Бібліометрика української науки

Леонід Костенко 7 листопада 2014, 21:25
библиометрика

Читайте також

Набирає гостроти дискусія про роль і місце науки в сучасному суспільстві. У колишньому СРСР результати досліджень у галузі природничих і технічних наук були затребувані військово-промисловим комплексом, а в галузі суспільних — ідеологічними структурами. Завдяки цьому питання належного фінансування досліджень не виникало. В Україні змістовна державна політика розвитку науки та освіти підмінена "оптимізаційними" заходами, орієнтованими на зменшення коштів, що виділяються на дослідження. Значною мірою причиною сформованої ситуації є відсутність конструктивного діалогу між науковою спільнотою, системою управління наукою та суспільством у цілому. Для налагодження діалогу вчені повинні надати суспільству прозору інформацію про стан науки, тенденції її розвитку та спроможність сприяти сталому розвитку економіки і вирішенню соціальних завдань. 

Не менш злободенними є й питання міжнародного рейтингу вітчизняних наукових установ та державних і приватних університетів, визнання результатів їхньої дослідницької діяльності та професійності викладацького складу. Насамперед ідеться про присутність України у світовій системі наукових комунікацій, представленість публікацій наших учених у професійних профільних виданнях. 

Створена фахівцями Національної бібліотеки України імені В. Вернадського інформаційно-аналітична система "Бібліометрика української науки" дає можливість отримати таку інформацію. Джерельна база системи — Google Scholar (науковий сегмент Інтернет-гіганту Google) та дані наукометричних платформ Scopus, Web of Science, Російський індекс наукового цитування. Основним джерелом є Google Scholar, що має найістотніше мовне, галузеве й географічне охоплення публікацій. У цій системі індексуються майже всі українські наукові журнали, тоді як у Scopus — менше 40. Слід додати, що бібліометричні показники Google Scholar як правило корелюються з показниками інших наукометричних платформ. При цьому в ній значення бібліометричних показників учених зазвичай будуть більшими, що пояснюються ширшим охопленням публікацій. Так, індекс Гірша h (h — кількість публікацій, на які є не менше h посилань) члена-кореспондента НАН України В. Гусиніна в системі Google Scholar становить 41, а в Scopus — 31. 

Сервіс Google Scholar "Бібліографічні посилання" дозволяє вченим оприлюднювати результати своїх інтелектуальних напрацювань у вигляді так званих бібліометричних портретів, де представлена сфера їхньої наукової діяльності, впорядковані списки публікацій, індекси та діаграма цитувань, коло наукових інтересів тощо. У цілому бібліометричний портрет можна розглядати як візитівку вченого в Інтернеті. Згаданий сервіс затребуваний — на жовтень 2014 р. з його використанням створено понад 3 000 портретів українських дослідників. Серед них і відомі всьому світові вчені: академіки В. Вернадський, М. Боголюбов, В. Глушков (їхні бібліометричні портрети створювали учні й послідовники), і початківці, які мають по кілька публікацій. Отже, вже тепер можна, у першому наближенні, отримати уявлення про науковий потенціал країни. Враховуючи усталену тенденцію до зростання кількості бібліометричних портретів учених, слід розраховувати на появу більш достовірної, в статистичному плані, картини стану науки. 

Оприлюднення результатів досліджень у вигляді бібліометричного портрета — це своєрідний звіт фахівця суспільству за надану можливість займатися науковою діяльністю. Тому створення таких портретів слід розглядати як обов'язок вченого. Зазначимо, що науковці МОН, МОЗ, НАН і НАПН України приділяють цьому питанню належну увагу, вчені ж аграрної, медичної і правової академій поки що пасивно ставляться до представлення свого доробку Інтернет-спільноті (вони створили менше 20 бібліометричних портретів). 

Система "Бібліометрика української науки" дає суспільству комплексну картину стану вітчизняного наукового середовища, розкриває його галузеву, регіональну та відомчу структуру. Ці можливості забезпечує розроблений програмний інструментарій, що здійснює статистичну обробку даних з бібліометричних портретів для одержання різних аналітичних матеріалів. Для прикладу наведемо отриманий у системі розподіл вітчизняних учених за галузями знань. 

Діаграма 1 свідчить про значну перевагу спеціалістів економічного профілю — їх удвічі більше, ніж науковців з інженерної справи (машинознавців, енергетиків, будівельників). Аналіз сукупності бібліометричних портретів економістів показує, що більшість їх створено науково-педагогічними працівниками вищих навчальних закладів. Така картина обумовлена, зокрема, усталеною тенденцією до розширення економічних інститутів, факультетів і кафедр навіть у технічних університетах. Вважаємо, що МОН України має звернути увагу на цю диспропорцію, оскільки чимало новоспечених "менеджерів" не зможуть працювати за набутою спеціальністю. 

