"Спецназ" науки

Лідія Суржик 1 лютого 2013, 19:15
Розділ людина_6
Олег Кришталь (праворуч) і Богдан Гаврилишин на презентації наукового кафе

Читайте також

Ексклюзивне інтерв'ю президента Українського наукового клубу, академіка НАН України Олега Кришталя з нагоди п'ятиріччя УНК і відкриття наукового кафе 

Тут усе нестандартне й символічне — химерні архітектурні форми, в яких відображено шляхи й перипетії наукового пошуку, стіни і стеля обклеєні сторінками публікацій зі Science та Nature (звісно, оцифрованими, справжні видання за кілька років поспіль розміщені на полицях — бери, читай), столики у формі бензойних кілець і навіть підлога науково-інформативна — на ній зображено складні нейронні зв'язки. "Ми втілили багато наукових ідей у цей простір, щоб він був інформативним і надихаючим, особливо для тих, хто тільки мріє займатися наукою або робить у ній перші кроки, — зазначила під час презентації наукового кафе виконавчий директор УНК Наталія Шульга. — Тут у невимушеній обстановці можна посидіти за чашкою кави або чаю, послухати цікавих людей, поспілкуватися з колегами, взяти участь у науковій дискусії". 

Після офіційної частини презентації наукового кафе відбулася розмова журналіста DT.UA з президентом Українського наукового клубу, академіком НАН України, директором Інституту фізіології ім. О.Богомольця НАНУ Олегом КРИШТАЛЕМ

— Олеже Олександровичу, не всім зрозуміла ідея наукового клубу. Тим більше що УНК, на відміну від інших клубів, має свій формат.

—Ця організація, що об'єднує прогресивно мислячих учених, виконує, я б так сказав, роль спікера за науку в рамках громадянського суспільства. Така роль особливо важлива в умовах, коли громадянське суспільство в Україні залишається головним гарантом подальшого руху шляхом демократії. Наука в незалежній Україні не мала адекватної підтримки за будь-якої влади. Можу сказати, що діалог з нинішньою владою певною мірою навіть продуктивніший, ніж із попередньою. Члени нашого клубу брали активну участь у підготовці деяких законів, які стосуються науки і науково-технічної діяльності. Нам вдалося домогтися позитивного рішення у питанні створення першої в Україні ключової лабораторії. Незалежно від того, як складеться її доля (а на цей момент вона не видається райдужною), ми змогли створити критично важливий прецедент. Уперше в історії країни гроші українських платників податків, асигновані на науку, були розподілені не волею вітчизняної бюрократії, а на підставі рекомендацій міжнародної наглядової ради. 

Ми планували, що з відкриттям цієї лабораторії розпочнеться значна реформа в українській науці, про яку багато років говорять, але справа стоїть на місці. Ця реформа полягала б у створенні мережі ключових лабораторій, як ті, що працюють, наприклад, у Китаї, забезпечуючи проривне зростання китайської науки. Така мережа має охопити ті галузі науки, в яких українські спеціалісти можуть бути конкурентоспроможними на світовому рівні. У результаті в рамках досить об'ємної системи вітчизняної науки ми отримаємо, так би мовити, "сили спеціального призначення" з гарантовано світовим рівнем завдяки системі міжнародної оцінки. Ми не винаходили велосипед, така практика поширена в усьому світі. Я брав і беру участь у роботі наглядових рад у різних країнах і тому не з чуток знаю, як розподіляються величезні фінансові ресурси на наукові дослідження. 

— Ви говорите про мережу ключових лабораторій, але поки що можете похвалитися тільки однією...

— Нинішнього року Державне агентство з питань науки, інновацій та інформатизації України — саме цьому урядовому органу ми зобов'язані створенням ключової лабораторії — планує відкрити другу ключову лабораторію. Однак при цьому спостерігається сумний процес — клонування лабораторій відбувається не методом збільшення фінансування, а методом його розподілу. 

— Тобто грошей на дослідження нинішнього року ви отримаєте удвічі менше?

