Якість життя: на шляху до адекватності

Ірина Кириченко 12 квітня 2013, 19:25
№14_40

Читайте також

Виміряти змістовність і повноту життя нашої людини непросто:  крім об'єктивних показників, які  підтверджують її "пересування" у боротьбі за гідне місце в усіх сферах життєдіяльності, слід враховувати й показники суб'єктивні,   розраховані  за самооцінками соціологічних досліджень. А інтегральний індекс якості життя, що його розробляє  ще з початку 70-х років  минулого століття доктор економіки та  соціології Юрій Саєнко, повинен, як свідчать  дослідження, стати головним критерієм оцінювання суспільного стану країни.

— Від чого залежить якість життя наших громадян?

— Я доводжу, і це моя громадянська позиція, яку я хочу перетворити на державну, що інтегральний індекс якості життя має бути реалізований, причому не тільки в нашій країні, а й у світі, — розповідає вчений. — У цьому індексі поєднуються відібрані об'єктивні (статистичні) та суб'єктивні (соціологічні) показники, — всі вони мають доповнювати один одного. Хто може це реалізувати? Два академічних інститути — Інститут соціології й Інститут демографії та  соціальних досліджень. Кабінет міністрів повинен  прийняти індекс як основний показник стану і розвитку суспільства. Адже не ВВП на душу населення має очолювати   його оцінювання,  — наша людина далека від розуміння, що це таке і як він впливає на її життя. Вона переважно безпосередньо відчуває всі негаразди й радощі свого житія.

У ситуації об'єктивації й суб'єктивації відчуття людиною життя інколи  велику роль відіграють об'єктивні показники, такі як житло, зарплата, а інколи  на перший план виходять суб'єктивні показники, навіть духовний стан людини. Пріоритети того чи іншого показника в кожній ситуації різняться. За об'єктивні показники відповідає Держстат. Суб'єктивні мусить забезпечити спеціальний соціологічний моніторинг якості життя. Саме спеціальний моніторинг. Бо, по-перше, багато показників розосереджено по різних соціологічних галузях. А по-друге, всі вони сукупно  не забезпечують повноти розкриття змісту якості життя.

Так, наприклад,  аби  показати можливість розрахунку  індексу якості життя, я вибрав відповідні  дані щорічного моніторингу "Українське суспільство" Інституту соціології НАНУ та  моніторингового порівняльного міжнародного проекту "Європейське соціальне дослідження" (ESS), що охоплює 26 європейських країн.

— Якість життя людини визначається рівнем  адекватного відображення  всіх сторін буття її власним інтелектом, відчуттями, зусиллями та  прагненнями.

— Якщо говорити просто, то якість життя визначає рівень комфорту, в якому перебувають індивід і суспільство. До зростання комфорту та  добробуту сліпо веде людину і соціум комфортно-споживацький синдром: потрібно  виробляти постійно     нове й краще. Комфорт і добробут  — річ двосічна. З одного боку, людині добре, а з іншого – чим  краще для людини, тим гірше для природи. Тому якість життя — це і рівень нашого комфорту, і рівень нашої загибелі. Ще нікому не вдавалося зупинити каток комфортно-споживацького синдрому. 

— Судячи з вашого дослідження, якість життя залежить насамперед від суспільно-політичної системи, досягнутого рівня розвитку продуктивних сил, панівних   у суспільстві суспільно-політичних відносин, системи нормативно-ціннісних координат суспільства.

— Це означає, що кожна соціально-політична система дозволяє певний рівень і характер якості життя. Попри все моє бажання  жити як на Заході, в мене це не вийде, як і в населення в масі своїй. Нинішня кримінальна-олігархічна система не дозволить. Хочеш жити краще й інакше  — змінюй  цю систему. Ви скажете –  у Януковича в Межигір'ї виходить так жити. Але це в нинішніх можновладців заведено на локальному рівні, вони ж не західні підприємці, які дотримуються закону та  моральних цінностей. Вони перебувають у видимій ілюзорній, спотвореній моделі якості життя. Що зробила Прибалтика, захотівши західної якості  життя? Вона одразу змінила  соціально-політичну систему.

— Які сфери життя мають охоплювати виміри його якості?

— Система показників якості життя населення має охоплювати, як мінімум, такі сфери: здоров'я громадян, добробут, зайнятість, житлово-побутові умови, екологічну ситуацію, безпеку, дозвілля та відпочинок, освіту, демократичне управління, участь у громадському житті, соціальну захищеність, задоволеність життям. До речі, Європейський моніторинг 26 країн частково й далеко не повно покриває дев'ять із дванадцяти названих сфер. Задля експерименту, щоб показати дієвість індексу якості життя, я вибрав чотири країни, доля яких пов'язана з Російською імперією. Це Фінляндія, що посіла достойне  місце серед  розвинених країн. Польща — країна, що успішно розвивається. Україна, яка все  не зважиться розірвати імперсько-російську пуповину. І, нарешті, Росія — імперська прамати цих трьох таких різних нині країн. 

  Якість життя фінів та поляків – вища за середній рівень (5,7 й 5,2 балів відповідно), росіян  і українців — нижча (4,7 й 4,0 відповідно). Країни, котрі вирвалися з російського імперського ярма, живуть краще.

Впадає в око "загартованість" росіян станом демократичного управління в неоімперській Росії — 4,2 із 10 балів, тоді як фіни (класичні демократи!) сягнули тільки 5,9 бала, а поляки — 4,5. Чесно і об'єктивно оцінили демократичність управління українці — 2,7. 

— Розвиток демократії враховується у розрахунках ваших показників. Однак насторожує, що тільки 13% населення, за даними моніторингу Інституту соціології НАНУ, задоволені ним, а незадоволені –  59%. Протягом 20 років моніторингових досліджень більш як половина населення вважала, що люди в Україні можуть вільно висловлювати свої політичні погляди. Протягом останніх двох років ця оцінка почала різко падати: у 2010-му так вважали 68% населення, у 2011-му — 52,  у 2012-му — 46%. Все це позначається  на якості життя громадян, адже, на мою думку, головні критерії "вдалого" суспільного життя —   демократія і соціальна реалізація людей. 

— Демократія означає свободу слова, свободу вибору та забезпечення самореалізації. Причому кожен показник в індексі має вагу. Те, про що ви сказали, в розрахунках повинне мати найбільшу вагу. Як показники, так і всі сфери якості життя вишиковуються  в ієрархію за рівнем  важливості для людини. В індексі враховуються всі соціальні тонкощі та  нюанси. 

Україна має зараз усі  шанси здійснити  інноваційний прорив не тільки у своїй країні, а й у масштабах європейської  спільноти. Для цього потрібно  зробити такі кроки: 1) розробити методику розрахунку індексу якості життя; 2) розробити інформаційну модель індексу; 3) заснувати і впровадити в практику управління соціологічний моніторинг якості життя; 4) виконати розрахунки індексу та  внести корективи;
5) запропонувати європейській  спільноті узяти  в практику роботи досвід України з наступною адаптацією до особливостей інших країн. 

Україна має належний інтелектуальний та  управлінський потенціал для реалізації такого інноваційного проекту. 

Тернистий шлях наукового методу

— Як розроблений вами індекс увійде в сонм численних і різноманітних інших індексів, прийнятих для того, аби  окреслити якусь частину життєдіяльності людей?

— Наразі соціальних індексів скільки завгодно — з  їхньою допомогою виміряються рівень свободи, політичної й економічної, свободи слова, прав людини, рівня корупції... Крім того, є один традиційний індекс, прийнятий ООН ще в 60-х роках ХХ ст.,   — це індекс людського розвитку. Розрахований він для всіх країн і складається з трьох показників. Перший — рівень ВВП на душу населення. Але, повторюю, людина в житті не керується цим показником, бо не він, а характер достойної  якості життя зрозумілий навіть безхатченку. Другий показник — середня тривалість життя. Вона в нас украй низька, трохи перевищує 60-річну межу, до того ж чоловіки живуть на десять років менше від жінок, тоді як у цивілізованому світі — на чотири—шість років. Чи керується людина у своєму житті цим показником? Ні. Живе доки живеться. Третій показник — кількість років навчання на душу населення. Він дуже добре розраховувався, але потім цей показник  замінили  на рівень грамотності, що звело його до примітиву. Чи розраховує людина у своєму житті на цей показник? Ні, звичайно. Набагато важливіший рівень освіти, професія та  досвід роботи. 

Я доходжу висновку, що головним критерієм стану і розвитку суспільства має бути критерій якості життя, оскільки саме за ним людина орієнтується у всій своїй поведінці. Навіть виїжджаючи на роботу за кордон, людина вважає, що може там реалізуватися, що там зовсім інші умови життя, там забезпечене зростання вченому або менеджерові. У примітивному авторитарному радянському суспільстві якість життя залежала не від людини, а від держави. А в розвиненому демократичному суспільстві людина відповідає за все сама, її "підхоплює соціалка" у разі хвороби або безробіття. У нас ті ж таки "чорнобильці" отримують  символічну допомогу. 2,3 млн  людей покинуті напризволяще, на постраждалих територіях діє модель "самовиживання"... Ці-то люди  відчувають на собі, що таке злиденні рівень і якість життя. 

