Конфлікт: із лабіринту в тунель

Володимир Костєв 13 березня 2015, 22:00
лабиринт

Читайте також

 

 

 

У надзвичайно складних умовах конфлікту, який вимагає неймовірних зусиль від усіх поколінь українського суспільства для відбиття агресії, оголюються тенденції, які або недосить усвідомлюються, або не беруться належним чином до уваги в соціумі. Правильна загальна установка здорового соціального смислу на досягнення миру отримує різну інтерпретацію в різних групах суспільства, а отже — й особливий смисложиттєвий вектор.

Однією з умов вирішення конфлікту виступає всебічне (політичне, економічне, моральне) об'єднання суспільства. Що може стати центром такого об'єднання: історія, національні пріоритети, державні інтереси, цінності культури, духовні орієнтири? Як усе це органічно узгодити? Безумовно, можна перевести всі проблеми на мову гасел, що вимагають відстояти й возвеличити землю, кордони, символи, віру. Однак різноманіття гасел означає наявність різних шляхів до інтуїтивно визначеної мети. Панорамний погляд на складні рухи в українському суспільстві приводить до такої картини розуміння ситуації: українське суспільство провалилося в лабіринт конфлікту. Це динамічний лабіринт, у якому одночасно в русі перебувають кілька груп суспільства. При цьому кожна група не просто шукає свій вихід із лабіринту, а й активно змінює його. Тому в ситуації постійних змін необхідно знайти способи єдиної координації дій усіх груп. Таке завдання передбачає два етапи: пояснювальний і об'єднавчий.

Пояснювальний охоплює якісну системну інтерпретацію позицій, принципів та дій кожної з п'яти основних груп у рамках загальновідомого сценарію.

Сценарій "Давид і Голіаф". Його прибічники орієнтовані на успішне завершення воєнних дій. Їх не бентежать потуга й нахабство філістимлянина Голіафа, оскільки вони плекають надію з допомогою "летальної зброї" досягти швидких і переконливих результатів. Як відомо, одним із п'яти каменів, пущених із пращі, Давид звалив Голіафа, а решту пастух довершив з допомогою меча поверженого.

Це шлях швидкої війни, який завершується Перемогою. Образ ворога та справедлива ненависть не дають шансів прокинутися соціальній пам'яті й зрозуміти, що філістимляни прийшли утвердити перевагу вавилонської культури над ізраїльською. До складу цієї групи, центром якої виступають силові структури нинішньої влади, входять: частина коаліційних партій, окремі позапарламентські партії, частина громадських організацій, численні загони молоді, патріотично налаштовані ветерани та ін. Усвідомленими принципами цієї групи є: "Україна — не Росія", "Україна — це Європа" та "За ценой не постоим".

У затінку цієї групи виявляються кілька олігархів, які в умовах конфлікту вирішують питання переділу власності. Їх існування та вплив виводяться за межі реальної політики й, фактично, набувають статусу постійної загрози інтересам країни, народу, влади. Тому слід пам'ятати, що Давид до кінця життя царя переховувався в пустелі, рятуючись від гніву Саула.

Шлях до перемоги насправді має свою ціну — кров, бідність, карткова система, розруха, тисячі могил і мільйони ненароджених. Очікування перемоги сковує пошук конструктивних підходів і рішень, що означає підміну необхідної стратегії сукупністю хаотичних та суперечливих тактичних ходів і рішень. Тим часом потенціал цієї групи величезний, що дозволяє їй усвідомити необхідність переходу від постійного впливу на інші групи до їх послідовної взаємодії.

Дальші практичні кроки:

1) уточнення принципів та оптимізація кадрових рішень;

2) визнання того, що агресор займає позицію і використовує логіку Шерхана.

Сценарій "Шахріяр і Шахерезада". Прибічники цього варіанта визнають можливість тривалої облоги, виснаженість ресурсів та високу ціну крові кожного дня конфлікту. Розуміють недостатність орієнтації на суто військове його вирішення й тому воліють витратити частину зусиль на безперервно реконструйований переговірний процес. Результат, досягнутий за столом перемовин, не ототожнюється з перемогою, у нього інший смисл.

Досягнення миру, повернення територіальної цілісності, збереження державності та підтримка демократії суміщається в одному пріоритеті — свобода. У цій групі провідну роль відіграють представники економічного та правового блоків влади, яких підтримують частина парламенту, серйозні представники бізнес-структур, ієрархи різних церков, аграрна спільнота, значна частина інтелігенції, організована молодь, значна частина громадських організацій тощо. У цьому плані життя, що склалося в царстві невблаганного Шахріяра, який щодня брав за дружину найвродливішу дівчину своєї країни, а наступного ранку віддавав її до рук ката, передає патову ситуацію конфлікту.

Позбавити країну руйнівного податку на красу, зважаючи на всю гостроту й важливість проблеми, взялася Шахерезада. Її зброєю стали не краса чи сила, а мудрість, знання та вміння. Засобом боротьби за визволення було обрано переконування. Постійне підтримування інтересу, володіння словом, поступове наближення до бажаного результату, яким виступає свобода — особистості, народу, країни.

Попри всю позитивність руху цим шляхом, у нього є одна істотна вада — час. І дай Боже щоб переговірники уклалися в 1001 ніч. Безумовно, Шахерезада може відшукувати в історії найбільш вишукані казки з метою переконання, але слухають їх бандерлоги...

Сценарій "Ясон і команда "Арго". Ця слабко структурована група налаштована на подолання реальних труднощів: воєнної агресії, політичних інтриг, економічного й енергетичного шантажу, інформаційної війни тощо. Ці люди об'єднані спільною метою й орієнтовані на те, аби відстояти європейську систему цінностей для України.

Проте це команда, а її непроявлений лідер ще не висунутий із патріотичних лав. Якщо спиратися на потенціал міфу, то лідер вийде з когорти цілителів-лікарів. Ясон як предводитель аргонавтів мав особливі моральні риси, адже в команду "Арго" входили Геракл, близнюки Діоскури, Орфей та ін. У цій групі перебувають вихідці з Майдану, члени батальйонів Національної гвардії та бійці добровольчих батальйонів, представники середнього і малого бізнесу, волонтерський рух, значна частина інтелігенції, священнослужителі, студентська молодь, фермерський актив і т.п.

Як відомо, аргонавти виконали доручення, досягли мети — повернули золоте руно в Грецію. Таку високу мету ставлять представники третього загону — прищепити українським реаліям цінності демократичного західного суспільства.

Мотивацією цієї групи, а точніше — орієнтиром, виступає не перемога або свобода, а щось інше. Це оцінка й визнання ефективності їхніх дій не владою, не лідерами, а спільнотою загалом. В історичному ракурсі таке ставлення має точне визначення — тріумф.

Саме існування третього загону викликає певні побоювання у влади, яка енергійно використовує його потенціал. Слід пам'ятати, що після повернення Ясона переслідували невдачі та біди, а свою смерть він знайшов під "Арго", що обвалився 

Справді, подвиг і тріумф аргонавтів — поза всякими сумнівами, що підтверджують давні фоліанти, але хіба мають про це уявлення руді собаки?

Сценарій "Апостольське служіння". Це найменш численний загін у лабіринті. Однак від цього можливості його впливу на настрої, глибокі ментальні зрушення, формування системи цінностей не зменшуються. Як відомо, двоєдине завдання апостолів полягає в несенні Благої Звістки всім народам і в тому, щоби бути основою Церкви Христової. Апостоли виступали як взірець для рятованого вірою людства і були людьми максимального духовного авторитету й великого духовного потенціалу.

В українській дійсності людей такого масштабу справді небагато, і вони втілюють взірці високої моралі, вірності ідеалам, подвижництва. Серед тих, кого вже з нами немає, такими були В.Чорновіл, М.Амосов, С.Кримський, Б.Ступка, А. Кузьменко. Ті, хто нині серед нас, ще не всі усвідомили свій дар, але їхнє "апостольське служіння" продиктоване ідеєю блага країні, народу, прийдешнім поколінням. Вони переповнені вірою, не чекають нагород і почестей, до кінця виконують свій обов'язок.

Як відомо, апостолам було довірено зціляти хвороби, молитися за недужих, виганяти бісів, очищати прокажених, воскрешати мертвих і проповідувати Царство. Прості дії — викладання апостольського вчення, молитва, спілкування та переломлення хліба — стали основою бурхливого зростання Новозавітної Церкви.

Одне з рідкісних достоїнств нинішніх апостолів полягає в тому, що вони не тільки легко спілкуються з різними соціальними групами, а й досягають глибокого взаєморозуміння. Тим часом смисл їхньої діяльності полягає не в тому, щоб вести за собою, а в тому, щоб задати напрямок руху, обґрунтувати сукупність духовних цінностей, які й варто прийняти задля майбутнього свого та своїх дітей.

Більшість апостолів закінчили життя мученицьким подвигом, що стало ще однією причиною їх пошанування. Безумовно, склад групи змінюється, поповнюється й відповідає духові та вимогам часу. Сьогодні мученицьке служіння виконує Надія Савченко.

Інформаційне тло і смисл заклику групи апостольського служіння всім зрозумілий, але Каа його не чує. Він міняє шкіру...

П'ятий сценарій "Содом і Гоморра". У конфлікт втягнута ще одна, найбільш невизначена група. Її учасники відчувають, що конфлікт, розпочатий Росією на Сході України, — явище глобального характеру. Слід визнати, що ця група налічує мільйони людей, і з нею необхідно рахуватися. Це означає, що необхідно враховувати вектор їхніх сподівань, який визначається як бажання. Бажання миру, добробуту, рівних можливостей, соціальної справедливості та багато іншого. Чи мають ці бажання регіональний смисл?

Те, що бачив Лот, значно відрізнялося від того, що бачив Господь, дивлячись у серця людей, котрі жили на землі Содому, Гоморри, Адма і Севоїма. Біблія описує содомську землю як коаліцію укріплених міст-держав, на чолі яких стоять царі. Слід пам'ятати, що бажання бути, жити, продовжувати свій рід вилилося у кровозмішення. Обіцянка пощадити міста була пов'язана з моральним критерієм — якщо в них знайдеться хоча б 10 праведників. Де ж ці праведники: Стрєлков з "Буком" і розбитим "Боїнгом", "Гради", "Смерчі", "Буратіно" та все інше, що забезпечує падіння з небес на голови пенсіонерів, жінок, дітей, інвалідів? Ледарство, багатство й нахабство "донецьких" здобули свою оцінку в соціумі, і вона не дуже відрізняється від ставлення до олігархічних сімей. Ця група розуміє, що Путін не досяг своєї мети всередині України, й побоюється його наступних дій. Вони перебувають у політичному та соціальному ступорі, тобто нікуди не рухаються в лабіринті. Масу цієї групи становить мовчазна більшість Центру і Заходу України, а також частина населення "ДНР" та "ЛНР". Їхні інтереси на загальноукраїнському рівні прагнуть виражати сьогодні представники опозиційного блоку, серед яких, треба визнати, є й розсудливі члени. Водночас слід бачити, що майбутнє тих, хто завмер у лабіринті, не має достойного продовження. Бажання врятуватися будь-яким шляхом заводить у тупики й ставить перед бар'єрами, котрих учасники п'ятої групи не усвідомлюють.

Хто ж ці сірі, що тиснуться до стін лабіринту або гризуть їх? Це частина зграї Акели, сірі брати...

Таким чином, 5 груп приречені на блукання в лабіринті, оскільки їхні пріоритети (перемога, свобода, тріумф, віра, бажання) не освітлюють стежок, що можуть вивести з лабіринту конфлікту.

Об'єднавчий етап слід розглядати як можливу модель узгодження інтересів та дій груп, що перебувають у лабіринті. Побудова такої моделі можлива при усвідомленні відповідей на два запитання.

1. Ради чого всі злигодні, біди, муки, страхи, втрати, кров?

2. На якому полі можуть об'єднатися всі 5 загонів, тобто може бути досягнуто єдності моральних і духовних чинників, а отже встановлено глибоку довіру?

Різке погіршення умов життя, зростання тарифів, катастрофічне падіння гривні, анексія територій, хвилі переселенців, самогубства, безробіття, організована злочинність і терористичні акти — все це характеристики процесу деградації культури, який органічно вплетений у соціальний контекст.

Відповідь на перше запитання доводиться шукати в нетрях журналістських розслідувань, політологічних доктрин, версій експертів, міркувань аналітиків і т.п. Найімовірнішим слід визнати таке: об'єднання всіх груп української спільноти можливе ради того, щоб відбулося майбутнє країни, народу, держави. Це означає, що відкривається можливість для наступних поколінь, народження ненароджених. Знаходження довіри, з одного боку, передбачає координацію руху в лабіринті конфлікту, а з іншого — трансформацію лабіринту в тунель.

Відповідь на друге запитання потребує виходу за межі стандартів і стереотипів (державно-правових, етнічних, релігійних). Це означає, що необхідно зруйнувати сформовані бар'єри на шляху до єдності й довіри до держави, влади, парламенту, партій, церков, етносів. Шлях узгодження інтересів пролягає через постійний діалог усіх груп суспільства, що може здійснюватися тільки на полі культури. Саме шлях культури, а не ненависті й неприйняття, може виконати магістральну функцію в діалозі. Сходинками на цих східцях до єдності виступають злагода, взаєморозуміння, довіра.

Виникає парадоксальна ситуація. Країна стоїть перед безоднею, де рівень рівності визначають інструменти Кольта й Калашникова. Ще кілька кроків — і маси впиватимуться парадами, маршами та смолоскиповою ходою. Й водночас — небувала хвиля патріотизму, добродійності, самопожертви, яка створює умови для конструктивного діалогу. Такий конструктивний діалог може розвиватися на основі сепарації культурних цінностей виділених груп суспільства. Сама процедура діалогу фіксує перехід із лабіринту в тунель компромісів. Рух у тунелі потребує іншої тактики виживання, джерелом якої виявляється культура. Саме погодження сучасного ціннісного ставлення до культури кожної з груп стає необхідною передумовою формування єдності українського суспільства. Єдності, яка породжує надію на світло в кінці тунелю, тобто вихід у реалії епохи глобалізації.

Теги:
Помітили помилку?
Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
4 коментаря
  • Flutter 19 марта, 20:34 «Однією з умов вирішення конфлікту виступає всебічне (політичне, економічне, моральне) об'єднання суспільства. Що може стати центром такого об'єднання: історія, національні пріоритети, державні інтереси, цінності культури, духовні орієнтири?» - центром має стати об'єднання суспільства ЄДИНИМ!!! відчуттям СПРАВЕДЛИВОСТІ!!!. УП «Історична правда» коментар som_ 18.03.2015 19:06: «А на яку реакцію з боку нас, справжніх українців(???) сподівалися галичанські підляшки, коли: - почали нав"язувати(???) нам печерну, дикунську, тоталітарну "ідеологію", змист якої звівся до двох слів:"Убий мо..ля"; - почали переписувати в ПОЛЬСКОМУ, ВОРОЖОМУ дусі НАШУ(???) ІСТОРІЮ, до якої вони не мають жодного відношення, хіба що - як хлопи нашіх одвічних ворогів; - нахабно оголосили(???) себе, коханих "більшовартими", хоча насправді до українців не мають відношення ані з якого боку(???); - Зайнялися ідіотським, дебільним місіонерством, намагаючись зробити(???) з кожного українця - ГАЛИЧАНИНА; -підготували та зчинили кровопролиття(???) в мирній, європейській державі; - не ховають до нас(???) тваринної ненависті(???), незважаючи навіть на рекомендації власних ксьондзиків-єзуїтів - бо не можуть втриматися» - маємо ЯСКРАВИЙ!!! приклад «мислення» сучасної Росії, народ якої «ідіотично» РОЗВАЛИВ!!! СРСР - як непотріб, але при згадуванні про народного ГЕРОЯ!!! Романа Шухевича, який мужньо боровся проти цього ж «СРСР – як непотреба», ПРОДОВЖУЄ!!! зомбовано гарчати. Сатана СМІЄТЬСЯ!!!, гублячи душі людей такою ідіотською НЕСПРАВЕДЛИВІСТЮ!!!. Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • ObserverSerge 19 марта, 18:05 В предложении "Массу этой группы составляет молчаливое большинство центра и запада Украины, а также часть населения ДНР и ЛНР. Их интересы на общеукраинском уровне стремятся выражать сегодня представители оппозиционного блока", наверное, следует читать "большинство центра и ВОСТОКА Украины". Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Marina Brener 14 марта, 15:18 Чем больше власти, тем страшнее злоупотребления! СМИ не позволяют скрыть темные истории продвижения по ступеням власти лидеров коалиции и их участие в коллективном разрушении страны. Они 2005-2010 были у власти. Грандиозный обман избирателей под лозунгами: Бандитам тюрьмы и Создание 5 млн рабочих мест, обернулся народу трагедией на Донбассе. Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • ropanik 14 марта, 10:09 Те,от кого на данном этапе зависит конструктивный диалог,проводят другую политику,чуждую единению народа Украины. Суверенитет страны парализован диктатом необходимости. Патриотизм направляется не на созидание,а на разрушение. А народ Украины уже знает о лучшей жизни,только не все еще поняли,что лучшую жизнь надо строить самим,а не надеяться на кредиты и помощь чужого дяди. И не война со своим народом или с Россией создаст сильное суверенное государство, а война со своими пороками (коррупция,кумовство,воровство) и поднятие экономики. И Вы правы в своей статье,что для этого и нужно единение всего народа Украины посредством культурного диалога. Сейчас у власти по моему другие цели.Может я не прав,но мне так кажется. Відповісти Цитувати Поскаржитись
Реклама
Останні новини
USD 26.55
EUR 28.89