— Значно менше. І в підсумку не зможемо виконати в повному обсязі свої плани з проекту, що, звісно, нас дуже хвилює. Взагалі, про ефективне фінансування говорити не доводиться. Лабораторія, яка на папері існує два роки, фінансується фактично трохи більше року, отримавши перші гроші наприкінці 2011-го. Торік було краще: отримали фінансування двома траншами, перший із них — наприкінці першого півріччя, завдяки прямому втручанню прем'єр-міністра. При цьому доводиться долати велетенські бюрократичні перепони, пов'язані з витрачанням цих коштів. У країнах Заходу фінансування зазвичай виділяється на початку року, що дає можливість використати отримані гроші найбільш розумно. Ми ж, бідна країна, в якій гроші за визначенням важать значно більше, оскільки їх значно менше, — до того ж ще й неефективно використовуємо фінанси. Цю потворну ситуацію треба виправляти.

— Проте, незважаючи на всі ці труднощі, роботи, виконані в ключовій лабораторії, здобули високу оцінку міжнародних експертів.

— Торік у травні Міжнародна консультативна рада на чолі з лауреатом Нобелівської премії Ервіном Неєром дала неупереджену оцінку роботам наших дослідників, виконаним у першій в Україні ключовій лабораторії. Ми переконалися (і багатьох переконали): ключові лабораторії — перспективний шлях організації наукових досліджень. Але це аж ніяк не означає, що він безальтернативний і що ми хочемо замінити ключовими лабораторіями чи то академічну, чи то університетську науку. Повторюю: ключові лабораторії мають стати свого роду силами спеціального призначення, які гарантуватимуть світовий рівень досліджень на тих напрямах, на яких українські вчені мають високі досягнення.

— Не тільки в біології, а й в інших галузях науки? До речі, були докори, мовляв, за
всією цією затією стоять два інститути, влаштували такий собі міжсобойчик...

— Відкриймо Інтернет і подивімося, хто бере участь у ключовій лабораторії молекулярної і клітинної біології. Це мінімум 90 відсотків українських вчених-біологів, які мають високий міжнародний рейтинг. Практично всі інтелектуальні сили країни у, мабуть, найважливішій на сьогодні галузі науки зібрані воєдино. То який же це міжсобойчик? При цьому йдеться про досить скромне фінансування — на два інститути мільйон доларів на рік. Для порівняння: один "нормально успішний" учений в Америці отримує еквівалентну суму на дослідницьку працю. 

Переконливим результатом роботи ключової лабораторії служать публікації у провідних наукових міжнародних журналах: їх уже вийшло 52.

— Від ваших колег почула, що стан справ із фінансуванням ключової лабораторії нинішнього року викликає запитання, на які немає відповідей. 

—Як людині, котра стояла біля витоків ідеї створення державних ключових лабораторій в Україні і доклала чимало зусиль до реалізації зазначеної ініціативи, мені, відверто кажучи, прикро. І все ж я щасливий, що створено прецедент і в Україні побачили, як працює система, коли приводним механізмом у ній слугує змагальний, а не бюрократичний принцип. 

— Якось ви сказали, що для підтримання української науки на сучасному рівні необхідно мати не менше десяти ключових лабораторій у різних природничо-наукових напрямах. Поки що діє тільки одна, та й то погрожують урізати фінансування. Хоча, наскільки мені відомо, торік під час зустрічі з Нобелівським лауреатом Е.Неєром прем'єр-міністр М.Азаров обіцяв підтримку розвиткові ключових лабораторій і перспективних наукових розробок. А нещодавно прем'єр вибухнув критикою на вчених за відсутність проривних розробок. 

— Що стосується проривних розробок у галузі інновацій, то Україна як держава і як суспільство до цього не дозріла. Хоч би скільки старалися ми як учені перетворити свої наукові ідеї на проривні розробки, у цій країні в нас нічого не вийде.

— Чому?

—Це запитання я недавно поставив відомому економісту О.Пасхаверу. Знаєте, що відповів Олександр Йосипович?

— Думку авторитетного експерта, безперечно, цікаво буде почути багатьом, зокрема тим, хто докоряє вченим за відсутність проривних розробок.

—Як відомо, все пізнається в порівнянні.Наприклад, прибутковість у ресторанному бізнесі, скажімо, у Нью-Йорку — кілька відсотків на рік. А якого швидкого прибутку можна чекати від інновацій? Ну, скажімо, для початку 30 % — і то якщо розробка вже зовсім проривна. Тим часом заняття політикою в Україні дає сотні відсотків!!! Доти, доки влада залишатиметься найприбутковішим бізнесом, інновації в цій країні не мають жодної перспективи. 

