Про клімат і макарони

Вітчизняна аграрна наука має багато наукових розробок, спрямованих на адаптацію аграрного виробництва до сучасних умов

Те, що клімат змінюється, відчувають усі. Хтось дізнається про це з засобів масової інформації, а хтось - з власного досвіду, працюючи біля землі.

Чи маємо можливість впливати на такі зміни - запитання не риторичне, а прикладне. Жителі КНР здійснюють грандіозний проект зупинення наступу пустелі на родючі орні землі, в Туркменістані населення успішно протистоїть розширенню пустелі Кара-Кум зеленими насадженнями.

Це у них. А у нас влітку просто дуже спекотно. Ще не носяться над головами пустельні урагани з хмарами пилу до небес, проте і на території нашої країни все рельєфніше проявляються тривожні кліматичні тенденції. Кількість днів з температурою понад 30оС вже перевищує середні багаторічні показники вдвічі-втричі. Сума ефективних температур в усіх регіонах країни зросла на 20-35% і більше. За останні 30 років тривалість періоду вище +10оС збільшилась у середньому на 16 днів, тобто щороку зростала на 0,5 доби.

Водночас кількість опадів по регіонах зросла від 50 до 100 мм на рік, тобто на 8-19%. Проміжки між дощами збільшились, і літні дощі йдуть у формі інтенсивних злив. Загальні тенденції змін клімату поступово наближаються до середземноморського, одночасно підвищується рівень континентальності, зростає дефіцит води в регіонах.

Що робиться для того, щоб пом'якшити такі тенденції і мати високу врожайність орних земель сьогодні й завтра? Як має реагувати аграрне виробництво на такі зміни умов вирощування сільськогосподарських культур? Вітчизняна аграрна наука, в першу чергу НААН, має в своєму портфелі значний запас наукових розробок і наукових рішень щодо проблем адаптації аграрного виробництва до сучасних умов. Проте, щоб такі рішення давали економічно відчутну віддачу, їх необхідно широко впроваджувати. Саме так відбувається в цивілізованих країнах, де шанують і фінансують науку та втілюють інноваційні моделі розвитку. У нашій країні за всі роки незалежності про інноваційний шлях чуємо лише демагогічні лозунги політиків перед виборами. Впроваджувати наукові розробки в життя в суспільстві, де реально відсутній ринок попиту на нові розробки і наукові пропозиції, складно. На таку потрібну для суспільства справу сама наука коштів ніколи не мала. Вітчизняні підприємці кошти в довготривалі проекти за існуючої системи юридичних і економічних відносин у країні не вкладають. Можновладцівбіля державної годівниці мають лише особисті пріоритети. Для них проблеми інноваційних розробок у країні - лише головний біль. На такій діяльності жодних "відкатів" від науки не отримаєш, бо впродовж останніх десятиліть вона ледве зводить кінці з кінцями, в основному завдяки "батьківській турботі" урядів. А в чиновників ліки від їхнього головного болю прості: науковці розробили, то нехай самі і впроваджують свої розробки та патенти у виробництво.

Життя потребує постійного вдосконалення і прогресивних перетворень. Зміни кліматичних умов лише актуалізують таку необхідність.

Існуюча ринкова система вирощування в зоні Степу значних площ соняшника і зернових культур вимагає конструктивних змін. Наприклад, дуже низька відносна вологість повітря, сильні вітри та високі температури в літній період серйозно ускладнюють отримання урожаїв кукурудзи в умовах Південного Степу. Особливо чутливі до таких екстремальних умов вегетації гібриди іноземної селекції, тому орієнтуватись на їх широке використання в умовах богару недоцільно. Більш адаптованими до умов вирощування в зоні Степу є вітчизняні гібриди кукурудзи, які створені в регіоні.

Доцільніше висівати в цьому регіоні такі посухостійкі культури як сорго і просо, оскільки на формування одиниці сухої речовини їх рослини витрачають в 1,9-1,8 раза менше вологи порівняно з кукурудзою та пшеницею. Проте, широке впровадження таких культур у виробництво стримує саме низький розвиток комерційної інфраструктури та небажання зернотрейдерів займатись експортом зерна цих культур.

Що стосується Північного степу і Лісостепу, то тут кукурудза є і залишиться однією з найперспективніших зернових культур.

Актуальним є питання успішного вирощування посівів пшениці та ячменю, особливо їх озимих форм. Саме озимі посіви здатні найраціональніше використовувати обмежені запаси вологи в ґрунті. У першу чергу запаси, накопичені в осінньо-зимовий період.