— Я переконана, що немає суто  економічних способів виживання у цьому світі, — вони завжди соціально-економічні і соціокультурні. 

— Я багато років досліджую наслідки Чорнобильської катастрофи й давно дійшов висновку, що головні критерії її подолання — соціокультурний, соціально-економічний, соціально-психологічний. Доти, доки ми не виведемо ці 2,3 млн людей зі стану "потерпілих назавжди" і не перетворимо частину з них на активних громадян, наслідків катастрофи не буде ліквідовано. 

Наша держава байдужа до долі потерпілих. Це вона з 2007 р. обірвала моніторинг соціальних наслідків для всіх категорій "чорнобильців", які Інститут соціології вів з 1992-го. Немає даних про страждання, занедбаність і забуття мільйонів життів — немає й проблем! Згадайте сталінське "Немає людини — немає проблеми!".

Апріорі передбачається, що "чорнобильці" у гіршому становищі, ніж "чисті" (жителі сільської місцевості). Виявилося, що і ті й інші  — у жахливому  стані. Про яку    якість життя можна говорити , коли 71% перших і  80% других не в змозі вирішувати свої проблеми! Чим  довше живеш, тим більше настраждаєшся. 

Одного разу  на науковому семінарі у Швейцарії до мене підійшли двоє симпатичних людей і сказали: "Порятунок "чорнобильців" треба починати з того, щоб вони пили чисту воду, а ми   привозитимемо  її прямо зі Швейцарії". Я запитав, чи безплатно.  Вони відповіли, що за гроші. Я заперечив, що чорнобильці — люди бідні. Тоді благодійники запропонували розгорнути рекламу: ви будете довше жити, вживаючи чисту воду. Але можна уявити собі відповідь цих людей: на якого дідька  нам це собаче життя, та ще й дуже довге?

— А яка історія питання про появу в науці інтегральних індексів? Чи можна було "приживити" такі методи дослідження в заідеологізованому радянському просторі?

— На початку 70-х минулого століття я зацікавився тим, що означають рівень і якість життя народу за радянської влади. Тоді я завідував сектором в Інституті економіки Держплану України. Взяли для вивчення статистику за рівнем і якістю життя за 125 показниками, по міській і сільській місцевості кожної області. Проаналізувавши цей  колосальний масив,  зупинилися на 78 показниках. Зіштовхнулися  з дивними фактами. Наприклад, смертність дітей віком до одного року в Миколаївській області була вищою, ніж по всій Україні. Виявилося, що в області діяли великі військові заводи, і молоді робітниці-матері віддавали дітей у ясла вже з тримісячного віку. Рівень смертність населення в сонячному Криму був вищий, ніж у задимленому Донбасі. Виявилося, що в Крим масово їхали військові пенсіонери "доживати" свого віку. У цьому дослідженні було дуже багато непрямих показників, розшифровувати їх доводилося буквально методами Шерлока Холмса...

Тоді  за підсумками дослідження  я зробив три  висновки. По-перше, за 15 років, починаючи з 1960-х, ніякого  "вирівнювання" рівня життя між регіонами не відбулося. Модне тоді гасло про "вирівнювання" міста й села не працювало. Навпаки, Донбас і Київ за рівнем добробуту відривалися від решти регіонів. У великому занепаді перебувала Західна Україна. Бо, як за капіталізму,  "послуга йшла за капіталом": чим  вищим був рівень промислового розвитку областей, тим більше коштів виділялося там на сферу послуг. На Західній Україні промисловість практично не розвивалася, і виявилося, що на момент нашого дослідження в Рівненській області забезпеченість дитячими дошкільними установами була нижча, ніж в Англії 1798 р. (саме там зародилися дитячі дошкільні установи всіх різновидів). Так я зробив другий  висновок — "послуга йде за капіталом", а соціалізм не в змозі зупинити цю ходу. А третій висновок був такий: в ефективність розвитку народного господарства України потрібно вводити людський чинник, з огляду на якість життя населення.

Уперше в СРСР я розробив індекс рівня і якості життя. Результати дослідження довелося два дні захищати на вченій раді інституту. Їх не прийняли. Закрили й навіть засекретили. Мені зробили запис у трудовій книжці про те, що я професійно непридатний... 

Десять років тому Держстат звернувся до нас із пропозицією розробити індекси рівня і якості життя. Я їм показав, як поєднувати статистичні й соціологічні показники в єдиний індекс. Статистики не сприйняли нашого підходу  і перестали мати з нами справу...

Тепер я знову повернувся до цієї теми і впевнений, що серед безлічі різноманітних індексів інтегральний індекс якості життя поряд із соціологічним моніторингом якості життя посяде  чільне місце, оскільки якість життя — це основний критерій оцінювання стану суспільства. Використання цього індексу дасть реальну картину суспільства, та й населенню він буде зрозумілий. А поки що народ гірко жартує: "В Україні рівень і якість життя так швидко зростають, що все менше й менше людей до них дотягуються"... 

Помітили помилку?
Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
4 коментаря
  • СОВЕТЧИКУ 8 июля, 14:17 1.Если так любишь Россию, что ты делаешь в Украине? 2. А знаешь какой самый глупый в мире праздник? - День независимости России!!! 3.И причем здесь провал политики самостийности? Учи мат часть! Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Николай Ермак 18 апреля, 01:52 Человек, несмотря на достижения Прогресса, деньги, власть и усилия специалистов, живет на десятки лет меньше своих естественных и уникальных медицинских возможностей, а, например, "рак у медработников развивается на 14,7 лет даже раньше, чем у населения". Очевидно, что главные показатели "качества жизни" не только никем не соблюдаются, но неизвестны (или не учитываются) самими учеными из СНГ или Европы. Так что "европейский уровень жизни" не может быть показателем "качества жизни" даже для Элиты; иными словами - пока недостижим. Он может быть достигнут только в небольшом закрытом сообществе людей. Впервые эти показатели были установлены в 1992 году и были представлены на презентации в Кремле (март, 1996), где, в частности, было сказано: "Нас уже не спасешь, а для детей пишите". Кстати, менее всего, этим показателям отвечает "жизнь" обеспеченных слоев общества, более всего - сельским труженикам: по данным НИИ геронтологии "Кремлевские пенсионеры живут меньше одиноких простых граждан в городских, а тем более в сельских условиях". С уважением! Зав. Лаборатории пролонгации жизни, Николай Ермак Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Добрый совет 15 апреля, 01:08 Смысл всей этой бодяги - придумать такой хитрый показатель, чтобы замаскировать провал политики самостийности. Именно поэтому в одну кучу автор тянет всякую околонаучную лабуду, чтобы в этом ворохе показателей замаскировать ВВП на душу населения. А ведь именно по этому показателю Украина совершенно не растет и отстает даже от когда-то нищей России уже в 3 раза. А ведь именно через ВВП на душу населения обеспечивается и здоровье, и благосостояние, и безопасность, и образование, и удовлетворенность жизнью, и ещё много чего. Высокий ВВП на душу населения - это высокие доходы населения, а значит и обеспечение настоящего волеизъявления на выборах. Ведь не станет человек с полным холодильником голосовать за тех, кто раздаст больше гречки на митингах. Некоторые пропагандисты, понимая тщетность придумывания таких критериев, предлагают вместо уровня ВВП использовать ВНД - валовый национальный доход, чтобы несколько приукрасить неприглядную картину. Что такое ВНД? Это тот же самый ВВП плюс доходы, полученные жителями Украины за рубежом. Да, эти доходы улучшают статистику, но ещё больше обогащают те зарубежные страны, где пашут наши заробитчане. Автору могу посоветовать - обязательно включить в перечень показателей качества жизни ещё такие два: 1. Количество солнечных дней в году. 2. Среднюю температуру воздуха. Обязательно назначить этим показателям высокий вес, бОльший даже чем ВВП, и тогда мы объязатьельно утрём носа клятим москалям. И, самое главное, это нам ничего не будет стоить. Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Любопытный 13 апреля, 12:35 Если я правильно понял содержание статьи, то ее выводы следующие: 1. "Я им показал, как объединять статистические и социологические показатели в единый индекс. Статистики не восприняли наш подход и перестали иметь с нами дело…" и 2 "Сейчас я снова вернулся к этой теме и уверен, что среди изобилия разнообразных индексов интегральный индекс качества жизни наряду с социологическим мониторингом качества жизни займет главенствующее место, поскольку качество жизни — это основной критерий оценивания состояния общества. " Из чего напрашивается вопрос: "Где и когда можно ознакомиться с методикой расчета этого показателя". Также не понятно, как с помощью этого показателя ответить народу "на его шутку": "В Украине уровень и качество жизни так быстро растут, что все меньше и меньше людей к ним дотягиваются"… "? Відповісти Цитувати Поскаржитись
Реклама
Останні новини
Курс валют
USD 24.80
EUR 27.50