Катастрофічні плоди «молочного прориву»

Поділитися
Невдовзі під Києвом може виявитися страусиних ферм більше, ніж молочних.

Щедра на врожай осінь принесла з собою здешевлення більшості вітчизняних харчових продуктів. Але на сприятливому тлі ще чіткіше проступають негаразди з виробництвом молока. Ціни на молочні продукти зробили за рік уже кілька стрибків.

Стадо - «під ніж»

Нещодавно біля будинку Київської ОДА на Печерську відкрили автоматичний молочний бар. Кожен охочий може купити натуральне молоко підвищеної жирності вартістю 7 грн. за літр. Запросивши багато гостей і журналістів, керівники області пафосно говорили про успіхи у тваринництві, подаючи справу так, начебто в області після введення в дію кількох великих молочних комплексів, реконструкції небагатьох ферм здійснено певний «молочний прорив», в результаті якого корисний і дешевий напій стане дос­тупним жителям столиці.

Насправді ситуація з виробництвом молока в області викликає не тільки позитивні емоції. Валовий надій за всіма категоріями господарств із 2004 р. знизився майже в 1,5 разу. При цьому падіння як поголів’я, так і виробництва молока триває. Область не тільки столицю, а й свої міста молоком як слід не забезпечує. Попри те що Київщина досягла найвищих показників у країні за продуктивністю корів, перелому в галузі не спостерігається. Точкові успіхи не можуть компенсувати занепаду приватного сектору та більшості сільгосппідприємств, які раніше займалися молочним виробництвом.

Начальник відділу тваринництва Васильківської РДА Сергій Степанен­ко наводить невтішну статистику. За останні вісім років молочне стадо району стрімко скорочується: з 5500 до 1223 голів. Нині молочним скотарством займаються всього сім з кількох десятків наявних сільгосппідприємств. А всього в них на 01.08.2011 р. налічувалося 3012 голів великої рогатої худоби, менш ніж половина з яких - корови. Можна сказати, що цілий район виробляє не більше молока та яловичини, ніж раніше це робило середнє сільгосппідприємство.

Дотацій за останні 1,5 року, кажуть фахівці управління, жодне сільгосппідприємство району не отримувало. Навіть ті, що виробляють екологічно чисте молоко для дитячого харчування. Скажімо, СТОВ «Пологівському», яке реалізувало торік 131 тонну високоякісного молока, обіцяна дотація в сумі 66 тис. грн. так і не надійшла. Приватний сектор узагалі забув, що таке державна допомога.

Така ситуація типова для всієї країни. Корови для сільгосппідприємств Фастівського, як, утім, і багатьох інших районів області, де молочні ферми можна полічити на пальцях рук, стають справжньою екзотикою. У твердженні, що під Києвом невдовзі страусиних ферм буде більше, ніж молочних, - лише частка жарту.

Виробники молока стають його споживачами

Недобір молока в сільгосппідприємствах можна було б поповнити за рахунок приватного сектору, як це, взагалі-то, робилося у всі часи. Але там ситуація ще гірша, ніж у сільгосппідприємствах. Позбавлений будь-якої підтримки держави та місцевих органів, надто стурбованих земельним питанням, котеджною та іншою забудовою пасовищ і вигонів для худоби, він на очах зникає. Жителі сіл Кожу­хів­ка та Безп’ятне Васильківсь­кого району ще три роки тому утримували по кілька десятків корів, нині в першому з них залишилося три корови, у другому - чотири. І таких сіл, особливо поблизу Києва, дедалі більшає. Вчорашні виробники молока стають його споживачами. У результаті ціни на цю продукцію в ряді міст і райцентрів області вищі, ніж у столиці.

На базарі у Володарці, наприклад, молоко вмить розбирають по 9 грн. за літр. Молочарки признаються, що підняли ціни на 3-4 грн. іще влітку. Брали б і більше, та от халепа - з’явилися конкуренти з Житомирської області, які збивають ціну. Але ближче до холодів ціни вони все одно підвищать.

Замість відповіді на запитання, що буде завтра, авторові дають почитати зірване десь від руки написане оголошення, зауваживши, що такими обклеєно всі тутешні стовпи. Цитуємо дослівно: «Закуповуємо корів. Оплата відразу на місці. Працюємо без вихідних». І телефони. Після дзвінка з’ясувалося, що київських заготівельників справді цікавить як об’єкт м’ясозаготівель не бички, а саме корови. Цей «товар» навіть у розпал літа, коли зелених кормів удосталь, досить ходовий. Платять по 9-13 грн. за кіло живої ваги.

Скільки бюрократичних ускладнень останнім часом накручено навколо корівок - на початку 2010 року навіть ухвалено закон про їх ідентифікацію та реєстрацію, який, зокрема, зобов’язує власника в семиденний строк після народження теляти фіксувати цю подію як документами, так і номерним знаком. До низки вже наявних контролюючих органів на комерційній основі створено нову структуру (послуги, зрозуміло, платні), яка здійснює реєстрацію та нумерацію худоби. Результатом такого ретельного обліку в усіх інстанціях є те, що дій­них корів при найгострішому дефіциті молока відправляють на бойні.

«Стратегія», що веде в глухий кут

Кабінетні розрахунки керівників Мінагрополітики на те, що взятий курс дасть змогу за три-чотири роки збільшити молочне стадо до 3 млн. голів, досягти середньорічних надоїв на корову до 5 тис. літрів і таким чином вийти на загальне виробництво 15 млн. тонн молока, на практиці зазнають краху. До такого стану, як нині, молочна галузь іще не скочувалася. Знижується і поголів’я корів, і виробництво молока. 2010 року в Україні його вироблено всього 11,2 млн. тонн. Такого низького показника за останні 55 років не було. І цьогорічна ситуація, коли державна підтримка виробників практично відсутня, погіршу­ється і далі. Причому наростаючими темпами. За даними Держкомстату, ста­до ВРХ в Україні на 1 липня ниніш­нього року становило 5,24 млн. голів, що на 4,5% менше, ніж було в 2010 р. При цьому корів поменшало на 3,7%.

Далася взнаки недооцінка приватного сектору. Про його значення в загальному виробництві молока свідчать розрахунки експерта аграрного ринку Інни Іллєнко. Згідно з ними, на переробку за перший квартал нинішнього року від сільгосппідприємств надійш­ло трохи більше молока, ніж торік. Але оскільки їхня питома вага менша, ніж приватників, котрі в цей період зменшили поставки, то й загальний показник галузі виявився негативним. На переробку, порівняно з минулим роком, молока надійшло за квартал менше на 3,1%. Звідси випливає обґрунтований висновок: скасування колишнього порядку дотацій шляхом субсидування закупівельних цін на сире молоко, який був прийнятний і для виробників, і для переробників, відіграло різко негативну роль. Насам­перед тому, що кошти держпідтримки, які раніше йшли безпосередньо в молочну галузь і за будь-яких обставин залишалися в ній, тепер через спец­фонд «розпорошуються», надходять не тільки в молочне скотарство, а й у птахівництво, свинарство, тобто в галузі більш благополучні, які мог­ли б розвиватися самотужки. У результаті для збереження та розвитку галузі, яка залишилася без підтримки, є ледь не єдиний вихід - підвищення закупівельних цін. Але, знову ж таки, це шлях у нікуди. Закупівельні ціни на молоко, підвищення яких набуває в країні перманентного характе­ру, впритул наблизилися до «стелі», за якою прозирає втрата конкурентоспроможності вітчизняних виробників. До того ж така практика неминуче позначається на цінах молочних про­дуктів, вони й нині вже не всім по кишені.

Є ще важливі обставини, які вимагають особливої уваги до молочного скотарства. При вступі в СОТ Україна зобов’язалася за час п’яти­річного перехідного періоду вирішити питання з якістю молочної сировини, що спрямовується на переробку. Виділеного часу було достатньо, щоб, по-перше, здійснити будівництво та реконструкцію сучасних комплексів, по-друге, посприяти створенню на основі наявних селянських господарств не менш сучасних міні-ферм. Без цих взаємодоповнюючих кроків проблеми не вирішити. Але за три роки на першому напрямі зроблено мало, а на другому - і поготів нічого, понад те, навіть намітився рух назад.

Проте замість працювати в усіх напрямах, і насамперед створити умови для організації міні-ферм, спроможних упроваджувати сучасні технології та виробляти високоякісну сировину, у країні реалізуються витратні програми, в яких проступає прагнення зовсім позбавити підтримки приватний сектор і господарства середньої руки. А за зекономлені таким чином кошти залучити великий капітал, щоб на основі державно-приватного партнерства проектувати, будувати сучасні комплекси, розвивати висо­котоварні підприємства.

