Наука і держава: любов за гроші?

Сергій Захарін 22 травня 2014, 19:00
Наука

Читайте також

Українським вченим часто закидають, що результати їхніх досліджень не затребувані, не націлені на задоволення конкретних потреб держави та суспільства. У відповідь учені кажуть про недостатній обсяг фінансування, а інколи навіть нагадують про свободу наукової творчості. Питання: хто повинен замовляти тематику наукових досліджень?

Усі національні академії (а в нашій країні таких академій аж 6) і підвідомчі їм інститути є державними організаціями, заснованими на державній власності. Про це чітко записано у ст. 15 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність". 

Якщо держава є власником академічного майна ("засобів наукового виробництва") — очевидно, саме вона й має визначати найбільш прийнятний спосіб використання цього майна. Тобто держава зобов'язана формулювати перед ученими, що працюють у державних інститутах та вишах, чіткі й конкретні завдання — в якому напрямі слід проводити науковий пошук.

Бюджетні (а отже — державні) кошти є основним джерелом фінансування академічної діяльності. 2013 р. тільки на Національну академію наук з держбюджету було виділено понад 3,2 млрд грн. А загальні бюджетні витрати на науку перевищили 5,5 млрд грн. Найбільші обсяги бюджетних коштів ідуть на дослідження в галузі фізики, хімії, біології, сільського господарства, медицини та економіки. 

Однак та ж таки ст. 15 згаданого закону гласить: "Державне управління у сфері наукової та науково-технічної діяльності національних академій здійснюється відповідно до законодавства України в межах, які не порушують їхнього самоврядування у вирішенні питань статутної діяльності та свободи наукової творчості". Закон гарантує, що академії можуть самостійно визначати тематику досліджень, свою структуру, а також вирішувати науково-організаційні, господарські та кадрові питання, здійснювати міжнародні наукові зв'язки. 

Автономність, яка дозволяє академічній бюрократії самостійно визначати напрями роботи, заслуговувала б право на життя, якби в Україні, як у країнах ЄС, функціонувала інноваційна економіка, результати наукових досліджень масово впроваджувалися у виробництво, а основний обсяг фінансування на дослідження надходив від бізнес-структур. Однак у нас усе якраз навпаки: економіка низькотехнологічна, наукові результати цікаві, швидше, самим виконавцям (вченим) і академічним бюрократам, а левова частка академічного бюджету формується за рахунок бюджету державного. 

Якщо держава вирішила витратити зібрані з бізнесу та громадян податки на науку, то має бути чітка й зрозуміла державна політика, у рамках якої наука давала б бізнесові та громадянам максимальний ефект. Отже, компетентний державний орган повинен відповідати за результативність і ефективність витрат на науку в рамках затвердженої політики. Міністерство освіти і науки цієї функції не виконує, оскільки не має в науковій сфері "всієї повноти влади". Національні академії цю функцію виконувати теж не можуть, бо є організаціями, котрі визначають тематику наукових досліджень і розподіляють затверджене згори фінансування, але не ухвалюють рішень про пріоритетні напрями розвитку науки (на законодавчому рівні), про обсяг виділених бюджетних коштів, не можуть займатися господарською діяльністю, надавати інноваторам податкові пільги тощо. 

З іншого боку, академічні інститути не повинні бути націлені на задоволення лише негайних потреб чиновників. Держоргани нерідко хочуть, щоб учені виконували невластиві їм функції: аналізували статистику, писали законопроекти, обґрунтовували вже ухвалені відомчі рішення. Тому питання про те, які саме дослідження проводити, має вирішуватися на основі максимально повного врахування думок різних інституцій (зокрема академій, держорганів, громадськості, бізнес-асоціацій, ЗМІ, окремих видатних учених), причому в умовах прозорості. Виняток — лише для досліджень у галузі національної безпеки. 

Коли затверджується певна державна програма, до її розробки залучаються представники різних відомств. Чому з наукою має бути інакше? 

