Один раз у сторіччя…

Понеділок, 15 вересня, став днем прозрінь для світової фінансової системи. Фондовий ринок США зазнав найпотужнішого обвалу з 19 вересня 2001-го, коли відновилися торги після падіння будівель Всесвітнього торгового центру.

Як сім років тому зруйнувалася ілюзія про неприступність американських територій, так минулого тижня остаточно розвіявся міф про непохитність американської фінансової могутності. Початок одного із найдраматичніших розділів в історії Уолл-стріт було покладено відразу двома новинами, у появу кожної з яких мало хто повірив би усього рік тому…

Безславно завершив свою 158-річну історію один із найбільших американських інвестиційних банків — Lehman Brothers Holdings Inc. Після марних пошуків покупця і провалу переговорів про порятунок він був змушений заявити про початок процедури банкрутства. Незадовго до цього Lehman Brothers повідомив про збитки за підсумками третього фінансового кварталу в розмірі 3,9 млрд. дол. і заявив про готовність розпродати в пошуках джерела поповнення капіталу частину активів...

Фінансова влада США відмовилися простягнути руку допомоги потопаючому. Хоча усього півроку тому його побратиму-конкуренту Bear Sterns, який теж готувався піти на дно, вона таки кинула рятувальний круг, скоординувавши і фактично профінансувавши купівлю останнього банком JP Morgan. А за тиждень до останніх подій уряду довелося, рятуючи з біди, взяти під свій контроль двох гігантів іпотечного фінансування — Fannie Mae і Freddie Mac.

Не можна сказати, що спроб врятувати ситуацію не було. Через загрозу банкрутства Lehman Brothers мер Нью-Йорка Майкл Блумберг скасував поїздку в Каліфорнію. Нью-йоркська фондова біржа підготувала надзвичайні заходи з огляду на те, що десятки фірм Уолл-стріт проводили торгові операції з Lehman Brothers, який був лідером на ринку сек’юритизації іпотечних облігацій.

За даними американської преси, консультації банкірів, офіційних осіб Мінфіну і Федерального резерву тривали протягом усіх вихідних. Розглядалися різні варіанти порятунку Lehman — як можливість його продажу частинами, так і повне його поглинання одним із фінансових інститутів.

Без державної підтримки від угоди з купівлі Lehman Brothers відмовилися два найбільш зацікавлені кандидати — Barclays PLC і Bank of America. Останній вважав за краще придбати іншу «ікону» Уолл-стріт — Merrill Lynch, яка теж опинилася в складному становищі.

Merrill купили за 50 млрд. дол. — ледь не за половину її вартості усього рік тому. І ця новина виявилася ще одним нокаутуючим ударом по довірі інвесторів.

Merrill Lynch, ця 94-річна компанія з 60 тис. співробітників, є найбільшою серед брокерських фірм США. New York Times із жалем зазначає, що «довгі роки її емблема (бик) уособлювала символ фундаментального оптимізму Уолл-стріт», а керівники, які традиційно були вихідцями із середовища біржових брокерів, вважалися виразниками думок усього біржового співтовариства.

«Це величезний шок, — цитує газета Стіва Фрезера, фахівця з історії Уолл-стріт, автора книги «Уолл-стріт: Палац американської мрії» («Wall Street: America’s Dream Palace»). — Merrill являла собою щось на кшталт базового інституту, чия стабільність і довговічність не піддавалася сумніву і вселяла надію в людей. Навіть у такому дуже мінливому і спекулятивному ринковому середовищі, яке ми переживаємо зараз, ніхто і не подумав би, що Merrill може стати вразливою».

Шок, який охопив фінансовий світ, найбільш яскраво характеризують опубліковані New York Times і із задоволенням розтиражовані іншими ЗМІ слова приголомшеного засновника фінансової групи Blackstone Пітера Пітерсона: «Боже мій, я в цьому бізнесі 35 років, і це найнеймовірніші події, які я колись бачив».

Напередодні, у неділю, колишній голова ФРС США Алан Грінспен заявив, що криза, яку зараз переживає американська банківська система, трапляється «один раз у сторіччя». При цьому він пророчив подальші банкрутства, у тому числі і в американському банківському секторі.

Наче на підтвердження цих слів з’явилася новина, що консорціум із 10 найбільших світових банків планує створити стабілізаційний фонд у розмірі 70 млрд. дол. для взаємного кредитування у разі загострення світової фінансової кризи.

Під час прес-конференції, яка відбулася в понеділок, міністр фінансів США Генрі Полсон укотре закликав «зберігати впевненість у міцності підвалин американської економіки». Проте одночасно визнав, що до кінця фінансової кризи в країні ще далеко: час до «завершення в основному коригування» на цих ринках вимірюється «місяцями, а не роками». І відразу застеріг, має на увазі не два і не три місяці.

Усе в той же фатальний понеділок на ринку почали циркулювати і чутки про те, що на межі банкрутства American International Group (AIG) — найбільша американська страхова компанія, яка веде свою історію з 1919 року.

Збитки АIG, одним із важливих напрямів бізнесу якої було страхування фінансових ризиків, становили за три останні квартали 18 млрд. дол. У п’ятницю, 12 вересня, рейтингове агентство Standard & Poor’s попередило про можливість зниження рейтингу страховика, посилаючись на збільшення спредів за його борговими зобов’язаннями і падіння вартості акцій (тільки за попередній тиждень на 46%).

В уїк-енд в американській пресі з’явилися повідомлення, що з метою збільшення капіталу страховий гігант змушений розпочати терміновий розпродаж своїх найліквідніших активів і звернувся до Федерального резерву з проханням про короткострокове фінансування на 40 млрд. дол. І, до речі, спочатку одержав категоричну відмову.

Котирування AIG продовжили стрімко падати. У понеділок вони обвалилися ще на 60% — до 4,76 дол. за акцію. А у вівторок, після того, як уряд США оголосив, що не збирається допомагати AIG (хоча Федеральний резервний банк Нью-Йорка продовжує обговорювати можливі шляхи вирішення проблеми), відразу два рейтингові агентства — Standard & Poor’s і Moody’s — понизили кредитний рейтинг компанії, що спричинило нове масове скидання її акцій.

Мінімум їх вартості зареєстрований на позначці 1,25 дол. за штуку. Ринкова капіталізація гіганта, який управляє активами в 1 трлн. дол., упала нижче позначки в 5 млрд. Зараз акції AIG котируються на рівні дещо вище 2 дол., тоді як менш як рік тому їх оцінювали приблизно в 35 разів дорожче.

Певне, побоюючись ланцюгової реакції і повного колапсу ринків, фінансова влада країни знову проявила непослідовність. Пізно ввечері 16 вересня ФРС США оголосила про надання AIG кредиту в розмірі 85 млрд.
дол. на два роки під заставу 79,9% її акцій.

Полегшення було нетривалим. Уже в середу світові фондові ринки відновили обвальне падіння.

Цього разу інвестори затурбувалися, що порятунку American International Group буде недостатньо, щоб заспокоїти світові фінансові ринки, і незабаром в аналогічній ситуації можуть опинитися інші великі фінансові компанії. На ринок надійшла інформація, що британський Lloyds TSB веде переговори про поглинання найбільшого іпотечного банку Великобританії HBOS Plc, який також опинився в складній фінансовій ситуації.

Одночасно міністерство торгівлі США оприлюднило дані про відсутність видимих поліпшень на ринку нерухомості (обсяги розпочатого будівництва будинків знизилися в серпні 2008 року на 6,2% — до мінімуму з 1991 року).

Однак головними порушниками спокою на цей раз виявилися два останні «уламки» колись славнозвісної «великої п’ятірки» незалежних інвестбанків США — Goldman Sachs і Morgan Stanley, яка існувала ще півроку тому. Їх відносно непогані фінансові результати не надали необхідної підтримки котируванням акцій.

Спочатку з’явилися повідомлення про те, що керівництво Morgan Stanley всерйоз обговорює питання, чи зможе вижити в поточній ситуації як незалежний гравець (протягом тижня акції банку подешевшали на 40%). А потім Wall Street Journal, із посиланням на анонімні джерела, повідомив, що банк почав переговори про можливе злиття з Wachovia Corp. (четвертий за розміром багатопрофільний банк США).

Акції Morgan Stanley у середу обвалилися ще на 25%, Goldman Sachs — на 14%. Goldman, до речі, значно випередив своїх конкурентів за останніми фінансовими показниками, заробивши торік 11,6 млрд. дол. і жодного разу з моменту початку кредитної кризи не задекларував збитків. Утім, і Morgan Stanley теж почувався начебто непогано, хоча й одержав 3,6 млрд. збитків у четвертому кварталі минулого року.

Що стосується Goldman Sachs, то чутки про пошуки зовнішніх джерел вливань з’явилися й щодо цього банку. Ці чутки, здається, так ніхто і не спростував. Втім, у паніці, яка охопила ринок, ніхто усе одно не повірив би жодним спростуванням...

У результаті кризи довіри, яка сколихнулася знову, виявилися фактично заблокованими кредитні операції. Ціна золота зафіксувала максимальний одноденний стрибок за останнє десятиліття. У пошуках безпечного захистку інвестори кинулися скуповувати короткострокові держоблігації, які вважаються найменш ризикованим інвестиційним інструментом. Попит на тримісячні американські казначейські векселі (Treasury bills) зріс настільки, що їхня дохідність упала практично до нуля (до 0,061% із 1,644% тижнем раніше — мінімум останніх 50 років!).

Американські страхи та жахи перекинулися на всі світові фондові майданчики. У тому числі і на українську ПФТС, де в середу торги акціями довелося закрити вже через дві години після відкриття через більш як 14-відсотковий обвал котирувань. У результаті індекс ПФТС упав до позначки трохи більше 350 пунктів, що становить лише близько 30% його торішніх максимумів і відповідає значенням початку 2006 року.

Та якщо в Україні фондовий ринок — це хоч і дуже болюча для когось, але все ж таки більше гра, то в глобальному масштабі події почали отримувати надзвичайно серйозного розвитку. Щоб запобігти повноцінному колапсу світових ринків, для їх стабілізації головним центробанкам — США, Великобританії, Європи, Канади, Швейцарії і Японії — довелося оголосити в четвер про реалізацію скоординованих заходів для їхнього насичення ліквідністю. Узгоджене виділення фінансування на 200 млрд. дол., 180 млрд. із яких припадає на частку ФРС США. У спільному повідомленні центробанків говориться, що вони і надалі продовжуватимуть тісну співпрацю для протистояння кризі.

У коментарях аналітиків з цього приводу вже пролунав песимізм. На їхню думку, Вашингтону знадобляться інтервенції значно більших, ніж оголошені в четвер, масштабів, щоб оперативно розблокувати банківське кредитування.

У публікації Financial Times колишній головний економіст МВФ Кеннет Рогоф спрогнозував у четвер, що Сполученим Штатам доведеться витратити в п’ять-десять разів більше коштів на боротьбу з банкрутствами, ніж це вже зроблено — суму в діапазоні від 1 до 2 трлн. дол.

Нагадаємо, що сам МВФ раніше оцінював пов’язані з кризою на іпотечних ринках США втрати в 1 трлн. дол. Тепер втрати можуть виявитися значно, якщо не на порядок, більшими. Ну а втрати не тільки американської, а й усієї світової економіки в результаті останніх подій практично неможливо достовірно оцінити.

Очевидно і те, що світовий фінансовий організм уже навряд чи колись повернеться до свого стану півторарічної давнини. Після краху вчорашніх ідолів міжнародній фінансовій системі доведеться звикнути жити в новому для себе вимірі, з цілком іншими правилами гри і критеріями цінностей.