Підписаний 8 червня керівником Мінагрополітики наказ №227 про розподіл бюджетних коштів на підтримку виробників молока та м’яса з цього приводу не залишає сумнівів. Кошти в сумі 2,03 млрд. грн. розподіляються так: 1,5 млрд. має піти на відшкодування витрат на будів­ництво ферм, комбікормових заводів і закупівлю техніки для тварин­ництва. 500 млн. грн. призначено для відшкодування витрат за кредитами, які видаватимуться на ті самі цілі. Водночас на придбання доїльних апаратів, які могли б уплинути на підвищення культури виробництва дрібних виробників, та інше передбачено лише по десятку-другому млн. грн. І то невідомо, на чиї потреби їх буде витрачено: великих чи дрібних виробників.

Чи потрібне кооперативам політичне забарвлення?

Молочне скотарство в особистих селянських господарствах перебуває на такому низькому рівні, що без допомоги держави його підняти складно. Механізм, який прискорює осучаснення «подвірного» молочного скотарства, давно вироблено. Зокрема, згладити недоліки дрібнотоварного виробництва можливо при створенні обслуговуючих кооперативів, у які селяни об’єднуються, щоб спільно вирішувати не вирішувані нарізно питання, створювати необхідну інфраструктуру - пункти приймання та охолодження молока, забезпечувати машинне доїння корів і доставку сировини на переробні підприємства. Оскільки вирішення цього давно назрілого питання на державному рівні невиправдано затягалося, окремі виробники та переробники беруться до роботи самі. Спільні зусилля подекуди привели до створення повноцінних обслуговуючих кооперативів. Деякі великі переробники, виділивши солідні кошти, заходилися створювати такі структури самотужки.

Однак створенням окремих кооперативів проблеми не вирішиш. Для забезпечення масового переходу дрібних господарств на прогресивні техно­логії необхідна участь держави. Уряд Ю.Тимошенко вже наприкінці своєї діяльності зробив спробу вплинути на ситуацію в дрібнотоварному молочному скотарстві. Було ухвалено Держав­ну програму підтримки кооперативів, які обслуговують селянські двори. На її реалізацію було виділено 90 млн. грн. Це дало змогу створити близько сотні кооперативів, які, закупивши на виділені кошти холодильне обладнання, молоковози, а дехто навіть доїльні апарати, забезпечили своїм селянам-ко­операторам можливість виробляти молоко якістю не нижче, ніж на сучасних комплексах. Але із ча­сом цей напрям перестав розвиватися. І для левової частки виділених коштів знайшлося інше застосування. Нова влада не вия­вила інтересу до новацій попередників. Далося взнаки вже традиційне для краї­ни стійке переконання, що політичні опоненти нічого путнього створити не спроможні.

У Росії, яка після розвалу колгоспів і радгоспів потрапила в ситуацію, подібну до нашої, на відміну від українських чиновників, докладають досить наполегливих зусиль, спрямованих на підвищення віддачі всіх секторів молочного скотарства. У той час коли в Україні дрібних виробників молока позбавляли держпідтримки, сусіди розробили програму, спрямовану на субсидування з федерального бюджету виробників у розрахунку на літр молока. Особлива увага приділяється стимулюванню особистих дворів. Для них передбачено подвійне субсидування - як за поголів’ям, так і за зданою на переробку продукцією. Крім того, реалізується програма зі створення на базі особистих дворів сімейних міні-ферм.

Проблема відповідальності за те, що відбувається у вітчизняній молочній галузі, чимдалі загострюється. Із цього питання журналісти не посоромилися потурбувати навіть одного зі спікерів Партії регіонів Михайла Чечетова. Народного депутата попросили роз’яснити, що це за «стратегія» така, коли молока вже навіть дітям не вистачає, і хто відповість за її проведення та підтримку незграбних заходів. Той популярно роз’яснив, що в умовах вибудуваної управлінської вертикалі «конкретний міністр відповідає за політику в галузі. Ну а якщо він щось не так робить, то відразу президент його «смикне», і міністром буде вже інший». Отак, і не інакше. Тільки працівників галузі та обділених якісною молочною продукцією громадян цікавлять не особливості кадрової роботи в партії влади, а більш конкретне питання: коли буде налагоджено нормальну роботу доведеного до ручки молочного скотарства?

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі