Проблемні банки: дорогі і мертві

У найближчі тижні вирішуватиметься доля відразу кількох установ, назви яких були на слуху громадян України всі останні півтора року. На вимогу МВФ, настав, нарешті, час визначатися з найбільшим із проблемних банків — «Надра». Наприкінці квітня — на початку травня мають відбутися збори акціонерів і наглядових рад рекапіталізованих торік Укргазбанку і банку «Київ».

У середині травня закінчується черговий подовжений строк повноважень тимчасової адміністрації в уже рекапіталізованому на багато мільярдів, але все ще проблемному «Родовід Банку». Його нинішній керуючий не лише подав позов на Національний банк із вимогою скасувати ліквідацію Укрпромбанку, а й звернувся з відкритим листом із цього приводу до Кабміну.

Процеси, які розгортаються сьогодні навколо державних банків, у черговий раз доводять: Українська держава не може бути ефективним власником. І надзвичайно рідкісні винятки тільки підтверджують це правило.

Не першочергове, але досить важливе

У нової влади все ж дійшли руки і до державних банків. На дві третини змінено наглядові ради в Ощадбанку й Укрексімбанку. Спочатку Кабмін, а потім і глава держави призначили туди своїх «наглядачів».

З урахуванням того, що і третя, парламентська, п’ятірка була сформована в основному з представників тодішньої правлячої коаліції (регіоналів, комуністів і соціалістів), нинішня влада контролює ситуацію в держбанках майже на 100%.

Та якщо Укрексімбанку, судячи із заяви першого віце-прем’єра Клюєва, зміна керівництва не загрожує, то шанси Анатолія Гулея залишитися біля стерна Ощадбанку, котрі розцінювалися ще недавно як дуже високі, почали стрімко танути.

На зміну Анатолію Івановичу, котрий свого часу зіпсував стосунки з братами Клюєвими (а з Дмитром Фірташем вони, певно, недостатньо гарні), партія влади сьогодні пропонує три кандидатури. Перша — креатура Миколи Азарова В’ячеслав Козак, який очолює українське представництво Credit Suisse, одного з агентів уряду з виходу на зовнішні ринки. Проте банкіри вважають, що його пропонують виключно про людське око. Значно реальніша інша кандидатура — ще вчора мало кому відомий Сергій Арбузов, котрий очолював розташований у четвертій групі, але зате раніше гордо іменований «Донеччиною», Укрбізнесбанк (63-й за активами у банківській системі).

Пан Арбузов на нещодавніх виборах значився заступником голови виборчого штабу «Нашої України» в одному з регіонів країни, будучи членом цієї політичної сили з 2005 року. У зв’язку з цим політологи трактували новину про його можливе призначення в Ощадбанк як ознаку посилення позицій групи «Наша Україна — Народна самооборона».

Та все виявилося значно банальнішим: очолюючи Укрбізнесбанк, Сергію Арбузову довелося тісно спрацюватися з нинішнім головою ДПАУ Олександром Папаїкою, який очолював НР установи. За даними вітчизняних ЗМІ, зараз Укрбізнесбанк перебуває під контролем одного із синів нинішнього глави Української держави, обслуговуючи рахунки його резиденції («Межигір’я») і одного з улюблених місць його відпочинку (готельно-ресторанний комплекс на території мисливського господарства «Сухолуччя»).

Певне, пан Арбузов так добре зарекомендував себе в ролі довіреного фінансиста президентської родини, що вважається гідним очолити і державний Ощадбанк — одну з найбільших в Україні системних установ. Принаймні із пильнуванням потрібних інтересів він там точно упорається, а доля самої установи — справа, схоже, десята.

Тому шанси третьої кандидатури — керівника одного з найбільших системних банків, теж аналізованого в ролі претендента на посаду голови «Ощаду», — навряд чи можна вважати дуже високими. А іншим високопрофесійним фінансистам, які мають успішний досвід керівництва найбільшими системними установами (О.Адарич, І.Францкевич), доведеться вдовольнитися статусом кандидатів на посади голів трохи менших установ — банків «Родовід» і «Київ».

В останній із установ, після відставки з посади голови правління Юрія Маслова, мав стати біля стерна виходець із банку «Хрещатик» Андрій Гриців, кандидатуру якого спочатку вибрали люди, котрі «вирішують питання» в банку. За даними джерела «ДТ», установа потрапила до сфери впливу бютівців Юрія Полунєєва й Ігоря Рибакова (близький до Богдана Губського) як компенсація їхнього вступного внеску в правлячу нині коаліцію. З цієї ж причини збереження за цими панами впливу в банку залежатиме від позиції «групи Губського» при парламентських голосуваннях.

Про «Родовід» у нас іще буде окрема розмова, а от Укргазбанк, який формально перебуває під управлінням Олександра Морозова, джерела «ДТ» відносять до сфери впливу самого прем’єр-міністра Миколи Азарова. Після того, як колишній власник Укргазбанку, а нині міноритарний акціонер установи Василь Горбаль став губернатором Львівської області і, фактично, віддалений від Укргазбанку, впливати на його стратегію буде «тінь Азарова» Федір Ярошенко.

Боротьба за контроль у найбільших банках із тимчасовою адміністрацією між групами впливу ще далека від завершення. У ній зійшлися бізнесмен Дмитро Фірташ і депутат БЮТ Олександр Шепелєв.

У руках Дмитра Фірташа сьогодні перебуває доля банку «Надра», який найближчим часом може бути або рекапіталізований державою, або ліквідований. Принаймні така вимога міститься в проекті Меморандуму про економічну і соціальну політику, надісланому минулого тижня в Київ Міжнародним валютним фондом. Причому не зовсім зрозуміло, як буде реалізовано обговорюваний зараз варіант паритетного входження в капітал банку пана Фірташа та Української держави, якщо, відповідно до схваленої МВФ чинної постанови Кабміну, держава входить у капітал проблемних банків лише за умови одержання 75%+1 акція, тоді як пан Фірташ хоче залишити контрольний пакет за собою.

Окрім того, не очевидно, чому держава мусить покрити половину з тих 10 млрд. грн., котрі, як хтось нарахував у Нацбанку, тепер необхідно вкласти в його капітал. Адже спершу сума необхідної рекапіталізації банку оцінювалася в 5,5—6 млрд. грн.

Цифри не сходяться

При варіанті ліквідації «Надр» минулий уряд планував перевести його вкладників-фізосіб, як і у випадку з Укрпромбанком, у третю з рекапіталізованих державою установ — «Родовід Банк». Одночасно з переведенням зобов’язань, як і у випадку із Укрпромбанком, «Родовід» може претендувати і на «живий» кредитний портфель банку «Надра» разом із його філіальною мережею. А ще — обов’язково попросить нових уливань держави в капітал, для покриття зобов’язань перед вкладниками «Надр», які становлять сьогодні більш як 6 млрд. грн.

Сумнівний варіант, коли врахувати не надто вражаючі фінансові показники «Родоводу», в якому дотепер працює тимчасова адміністрація, хоча держава вже витратила торік на його рекапіталізацію 8,4 млрд. грн. (Це — більш як 180 грн. на кожного громадянина України, причому на випущені для поповнення капіталу цієї установи ОВДП ще й нараховуються відсотки.) Повноваження тимчасового адміністратора в банку були укотре подовжені 16 березня ц.р.

За минулий рік установа зафіксувала збитки у 4,2 млрд. грн., сформувавши в розмірі 3,5 млрд. резерви під проблемні кредити. Доходи банку за основними статтями (відсотки та комісійні) були настільки мізерні, що й близько не покривають адміністративних та інших операційних витрат на його утримання, що становили торік майже мільярд гривень (927,7 млн. грн.).

Привертають увагу й деякі інші обставини. За 2009 рік і початок 2010-го «Родовід» сплатив власним і укрпромівським вкладникам близько 4,6 млрд. грн. (повернення вкладів плюс відсотки). Тому з урахуванням загального обсягу рекапіталізації 2009-го (8,4 млрд. грн.) в установи мало залишатися близько 4 млрд. грн. ліквідних коштів.

Реально ж станом на 1 січня ц.р. у балансі установи значилися держоблігації на суму 2,3 млрд. грн, а також високоліквідні засоби на 0,9 млрд. грн. У сумі — близько 3,2 млрд. грн.

Куди в розпал минулих виборів ділася різниця? Тимчасовий адміністратор «Родовід Банку» Сергій Щербина стверджує, що, крім виплат депозитів, у банку були й інші витрати — виплата коштів юридичним особам, у тому числі державним організаціям (0,46 млрд. грн.), і повернення міжбанківських кредитів (0,54 млрд. грн). Тож ніякого дефіциту коштів у балансі банку, за словами тимчасового адміністратора, нема.

За даними «ДТ», результати останньої перевірки НБУ в банку свідчать, м’яко кажучи, трохи про інше. І на переведення вкладників «Надр» у «Родовід» у Нацбанку теоретично можуть погодитися тільки після зміни Сергія Щербини, який перебуває зараз на лікарняному (особливо після історії з його скандальними обвинуваченнями на адресу банківського регулятора).

До речі, одночасно зі зміною адміністратора може відбутися і зміна «впливових» людей. Пан Щербина останнім часом більше дослухається думки донецького бютівця Олександра Шепелєва. Через це, до речі, начебто розійшлися шляхи-доріжки тимчасового адміністратора з колишнім керівником і одним із співвласників «Родовід Банку» Денисом Горбуненком, який перебуває в теплих стосунках зі співвласником «РосУкрЕнерго».

Наставляй кишеню ширше

На жаль, у розкладеному вище пасьянсі можна побачити що завгодно, окрім турботи держави про вкладників проблемних банків, багато з яких чекають повернення своїх заощаджень уже понад півтора року. І у випадку з багатостраждальними «Надрами» уряд ризикує знову наступити на граблі, припустившись тих самих очевидних помилок, яких нагородили в історії з Укрпромбанком.

Як сама ліквідація, так і переведення вкладів населення зі збанкрутілого Укрпромбанку в рекапіталізований, але, як і раніше, збитковий «Родовід Банк» були одними з найсуперечливіших рішень минулого уряду.

Де економія державних коштів на ліквідації і переведенні вкладників з Укрпромбанку, якщо в результаті цей намір обійшовся державі в ті самі 5,6 млрд. грн. уливань у капітал «Родоводу», які спочатку просили на рекапіталізацію «Укрпрому»? При цьому створився такий клубок нових проблем, що незрозуміло, як, кому і коли його вдасться розплутати.

Чому, навіть якщо держава відмовилася від ідеї рекапіталізації Укрпромбанку, було вирішено переводити його вкладників в інший проблемний банк? Адже спочатку обговорювався значно більш прозорий і зрозумілий варіант Ощадбанку, який має не лише в рази більш розгалужену мережу, а й набутий під час операції «Юліна тисяча» необхідний досвід здійснення масових виплат. Такий варіант був би значно менш витратним для бюджету вже хоча б тому, що стабільний держбанк міг би вселити вкладникам більшу впевненість і втримати їхні депозити в системі.

Не захотів Мінфін зробити вибір і на користь «Платинум Банку», що готовий був узяти зобов’язання перед вкладниками «Укрпрому» без залучення державних коштів. Чому?

Напрошується відповідь: реальні причини крилися в переведенні активів з одного банку в інший. Справа в тім, що тепер майже «безгосподарні» об’єкти власності, попри втрату платоспроможності, залишаються дуже і дуже грошовими установами.

У заставах будь-якого, навіть найбільш проблемного банку завжди знайдеться чимало дуже вартісних активів. Навіть після кризового знецінення вартість багатьох із них становить 50—70% від записаної в балансі. Тому у разі їхнього списання і реалізації, як це нерідко буває, за 10—20% від номіналу витиснута по ходу різниця дає дуже навіть смачний навар.

Схеми виведення майна із застави деяких проблемних банків були відпрацьовані ще при попередньому уряді. Принаймні у ЗМІ неодноразово просочувалася інформація про заміну дорогих квартир в іпотеці на непотрібні земельні ділянки, заміщення кредитів підприємств на сміттєві векселі і багато інших «операцій».

Причому проводити такі дії керівництво проблемного банку може практично безбоязно, адже, порадившись із «кураторами» банку від влади, будь-який кредит можна виставити як безнадійний і попросити в держави ще трішечки ОВДП у статутний капітал.

А судячи з того, що в проект бюджету-2010 на рекапіталізацію проблемних (або одержавлених) банків планується закласти до 20—30 млрд. грн., можливостей списувати кредити у повноважних представників влади в держбанках буде ще достатньо.

Проблема тільки в тому, що ошуканими при цьому виявляються або вкладники проблемної установи, або платники податків, за кошти яких ця різниця із суспільної кишені покривається. Хоча за знеособленою вивіскою «держава» ховаються дуже навіть конкретні особистості.

Дивні обставини

Очевидно, плани з переведення активів з одного банку в інший видалися її ініціаторам настільки багатообіцяючими, що їх не збентежив ні явний дефіцит у «Родовід Банку» необхідного досвіду і можливостей (у тому числі й фінансових), ні навіть відсутність необхідної нормативно-правової бази для здійснення таких операцій.

Результат виявився жалюгідним. Успішно «проковтнувши» уже виділені мільярди і залишившись без нового підживлення живими активами, «Родовід» у березні призупинив виплати вкладникам Укрпромбанку і намагається оскаржити рішення про ліквідацію установи в суді.

У своєму листі на адресу Кабміну Сергій Щербина обвинувачує тимчасову адміністрацію Укрпромбанку і Нацбанк у перешкоджанні переведенню активів з одного банку в інший. «У процесі проведення оцінки було з’ясовано, що всі якісні активи Укрпромбанку були передані в НБУ під рефінансування вже після спільного рішення Кабміну і НБУ про переведення активів із «Укрпрому» в «Родовід», — стверджує він.

«ДТ» звернулося за роз’ясненнями в Укрпромбанк. «Насправді, — парирує обвинувачення радник ліквідатора Укрпромбанку Ігор Власюк, — Нацбанк вимагав додаткове забезпечення з рефінансування ще влітку. Це передбачала встановлена процедура, після того, як тимчасовий адміністратор Укрпромбанку провів зменшення його статутного капіталу в рамках підготовки установи до рекапіталізації (корпоративні права банку теж перебували у заставі під рефінансування НБУ). Протягом серпня—вересня минулого року Нацбанк здійснював перевірку і відбір додаткового забезпечення під рефінансування, а оформлення і підписання всіх необхідних документів було завершене 6 жовтня 2009 року. Тобто до прийняття постанови КМ і НБУ про переведення зобов’язань перед вкладниками (№1133 від 7 жовтня 2009 року, набрало сили після опублікування 27 жовтня 2009 року)».

«Деякі з цих активів є забезпеченням кредитів, виданих Укрпромбанком із метою їхнього незаконного виведення на підконтрольні структури», — доводить пан Щербина, вимагаючи зупинити безконтрольну реалізацію активів Укрпромбанку і закінчити їхнє перерахування на баланс «Родовід Банку».

«Якби «Родовід Банк» погодився забрати відібрані активи за балансовою вартістю (як згодом і передбачалося в аналогічній операції з банком «Надра»), вони встигли б забрати активи Укрпромбанку до закінчення терміну його тимчасової адміністрації, і питання було б вичерпано, — наводить зустрічні аргументи пан Власюк. — Планована ж схема передбачала попереднє проведення незалежної оцінки активів «Укрпрому». І тільки на вибір і узгодження в Мінфіні оцінювача у «Родовід Банку» пішло два місяці. Договір про проведення оцінки активів Укрпромбанку компанія «Делойт енд Туш» підписала в січні 2010 року і почала оцінку 19 січня, за два дні до закінчення терміну тимчасової адміністрації Укрпромбанку».

У результаті ситуація з передачею активів зайшла в глухий кут, і знайти вихід непросто. Проте поки тривають судові розгляди, вкладникам Укрпромбанку знову доводиться чекати повернення своїх кревних.

Дві «няньки» і рекапіталізація

Якщо нову владу, попри всі її одіозні призначення, хоч якось турбує власна репутація, то їй навряд чи варто продовжувати політику своїх попередників у сфері регулювання банківського сектору. Адже більшість цілей і завдань, якими обгрунтовувалася необхідність рекапіталізації, так і не були досягнуті. Три рекапіталізовані банки так і не стали повноцінними учасниками банківського бізнесу. А два найбільші проблемні банки, які мали у першу чергу потрапити на рекапіталізацію, — «Надра» і Укрпромбанк — не дочекалися державної підтримки.

Тож політика рекапіталізації банків, за великим рахунком, цілком дискредитована. Відповідно, треба шукати інші форми і методи оздоровлення банківського сектору.

Можливо, справді має сенс обговорювана зараз передача функцій з нагляду за проблемними банками Фонду гарантування вкладів. Хоча це буде ефективним рішенням лише в тому разі, якщо фонд стане дійсно незалежним від Національного банку та уряду. І одержить законодавчі права на управління ліквідованими банками.

Безумовно, слід визнати незадовільною систему, за якої державна політика в банківському секторі залежить від двох «няньок» — Нацбанку і Мінфіну. Якщо ці установи і надалі не зможуть домовитися, як це було 2009 року, якщо під їхні дії не вдасться підвести міцну законодавчу базу, ситуація в банківській системі, як і раніше, регулюватиметься в інтересах політиків і їхніх «наглядачів».