Можуть заперечити: так і тепер же тематику досліджень (наукових проектів) затверджують академії, а вони є організаціями державними, тобто вони й представляють державу. В українській практиці найчастіше фінансуються дослідження, цікаві тільки для їх виконавців (нерідко — вчених похилого віку). Так буває тому, що тематика досліджень формується на основі запитів (пропозицій) учених, а не на основі врахування конкретних суспільних інтересів. Учені нерідко зацікавлені проводити наукові пошуки з близької їм проблематики, що в умовах злиденних зарплат і відсутності економічних стимулів цілком природно. Отримавши позитивне рішення про затвердження наукової теми, вони (виконавці) ніби отримують доступ до зарплати (яка надходить із бюджету). У цій системі координат в академій та академічних чиновників немає мотиваторів орієнтуватися на конкретні потреби держави, суспільства, громади...

У нашій країні результати фінансованих із бюджету наукових досліджень і планують, і приймають академічні комісії, до яких входять академіки та академічні чиновники. Це те ж саме що ревізію гастроному проводити силами працівників самого гастроному... 

Деякі чиновники й учені щиро переконані: науку можна робити задля науки, а саме нове знання, яким би воно не було, цінне й важливе. Автор цих рядків також загалом поділяє цей погляд (особливо коли отримане знання справді нове, корисне й актуальне), однак не розуміє, чому при цьому вчений має використовувати державне майно й отримувати зарплату за рахунок платників податків. Учений може проводити дослідження на будь-яку тему, бо свободи наукової творчості ніхто не скасовував, але якщо він розраховує отримувати зарплату з бюджету, то мусить бути готовим якісно виконувати актуальні дослідження, необхідні суспільству й державі. Якщо вчений хоче досліджувати щось своєрідне, не передбачене науковими планами, він може робити це або у вільний від основної роботи час (і не одержувати зарплати), або на основі небюджетного фінансування (наприклад, за кошти корпорації, мецената або закордонного гранта). 

У статті В.Соловйова "Управління наукою: Адам Сміт здивувався б" (DT.UA, №13, 2014 р.) стверджується: багато пропозицій щодо реформування науки абсурдні, бо вони зводяться до того, щоб держава відділяла "хороших" учених від "поганих" і на цій основі "правильно" розподіляла бюджетні кошти. Так, держава має навчиться відділяти, використовуючи класифікацію В'ячеслава Соловйова, "хороших" учених від "поганих", щоб фінансувати "хороших" і не фінансувати "поганих". Так само хотілося б, аби держава не фінансувала "поганих" лікарів, учителів, суддів, міліціонерів, музикантів, художників, поетів... 

Пропозиція "правильно" розподіляти бюджетні кошти на науку мені абсурдною зовсім не здається. Чому сплачені мною, моєю сім'єю і моїми батьками податки мають розподілятися "неправильно"? Мабуть, більшість громадян усе-таки хочуть, щоб податки розподілялися тільки "правильно", зокрема тільки на "хороших" учених. 

Мова не про створення системи покарань для "поганих" учених. У науковому середовищі люстраційні технології зовсім недоречні. Ідеться про те, щоб "погані" учені, надівши академічні мантії й напустивши на себе серйозний вигляд, не могли самочинно приймати рішення про проведення чи непроведення тих або інших досліджень. А отже — і про виділення бюджетних коштів на конкретні проекти. 

В академічному середовищі ходить така байка. Одного разу до президента Академії наук прийшов радник і повідомив результати новітніх досліджень. Учені встановили, що в академії половина співробітників працює добре, а половина — погано. Радник запропонував скоротити половину співробітників, які працюють погано. Однак президент суворо сказав: "У жодному разі!" Спантеличений радник запитав: "Чому?" Мудрий президент відповів: "Тому що скоротять не ту половину".

"Вирахувати" хороших (високорезультативних) учених не так уже й складно. Для цього досить тільки ширше застосовувати критерії, які вже давно застосовують у розвинених країнах. І поступово відмовлятися від використання впроваджених із благословення ЦК КПРС ще в часи будівництва розвиненого соціалізму. 

Якщо цього не зробити, в нашій країні фінансування, як і раніше, отримуватимуть не "хороші" чи "погані", а "наближені". 

Деякі експерти закликають владу збільшити фінансування науки у 5—10 разів — до обсягів, порівняних із фінансуванням галузі в країнах ЄС. Мовляв, тоді наша наука зможе конкурувати й виходити на світові обшири! Я як учений — обома руками "за". Але як платник податків — обома руками "проти". Адже є великий ризик того, що в результаті збільшення фінансування в нашій країні пропорційно збільшиться кількість "хороших" (але непотрібних) звітів, списаних дисертацій, академічних бюрократів і обсяг непродуктивних наукових витрат. Чи стане більше відкриттів світового рівня, новітніх технологій, ефективних інновацій — велике запитання. 

Механічне збільшення фінансування без змін системи відносин, механізму, базису і надбудови не приводить до позитивних результатів. Про це промовисто свідчить жалюгідний стан нашої судово-правоохоронної системи, фінансування якої останніми роками невпинно збільшувалося, однак ефективність роботи зводилася нанівець. 

Академічні бюрократи і навіть окремі вчені вважають, що в науці результат — фінальний звіт про виконання теми, набір якихось статистичних показників (кількість написаних статей, відвідання конференцій). Цей підхід — суто бюрократичний, при ньому важлива не суть результату і його наслідки, а "правильний" звіт. 

Науковий результат — це насамперед якесь наукове відкриття, нова методика, новий продукт (комп'ютерна програма, оригінальний алгоритм, сорти рослин, породи тварин), нова технологія виробництва, дослідний зразок, корисна модель, впроваджена у виробництво наукова розробка (що стала згодом інновацією). 

Що робити, якщо інститут або лабораторія не змогли отримати фінансування на реальному (а не карикатурному, як це робиться нині) конкурсі? Відповідь очевидна — їх треба закривати. У бізнесі це називається — банкрут. Що тоді робити з майном? Треба запитати власника, тобто державу (в особі профільного міністерства або академії). Вона може або створити інший інститут, або здати тимчасово непотрібне майно в оренду, або взагалі продати його. Навіщо тримати непродуктивне майно, яке тільки приносить збитки? 

Вільне майно "попливе" наліво? Але це вже запитання не до вчених, а до власника, тобто, знову-таки, до держави. Може, хай краще майно піде на продаж, ніж на ньому вироблятимуть непотрібну макулатуру, за яку бюджет платить десятки мільйонів?

Ми втратимо науковий потенціал? Так, ми втратимо потенціал, не здатний давати результат. Зате збережемо й навіть примножимо той, який справді може забезпечувати значимі результати. 

Право власності на наукові результати, отримані за кошти бюджету, має бути закріплене документом міжнародного зразка (патентом, свідоцтвом, ліцензією). Власником такого документа може стати академія, інститут, виш. Учені не втрачають права на авторство, однак вони "передають" державі право на використання результату. Тому фінансувати потрібно тільки тих, хто дає результат. Якщо інститут не займається патентуванням, його треба закрити, а продуктивних учених перевести в інший інститут.

При цьому докладна інформація про наукові результати, отримані по кожному науковому проекту, виконаному за рахунок бюджету, має оперативно розміщуватися в Інтернеті (звісно, коли ці результати не секретні). Якщо платники податків заплатили за щось, вони повинні мати реальний (а не мнимий) доступ до цього "чогось". 

Помітили помилку?
Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
60 коментарів
  • lesya 29 мая, 21:52 Не надо резко реорганизовывать то, что не знаешь. НАН Украины - это структура важная и нужная. Которая выживала и за счет энтузиазма. Если кто-то из бизнеса будет жертвовать на науку, тогда наука расцветет и ,обязательно, даст свои плоды.
    Pedagog 30 мая, 23:06
    НАНУ выживала за счет энтузиазма рядовых ученых, а не академиков НАНУ. 03.04.2014 Незалежні профспілки та громадські організації пікетували НАН України. ФОТО "НАН України - клуб пенсіонерів за державний кошт" "Вченим академії - зарплати академіків!" Причиною невдоволення людей стали численні порушення у науковій організації вітчизняного законодавства у сфері захисту конституційних прав громадян, збереження державної власності, цільового використання бюджетних коштів, фінансово-економічної діяльності підпорядкованих установ і організацій та притягнення до відповідальності винних посадових осіб. Середня заробітна платня окремих керівників НАН України разом з пенсійним забезпеченням становить офіційно 100-150 тис. грн. на місяць, при середній заробітній платні наукових співробітників у 2-3 тис. гривень на місяць. Окремими керівниками НАН України грубо порушено вимоги законодавства щодо порядку призначення на посади і фактично незаконно привласнено владні повноваження держави по розпорядженню бюджетними коштами та державним майном. http://kvpu.org.ua/uk/news/6/3070/nezalezhni-profspilki-ta-gromadski-organizacii-piketuvali-nan-ukraini
    Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • ababab 26 мая, 08:18 Снова Юрий Скачко - Анатолию Шияну. Только что, по ящику: украинские овощи дороже привозных на 30% (картошка - почти как апельсины!). Причина - дорогие энергоносители, отсутствие хранилищ. Про энергоносители уже говорил, можно без них обойтись. А хранилища, если в разы дешевле всего, что есть на рынке (ау, "физики")! НИКОМУ НЕ НУЖНО. ТОЛЬКО "ДЕНГИ ДАВАЙ". Брасид, может, как в армии и милиции: младший кандидат, кандидат, старший кандидат, высший кандидат, младший доктор... И - по выслуге лет, но с диссертациями. Заткнем мир за пояс?
    Brasid 26 мая, 19:06
    Давайте отменим все звания, степени. А заодно и уровни квалификации у рабочих и категории у инженеров. Заткнем мир за пояс? Без энергоносителей, по вашим словам, можно же обойтись )))
    ababab 26 мая, 20:04
    Юрий Скачко. Без лжеученых, которым несть числа, не можно, а нужно обходиться. Потому что на этом сорном поле не может вырасти НИЧЕГО. И в стране в результате инноваций не будет. Что неясно, Ватсон (пардон, Брасид)? А насчет энергоносителей - Вы не заметили в моем комментарии слово "покупных". Вы ведь умный человек, но не внимательны. С гениями случается. Кстати, мой телефон здесь есть, будете в Киеве - загляните на коньячок. Можно и переночевать, если нужно. Общаться нужно, человек - животное коллективное.
    Brasid 26 мая, 22:14
    Спасибо за приглашение. Совершенно согласен с Вами что общаться надо. Что мы и делаем помаленьку )) в нашей стране куча лжеученых, лжевоенных, лжементов, лжесбушников, лжесудей и т.п. Думаю что начинать строить систему нужно именно с них.
    Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Pedagog 25 мая, 22:40
    Brasid Сегодня, 10:59 так а что, большой бюджет? про то как менты, таможенники, судьи строят дворцы мы все знаем. А как академики живут? Трамвайчик, хрущевка....
    = А как академики живут? Трамвайчик, хрущевка.... = 03.04.2014 Незалежні профспілки та громадські організації пікетували НАН України. ФОТО "НАН України - клуб пенсіонерів за державний кошт" "Вченим академії - зарплати академіків!" Причиною невдоволення людей стали численні порушення у науковій організації вітчизняного законодавства у сфері захисту конституційних прав громадян, збереження державної власності, цільового використання бюджетних коштів, фінансово-економічної діяльності підпорядкованих установ і організацій та притягнення до відповідальності винних посадових осіб. Середня заробітна платня окремих керівників НАН України разом з пенсійним забезпеченням становить офіційно 100-150 тис. грн. на місяць, при середній заробітній платні наукових співробітників у 2-3 тис. гривень на місяць. Окремими керівниками НАН України грубо порушено вимоги законодавства щодо порядку призначення на посади і фактично незаконно привласнено владні повноваження держави по розпорядженню бюджетними коштами та державним майном. http://kvpu.org.ua/uk/news/6/3070/nezalezhni-profspilki-ta-gromadski-organizacii-piketuvali-nan-ukraini
    Brasid 26 мая, 08:36
    Ну 100 тыс. это перебор конечно. Впрочем, в ВУЗах тоже ректораты превратились в мафиозные структуры по дележу денег. Контроль нужен, в т.ч. общественный.
    Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • vialet 25 мая, 15:04 УНИВЕРСИТЕТСКАЯ НАУКА в украине - это имитация мастурбации. 99% диссертаций написаны на заказ - там отсутствует научная новизна - это псевдонаука. Никто это даже не скрывает. В Донецке есть институт НИИГД. Тут написание дисеров поставлено на конвейер, как и во всех ВУЗАХ , где есть аспирантура. Никаких исследований не проводят, а переписывают старые отчеты или просто высасывают из пальца. Действует старая совковая система: ты - мне, я - тебе. Сотрудники НИИГД пишут сейчас докторскую своему директору, Директору рутченковского рудоремонтного завода - кандидатскую. Используют материалы сорокалетней давности из отчетов советских времен. Тем же занимаются в всех ВУЗах. Эту систему имитации науки в ВУЗах надо ломать. У всех чиновников Украины и России купленные диссертации. Надо закрывать эти псевдоаспирантуры, продажные ученые советы (все оппоненты, вопросы на защите и отзывы заранее согласованы) и законодательно запретить чиновникам поступление в аспирантуру и соискательство.
    Brasid 25 мая, 15:39
    А как надо? Сломать все несложно, а как надо работать? Что взять за образец? Диссертации китайских и индийских авторов, написанные в США, которые представляют собой переписанные отчеты НАСА 60-х годов и посчитанные на АНСИСе задачи - это образец научной работы? Или статьи-близнецы, отличающиеся названиями, с 10 соавторами, которые представляют собой копии статей 70-80-х годов?
    Leox 25 мая, 19:21
    Технічно ця проблема вирішується просто - 1. ставиться вимога щоб результати дисертації бути опубліковані в скопусі. 2. Всі члени спеціалізованих рад повинні мати індекс Гірша не менше 2. 3. З 2016 року провести переатестацію всіх кандидатів і докторів наук на предмет виконання п.1 - якщо немає наукової активності то значення phD (DS) не присвоюється, людина залишається кандидатом/доктором, надбавки до зарплати знімаються.
    Brasid 26 мая, 08:34
    В скопусе куча статей-близнецов и псевдонаучного хлама. В США тоже проблемы - в университетской науке царит китайская мафия
    Leox 26 мая, 09:55
    Ідеального інструменту немає, але почати треба зі скопусу, а років через 5-6 подивимося.
    Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • ababab 25 мая, 10:58 Юрий Скачко - Анатолию Шияну. Энергоресурсы стоят денег, и немалых. Покупаются в кредит - проценты. Исключите эти расходы из стоимости с/х продукции. Вопросы? Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Reader_28 25 мая, 00:49 Бюджет этой богадельни НАНУ можно сокращать в два раза, а бюджетные средства направить на оснащение украинской армии и на помощь семьям погибших.
    Brasid 25 мая, 09:51
    а что, большой бюджет? может лучше сократить финансирование судей, прокуратуры, таможни, милиции и прочих сугубо коррупционных структур? разогнать их, набрать новых, сократив раза в 2-3
    Reader_28 25 мая, 10:18
    Согласен. Финансирование НАНУ можно сократить в 3 раза, а его президиума в 4 раза.
    Brasid 25 мая, 10:59
    так а что, большой бюджет? про то как менты, таможенники, судьи строят дворцы мы все знаем. А как академики живут? Трамвайчик, хрущевка....
    Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Pedagog 24 мая, 22:52 "Что делать, если институт или лаборатория не смогли получить финансирование на реальном (а не карикатурном, как это делается сейчас) конкурсе? " Действительно следует объявлять реальные конкурсы, например по поимке беглого геолого-экономиста член-корра НАНУ Азарова, скрывающегося от правосудия. Кстати он продолжает получать стипендию НАНУ и научную пенсию? Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Pedagog 24 мая, 22:47 "В академической среде ходит такая байка. Однажды к президенту Академии наук пришел советник и сообщил результаты новейших исследований. Ученые установили, что в Академии половина сотрудников работают хорошо, а половина — плохо. Советник предложил сократить половину сотрудников, работающих плохо. Однако президент строго сказал: "Ни в коем случае!". Озадаченный советник недоуменно спросил: "Почему?". Мудрый президент ответил: "Потому что сократят не ту половину". Очень хороший пример. По сведениям из президиума НАНУ обсуждается как провести специальную аттестацию с целью перевода научных сотрудников на контракты. В результате в штатных расписаниях будут спрятаны научные пенсионеры и совместители из других институтов и президиума, числящиеся для получения денег. Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Скачко Юрий 24 мая, 19:54 Юрий Скачко - Leox-у. Вы внимательно меня читали? Я денег просил? Я просил политики, поддерживающей инновации. А про физиков не знаю, в АН давно не работаю, хотя базу, которую оплачивали бы мои заказчики, иметь хотелось бы. Сегодня в Киеве уже деталь негде выточить. А великие физики в войну корабли размагничивали, так это же были ФИЗИКИ! Я говорю: сегодня можно обойтись без покупных энергоносителей, я - не физик, а что предлагают физики? Мне бы их базу! Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Vitamin 24 мая, 17:57
    ababab Сегодня, 12:43 Юрий Скачко - Leox-у. Я предложил Доценту познакомиться с моими инновационными проектами, и готов предложить Вам познакомиться с моими фундаментальными работами, некоторые из которых (меньше, чем хотелось бы) воплотились в таковые проекты. Просто время сейчас такое, что без собственных инноваций Украина не станет самодостаточной страной, поэтому все силы и ресурсы следует сосредоточить именно на таких проектах. А работа "теоретиков" - увы, на "дядю".
    А не теоретиков? На диссертации. "Научная дыра Украины [27.03.2013] Почему наличие армии ученых ничем не помогает стране. Система организация украинской науки, благополучно унаследованная от советской власти, безнадежно устарела и способна лишь воспроизводить околонаучную бюрократию да распиливать остатки бюджетных средств под мудрым руководством украинских академиков и член-корров. Научная работа их усилиями втискивается в прокрустово ложе диссертационных требований, вырождаясь в результате в бесплодные, никому (кроме авторов) не нужные, зато "диссертабельные" исследования. Двухступенчатая система аттестации высших научных кадров (кандидат наук - доктор наук) в нынешней трактовке привела к тому, что научные работники зачастую всю свою жизнь посвящают написанию и защите докторской диссертации, которая к современной науке может вообще не иметь отношения (особенно это касается экономистов, историков, юристов и прочих гуманитариев). Поэтому нет в Украине Нобелевских лауреатов и ни один украинский университет не попадает в число первых 500 лучших в мировых рейтингах." http://from-ua.com/forum/viewtopic/67370.html?pg=2
    Brasid 24 мая, 22:21
    Более того, система образования, в которой сначала надо писать дипломную работу, а потом еще и диссертацию привела к тому, что научные работники зачастую всю свою жизнь посвящают написанию и защите дипломов и диссертаций. Поэтому надо отменить все дипломы и диссертации. Только так, отменив все дипломы, степени, звания, можно поднять науку. А отменив воинские звания, уровняв солдата и генерала - можно спасти армию. И в милиции надо звания отменить. Именно по этой причине - наличие званий - наша милиция и армия находится на таком плачевном уровне. Силовики вместо прямой работы вынуждены всю жизнь зарабатывать звездочки на погонах.
    Відповісти Цитувати Поскаржитись
Реклама
Останні новини
USD 25.77
EUR 27.74