини термінів, які вживають "хвахівці" - заслужені і перезаслужені "юристи" типу Кадомського та Тарнопольського, яких зі скандалом за хабарі виперли із Київського міського управління земресурсів. Очевидно ж, що воно не петрає і 100 частини того, що у цій статті написано. Легше за все критикувати "паперєдніків" не розуміючи елементарних речей. Проте, попередні коментатори уже дали справедливу оцінку цьому хвахівцю з луганська - хабарі та побори у цій сфері зросли до космічних масштабів..... Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • хелена 4 ноября, 12:26 полностью поддерживаю предыдущих комментаторов. Считаю, что сознательно развалили структуру и продолжают это делать для сокрытия всей информации о землях и перераспределении для нужных. Уже сегодня многие не знают. что работают на земельных участках (в частности садовых). которые уже в частной собственности других. то-ли еще будет.... А коррупция...это просто без комментариев...... Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Сергей 4 ноября, 07:16 Я просто шокирован, как людей держат за лохов. Он и в правду думает, что все не видят тот беспредел, который творится в земельной сфере. Землеустроительные организации стали марионеточные, без всяких проверок могут лишить сертификатов - вспомнить только наказ Тимченка, которым лишили более 80 специалистов сертификатов якобы "за неякісне виконання землевпорядних робіт", при этом их не кто не проверял, а воспользовались данными областных управлений, где указали непокорных, которые отказывались нести "золотые яйца" в "общаг" Держземагенства для подкупа вышестоящих чиновников, дабы удержатся на нагретом кресле. Не сложно сделать статистику, сколько распоряжений выдавалось районными администрациями по передаче земель с\х назначения гражданам к примеру в 2012 г. (обращаю особое внимание на садоводства), и сколько наказов подписано областными структурами Держземагенства в текущем 2013 г., скольким гражданам утвердили техническую документацию по установлению границ земельных участков для ведение садоводства или дачного строительства? К примеру в Днепропетровской, а я так думаю и в Запорожской, Николаевской области "мафия одна ", этих счасливцев можно пересчитать на пальцах. Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • женя 3 ноября, 22:47 "ваня", спасибо, хохотали всей семьей)))) Слава Богу, есть еще в этой отрасли адекватные люди, верю, что и профессионалов не всех извели за годы безобразия. А по сути... Наверно было бы смешно, когда бы не было так грустно( Коронная фраза "мы пришли навести в отрасли порядок". После нее уже даже не воспринимаю текст. Слышу это от пятого главы ведомства, а воз и ныне там. Как бы не пытался Сергей епт Михалыч придать себе важности и значимости миссия у него одна: передать земли гос. собственности Зембанку. Быстро, оптом и без лишнего шума. Отсюда и экстренное разграничение земель государственной и коммунальной собственности, которое без преувеличения обокрало местные советы, отсюда и абсурдные полномочия облземов по выделению участков с/х назначения в собственность/аренду и т.д. Эх.. Да что говорить.. Понимающим людям не хватит не то что статьи, серии статей или даже рубрики, чтобы описать абсурд, творящийся в отрасли годами, а сегодня особенно. Ну а кандидаты наук- это лекторы с докладом о жизни на Марсе, две звездочки, три звездочки, а лучше пять) Позорище..... Відповісти Цитувати Поскаржитись
Реклама
Останні новини
Курс валют
USD 25.91
EUR 29.08