"Бібліометрика української науки" дозволяє порівняти результативність дослідницької діяльності не лише осіб, а й інституцій. Нижче наведено Топ 10 установ за кількістю вчених з високим індексом цитування (див. діаграму 2). Серед них 8 інститутів НАН України і 2 університети: Київський національний університет імені Т. Шевченка та Харківський національний університет ім. В. Каразіна. Такий результат очікуваний — наукові школи формуються кількома поколіннями дослідників і не можуть виникнути в новостворених установах, навіть попри значні інвестиції в їх інфраструктуру. 

За аналогією з бібліометричними портретами вчених створюються профілі наукових журналів — це один із перших кроків на шляху покращення їх видимості в Інтернеті. Найвищі бібліометричні показники серед українських періодичних видань має заснований Інститутом математики НАН України міжнародний електронний журнал "SIGMA. Symmetry, Integrability and Geometry: Methods and Applications" ("Симетрія, інтегрованість і геометрія: методи та застосування"). 

Високий рейтинг цього журналу визначається насамперед теоретичним рівнем публікацій і авторитетною міжнародною редколегією. Крім того, цьому сприяє наявність близько 20 сайтів-дзеркал журналу в різних країнах світу та включення метаданих статей до 9 світових наукометричних систем, серед яких Web of Science та Scopus. Останнім часом багато говорять про необхідність публікуватися в закордонних часописах, оскільки вітчизняні є начебто другосортними. Інститут математики показав, що й українські періодичні видання можна довести до такого рівня, коли іноземні вчені вважатимуть за честь у них публікуватися. 

Сьогодні в Україні низка редакцій наукових часописів реалізують заходи з підвищення своїх бібліометричних показників. Можна відзначити, наприклад, "Східно-Європейський журнал передових технологій" (Харків). Він має сайт з англомовним інтерфейсом, метадані його статей включено до понад 10 загальнодоступних міжнародних наукометричних баз і репозитаріїв. Журнал стабільно входить до Топ 100 українських наукових часописів, за даними Google Scholar. Очевидно, що наступний крок редакції видання — ініціювання його включення до комерційних наукометричних систем. Таку послідовну політику підвищення рейтингу журналу можна рекомендувати й редакціям інших часописів. Вони мають спочатку забезпечити їх включення до низки загальнодоступних світових науково-інформаційних систем, а надалі ставити завдання про входження на безоплатній основі до комерційних наукометричних систем. 

Слід зазначити, що в Україні існує 2,2 тис. наукових фахових видань. Така їх кількість видається надмірною. Наприклад, у Польщі, за даними системи "Index Copernicus", — 1,3 тис., в Росії, згідно з "Російським індексом наукового цитування", — 2,2 тис. Можливо, не варто перереєстровувати ті фахові видання, які мають нульові бібліометричні показники за останні 5 років. 

"Бібліометрика української науки" — проект, який розвивається за безпосередньої участі наукової спільноти. Віддзеркалення інтелектуального потенціалу вітчизняного дослідницького середовища забезпечується в цьому проекті інтернет-візитівками вчених — бібліометричними портретами. Подальший розвиток робіт забезпечуватиме активізація створення цих візитівок, оскільки оприлюднення результатів досліджень учених в Інтернеті сьогодні розглядається як невід'ємний елемент їхньої професійної діяльності. За таких умов "Бібліометрика української науки" стане загальнодержавною системою моніторингу та відстеження тенденцій розвитку вітчизняної науки, джерельною базою для отримання даних при експертному оцінюванні результативності науковців і дослідницьких колективів. 

Теги:
Помітили помилку?
Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
17 коментарів
  • Oksana Stoliar 18 ноября, 16:32 Дуже шкода, що так пізно додалася до дискусії - і чим більше розкручую у голові і з колегами цю тему - тим моторошніше стає Що з Елли Лібанової кепкувати - це відома авторитетна постать - проте її авторитет не h-індексом вимірюється а ось подивіться будь-кого різного, цей фальшивий h-індекс треба перейменувати у ТСС-індекс ("тихо сам із собою веду бесіду") - самоцитування у самвидаві. Зичу від щирого серця цим індексантам хоч раз пройти peer-reviewer рецензування. Наслідки цієї бібліометрики катастрофічно шкідливі, на цьому тлі ти знову ніхто і звати тебе ніяк. Ми завжди знали, що Нобелівському лауреату в Україні не влаштуватись на роботу, а тепер це переконання міцніє. Шини в студію! Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Oksana Stoliar 16 ноября, 23:34 послала у відділ бібліометрії такого листа: Шановні організатори системи, Довідалась про системи з публікації у DT.UA. Не знайшла у системі жодного шанованого біохіміка. Зареєструватись - справа для початку марудна. У системі враховані містечкові публікації, а весь перелік зі Scopus вноситься тяжко (і добре, що він у мене там був впорядкований). Книжки з грифом МОН, патенти не виловлюються, а вручну вносити довго, та й недоцільно. Ніхто в світі не буде мене шукати за цією системою. З іншого боку бачу шкоду - деякі панянки, які вже засвітилися у системі на підставі відомостей про автореферат дисертації, тощо, щиро повірять, що у них є h-індекс і будуть на щось претендувати, а цей індекс суто для використання за принципом "мамо, нас люди хвалять - ви мене, а я - вас". З іншого боку, очевидно, для об'єктивного порівняння наукових потенцій у межах країни треба зобов'язати бібліотеки закладів виконати цю роботу для своїх науковців на основі річних наукових звітів, бо наші ж бібліотекарі щиро переконані, що крім "Наукових записок...." є мало інших шляхетних видань у світі Ось тоді, дійсно, можна отримати порівняльний зріз по країні, який раптом буде корисним при наданні грантів ( а це вже інша весела тема) З повагою, Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Роман Черніга 14 ноября, 19:36 Перш, ніж написати те, що я думаю про цю статтю, зауважу, що серед 16-топ в ІМ НАНУ моє прізвище має бути присутнє (якщо пан Костенко правильно рахував). А тепер по суті: пан Костенко виконує доручення добре організованої корпорації академіків та тих, хто стоїть в черзі за цим званням, з метою введення в оману наукової і навколонаукової громадськості. 10 років тому після Помаранчевої революції корпорація академіків дружно волала, що наукометричні дані -- це бяка і вона нам не потрібна. Тепер це стало вже неможливо заперечувати і було придумано "ноу гау" -- оголосити всесвітню мережу Google основою наукометричних даних в Україні . У мене до п. Костенка лише одне конкретне запитання -- у якій країні ЄС Google Schoolar використовується для оцінки якісних і кількісних показників наукових досліджень ? Мені така країна НЕ відома, але я точно знаю, що у Великобританії, Франції, Польщі, Іспанії та інших країнах ЄС саме база даних WEB of Science виконує цю роль. Пан Костенко її згадує, але не говорить про те, що показники (к-ть публікацій, к-ть цитувань, індекс Гірша) абсолютної більшості наших академіків (зокрема і розрекламованої в статті пані Лібанової) є ганебно низькими... Ось так і будемо десятиліттями рухатися до ЄС придумуючи свої особливі правила на догоду вузькому прошарку "видатних" вчених з комуністичним минулим. Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Do_Dollar 10 ноября, 23:13 Уважаемые коллеги! Статья показала, что хоть как-то Украина взялась за наукометрию. Но почему бы не взять за основу Scopus, или лучше Web of Science? А если оценивать ученых по-серьезному, то учитывайте еще суммарный IF журналов, в которых опубликованы статьи, дающие автору индекс Хирша. Тогда "мурзилки" отсекутся. Конечно, у каждой науки будут свои тонкости, поэтому математиков, физиков, химиков и биологов нужно сравнивать раздельно. Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Reader_28 10 ноября, 20:28 Спасибо за статью. Теперь понятно, на какую ерунду эта библиотека тратит бюджетные средства. Но если она в подчинении НАНУ, то это не удивительно. Следующим шагом будет учреждение государственной программы на эту тему. Кстати, Scopus и Web of Science продают подобную информацию. Авторы этой ерунды собираются ее продавать? Есть покупатели?
    Reader_28 10 ноября, 20:35
    Можно предлагать ее в комплекте с созданной под руководством академика НАНУ Чехуна компьютерной программой для рейтинговой оценки результативности научной деятельности http://nbuv.gov.ua/UJRN/vnanu_2012_4_10
    Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • S_Shtovba 9 ноября, 21:49 Профиль Либановой изрядно засорен - в нем много чужих публикаций. Есть и другие недостатки - сразу видно, что профиль склепали на скорую руку. Неясно, чем руководствовался автор , выбирая для иллюстрации своей статьи профиль с массой недочетов. Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Petrovich 9 ноября, 18:56
    Leox Вчера, 18:35 Якщо Лібанова отримує h-iндекс 15 то це диверсія
    Пан Костенко пишет, что источниковой базой системы «Библиометрика украинской науки» являются «Google Scholar (научный сегмент Интернет-гиганта Google) и данные наукометрических платформ Scopus, Web of Science, Российский индекс научного цитирования». Поверим на слово. Если это так, то было бы просто замечательно включить в эту систему в качестве отдельных подсистем показатели из Scopus и Web of Science. Это бы наглядно проиллюстрировало место наших наук и их выдающихся представителей в мировом научном пространстве и сняло бы парадокс Либанова-Гусынин, который ошарашил многих причастных к науке.
    Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Do_Cent 9 ноября, 09:58 Если подвести итог, то вырисовывается такой путь поднятия украинской науке: давайте использовать "резиновую линейку" (такой показатель, где наша наука выглядит лучше, чем никакая) и насиловать интернет мурзилками (например, можно заставить вчьоных завести побольше "личных" сайтов и там упоминать свои труды, соваться с ними в соцсети и вообще во все дыры) - и будет у нас не так плохо. Одна радость - при этом можно "убить" часть "бумажных" мурзилок за счет их "виртуализации". Все ж "бумажные" мурзилки обходятся дороже. Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Mikhail 8 ноября, 18:07 Использовать продукты Google вовсе не плохо - это реально самый лучший движок, обрабатывающий библиометрию - на десять голов выше, чем движок Скопус и гораздо более открытый , чем продукты ISI (WEB OF KNOWLEDGE), которые помимо декларируемого ими списка "импактных" журналов с четкими критериями и процедурами, непрозрачно, по своему желанию, включают в обработку те или иные монографии, учебники и даже статьи из журналов без импакт-фактора. Имея перед собой страничку ученого в Google Citation (то что описано в статье - это он, а не Google Scholar) любой эксперт, грантодатель или работодатель может сам за небольшое время, имея при себе список импактных или Скопусовских журналов, вручную посчитать индекс Хирша и любые другие показатели, вычеркнуть самоцитирования и т.д. Со Скопусом так не получится, потому что он очень плохо сделан. В Америке такие экспертизы основаны на Web of Science, но там тоже никто не использует в чистом виде автоматически сгенерированные результаты движка. Садится эксперт ISI и вручную вносит нужные изменения - ищет все варианты написания фамилии и инициалов автора (у нашего ученого, публикующегося на русском, украинском и английском в результате разных транслитераций это могут быть десятки вариантов), организации и т.д. Корректирует неправильные ссылки - на статьи, указанные "in print", но не вышедшие, на ошибки обработки (когда статье присвоили авторов из соседней статьи или редакторов журнала) и т.д. Соединяет разные бибилиографии одной и той же статьи (журнал может печататься в разных странах с немного отличающейся библиографией). Это все делается вручную и за это берутся по нашим понятиям огромные деньги - тысячи долларов за одну экспертизу и десятки тысяч, когда речь идет о сравнении группы претендентов на вакансию. Но по их понятиям - это нормальные деньги - дешевле, чем держать лишнего клерка в университете. А у нас, если у каждого ученого будет страничка в Google Citation, это может делать секретарь отдела или кафедры (или ревизор в Киеве), скачав список импактных журналов за гораздо меньшие деньги (а реально - бесплатно). Т.е., сама идея хорошая. Но, кстати, не надо пугаться и данных по цитированию, включающих разные "мурзилки". Кстати, множество докторов, ректоров и т.д., у которых разными путями набираются сотни отечественных публикаций в разных мурзилках, при этом не имеют даже в таких же мурзилках цитирований. Это тоже данные, полезные и необходимые - и для редакций этих мурзилок, и для авторов и для всех. Но, конечно, на их основе не нужно ранжировать зарплату или давать гранты.
    Leox 8 ноября, 18:35
    Якщо Лібанова отримує h-iндекс 15 то це диверсія
    Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Leox 8 ноября, 15:46 автор статті і ті хто за ним стоїть тримають всіх за недоумків? Використовувати Google Scholar для наукометричного аналізу ще гірше ніж використовувати наші ваківські журнали. Це те саме що оголошення на пракані вважати науковими публікаціями. Google Scholar індексує все що є в інтернеті, включно із власним блогами і базами репринтів!! Фраза "У цій системі індексуються майже всі українські наукові журнали, тоді як у Scopus — менше 40" геніальна у своїй відвертій цинічності. Менше 40 тому що всі інші є нікому непотрібними Мурзилками! Відповісти Цитувати Поскаржитись
Реклама
Останні новини
Курс валют
USD 25.90
EUR 29.17