Знаєте, коли я це почув, у мене якось навіть відлягло від серця. Бо іноді навідували грішні думки про те, що, відкривши свого часу два з трьох головних рецепторів болю, я нічого від своїх наукових відкриттів не отримав. І ось Олександр Йосипович ніби відпустив мені гріхи… (Сміється).

— Те, що в нас немає ніякого "переходу на інноваційний шлях розвитку", переконливо викладено у брошурі "Наука України. Цифри, факти і проблеми", підготовленій за наукового керівництва заслуженого економіста України Олександра Мазура. (З нею можна ознайомитися на сайті НАНУ). Вам як директору академічного інституту добре відоме нинішнє становище з фінансуванням науки. "Затягнувши паски", як того вимагають творці бюджету, НАНУ не має коштів навіть на виплату зарплати, не кажучи вже про фінансування інноваційних розробок, придбання сучасного обладнання та приладів. НДІ переходять на неповний робочий день (або тиждень), відправляють науковців у відпустки за власний рахунок. Аналогічна ситуація в інших державних академіях. І знову мусуються чутки про те, що, мовляв, а чи виправдана така кількість бюджетних академій...

—Моя особиста думка: не виправдана. Але, щоб скорочення було справедливим, на користь науці й суспільству, саме суспільство має до цього дозріти. Я вже казав, що з боку політичної складової нашого громадянського суспільства наука не має адекватної підтримки. Тому й науковий клуб було створено — для захисту інтересів науки і вчених. А тепер запитаймо себе: хто проводитиме скорочення? У нас хіба проводяться реформи? Президент погрожує всіх міністрів розігнати, бо реформи не йдуть. А не йдуть тому, що чиновникам це не вигідно. Хто вам сказав, що вони їх хотіли проводити?.. Наше суспільство не дозріло до реформ навіть у менш чутливих галузях, ніж наука. Ось коли дозріє, тоді можна буде говорити і про скорочення, і про реальні реформи. А поки що ми мусимо берегти те, що в нас є, як священну корову. 

— І без реформ чисельність дослідників за два останні десятиліття зменшилася втричі. За таким показником як насиченість науковими кадрами Україна сьогодні відстає від багатьох країн — на 1000 чол. економічно активного населення у нас припадає 6 науковців, тоді як у Фінляндії — 15,4, Японії — 11, США — 9,7, Південній Кореї — 9,5, Франції — 9,3, у Росії — 6,7.

—Щоб мати мінімальну критичну масу науки світового рівня в Україні (це навіть необхідніше в сучасному світі, ніж, скажімо, мати бронетанкові війська), потрібно створити 10—12 повноцінних ключових лабораторій. Для цього необхідно 10—12 мільйонів доларів на рік. Це мізер навіть для нашої небагатої держави. Причому вирішити питання можна нікого не скорочуючи й не виганяючи, не створюючи жодних соціальних проблем.

У зв'язку з цим хочу звернутися до наших олігархів: шановні панове, допоможіть українській науці! Створімо інтелектуальні сили спеціального реагування. Оскільки, перефразовуючи відомий афоризм на армійську тему, хто не годує свою науку, платить чужим ученим. І платитимемо вдесятеро і в стократ більше. Інакше, коли наша країна раптом виявить, що інновації — це вигідно, нікому вже буде ними займатися. Ми будемо на той момент країною третього світу.

Пан Іванішвілі у часи правління Саакашвілі багато років був потужним спонсором академії наук Грузії. Між іншим, сигнал політикам: Іванішвілі виграв вибори!

Панове олігархи, вас обвинувачують у тому, що ви не пов'язуєте своє майбутнє з державою Україна. Про це сурмлять ЗМІ. У вас є шанс змінити думку про себе. Скинувшись по 10—12 млн дол. на науку, ви можете довести суспільству і всьому світові, що не байдужі до майбутнього України і що ваша діяльність у цій країні має раціональне начало для суспільства, а не тільки для вас особисто. 

— Про залучення у сферу науки та інновацій коштів приватного капіталу заявлено в контексті розпорядження Кабміну "Про затвердження плану заходів на період до 2017 року щодо реалізації Концепції реформування системи фінансування та управління науковою і науково-технічною діяльністю". Однак механізму для цього, наприклад у вигляді пільг при оподаткуванні або якихось преференцій, поки що не створено. А іншої мотивації у наших багатіїв вкладати гроші в науку немає.

— Наскільки я знаю, закон про доброчинну діяльність нещодавно підписаний президентом. Однак, на моє переконання, у разі прояву доброї волі заможних людей на підтримку сучасної науки, політичний імпакт-фактор від такого рішення був би для них незрівнянно вищим, ніж, приміром, компенсація частини витрат у сфері доброчинної діяльності. 

— Білл Гейтс став знаменитістю завдяки своїм інноваційним ідеям і доброчинності. Хочете сказати, що наші мільярдери теж мають шанс вписати свої імена в рейтинги не тільки найбагатших, а й знаменитих людей?

—Саме це я й хочу сказати, лише з одним уточненням. Про шанс говорять, коли є ймовірність успіху або неуспіху. А у сфері наукової доброчинності успіх просто забезпечений: вкладення грошей інспектують найкращі уми, включно з Нобелівськими лауреатами. Гроші працюють на людство, — і ми бачимо на прикладах, як це цінується світовою спільнотою. 

Помітили помилку?
Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
59 коментарів
  • Наталія Шульга 11 февраля, 16:05 За іронією долі і реаліями України, "поливання брудом" відбувається на російській сторінці газети ЗН. На українській версії цього "добра" немає. Я не перестаю дивуватися, чому деякі дописувачі витрачають час свого дорогоцінного і єдиного життя на подібні речі? Невже немає чим займатися? Невже крім ненависті або задзрощів немає ніяких в житті радощів? Невже публічні образи сховані за псевдонімами та кодами приносять невимовне задоволення? До всіх, хто дійсно цікавиться станом речей в науці в Україні і ініціативою створення ДКЛ - звертайтеся безпосередньо до Українського наукового клубу, Державного агенства з питань науки, інновацій і інформатизації та Державного фонду фундаментальних досліджень. Ці три організації можуть надати вичерпну інформацію стосовно ДКЛ. Всі ті, хто вихлюпують свої хворобливі підозри, без бажання мати правдиву інформацію, хай знають, що ми не будемо вступати у безплідні дебати з такими "зашифрованими" дописувачами. Хай весь цей бруд залишається на їх совісті. Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Наталія Шульга 11 февраля, 15:50 Щира подяка всім, хто поздоровив УНК з маленьким ювілеєм - 5-літтям роботи на теренах України. Наукове кафе розташоване за офіційною адресою УНК - провулое Чеслава Бєлінського 5 в м. Києві. Ми планували роботу Наукового кафе подібно тому, як функціонують подібні установи в усьому світі. http://www.cafescientifique.org/ . Раз на тиждень - п'ятниця - це клубний день для членів клубу і друзів/партнерів. Один раз на місяць ми будемо мати запрошеного лектора з різних галузей знань. Якщо зацікавлення буде зростати, ми будемо мати лекції щотижня. Простір також буде використовуватися партнерами УНК за домовленністю, оскільки помешкання належить УНК і не є публічним рестораном чи комерційним закладом харчування. За якийсь час календар подій з'явиться на сайті УНК - nauka.in.ua Головне, що це перша така ініціатива в Україні і ми віримо, що вона буде "проклонована" так само успішно, як і інші ініціативи УНК за останні 5 років. Щиро, Наталія Шульга Виконавчий директор УНК Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Болтуну 8 февраля, 19:42 Болтун написал: "А ходить за деньгами к фармфирмам и другим коммерческим инвесторам у руководителей проектов нет юридичеких полномочий." _____ Одним из условий создания ключевой лаборатории было одноразовое стартовое выделение финансирования. Предполагалось, что средства для дальнейшей деятельности она должна зарабатывать самостоятельно. Этим должны заниматься ее руководители (если способны, конечно). В конце концов, увеличивайте выручку от работы научного кафе. Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Читатель ЗН 8 февраля, 12:21
    Войтенко Н.В. Вчера, 22:20 Уважаемый Гоголь! Исключительно с целью прояснения вопроса: в разделе Acknowledgement указываються источники финансирования всех авторов работы. И если у меня были соавторы, которые получали поддержку NIH для своего куска роботы, то я не понимаю, где тут ложь, в которой Вы упрекаете и меня и директора? Вот то, что не подлежит никакому сомнению, так это то, что свою работу я не смогла бы закончить (и опубликовать, соответственно, свои "не из ряда вон" статьи) без поддержки ДКЛ. Просто реактивы было бы не за что купить, и молодых сотрудников удержать рублем от уезда на Запад. Так что совет Ваш про не говорить неправду - не ко двору. Нет тут неправды в том, что ДКЛ таки помогла многим вяло-текущим проектам успешно завершиться. Или Вы не в курсе, что бюджетных денег едва на нищенскую зарплату хватает, а о покупке реактивов и оборудования (что есть самой дорогой статьей расходов в нашей области) не может быть и речи?
