Соціальний капітал: довіра і толерантність – міра за міру

Поділитися
Ієрархічна модель управління має бути доповнена самоорганізованими структурами громадянського суспільства та об'єднаннями соціального капіталу, які виникають спонтанно.

Відкритістю до навколишнього світу ми стверджуємо, що здатні його перетворювати. А довіра і толерантність у ставленні одне одного дають нам упевненість у своїх силах і продукують енергію єдності. Численними зв'язками ми множимо капітал соціуму. Аби лиш вистачало нам уміння розвинути з протестного начала діяльність, спрямовану на остаточне розв'язання конкретних проблем. Зараз, коли країна охоплена протестами, ми бачимо, що серед нас є люди, здатні зв'язувати наші соціальні "нитки" в ім'я загальної мети. Тим важливіше розуміти, що кожен з нас може стати "ткачем" нової конфігурації соціуму для інших.

Часто сучасні українські суспільствознавці не можуть оцінити рівень розвитку, складники й функції соціального капіталу через неподолану "совєтськість", коли соціальні зв'язки були під контролем держави і партії. В аналітичному арсеналі багатьох українських інтелектуалів досі немає практик оцінювання нових форм громадського життя, які постійно виникають. Проблема в тому, що в країні немає інституту незалежних експертів - тільки "суспільствознавці без кордонів": без кордонів компетентності, а часто й здорового глузду.

Це підтвердило й дослідження природи соціального капіталу, проведене відділом соціальних експертиз Інституту соціології НАНУ. Виявилося, що 63 обрані соціологами експерти, серед яких були вчені, викладачі вишів, працівники соціологічних центрів і діячі недержавних організацій, аналізують явище на рівні масових уявлень. Але, як видно сьогодні, нові способи самоорганізації соціуму випереджають науковий аналіз. І тут виникає запитання: чи потрібні суспільству такі інтелектуали? Мабуть, потрібні - як барометр динаміки суспільних настроїв. Особливо, якщо здатні вчитися. Розвиток соціального капіталу - благодатна для цього тема.

Наш співрозмовник - завідувач відділу соціальних експертиз Інституту соціології НАНУ Юрій САЄНКО.

Соціальний капітал нарощується свободою
та ініціативою

- Сучасне суспільство нездатне жити й розвиватися у жорстких лещатах централізованого управління, - каже вчений. - Ієрархічна модель управління має бути доповнена самоорганізованими структурами громадянського суспільства та об'єднаннями соціального капіталу, які виникають спонтанно. Що не в змозі вирішити державна машина, то на місцях вирішують об'єднавшись вільні громадяни, виробляючи "соціальні рішення". Свого часу Радянський Союз, власне, й загинув, удавившись у зашморгу централізації.

Соціальний капітал - це добровільне об'єднання громадян, засноване на взаємній довірі одне до одного з метою вирішення завдань локально, без участі держави й партій. Це соціальна енергія, сила, яка виливається в соціальні дії для вирішення тих чи інших проблем. Соціальний капітал, хоча й може "запускатися" акціями протесту, є об'єднаною діяльністю людей упродовж усього періоду вирішення певних проблем. Потім громадський рух може припинити свою діяльність, але з появою нових завдань він набуває громадянського досвіду. Це має стосунок до інстинкту безпеки - саме він дає людям змогу переборювати страх і зберігати спільність, а паростки свободи жодна влада задушити не може.

Характерно, що суспільство - це динамічно нестійка система, як і сама людина. Воно має на увазі непередбачувані динамічні зміни. Коли відбуваються такі ситуації, як Майдан, багато людей виплутуються з "кокона" безнадійної невизначеності й починають діяти. Часто це неможливо передбачити. Локальна соціальна енергія переростає в дію.

Прикладом реалізації соціального капіталу є Майдан. Він розпочався з того, що влада обрала для країни не той шлях розвитку. А звідси вже - обмеження прав, економічної діяльності тощо. Адже європейський напрямок розвитку країни передбачав вирішення багатьох проблем, упоратися з якими самотужки Україна не може. Якщо слабкий поєднується з сильним - це порятунок. Якщо слабкий зі слабким - катастрофа. Наші люди об'єдналися на основі нових норм і цінностей. В основі соціального капіталу не лежать управлінські механізми, навпаки, він слугує "двигуном" для розвитку суспільства, і найчастіше - непередбачуваного. Способи вирішення проблем виникають у процесі об'єднання та діяльності. Пошук різних варіантів - це типова ігрова модель.

- Що лежить в основі соціального капіталу?

- Довіра й толерантність. Вони тримаються на нормах, на культурній традиції. Примітно, що соціальний капітал виникає на периферії, звідти розпочинаються й усі системні зміни. Якщо виниклий соціальний капітал сприймається більшістю суспільства, то він починає поширюватися на всю систему й часто приводить до її зміни. Майдану-2004 не вдалося змінити систему, яка так і залишилася кримінально-олігархічною. Кучма не приховував, що будував її. Ющенко робив вигляд, що проводить європейські зміни, хоча зберіг цю систему і здав її регіоналам. Нинішній Майдан теж виник на периферії соціальної системи, поступово захоплює регіони і може перерости в системні зміни країни - зміниться влада, економіка, закони. Попередній Майдан був заглушений, а цей поки що розвивається.

Характерно, що утворення, які виникають на підвалинах соціального капіталу, діляться на два види: тимчасової дії і ті, що приводять до істотних змін усієї соціальної системи. Сьогодні Майдан може завершитися як істотними змінами в рамках системи режиму Януковича, так і встановленням демократичної системи.

Безповітряний простір соціуму, позбавленого демократії

- Серед функцій соціального капіталу на середньому рівні 47% експертів відзначили можливість зміцнення родинних і товариських стосунків. На низькому - залучення людей до спільного обстоювання своїх прав і свобод (за це висловилися 36% експертів). Стимулювання розвитку відносин і співробітництва як норми громадського життя визнав важливим 31%. На неістотному рівні, на думку експертів, опинилося стимулювання створення самоорганізованих осередків (29%), а також сприяння підвищенню суспільної довіри (28%), виникненню протестних настроїв і поведінки людей (26%), дотриманню справедливості та рівності громадян перед законом (24%). У чому причина таких відповідей, обмежених ближнім колом обивателя?

- В експертів немає досвіду спостережень за хорошою роботою соціального капіталу. У західних суспільствах 80–90% населення є членами якихось громадських організацій. Там держава й олігархи не організовують політичних сил. Ми ж після радянської імперії одержали кримінально-олігархічну систему, яка, наприклад, повністю задушила профспілки. У перетвореннях, ініційованих польською "Солідарністю", брали участь три сили: профспілки, інтелігенція і релігія. У нас же всі роз'єднані. Але Майдан намагається їх об'єднати.

За даними моніторингу Інституту соціології, з 1992-го по 2013 рік у соціумі утримується стабільний показник - тільки 13% громадян є членами якихось неформальних об'єднань. Досвіду роботи соціального капіталу, а також знання про те, як він працює на Заході, не мають ні населення, ні експерти. Та й умови в соціумі цьому не сприяють. Адже фундаментальною основою соціального капіталу й громадянського суспільства є середній клас. У нас же соціальна структура суспільства така: 1% - багатії, 80% - бідняки, які примітивно виживають. 15% - це прото-середній клас, тобто ті, хто за певних умов може стати середнім класом. Відповідають середньому класу в нас, можливо, 3–4% населення. Насправді - це лише його прообраз. Навіть більшість експертів до нього не належать. А в західних суспільствах середній клас охоплює 70–80% населення. Він незалежний, дуже розвинений з погляду культури, інтелекту і є носієм норм, традицій і цінностей суспільства.

- А 80% бідняків можуть формувати якусь конфігурацію суспільства?

- Самі не можуть. У нас повністю дезінтегрований нужденний робітничий клас, задавлений олігархами і криміналітетом. Інтелігенція - бідна й роз'єднана. У релігійних питаннях немає єдності. І якимось дивом виникає Майдан, який усіх об'єднав. У нас є певний досвід життя в західних країнах - здебільшого в жителів Західної України. У Донецькій же і Луганській областях 80% жителів не виїжджали за межі області. Для порівняння в них є тільки російська й білоруська моделі - Азіопа.

- Суспільну ситуацію в країні експерти оцінили за індексом суспільної реальності. Наша держава як демократична набрала 3,6 бала за десятибальною шкалою, як соціальна - 2,1, як правова - 1,4. Але якщо держава не правова, вона не може бути й демократичною, якою її вважають трохи більше респондентів.

- Вони бачать якісь паростки демократії і прикрашають ситуацію. До того ж перед Майданом спрацювала риторика режиму "наперсточників", які обіцяли країні вступ у Євросоюз.

Україна - це Європа

- Оцінюючи суспільні процеси в країні за десятибальною шкалою, експерти на значимому рівні розвитку відзначили вирішення питання про вступ України в ЄС (5,7 бала) і водночас до низького рівня віднесли нормалізацію політичної ситуації (4,1), розвиток громадянського суспільства (3,9), становлення розвиненої демократії (3,8), функціонування економіки (3,2 бала). На що з такими даними можна було розраховувати в ЄС?

- Незважаючи все це, ЄС брав на себе відповідальність за перетворення нашого суспільства. Якби ми підписали угоду про асоціацію, то кожен наш крок у будь-якій сфері суспільного розвитку, діяльність ВР і президента були б під контролем європейського співтовариства. Ми хотіли "прикріпитися" до визнаних у світі "відмінників", щоб вони підтягли нас до свого рівня, як країни Балтії і Польщу. Об'єднання ж з Росією, Білоруссю та Казахстаном - це немов відсталі учні об'єдналися, аби стати відмінниками.

Все-таки ми потрібні Європі для реалізації нормальної моделі сусідства. Крім того, європейці бачать, що у перспективі Україна може стати розвиненою у культурних та економічних відносинах. ЄС багато чого змінив би у свідомості українців, яка ґрунтується на патерналізмі й очікуванні більшості, що рішення за них ухвалять інші - та ж таки влада, а також сподіваючись на "якось воно буде". Західне суспільство руйнує такий ненадійний фундамент суспільної свідомості, покладаючи відповідальність за життя на саму людину. А сьогодні практики повної відповідальності вона не має, виключаються ризики й шанси розвитку.

- Однак експерти вважають, що час переходу України до модерної держави становитиме в середньому 28 років. Причому для 41% експертів це питання виявилося непосильним, а 8% оцінили перехідний період у 50 років.

- Тут в експертів "прорвалася" підсвідомість: свідомо вони хотіли б бачити країну на демократичному шляху, але внутрішньо в це вони все ж таки не вірили. Якби ми були з ЄС, цей шлях становив би 10–12 років.

Зміни в соціальному житті ініціює нове покоління

- Експерти зазначили, що серед видів довіри, властивих українцям, переважає особистісне - до родини, друзів (93%). За ним іде корпоративне - до колективу, фірми (21%). І на останньому місці інституціональне - довіра до великих державних і недержавних організацій (3%). Чи зміниться це після Майдану? Чи вийдуть люди зі свого "ближнього кола"?

- Люди вже вийшли за ці межі. Хоча їх за це переслідували. Майдан зламав "шкаралупу" ближнього світу. Наш моніторинг за останні роки показує, що суспільна свідомість зазнає перетворень у кращий бік: зменшується відсоток прибічників патерналізму, зростає відповідальність людей за себе, збільшується відсоток виживаності в нинішній ситуації. Хоча останнє й неправильно, оскільки в людей має бути неприйняття цього режиму.

- Серед факторів впливу на формування соціального капіталу експерти відзначають на високому рівні довіру до партнерів по соціальній групі, колективу (72%), на середньому - створення самоорганізованих осередків (50%) та обстоювання громадянських свобод і прав (47%). На низькому - громадянську позицію (40%). Але без усвідомленої громадянської позиції кожної людини навряд чи можливі успішні об'єднання.

- У суспільній свідомості тут якась "каша". Але люди зараз, в умовах Майдану, рухаються у правильному напрямку щодо зміни свого бачення суспільних цінностей.

- На думку експертів, на мікрорівні індекс розвитку соціального капіталу становить 4,7 бала за десятибальною шкалою, на мезорівні - 3,1, на макрорівні - 2 бали.

- Ніякого соціального капіталу на макрорівні в нас насправді немає. Усе руйнують бандити при владі. Що не дивно для кримінально-олігархічного суспільства.

- Чи зможуть люди самі ініціювати зміну соціальних структур, якщо на суспільствознавців і в цілому на інтелігенцію надії мало?

- Надія на нове покоління. А ми його не знаємо, не вивчаємо. Нове покоління дасть зовсім інших експертів. У деяких регіонах молоді люди не надто відрізнятимуться від старших - у тому ж таки Криму передається переважно радянський досвід. А в деяких буде дуже різка зміна світогляду.

Усі режими глушили появу нового покоління на суспільній і політичній арені, будуючи різноманітні "греблі". Зараз відбувається те саме. Справжня еліта повинна ці "греблі" прорвати. На початку 90-х років минулого століття я писав, що суспільний порядок зміниться через двадцять років - для цього буде досить становлення одного покоління. Виявилося, зусиль одного покоління недостатньо. Напевно, більш дієвим буде наступне.

- Після Майдану будуть соціальні зміни?

- Обов'язково. У чому була помилка минулого Майдану? З'явився "світоч" - Ющенко, якому довіряли без контролю. Цього разу патерналізм не спрацює - громадянське суспільство поставить усе під контроль. І воно розвиватиметься, хоча до цього було забитим.

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі