"Катитесь во Львов, если так любите Украину!"

Оксана ЗАГАКАЙЛО 14 березня 2014, 18:15
Львов

Читайте також

Протягом останніх трьох місяців довелося багато чого побачити вперше. Цього тижня вперше бачила такий переляк. 

Тендітної кримчанки, яку на львівському вокзалі зустріли не лише представники влади, а й ЗМІ. З двома малими дітьми й великими сумками вона втікала від камер і, плачучи, благала: "Пропустіть!". 

Мешканця Криму, котрий погоджувався поговорити, якщо не називатиму його імені, бо це може позначитися на долі його сім'ї. Кожні п'ять хвилин розмови він замовкав і тривожно запитував: "Я чую ще якийсь голос… Нашу розмову прослуховують?". 

Двох мужніх жінок, які погодилися на анонімний коментар, але привели з собою про всяк випадок чоловіка для захисту. 

І ще багато чого… 

Отже, ми зустріли кримчан. І чи не вперше я вдячна працівникам Львівської облради. Адже здебільшого журналістам доводиться аналізувати ситуації й проблеми, які виникли через владу. 

Під вокзал приїхали буси, якими людей відвезли спершу на обід до Львівського геріатричного пансіонату, а потім — на розселення в санаторіях Львівщини та приватних помешканнях.

2 березня голова Львівської облради звернувся до жителів Криму: "Сьогодні ви, як і всі українці, опинилися у складній ситуації, яку створило нам керівництво Кремля. Ми закликаємо вас їхати до нас, щоб перебути цей конфлікт серед людей, які всіляко вас підтримуватимуть". І до населення Львівщини: "Ми завжди демонстрували свою прихильність до всіх громадян України, незалежно від мови спілкування, національної чи релігійної належності. Свою європейськість повинні показати і нині. Ще раз докажемо окупанту, що українці єдині й непереможні". На тимчасове проживання зголосилися жителі Сімферополя, Севастополя, Керчі, Євпаторії, Ялти. Водночас на гарячу лінію телефонували жителі Львівської області. 

Вже 3 березня військовослужбовець Володимир повідомив, що разом із друзями готовий забезпечити сім'ї військових і цивільних громадян із Криму житлом: 500 місць — на Львівщині й п'ять тисяч — на Київщині. Приватне житло й готельні номери. Місця для проживання підготовлено також у санаторіях Моршина, Трускавця, Немирова, Східниці, Великого Любеня. Оселитися в них може щонайменше тисяча кримчан. Власники готелів готові надавати навіть номери-люкс. Василь Мартиняк, директор Департаменту соціального захисту Львівської ОДА, каже, що в санаторіях люди безоплатно проживатимуть, харчуватимуться й отримуватимуть, за потреби, медичну допомогу. Також ведуться перемовини з підприємцями, які готові забезпечити харчуванням тих, хто оселиться у приватних помешканнях. Управлінці-освітяни гарантують дітям з Криму виховний і навчальний процес у дитсадках і школах. Депутати Львівської облради організують культурну програму для кримчан у Львові та області: відвідування музеїв, театрів, храмів і замків. Депутат Орест Шейка розповів, що домовився з власниками кафе й піцерій про проведення в них зустрічей для кримчан.

У Львові та області, за даними облради, вже є житло для двох тисяч приїжджих. Станом на 11 березня у Львівській області поселено 560 жителів  Криму. Крім того, кримчанам надає допомогу Громадський сектор Майдану. І, мабуть, не тільки він. Але одна з наших співрозмовниць, як з'ясувалося, винаймає помешкання.

Рима Пабрежене (з Севастополя): "У Львові я два тижні. Приїхала з сином. Знайшла у фейсбуці помешкання й орендую його. Свою квартиру зачинила. Усе залишила: великий телевізор, меблі… Взяла лише кота. Ми ще раніше хотіли переселятися до Львова, але не наважувалися все покинути. Захоплювалася львів'янами, думала, як багато вони зробили для революції. Маю дві освіти: англійська філологія і технічна справа. Викладала спочатку іноземну мову, потім спецкурс про будову судна. Робота і море — це все, що мене тримало в Севастополі. Хоча того, що заробляла, вистачало тільки на харчування. Син — інженер за фахом. Здобуває другу вищу освіту в Сімферопольському університеті. Хоча тепер не знаю, як усе буде… 

Ми не причетні до політики, проте виходили на Майдан ще з листопада. Із кількома моїми студентами тримали плакати. Нас оточили, почали фотографувати, залякувати. Запитували: "Що ви робитимете, коли Путін прийде?". Кричали: "Катитесь в свой Львов, если так любите Украину!". Якщо тримаєш український прапор, ти — ворог. Тепер проукраїнські люди бояться на вулицю виходити. Та й узагалі нема з ким поспілкуватися. Мама моєї подруги каже: "Хохли — козли". Всі синові знайомі їздили на Антимайдан, признавалися — заробляти гроші. У нього й друзів майже немає. Я з викладачкою української мови двічі їздила на Майдан у Київ. У революційній столиці нам було найбезпечніше. В Севастополі після цього жити стало ще страшніше. 

Раніше не було цієї ненависті. Все почалося, коли стали лякати, що бандерівці їдуть у Севастополь. Найстрашніше, що за останні місяці ми втратили аполітичне покоління незалежної України. Молодь ніби зазомбували. Тепер вона теж кричить: "Беркут — герої!". Річ у тім, що 22 роки ніхто нічого не робив для того, щоб Севастополь став українським містом". 

Тимур Сеїтаблаєв (прізвище змінено, з Севастополя): "Ми у Львові вже майже тиждень. Нам надали житло. Наступного дня після приїзду дитина пішла до школи, хоча ми не мали жодних документів. Дружині пропонують роботу. В Криму банківську картку заблокували, я навіть не мав за що заправити автомобіль. Друзі з Вінниці купили бензин, щоб ми могли доїхати. До Львова прибули фактично без грошей. 

У Криму шукають бандерівців навіть серед жителів із російськими прізвищами. Якщо не поділяєш думки про необхідність приєднатися до Росії, то ти — фашист, нацист, бандерівець. Якщо говориш про це вголос, то небезпека набагато більша. Я переживав за сім'ю, тому й мусив виїхати. Сьогодні мені телефонував заслужений артист України, розповів, що, коли його не було вдома, приходили люди в камуфляжній формі й цікавилися, де він. Тобто вже ходять по квартирах. Я порадив, щоб він про всяк випадок сім'ю вивіз. Якщо все буде добре — повернуться, а якщо ні — рідних збереже. 

Те, що багато людей із Севастополя хочуть у Росію, не міф. Коли ще відбувалися протистояння на Майдані, за вказівкою не знаю кого (мабуть, Януковича) голови південних ОДА почали розкручувати тему, що приїдуть бандерівці, фашисти, які штурмуватимуть обладміністрації. Почали збирати натовпи. В Севастополі цим займався Володимир Яцуба. Проводили мітинги, на яких закликали записуватися в самооборону й захищатися від наступу бандерівців, які нібито вже прямували поїздами, кораблями, літаками. Люди були під емоціями. Потім Янукович зник. Голова Севастопольської держадміністрації зрікся посади і вийшов з Партії регіонів, заявивши, що вона замішана в злочинних діях. Керівництво людьми підхопили проросійські сили, які в Севастополі, на жаль, були, є і найближчим часом будуть. Українська влада в очах севастопольців дискредитувала себе. Росія ж наобіцяла золоті гори: високі зарплати, російське громадянство — що завгодно, аби тільки відділилися від України шляхом референдуму, а потім приєдналися до РФ. 

П'ята колона в Криму формувалася протягом 22 років незалежності України. Причому не тільки з казаків. У Севастополі більше 15 проросійських казачих організацій, які були мобілізовані з 90-х років. Вони обороняли Володимирський собор на Херсонесі. Проводили проросійські заходи, займалися організацією безпеки на них. Фінансувала все це Росія. 

На жаль, тільки деякі люди розуміють, до чого все може призвести і чого можна чекати. Але ж вони залякані. Не виходять комусь щось пояснювати, бо зараз уже ніхто нікого не чує, хоч би якою мовою ти говорив. Якщо проти Росії — ти ворог номер один. Тебе можуть розірвати, побити — що завгодно. Люди організовували Майдан. У грудні-січні збиралося до 200 севастопольців. Як тільки проросійські депутати дізналися про подання заявки на проведення мітингів, почали піднімати своїх — бабусь, які хочуть ковбасу по 3,20 за кіло, і казаків — перешкоджати Майдану. Та п'ять мітингів усе-таки відбулося, шостий — на вшанування загиблих. 

Я не маю офіційних даних, але половина населення Криму точно не хоче до Росії. На жаль, сьогодні все залежить від слова Путіна. Ніхто не може вплинути на ситуацію, крім нього. Може, світовій громадськості вдасться переконати президента РФ... Але поки в Криму стоять військові зі зброєю, не маємо жодного контролю. Намагаємося просто вистояти".

Сервер Шаріфуллін (прізвище змінено, з Сімферопольського району): "Насамперед — страшно за дітей. Ніхто не знає, що в голові у Путіна. Кримські татари разом із жителями Криму створюють бригади. Слідкуємо, щоб не було провокацій. Стараємося уникнути не потрібної нам війни. Кримські татари — народ, який не мовчатиме. Ми проводили мітинг у Сімферополі біля Верховної Ради. Вийшли сказати свою думку, відстояти позицію. Тепер на наших воротах малюють хрести. Це дестабілізує. Проте стараємося не піддаватися на такі дії. Я привіз дружину й сестру з дітьми. Мусив їх супроводжувати, щоб подивитися, яка ситуація у Львові. Ми ж не знали, куди їдемо, в які умови. Дуже вдячний Львівщині. Тепер розповідатиму, що сюди можна спокійно приїжджати. Сам повертаюся, щоб бути з тими, хто залишився на півострові".

P.S. Мешканка Севастополя почала орендувати квартиру ще до звернення голови Львівської облради Петра Колодія. До нашого інтерв'ю вона навіть не знала про можливість проживати в санаторії, безоплатно харчуватися і мати інші послуги. Проте сказала, що це занадто. Бо звикла все життя працювати й утримувати себе. Тож єдине, чого потребує, — роботи. 

Ну, а задля візуалізації настроїв населення у Севастополі можна переглянути на YouTube відео "Не обыкновенный фаш…" і "Не 5-й канал".

Помітили помилку?
Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
Немає коментарів
Реклама
Курс валют
USD 24.87
EUR 27.52