    В руководитель этой государственной ключевой лаборатории не пробовал найти дополнительные средства не только в кармане государства? Например у фармацевтических компаний. Вы ведь утверждаете, что полученные результаты мирового уровня и публикуются в лучших журналах. Значит очередь из потенциальных заказчиков должна стоять у двери этой лаборатории.
    Наивный 8 февраля, 16:34
    Уважаемый читатель, вы сейчас пытаетесь подменить понятие высокой научной ценности результата понятием коммерческой ценности. А ведь это разные категории. "Очередь из потенциальных заказчиков должна стоять у двери этой лаборатории". А за чем очередь? "Сделайте нам еще 10 статей в лучших журналах!", - должны просить заказчики? Если да, то, пожалуйста, приходите. Сделаем и еще спасибо в соответствующем разделе Acknowledgments напишем! Но мало им нашего спасибо будет. Все хотят окупаемости инвестиций. Причем желательно сразу, ну через пару лет, может быть. А от научного открытия до коммерческого продукта (например нового лекарства), пройдет лет 10-20 с учетом всех стадий клиничексих исследований, которые тоже требуют денег, еще больших чем сами научные исследования. Сейчас большинство "новых" фармсредств это в основном усовершенствование старых проверенных препаратов или их комбинация под другим названием. Принцпиально новые препараты появляются крайне редко даже на мировом рынке. А если появляются, то именно благодаря фундаментальным разработкам.
    Болтун 8 февраля, 17:07
    Читателю ЗН в ответ на "Руководитель этой государственной ключевой лаборатории не пробовал найти дополнительные средства не только в кармане государства?" Ключевая лаборатория - это не организация и у нее нет директора. Это - название уникального государственного проекта по поддержке ведущих отечественых ученых. В рамках этого проекта на государственные деньги на базе трех институтов НАНУ проводятся исследования в трех направлениях (см. сайт Державного агентства з питань науки, інновацій та інформації України, http://www.dknii.gov.ua/more-about-joomla/2010-09-14-09-39-14/-q-q): 1. “Молекулярні механізми клітинної сигналізації в нормі та патології:фокус на іонні канали”, Институт физиологии им. А.А. Богомольца НАНУ (Киев), руководитель проекта Крышталь О. А. 2. “Макромолекули та їх комплекси в реалізації генетичної інформації”, Институт молекулярной биологии и генетики НАНУ (Киев), руководитель проекта Ельськая А.В. 3. “Молекулярні механізми сенсінгу та сигналізації в автофагійних шляхах у дріжджів”, выполняется на базе Института биологии клетки НАНУ (Львов), руководитель проекта Сибирный А. А. Проекты были выбраны международным экспертным советом на конкурсной основе. (Поименный состав совета, если кому любопытно, есть на сайте Агенства, см. указ №13 от 29.04.11). За выполнение именно этих проектов, ученые из КЛ получают финансирование и отвечают перед государством за результат, представленный в виде статей в высокорейтинговых международных научных журналах. А ходить за деньгами к фармфирмам и другим коммерческим инвесторам у руководителей проектов нет юридичеких полномочий.
    Болтун 8 февраля, 17:33
    В рамках указанных 3-х огромных проектов работает около 20 научных групп из этих научных институтов, каждая из которых выполняет свою отдельную научную задачу. Отсюда, вероятно, и такое большое количество статей, упоминаемое ранее. Более детальную информацию об исследованиях можно узнать из программы Отчетной конференции (см. сайт УНК, http://nauka.in.ua/upload/Docs/SKL_report_meeting_program_ENG.pdf), которая проводилась в мае 2012 г. Аналогичная конференция должна быть и этом году. Мероприятие является открытым, но вряд ли интересным для неспециалистов.
    Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Читатель ЗН 7 февраля, 11:20
    Гоголь Сегодня, 00:35 Дорогая Нана, Вы зря все это так близко к сердцу принимаете. Обидно, конечно, если работаешь, работаешь, а потом кто-то сомневается в качестве Вашей работы. Никто к вам лично претензий не имеет. Претензии есть к власть имущим, включая вашего многоуважаемого директора. Основная претензия в том, что они так привыкли врать, что не могут остановиться. Вам же хочется дать один совет - не учитесь у старших товарищей говорить неправду. А все, что не является правдой, является ложью, в какую бы форму эта ложь не была обличена. Вот например, Вы приводите в качества образца качества работы «Ключевой лаборатории» список своих публикаций. Вполне достойные публикации (хотя и не что то из ряда вон, извините!). За одним маленьким исключением – никакого отношения к указанной «Ключевой лаборатории» эти статьи не имеют. В век Интернета это все нетрудно установить. Не Вам говорить, что в конце каждой статьи имеется раздел Acknowledgments, где указываются источники финансирования работы. Ведь нельзя же деньги NIH или Johns Hopkins University считать деньгами предназначенными для финансирования этой самой «Ключевой лаборатории», финансирование которой идет чуть больше года, если верить Крышталю. и.т.д
    Следующий отчет ключевой лаборатории кроме упоминания о 52 статьях должен содержать информацию о числе посетителей научного кафе (сколько академиков, кандидатов и докторов, их средний возраст), количестве проданных пирожков, бутербродов, чашек кофе и стаканов чая. Нужно же придерживаться стиля НАНУ. А в качестве плана на следующий год взять обязательство повысить посещаемость кафе докторами наук.
    Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Гоголь 6 февраля, 23:26 Олег Александрович неплохой ученый и понимает как делается современная наука. Основных принципов на которых стоит фундаметальная наука в области естествознания два: качество научных кадров и количество денег отпускаемых «подушно» на эти самые кадры. Причем второе целиком определяет первое, так что фактически «деньги решают все». Это означает, что науки (в современном понимании) на Украине нет и, на сегодняшний день, быть не может по определению. Судя по одержательной части интервью, академик Крышталь это хорошо понимает. «Лукоморья больше нет, это бред», как сказал бы, еще не старый по меркам АН Украины (всего 75 лет) поэт, если бы дожил до сегодняшней дискуссии. Этот бред включает в себя все то, что содержится в большей части нтервью. Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Alex 4 февраля, 18:06
    Professor Сегодня, 17:39 Разер Вчера, 16:39 Алексей Сегодня, 00:38 : "В исследовании правильно, наконец, говориться, что надо финансировать исследователей, невзирая на их звания, а базируясь на результаты. С привлечением иностранных экспертов. Но здесь есть нюанс. У нас все такие важные - и доктора, и академики и членкорры - а там только доктора философии, иногда профессора. Правда встречаются и нобелевские лауреаты. Но ведь нельзя доктора философии, пусть и нобелевского лауреата, включить, например, в докторский спецсовет. Квалификация низкая... Да и как доктора философии посадить рядом с академиком в какой-то комиссии по распределению грантов? И здесь мы возвращаемся к тем проектам закона об образовании, которые поданы в Раду. Ни один из проектов не предлагает гармонизировать нашу исконную систему с западной, везде оставляется звание доктора наук, как высшее в Украине." _______ Можно подписаться под каждым словом. Конечно в проекте закона "О высшем образовании" оставлено звание доктора наук. Как можно без формальной научной иерархии. Если ее не будет, то возникнет научная конкуренция, к которой большинство не готово. В первую очередь не готово и не способно научное начальство. О настроениях академиков в плане распределения бюджетных средств на научные исследования ясно из статьи. Кратко можно сформулировать так: "Это мне, и это мне, и это тоже мне". Поэтому действительно лучше говорить не о спецназе науки, а о расстрельной команде.Я бы уже писал не "о расстрельной команде", а о штрафных батальонах. Им оружия не дают, а они все равно чего-то делают, вобщем, "в бой идут одни старики".
    Тогда уже лучше о заградительном отряде, укомплектованном академиками.
    Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Sem 4 февраля, 16:04
    Professor Сегодня, 15:37 Я как раз "фундаменталист", хотя занимались и прикладными задачами, но не конструировали приборы и устройства, а разбирались с поведением структур в тех, или иных условиях. Это скорее "material science". А публикации наши в таких журналах как Physical Review B, Applied Physics Letters, Journal of Applied Physics и других достойных изданиях. Конечно, как говорил товарищ Сухов в известном фильме: "Восток, дело тонкое, Петруха". Однако я общался с корейскими коллегами из различных организаций, и университетов, и НИИ. Поэтому картины более-менее представляю правильно. Тем более 15 лет вполне достаточно, чтобы понимать ситуацию.
    Я без иронии коментировал, что уровень Ваших публикаций очень высокий! "Тем более 15 лет вполне достаточно, чтобы понимать ситуацию...". Тогда Вы должны знать уровень зарплаты профессора - от 80 тыс. в год. А гранты 8-10 тыс. за статью это мелочевка, помимо контракта, знаю на личном примере. В Корее поняли, что за результаты мирового уровня - нужно платить столько - сколько принято в мире.
    Professor 4 февраля, 17:00
    Спасибо за "без иронии", хотя меня никакой иронией никто не проймет. Я знаю реальную цену своим результатам и публикациям. Что касается зарплаты профессора, то нужно еще учитывать "нетто" и "брутто". А что касается премий, то они могут быть локальными, типа "из ректорского фонда". И это скорее исключение, чем правило. Я слышал от китайцев, что их стимулируют публиковаться в топ-журналах с премиями по формуле (IF x 1000 USD), но это на всех соавторов статьи. Более того, коллега из Харьковского университета рассказывал, что из ректорского фонда они получают премию в 500 гривен (не бог весть какие деньги) за статью в журнале с IF > 1.
    Сергей 24 февраля, 00:29
    Выплата грантов за публикации в престижных журналах - хорошая идея, если ставить целью быстро переориентировать тех, кто публикуется в отечественных журналах на международный уровень. Наверное грантовая система финансирования исследований - более эффективная, но боюсь, что в украинских реалиях она окажется до смешного скудной и максимально забюрократизированной. И вообще никакие реформы науке не помогут, если зарплаты учёных не выводить на общемировой уровень. Особенно это касается перспективной молодежи, для которой сейчас единственная возможность остаться в науке - уехать за рубеж. Да и здесь любой выпускник физ.-мат./технического профиля безусловно выберет работу в IT отрасли за 1000-3000 USD в месяц, чем ставку инженера/м.н.с. в НАНУ/университете в 1500-2000 грн.
    Professor 4 февраля, 17:03
    Спасибо за "без иронии", хотя меня никакой иронией никто не проймет. Я знаю реальную цену своим результатам и публикациям. Что касается зарплаты профессора, то нужно еще учитывать "нетто" и "брутто". А что касается премий, то они могут быть локальными, типа "из ректорского фонда". И это скорее исключение, чем правило. Я слышал от китайцев, что их стимулируют публиковаться в топ-журналах с премиями по формуле (IF x 1000 USD), но это на всех соавторов статьи. Более того, коллега из Харьковского университета рассказывал, что из ректорского фонда они получают премию в 500 гривен (не бог весть какие деньги) за статью в журнале с IF > 1.
    Professor 4 февраля, 17:39
    Разер Вчера, 16:39 Алексей Сегодня, 00:38 : "В исследовании правильно, наконец, говориться, что надо финансировать исследователей, невзирая на их звания, а базируясь на результаты. С привлечением иностранных экспертов. Но здесь есть нюанс. У нас все такие важные - и доктора, и академики и членкорры - а там только доктора философии, иногда профессора. Правда встречаются и нобелевские лауреаты. Но ведь нельзя доктора философии, пусть и нобелевского лауреата, включить, например, в докторский спецсовет. Квалификация низкая... Да и как доктора философии посадить рядом с академиком в какой-то комиссии по распределению грантов? И здесь мы возвращаемся к тем проектам закона об образовании, которые поданы в Раду. Ни один из проектов не предлагает гармонизировать нашу исконную систему с западной, везде оставляется звание доктора наук, как высшее в Украине." _______ Можно подписаться под каждым словом. Конечно в проекте закона "О высшем образовании" оставлено звание доктора наук. Как можно без формальной научной иерархии. Если ее не будет, то возникнет научная конкуренция, к которой большинство не готово. В первую очередь не готово и не способно научное начальство. О настроениях академиков в плане распределения бюджетных средств на научные исследования ясно из статьи. Кратко можно сформулировать так: "Это мне, и это мне, и это тоже мне". Поэтому действительно лучше говорить не о спецназе науки, а о расстрельной команде.
    Я бы уже писал не "о расстрельной команде", а о штрафных батальонах. Им оружия не дают, а они все равно чего-то делают, вобщем, "в бой идут одни старики".
    Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Коммент 4 февраля, 10:12
    Хотелось бы знать Вчера, 21:03 А где-то можна найти полную информацию про эту ключевую лабораторию: кто участвует, публикации ит.д. Во всех статьях в Зеркале и на портале Украинского наукового клубу только общие фразы типа бла-бла и никакой конретике. Я спрашивал на сайте Украинского наукового клубу, но ответа не последовало. Впечатление такое, что они глухие там или робот-Шульга генерирует тексты.
    Вот комментарий к украинской версии статьи http://gazeta.dt.ua/science/specnaz-nauki.html Но что єто меняет? Наталія Шульга Вчора, 14:37 Маленька неточність у статті - про те, що стіни і стеля в Науковому кафе обклеєні оцифрованими статтями з Science, Nature. Це спраіжні аутентичні журнальні статті - майже п'ятилітня підписка. У помешканні втілено багато технологій дружних до довкілля і наукові журнали на стінах - своєрідний приклад креативної інтелектуальної переробки матеріалу. Свіжі номери Science та Nature дійсно на полицях і доступні для перегляду.
    Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Sem 4 февраля, 01:39 Интервью на тему, дайте нам денег - мы прогрессивные и статьи публикуем, их читал нобелвский лауреат! Хотелось бы заметить, что для привлечения спонсоров нужно тоже же самое, что и в науке - умение. Главный аргумент - мы много не просим, кроме брезгливости никаких чувств у спонсора вызвать не может. Часто упоминают Корею, а ведь там, кроме унивеситетов, ни ключвых лобораторий ни НАН нет. Дорогое удовольствие. Но есть простое правило. Опубликована статья в журнале из списка SCI - получи грант (8-10) тыс. долларов. Все просто.
    Professor 4 февраля, 09:14
    Dear Sem! Не буду касаться дискуссии о содержании статьи, слишком много спорного там изложено, включая сумму, которую надеются получить. Но вот о Корее Вы зря так написали. Я сотрудничаю с корейцами более 15 лет, многократно там бывал и видел как организована их наука, у нас несколько десятков совместных публикаций в журналах с IF от 2.5 до 4.5. Так вот, там кроме университетов полно НИИ. Почитайте, например, о Taejon, в котором более полусотни различных НИИ разного подчинения, как государственных типа KARI (они недавно запустили ракету), так и "фирменных" - SAMSUNG. И грантов по 8-10 тыс. USD за публикацию там никто никому не дает. Просто гранты от корейского NRF таковы, что их достаточно на все.
    Sem 4 февраля, 13:54
    Professor Сегодня, 09:14 Dear Sem! Не буду касаться дискуссии о содержании статьи, слишком много спорного там изложено, включая сумму, которую надеются получить. Но вот о Корее Вы зря так написали. Я сотрудничаю с корейцами более 15 лет, многократно там бывал и видел как организована их наука, у нас несколько десятков совместных публикаций в журналах с IF от 2.5 до 4.5. Так вот, там кроме университетов полно НИИ. Почитайте, например, о Taejon, в котором более полусотни различных НИИ разного подчинения, как государственных типа KARI (они недавно запустили ракету), так и "фирменных" - SAMSUNG. И грантов по 8-10 тыс. USD за публикацию там никто никому не дает. Просто гранты от корейского NRF таковы, что их достаточно на все.
    Конечно в Корее полно отраслевых НИИ. Иначе откуда бы взялся SAMSUNG и Huyndai, а армия там вдвоее больше, чем в Украине, но в статье речь о фундаментальной науке. Если вы работали с прикладными НИИ, то там возможна другая система поощрений. "...несколько десятков совместных публикаций в журналах с IF от 2.5 до 4.5." - это действительно круто! Есть нюансы, о которых Вы можете не знать и Ваши коллеги не станут хвастаться размером зарплаты, поощрений - не принято это:).
    Professor 4 февраля, 15:37
    Я как раз "фундаменталист", хотя занимались и прикладными задачами, но не конструировали приборы и устройства, а разбирались с поведением структур в тех, или иных условиях. Это скорее "material science". А публикации наши в таких журналах как Physical Review B, Applied Physics Letters, Journal of Applied Physics и других достойных изданиях. Конечно, как говорил товарищ Сухов в известном фильме: "Восток, дело тонкое, Петруха". Однако я общался с корейскими коллегами из различных организаций, и университетов, и НИИ. Поэтому картины более-менее представляю правильно. Тем более 15 лет вполне достаточно, чтобы понимать ситуацию.
    Відповісти Цитувати Поскаржитись
Реклама
Курс валют
USD 24.88
EUR 28.34