Підвищення рівня посушливості та континентальності клімату в зоні Степу підвищує перспективність вирощування посівів твердої пшениці, експортом якої регіон Північного Причорномор'я славився в Європі ще в XIX столітті. Сьогодні про таку популярність можна лише мріяти. Вітчизняна аграрна наука має в своїх наукових розробках чимало продуктивних сортів твердої пшениці, однак у широке виробниче використання вони практично не йдуть. У аграріїв- виробничників сьогодні немає замовлень на товарні партії унікального зерна цієї культури, немає спеціалізованих елеваторів, які б приймали, зберігали і реалізували зерно твердої пшениці, відповідно немає і системи вітчизняної переробки на якісні макаронні вироби такого цінного зерна з високим вмістом клейковини. Реально немає ані внутрішнього споживання, ані експорту. Є розроблені технології вирощування сортів твердої пшениці і можливості наукового авторського супроводу. Проте лише з таких компонентів смачних макаронів не звариш.

На тлі ринкових гримас попиту і цінової політики на врожай з полів в умовах Степу, в їх аграрному виробництві практично нема посівів бобових богарних культур, необхідних для підтримання природної родючості ґрунту. Перспективними в цій зоні за сучасних змін клімату є посіви нуту, проте вони ще не набули значного впровадження через ринково-організаційні труднощі формування оптових комерційних партій насіння цієї культури для реалізації урожаю, в першу чергу на експорт.

Оцінюючи проблеми та перспективність ведення аграрного виробництва в зоні Степу за умов змін клімату слід зауважити актуальність питання розвитку і використання зрошуваних земель. На момент ліквідації СРСР площа зрошуваних земель у нашій країні становила майже 2,6 млн га. Внаслідок економічного хаосу і зловживань на місцях, технічне обладнання і площі орних земель скоротились. На даний час вдалося реанімувати і повернути до активного використання за призначенням близько 0,7 млн га. Зростає частка застосування краплинного зрошення, що дозволяє значно раціональніше використовувати прісну воду.

Але й на зрошуваних землях сьогодні вимагають вирішення багато технологічних питань.. Це і якість поливної води, і її раціональне використання, і висока вартість для аграріїв подачі води на посіви, і процеси заболочування, і повторне осолонцювання зрошуваних земель, економічна ефективність вирощування сільгосп продукції на поливних землях тощо.

Зміни клімату посилюють актуальність питань комплексного розвитку зрошуваних земель, розширення й підвищення їх технічного оснащення та наукового супроводу. Південь країни (до 50% площ орних земель) за розумного ведення господарювання і збереження видового різноманіття природи, реально можна перетворити на потужну аграрну зону для виробництва практично всіх видів овочевих культур, виноградарства, ефірно-олійних і лікарських рослин, плодових, ягідних, горіхоплідних і баштанних культур, їх комплексної переробки, отримання якісного зерна для виробництва хліба і макаронних виробів.

Переробка продукції на місцях вирощування врожаю, за найскромнішими економічними підрахунками, здатна збільшити її комерційну вартість, у тому числі й експортну, у 2,5-3,0 рази. На жаль, сьогодні на експорт відправляють в основному сировину.

Суспільство має розуміти необхідність перетворення зони Степу на зелений і квітучий край з багатою природою, а не знівечену людською діяльністю напівпустелю. Для цього потрібне державницьке і перспективне, а не бізнесове та зорієнтоване лише на сьогоденний прибуток бачення проблем. Саме держава, народні депутати та найняті на роботу державні чиновники мають розробити систему законів, юридичні та економічні норми і правила, які знімуть пута з приватної ініціативи і водночас поставлять жорсткий заслін хижацькому ставленню до землі та довкілля, антидержавницькій і антисуспільній діяльності легіону людей, які прагнуть лише швидких і легких грошей.

Протистояння небажаним змінам клімату має стати не лише державною програмою та відповідними "пілотними проектами", хоч і вони необхідні. Це має бути суспільне розуміння необхідності активного покращення ситуації там, де ти живеш і працюєш. Отже, питання не лише в проблемах Степу чи Лісостепу. У житті й суспільстві все переплетено та взаємно пов'язано, тому і вирішувати питання треба комплексно. Це робота свідомих громадян країни. Для кожного з нас є лише один розумний шлях: розпочинати в першу чергу з самого себе. Якщо ми всі свідомо це зробимо на краще, то якісно іншим ставатиме і наше життя, і наша земля, і наша країна. За будь-яких змін клімату.